Вхiд
Головна / Колонка головного редактора

Чекіст став літописцем прагнення закарпатців до східних братів

2-06-2017, 11:46

Чекіст став літописцем прагнення закарпатців до східних братів

Ще з роботи в газеті «Молодь Закарпаття» пам’ятаю, що читалися з інтересом подачі Олексія Корсуна про білі плями в історії. Так сторінка і називалася — «Білі плями». Білі плями з чорного життя.

Минулого року йому, цебто Олексію Михайловичу, виповнилося вже вісім десятків. «Молоді Закарпаття» давно немає, КДБ теж. Лишилося чисте знання, аналіз, деколи навіть потреба робити якісь висновки, до чого українці зовсім не охочі. Так же приємно на граблі наступати знову і знову. Реп — по лобі держаком, реп — ще раз, іскри летять, а ти все наступаєш і наступаєш. Бо ж — послідовний. Від ударів стаєш овечкою і рухаєшся в стаді подібних за пастухом. Ідилія. Вівці мої, вівці, вівці та й отари, як би заспівали наші законослухняні співаки.

Втім, про Корсуна, нашого дослідника. Він протягом останніх трьох десятиліть пильно досліджував історію другої своєї малої батьківщини — Закарпаття, бо ж за походження первісним — із Слобожанщини. Вже з середини 80-х років минулого століття Олексій Михайлович розпочав пошук архівних матеріалів про закарпатців, які з політичних мотивів у 1939-1941 роках нелегально переходили в Радянський Союз, а там були репресовані. Чекіст зібрав та опрацював близько шести тисяч архівних слідчих кримінальних справ таких осіб. Також він заглибився і в чисельні документи про репресії закарпатських угорців і німців у 1944-1945 роках. Все це склало основу для підготовки і видання копіткої праці у двох томах «Реабілітовані історією. Закарпатська область» (Т.1 — 2003 р. — 786 с., т.2 — 2004 р. — 795 с.).

Не вдаючись до власних коментарів щодо величного сина України А.Волошина, скажу, що О.Корсун у 1989-му виявив у архівах КГБ СРСР у Москві архівну слідчу справу президента Карпатської України Августина Волошина. Домігся відтак її тимчасової передачі у розпорядження управління державної безпеки Закарпатської області і, ризикуючи посадою, вперше ознайомив із нею вчених і громадських діячів. Пізніше, на прохання крайового товариства «Просвіта» і обласної організації Товариства політв’язнів і репресованих, долучився до пошуку місця поховання президента Карпатської України о. Августина Волошина — в’язня московських Лефортовської і Бутирської буцегарень (в другій із них 19 липня 1945 року він завершив свій земний шлях). На жаль, розгадати цю таємницю гнилих репресивних часів, як і багато інших масових кремлівських злочинів, досі не вдалося. І чи вдасться? Втім, останнє запитання суто риторичне.

Але нічого гальмуватися на досягнутому. Олексієм Корсуном зроблені грунтовні праці про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною, а також книга «Криваві тіні Кремля: літературна творчість репресованих закарпатців» (2006). До вагомих здобутків пильного дослідника належить і активна участь у виданні фундаментальної книги у 2-х томах про все ту ж Карпатську Україну, яка є приводом для різних свят і водночас осмислення славної національної історії, в якій переплелися різні події і явища.

Його перу належать іще дві великі дослідницькі (не побоюся цього слова) праці. Перша - документи про хід колективізації на Закарпатті та насильницькі дії проти місцевого селянства в перші роки радянської влади. Друга пов’язана з сумними подіями для тисяч закарпатських угорців і німців - репресивними заходами проти них наприкінці другої світової війни. Світло на всі ці речі пролили документи, зібрані і впорядковані О.Корсуном, відтак видані республіканським видавництвом "Карпати".

Рада Закарпатського крайового культурно-освітнього товариства «Просвіта», яке очолює історик, журналіст і громадський діяч Павло Федака, писала в ювілейному віншуванні О.М.Корсуна: «Крім дослідницької роботи, Олексій Корсун проводив велику просвітницьку діяльність, зокрема здійснював публічний захист жертв політичних репресій — як на різних зібраннях, так і в чисельних публікаціях в обласних газетах.

Його внесок у дослідження історії Закарпаття, реабілітацію жертв політичних репресій справді великий. Із відстані часу очевидно, що уявити історіографію Закарпаття без праць Олексія Корсуна неможливо. Він був, фактично, двигуном, укладачем і співукладачем багатьох фундаментальних видань, які готувалися до друку редакційно-видавничою групою обласної редколегії видання «Реабілітовані історією» і, саме завдяки його зусиллям вони побачили світ». Цей прекрасний дивний світ, треба додати.

Водночас для українського громадянина, політично свідомого сучасника національної української дійсності розлогі дослідження Олексія Михайловича є приводом для роздумів про небажані повороти історії в антигуманні русла, бо ж темні справи з незаконними репресіями на вітчизняних теренах не мають повторитися. Досить того, що ми премо попереду всього світу щодо розвитку корупції в усіх сферах життя.

Чекіст став літописцем прагнення закарпатців до східних братів

Василь ЗУБАЧ


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду