Вхiд
Головна / Суспільство / Колонка головного редактора

Краяни, які змогли вийти з суспільної зрівнялівки досконалими

29-06-2017, 22:48

Краяни, які змогли вийти з суспільної зрівнялівки досконалими
Віталій ПАЛАПА має міцний хребет, а ще з великим успіхом лікує хребти іншим. Він вправно веде до видужання після набуття міжхребцевих гриж, вправляє хребтові диски, розбиває небажані солі в кістках, викликані зловживанням м’ясною їжею, а ще лікує остеохондроз.
Чимало людей перед візитом до нього взагалі не могли ходити, а після кількох сеансів дехто навіть ішов на… танці.

Михайло Юрик, котрий знає в цьому верховинському районі всіх і все, веде мене до нього — фельдшера за освітою Віталія Палапи. Принагідно пояснює глибинну причину оздоровчих успіхів цього ще молодого (нещодавно виповнилося сорок) чоловіка:

— Такий дар Бог дає тільки добрій і справедливій людині. Особи такого високого рівня здатні давати щастя іншим, бо самі несуть в собі лише світлі начала.

Заходимо в просту хату над рікою. Остання міліє через хижацьке вирубування лісів. Свідчить про зловживання і те, що вода в колодязях на узгірку пропала. Доводиться загати по руслу ставити, щоб вистачало води на господарські потреби в цьому селі на ймення Запереділля.

Бачиться, що в господаря його лікарські справи — далеко не єдина турбота, в глибинці треба бути годним до виживання своїми силами, бо і постачання, і недосконалі закони найбільш вразливо б’ють по людині з місцин, занадто далеких, від часто густо глухо байдужих, столиць . Це видно по тому, скільки живності метушиться в дворі — кози, корови, два пси, свині та ще й дванадцятеро поросят. А щодо оздоровлення народного загалу — то практичного досвіду почав набирати, експериментуючи на самому собі. Адже колись, на лісозаготівлі, необережно пройшов по полеглому стовбуру, впав на спину і пошкодив хребець.

Неприємних відчуттів кілька років було більше ніж треба. Але прочитана література, навички з власної фельдшерської практики згодилися — став на ноги. Думав, що на цьому з такими хворобами в своїй біографії більше не зустрінеться. Ага… Даремно він так думав. Важка форма остеохондрозу проявилася в його дружини Світлани. Лікарі виносили після оглядів безжальні рішення, примовляючи: «Як ви ще ходите без операції?! Як ви взагалі ще існуєте на білому світі?!»

І лікарі, виявляється, можуть бути садистами, лиш би заробити копійчину на живій істоті, загнаній болем у глухий кут. Віталій виявив зміщення дисків — міжхребцеві грижі грудного, поперекового та шийного відділів хребта. І почав лікувати рідну людину. А то вже Світлану і в кардіоцентр відправляли, і деінде лиш би нарешті вчепитися в неї і «вилікувати».

— Але тільки Віталій, — сміється тепер жвава Світлана, наливаючи сметанного супу з м’ясом у тарілки, — взяв мене по-справжньому в руки. І тепер бігаю, як мотиль: усього мені зараз треба, а то ніщо не було миле. Він же за освітою фельдшер — Міжгірське медучилище закінчив. І за духом — справжній медик.

Відняло ноги Василеві Сопкові. Та після візитів до односельчанина-цілителя швидко чолов’яга став на ноги. Возить тепер корми для худоби, і у вус не дує — не тривожиться аж ніяк своїм самопочуттям і його можливим погіршенням.

Цікаво в усіх цих успіхах, що вони, як правило, цілковиті: людина видужує в основному не до рівня обмежених можливостей, а знову стає сповна справною. Так було і з Василем Шаргою. Позбавлений здатності рухатися, у відчаї він лежав удома. Від болю всі предмети біля себе покидав в різні боки. І тут до нього нарешті привели Віталія Палапу.

Не вірилося дядькові, що може з того щось вийти: лікарі підписали вердикт про неможливість одужання. Але В.Палапа вирішив усе-таки попробувати. Його рішучість передалася хворому. Вони стали союзниками, що є першою запорукою успішного лікування.

Чотири місяці працював цілитель. І пішов Шарга. Та ще й як пішов. Зараз не десь, а на лісорозробках працює, як той ручний ведмідь, ледь дерева з корінням не вириває: такий щасливий, що повністю повернулося здоров’я.

Через такі величезні успіхи, звернень до Віталія все більше. І не тільки зі свого району. Навіть з Афганістану одна смаглявка приїхала при допомозі рідних. Повернулася до своїх душманів на власних веселих ногах.

— Вся область знає Віталія Палапу як громадського і політичного діяча, депутата Міжгірської селищної ради, — продовжує характеризувати свого приятеля-верховинця всюдисущий Михайло Юрик, сам цілитель, знаний у багатьох країни Європи, інших регіонах України. — Неодноразово, скажімо, він виступав на телебаченні стосовно гострих соціальних проблем рідного села і району. На голубому екрані телеканалу «ЗІК» виступав, приміром, у якості експерта, показав напористість, принциповість стосовно земельного «прихватизування» і на екрані, і в житті.

Завдяки його діяльності відремонтували міст, почалося будівництво дитячого садочка і в його населеному пункті. При цьому мало хто здогадувався, що Віталія Бог нагородив ще й даром зцілення інших, філігранними вміннями мануального терапевта, що дала неухильна робота над своїм рівнем стосовно вправляння дисків, лікування міжхребцевих гриж.

Одного разу до нього привезли і занесли на руках жінку з Росії. Яке ж було здивування росіян, коли пацієнтка вийшла до рідних через десять хвилин… сама. Захопленню і щастю не було меж! І Богдан з Нижнього Студеного був лише раз і його багаторічна проблема зникла враз, як ранковий туман. Багато з пацієнтів почули вирок від місцевих лікарів: «Лише операція!» А тут вони знайшли щасливий вихід із назрілої скрути з власним організмом. Умовна картотека вилікуваних осіб усе більшає. І слава Богу!

Один художник, що не ходив, тепер спокійно розписує каплиці, заробляючи з радістю на хліб насущний.

— Навіть рідна тітка, — вступає до розмови сам Віталій Палапа, — мала чотири переломи у поперековому відділі хребта. Підтримую її в належному стані. Перед цим її лікував Касьян у Кобеляках… Головними пацієнтами в мене зазвичай є жінки після родів. В них виникають хронічні головні болі через защемлення нервових закінчень. А пасивність веде до важких болів у тазостегнових суглобах. Це все знімається дуже швидко. Не треба лише запускати себе до хронічного стану.

Дев’ять років Віталій завідував фельдшерсько-акушерським пунктом у Запереділлі. Перед тим 32 роки керувала там його, вже покійна, мама Олена. Отже, лікарські традиції в сім’ї є. І, головне, що вони повністю трансформувалися в позитивну для всіх людей справу — повернення щастя здорового життя на землі, осяяній сонцем.

А ще радує, що маємо людей, які складуть якісну «збірну», еліту майбутньої України, позбавленої від нинішнього нахабства, корупції та повсюдних зловживань.

Василь ЗУБАЧ,
Міжгірський район


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду