Вхiд
Головна / Колонка головного редактора

Гірські роми мають свого Царя

13-07-2017, 22:27

Гірські роми мають свого Царя
Коли з’являється на вулиці Промисловій далекого закарпатського райцентру Міжгір’я, заступленого від іншого світу височенними горами, заслужений лікар України, хірург районної лікарні Василь Цар на пошарпаній «Ниві» — там усе оживляється. Вибігає замурзана гаряча ромська дітлашня, скромно виходять старші парубки та дівчата, статечно прошкують до нього старші чоловіки, посмоктуючи старі улюблені люльки. Воно й не дивно — Василь Іванович направду змінив їхнє життя. І не тільки тим, що роздає дітворі цукерки, нікого не обділяючи, а і старшим допомагає у вирішенні різних проблем. Не кажучи вже про розв’язання фахових оздоровчих проблем.

- При допомозі Євросоюзу, — говорить В.І.Цар, — я допомагаю циганському населенню вийти на нову соціальну орбіту зі звичної, — і вже майже прийнятної для багатьох, — аури занедбаного примітивного існування.

У Відні заслужений лікар України часто має тривалу лікарську роботу — ділиться досвідом своїх умілих хірургічних операцій. Там він водночас знайшов вихід на структуру ЄС, яка допомагає Україні через посередництво державних організацій. А далі через райлікарню втілив у рідному Міжгір’ї європейську програму допомоги ромському населенню. Для спільноти, звичної до відсутності всіх прикмет цивілізації, в короткі строки декілька років тому виросли фельдшерсько-акушерський пункт і мила греко-католицька церковця.

- До того європейські проекти з Австрії зазвичай прямолінійно спрямовувалися на подолання бідності, — розмірковує Василь Іванович. — Вони переважно не давали належного ефекту: всім потребуючим роздавали певний одяг, продукти харчування, а далі все споживалось і життя йшло по-старому. Замало ефективності давали вкладені кошти. Я — за довготривалу користь від витрачених грошей.

Нині в «ФАПі ромської громади» (так він законодавчо зареєстрований) господарює жінка цієї ж національності Ольга Габокан, 1948 року народження, котра знає кожну циганську хату і її мешканців. Все йде добре. Прикро лише від тягучості нашого бюрократичного середовища. Фельдшерсько-акушерський пункт разом і з церквою були зведені (за фінансової допомоги й самого В.І.Царя) за півроку, а документи («О, жах!» — округлює очі темпераментна Ольга Габокан) корисного проекту оформлювалися відтак… цілий рік.

Слава Богу, що це залишилося в спогадах, усе нарешті налагодилося. Але в задумах, приміром, створення циганського музичного колективу з попереднім фаховим навчанням здібної молоді. А основа для цього всього — міцне здоров’я — вже закладена. Адже через невлаштованість життя в ромському середовищі поширені туберкульоз, шкірні захворювання тощо. Тепер у влаштованому медпункті все населення по черзі миється. Гаряча вода подається постійно. Це має зламати, на думку місцевого громадського діяча Михайла Юрика, «усталену жебрацьку ромську схему, бо частина вже відділилася зі сфери звичних злиднів — тут з’явилися свої юристи, геодезисти тощо.» Громада загалом підтримує реальні плани Василя Царя стосовно створення ромського дитсадка, футбольної команди. Життя, словом, тут не стоїть мертвою водою, як у болоті. Весь час можна прочути про якісь позитивні зміни.

Відвідує ФАП і понад тридцять осіб за день, а в основному — до двадцяти. У маніпуляційному відділенні роблять планові щеплення, огляди лікарями районної лікарні, звідки і терапевт та педіатр щотижня теж приходять сюди і здійснюють подвірні обходи.

Ромських дворів у райцентрі 55. Живуть у них 360 чоловік дорослого населення близько двох сотень діток. На всі свята і служби в церкву Марії-Терезії ідуть всі, хто не виїхав на заробітки в інші регіони України, Росію, ближнє зарубіжжя. Взірцевий порядок у культовій споруді підтримує дбайливий церковнослужитель (або церківник, як говорять у Закарпатті) Микола Кальманович Коврі. До нього якраз, спираючись на буковий ціпок, прийшов поставити свічку за здоров’я Василя Царя, нещодавно прооперований ним, Іван Лакатош, який у 61 рік мав важке захворювання кишечника.

А народився В.І. Цар у 1955 році в селі Лозянському, що з другого боку гірського потоку притулилося до районного центру. Невдовзі знову збирається поїхати в Німеччину, де не вгасає значний інтерес до практичних досягнень українського лікаря. Вважає, що прізвище Цар пішло з Лозянського. Недарма над поселенням нависає гора з сербохорватською назвою — Магора. Бо тамтешній цар колись повстав проти переважаючих турецьких сил, а потім утік із берегів Дунаю сюди на собачій упряжці. Така живе легенда про Царів.

Василь Іванович гордиться тим, що його ідею щодо соціальної адаптації ромського населення, перейняли угорці. Центр за втіленим міжгірським взірцем вартістю мільйон євро буде створений у Будапешті чи Ніредьгазі.

…А тутешні роми просто щасливі, коли оточують «свого Царя». З ним же так цікаво. Навіть коли йдеться про буденний похід у душ привітного фельдшерсько-акушерського пункту, відкритого не в певні години, а коли зручно всім.

Василь Зубач


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду