Вхiд
Головна / Суспільство / Фото

Хто куди, а ліцеїсти Мукачева - до театралів! (ФОТО)

28-10-2016, 08:03

За "Украденим щастям" Івана Франка

За "Украденим щастям" Івана Франка.

Про це подбали директор ДПТНЗ "Мукачівський професійний аграрний ліцей ім. Михайла Данканича" Василь Ковбаско, адміністрація Закарпатського театру драми та комедії на чолі з директором Юрієм Шутюком і його заступником Едуардом Дудою. Минулого четверга театрали зініціювали черговий день "відкритих" дверей для кількох сотень учнів цього відомого на теренах Закарпаття навчального закладу, запропонувавши своїм юним гостям виставу Івана Франка на дві дії "Украдене щастя" (сценічна версія Василя Андрійця). Для тих, хто читав згаданий твір, це повторення пройденого, а хто ще не встиг із ним ознайомитися – це чудова нагода отримати відомості та знання завдяки театралам і сцені.
"Культпохід, кажучи образно, на Івана Франка, приурочений 160-річчю з дня народження класика української літератури, корифея публіцистики, поезії, драматургії, який по собі залишив унікальну творчу спадщину, – ділиться своїми враженнями з приводу цього вкрай потрібного та цікавого заходу завжди енергійний, гуморний і життєрадісний, метр вітчизняної професійно-технічної освіти В. Ковбаско".
За "Украденим щастям" Івана Франка

А ще цією акцією він запалив серця юнаків і дівчат любов‘ю до рідної мови, до української літератури, до прекрасного, збагативши духовний світ молодих людей творчим неспокоєм. Не секрет, що деякі учні дотепер мало що знали про професора філософії І. Я. Франка, про Закарпатський театр драми та комедії, який діє у місті Мукачево, про сценічну версію Василя Андрійця "Украденого щастя" і т. д. Можливо, якщо ліцеїсти є уродженцями сільської місцевості, то навіть професійних артистів на сцені побачили вперше. І дивини та чудасії тут ніякої! Тоді що вже казати про саму, власне, виставу, яка багато десятиліть поспіль збирає аншлаги. Не тільки на мукачівській сцені, але і за її межами. Одразу ж згадується нещодавня поїздка у м. Миколаїв, де також глядачі мали змогу подивитися цю народну притчу.
Пан директор знає, що творить-говорить, адже він не тільки сам філолог за фахом, але й творча, життєдіяльна, колоритна натура у повсякденні. А книжки Франка читати почав ще у далеких 70-х роках минулого століття, коли навчався у Мукачівському педагогічному училищі. Цікаво, що граніт науки добував у той період, коли деякі нинішні актори та їхні батьки (щоправда, крім "театральної зірки" Василя Фурдя) ще під столом пішки ходили. Слід зазначити: заслужений артист був на три курси старший за В. Ковбаска (див. світлину), тож останній із нього у всьому приклад брав. І коли зустрічаються, неодмінно студентські роки згадують. Звісно, на душі в кожного тепло, радісно, світло стає. На цей раз також обнялися та одразу ж "для преси" у спогади тої епохи "подалися". Без ностальгії не обійшлося...
За "Украденим щастям" Івана Франка

І насправді, мало хто знає, що уродженець Іршавщини В. Ковбаско (пан Фурдь, який скоро матиме 70-річний ювілей та мріє про народного, у творчі світи поринув із Міжгірського району), котрий як у владі, так і в профтехосвіті пройшов і Крим і Рим, і воду й мідні труби, філологічну освіту має. А нині, у доволі складний і суперечливий час суспільних перемін, "генерал-козак" кермує цим одним із найуспішніших в області (а може навіть на теренах всієї України) профтехосвітянським навчальним закладом. Тож повсякчас опікується мовним процесом, бо він, за його словами, – це стержень культури кожної окремо взятої людини. А нація тільки тоді сильна, грамотна, патріотична, інтелектуальна, коли багато читає та ходить у театри, кіно, книгарні.
Тож культпохід на "Украдене щастя" Франка" – це подвоєні знання про письменника та поета першої величини нашої незалежної України. Такої ж думки Едуард Дуда та вже згадуваний Василь Фурдь, люди інтелігентні, культурні, скромні, які дбають, аби щедрою на сходи-ужинки була молодіжна нива. А вельми статечний і досвідчений керманич театралів Юрій Шутюк і взагалі такі дифірамби своєму колезі з ліцею проспівав, що навіть віри не йнялося, скільки всього може, вміє та хоче зробити цей діяльний директор. Як виявилося, пан Василь і щирий наставник молодої зміни, і духовний отець своїх підопічних, і меценат, і фанат незліченних добрих справ, які йдуть на користь файним ділам у рідному місті.
Автор цих рядків був свідком, коли Василю Васильовичу та Едуарду Лукічу непомітно на вухо шептали (читай – "доповідали"), як тихо, пристойно, уважно, принишкло, зацікавлено та спокійно сидять у залі кілька груп та дивляться виставу. А ще вслухаються у кожне мовлене слово, яке лине з авторських вуст. "Якби мухи літали, то було б чути їхнє дзижчання", – приблизно так прокоментували поведінку своїх підлеглих викладачі-мовники Неля Далекорей та Ганнуся Мучичка (див. знімок). Обидві не тільки чарівні, але ще й молоді на освітянській ниві. Тож приклад у багатьох життєвих ситуаціях копіюють із людей старших і поважних, свого талановитого, спосібного та із неабияким хистом керівника – директора В. Ковбаска в тому числі. Можливо, цю тезу тримали у секреті, однак відтепер вона розтаємничена.
За "Украденим щастям" Івана Франка

Насамкінець Тетяна Порохнавець розповіла про склад акторів-виконавців, які того четверга подарували вихованцям державного професійно-технічного навчального закладу "Мукачівський професійний аграрний ліцей ім. Михайла Данканича" прекрасну життєву п‘єсу Івана Франка "Украдене щастя". Ось прізвища артистів: Рудольф Ланьо (Микола Задорожний), Катерина Дунай (Анна), Руслан Аітов (Михайло Гурман), Віктор Блажук (Бабич), Тетяна Курат (Настя, його дружина), заслужений артист України Віктор Куниця (Калинич), Людмила Лайкова (Настя, його дружина), Петро Коваленко (війт), Павло Прижегодський (молодий жандарм), Валентин Тютюнник (цісарь). За словами співбесідників, вони, крім оплесків, заслужено отримали від юних глядачів букети розкішних троянд. Зрештою, не тільки від них, але й від інших учнівських і студентських колективів, яких у театрі останнім часом побувало понад 20!
У цьому контексті слід сказати, що артистом, Мукачівського театру драми та комедії у тому числі, бути нині непросто, бо на хліб насущний треба самому заробляти. Тож і вишуковуються різні форми співпраці з глядачем. За словами Е. Дуди, настали такі часи, коли ніхто задаром не вийде на сцену. Актори обрали свій шлях, тож змушені дарувати нинішньому прискіпливому глядачеві такі власні творіння, аби не соромно було показати себе на театральному майданчику. Можливо, що вже найближчими місяцями з творчими набутками проїдуться селами та містами краю, а ще гратимуть сценічні ролі в санаторіях, будинках відпочинку тощо.
...Ось так актори театру драми та комедії долучилися до розвою духовності юнаків і дівчат, які через певний час стануть у стрій виробничників не із вакансією для легкодумних вчинків, а істинними знавцями творчості найвеличнішого письменника минулих століть, галичанина Івана Яковича Франка. Саме він у творі-комедії дав відповідь на запитання, хто й у кого украв щастя та чи залежить доля від нас самих і людей, які оточують кожного. Не зайвим буде нагадати, що режисер-постановник франкової драми Костянтин Дубінін, а сценографія та костюми належать Тетяні Глуховій.
Михайло СИНЬООКИЙ


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду