Вхiд
Головна / Суспільство / Економіка / Колонка головного редактора

У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?

22-09-2017, 22:00

У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бирть» – підприємство з двадцятирічною історією. Це далеко не той варіант, коли підприємець зірвав куш – і розчинився у невідомості; тут зовсім інше. Йдеться про людей, які, живучи в суворих умовах Верховини, зуміли налагодити виробництво і використовувати природні багатства для своєї і суспільної користі. Як це їм вдається, і через що доводиться проходити - читаймо далі.

Тут найкраще росте ліс, з нього і живуть

Тут добре росте ліс, а не капуста, помідори і перець. Чим Бог цю місцину наділив, з того тут годуються... ТОВ «Бирть» квартирує в високогірному селі Лопухів на Тячівщині, де ліси – довкола. Майже двадцять кілометрів гірськими дорогами їдемо – і лісові угіддя (правда, з величезними залисинами від вирубування) не закінчуються. Далі вже починається Івано-Франківська область.

Підприємство виготовляє піддони, пиломатеріали для будівництва тощо. Якби було вдосталь сировини, то могли б здійснювати глибоку переробку деревини - робити вікна, дерев'яні будинки, садовий інвентар тощо...

- Ми повністю залежні від наявності лісу, - говорить директор підприємства Валерій Павлюк. – Як підприємці робимо все, що від нас залежить, докладаємо максимум зусиль, а справа йде кволо і до гіршого.

За словами директора та його заступника Володимира Фабриція, труднощі зустрічаються там, де їх найменше можна було чекати. Їх створює ... державний орган у вигляді управління лісового і мисливського господарства. Спробуємо розібратися, оперуючи фактами.
В бізнесі, і не лише в ньому існує поняття форс-мажору. Таким форс-мажором, а простіше кажучи гальмом у діяльності керівників «Бирті» є обставини, які від підприємства ніяк не залежать.

А від кого залежать? Кажучи прямо – від управління лісового і мисливського господарства, яке в області вже не перший рік очолює Валерій Мурга. Раніше він уже відав лісами Закарпаття - у 2005-2010 роках, коли був депутатом облради від політичної партії "Єдиний центр». Тепер він у облраді – порошенківець.

Валерій Іванович у ранній молодості працював у райвідділі боротьби з економічною злочинністю (колись - відділ з розкраданням соціалістичної власності (ОБХСС). Але міліцейське минуле не пройшло безслідно: залишилася потреба тримати під особистим контролем усе, що знаходиться на «своїй» території. Кому б воно не належало.

Аукціон – не закон! Крути ним, як дишлом, лиш щоб боком не вийшло

Ось запровадили в «лісовому» управлінні таку корисну річ як аукціони. Для всіх тих, хто вірить у пряме значення слів, це означає можливість внаслідок прозорої процедури торгів офіційно придбати ліс, щоб надалі працювати з ним.

В. І. Мурга довів, що таке твердження – абсурд. Довів це не словами - ділами. На початку 90-их таких ловкачів, як він, називали наперсточниками, тепер багато хто вважає умілими менеджерами. Це щось на зразок схеми «Роттердам-плюс» з тією відмінністю, що там у ціну вугілля закладали ризики, а тут – відверте нехтування результатами аукціонів.

Нехтування результатами аукціонів із боку пана Мурги з гіркотою в горлі відчувають на собі підприємці, яким не вдається отримати бажаний ліс. Відтак змушені у судах відвойовувати деревину, яку повинні були отримати згідно з законом. Торік гуму на автомобілях постирали, приїжджаючи на безкінечні судові засідання в Ужгород, аж поки директору «Бирті» В.Павлюку і його заступнику В.Фабрицію вдалося отримати в натурі деревину, придбану ними на аукціоні. І то – лише частину. А вартість іншої частини, яку так і не отримали, їм компенсували ... грошима! У 2015-му це трапилося в останній день року, - 31 грудня, торік – через неотоварення лісом грошова компенсація сталася в третьому кварталі.

- Гроші нам ні до чого, нам деревина потрібна! - реагує Валерій Павлюк. – Ми ж не для того аукціони вигравали, щоб отримувати свої гроші назад...

Куди щезає деревина?

Валерій Мурга явище неотоварення підприємців лісом пояснює тим, що, мовляв, його «не вистачає». Керівники ж «Бирті» стверджують: це – відмовка. Наводять факти, як за окремими угодами ліс відпускали не переможцям торгів на аукціоні, а стороннім особам. «Вони просто знали табличку ділення», - стверджують підприємці.

- Якби ми не знали добре Валерія Івановича, то ще могли б повірити у такі його казочки, - продовжив Валерій Павлюк. – Але ж знаємо, бо до переведення у область керував нашим Брустурянським держлісгоспом. Москаль теж його добре знає, кандидатуру у Києві підтримав: незважаючи на допущені раніше недоліки в роботі, її там схвалили.
Переїхавши в область, Мурга залишив у «Брустурянському» своїх людей, і тепер, як і раніше, тримає там усе під контролем.

"Хитрі" рубки припинилися - ліс ще в більшому дефіциті

Останній приїзд Валерія Павлюка і Володимира Фабриція до Ужгорода був пов'язаний із черговими порушеннями в розподілі деревини, які стосувалися їхнього підприємства.

Зустрівшись із ними, ми почули вражаючі факти: на початку діяльності ТОВ «Бирть» у ньому офіційно працювало 192 чоловік. Тепер ця кількість зменшилася до ... 22! Не через небажання робітників, директора або його заступника працювати. Причина все та ж – не вистачає деревини. І це у найбільшому за обсягами угідь держлісгоспі !

Значні порушення правил лісокористування тут стали мало не нормою. Скільки під виглядом санітарних рубок вирубано здорових лісових ділянок, вивезено і реалізовано за «сірими» схемами – знають і місцеві, і в правоохоронці. Під виглядом хворого нещадно рубали здоровий ліс, після чого продавали його як ділову деревину.

Під виглядом «ліквідації хворого лісу» в останні роки відбувалося прискорене скорочення лісистості Карпат. Масштаби цих діянь були такими значними, що Держагентство з лісових ресурсів мусіло змінити правила санітарних рубок: тепер раніше, ніж дерево зрубати, слід довести, що воно – хворе, а не навпаки.
Саме ця вимога значно скоротила масштаби зловживань.

Як наслідок, ліс став ще дефіцитнішим, і від цього ще більше страждають переможці аукціонів, які розраховують отримати деревину законним шляхом. Це значить - з усіма відрахуваннями в бюджет, сертифікатами походження і т. д. і т. п. Звичайно, коли ліс відпускають і поза аукціонами, то його гостро не вистачає. І це триватиме, поки подібна практика не припиниться. Або її не припинять прокуратура, керівництво Держлісагентства.

Враження таке, що вони не бажають бачити злодіянь у лісі. Навіть тоді, коли злодіями є самі ж працівники держлісгоспів. Їх штрафують, на них гойкають, а ті продовжують своє! Штрафів не бояться – їхній розмір далеко менший за розмір «лівих» прибутків. Про суворіші методи покарання годі й говорити.

Про один із випадків, який так і не отримав належної оцінки з боку слуг Феміди, сайт розповів у недавній публікації «В Ужгороді за круглим столом обговорили результати боротьби з корупцією». Директор Тячівського лісгоспу роками творив беззаконня в лісі. Де було керівництво «лісового" управління і правоохоронці, які роками дозволяли це робити, невідомо. Недавно порушникові законів дозволили звільнитися за власним бажанням, без жодних правових наслідків.

Неотримання лісу – це і втрати бюджету

Та повернемося до «Брустурянського» і підприємства «Бирть». Торік «биртівці» виробили товарної продукції на 10,8 млн. грн. А могли б удвічі більше: потужності дозволяють.

Тим не менше, протягом минулого року ТОВ «Бирть» перерахувало у вигляді податків 670 тис. грн., цього року за 8 місяців їхня сума сягнула вже 650 тисяч. Останній факт є особливо показовим ще й тому, що за перші вісім місяців підприємство отримало лісу майже вдвічі менше, ніж за такий час торік.

ТОВ "Бирть" є одним із бюджетоутворюючих підприємств у Тячівському районі. Воно – надійний помічник держави у наповненні її казни. Можна собі уявити, скільки грошей додатково могли б отримувати бюджети різних рівнів, якщо б підприємці стабільно отримували весь обсяг лісу, який вони викуповують на аукціонах.

Розмова про нестабільне його надходження з Валерієм Павлюком продовжується. «За вісім місяців 2017-го ми переробили три тисячі кубометрів лісу, а торік за такий самий період – п'ять, розповідає він. – Динаміка, як бачите, йде до гіршого. Могли б у кілька разів наростити обсяги виробництва, якби нам свідомо не перешкоджали».

ТОВ «Бирть» демонструє показники, якими і лісовій галузі, і області в цілому можна гордитися. Ось, наприклад, у щорічному огляді «Національний бізнес-рейтинг» лопухівські підприємці знову, як і в попередні роки – серед перших. Їм присуджено звання «Лідер галузі 2016», з отриманням (далі – цитата) нагороди «Золото рейтингу серед суб'єктів господарювання України за сумою 4-х номінацій фінансово-господарської діяльності».
У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?

У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?
У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?
За КВЕДом 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво» рівних у Закарпатській області цьому підприємству немає. Найвищі оцінки отримало за статтями «Результативність і рентабельність», «Платоспроможність», «Ділова активність»... Підсумкові показники в рейтинги побудовані на підставі даних фінансової звітності. Тож ТОВ «Бирть» отримало запрошення на урочисту церемонію вручення нагород переможцям Національного бізнес-рейтингу, яка відбулася 23 серпня у Львові.
У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?

У «Брустурянському» - дивні порядки

Хто очолює держлісгосп «Брустурянський»? Це - Михайло Бігун, який у часи, коли директором тут був Мурга, обіймав посаду головного лісничого. Успадкувавши директорську посаду від Валерія Івановича, Михайло Миколайович не надто переймається тим, щоб вести господарську діяльність у правовому полі - чисто й прозоро. Він вносить свій посильний внесок у ті проблеми, з якими стикаються місцеві підприємці.
У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?
Ось хоча б такий приклад. Лише у поточному місяці вантажівка 10 разів повернулася з лісу порожньою, і всього 9 разів її завантажили деревиною. І це після того, як із лісгоспу лунала команда: «Їдьте за лісом!».
Приїжджають на місце – дерева і слід простиг. Його комусь іншому відвантажили! Гра в кішки-мишки...


Державний інтерес - давити підприємців?

Щоб не виглядало так, начебто «Бирть» зводить рахунки з начуправлінням лісами особисто, згадаємо і про те, що в останнього складні відносини з багатьма іншими підприємствами. Згадаймо понад місячну блокаду доріг лісозаготівельниками Рахівщини, які силовим методом добивалися наділення лісфондом, і, врешті-решт, здолали чиновницьку сваволю. Тоді Валерій Іванович стояв на боці директора ДП «Рахівське ЛДГ» Володимира Приступи, але разом вони потерпіли поразку.
У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?
Як на Рахівщині, так і в тячівських ДП «Брустурянське» та «Мокрянське» Мурга не дає змоги на повну силу працювати приватним підприємствам. Це шкодить і державі, і власникам цих підприємств та їхнім робітникам. Окрім, звичайно, самого Валерія Івановича та кола наближених до нього осіб.

Вітання – окреме для кожного

Сьогодні всі працівники галузі приймають вітання з Днем працівників лісового господарства. Будуть вітальні промови, урочистості. Ми, безумовно, радіємо разом із учасниками святкувань, які потрібні людям. При цьому висловимо власні побажання як Валерію Мурзі, так і тим, хто від цього керівника нині залежить.

Начальникові управління – відповідати своїй посаді, відстоюючи в лісах державні інтереси, а не особисті. Забути про «своїх» і «чужих» в розподілі лісових фондів, як і у виконанні результатів аукціонів.

Колективу підприємства «Бирть» - стійкості, що дозволить вистояти в умовах форс-мажору, які створив для них рідний держлісгосп і вище начальство в Ужгороді.

Бо, як гласить Біблійне вчення: якщо ти покликаний до терпіння і до праці, а не до дармування і балакання, то тобі таки воздасться.
У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?
У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?
У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?

Василь ШЕТЕЛЯ


коментарі

Иван

22 вересня 2017 21:17
Постараємось викласти основні факти зловживання в лісовій сфері Закарпаття .
Однією з шахрайських схем, яку запровадив в Закарпатті Мурга В.І. і якими користуються в багатьох лісгоспах закарпатського краю, являються самовільні рубки. З достовірних джерел маємо інформацію, що в 2016 році в деяких держлісгоспах було скоєно більше десяти тисяч метрів кубічних самовільних рубок. Ці рубки проводилися за обов’язковою участю директора лісгоспу. Бригада крадіїв з дозволу директора держлісгоспу, використовуючи автотранспорт, який належить родичу директора лісгоспу, щодня скоювала незаконну рубку, продаючи за готівку, без документів лісопродукцію приватниим підприємцям, які здійснювали в цих лісгоспах підприємницьку діяльність і виконували рубки підряду в цьому ж лісгоспі. За результатами таких незаконних рубок директор старався прикрити ці діяння і оформляв рубки від захаращеннності, рубки небезпечних дерев та рубки переформатування. Лісопродукція уже вивезена і продана, за неї отримали готівку, а рубки оформляються фіктивно. На ці, так звані, рубки в лісгоспі закривалася заробітня плата, списувалося пальне і велися інші виробничі витрати, не здійснюючи рубок. Списувалася реалізація, де не має лісопродукції. Виписувались товаро- транспортні накладні. Ці накладні, через касові ордери, продавались без лісопродукції довіреним підприємцям, які на дані документи здійснюють експорт пиломатеріалів. Такі оборудки - це готівка (хабар). Якщо перевести в кошти, то це приблизно так: 10 000 метрів кубічних пиловника по ціні 1 тис. гривень за один метер кубічний = 10 млн. гривень. За липові документи, 10 тис. м3 по 450 грн за 1 м3 = 4,350 тис. грн.. Всього обороту 14 мільйонів 350 тисяч гривень. Уявляєте рівень корупції? Це один лісгосп… За 2016-2017 роки в одному з лісгоспі в кожному з лісництв таких рубок від 3 до 5 тисяч метрів кубічних. Перевірки, які відбуваються в лісгоспі, фіктивні. Вони купуються службовими особами і навіть в ліс не ідуть.
І майже скрізь діють одні й ті самі схеми, за якими ліс нищівно вирубується, а прибуток з цього отримує не держава, а групи ділків.

За дві каденції «своєї трудової діяльності» керманич закарпатських лісів Мурга В.І. «непохитним» трудом нажив немалі статки. Це п’ять земельних ділянок, дві «хатинки» (маєтки), автопарк елітних автомашин, будує митний термінал під м. Тячів, створив підприємства з міжнародних перевезень вантажів та експорту лісопродукції.
І ЦЕ ЛЮДИНА ЗДОБУЛА НЕ ЗАЙМАЮЧИСЬ ЖОДНОГО ДНЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ……
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду