Вхiд
Головна / Суспільство / Колонка головного редактора

Поіменно згадали десантників із Великої України - героїв Руху опору в Закарпатті

6-10-2017, 08:23

Поіменно згадали десантників із Великої України - героїв Руху опору в Закарпатті
З київського аеропорту Жуляни ввечері 25 серпня 1944 року піднявся в небо літак з наміром приземлитися в Закарпатті, тодішній Підкарпатській Русі... Через дві з лишком години приземлення обернулося катастрофою...

Десантувалися у вічність

Жоден десантник не вижив. Їхню справу з координування партизанського руху у краї за Карпатами взяли на себе учасники інших двох десантних груп, місія яких завершилася вдало. У післявоєнний час про учасників Руху опору фашистам у Закарпатті щорічно згадують у селі Чорний Потік, що в Іршавському районі, яке розташоване близько до місця падіння літака.

Хоча держава у цьому році й винесла День партизанської слави за межі списку офіційних державних свят, для чорнопотікців і жителів сусідніх сіл воно продовжує залишатися державним. Бо пам'ять про людей, які допомогли відвоювати державу, наблизили час воз'єднання з братами на Сході, з Україною – не має зітліти...

Передісторія пошуків

У цій місцевості в 1944-му десантувалися двоє літаків, екіпажі яких отримали завдання вести розвідувальну діяльність, налагодити зв'язки з місцевим ополченням і координувати партизанський рух у краї, окупованому фашистами.

Один із двох літаків приземлився успішно, а другий... Із усією командою і 500 кілограмами вантажу, вилетівши з аеропорту Жуляни в Києві 25 серпня 1944-го, а приземлився... Точка приземлення, яким стало урочище з непростою назвою «Гробище», стала місцем трагедії.

Упродовж багатьох років пам’ять нас приводить сюди, до могили тих партизан, які загинули при десантуванні в урочищі «Гробище» в серпні 1944 року. На братській могилі, перенесеній в мирний час від місця трагедії в центр села Чорний ПОтік, були викарбувані імена членів інтернаціональної партизанської групи Івана Прищепи.

Ось вони:

ТАТЯНЕНКО ІВАН – начальник штабу, росіянин
СІРИЙ ОЛЕКСАНДР - українець
СЕЙФУЛІН АНАТОЛІЙ – татарин

Угорці-антифашисти:
БОРГЕДІ БАЛАШ
БОРКУ ЛАЙОШ
ГАЛ ЄЖЕФ
ГАС ІМРЕ
САБУ ЄЖЕФ
УЛІЧІНІ ЗОЛТАН
ШАЛАМОН ІШТВАН
ШУЄР ФЕРЕНЦ

Проте довгий час у історії загиблого літака з десантниками-угорцями залишалась велика біла пляма. За всю історію пошукової роботи, яку вели на базі шкільного музею з 70-их років, ніколи і ніде не було згадано тих, хто керував польотом – членів екіпажу.

Шестеро членів екіпажу - поіменно

Понад сім десятиліть повних даних про тих, хто перебував у літаку, пошуковці не мали. Зрештою, запити шкільного гуртка краєзнавців на чолі з Лілією Мороз, а також воїнів-ветеранів до воєнних архівів дали позитивний результат – точні прізвища, короткі біографії загиблих установлені...

Тож цього разу на святі, яке відбувалося 24 вересня, змогли їх згадати. Поіменно. Причому встановили й оновлену надмогильну плиту з прізвищами загиблих десантників.

Це - командир літака, лейтенант Данило Самарський, другий пілот, заступник командира літака, лейтенант Петро Афанасьєв, бортмеханік старший лейтенант Володимир Іванов, штурман, молодший лейтенант Володимир Мельников, бортрадист, сержант Арон Куперман і бортстрілець, старший сержант Микола Нестеров.

У команді повітряного судна – українець, єврей і четверо росіян. Командир екіпажу Данило Самарський народився в селі Берестове Запорізької області, нагороджений орденом «Червона Зірка», медалями «За відвагу» та «Партизану Вітчизняної війни ІІ ступеня». Був одружений і мав доньку, загинув у 29 років. Арон Куперман – теж із України, з Тульчина на Вінничині, відзначений орденом «Вітчизняної війни І ступеня», медаллю «Партизану Вітчизняної війни ІІ ступеня».

Кожен член екіпажу без виключення мав у переліку бойових нагород ордени й медалі. Найстаршому – Афанасьєву виповнилося 30, наймолодшому Куперману – 20 років.

На мітингу - господарі, і поважні гості

Учасники мітингу на рушниках винесли портрети воїнів – учасників груп десантованих на Закарпаття, а також партизанів із місцевих селян, які діяли у тилу ворога.

Голова сільської ради Юрій Бабинець подякував учасникам урочистого зібрання, юним пошуковцям і всім землякам, які оберігають пам'ять про тих, хто наближав визволення Закарпаття від фашизму.

Серед господарів, поряд із жителями сіл Чорного Потока, Крайньої Мартинки, Підгірного, Смологовиці та Локтя - представники органів місцевого самоврядування, а також Іршавської районної державної адміністрації та районної ради, представники воїнів Афганців та воїнів АТО, донька командира взводу партизанського загону Юрія Глеби - НаталіяСокол, члени клубу 128-ї дивізії. Голова клубу-Мартинець Олександр Григорович, районний військовий комісар Євген Кугут.

Почесними гостями чорнопотікців у цей день стали голова Всеукраїнської Спілки ветеранів війни генерал-майор запасу Володимир Попович, голова комітету Всеукраїнської Спілки ветеранів війни з міжнародних питань В'ячеслав Грежук, керівник відокремленого підрозділу Всеукраїнської Спілки ветеранів війни «Об’єднання ветеранів Другої світової війни, учасників АТО, бойових дій на території інших держав та миротворців» Сергій Кудін, члени військової організації «Клуб Прешов» на чолі з Мар’яном Полаї зі Словаччини.

Почесне право покласти корзини квітів до пам'ятника учасникам інтернаціонального партизанського загону під командуванням Дюли Усти та Івана Прищепи, який діяв на території Іршавського району з 8 серпня по 24 жовтня 1944 року було надане гостям свята, а також представникам установ та організацій Чорнопотіцької сільської ради, кращим учням шкіл.

Живі квіти лягли й до оновленої надмогильної плити загиблим воїнам-десантникам. Прозвучала невмируща пісня «Степом, степом...», державний Гімн України - нагадуючи про ті цінності, за які боролися і вмирали десантники, воїни-партизани.

На фото: у Чорному Потоці відзначили День партизанської слави


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду