Вхiд
Головна / Суспільство / Колонка головного редактора

Москаль своїх не здав - і виявився правий

20-10-2017, 18:32

Москаль своїх не здав - і виявився правий
Приїхали туди, звідки їхали. Саме до такого висновку можна прийти, читаючи сьогоднішні роздуми голови Закарпатської облдержадміністрації Геннадія Москаля, вміщені на його персональному сайті Moskal.in.ua.

Критики Москаля, у тому числі й ті, котрі намагалися силою прорватися на засідання сесії облради, де розглядалося питання про Звернення до Президента щодо «освітнього» закону – знеславлені. Намагалися принизити, ба більше, провчити Москаля, а проте самі дістали «по шапці». І це переконливо довів сам голова закарпатської виконавчої владної гілки.

Ось лише кілька цитат із його публікації, підкріпленої численними документами - законами та міжнародними зобов"язаннями, які взяла на себе Україна щодо забезпечення прав національних меншин.

«Усе, чого добилися розробники закону, – це розсварили Україну із сусідами з Євросоюзу і спричинили дурний, нічим невмотивований ажіотаж із навішуванням образливих ярликів на представників національних громад (які є цілком законослухняними й патріотичними, що підтверджує їхня участь в АТО). У підсумку безграмотний закон цілком прогнозовано розбили в пух і прах на Парламентській асамблеї Ради Європи, а те, що висновок Венеціанської Комісії буде таким же, якщо не жорсткішим, не викликає жодних сумнівів».

«...На останніх двосторонніх зустрічах із угорською делегацією міністр освіти і науки пані Гриневич здалася без бою, пішла на всі поступки і дала привід для заголовків у ЗМІ на кшталт «Україна капітулювала перед Угорщиною». Мені, як держслужбовцю, соромно, що в уряді працюють непрофесіонали, які через свою некомпетентність, по-перше, незаслужено виставили Закарпаття якимось сепаратистським регіоном, а, по-друге, зробили те, що протягом трьох останніх років не вдавалося Росії з її всіма спецслужбами ¬– розсварили Україну із сусідніми країнами Євросоюзу.
Тепер цілком очевидно, що заяви Закарпатської ОДА та звернення обласної ради з проханням направити закон перед підписанням на експертизу в європейські інституції, були вірними»
.

Продовжувати цитування немає необхідності, адже кожен може звернутися до першоджерела і ознайомитися з аргументами Москаля.

Для нас важливим є інше: коли державні мужі на самій верхівці владної піраміди, а заодно і їхні радники з числа громадських активістів, керуючись "державницькими інтересами", перестануть наступати на одні й ті ж граблі! Адже наперед було відомо, що Угорщина просто так не відступить. Вона неодноразово давала про це зрозуміти не довкільними маневрами, а напряму. А скільки разів сама національна меншина своїми заявами, проханнями, зверненнями попереджала: наміри українських парламентарів внести кардинальні зміни у "мовні" питання її дуже непокоять. І якщо її побажань не врахують, то буде кепсько.

Досить згадати травень, коли понад 60 тисяч підписів угорці Закарпаття поставили під Зверненням до Президента Петра Порошенка з проханням врахувати інтереси цієї меншини під час опрацювання нового Закону «Про освіту». Пам"ятаємо, що оригінали підписів було довірено передати в президентську Адміністрацію саме Геннадію Геннадійовичу. Що він і зробив.

Відаючи про настрої угорців Закарпаття не позірно, а знаюч про них ізсередини, Москаль підтримав прагнення цієї меншини. Бо «здати» угорців у такому щемливому питанні, як мова виховання й освіти, означало б одним махом втратити весь кредит довіри серед них. Чи в тому інтерес України, щоб від неї, як від нелюбої мачухи, відвернулися її громадяни?! Навпаки, вона може зробити так, щоб її любили й поважали, і для цього не так вже й багато потрібно – бачити їхні потреби і намагатися їм не протирічити. А ще краще - враховувати, діючи відповідно з європейськими нормами в ставленні до національних меншин. Тоді не потрібно було б і зміни до вже прийнятого закону вносити. Чого не оминути зараз.

Скільки б разів угорці не заявляли, що їм чужі сепаратистські настрої, і що вони не прагнуть жити окремо від України, їх продовжували звинувачувати в усіх гріхах. Виходить так, неначе лідерам угорської меншини направду належало робити такі кроки, які б виправдовували очікування недоброзичливців – заявляти про свою окремішність та хитрі наміри. А якщо вони цього не робили, то, значить, є не такими, як комусь треба.

Навішувати ярлики та доводити ситуацію до абсурду в нас багато хто готовий, а от розрулювати її, показати безконфліктний шлях – цього або не вміють, або відверто не бажають.

Зрозуміло, що після сьогоднішніх заяв Геннадія Москаля коло його прихильників серед угорців, та й не лише серед них, ще розшириться. Бо стало очевидним: Москаль грає не закулісно, а відкрито, готовий тримати удар і підтверджувати слова ділами, не відступаюч від обраного курсу. Курсу на міжнаціональну злагоду та примирення, а не на тліючі етноконфлікти чи й відверту ворожнечу.

Ще матеріал з цієї теми - Дотеперішня мовна політика України була прихильною до меншин і хочеться, щоб такою вона залишилася – депутат Берегівської міськради


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду