Вхiд
Головна / Суспільство / Колонка головного редактора

Чия вина - що нема вина

27-10-2017, 00:40

Чия вина - що нема вина
Відшуміли-відгули один за одним фестивалі - як "Червене вино", так і "Біле", а потім і "Бобовищанське гроно"; попереду ще чекає "Божоле"... Для туристів - рай, можливість спробувати добре розрекламованих закарпатських напоїв. Щоправда, Не завжди, щоправда, такої ж високої якості, якою є їхня ціна.

Винороби пояснюють цю справді немалу ціну значними затратами на вирощування грон. І їх можна зрозуміти. Все, що пов"язано з виноградарством і садівництвом, нині позбавлене державного піклування і фінансовогвливання.

Високозатратне виноградарство і виноробство, яке колись підтримувалося (частково дотувалося) державою, лягло виключно на плечі винробників. Навіть той півторапроцентний збір за продаж алкогольної продукції, що здійснювався в торгівлі і спрямовувався на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства, вже кілька років як відмінений.

Доживають останні дні стратегічні державні виноробні заводи - колишня гордість Закарпаття - в Середньому і Бобловищі. В АТП "Леанка" з колишніх понад півтори тисячі гектарів виноградної лози ще доглядають, принаймні на папері, за 90 гектарами, а в Бобовищі, так само на папері - за 40. Ще через рік-два не буде і цього.

Усе, чим мложе похвалитися "край саді і виноградників" - це кількасот гектарів, які доглядають приватні фірми "Чізай" і "Скілур". А ще - приватні винороби, які роблять вино на свій смак, кожний за власним рецептом, а простіше кажучи - "як вийде".

Щоб посадити гектар виноградника, треба близько 10 тис дол. На десять гектарів - удесятеро більше. Звідки взяти такі кошти - незрозуміло. Держава самоусунулася, інвестори не поспішають.

Щоб відродити колись провідну галузь агрокомплексу області, потрібні капіталовкладення, які обчислюються десятками мільйонів доларів. Бо ж до її руйнування площа виноградників перевищувала

У держави таких немає, інвестори не поспішають вкладати, тим більше, що оформлення земельних ділянок у недовготривалу оренду їх не влаштовує. Хто буде вкладати гроші в виноградник, якщо землю під ним через три роки можуть відібрати? Причому - на законних підставах.

Якщо брати Україну в цілому, то площі під виноградниками в ній скоротилися за роки незалежності приблизно до 44 тис га, що у чотири рази менше порівняно з 1990 роком. У Закарпатті ця галузь теж зазнала небувалих втрат.

А от дані за минулі часи: 1960-му площа під виноградною лозою становила 15,8 тис. га, у 1980-му - 11 тис. га. Горезвісний указ про «боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом» не до кінця знищив виноградники: у 1990-му вони все ще займали чималу площу - 7,8 тис. га. А от у 2011 році за площею виноградників Закарпатська область скотилася до рівня 1950 року — 4,4 тис. га! І це - з врахуванням індивідуальних дворогосподарств.

Нині насадження лози ще більше скоротилися, причому скорочення відбувається в частині молодих насаджень.

Тут уже час говорити не про занепад чи труднощі в виноробній галузі, а про її повний параліч. Рятувати її можна ще спробувати, поки ще є кому нею займатися, покии не вимерли або не повиїжджали без повернення ті, хто давав раду виноградарським угіддям ще двадцять п"ять років тому.

Вжитий у аварійному режимі крок, що, нарешті, у 2016-му відмінили півмільйонну ліцензію на оптовий продаж вина, яка була запроваджена ще на початку 2007-го, вже не рятує ситуацію. Бо зроблений був із великим запізненням, через десятиліття настійливих прохань-умовлянь і страждань, Нині ця відміна вже не може зарадити справі і врятувати галузь. Бо ж підтримка з боку держави майже відсутня.

Винороби і в області, і в Україні загалом кажуть: галузь переживає найскладніші часи за всю історію, вона потребує системної підтримки, державної опіки.

"За відсутності держпідтримки розвиток виноградарства і виноробства неможливий", — стверджує директор Ужгородського коньячного заводу Володимир Гісем. - Спроби вирватися самим із кола забюрократизованості та чиновницької байдужості не дадуть результату. Потрібна підтримка на найвищому рівні, зацікавленість державних мужів розвивати цю галузь".

До проблемних питань винороби відносять незбалансовану акцизну політику. Коли акцизи змінюються по кілька разів протягом року, це не дає можливості вести планове госпдарство, вибудовувати перспективу розвитку.

А ще ж і проблеми з землею. "Треба навести порядок у земельних відносинах, тому що виноградарство закладається на десятки років наперед. Тож потрібно створити умови, щоб можна було взяти землю в оренду на тривалий строк", — зговорить директор Департаменту агропромислового комплексу Закарпатської ОДА Юрій Лесьо. - Слід скасувати невмотивовану індексацію земель сільськогосподарського призначення та зменшити ставки земельного податку під багаторічними насадженнями".

Нині бал у супермаркетах править дешевий фальсифікат. Високоякісне вино коштує недешево, але його все одно не хочуть впускати на полиці торгових центрів.

А тут ще й інші проблеми. Скасуванням горезвісної ліцензії на оптову торгівлю "ліцензійна" проблема не знята. Бо ж іншою великою перешкодою для виходу малих виноробів на ринок залишається забюрократизована процедура отримання ліцензії на виробництво. Законодавство передбачає майже 160 дозвільних документів.

Як не парадоксально, але вимоги для отримання ліцензії однакові як для великих лікеро-горілчаних заводів, так і для малих виноробних підприємств.

Цікаво, що в багатьох країнах, де вино виготовляють і експортують у значних обсягах, ліцензування виробництва натуральних вин узагалі відсутнє. Угорці, наприклад, не розуміють, як за виготовлений тобою дорогий напій, на які витрачені великі кошти і зусилля, слід ще державі платити. Якщо держава тобі - то так, але не навпаки!..

Якщо в декотрих країнах ЄС і є така ліцензія, то в більшості з них процес її отримання спрощений. В Україні через бюрократію горезвісну ліцензію винороби можуть отримувати роками.

Нещодавно в парламент внесено проект закону №6693. Можливо, після його ухвалення винороби позбудуться обтяжливих обовязків щодо 160 дозвільних документів для отримання ліцензії.

Якщо збільшиться кількість малих виноробних підприємств, відбудеться детінізація та легалізація виробництва вина, то це дозволить почати здійматися з колін. А ще можна розраховувати на появу нових робочих місць, яких нині в сільській місцевості дуже не вистачає.

Вл. інф.


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду