Вхiд
Головна / Суспільство / Колонка головного редактора

Дрова на зиму: звідки і почому

1-11-2017, 17:24

Дрова на зиму: звідки і почому
Відтоді, як газ для населення подорожчав, кожен закарпатець (і не тільки) думає-гадає, як би і не замерзнути взимку, і грошенят зекономити. Багато хто останніми роками задіяв неабияку кількість збережень, аби утеплити будинки (пінопластом) й поміняти вікна, двері, систему опалення тощо. Колись модні чавунні радіатори, що були вельми дефіцитними та дорогими, з осель викидають і здають на металобрухт. Отже, батареї більше не проситимуть... тепла. Дехто міркує, що варто перейти з дорогого газу – байдуже тепер, російський він чи європейський: усе одно дорогий! – на тверде паливо. Фантазуєте, друзі, правильно, тобто на традиційні дрова, якими краяни грілися століттями. Звісно, дедалі вони стають дефіцитними: дорогі як заготівля, так і привіз, адже камаки ще треба порізати, поколоти та скласти, аби хоч трохи їх вітер просушив (ось таке фото, зроблене в одному з сіл Свалявщини, неабияк доповнює і без того колоритний пейзаж гірської зони нашої області), а потім ще й попіл зібрати, почистити котел/піч, винести та розсіяти тощо.

Щоби та хто не казав, але усе це зіграло на руку людям, що мають доступ до хащі чи зв’язки в лісовій сфері. Ось вона – можливість заробити та поліпшити свій фінансовий стан! Отже, дерева рубають, тріски летять. Тим часом самі краяни звертають увагу на те, наскільки збільшилися рубки за цей період, як розрослися «вистрижені» квадрати на лісовому тлі. Карпатські гори уже у таких «плішах», які заростатимуть десятиліттями. Ніхто не шкодує ані букові масиви, ані березняк, ані грабові чи дубові ліси. У містах і селах цілодобово сновигають автомобілі, навантажені колотвицями. Добре, хоч рупори над кабіною не монтують, інакше б від тих мегафонів вуха доводилося б затуляти. Але додумаються і до цієї новації, бо інакше як реалізувати паливний товар.

Дедалі частіше закрадається думка про те, що з такими темпами рубок (офіційних і неофіційних) лісового фонду на багато не вистачить. Хоча купити дрова нині простіше простого – у переддень зими на ринку пропозицій очі аж розбігаються. В Інтернеті, газетних оголошеннях та по «сарафанному радіо» за якихось 10 хвилин можна замовити тверде паливо: промоніторив, зателефонував, домовився – протягом тижня привезуть. Причому пропозиції на будь-який смак і гаманець. Якщо потрібні красиво порубані й попередньо висушені полінця, які просто взяв – і в камін наклав (такий собі євроклас), готуйте від 800 грн. за куб. Кількість – на ваш смак: можна придбати всього 1 куб (це якщо доведеться раз на тиждень розпалити камін). Можна обрати упаковку товару: в піддонах, мішках чи просто насипом у кузові самоскиду або возу.

До речі, у самоскиді найдешевше – не треба розвантажувати, що теж коштує гроші. Щоравда, можуть надурити з кубометрами: заплатиш, приміром, за 7 м. куб., а потім знаючий сусід тобі пальцем біля вуха покрутить, мовляв, дурень ти несусвітній, тут і шести нема! А грошики-то вже заплачені! Варіанти з розряду «економ» – це замовити в лісників (як правило, домовляються через добре знайомих і перевірених у цьому плані людей) машину розпиляних на колоди бучків, грабів чи дубів. Ціна за підводу (нехай сани) – від 1200 грн. і вище. Цікаво, що вимірюється кількість не кубометрами, а машинами чи возами: тобто приїде середньостатистичний ЗІЛ чи ГАЗ, насипле купу колод, візьме водій гроші та поїде собі. За «УрАЛ» попросять ще дорожче, адже його кузов більш габаритний. Існує ще одна пропозиція, про яку розкаже кожен мешканець району: можна домовитися з лісником і самому з товаришами заготувати дрова (але це виключно за наявності бензопил, друзів, готових попрацювати толокою, та міцних попереків і «криші», але якщо вполює лісова варта – можна чекати великого скандалу).

Окремо доведетьсмя викласти гроші за доставку дров до обійстя – підводою, мотоблоком, трактором, автомашиною ГАЗ-66 тощо. Коли засніжить – у хід підуть «самотяжки» (дерев‘яні сани, у яких себе коні почувають зручніше, аніж запряжені у возі). До речі, саме завдяки таким дружнім компаніям у селах за останні два-три роки просто «викосили» навіть пні. Ось така ціна питання вирубки лісів. Хоча ради справедливості слід сказати, що останнім часом дисципліни у плані самовільних рубок побільшало. Дії держлісгоспівців стали більш скоординованими. Чому охоронці лісу згуртувалися? Перейнявшись побоюваннями, що за таким попитом на ліс, рубки – до цього часу не завжди «санітарні» – завдадуть ще більшої шкоди природі краю. Хоча експерти з радикальними поглядами схильні вважати, що ситуація виглядає катастрофічною. Адже із надмірними рубками люди зв’язують найрізноманітніші природні катаклізми – від зникнення чи забруднення води в річках до зсувів, повеней і т. д.

Та, зважаючи на те, що зими, за прогнозами синоптиків, "посуворішають", газ триматиме високу цінову планку, грітися за допомогою твердого палива буде дедалі більше закарпатців. Чи на довго в такому випадку вистачить наших лісів? – Нема наразі фахових висновків про те, наскільки критична ситуація з рубками на Закарпатті, – каже відомий знавець з питань лісівництва Василь Г. (прізвище просив не вказувати). Питання це ніхто не вивчав і не вивчає. Тепер бачимо, що йде період реформації в усіх сферах суспільного життя – від політики до лісівництва. Аби врегулювати питання вирубування лісів, треба створювати фахові комісії й виробити програму на рівні країни та області, за якою б працювали держлісгоспи та лісництва. Нам потрібна стратегія збалансованого ведення лісогосподарства. Але це питання поки не ставиться на порядок денний. Є, вочевидь, важливіші справи.

Свій прогресивний варіант порятунку закарпатських лісів порадив еколог зі столиці. – Найперше для самих закарпатців – робити будинки енергоефективними й користуватися енергозбергіаючими опалювальними системами. Це зменшить кількість споживання дров. Але варто подумати також про лісові насадження, які створюються спеціально для рубок. Існує така екотехнологія – «енергетичний ліс». Це плантації тополі, верби, вільхи (випробувано близько 20 видів дерев, що швидко ростуть), які висаджують у спеціальних господарствах на 6–7 років, а потім пускають "під сокиру" як паливо на зиму. Нерідко з них виготовляють пелети (брикети). Нині вельми розповсюджені такі підприємства, на яких дають раду з гілля, тирси, відходів тощо. Таке, до речі, практикують у Швеції, Австрії, Англії, Німеччині, навіть у сусідніх Польщі, Угорщині та Словаччині. Для того, аби дерева швидко росли, на ці плантації пускають стічні води з рік і канав. Це саме той варіант, коли одним пострілом "бабахкають" двох зайців.

Але європейці хитрі, вони дрова краще придбають на Україні, а свої ліси збережуть для потомків. Хоча на Закарпатті існують чималі території, які не використовуються. Наприклад, у заплавах біля Латориці, Боржави, Ужа, Тиси, Ріки, Тереблі тощо. Можна б підприємцям або громадам задуматися над таким варіантом вкладення коштів. Адже ясно, що ціна на дрова тільки ростиме. Можна почати з 5 гектарів і зробити революцію місцевого, а то й державного рівня, – радить авторитетний знавець лісової сфери та відомий еколог у одній особі. Хоча за прикладами далеко ходити не треба: бюджетна сфера, бібліотеки у тому числі, печі опалюватимуть пелетами. Кажуть, що гріють краще, аніж традиційні дрова. Отже, взимку погріємося...

Вл. інф.


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду