Вхiд
Головна / Суспільство / Відео / Події

Історія "Анці Кушницької" веде відлік з далекого 1908-го року (ВІДЕО)

3-11-2016, 09:17

Історія "Анці Кушницької" веде відлік з далекого 1908-го року


Боржавська вузькоколійка з маршрутом: Виноградів — Хмільник — Іршава у народі давно має назву «Анця Кушницька». Багато років вона занепадала. Але завдяки волонтерам останні роки почала відроджуватись. Головним янголом-охоронцем вузькоколійки є Денис Добра. Наразі залізниця має сполучення в межах Виноградівського, Берегівського та Іршавського районів. Її загальна довжина — 123 км, ширина колії — 750 мм.

Слід зазначити, що історія вузькоколійки починається ще з 1908 року. Протягом багатьох років вона використовувалася для лісової галузі, нею транспортували деревину.

Оскільки головна вітка пролягала через село Боржава, то й назву залізниця отримала на честь населеного пункту. Згодом вагони експлуатувалися і як транспортні.

Проблеми на залізниці почалися з 1991 року і досягли піку в 1994 році. Аж до 1997 року рух на відрізку Іршава — Хмільник було зупинено і відновився він тільки в 1998 році. Утім незважаючи на те, що залізниця є надзвичайно привабливою для туристів, досі всі питання щодо її експлуатації не вирішено.



Тож, аби привернути увагу громадськості до вузькоколійки її відвідали учасники команди експедиції Ukraїner.

«Боржавську вузькоколійку в народі найчастіше називають «Анця Кушницька», рідше — «Жужіка». Анця – лише одна з небагатьох діючих вузькоколійок в Україні та одна з трьох, що перебуває у структрурі Укрзалізиці. Інші дві — це Гайворонська та Поліська. Остання має цілу низку народних назв — «Кукушка», «Поліський трамвай», «Трансполіська магістраль» або ж просто «Поїздок». Ширина колії всіх українських вузькоколійок – 750 мм. Крім цього, є ще Вигодська вузькоколійка, що більш відома під назвою «Карпатський трамвай».

— Коли я питаю у людей: хто, на вашу думку, міг збудувати цю залізницю? Здебільшого мені відповідають: та, якась багата людина, олігарх, або держава. Ні, кажу. Фактично, для будівництва цієї залізниці у 1904 році було створене акціонерне товариство, до складу якого увійшли громади поселень, на території яких проходить колія. Кожен населений пункт делегував одного представника, і так заснували товариство. Згодом це АТ за підтримки уряду Угорщини звернулося до банку, який видавав кредит на будівництво цієї колії. Я вважаю, що це важливий досвід з точки зору логіки розвитку певних проектів у сучасній Україні. Тобто, є громадська ініціатива, державна підтримка і фінансова інституція, яка з цим працює.

Спочатку перевезення пасажирів здійснювалось лише на двох ділянках, інші ж перебували на стадії активного будівництва. Не останню роль відіграла в цьому весняна повінь, яка тимчасово призвела до скорочення руху поїздів. Вантажні перевезення почалося здійснюватись тут дещо пізніше і були пов’язані із поступовим налагодженням торгових контактів між низинними та гірськими районами.

Наразі пасажирське сполучення є лише на відрізку Виноградово – Хмільник. Решта маршруту ще використовується для вантажних перевезень. Зараз на пасажирському відрізку їздить тепловоз ТУ-2 1972 року випуску. Вагони трохи новіші – десь із початку 1980-х.

— У нас постійно триває дискусія з керівництвом Укрзалізниці та Міністерством інфраструктури. Основна проблема у тому, що на сьогодні швидкість потяга всього 15 кілометрів на годину. Якщо її збільшити, то потяг витрачатиме значно менше палива, і залізниця стане швидшою, аніж автобусне перевезення. Але Укрзалізниця, на жаль, не оперує термінами економії та ефективності, не працює над модернізацією і відновленням вагонів. Тут стоять старі вагони, раритетні. Їх хочуть на металобрухт порізати. Залізниця вирішила: це – «не жильці». А поляки приїздять, стають на коліна і плачуть: дайте нам один вагон, продайте. Ми можемо один для вас відремонтувати, а натомість один заберемо собі. Це польські вагони, а поляки, на відміну від нас, шанують свою історію.

Денис вважає, що найбільш важливим етапом розвитку Боржавської вузькоколійки стало її визнання пам’яткою історії місцевого значення на території Іршавського району. На привеликий жаль, це рішення могло бути прийняте ще десятьма роками раніше, і зараз ситуація була б значно кращою.

Зараз, користуючись досвідом сусідньої Угорщини, необхідно накласти заборону на руйнування рухомого складу – локомотивів та вагонів, колійного господарства. Наступним кроком має бути вивчення пропозицій та можливостей використання вузькоколійки в організації туристичних перевезень. Але, в будь-якому випадку, відрізок колії Виноградів – Хмільник повинен служити для транспортування жителів навколишніх сіл. У цій місцевості навіть закупівля автобусів та їх обслуговування не замінять залізницю, бо тут немає якісного дорожнього покриття, дороги досі незаасфальтовані.

Поціновувачів у вузькоколійки і справді багато. Деякі місцеві жителі відгукуються про неї з особливим теплом. Зокрема, закарпатець Володимир Кришеник у своїй книзі спогадів про батька пише:

«Але ж я пам’ятаю її живою, щасливою у своїм робочім служінні, ба навіть іноді рвучкою в бігу. Було дитинство. Далекі 60-ті роки. Частенько плелися ми разом її неквапною ходою, усівшись твердо на шерехатих вагонних лавицях, так добиралися від Білок до Іршавської музичної школи. То все було краще, ніж очманіло бігти з пасажирським натовпом услід за норовливим довжанським автобусом, який раптом передумав зупинятися і крався злодійкувато дрібним рухом, щоб згодом, піддавши газу, прогарчати нам напосідливим назрілу злість, відхаркнути ворожій юрбі ядучим бензиновим димом».

Денис із громадою радо зустрічають тут туристів, але дуже переймаються через те, що не можуть забезпечити нормальних, комфортних умов тим, хто сюди приїздить.

— Приміром, до нас приїздить 50 людей проїхатись залізницею. Проїзд зараз коштує сім гривень в один бік. Допустимо, усі ці люди замовляють дегустацію і фактично за раз привозять кілька тисяч гривень у село, яке не має іншого системного бізнесу. Звичайно, можна підвищити тариф на перевезення туристичної групи. Зробити окремий вагон. Нехай, квиток коштує утричі дорожче. Туристи готові платити, але натомість їм потрібен хоча б якийсь комфорт», – написали у своєму блозі на ukrainer.net учасники експедиції.

Вони також зауважили, що незважаючи на всі труднощі «Анця Кушницька» тримається і що вони вірять у те, що вузькоколійка в Карпатах є залізницею майбутнього.


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду