Вхiд
Головна / Суспільство / Події

Закарпатські "ягнята" зі значками нардепів мовчать "у тряпочку"!

4-11-2016, 09:34

Закарпатські "ягнята" зі значками нардепів мовчать "у тряпочку"!


Ще нещодавно майже вся Україна обговорювала слова Михайла Рівіса про те, що на ремонт доріг у наступному році Львівщині буде виділено 2,2 млрд грн, а Закарпаттю – всього 70 мільйонів. Багато хто обурювався, але голова Закарпатської обласної ради у чомусь таки мав рацію… адже в якому вигляді зараз дороги в сусідній області і які у нас?

Справді, автошляхи у Львівській області майже ідеальні. Цими днями журналісту zakarpatpost.net вдалося в цьому пересвідчитись на власні очі. Траса Стрий-Львів, протяжністю 90 км, уже з перших кілометрів нагадує дзеркало. Рівна поверхня, акуратно нанесена дорожня розмітка, покошена трава на узбіччях, навіть за 10-15 метрів від автошляху, помиті відображувачі. При цьому… всюди працює техніка… автомагістраль ще вдосконалюють, за нею доглядають, якщо під час ДТП хтось випадково зламає бордюр, його замінюють уже за кілька днів… не те що у нас.

Звісно, закарпатцям ніхто не заважає працювати так же оперативно. Скажімо, аби облаштувати узбіччя, мільярди не потрібні… Це ж стосується і світлофорів. У Закарпатті вони переважно старі. А на Львівщині – нові, й сучасні. Однак… Якість наших доріг справді жахлива!

У той же час відстоювати інтереси Срібної Землі у Верховній Раді є кому. Вихідцями з Закарпаття є парламентарі Віктор та Іван Балоги, Василь Брензович, Роберт Горват, Михайло Ланьо, Валерій Лунченко, Валерій Пацкан, Василь Петьовка, Юрій Чижмар, Іван Крулько, Нестор Шуфрич… Тож чому вони із високих трибун не волають про допомогу? Чому не піднімають питання належного фінансування ремонтів? Адже додому вони їздять тими ж дорогами… й оминають при цьому ту ж Львівську область і можуть на власні очі пересвідчитись, якими є шляхи Львівщини і яке бездоріжжя маємо в Закарпатті… Чому ж наші нардепи не лобіюють інтереси своїх же виборців? Це при тому, що Закарпаття вважається туристичним краєм із великим рекреаційним потенціалом. Але хто ж до нас приїде кататися на «американських гірках»? Хіба що екстремали… а таких небагато!

Вода в ситі та танкодром серед бездоріжжя

Та повернемось на Львівщину. Перше, що вдалося побачити в сусідній області – це те, як на ідеально рівній дорозі працівники підрядної організації перестилають дорожнє покриття у той час, коли закарпатці тільки мріють про ямкові ремонти… коли у критичному стані шляхи до відомих курортів – у напрямку на Рахів, на Шаян, на Синевир (нещодавно трохи підлатали), на Лушмори, на Берегово… А ми все чекаємо гостей із-за кордону… А кордонів у нас, як відомо, аж чотири… і сподіваємося на іноземні інвестиції… але наші сподівання є такими ж марними, як носити воду в ситі і чекати, що таким чином наповниться каструля для борщу.

Тож у чому причина нехтування інтересами закарпатців Києвом? Скоріш за все, наші нардепи недостатньо відстоюють права власного електорату…

Крім того, у нас чомусь слабо розвивається (або взагалі не розвивається) не тільки туристична, але й економічна інфраструктура. Доступ до нашого краю певним підприємствам чомусь блокується… Скажімо, незрозуміло з яких причин не відкриваються нові супермаркети у Мукачеві, через що не пустили компанію «Гроклін» до Хуста, хоча була можливість створити сотні додаткових робочих місць, чому не проштовхується як бренд «Полонина руна», хоча її планувалося зробити закарпатським Буковелем.

А ще… у Берегові іноземці хотіли іноземці збудувати аквапарк із термальною водою, але з керівництвом домовитися так і не змогли… не знайшли компромісу… певно, фінансового. В Ужгород теж тривалий час був закритий доступ забудовникам із інших міст. Дивно, але ж нові підприємства, супермаркети, оздоровниці робляться для блага цілого регіону… Зиск із того могли б мати й наші народні обранці… або хоча б їхні родини… бодай уже тим, що мали б де гарно відпочити вдома, або більше можливостей для придбання потрібних речей тощо.

Але для окремих слуг народу це не потрібно, бо вони й так мають по два паспорти і оздоровлюються та займаються шопінгом у європейських країнах.

А тим часом наші дороги й далі розвалюються… траси між районами схожі на танкодроми, якими можуть їздити хіба що вантажівки, а не легкові автівки іноземних туристів.

Отже, чим ми хочемо завоювати серця гостей? Адже навіть в Ужгороді є такі вулиці, на яких, здається, після дощів можна ловити рибу…

До того ж… незрозуміло як саме трактувати слова Президента, сказані ним під час однієї з поїздок… на ту ж Львівщину про те, що «дороги – це інвестиції в економіку, це туристи, які до нас приїжджають. Дороги – це образ України».

Невже, він гадає, що в Закарпаття іноземці потрапляють повітряним шляхом?

У будь-якому разі області потрібні нормальні дороги, а не ями та латки…


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду