Вхiд
Головна / Суспільство

28-річна Анжела Чонка з Бедевлі захищає Україну на передовій

6-11-2016, 12:33

28-річна Анжела Чонка з Бедевлі захищає Україну на передовій


Анжелі Чонці з Бедевлі – 28, й уже сім місяців вона перебуває на першій лінії оборони в Луганській області – у складі 3-го окремого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Своїм прикладом вона спростовує твердження про те, що слабкій статі на війні не місце. «Йти до армії за контрактом і їхати на схід було моїм особистим рішенням, про яке зовсім не шкодую. Бо якщо не ми, то хто?», – каже в телефонній розмові Анжела. Розповідає, що жінок на передовій небагато, але вони є і несуть службу нарівні з чоловіками.

Шлях на фронт для сміливої бедевлянки розпочався з Тячівського райвійськкомату, де її направили навчатись у Полтаву на зв’язківця. Після «учебки» підписала контракт. Анжелу мали відправити на службу до Виноградова, у 128-му бригаду, але замість буднів у штабі вона обрала наряди й бліндажі на гарячій передовій. І вже упродовж семи місяців – на східному фронті. Зараз займає посаду радіотелефоніста – передає й отримує телеграми на посту. «Я не штабна людина, у штабі сидіти ніколи не буду. Звикла бути далеко від начальства й поближче до ворога», – жартує.

На питання, чи часто потрапляє під ворожі обстріли, бедевлянка відповідає ствердно: «Щодня». І додає: «Але до цього звикаєш. Якщо маєте на увазі, чи мені страшно, то ні, я не боюся». Перебуваючи поблизу ворожих позицій, не раз доводилося застосовувати зброю проти окупантів, бо «або ти, або тебе».

«Можливо, інші жінки, які сюди їхали, в перші дні були вражені тутешніми умовами, але я не з таких. Я розуміла, на що йду, і що тут медом не намазано. Але з часом до всього звикаєш. Напевно, у мене сталеві нерви», – зізнається Анжела Чонка.

Рідні до її вибору ставляться з розумінням. Вдома на неї чекають донька-першокласниця та на рік молодший синок, за якими доглядають її батьки. З дітьми бачилася півтора місяця тому, коли захисниця ненадовго вирвалася додому, а перед тим – у серпні, під час відпустки. Згадує й про те, як 1 вересня, коли повела доньку до школи, подарувала селу прапор із передової.

Військова каже, що, як і всюди на лінії вогню, їм допомагають волонтерські служби з різних регіонів, а от Закарпаття не дає про себе знати: «гуманітарка» від земляків не доходить до позицій, які займає Анжела з побратимами. «Хоча я не раз зверталася з проханням про підтримку, зокрема в сільську раду, але поки що реакції немає, – говорить жінка. – А на передовій завжди є потреба в багатьох речах – це і шкарпетки, і спідня білизна, засоби гігієни, кава, чай, цигарки…»

На завершення розмови Анжела Чонка звернулася до земляків-закарпатців: «Своїм краянам хочу одне сказати: хай не бояться хлопці, а йдуть служити й не ховаються за маминими спідницями!»

Наталія МАДЖАРА


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду