Вхiд
Головна / Політика

За діяльність Гонтарєвої відповідальність лежить на президентові – «Самопоміч»

10-06-2017, 15:00

За діяльність Гонтарєвої відповідальність лежить на президентові – «Самопоміч»

Ми продовжуємо розпитувати депутатів - представників різних фракцій і груп обласної та районних, міських рад Закарпаття, а також лідерів національних меншин краю. У полі їхнього зору – діяльність провідних політичних фігур, хід реформ у галузях.

Сьогодні на запитання сайту відповідає депутат Ужгородської міської ради, член фракції «Самопоміч» Микола Сюсько.

- Як Ви оцінюєте роботу Валерії Гонтарєвої на посаді голови НБУ і, як Ви вважаєте, хто несе персональну відповідальність за її дії? Відомо, що її робота в Нацбанку протягом 3-х років супроводжувалася девальвацією гривні, банкрутством сотні банків та ін. Попри все це, Валерія Олексіївна залишається на посаді, а недавно з високо піднятою головою пішла на літній відпочинок...


Щодо Гонтарєвої цілком справедливою буде негативна оцінка її діяльності. Чому? Бо було зроблено багато непрофесійних кроків з її боку, зокрема, пов’язаних із банкрутством багатьох банків, величезною девальвацією гривні, на думку багатьох експертів, штучно підігрітою. Але вона має і заслуги: бо, нарешті, забезпечила плаваючий курс гривні, що є дуже позитивним. До того ж збанкрутілі банки теж, принаймні багато з них, не мали достатнього запасу міцності, не забезпечували гарантію вкладів наявними активами. Банкрутство було наслідком такого їхнього стану.
Узагальнюючи, слід усе ж визнати: негативи у діяльності Гонтарєвої переважають. Крім величезної девальвації гривні, на Валерії Олексіївні лежить вина за неправильні дії з націоналізації «Приватбанку». Більш ніж за півроку до того говорили, що цей банк є проблемним, і тим не менше допустили виведення з нього величезних капіталів уже перед націоналізацією. Це величезний промах керівництва Нацбанку, особисто Гонтарєвої.
За діяльність Гонтарєвої відповідальність лежить на президентові, адже саме він вносить кандидатуру голови Нацбанку на затвердження Верховної Ради. Парламент у даному випадку виконував більше церемоніальні функції, погоджуючись із запропонованою кандидатурою.

- Реформа медицини, вважають багато експертів, може вбити село, знижує ефективність швидкої допомоги (планується вивести зі складу швидкої лікарів і фельдшерів). При цьому і Президент, і Прем'єр вважають Уляну Супрун кращим міністром охорони здоров'я. Як Ви ставитеся до запровадженої нею реформи?


З цією реформою ми запізнилися на двадцять років. Перед нами є досвід Грузії, де закрили багато неефективних лікарень. Своєю чергою вдалося відкрити багато лікарень із новітнім обладнанням. Поряд із цим, там запровадили частково платну медицину, і держава в цьому допомагала.
В Україні медичній реформі чиниться величезний спротив, але ми повинні розуміти, що держава нездатна забезпечити гарантоване нею (вписане в Конституцію) право на безоплатну медицину. Нам треба бути реалістами і визнати: ця галузь в Україні не є безоплатною. Мабуть, немає таких людей, які ніколи б не платили лікарям за їхні послуги.

З другого боку, бачимо, яким низьким є рівень цих послуг, як і матеріальне забезпечення лікарень, зарплат лікарів і медсестер.
В Україні кількість ліжкомісць в розрахунку на 1000 людей є більшою, ніж у багатьох розвинених країнах Європи. Це свідчить про неефективність нашої системи охорони здоров҆я. Виходячи з цього, обов’язково слід укрупнювати медичні заклади.

В Україні давно пора впроваджувати страхову медицину, на що націлена Уляна Супрун. Має бути створений національний страховий фонд: прийшов пацієнт у лікарню – і відповідно держава виплачує з цього фонду лікареві за його послуги. Це той випадок, про який кажуть: гроші йдуть за пацієнтом: лікарня, яка надає кращі послуги, зможе мати більше доходів. Заохочені матеріально, медзаклади працюватимуть ефективніше, рівень послуг підвищиться.

- Група єврооптимістів у Верховній Раді зареєструвала законопроект про імпічмент Президента, щоб усе-таки узаконити цю процедуру. Чи підтримуєте Ви цю ініціативу?


Закон про імпічмент – реальна необхідність. Такий закон є однією з гарантій від узурпації влади. Але дуже складно говорити про імпічмент, якщо немає відповідного закону і не прописаний механізм його проведення. Якщо Президент відчуває, що є загроза його становищу, то він реагує, вносить корективи в свою поведінку. Виборці також можуть тиснути на того, кого обрали, через закон про імпічмент. У даному випадку в Україні такої можливості немає. Президентові нічого не загрожує, і він почуває себе вільно в усіх своїх діях.

- У разі прийняття законопроекту про імпічмент з'явиться легальний механізм для початку цієї процедури. З огляду на всі минулі скандали і ситуацію в країні, наскільки, на Вашу думку, початок цієї процедури є необхідним?


Щодо можливості імпічменту для діючого Президента України, то за інших обставин я вважав би цей крок абсолютно потрібним. Але, оскільки ми в стані війни, то зараз не прихильник ідеї дочасного усунення глави держави. Ми повинні розуміти, що змінювати владу в цей складний час, започаткувавши процедуру імпічменту, дуже небезпечно. Цим може скористатися наш ворог, оскільки політична нестабільність триватиме не один і навіть не два місяці, а ще триваліший час, що може вкрай негативно відбитися на національній безпеці. Варто дочекатися чергових виборів і змінити діючого Президента шляхом голосування.


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду