У Закарпатті немає лісу для тих, хто має на нього законне право. Хто і де «зарив собаку"?

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бирть» – підприємство з двадцятирічною історією. Це далеко не той варіант, коли підприємець зірвав куш – і розчинився у невідомості; тут зовсім інше. Йдеться про людей, які, живучи в суворих умовах Верховини, зуміли налагодити виробництво і використовувати природні багатства для своєї і суспільної користі. Як це їм вдається, і через що доводиться проходити - читаймо далі.

Тут найкраще росте ліс, з нього і живуть

Тут добре росте ліс, а не капуста, помідори і перець. Чим Бог цю місцину наділив, з того тут годуються... ТОВ «Бирть» квартирує в високогірному селі Лопухів на Тячівщині, де ліси – довкола. Майже двадцять кілометрів гірськими дорогами їдемо – і лісові угіддя (правда, з величезними залисинами від вирубування) не закінчуються. Далі вже починається Івано-Франківська область.

Підприємство виготовляє піддони, пиломатеріали для будівництва тощо. Якби було вдосталь сировини, то могли б здійснювати глибоку переробку деревини - робити вікна, дерев'яні будинки, садовий інвентар тощо...

- Ми повністю залежні від наявності лісу, - говорить директор підприємства Валерій Павлюк. – Як підприємці робимо все, що від нас залежить, докладаємо максимум зусиль, а справа йде кволо і до гіршого.

За словами директора та його заступника Володимира Фабриція, труднощі зустрічаються там, де їх найменше можна було чекати. Їх створює ... державний орган у вигляді управління лісового і мисливського господарства. Спробуємо розібратися, оперуючи фактами.
В бізнесі, і не лише в ньому існує поняття форс-мажору. Таким форс-мажором, а простіше кажучи гальмом у діяльності керівників «Бирті» є обставини, які від підприємства ніяк не залежать.

А від кого залежать? Кажучи прямо – від управління лісового і мисливського господарства, яке в області вже не перший рік очолює Валерій Мурга. Раніше він уже відав лісами Закарпаття - у 2005-2010 роках, коли був депутатом облради від політичної партії "Єдиний центр». Тепер він у облраді – порошенківець.

Валерій Іванович у ранній молодості працював у райвідділі боротьби з економічною злочинністю (колись - відділ з розкраданням соціалістичної власності (ОБХСС). Але міліцейське минуле не пройшло безслідно: залишилася потреба тримати під особистим контролем усе, що знаходиться на «своїй» території. Кому б воно не належало.

Аукціон – не закон! Крути ним, як дишлом, лиш щоб боком не вийшло

Ось запровадили в «лісовому» управлінні таку корисну річ як аукціони. Для всіх тих, хто вірить у пряме значення слів, це означає можливість внаслідок прозорої процедури торгів офіційно придбати ліс, щоб надалі працювати з ним.

В. І. Мурга довів, що таке твердження – абсурд. Довів це не словами - ділами. На початку 90-их таких ловкачів, як він, називали наперсточниками, тепер багато хто вважає умілими менеджерами. Це щось на зразок схеми «Роттердам-плюс» з тією відмінністю, що там у ціну вугілля закладали ризики, а тут – відверте нехтування результатами аукціонів.

Нехтування результатами аукціонів із боку пана Мурги з гіркотою в горлі відчувають на собі підприємці, яким не вдається отримати бажаний ліс. Відтак змушені у судах відвойовувати деревину, яку повинні були отримати згідно з законом. Торік гуму на автомобілях постирали, приїжджаючи на безкінечні судові засідання в Ужгород, аж поки директору «Бирті» В.Павлюку і його заступнику В.Фабрицію вдалося отримати в натурі деревину, придбану ними на аукціоні. І то – лише частину. А вартість іншої частини, яку так і не отримали, їм компенсували ... грошима! У 2015-му це трапилося в останній день року, - 31 грудня, торік – через неотоварення лісом грошова компенсація сталася в третьому кварталі.

- Гроші нам ні до чого, нам деревина потрібна! - реагує Валерій Павлюк. – Ми ж не для того аукціони вигравали, щоб отримувати свої гроші назад...

Куди щезає деревина?

Валерій Мурга явище неотоварення підприємців лісом пояснює тим, що, мовляв, його «не вистачає». Керівники ж «Бирті» стверджують: це – відмовка. Наводять факти, як за окремими угодами ліс відпускали не переможцям торгів на аукціоні, а стороннім особам. «Вони просто знали табличку ділення», - стверджують підприємці.

- Якби ми не знали добре Валерія Івановича, то ще могли б повірити у такі його казочки, - продовжив Валерій Павлюк. – Але ж знаємо, бо до переведення у область керував нашим Брустурянським держлісгоспом. Москаль теж його добре знає, кандидатуру у Києві підтримав: незважаючи на допущені раніше недоліки в роботі, її там схвалили.
Переїхавши в область, Мурга залишив у «Брустурянському» своїх людей, і тепер, як і раніше, тримає там усе під контролем.

"Хитрі" рубки припинилися - ліс ще в більшому дефіциті

Останній приїзд Валерія Павлюка і Володимира Фабриція до Ужгорода був пов'язаний із черговими порушеннями в розподілі деревини, які стосувалися їхнього підприємства.

Зустрівшись із ними, ми почули вражаючі факти: на початку діяльності ТОВ «Бирть» у ньому офіційно працювало 192 чоловік. Тепер ця кількість зменшилася до ... 22! Не через небажання робітників, директора або його заступника працювати. Причина все та ж – не вистачає деревини. І це у найбільшому за обсягами угідь держлісгоспі !

Значні порушення правил лісокористування тут стали мало не нормою. Скільки під виглядом санітарних рубок вирубано здорових лісових ділянок, вивезено і реалізовано за «сірими» схемами – знають і місцеві, і в правоохоронці. Під виглядом хворого нещадно рубали здоровий ліс, після чого продавали його як ділову деревину.

Під виглядом «ліквідації хворого лісу» в останні роки відбувалося прискорене скорочення лісистості Карпат. Масштаби цих діянь були такими значними, що Держагентство з лісових ресурсів мусіло змінити правила санітарних рубок: тепер раніше, ніж дерево зрубати, слід довести, що воно – хворе, а не навпаки.
Саме ця вимога значно скоротила масштаби зловживань.

Як наслідок, ліс став ще дефіцитнішим, і від цього ще більше страждають переможці аукціонів, які розраховують отримати деревину законним шляхом. Це значить - з усіма відрахуваннями в бюджет, сертифікатами походження і т. д. і т. п. Звичайно, коли ліс відпускають і поза аукціонами, то його гостро не вистачає. І це триватиме, поки подібна практика не припиниться. Або її не припинять прокуратура, керівництво Держлісагентства.

Враження таке, що вони не бажають бачити злодіянь у лісі. Навіть тоді, коли злодіями є самі ж працівники держлісгоспів. Їх штрафують, на них гойкають, а ті продовжують своє! Штрафів не бояться – їхній розмір далеко менший за розмір «лівих» прибутків. Про суворіші методи покарання годі й говорити.

Про один із випадків, який так і не отримав належної оцінки з боку слуг Феміди, сайт розповів у недавній публікації «В Ужгороді за круглим столом обговорили результати боротьби з корупцією». Директор Тячівського лісгоспу роками творив беззаконня в лісі. Де було керівництво «лісового" управління і правоохоронці, які роками дозволяли це робити, невідомо. Недавно порушникові законів дозволили звільнитися за власним бажанням, без жодних правових наслідків.

Неотримання лісу – це і втрати бюджету

Та повернемося до «Брустурянського» і підприємства «Бирть». Торік «биртівці» виробили товарної продукції на 10,8 млн. грн. А могли б удвічі більше: потужності дозволяють.

Тим не менше, протягом минулого року ТОВ «Бирть» перерахувало у вигляді податків 670 тис. грн., цього року за 8 місяців їхня сума сягнула вже 650 тисяч. Останній факт є особливо показовим ще й тому, що за перші вісім місяців підприємство отримало лісу майже вдвічі менше, ніж за такий час торік.

ТОВ "Бирть" є одним із бюджетоутворюючих підприємств у Тячівському районі. Воно – надійний помічник держави у наповненні її казни. Можна собі уявити, скільки грошей додатково могли б отримувати бюджети різних рівнів, якщо б підприємці стабільно отримували весь обсяг лісу, який вони викуповують на аукціонах.

Розмова про нестабільне його надходження з Валерієм Павлюком продовжується. «За вісім місяців 2017-го ми переробили три тисячі кубометрів лісу, а торік за такий самий період – п'ять, розповідає він. – Динаміка, як бачите, йде до гіршого. Могли б у кілька разів наростити обсяги виробництва, якби нам свідомо не перешкоджали».

ТОВ «Бирть» демонструє показники, якими і лісовій галузі, і області в цілому можна гордитися. Ось, наприклад, у щорічному огляді «Національний бізнес-рейтинг» лопухівські підприємці знову, як і в попередні роки – серед перших. Їм присуджено звання «Лідер галузі 2016», з отриманням (далі – цитата) нагороди «Золото рейтингу серед суб'єктів господарювання України за сумою 4-х номінацій фінансово-господарської діяльності».




За КВЕДом 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво» рівних у Закарпатській області цьому підприємству немає. Найвищі оцінки отримало за статтями «Результативність і рентабельність», «Платоспроможність», «Ділова активність»... Підсумкові показники в рейтинги побудовані на підставі даних фінансової звітності. Тож ТОВ «Бирть» отримало запрошення на урочисту церемонію вручення нагород переможцям Національного бізнес-рейтингу, яка відбулася 23 серпня у Львові.


У «Брустурянському» - дивні порядки

Хто очолює держлісгосп «Брустурянський»? Це - Михайло Бігун, який у часи, коли директором тут був Мурга, обіймав посаду головного лісничого. Успадкувавши директорську посаду від Валерія Івановича, Михайло Миколайович не надто переймається тим, щоб вести господарську діяльність у правовому полі - чисто й прозоро. Він вносить свій посильний внесок у ті проблеми, з якими стикаються місцеві підприємці.

Ось хоча б такий приклад. Лише у поточному місяці вантажівка 10 разів повернулася з лісу порожньою, і всього 9 разів її завантажили деревиною. І це після того, як із лісгоспу лунала команда: «Їдьте за лісом!».
Приїжджають на місце – дерева і слід простиг. Його комусь іншому відвантажили! Гра в кішки-мишки...


Державний інтерес - давити підприємців?

Щоб не виглядало так, начебто «Бирть» зводить рахунки з начуправлінням лісами особисто, згадаємо і про те, що в останнього складні відносини з багатьма іншими підприємствами. Згадаймо понад місячну блокаду доріг лісозаготівельниками Рахівщини, які силовим методом добивалися наділення лісфондом, і, врешті-решт, здолали чиновницьку сваволю. Тоді Валерій Іванович стояв на боці директора ДП «Рахівське ЛДГ» Володимира Приступи, але разом вони потерпіли поразку.

Як на Рахівщині, так і в тячівських ДП «Брустурянське» та «Мокрянське» Мурга не дає змоги на повну силу працювати приватним підприємствам. Це шкодить і державі, і власникам цих підприємств та їхнім робітникам. Окрім, звичайно, самого Валерія Івановича та кола наближених до нього осіб.

Вітання – окреме для кожного

Сьогодні всі працівники галузі приймають вітання з Днем працівників лісового господарства. Будуть вітальні промови, урочистості. Ми, безумовно, радіємо разом із учасниками святкувань, які потрібні людям. При цьому висловимо власні побажання як Валерію Мурзі, так і тим, хто від цього керівника нині залежить.

Начальникові управління – відповідати своїй посаді, відстоюючи в лісах державні інтереси, а не особисті. Забути про «своїх» і «чужих» в розподілі лісових фондів, як і у виконанні результатів аукціонів.

Колективу підприємства «Бирть» - стійкості, що дозволить вистояти в умовах форс-мажору, які створив для них рідний держлісгосп і вище начальство в Ужгороді.

Бо, як гласить Біблійне вчення: якщо ти покликаний до терпіння і до праці, а не до дармування і балакання, то тобі таки воздасться.




Василь ШЕТЕЛЯ