Вхiд
Головна / Суспільство

Як учителі Берегівської гімназії у Нижньому Селищі гостювали

8-10-2017, 17:18

Як учителі Берегівської гімназії у Нижньому Селищі гостювали

Оригінальнішої поїздки, ніж до Нижнього Селища, годі було навіть придумати – у цьому селі на Хустщині можна так духовно відпочити, із таким задоволенням провести час, що вражень вистачить на роки.

І знову, як і в попередні рази, гімназійні вчителі на чолі з енергійним директором Володимиром Кенийзом (він є не тільки чудовим істориком, але й добрим краєзнавцем), після уроків і з нагоди професійного свята рушили у неблизьку дорогу до Нижнього Селища, що Хустщині. Унікальний край та мальовничий, це мала батьківщина багатьох героїв-опришків. Водій автобуса з Н. Коропця, який цю місію для берегівчан виконує втретє, з кожного подорожуючого "узяв" усього по 105 гривень. Хтось тут уже бував, а дехто про це унікальне село з швейцарською сироварнею та комплексом "Колиба опришків" тільки чув або читав. Але вирішили побачити усі біологічно чисті селиські сири, поцікавитися, як їх виготовляють, яку технологію запропонували інвестори, а заодно погостювати в унікальному ресторані-колибі, який заснувало тамтешнє подружжя Стойків – Володимир і Ольга.

Як учителі Берегівської гімназії у Нижньому Селищі гостювали

Звісно, цікаво було і на сироварні (сюди найперше проліг путь гостей), де постійно перебувають відвідувачі-туристи. Збудували її у 2002 р. за сприяння Асоціації європейських кооперативів "Лонго Май" та куди щоденно звозять на переробку 450 л. молока. Якість його контролюють на місці щоденно, а раз на тиждень везуть на "ревізію" у Хуст. Залюбки берегівські гімназисти слухали, який шлях від молока до готової продукції, а відтак, прощаючись, придбали цього харчового товару хто скільки хотів. Справа в тому, що він доволі дорогий, є навіть такі будзи, що коштують більше тисячі гривень. А кілограмчик, залежно від марки сиру, від сорок п‘ять грн. і більше. Головне, що побачили, як діє європейське виробництво із нашою продукцією. Були тут також дегустація з кавалком сиру та келих смачного вина.

Як учителі Берегівської гімназії у Нижньому Селищі гостювали
А готельно-ресторанний комплекс "Колиба опришків", що неподалік – це суцільно дерев‘яний обєкт. Настільки етнографічно багатий, що можна історію Хустщини запросто вивчати. Що вартують гармати – це, за переказами, зброя, з якої колись стріляли по місцевому замку. Звісно, тут багато розказують про найголовнішого опришка Пинтю та його поплічників. Благо, хащі довкола, тож сховатися було де, а тепер вирубати те чи інше дерево теж не складає жодних труднощів. Щодо господаря, то він, за словами В. Кенийза, свого часу буцімто крутився коло Алли Пугачової та інших відомих виконавців минулих часів. Тож і сам узяв у руки гітару та виконав кілька хітів сімдесятих років. Але ці співи були на прощання, а перед тим – шикарне пригощання.

Насправді, щедро наливали (узвари у тому числі) та наїдки на столи викладали. Один дерев‘яний стіл розрахований на шість персон. Стільці, лавки застелені домотканими рушниками (покрівцями), а ткацтво – це також візитівка цього села. І все – у закарпатському стилі. Шкварки, сало, бриндза, топтані або печені крумплі, гурки, кремзлики, ковбаски, банош, ратота – це дещиця з того, що вказано у меню. До послуг відвідувачів – автентична закарпатська кухня. А яка смакота – не розказати та не описати, від пахощів можна навіть рівновагу загубити. Тим більше, коли довкола бігають і припрошують "підняти" то яфиновку, то оріховку. Без цих традиційних "чарок" не обходиться жодна закарпатська гостина.
Як учителі Берегівської гімназії у Нижньому Селищі гостювали

А потім для берегівських гімназистів співали та музики грали. Спочатку були троїсті, а згодом на сцену вийшов увесь тутешній ансамбль із хлопців і дівчат у вишиванках. Та що це поїздка, та ще й у "Колибу опришків", де про Пинтю легенди розповідати починають і ними ж завершують, без запальних танців. Коли про це згадали, то музики – бубон, гуслі та гармошка – ще сильніше заграли. Усі ці як культурницькі, так і гастрономічні розваги коштували усього 350 грн. на одну особу. Ніхто навіть не заїкнувся, що це багато. Відтак прощалися у мажорному настрої, адже позитивних вражень – хоч відбавляй. Є про що згадати та діткам на уроках розказати, бо поїздка у Нижнє Селище – це не просто казка, це якась фантазія.

Як учителі Берегівської гімназії у Нижньому Селищі гостювали
Як учителі Берегівської гімназії у Нижньому Селищі гостювали
Михайло ПАПІШ


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду