Вхiд
Головна / Суспільство

Михайло Фединишинець: "Як я йшов до "шаржевого" альбому Ерделі. Частина ІІІ"

24-11-2017, 13:51

Михайло Фединишинець: "Як я йшов до "шаржевого" альбому Ерделі. Частина ІІІ"

Увазі читачів - третя частина роздумів Михайла ФЕДИНИШИНЦЯ, що стосуються появи в світ альбому «Адальберт Ерделі. Шаржі».
В них автор зосереджується на благородстві і, зрештою, трагічній долі життєвої супутниці великого закарпатського художника - Маґдалини Ерделі.
(Попередні частини розповіді див. "Як я йшов до "шаржевого" альбому Ерделі. Частина І", а також "Як я йшов до "шаржевого" альбому Ерделі. Частина ІІ").

Частина ІІІ. Післямова

Коли порядний аферизм стає в нагоді

У спогадах Магдалини Ерделі «Заради нього я навчилася вигравати в карти…» можна натрапити на пасаж, мовляв, є люди, котрі намагаються її, стару й беззахисну жінку, обдурити, пропонуючи придбати рукописи й малюнки митця за мізерні гроші, мовляв, нібито на певний час зичать документи, блокноти, а насправді не повертають. Стовідсотково переконаний, що вдова мала на увазі мене. Тим паче знаю від друзів, що називала мене аферистом. Ні тоді я не сердився на вдову, ні нині не збираюся виправдовуватися, утім узагальню так: я - аферист, але порядний. Або порядний аферист. Айно, з різних причин я іноді мусів, висловлюючись шаржовано, зловживати добротою та наївністю пані Маґдушки, оскільки розумів, що її апетити зростають, а мій гаманець – худий. Тому при купівлі чергового чи блокнота, чи малюнка, чи документа доводилося лавірувати, вмикаючи свої аферистичні здібності, акуратно, по-доброму обводячи її навколо пальця. А ще мною керувала інтуїція, що рано чи пізно будинок-музей вдови обікрадуть. Я її мінімум тричі переконував встановити сигналізацію, але марно.

Хто Ерделійку знав, той мене зрозуміє. По-перше, жінка майже нікому не відмовляла подивитися велику колекцію полотен Ерделі; по-друге, будучи приземленою, зацикленою на своєму світі, не вірила, що хтось на таке може наважитися; по-третє, сигналізаційна розкіш вимагала неабияких грошей. Одне слово, уперше на чиєсь замовлення двоє злодіїв проникли в будинок Ерделійки в ніч із 7 на 8 листопада 2000 року. Від шуму вдова прокинулася, відчайдушно захищалася від ножа грабіжника, далі втекла у ванну й зачинилася. Покидьки ж вкрали чотири полотна. Що цікаво: першому, кому рано-вранці жінка подзвонила, був я. І я був глибоко вражений початковими формальними й допотопними кроками правоохоронців, які, ясна річ, не дали результату.

Опісля листопадової ночі пані Маґдушка вже, мовити б, фільтрувала гостей, відвідувачів. Я не потрапив у список персон нон ґрата, але наші стосунки стали холоднуватими. Забігаючи вперед, скажу, що все, буквально все, придбане мною в Ерделійки, Бог мені посприяв придбати до цієї кражі. Далі я просто навідував вдову. І треба наголосити: творчу спадщину Адальберта Ерделі вона сумлінно берегла. Берегла, як знала, як розуміла. Але чорнюща година для крайового мистецтва невблаганно наближалася. І в ніч із 16 на 17 вересня 2004 року пані Маґдушка трагічно загинула. Ті ж покидьки, перекусивши пасатижами ґрати і зв'язавши 88-річну стареньку електричним дротом, безслідно зникли з усіма 50 полотнами, залишивши лише рамки. А пані Маґдушка померла від розриву серця. До болю містичною видається дата похорону вдови – 20 вересня. Тобто її хоронили того ж дня, що й Адальберта Ерделі, - лише через 49 років. Вважаю це загадковим небесним знаком, адресованим і особисто мені.

Я йшов до цього альбому 17 років. Він давно мав з’явитися, але, але, але… Я міг дати написати соломонівську передмову або глибоку, як колодязь, післямову тому чи іншому провідному мистецтвознавцю Зоряного Краю, однак у мені грала категоричність: не для того я доволі ревно продовжував зберігати після Ерделійки шаржі, аби хтось безцеремонно пропіарився на плодах мого порядного аферизму. Гумор гумором, утім завершити словоблуддя треба дуже просто: якби не чудове середнянське вино мого діда, якби не його лікарська професія, якби не його пішання через себе, то й упорядником цього альбому був би хтось інший, а не я.

Михайло МЕЙСАРОШ (хлопчаче – Фединишинець),
кандидат мистецтвознавчих наук


коментарі
Залишити коментар
    Имя
    Почта
    оновити, якщо не видно коду