Держава не хоче виконувати рішення судів у відношенні себе і розробила відповідний законопроект

Держава не хоче виконувати рішення судів у відношенні себе і розробила відповідний законопроект

Ви вже знаєте як правильно написати і як подати позов до суду у цивільній справі? Якщо ні, то рекомендуємо також почитати наше керівництво – статтю зі зразком позовної заяви до суду.

Але виграний суд – це лише перша половина справи. Друга – і найважливіша частина – це виконання рішення суду. І далеко не завжди це може бути швидко і просто. Найчастіше судові рішення в Україні залишаються невиконаними.

Як виконати рішення суду: поради та рекомендації

Якщо ваші інтереси захищає адвокат, який постійно контролює виконавців, то ваші шанси на виконання судового рішення істотно підвищуються.

Однак, якщо адвокат з виконавчого провадження не по кишені, вам доведеться не тільки самостійно написати заяву про відкриття виконавчого провадження, а й здійснювати повний контроль за діями виконавця і ходом провадження у справі, контролювати терміни виконання рішення суду і т.і.

Ця публікація нижче містить поради про те, що можна зробити, якщо не виконується рішення суду добровільно, і як домогтися виконання рішення суду по цивільній справі. Однак, наведені тут рекомендації також можна використовувати для виконання судових рішень і у господарських справах, і у адміністративних.

Звичайно, без знань в юриспруденції вам навряд чи вдасться проконтролювати все належним чином. Але якщо вас мучить питання як виконати рішення суду, і грошей на захисника немає, то скористайтеся порадами, наведеними нижче.

Як отримати в суді виконавчий лист

Перш за все, вам необхідно отримати в суді, яким було винесено рішення, виконавчий лист (або у визначених законом випадках – судовий наказ). Цей документ є підставою для початку виконавчого провадження.

Щоб його отримати, необхідно написати заяву про видачу виконавчого листа і подати її до канцелярії суду. Ось приклад / зразок такої заяви:

Держава не хоче виконувати рішення судів у відношенні себе і розробила відповідний законопроект

Там же, в канцелярії, відразу уточнюєте де (кабінет, його номер) і коли (точну або хоча б приблизну дату) ви зможете отримати виконавчий документ (лист).

На що звернути увагу при отриманні виконавчого листа?

Отримавши на руки виконавчий лист, важливо детально перевірити його форму, чи все в ньому викладено вірно, чи всі реквізити присутні, чи немає описок чи помилок. Якщо виявиться, що в листі є помилки, виконавець не зможе виконати рішення.

Тому перевірте наступне:

  1. Найменування і дату видачі листа, назву суду (або іншого органу, що видав документ), ПІБ відповідальної особи (судді).
  2. Наявність дати винесення рішення і його номера (№ судової справи).
  3. Правильність найменування юридичної особи або ПІБ фізичної особи, як ваші, так і боржника.
  4. Наявність коду з реєстру юридичних осіб стягувача та боржника (якщо стягувач або боржник – юридична особа) або ж наявність номера картки платника податків – ідентифікаційного податкового номера (якщо сторони є фізичними особами).
  5. Наявність зазначеного місцезнаходження юридичної особи, дату народження і / або місце проживання фізичної особи – боржника.
  6. Правильність і повноту резолютивної частини судового рішення.
  7. Наявність дати набрання рішенням законної сили.
  8. Наявність зазначеного строку пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання.
  9. Якщо в листі вказані ще які-небудь додаткові відомості, наприклад, що стосуються місця роботи боржника, також перевірте їх правильність.

Виконавчий лист повинен бути підписаний вручну (факсимільний підпис виключається) уповноваженою особою (суддею), а також обов'язково – скріплений печаткою суду (або іншого органу, що видав лист).

У разі відсутності всіх необхідних реквізитів, неповних або помилкових відомостей у виконавчому листі, виконавець просто відмовить вам у відкритті провадження і процедура примусового виконання рішення суду навіть не розпочнеться.

Як вибрати місцезнаходження / юрисдикцію виконавця?

Якщо ви отримали виконавчий лист (судовий наказ) і з ним все в порядку (що теж буває нечасто), то тепер щоб примусово виконати рішення суду спочатку потрібно звернутися до відповідного органу (уповноваженої особи), тобто необхідно обрати виконавця і подати лист йому.

Ви можете самостійно вибрати місцезнаходження (юрисдикцію) виконавця:

  • за місцем реєстрації боржника;
  • за місцем фактичного проживання боржника;
  • за місцем роботи боржника;
  • за місцем знаходження майна або основної його частини.

Від правильності вибору багато в чому буде залежати те, наскільки добре виконавець зможе виконати свої обов'язки. Наприклад, якщо боржник зареєстрований в Житомирі, а проживає в Києві, то не варто розраховувати на те, що виконавець з Житомира завітає до боржника додому, щоб описати майно.

Відповідно до Інструкції про організацію примусового виконання рішень, вибір служби, якій підвідомче стягнення, залежить від суми боргу.

Якщо борг не перевищує 10 млн. грн., рішення виконується районними, районними у містах, міжрайонними виконавчими службами. Якщо сума заборгованості від 10 до 20 млн. грн., то – головними територіальними управліннями в областях, а також в містах Києві та Севастополі. Якщо борг перевищує 20 млн., то за виконанням рішення слід звертатися в Департамент виконавчої служби Міністерства Юстиції.

Адреси виконавчих служб усіх рівнів перелічені на сайті Міністерства Юстиції, ось як показано на цій картинці:

Держава не хоче виконувати рішення судів у відношенні себе і розробила відповідний законопроект

Якого виконавця обрати?

Сьогодні громадяни України можуть самостійно вибирати, скористатися послугами державних виконавців або приватних.

Оплата роботи приватних виконавців коштує дорожче, ніж державних. Однак, будучи вимушеними конкурувати між собою, приватники намагаються виконувати краще, в іншому випадку ризикують заробити погану репутацію і позбутися клієнтів.

Чи має право приватний виконавець, якого ви знайшли, дійсно здійснювати примусове виконання рішення суду, ви можете перевірити через Єдиний реєстр приватних виконавців України.

Розмір гонорару державних виконавців відносно невеликий, проте їх роботу необхідно постійно контролювати. Для цих цілей вигідніше найняти юриста, який зможе робити це грамотно. З урахуванням оплати послуг юриста, виходить трохи дешевше, ніж при зверненні до приватного виконавця.

Варто зазначити, що державні виконавці можуть виконувати більш широкий перелік судових рішень. Повний перелік рішень, які не можуть виконуватися приватними виконавцями, міститься в статті 5 Закону «Про виконавче провадження».

Подаємо виконавцю заяву про відкриття виконавчого провадження

Для того щоб подати на виконання виконавчий лист або судовий наказ, необхідно скласти заяву. Самостійно написати заяву про відкриття виконавчого провадження можна за коротким зразком прямо у виконавчій службі.

Однак ми не рекомендуємо так робити з двох причин. По-перше, в заяві важливо додатково вказати якомога більше відомостей про боржника, щоб виконавцю було простіше діяти у ваших інтересах. По-друге, в ньому важливо юридично грамотно викласти своє прохання, для того, щоб в разі її невиконання або неналежного виконання у вас були підстави оскаржити відмову або бездіяльність виконавця.

Тому цю заяву все ж варто доручити скласти адвокату, який зможе врахувати всі нюанси конкретно вашої ситуації. Якщо ж адвоката немає, ви можете скачати зразок заяви і спробувати скласти власну на його основі. Нижче також наводиться форма / приклад такої заяви (натисніть на картинку для відкриття в повному розмірі):

  • Держава не хоче виконувати рішення судів у відношенні себе і розробила відповідний законопроект
  • Також перед подачею виконавчого листа рекомендуємо відкрити в банку рахунок (якщо у вас його ще немає), на який виконавець буде перераховувати стягнуті з боржника кошти.
  • До складеної заяви необхідно додати оригінал виконавчого листа або судового наказу та квитанцію про оплату авансового платежу, а також будь-які інші матеріали, які могли б стати в нагоді виконавцю.

Що таке авансовий платіж?

Авансовий платіж – це кошти, необхідні виконавцю для організації виконавчого провадження. Його розмір становить 2% від суми, яку виконавцю належить стягнути, але не більше 10 мінімальних заробітних плат. У 2019 1 МЗП дорівнює 4173 гривням. Тобто авансовий платіж не може перевищувати 41730 грн.

Якщо ж справа стосується не стягнення боргу, а нематеріальних питань, наприклад, примусового виселення, то платіж складе:

  • для фізичних осіб – 1 МЗП (4173 грн.);
  • для юридичних осіб – 2 МЗП (8346 грн.).

Оскільки квитанція про сплату авансового платежу додається до заяви про відкриття провадження, то його необхідно зробити заздалегідь. Реквізити можна взяти тут.

В яких випадках авансовий платіж не сплачується?

Деякі категорії громадян звільнені від сплати авансового платежу. До них відносяться:

  • інваліди війни, а також 1 і 2 груп;
  • представники дітей-інвалідів, недієздатних інвалідів 1, 2 групи;
  • постраждалі від Чорнобильської катастрофи перших двох груп.

Також авансовий платіж не потрібно вносити, якщо справа стосується:

  • трудового законодавства (наприклад, поновлення на роботі або стягнення заробітної плати);
  • соціальних виплат (наприклад, призначення таких нарахувань, їх перерахунку, виплати і т.і.);
  • відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю;
  • стягнення аліментів;
  • відшкодування майнової чи моральної шкоди, завданої в результаті кримінального правопорушення;
  • виконання рішення ЄСПЛ.

Наскільки результативно працюють виконавці?

До 2016 року результативність виконання рішень була “на рівні плінтуса” через відсутність у виконавців мотивації і відповідно виконати рішення суду було дуже важко.

У кожного виконавця у провадженні знаходилися тисячі справ, і цілком природно, що вони приділяли свою увагу в першу чергу тим, виконання за якими обіцяло їм гарну винагороду за результативну роботу (читай “додатковий заробіток”).

Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Український Парламент прийняв ряд рішень, які забезпечили виконавців можливістю легально отримувати відсоток від стягнутих сум. Це істотно підвищило їх мотивацію, і як наслідок – результативність. Втім, це стосується більше проваджень за великими комерційними боргами в десятки мільйонів (2% від яких – це сотні тисяч гривень).

Коли ж мова йде про «дрібниці» в кілька тисяч гривень (2% від яких у вигляді офіційної винагороди складають сущі копійки), ситуація дещо інша.

У складних випадках, коли інформації про боржника дуже мало, а сам боржник офіційно ніде не працює, у нього відсутній автомобіль, рахунки в банках та інше майно, яке може бути з легкістю знайдено виконавцем завдяки реєстрам, то стягнення може істотно утруднитися. Тому, на жаль, практика “вмотивування” державних виконавців все ж має місце.

Крім того, нерідко можна зіткнутися зі складнощами навіть на перших кроках – етапі звернення до виконавця. Про деякі з таких складнощів ми вже писали в наших статтях: про проблеми виконання мирової угоди в цивільному процесі, а також про проблеми виконання мирової угоди в господарському процесі.

Яким чином розподіляються стягнені з боржника кошти?

  1. В першу чергу із стягнутих коштів повертається авансовий платіж.
  2. У другу чергу виконавець компенсує понесені на виконавче провадження витрати, які не були покриті авансовим платежем.
  3. Вимоги стягувача задовольняються лише в третю чергу.
  4. В останню, четверту чергу, кошти йдуть на сплату штрафів, якщо такі накладались виконавцем.

Поради, які допоможуть вам виконати судове рішення в 2020 році

Не варто думати, що після того, як подано виконавчий лист, виконавче провадження “покотиться” само собою. Якщо виконавець недостатньо зацікавлений, то провадження буде буксувати.

Якщо Ви задаєтеся питаннями, що можна зробити якщо не виконується рішення суду добровільно, і як домогтися виконання рішення суду по цивільній справі, то нижче ми наводимо рекомендації, засновані на багаторічній практиці.

Отже, як виконати в 2020 році судове рішення щоб отримати належне? – ось кілька порад, які дозволять підвищити ймовірність успішного результату.

  • ПОРАДА 1: Періодично відвідуйте виконавця і довідуйтеся про вжиті ним заходи та їх результати. Постійне нагадування про себе буде тримати виконавця «в тонусі» і не дасть йому забути про вас і вашу справу. Можливо звучить дуже просто, але ця порада реально працює.
  • ПОРАДА 2: Знайомтеся з матеріалами справи, фотографуйте їх. Контролюйте строки виконання рішення суду в цілому і здійснення виконавцем окремих виконавчих дій, особливо за вашими письмовими заявами і клопотаннями. У разі виявлення порушень – реагуйте і обов'язково письмово (заява, скарга).
  • ПОРАДА 3: Надавайте виконавцю посильну допомогу – це в ваших інтересах. Якщо ви також докладете зусиль для того, щоб виявити можливі грошові кошти або майно вашого боржника, і повідомете про це виконавцю, ймовірність стягнення боргу істотно зросте.
  • ПОРАДА 4: Будь-які відомості повідомляйте виконавцю виключно письмово, відправляючи повідомлення, заяви, клопотання тощо поштою або під відмітку про прийняття, в канцелярію виконавчої служби. Це потрібно для того, щоб в разі необхідності можна було оскаржити його бездіяльність.
  • ПОРАДА 5: Якщо у вас є підозри, що боржник може спробувати приховати своє майно, наприклад, переписати його на родичів, подавайте клопотання про накладення арешту на об'єкти нерухомості, авто, банківські рахунки та інше майно.
See also:  Президент підписав закон про кримінальні проступки, який набирає чинності 1 січня 2020 р.

Напутнє слово тим, хто буде виконувати рішення суду самостійно

Тепер ви хоч приблизно знаєте, як виконати рішення суду. Але пам'ятайте, що ймовірність позитивного результату в рази вище, коли справа на контролі. Тому взаємодію з виконавчою службою краще все ж доручити професійному юристу, який зможе належним чином проконтролювати повноту прийнятих виконавцем заходів і законність його рішень.

Однак якщо ви твердо маєте намір обійтися без адвоката у виконавчому провадженні і діяти самостійно, грунтовно вивчить Закон «Про виконавче провадження». Пам'ятайте, що набагато вигідніше своїм контролем спонукати виконавця коректно виконувати свої обов'язки і приймати законні рішення, ніж пустити все на самоплив і згодом довго і нудно оскаржувати його дії.

Оновлення від 07.06.2019 р

Звертаємо увагу на актуальні зміни в законодавстві щодо процедури подачі заяв про примусове виконання рішень судів, які забезпечують доступність до системи примусового виконання судових рішень шляхом зменшення фінансового навантаження на стягувачів.

Источник: https://alvaprivacy.ua/ua/publikatsiji/yak-vikonati-rishennya-sudu

Держава не хоче виконувати рішення судів у відношенні себе і розробила відповідний законопроект

На думку урядовців, хоча вердикти судів і мають бути обов’язковими, органи влади повинні самостійно вирішувати, яким чином виконувати їх. Принаймні, якщо вони стосуються бюджетних коштів. Тому до Верховної Ради було подано законопроект, який дозволить за результатами судових рішень виплачувати стільки, скільки буде передбачено на ці цілі в кошторисі.

Проблему розв’язано?

Унісши до чинних законів кілька додаткових абзаців, урядовці зможуть повністю змінити правила виконання рішень судової системи. Відповідні пропозиції містяться в розробленому Мін’юстом та поданому до парламенту проекті «Про внесення змін до деяких законів України щодо способу виконання судових рішень» (№5026).

Пропонується доповнити «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» новою нормою, відповідно до якої «законом про держбюджет на відповідний рік можуть бути передбачені інші механізми та способи виконання рішень, визначених ч.1 ст.2 цього закону».

Тобто йдеться про ті випадки, коли боржником є держорган, держпідприємство, установа чи організація або ж юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється згідно із законодавством.

Крім цього, зміни планується внести й до закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», так само встановивши аналогічну умову.

Интервью: Ректор Нацшколы судей Николай Онищук: о массовых увольнениях судей, общественном совете и рисках реформы

За словами міністра юстиції Павла Петренка, реалізація цього механізму дасть змогу попередити надмірні збитки державного бюджету та розстрочити виконання зобов’язань у часі, а також уникнути винесення ЄСПЛ рішень на користь заявників та виплати значних сум справедливої сатисфакції.

Держава не хоче виконувати рішення судів у відношенні себе і розробила відповідний законопроект

Час залишили невідомим

В умовах, коли отримання повної суми «державного боргу» є примарним, багато громадян, напевне, обрали б виплату впродовж кількох років. Однак неприємний сюрприз для них полягає в тому, що закон жодним чином не визначає правил цієї розстрочки. Фактично під «іншими механізмами та способами» може критися будь-що.

Все залежатиме виключно від бюджетних асигнувань, і жодна із запропонованих урядовцями норм не визначає хоча б приблизної суми.

Ніхто не може гарантувати, що одного року буде передбачено виплату громадянам 10% від боргу, а наступного — 1 або 0,5%. Або взагалі нічого. В умовах відсутності обмежень Уряд зможе діяти, виходячи виключно з «фінансової доцільності».

Більше того, невиконання зобов’язань може стати приводом для держави економити і в інших сферах. Адже звернення громадянина до національного чи європейського суду вже не матиме жодних наслідків. А значить, можна притримати навіть ті виплати, які вже здійснюються.

Читайте статтю: Забезпечити чи витребувати докази, платити чи не платити судовий збір?!

Звісно, проект передбачає, що судове рішення за новими правилами виконуватиметься лише у тих випадках, коли на це погодиться стягувач. Але не виключено, що альтернативи «розстрочці» не буде. Тому для багатьох реструктуризація здаватиметься хоча б якимось шансом повернути те, що заборгувала держава.

Неконституційна перспектива

Якщо зміни все ж підтримає парламент, то їх невдовзі може скасувати Конституційний Суд. На вул.

Жилянській вже неодноразово нагадували, що зупинення дії законів, якими визначаються права і свободи громадян, їх зміст і обсяг, є обмеженням прав і свобод та може застосовуватися лише у випадках, передбачених Конституцією, — в разі введення воєнного або надзвичайного стану. Запровадження альтернативного методу виконання судових вердиктів, на думку експертів, можна трактувати як обмеження прав.

Водночас, якщо КС розглядатиме питання конституційності запропонованих норм, то в авторів ініціативи знайдуться свої аргументи. Зокрема, вони можуть послатися на рішення КС від 26.12.2011 №20-рп/2011, яким було визнано конституційними зміни до низки законів щодо отримання соціальних виплат.

Тоді на вул.

Жилянській наголосили, що метою й особливістю закону про держбюджет є «забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій».

При цьому, на думку КС, принцип збалансованості є одним із визначальних для формування бюджету. Як наслідок, тоді Суд визнав зміни такими, що відповідають Основному Закону. Тим самим, на думку деяких оглядачів, він легалізував право органів влади змінювати правила соцвиплат залежно від наявності коштів.

Читайте статтю: Правильно сплачуємо судовий збір – останні новації

Щоправда, у цій ситуації мова вже буде йти не просто про виплати коштів, а про виконання рішення суду. А такі обмеження видаються значно серйознішими. До того ж слід зважати й на можливу реакцію ЄСПЛ. На переконання П.Петренка, у Страсбурзі застережень не матимуть. Однак експерти з ним не погоджуються.

Адже відповідно до ст.46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами». У проекті ж пропонується дозволити владі виконувати рішення ЄСПЛ таким чином, як це буде зручно.

Та в будь-якому разі реакція як КС, так і Страсбурга не буде миттєвою, і якщо проект ухвалять, то його норми деякий час залишатимуться чинними. Як наслідок, хоча відповідальність за зміни лежатиме на Уряді та нардепах, постраждає репутація судової системи, адже не виконуватимуться саме рішення служителів Феміди.

Євген Березовський

Джерело: Закон і Бізнес

Источник: https://protocol.ua/ua/dergava_ne_hoche_vikonuvati_rishennya_sudiv_u_vidnoshenni_sebe_i_rozrobila_vidpovidniy_zakonoproekt/

Держава тимчасово відмовилася виконувати рішення судів про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та переплат з інших податків та зборів

  • 13 квітня 2020 року Верхована Рада України прийняла Закон України № 553-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік” (далі – Закон № 553-ІХ).
  • Картка Законопроекту не містить інформації ані щодо необхідності його прийняття, ані щодо наслідків після його прийняття, всупереч вимогам статті 91 Регламенту Верховної Ради України, однак скоріш за все він був прийнятий для перерозподілу доходів та видатків Державного бюджету України у зв’язку з пандемією COVID-2019 в Україні.
  • Здавалося б – ще один з численних Законів України про внесення змін до Державного бюджету України, однак в Прикінцевих положеннях, в пункті 2, він містив непримітну норму:
  • “Установити, що тимчасово, з дня набрання чинності цим Законом до 1 січня 2021 року не застосовується така норма Бюджетного кодексу України – частина 1 статті 25.”
  • А стаття 25 Бюджетного кодексу України надає право та повноваження Казначейству України здійснювати безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
  • Нагадаємо, що в порядку безспірного списання коштів державного та місцевого бюджетів виконуються в тому числі рішення про повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів, а це означає що під вказану категорію підпадають і рішення судів про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ.

Згідно пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України № 845 від 03.08.2011 року, безспірним списання визнаються операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Наразі територіальні органи Державної казначейської служби України зупиняють поточні безспірні списання коштів на підставі п. 4 ст. 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, тобто через наявність інших підстав, передбачених законом.

  1. Однак, чи правомірні такі дії органів Держказначейства?
  2. Вважаємо, що – ні.
  3. Стаття 13 Закону Украъни “Про судоустрій та стасус суддів” зазначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами на всій території України, а органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
  4. Закон № 553-ІХ не надав повноваження органам Державної казначейської служби зупиняти виконання рішення судів, він лише тимчасово позбавив такі органи проводити безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників – що є зовсім різними поняттями, які не слід ототожнювати, та які мають різні юридичні наслідки.
  5. Стаття 19 Коституції України зазначає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
  6. Нагадаємо, що Закону № 553-ІХ зупинив дію пункту 1 статті 25 Бюджетного кодексу України, яка надавала право Держказначейству України здійснювати безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
  7. Таким чином, органи Держказначейста позбавлені повноважень проводити безспірне списання коштів з бюджетів, що в свою чергу не є підставою для зупинення виконання рішення суду, крім того органи Держказначейства не мають право відмовляти у прийнятті документів на виконання рішення суду.
  8. Тепер зупинемося на юридичних наслідках прийняття Закону №553-ІХ.
  9. Стаття 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” наголошує, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до держказначейства необхідних відомостей та документів.
See also:  Рада приняла закон для полноценного запуска в украине bankid и mobileid

Відповідно до ст.

5 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, у разі якщо орган держказначейства протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується компенсація в розмірі 3% річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а така компенсація нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Таким центральним органом, про який йде мова вище, є Державна казначейська служби України, згідно постанови КМ України №215 від 15.04.2015 року.

  • Таким чином, наразі держава фактично намагається не тільки ухилитися від виконання рішень про стягнення коштів (заборгованості з відшкодування ПДВ та повернення переплат з інших податків та зборів) з Державного бюджету та місцевих бюджетів, але й уникнути фінансової відповідальності за несвоєчасне виконання таких рішень.
  • Щодо шляхів виходу із ситуації, що склалася, то все залежить виключно від позиції самих суб’єктів господарювання.
  • Для тих же, хто вирішить скористатися правом на компенсацію пропонуємо наступний порядок дій, після виконання рішення суду:
  • звернутися до Державної казначейської служби з листом про нарахування та сплату стягувачу компенсації за порушення строку перерахування коштів за виконавчим листом;
  • у разі відмови – звернутися до суду із відповідним позовом.

Позиція Верховного Суду з цього питання відображена в постанові від 24.04.2020 року по справі за № 818/918/18.

Тобто, підприємство має діючий юридичний механізм для отримання компенсації за несвоєчасне виконання рішення суду про стягнення коштів з бюджету, в тому числі про стягнення переплати з податків та зборів, у разі обрання правильної стратегії захисту своїх прав.

Артем Устюгов, провідний адвокат АО «Моріс Ґруп».

Источник: https://buhgalter911.com/uk/news/news-1050368.html

Як парламент заблокував виконання рішень судів, в яких боржником є держава

18:49, 20 мая 2020

Навіть маючи на руках рішення суду про стягнення з бюджету грошових коштів і відповідний виконавчий документ, отримати належні суми буде неможливо, — суддя.

Як раніше писала «Судово-юридична газета», наразі стягнути кошти за виконавчим листом з держорганів фактично неможливо.

Закон про зміни до Держбюджету від 13 квітня призупинив дію норми Бюджетного кодексу, якою передбачено здійснення казначейством безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Тобто, держава до 2021 року не буде здійснювати виплати за рішеннями, в яких вона є боржником.

Так, відповідно до абз. 8 ст. 2 ч.

2 Прикінцевих положень Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ установлено, що тимчасово, з дня набрання чинності цим законом і до 1 січня 2021 року не застосовується норми частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу, якими передбачено здійснення Казначейством безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

При цьому виконавчий документ, відповідно до п. 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845, приймається до виконання, але безспірне списання коштів відповідно до підпункту 4 пункту 13 Порядку зупиняється.

  • Суддя-спікер Миколаївського окружного адміністративного суду Ганна Лебедєва прокоментувала таку «новелу» законодавства на своїй Фейсбук-сторінці.
  • «Ні для кого не секрет, що на сьогодні існують істотні проблеми з виконанням судових рішень!
  • Так, на теперішній час не виконано судових рішень приблизно на суму 500 млрд грн!

Відповідно до положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право доступу до суду, що гарантується статтею 6, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює!

Європейський Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував, що право на судовий захист, яке гарантується статтею 6, може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов’язкове судове рішення залишалось не виконаним.

Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський Суд зазначив, що українське законодавство не передбачає жодних ефективних засобів для вирішення проблем із затримки виконання судових рішень, у зв'язку з чим державу було зобов’язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини.

У справі «Бурміч та інші проти України» ЄСПЛ прийшов до висновку, що продовження розгляду цієї справи не є виправданим у значенні п. 1 (с) статті 37 ЄКПЛ.

У всіх таких випадках кожен наявний і майбутній заявник є «потерпілим» у значенні статті 34 ЄКПЛ, який має право на те, щоб пілотне рішення було повністю виконано на національному рівні та отримати «адекватне та достатнє відшкодування», як це передбачено п'ятим пунктом резолютивної частини у справі Іванова.

Таке ж міркування стосується майбутніх аналогічних справ, які будуть вилучатись з реєстру справ і передаватись безпосередньо до Комітету Міністрів Ради Європи.

До цього часу Україна не виконала пілотне рішення (!)

В свою чергу, нещодавно прийнятим Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-ІХ від 13.04.2020 року ВР призупинила до 1 січня 2021 року безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів на підставі рішення суду, тобто на сьогодні призупинено виконання рішень суду, в яких боржником є держава.

  1. Тепер, навіть маючи на руках рішення суду про стягнення з бюджету грошових коштів і відповідний виконавчий документ, отримати належні суми буде неможливо!
  2. Залишається сподіватись, що ця ситуація буде виправлена найближчим часом», — підкреслила вона.
  3. Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Источник: https://sud.ua/ru/news/publication/169274-yak-parlament-zablokuvav-vikonannya-rishen-sudiv-v-yakikh-borzhnikom-ye-derzhava

До кінця року держава не буде виплачувати борги за рішеннями суду, — юрист

19.05.2020 17:54

Що робити боржнику, якщо суд стягнув з нього гроші, а він з тих чи інших причин поки що не готовий їх платити? Як варіант, можна звернутися в суд за відстрочкою виконання рішення. Але виявляється є і більш прості рішення. Правда доступні вони лише одному і дуже особливому боржнику — державі.

Про це «ЗіБ» розповів адвокат, радник ADER HABER Law Firm Стас Карпов.

Як відомо, виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів здійснюється виключно органами Державної казначейської служби України (частина 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідні повноваження передбачені частиною 1 статті 25 Бюджетного кодексу України, згідно з якою, Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів на підставі рішення суду.

Однак нещодавно прийнятим Законом України «Про внесення змін до Закону України« Про Державний бюджет України на 2020 рік »№ 553-ІХ від 13.04.2020 року Парламент призупинив до 1 січня 2021 року застосування вищезгаданої статті Бюджетного кодексу.

  • В процесі обговорення законопроекту, ця невелика поправка залишилася поза увагою громадськості, поки все зосередилися на питаннях урізання витрат на культуру і освіту, а також чергових спробах врегулювати питання звільнення від орендної плати.
  • Можливо, на це і розраховували автори, оскільки відтепер і до кінця цього року Державна казначейська служба України, по суті, позбавлена ​​своїх повноважень на безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів на підставі рішення суду.
  • Тепер, навіть маючи на руках вступило в законну силу рішення суду про стягнення з бюджету грошових коштів і відповідний виконавчий документ, отримати належні суми буде неможливо.

На сьогоднішній день Державна казначейська служба України, як і раніше, продовжує прийом документів на виплату, однак самих виплат не здійснює, а лише формує чергу з таких заявників. Залишається лише здогадуватися скільки заяв і на яку суму накопичиться до початку наступного року, а також скільки часу буде потрібно державі, щоб розрахуватися з усіма своїми боргами.

Ось так, прийняттям однієї лише правки, можна звільнити себе на найближчі півроку майже від усіх грошових зобов'язань за рішеннями судів.

Винятком можуть бути лише випадки, передбачені частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України, яка залишається діяти та згідно з якою відшкодування шкоди, заподіяної фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб, здійснюється державою в порядку, визначеному законом.

Але і тут не все однозначно, оскільки питання відшкодування шкоди врегульовано положеннями Порядку про виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, які передбачають відшкодування шкоди шляхом все того ж безспірного списання коштів, яке, як правило, здійснюється на підставі рішення суду.

Тому і в цій частині із стягненням коштів з бюджетів теж можуть виникнути проблеми.

При цьому Державна казначейська служба України в своєму листі щодо вищевикладених обставин посилається на необхідність призупинення безспірного списання коштів на підставі підпункту 4 пункту 13 вищезазначеного Порядку, яким передбачена можливість призупинення при наявності «інших передбачених законом обставин». Обгрунтованість таких дій також викликає великі сумніви, оскільки існуючі обставини не передбачені законом як підстави для призупинення безспірного списання, хоча і паралізують його подальшу реалізацію.

На думку юриста, незаконність таких дій з боку держави є більш ніж очевидною. У той час, як положення Конституції України прямо покладають на державу обов'язки виконувати судові рішення, держава в своїх інтересах діє з точністю до навпаки.

Закон і Бізнес

Источник: https://zib.com.ua/ua/142709-do_kincya_roku_derzhava_ne_bude_viplachuvati_borgi_za_rishen.html

Невиконання або тривале виконання остаточного рішення національного суду

Проблема невиконання судових рішень в Україні була актуальною з моменту набуття Україною незалежності. Це стосувалося як рішень проти держави та державних органів, так і проти приватних осіб.

Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини “Юрій Миколайович Іванов проти України” державу було зобов’язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини. Для цього Україні був наданий рік, а потім ще півроку. На виконання зазначеного рішення Міністерством юстиції було розроблено проект Закону України «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду», який 14 січня 2011 року урядом подано на розгляд Верховної Ради України.

See also:  Кризис закончится через три года: эксперты дали прогнозы

У рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України Евросуд сфокусувався саме на невиконанні рішень суду, в яких держава виступає боржником в особі тих чи інших державних органів або підприємств (група налічує більше 400 подібних справ).

Дуже поширеною практикою в Україні було закриття виконавчого провадження на тій підставі, що у боржника немає грошей. Через цей факт не тільки особа залишається без належного захисту своїх прав, а й втрачається довіра до судової гілки влади, бо немає сенсу звертатись до суду за захистом своїх прав, якщо судове рішення все одно не буде виконуватись.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі – Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов’язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).

Проблема невиконання судових рішень триває вже багато років в Україні.

У справі заявника суд прийняв рішення на користь заявника зазначивши, що державна організація оборонної сфера повинна була компенсувати заявникові вихідну виплату, компенсацію за військову форму, яку заявник придбавав за власний кошт.

Однак державна установа компенсувала лише вихідну допомогу, а щодо уніформи повідомила, що грошей немає. І відповідно до законодавства України, продавати активи таких установ з метою виплати компенсації за рішенням суду, заборонено. На цих підставах виконавчі провадження у справах заявника закривали.

Євросуд зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також Суд зазначив, що обов’язком держави є нагляд за виконанням рішень проти державних органів (таким виконанням, якого потребує Конвенція – без необґрунтованих затримок).Держава не має посилатись на відсутність коштів, коли йде мова про виконання рішення проти державного органу.

В справі Юрій Миколайович Іванов проти України, Суд відзначив, що рішення на користь заявника не виконувались 7 років і 10 місяців та 5 років і 11 місяців.

При цьому причинами таких затримок були: а) недостатність бюджетних коштів; б) бездіяльність державних виконавців; в) прогалини в національному законодавстві, через які не існувало можливості виконати рішення суду у випадках недостатності бюджетних коштів.

Однак усі ці причини мали б бути під контролем держави і тому підпадають під сферу її відповідальності.

Суд зазначив, що українське законодавство не передбачає жодних ефективних засобів для вирішення проблем із затримками виконання судових рішень.

Суд визнав справу заявника пілотною та відзначив, що ситуація з невиконанням рішень національних судів в Україні є її структурною проблемою, і кількість заяв до ЄСПЛ з такою ж проблематикою з року в рік лише збільшується. Суд зазначив, що держава є вільною у виборі методів для усунення зазначеної проблематики, бажано, щоб ці методи та заходи перш за все стосувались заповнення прогалин в законодавстві та адміністративних заходів.

ЩО СЛІД ЗРОБИТИ ДЕРЖАВІ НА ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ

  • У своїх резолюціях CM/ResDH(2008)1 та CM/ResDH(2009)159 Комітет Міністрів відзначав бездіяльність українського уряду у вирішенні проблем, які є причиною неодноразових звернень громадян до ЄСПЛ з одними і тими ж скаргами.
  • 15 жовтня 2009 року Велика палата ЄСПЛ прийняла рішення, в якому відзначила, що уряд України не вжив жодних заходів на виконання рішення суду у справі Юрій Миколайович Іванов проти України, тому Верховна палата ЄСПЛ прийняла рішення, відповідно до якого Україна повинна:
  • а) внести зміни до чинного законодавства, які б забезпечили процедуру призначення адекватної та достатньої компенсації за невиконані рішення судів на національному рівні (протягом року);
  • б) виплатити компенсації за рішеннями ЄСПЛ та досягти мирного врегулювання з заявниками, які звернулись до Суду з аналогічними що і у заявника скаргами до виконання рішення Суду (протягом року);

30 листопада 2010 року Комітет Міністрів Ради Європи у своїй резолюції CM/ResDH(2010)222 відзначив, що з 2004 року Україна так і не запропонувала широкомасштабної концепції реформування національного законодавства задля приведення його у відповідність до Конвенції. І навіть після прийняття пілотного рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України, уряд України не запропонував ані законопроекту ані плану на приведення свого законодавства у відповідність до Конвенції.

У резолюції CM/ResDH(2011)184 від 14 вересня 2011 року Комітет Міністрів Ради Європи зазначив, що український уряд на виконання зазначених вище резолюцій підготував законопроект, який був прийнятий у першому читанні Верховною Радою України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (9 вересня 2011 року). Однак уряд України не виконав приписи Комітету Міністрів щодо мирного врегулювання усіх індивідуальних скарг, поданих до ЄСПЛ з даного питання та не забезпечив запровадження компенсації за невиконання або затримки у виконанні судових рішень на національному рівні.

21 лютого 2012 року Європейський суд зазначив, що Україна не вжила жодних заходів на виконання рішення Суду у справі заявника і тому відновив розгляд справ за скаргами з тривалого невиконання рішень національних судів.

У резолюції CM/ResDH(2012)234 від 6 грудня 2012 року Комітет Міністрів Ради Європи зазначив, що новий закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон) стосується тільки майбутніх судових рішень і не вирішує проблем заявників (що вже подали скарги до ЄСПЛ) і не може зменшити приплив аналогічних скарг у майбутньому.

Більш того, уряд України зазначив, що проект внесення змін до Закону, яким передбачається також забезпечення гарантій для виплат по рішеннях судів, що набули чинності до прийняття Закону. Однак Комітет Міністрів зазначив, що станом на грудень 2012 року пілотне рішення Юрій Миколайович Іванов проти України залишається повністю невиконаним.

16 жовтня 2013 року вищезгадані зміни до закону були прийняті. Відповідно до цих гарантій, у разі недостатності коштів у боржника, суми, що зазначені у судових рішеннях, будуть автоматично виплачуватись з Державного бюджету (що стосується позовів проти держави та державних органів, організацій тощо).

26 травня 2015 року УГСПЛ (DH-DD(2015)595) повідомила Комітету Міністрів, що у бюджеті України закладена сума на виплати компенсації за рішеннями ЄСПЛ, яка може покрити лише 1% боргу України по таких виплатах.

Державі слід внести зміни до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» таким чином, щоб він охоплював всі остаточні рішення національних судів, а не лише ті, які прийняті після набуття цим законом чинності. Крім того, слід внести зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та передбачити додаткові кошти в об’ємі, необхідному для компенсації боргу країни перед заявниками в ЄСПЛ.

ЩО ЗРОБЛЕНО ДЕРЖАВОЮ НА ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ

Що стосується індивідуальних заходів, то у останній комунікації DH-DD(2015)763від 9 липня 2015 року, уряд України повідомив яку суму компенсації виплатив по даній категорії справ за 2013, 2014 та 2015 роки, однак Комітет Міністрів відзначив, що уряд України не зазначив, який об’єм боргу з виплати компенсацій залишився і які суми підлягають виплаті найближчим часом.

Що стосується загальних заходів, то після останньої оцінки Комітетом Міністрів статусу виконання рішень Суду даної категорії справ у червні 2015 року, то проблема невиконання та тривалих затримок у виконанні рішень судів залишилася. Закон та зміни до нього не вирішили проблеми взагалі і до ЄСПЛ продовжують поступати численні скарги громадян України з даного питання.

У квітні 2015 року уряд України повідомив, що покращить механізм виконання судових рішень.

Механізм полягав у тому, що борги по виплатах за судовими рішеннями (як національними так і ЄСПЛ) , а саме 7,544,562,370 гривень боргу можуть бути частково погашені за рахунок фінансових казначейських векселів строком обігу до семи років (стаття 20 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік»). З цього приводу УГСПЛ (DH-DD(2015)595) зазначила, що даний механізм має численні недоліки. А саме виплати за векселями передбачаються протягом 7 років, що є дуже довгим періодом.

10 червня 2015 року Секретаріат ЄСПЛ повідомив Комітет Міністрів про те, що Україна представляє собою найбільш серйозну проблему, бо більше 9 000 скарг з одного і того самого питання (невиконання або необґрунтовано довге виконання судових рішень) наразі перебувають на розгляді у ЄСПЛ.

Наразі на розгляді Верховної Ради є законопроект «Про державну виконавчу службу та приватних виконавців». Даний закон дещо вирішує проблеми невиконання судових рішень.

А саме цим законом встановлюється, що у разі спричинення шкоди державним виконавцем, ця шкода компенсується за рахунок держави.

Однак все одно відсутній належний механізм такого доказування та отримання компенсації, ця шкода стосується лише діяльності державних виконавців, при цьому не зрозуміло, чи буде бездіяльність державних виконавців щодо виконання судового рішення вважатись спричиненням шкоди.

Відповідальність для державних виконавців передбачена лише дисциплінарна. Конкретної відповідальності держави за необґрунтовано тривале виконання рішення не передбачається.

НАШІ ЗАКОНОДАВЧІ ПРОПОЗИЦІЇ

Комітет Міністрів Ради Європи неодноразово повідомляв українському уряду, яких саме заходів очікує від України на виконання пілотного рішення ЄСПЛ у справі Юрій Миколайович Іванов проти України. Однак уряд України продовжує не вживати необхідних заходів.

  1. Що стосується національного законодавства, то відповідно до рекомендацій і Європейського суду і Комітету Міністрів, Україна має запровадити норму, яка б передбачала призначення компенсації особі за тривале невиконання рішення суду.
  2. Можливо було б доречним доповнити Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» нормою, яка б передбачала виплату компенсації з державного бюджету за тривале невиконання рішення суду.
  3. Також Закон України «Про виконавче провадження» має передбачати чітку відповідальність державних виконавців за бездіяльність при виконанні судових рішень.
  4. Необхідно змінити статтю 20 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік», зменшивши строк обігу фінансових казначейських векселів, бо 7 років і є тим самим необґрунтовано довгим невиконанням судового рішення.

Источник: https://precedent.in.ua/2016/07/10/nevykonannya-abo-tryvale-vykonannya-ostatochnogo-rishennya-natsionalnogo-sudu/

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*