Кримінальна відповідальність у сфері е-декларування: незаконне збагачення і декларування недостовірної інформації – protocol

Електронну декларацію повинен подати кожен держслужбовець — від президента до секретаря сільради, а також всі правоохоронці, судді та багато інших чиновників. За які порушення при подачі е-декларації їм може загрожувати кримінальна відповідальність, в своєму блозі на НВ написав адвокат, старший юрист юридична фірма GENTLS Олександр Рубля. 

«Мінфін» публікує скорочений текст статті. 

Кримінальна відповідальність за порушення, пов'язані з е-декларуванням, можлива, якщо: 1) особа в силу закону повинна була подати декларацію, але навмисне її не подала; 2) особа подала декларацію, але з нею щось не так.

Поняття «щось не так» може включати безліч різних порушень, від процедурних, таких як порушення терміну подачі, арифметичних помилок тощо, до істотних порушень: недекларування майна, яке повинно бути задекларовано, заниження/завищення вартості задекларованого майна, підозрілість джерел його походження. Як показує практика, подати абсолютно «чисту» електронну декларацію, в якій порушень знайти не зможе навіть найдопитливіший контролер, досить складно.

Всі ці порушення з точки зору кримінального кодексу об'єднані в дві статті – №3661 Декларування недостовірної інформації і №3682 КК України Незаконне збагачення.

Стаття №3661 КК України передбачає відповідальність за формальні порушення, які порівняно нескладно виявити і довести.

Саме з цієї причини чиновники так ретельно вписують в декларації все майно, придбання якого або користування яким хоча б потенційно може бути перевірено.

Виявити і довести навмисне ​​неподання особою електронної декларації труднощів не складе.

Якщо після встановленого законом дедлайну в Єдиному реєстрі декларацій немає декларації особи, яка зобов'язана її подати, то правоохоронним органам залишається лише зафіксувати цей факт і довести умисел на такі дії.

«Навмисне» неподання декларації означає, що у людини була об'єктивна можливість її подати (Єдиний реєстр декларацій справно працював, стан здоров'я та місцезнаходження дозволяло здійснити ці дії), але він навіть не спробував виконати свій обов'язок.

Трохи складніше йдуть справи в разі декларування завідомо недостовірних відомостей в електронній декларації. Щоб встановити і довести цю обставину НАЗК і НАБУ повинні будуть провести відповідну перевірку або слідчі дії.

Наприклад, ці органи можуть отримати інформацію про майно будь-якого чиновника з численних реєстрів – реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру обтяжень рухомого майна, бази даних МВС про зареєстровані транспортні засоби, реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в частині наявності корпоративних прав) і т.д.

Крім цього, можна витребувати з пенсійного фонду інформацію про те, скільки офіційно заробила людина за той чи інший період.

Після зіставлення отриманих даних з тими, що були задекларовані чиновником, можна встановити факт надання в декларації завідомо недостовірних відомостей. Якщо реальна сума або вартість майна відрізняється від задекларованої більш ніж на 250 прожиткових мінімумів (у 2018 році – 440, 5 тис.

грн), то такий випадок точно зацікавить детективів НАБУ як підстава для кримінальної відповідальності. У тому випадку, якщо різниця у вартості менше цієї суми, але більше 100 прожиткових мінімумів (у 2018 році – 176,2 тис.

грн), настає не кримінальна, а адміністративна відповідальність за статтею №1726 Кодексу про адміністративні правопорушення – за таке порушення НАЗК може оштрафувати на суму до 42,5 тис. грн.

Найбільш складне і трудомістке завдання – виявлення і доведення незаконного збагачення (ст. 3682 КК). Щоб встановити наявність ознак незаконного збагачення потрібно довести:

  1. факт набуття особою активів, включно з часом такого придбання;
  2. наявність на момент придбання у особи статусу уповноваженого на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
  3. факт придбання саме у власність, не в користування;
  4. значний розмір активів (на конкретну дату);
  5. підстави їх придбання;
  6. той факт, що такі підстави були незаконними на момент придбання.

Як бачимо, насправді ситуація з незаконним збагаченням дещо відрізняється від її побутового і спрощеного розуміння, а тому перевірити і довести такі факти, використовуючи лише дані реєстрів, письмові запити та пояснення, НАЗК навряд чи буде під силу.

Інша справа НАБУ – зараз в практиці зустрічається все більше випадків, коли детективи досить ефективно використовують наявні у них процесуальні інструменти у вигляді слідчих дій, зокрема негласних, і збирають великі обсяги доказів, що вказують на незаконне збагачення.

Наприклад, в одній з недавніх резонансних справ детективам не відмовиш в завзятті – доказів зібрано чимало.

НАЗК, в свою чергу, всіляко перетягує на себе ковдру в питанні виявлення ознак незаконного збагачення, а також декларування завідомо недостовірної інформації.

8 грудня 2017 року Нацагентство навіть видало Роз'яснення №1375, в якому на цілих 10-ти сторінках описується, чому ніхто, крім НАЗК, не має права навіть дивитися в бік статей 3661 та 3682 КК України і виявляти ознаки цих злочинів.

За твердженнями НАЗК, вимоги Кримінального процесуального кодексу України про необхідність протягом 24 годин внести відомості про злочин в ЕРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань) не повинні поширюватися на два зазначених злочини, якщо немає відповідного висновку НАЗК про результати повної перевірки декларацій і наявності порушень закону.

Таким чином, НАЗК намагається замкнути на собі всю систему притягнення до відповідальності за порушення, пов'язані з електронним декларуванням. Не нам судити, наскільки це доцільно і політично правильно.

Але поки що детективи НАБУ, втім, як і інші правоохоронні органи, які борються з корупцією, не поспішають «брати під козирок» і виконувати всі «хотілки» НАЗК, і порушувати при цьому процесуальний закон.

Про це свідчать і цифри: за наявними даними, кількість зареєстрованих кримінальних проваджень лише за ст. 3661 зросла в минулому році майже до 2 тисяч, а це в 20 разів більше в порівнянні з 2016 роком. У той же час, обвинувальний вирок суду за такими злочинами – поки що явище рідкісне.

Це може свідчити, по-перше, про складність розслідування такого роду злочинів, по-друге, про слабкість і інертність судової та правоохоронної системи, внутрішньої конфронтації між антикорупційними органами і, по-третє, про вміння адвокатів використовувати всі слабкі місця антикорупційного законодавства та промахи слідства, вибудовуючи ефективні захисні стратегії для своїх клієнтів.

Резюмуючи сказане, можна зробити такі висновки. Боротьба з корупцією після чергової реформи має поки що досить хаотичний і точковий характер. Але показники в статистичних звітах потрібні всім (хоча б для того, щоб було що демонструвати міжнародним донорам), тому, незважаючи на конфлікти між новими антикорупційними органами, кожен з них прагне виглядати кориснішим і ефективнішим.

Источник: https://minfin.com.ua/ua/2018/03/29/32999565/

Е-декларування: Рада скасує відповідальність за брехню в е-декларації восени

Сьогодні вистраждана система е-декларування нарешті отримала сертифікат КСЗІ і опівночі НАЗК знову відкриє свій Реєстр, куди чиновники мають подавати вичерпну інформацію про власні статки та майно близьких родичів. Сертифікат КСЗІ увів у правове поле не тільки сам Реєстр, але і зробив електронну декларацію належним доказом для суду – у справах про незаконне збагачення чиновників або умисну брехню в декларації.

Утім, влада не полишить спроб убити кримінальну відповідальність за ці злочини. З понеділка це робитиметься руками парламенту, який повернувся з канікул повний сил та натхнення вбивати антикорупційні досягнення, що стали можливими завдяки жорсткій позиції та вимогам міжнародних кредиторів та партнерів України.

  • Те, що контора Єдовченко таки видала сертифікат на Реєстр (принагідно запустивши свої руки в сам код системи) тільки підтверджує наше застереження:
  • Усі провладні парламентські політичні сили, включно з Опоблоком, досягли консенсусу щодо способу, в який чиновникам вдасться уникнути відповідальності за нажиті у незаконний спосіб багатства.
  • Як – справа законодавчої техніки.
  • Після невдалої та кримінальної історії з підробкою ключа електронного цифрового підпису, яким Геращенко-Винник намагалися скомпроментувати систему е-декларацій, влада вирішила підстрахуватися від лаж і діятиме одразу у трьох напрямках:
  • звуження обєкту е-декларування – дозволити чиновникам не вносити в декларацію майно та гроші, записані на близьких родичів;
  • зменшення обсягу публічно-доступної інформації з е-декларації, наприклад, закрити від громадських активістів та журналістів-розслідувачів інформацію про розкішні подарунки у вигляді колекційниих годинників; готівку, яку деякі декларанти зберігають в скляних банках під помидорчиками, або про шикарну ауді, адже записана вона на бабусю, яка не дала дозволу себе декларувати.
  • скасування відповідальності за брехню в деклараціях як такої, наприклад мінімізація підстав для проведення перевірки чиновника або нівелювання ваги декларацій як доказу через дискредитацію електронного Реєстру е-декларацій.
  • Йдеться про конкретні кроки – як унеможливити кримінальну відповідальність за брехню в декларації та незаконне збагачення через:
  • – внесення змін до закону про запобігання корупції;
  • реанімацію законопроекту про нульову декларацію, який був спущений в парламентські комітети навесні поточного року прямісінько з Банкової;
  • – скасування окремих норм закону про запобігання корупції та статей кримінального кодексу рішенням Конституційного суду.
  • Норми закону, які політики намагатимуться нівелювелювати протягом двох місяців (стільки часу чиновники мають на подачу своїх е-декларацій в Реєстр НАЗК), частково описані у поданні нардепів до Конституційного суду (повний текст подання).
  • Наведемо тільки найсуттєвіші “хотєлкі”.

Прибрати з власних декларацій повнолітніх дітей, коханок, цивільних чоловіків/дружин та взагалі, всіх “осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки”.

Тобто, позбутися необхідності декларувати те, на чому, зазвичай, ловлять корумпованих чиновників: об’єкти незавершеного будівництва, рухоме майно вартістю понад 70 тисяч гривень, гроші та фінансові зобов’язання, усі видатки, роботу за сумісництвом – всього, що стосується майнового стану родичів декларанта.

Позбавити НАЗК прямого доступу до всіх державних реєстрів та ключової функції – моніторингу, тобто, перевірки способу життя чиновників.

Закрити публічний доступ до окремих відомостей з е-декларації, наприклад, щодо кількості кешу, коштовностей, які зберігаються цілими колекціями в родинах чиновників, витрат на подорожі, освіту дітей тощо, тощо. Тобто, інформацію, яка точно свідчить про розкішний спосіб життя чиновника і його родини, хоча очевидно, що на офіційну зарплатню держслужбовець такого дозволити собі не може.

Взагалі скасувати кримінальну відповідальність за брехню в декларації – шляхом визнання неконституційними положень “Перехідних положень” закону про запобігання корупції в частині доповнення Кримінального кодексу статтею 366-1 “Декларування недостовірної інформації”, та положень вказаної статті КК п. 3 ч. 5 Прикінцевих положень Закону та ст. 366-1 КК України.

  1. Запровадити в країні так звану “нульову декларацію” – інструмент, який скрізь у світі спрямований на податкову амністію, а у нас – на амністію корупційних капіталів держслужбовців.
  2. Цей закон, у разі голосування, взагалі нівелює систему відкритих електронних декларацій та функцію НАЗК, адже дозволить чиновникам приховати свої активи у “нульовій” податковій декларації, за добровільне подання якої держава зобов’язується не притягувати до кримінальної відповідальності за корупційні злочини.
  3. Загальна логіка механізму “нульового декларування”, закладена у проект закону, така.

Усі українці мають можливість добровільно подати одноразові декларації зі всіма активами, заощадженнями, у т.ч. готівкою, цінним рухомим та нерухомим майном, незавершеним будівництвом тощо.

З вартості цих активів потрібно буде заплатити податок 5%; декларант має сам визначити, з якої раніше не оподаткованої суми він вважає за потрібне сплатити податок. У разі сплати податку декларант звільняється від кримінальної відповідальності.

Тобто, будь-який чиновник, якому є що приховувати від НАЗК та НАБУ в своїй е-декларації, спочатку подасть в ДФС – пану Насірову – свою “нульову” декларацію, сплатить податок і таким чином звільниться від кримінальної відповідальності за незаконне збагачення!

Приклад з життя: ручний суддя Банкової Чаус має сісти за 150 тис.дол., закопаних в банці на городі. Припустимо, що це – усі його хабарі. При “нульовій” декларації він би сплатив з них 7 500 баксів і цілком законно розкошував би на решту 142 500.

Законопроект передбачає можливість використання декларації як доказу лише в тяжких злочинах. Буде заборонено використовувати “нульову декларацію” як доказ в суді,тобто для підтримки обвинувачення.

При цьому така декларація взагалі не може бути використана для доведення корупційних злочинів, які не є тяжкими, а також для доведення відмивання коштів та заволодіння чужим майном через зловживання службовим становищем.

See also:  Как узаконить дом-самострой без права на землю в украине

Законопроект передбачає, що одноразові “нульові” декларації будуть таємними та використовуватимуться лише податковими органами. Нівелюється система відкритого декларування доходів чиновниками як така.

  • Запровадження “нульової” декларації зараз, до повної та результативної реформи ДФС – найгірший сценарій.
  • Внесення або визнання неконституційними будь-яких норм закону про запобігання корупції наразі є неприйнятними та безпідставними, оскільки в контексті декларування цей закон іще жодного разу не був застосований – ані правоохоронними органами, ані самим НАЗК.
  • Ну а заяви про “небезпеку” оприлюднення інформації про статки родини якогось місцевого чиновника через вказання їх в е-декларації – нісенітниця та відверта маніпуляція.

Чиновники заповнюють декларації з 2011 року. Випадки, коли особу пограбували після оприлюднення декларації, якщо і є, то – поодинокі.

Про корупційні оборудки, схеми та вимивання грошей з української фінансової системи ми читаємо з повідомлень ГПУ-СБУ-НАБУ чи не щодня.

То чиї інтереси важливіше захистити – окремого чиновника з банкой кешу чи всієї держави, де корупція визнана загрозою національній безпеці?

Слідкуйте за руками нардепів. Це – справа законодавчої техніки.

Источник: https://dilovyi.info/e-deklaruvannya-rada-skasuye-vidpovidalnist-za-brehnyu-v-e-deklaratsiyi-voseny/

САП: замість незаконного збагачення – недостовірне декларування

Про це йдеться у повідомленні відомства на сторінці у Facebook.

Зазначається, що за ст.368-2 ККУ було порушено 106 кримінальних справ, 4 з них було передано до суду для розгляду по суті, 37 закрито, а 65 справ залишаються у провадженні.

У результаті скасування Конституційним судом ст.368-2 ККУ, будуть закриті справи, у яких іще не було повідомлено про підозру.

У повідомленні йдеться, що особливо «очікуваною» ця новина стала для чотирьох справ: стосовно колишнього прокурора сил АТО, судді з Луганської області, міністра інфраструктури та голови Держаудитслужби, обвинувальні акти в яких передано до суду протягом 2016-2019 років.

Неконституційність статті про незаконне збагачення тягне за собою недопустимість всіх доказів, зібраних під час розслідування передбаченого нею злочину – передусім результатів негласних слідчих дій, наголошують у прокуратурі.

“Тому у трьох останніх справах прокурори САП змушені переглянути доказову базу та визначитись щодо можливості продовження доказування хоча б злочину, передбаченого ст.

366-1 ККУ (декларування недостовірної інформації), який є легким злочином і фактично не становить небезпеки для суб’єктів, на відміну від тепер нечинної статті 368-2, що передбачала 10 років позбавлення волі та конфіскацію майна”, – зазначають у відомстві.

При цьому у САП називають цілком ймовірною ситуацію, коли внаслідок «втрати» доказів незаконного збагачення може не залишиться інструментів для доказування недостовірності декларування.

“Доля четвертого кримінального провадження – стосовно колишнього прокурора сил АТО – зрозуміла вже зараз. Йому інкримінувалось лише незаконне збагачення, від обвинувачення у вчиненні якого прокурор САП має відмовитись уже в наступному судовому засіданні”, – визнали у САП.

Як повідомляв Укрінформ, 26 лютого КСУ визнав неконституційною ст. 368-2 ККУ, яка передбачала притягнення до кримінальної відповідальності чиновників за незаконне збагачення

Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення запровадили 2014 року. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації.

Читайте також: Законопроект Президента про покарання за незаконне збагачення вже у комітеті ВР

Стаття 368-2 ККУ, серед іншого, передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк до двох років за набуття чиновником активів, непідтверджених офіційними доходами.

Ті самі діяння, вчинені службовцем, який займає відповідальне становище, каралися позбавленням волі на строк від 2 до 5 років, а службовцем з особливо відповідальним становищем – позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

12 грудня 2017 року 59 депутатів направили до КСУ подання з проханням перевірити на відповідність Основному закону статтю 368-2 ККУ.

Источник: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2650739-sap-zamist-nezakonnogo-zbagacenna-nedostovirne-deklaruvanna.html

Декларування недостовірної інформації – стаття від Слинько та партнери

Обов’язок подавати електронні декларації – новела для України. Відсутність напрацьованої практики часто призводить до прикрих помилок: несвоєчасне подання, неповне або неправильне заповнення і т.д.

Якщо правоохоронці доведуть, що подібні недоліки були допущені умисно, декларант понесе адміністративну або навіть кримінальну відповідальність (ст.366 -1 КК України).

У цих випадках велике значення мають результати контролю і повної перевірки декларацій. Їх проводить Національне агентство з питань запобігання корупції. НАБУ, в свою чергу, виявляє факти, що містять ознаки злочину.

Від результатів перевірочних заходів, що проводяться на початковому етапі, залежить і результат майбутнього кримінального провадження. Тому якщо Вам стало відомо, що стосовно Вашої декларації проводяться подібні дії – правильно відразу ж звернутися до адвоката.

Слідчих протягом 4-5 років навчають теорії та практиці розкриття злочинів. В тому числі, тактиці проведення слідчих дій. А тому, не маючи відповідної підготовки, захистити свої інтереси Ви зможете тільки за допомогою досвідченого адвоката. І це необхідно, щоб (як мінімум) не нашкодити собі.

За що настає відповідальність за ст.366-1 КК України?

Щоб зрозуміти суть ст.366-1 КК України, розкладемо цю норму на окремі елементи. Почнемо з діянь, за які настає кримінальна відповідальність. Їх два:

  • внесення завідомо недостовірної інформації у декларацію;
  • умисне неподання декларації.

При цьому кримінальна відповідальність за декларування завідомо недостовірної інформації щодо майна або інших матеріальних активів настає за однієї важливої умови: така інформація повинна відрізнятися від достовірної на суму, яка перевищує 250 прожиткових мінімумів (для працездатних осіб). Це не менш 421 000 грн (на вересень 2017).

Наприклад, посадовець не вказав у декларації, що в його власності знаходиться нова квартира. Якщо за результатами оцінки вартість цієї квартири виявиться вище 421 000 грн, службовцю може загрожувати відповідальність за ст.366-1 КК України.

Кому інкримінується ст.366-1 КК України?

Важливий елемент цієї норми – вказівка на категорію осіб, яким загрожує відповідальність за цією статтею. У цьому питанні ст.366-1 Кримінального кодексу України відсилає нас до Закону «Про запобігання корупції».

Коло осіб, яких притягають за декларування недостовірної інформації, зазначений в п.1, п.п. «а» і «в» п.2 і п.5 ст.3 цього Закону.

Правоохоронці повинні обов’язково проаналізувати ці положення, а також документи, які свідчать, що потенційний підозрюваний належить до цієї категорії осіб.

Що станеться, якщо вони зроблять це недобросовісно або припустяться помилки? Тоді під підозру може потрапити людина, яка не є суб’єктом за ст.366-1 КК України. В результаті, права цієї людини будуть порушені.

Участь адвоката допоможе уникнути таких ситуацій або своєчасно виправити помилку. Захисник проаналізує дії правоохоронців і, якщо була допущена помилка, правильно на неї відреагує. Це захистить Вас від неправомірного обвинувачення.

Дещо про повну перевірку декларацій

Одним із шляхів виявлення факту вчинення злочину за ст.366-1 КК України є повна перевірка декларацій. Її призначають у випадках, коли декларація:

  • подана службовцем, який займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або ж посада декларанта передбачає високий корупційний ризик;
  • за результатами арифметичного і логічного контролю (проводяться за допомогою програми Реєстру декларацій) містить невідповідності;
  • містить поля, де зазначено: «Член сім’ї не надав інформацію».

Також повна перевірка проводиться, якщо Національне агентство з питань запобігання корупції:

  • одержало інформацію про можливу наявність недостовірних даних в декларації (джерело не важливе: фізичні особи, ЗМІ, Інтернет і т.д.);
  • виявило невідповідність між рівнем життя декларанта та задекларованим майном/доходами (за результатами моніторингу способу життя).

Таким чином, кожна з цих 5 підстав служить приводом для проведення повної перевірки декларації.

Результати повної перевірки оформлюються відповідним рішенням. Воно повинно містити докази і висновки, побудовані на підставі встановлених обставин.

У разі виявлення порушень, рішення з результатами, як правило, лягає в основу підозри за ст.366-1 КК України.

Чим допоможе адвокат?

У разі повної перевірки декларації або інших дій щодо Вас, як декларанта, важливо якомога швидше звернутися за юридичною допомогою. Тоді, ще до початку кримінального провадження, адвокат почне вибудовувати ефективний захист.

На етапі повної перевірки декларації його функції такі:

  • проаналізує рішення про перевірку (чи наявні всі реквізити, чи вказані підстави і т.п.) і по можливості оскаржить його;
  • встановить, чи коректно викладені порушення і оцінений розмір невідповідностей, якщо необхідно – ініціює проведення експертиз;
  • допоможе не лише правильно, а й безпечно для Вас скласти пояснення (їх вимагатимуть від Вас, як декларанта, в ході перевірки);
  • простежить, щоб під час перевірки використовувалися тільки законні методи збору інформації, без довільного втручання у Ваше життя і т.п.;
  • за необхідності – оскаржить рішення про результати.

Якщо після перевірки буде відкрито кримінальне провадження, адвокат простежить за коректністю слідчих дій і підготує надійну позицію для суду.

Источник: https://slinko.com.ua/uk/deklaruvannya-nedostovirnoyi-informatsiyi/

Офіційно запрацювала система е-декларування. Без сертифікації

15 серпня в 00 годин 00 хвилин в Україні офіційно запрацювала система електронного декларування. Про це голова НАЗК Наталія Корчак заявила на сторінці в Facebook.

“Ну що ж дорогі друзі, як бачите, без політики і без істерики, рівно о 00.

00 ми, вчасно запустили електронне декларування, система працює, тепер розробникам потрібно зконцентруватися на усуненні недоліків і отримати сертифікацію”, – повідомила вона.

Антикорупційна група РПР за кілька днів до запуску у своїй заяві застерегла Уряд та Президента України щодо невиконання зобов’язань України із запуску системи електронного декларування осіб, уповноважених на виконання функцій держави та  місцевого самоврядування, та введення в дію кримінальної відповідальності за подання недостовірної інформації у деклараціях.

“Ці кроки є передумовами для лібералізації візового режиму з Європейським союзом та отримання подальшої фінансової підтримки від Міжнародного валютного фонду, а також ключовою складовою антикорупційної реформи, яка так очікується суспільством.

Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК) визначило 15 серпня 2016 року датою запуску системи електронного декларування. Після запуску цієї системи вводиться в дію кримінальна відповідальність за подання неправдивої інформації в деклараціях.

Однак наразі влада намагається відкласти запуск системи електронного декларування або запустити систему в режимі, який гарантує безкарність осіб, що подадуть у деклараціях неправдиву інформацію.

Відповідно до законодавства України, електронні декларації матимуть юридичну силу виключно після отримання системою атестату відповідності комплексної системи захисту інформації (КСЗІ).

12 серпня 2016 року Державна служба спеціального зв’язку відмовила в наданні системі електронного декларування атестату КСЗІ.

Не маючи такого атестату, система не може бути запущена або буде запущена в режимі “дослідної експлуатації”.

  • Декларації, подані через систему в режимі “дослідної експлуатації”, не можуть бути належним доказом в суді і, відповідно, не стануть підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за декларування неправдивої інформації.
  • Запуск системи електронного декларування без атестату КСЗІ не дозволить застосовувати норми закону щодо відповідальності за декларування неправдивої інформації.
  • Підстави для відмови в наданні системі електронного декларування атестату КСЗІ містять маніпуляції та неправдиву інформацію.

По-перше, Державна служба спеціального зв’язку заявила, що програмне забезпечення системи не завершене та як таке не може гарантувати належний захист інформації. Однак, програмне забезпечення системи складається із декількох модулів.

Атестат КСЗІ має бути наданий модулю з подання та публікації декларацій. Цей модуль повністю завершений і пройшов спеціальне тестування – як незалежне, так і за участі НАЗК та Державної служби спеціального зв’язку.

27 липня 2016 року на основі результатів такого тестування НАЗК прийняла програмне забезпечення системи у власність. Прикінцеві положення Закону України “Про запобігання корупції” та рішення НАЗК щодо запуску системи чітко передбачають, що система електронного декларування є системою подання та публікації декларацій і нічим більше.

Більше того, Державна служба спеціального зв’язку затвердила такий обсяг програмного забезпечення системи, затвердивши технічне завдання КСЗІ системи 3 серпня 2016 року.

Наразі не завершена розробка модулю для автоматичної верифікації декларацій. Однак модуль для верифікації декларацій не є – ані юридично, ані технічно – необхідним для повноцінної роботи програмного забезпечення для подання та публікації декларацій.

Важливо також зазначити, що модуль для автоматичної перевірки декларацій та інтеграції з державними реєстрами не може бути запущений без підключення НАЗК до таких реєстрів, чого наразі НАЗК не змогла забезпечити, а також без отримання атестату КСЗІ програмним забезпеченням з подання та публікації декларацій.

See also:  Всу: для виселення особи, яка проживала у житловому приміщенні на підставі договору оренди, слід подавати позов обґрунтовуючи положеннями цивільного, а не житлового законодавства

По-друге, Державна служба спеціального зв’язку підкреслила, що програмне забезпечення системи електронного декларування не забезпечує належний захист інформації, зокрема через можливість використання BankID для ідентифікації користувачів.

Однак, така можливість ідентифікації користувачів прямо була передбачена технічним завданням з побудови КСЗІ, яке було затверджено Державної службою спеціального зв’язку без зауважень.

Використання BankID для ідентифікації користувачів системи передбачено положенням про роботу системи електронного декларування, затвердженим НАЗК та зареєстрованим Міністерством юстиції України. Таким чином, можливість використання BankID в системі електронного декларування є юридично обов’язковою.

Нарешті, експертиза системи на предмет захисту інформації була здійснена державним підприємством, прямо підпорядкованим Державній службі спеціального зв’язку.

  Рішення призначити державне підприємство замість незалежної приватної ліцензованої компанії було ухвалено НАЗК на останній стадії підготовки до запуску системи, що спричинило майже тижневу затримку процесу експертизи КСЗІ.

  Таким чином, експертна організація, підпорядкована Державні службі спеціального зв’язку, мала прямий конфлікт інтересів, а висновки експертизи не можуть вважатися такими, що заслуговують на довіру.

Антикорупційна група Реанімаційного пакету реформ вважає ненадання системі електронного декларування атестату КСЗІ політичним рішенням, спрямованим на  блокування повноцінного запуску системи та застосування кримінальної відповідальності за декларування неправдивої інформації. Ми також бачимо в цьому спробу обмежити діяльність Національного антикорупційного бюро, оскільки саме воно має розслідувати злочини декларування недостовірної інформації топ-посадовцями.

Ми закликаємо Голову Національного агентства із запобігання корупції Наталыю Корчак та Голову Державної служби спеціального зв’язку Леоніда Євдовченка забезпечити надання системі електронного декларування атестату КСЗІ до запуску системи 15 серпня 2016 року. Наголошуємо, що на цих органах влади лежить повна відповідальність за повноцінний запуск системи електронного декларування. Очікуємо, що запуск системи відбудеться 15 серпня з атестатом КСЗІ, як і було заплановано.

  1. Ми звертаємося до Президента України з проханням гарантувати виконання зобов’язань України перед Європейським Союзом та Міжнародним валютним фондом щодо запуску системи електронного декларування та введення в дію кримінальної відповідальності за декларування неправдивої інформації у визначені строки.
  2. Ми також просимо закордонних партнерів України нагадати владі України, що невиконання цих зобов’язань може мати негативні наслідки для процесу візової лібералізації з Європейським Союзом та для подальшої фінансової підтримки України”.
  3. Напередодні Transparency International Україна також зробила заяву:

Вчасний запуск системи електронного декларування статків посадовців знову опинився під загрозою. Цього разу через бездіяльність Національного агентства з питань протидії корупції (НАЗК) та дії Державної службиспеціального зв’язку та захисту інформації України(Держспецзв’язок).

Служба досі не надала сертифікат захисту інформації на три з п’яти модулів системи декларування, необхідний для повноцінного запуску системи електронних декларацій 15 серпня.

Сторони мають докласти всіх зусиль для вчасного запуску системи та дотримання міжнародних зобов’язань України.

Напередодні, 12 серпня, за три дні до запланованого запуску системи, Держспецзв’язок відмовився надати Атестат відповідності комплексної системи захисту інформації (КСЗІ), який є необхідним для юридичної відповідальності за зазначення недостовірної інформації в електронних деклараціях.

Transparency International Україна здивована такою позицією Держспецзв’язку. Керівництво служби не надало чітких зауважень щодо необхідних змін у системі навіть на засіданні НАЗК, яке відбулось сьогодні, 13 серпня.

Лише під тиском громадськості Держспецзв’язок погодився ще раз переглянути висновок власної Експертної ради про відмову в наданні Атестату. Громадськість та представники медіа наполягли на проведенні відкритого засідання Нацагентства, забезпечивши спільну присутність усіх зацікавлених сторін.

Це дає надію, що повноцінний запуск системи е-декларування все-таки може відбутися вчасно.

ТІ Україна вітає конструктивну позицію Кабінету Міністрів України і міністра Кабінету Міністрів Олександра Саєнка, який був присутній на засіданні і доклав максимум зусиль для повноцінного запровадження системи.

Разом з тим, Transparency International Україна обурена халатним відношенням НАЗК до забезпечення вчасного запуску системи та його бездіяльністю як замовника КСЗІ.

Організація засуджує пасивність голови Нацагентства Наталії Корчак, яка до вчорашнього дня не висловлювала жодних застережень щодо функціональності системи декларування, а сьогодні намагається підігрувати Держспецзв’язку у спробах зірвати вчасне запровадження е-декларування.

За словами голови правління глобального руху Transparency International Хосе Уґаса, Україна не повинна відкладати запуск електронної системи моніторингу статків та інтересів політиків і державних службовців.  ТІ Україна закликає усіх посадовців, які причасні до запуску е-декларацій, не зволікати та нарешті проявити політичну волю, щоб почати долати корупцію в Україні.

Источник: https://www.prostir.ua/?news=v-ukrajini-ofitsijno-zapratsyuvala-systema-e-deklaruvannya

Тлумачення НАЗК умов розслідування незаконного збагачення і недостовірного декларування суперечать закону

Політика

21:34, 26.01.2018 3 хв читати

  • Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) заявляє про категоричну незгоду з рішенням Нацагентства з питань запобігання корупції (НАЗК), в якому Агентство на свій розсуд тлумачить окремі положення закону “Про запобігання корупції” щодо розслідування злочинів, передбачених статтями 366- 1 і 368 -2 Кримінального кодексу України.
  • “На думку Національного бюро, запропоновані роз'яснення Агентства є юридично необґрунтованими і такими, що можуть сприяти корумпованим чиновникам в ухиленні від кримінальної відповідальності за незаконне збагачення і внесенню недостовірних даних у декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування”, – йдеться в оприлюдненій на сайті НАБУ в п'ятницю заяві.
  • Так, нагадують у Бюро, у цьому роз'ясненні НАЗК встановлює необхідність обов'язкової наявності кількох умов для зарахування відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за ознаками кримінальних злочинів, передбачених статтями 366-1 (Декларування недостовірної інформації) і 368-2 (Незаконне збагачення) КК України.

На думку НАЗК, зазначають у НАБУ, слідчий не може розпочати досудового розслідування, доки НАЗК не здійснить повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і не встановить за результатами такої перевірки фактів порушення антикорупційного законодавства. Встановлені факти до того ж, згідно з роз'ясненням, мають відображатися у відповідному рішенні НАЗК, складеному за результатами такої перевірки.

  1. “Прийнявши це рішення, НАЗК не лише вийшло за межі своїх повноважень, намагаючись змінити визначений Кримінальним процесуальним кодексом України порядок початку досудового розслідування, а й фактично перейняло повноваження Конституційного суду України”, – вважають у НАБУ.
  2. Зокрема, йдеться в заяві, відповідно до статті 214 Кримінально-процесуального кодексу України, слідчий або прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального злочину, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР.
  3. “Висновки, викладені в рішенні НАЗК за результатами перевірки декларації, не можуть розглядатися як єдине можливе джерело обставин, які свідчать про декларування недостовірної інформації або незаконне збагачення”, – зазначають у НАБУ.
  4. При цьому, додають у Бюро, протягом 2017 року від НАЗК до них надійшло лише чотири висновки за результатами перевірок, згідно з якими виявлені ознаки кримінального корупційного правопорушення, “тоді як від громадських організацій та ЗМІ надійшли десятки заяв і звернень про можливе незаконне збагачення чиновників або внесення ними недостовірної інформації в електронній декларацій”.

“Наголошуємо, законом України “Про запобігання корупції” не передбачено повноважень НАЗК про надання роз'яснень закону України “Про запобігання корупції” (окрім питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання і врегулювання конфлікту інтересів в діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, отримання подарунків і термінів, визначених у законі України “Про політичні партії в Україні”) та інших актів законодавства. Відповідно, такі неофіційні тлумачення кримінального та кримінального процесуального законодавства України, викладені в цьому роз'ясненні, не є джерелом права”, – переконані в НАБУ.

Таким чином, підсумували в Бюро, роз'яснення НАЗК суперечить вимогам чинного законодавства і не може бути застосоване у практичній діяльності правоохоронних органів України. “З цією позицією погоджується Рада громадського контролю Національного бюро і визнані фахівці у сфері кримінального права і кримінального процесу”, – додали в НАБУ.

ЩЕ ЗА ТЕМОЮ

Байдени не причетні до справи про пропонування $6 млн хабара керівництву НАБУ і САП – Холодницький

Источник: https://ua.interfax.com.ua/news/political/480411-amp.html

Е-приховування та е-полювання

Суспільний позитив проведеного в Україні е-декларування найвищих носіїв влади важко переоцінити. 

Воно не лише заклало потужну основу запобігання корупції, а й відіграло істотну суспільно-політичну роль — виявило справжню сутність вітчизняної влади. Якщо це декларування правильно розвивати, то наша країна матиме шанс на цивілізаційний прорив.

Цей шанс отримано завдяки зусиллям громадських активістів та впливу міжнародних інституцій, які здолали опір вітчизняної владної верхівки запровадженню системи е-декларування.

Це одна з небагатьох успішних реформ, що відбулися після Революції Гідності, серйозні результати якої наша країна має відчути згодом.

Однак, попри справді величезний позитив цього заходу, слід зважати на його великі ризики та небезпеки. Вони зумовлені не самим декларуванням як потужним антикорупційним засобом, а нинішньою ситуацією в державі та можливістю використовувати результати декларування всупереч його основному призначенню.

Слід визнати, що ми живемо в умовах: нестабільної демократії; хиткої правової системи; відсутності незалежного суду; політично зорієнтованої правоохоронної системи; заангажованості й підконтрольності значної частини провідних ЗМІ; критичної тінізації економіки (прем'єр-міністр заявив про 50%, експерти називають значно більші цифри) і всього суспільного життя (за тіньовими правилами живуть не лише чиновники, а й, щонайменше, половина всього населення, яке або отримує нелегальні доходи, або неофіційно доплачує лікарю, вчителю, сантехніку тощо). До цього слід додати потяг до авторитаризму, який дедалі чіткіше виявляється на владному олімпі й почасти вже втілюється в життя.

З позитиву — в негатив

Така ситуація може призвести до перетворення е-декларування з великого позитиву у великий негатив. Вітчизняна історія підтверджує реалістичність такої можливості.

Хто міг подумати, що вибори як найкращий демократичний спосіб формування влади можуть бути використані для захоплення державної влади та її неправомірного утримання? Янукович і Кo — це довели.

Хто міг подумати, що імплементація міжнародних стандартів у судочинство може бути засобом встановлення повного контролю над судами? Янукович зробив це легко, та ще й під оплески Венеціанської комісії.

Таке “переродження” цілком може статися і з е-декларуванням. За умови “майстерного” використання владою, воно може перетворитися на масштабний спосіб розправи з неугодними.

З його допомогою можуть далі “прибиватися” парламент, суди, правоохоронні органи, органи виконавчої влади, взагалі знищуватися будь-які елементи незалежності.

Замість усунення корумпованої верхівки вибіркове використання результатів декларування може її зцементувати, а також призвести до диктатури і “поховати” демократію.

На імовірність такого розвитку подій вказують як ті тенденції, що вже проявилися за результатами декларування, так і тенденції, які почнуть проявлятися найближчим часом.

Очевидним є намагання політичної верхівки, яка в тотально корумпованій державі за визначенням — найкорумпованіша, “вивернути” результати декларування на свою користь. Тобто повторити те, що було зроблено з викриванням офшорних афер, коли найбільші тримачі офшорів від влади оголосили про початок процесу деофшоризації економіки.

Так і з декларуванням. Найбагатші і за сумісництвом найвищі посадовці прагнуть узяти під особистий контроль процес перевірки декларацій та визначення “винних”. Для цього відтісняється спеціальний орган (НАЗК), а натомість у цю “парафію” заводяться старі перевірені й водночас політично залежні органи.

Інакше як розцінити той факт, що основні рухи з перевірки декларацій і правової оцінки дій декларантів явочним порядком узяла на себе прокуратура, яка не лише пообіцяла спільно з ДФС перевірити сплату податків із задекларованого майна, а й навіть уже почала відкривати провадження за незаконне збагачення.

Не маючи для цього належних правових підстав. Бо, згідно з КПК України, розслідування справ щодо декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення (статті 366-1 та 368-2 КК України) високопосадовців є прерогативою НАБУ. А перевірка достовірності декларацій — це виключна компетенція НАЗК.

Тому охочим “примазатися” до цього процесу і попіаритися на ньому треба залишити цю сферу компетентному органу і зайнятися виконанням своїх безпосередніх завдань. Зокрема, зосередитися на завершенні розслідування справ щодо узурпації влади Януковичем та грандіозного грабунку держави ним і його прибічниками.

See also:  Госгеокадастр ужесточил контроль за соблюдением земельного законодательства

Чи тут уже все зроблено, й ні на чому особливо піаритись?

Удар по неугодних

Мені вже неодноразово доводилося говорити про намагання президента встановити повний контроль над антикорупційною сферою. Наразі буде зроблено чергову спробу поставити під його контроль спеціальні антикорупційні органи. У зв'язку з цим симптоматично, що першою жертвою е-декларування став член НАЗК Р.

Рябошапка, за фактом начебто незаконного збагачення яким прокуратура почала кримінальне провадження. При тому що це не компетенція прокуратури і що цей факт уже перевіряло НАБУ (!). Схоже, по Р.Рябошапці “вдарили” не випадково, а з огляду на його особливу позицію в НАЗК, яку він висловлював публічно.

Ударом можуть намагатися досягти кілька взаємопов'язаних цілей. По-перше, покарати його за зайняту позицію і “вибити” з участі в роботі НАЗК, що полегшить взяття під контроль НАЗК, яке стає надпотужним органом у сфері протидії корупції. По-друге, показати всім незгодним з генеральною політичною лінією їхню непривабливу перспективу.

Інакше кажучи — це спосіб примушування до політичної лояльності і продовження практики переслідування норовливих. Для того ж таки екс-заступника генпрокурора В.Каська ГПУ ось уже більше року “підшукує” підходящу статтю Кримінального кодексу. Я не оцінюю суть висунутих на адресу Р.Рябошапки і В.

Каська звинувачень, а на їхньому прикладі лише ілюструю очевидну тенденцію — б'ють по тих, хто неугодний.

Надалі з використанням результатів декларування ця тенденція лише посилюватиметься.

Ручні силові органи, за політичною вказівкою, миттю “заточаться” на конкретну особу, використовуючи формальні приводи та діючи за принципом — була б людина, а стаття знайдеться.

І в багатьох поки що незалежних політиків, чиновників, правоохоронців, суддів та прокурорів просто відіб'ють природне бажання бути незалежним.

Для своїх — все, для чужих — закон

Паралельно робитиметься все, щоб за результатами декларування відвести удар від керівної верхівки. Вже сьогодні багато народних депутатів намагаються переключити увагу суспільства з себе на інші категорії декларантів, використовуючи два аргументи.

Перший — нас усього 450, а суддів, прокурорів, високопоставлених чиновників — тисячі. Другий — з політиками та чиновниками, які були раніше в бізнесі, все зрозуміло, а треба “братися” за тих, хто в бізнесі не працював. Хоча обидва аргументи — нікчемні.

Адже депутати — єдині з посадових осіб є представниками Українського народу (так записано в Конституції), а тому саме вони мають бути в епіцентрі аналізу результатів декларування. Безумовно, це їм не подобається, бо вони вперше предметно постали перед “народним судом”.

Вони ж звикли всіх “судити”, а тепер народ побачив їхні статки й ставить запитання — а судді хто? Тому їм треба не викручуватись і переводити стрілки на інших, а чітко й детально пояснити, принаймні своїм виборцям, звідки взялися “заводи, пароплави” та інші доходи.

Це, безумовно, складніше, ніж із трибуни ратувати за народний добробут і нападати на політичних опонентів, але час настав.

Аргумент, що не треба перевіряти тих, хто прийшов із бізнесу, також не витримує критики.

Хіба ми не розуміємо, як в основі своїй “робився” цей бізнес, як ставали олігархами, — хіба не за рахунок “прихватизації” державного майна, розкрадання бюджету, ухиляння від сплати податків, повернення ПДВ, контрабанди тощо? Чи “хто краде багато, тих не судять”? Значна частина бізнесу (а великий – весь без винятку) була і залишається тісно “зав'язаною” на владу. У багатьох випадках бізнес є лише прикриттям отримання неправомірних доходів від реалізації влади та способом їх легалізації.  

Якщо предметно і поетапно пройтися по такому “бізнесу”, то між його результатами і фактичними статками бізнесменів від влади виявиться разюча різниця.

І тоді можна цілком обґрунтовано ставити  питання: бізнес бізнесом, але звідки у тебе, голубе сизий, взялися мільярди? Поясни детально їх походження, як і для чого вони “втікли” у офшори, перетворилися у фірмове виробництво, палаци і яхти? Чи ті, хто сьогодні робить з бізнесменів (а точніше – з самого себе) “білих і пухнастих”, вважає, що такої перевірки не буде, бо сьогодні  все у їхніх руках (ось тут би попрацювати ГПУ та ДФС)? Це сьогодні так, а завтра по-іншому. Але у будь-якому разі очевидним є те, що бізнес має бути  чітко відділений від влади. На сьогодні він панує у владі, він є владою.

Треба виходити з того, що найнебезпечніша корупція — це політична корупція, яка об'єктивно зосереджена в парламенті, уряді, АП. Саме звідси корупція поширюється в інші сфери, у т.ч. правоохоронну. Тому саме сюди (у “серце” корупції) насамперед має бути спрямоване антикорупційне вістря. Інакше гідру корупції не побороти.

Глибоко законспірований “розвідник”

Слід зазначити, що деякі високопосадовці вишукали можливість взагалі уникнути участі у всеосяжному процесі декларування, а отже й суспільного контролю за їхніми статками.

Так, у єдиному реєстрі декларацій держслужбовців немає декларації “головного борця з корупцією” СБУ — першого заступника голови — начальника Главку “К” СБУ Демчини. Довелося чути, що його декларацію утаємничено від суспільства на підставі статті 52-1 Закону “Про запобігання корупції”.

Цією статтею передбачено запровадження спеціального порядку декларування, який унеможливлює розкриття належності певних категорій осіб до розвідувальних органів та зайняття посад, перебування на яких становить державну таємницю.

Йдеться про осіб, “які належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або займають посади, перебування на яких становить державну таємницю, зокрема, у військових формуваннях та державних органах, що здійснюють оперативно-розшукову, контррозвідувальну, розвідувальну діяльність”. 

Але як ці положення стосуються Демчини, посада якого є публічною і який був призначений на неї “відкритим” указом президента? Для кого становить таємницю, що він — перший заступник голови — начальник Главку “К” СБУ? Чи, може, він — глибоко законспірований розвідник, який працює в СБУ під прикриттям? Так, ЗМІ називають його “смотрящим” в СБУ від Кононенка—Грановського, але ж це не підстава “підганяти” його під дію зазначеної спеціальної норми антикорупційного закону. Тим більше що його “паперова” декларація була у відкритому доступі на сайті СБУ. Тоді чому він не подав електронної декларації за 2015 р.? Чи може суть проблеми полягає у тому, що декларування завідомо недостовірних відомостей у “паперовій” декларації утворювало лише адміністративне правопорушення, а в е-декларації — склад злочину, що карається позбавленням волі? Якщо його посаду НАЗК зарахувало до тих, які становлять державну таємницю, то на яких підставах? Ці зовсім не рядові запитання мають стати предметом ретельного розгляду, зокрема профільного парламентського комітету. Переконаний, що е-декларації мають подавати усі публічні особи, в якій би сфері вони не працювати.

За право спрацює політична доцільність

Ще один ризик криється у штучному культивуванні в суспільній свідомості того, що кожен декларант — потенційний злочинець і “ворог народу”. Робиться це навмисне, для того, щоб у питанні оцінки результатів декларування право підмінити політичною доцільністю. Десь приблизно так, як визначали ворогів народу в часи сталінізму.

Безперечно, значна частина суспільства підтримає лінчування кожного більш-менш багатого посадовця, не особливо вдаючись у природу походження його статків. Такий суспільний настрій полегшить притягнення до відповідальності “винних”, заздалегідь призначених у найвищих кабінетах.

Можна не сумніватися, що цими “винними” в абсолютній більшості виявляться опозиційні політики, неугодні прокурори, судді, керівні працівники виконавчої влади, місцеві голови тощо.

А кримінальні провадження стосовно них — справа техніки.

Адже чинний КПК України настільки легко дозволяє запустити кримінальне переслідування щодо будь-якої особи (фактично, без права на захист аж до повідомлення про підозру), що для цього досить простого депутатського звернення, повідомлення якоїсь “лівої” громадської організації чи спеціально зробленого допису в Інтернеті. До речі, це величезна проблема, яку потрібно негайно вирішувати на законодавчому рівні, щоб не дати владі скотитися до системних репресій.

Не можна допустити, щоб декларування стало політичним інструментом влади

Безумовно, всі ці та інші негативні тенденції можуть бути мінімізовані, якщо у процедурі перевірки і правової оцінки результатів декларування домінуватиме не особистий та політичний інтерес, а право.

А це буде можливо тоді, коли справу робитимуть компетентні органи (на даному етапі — НАЗК), керуючись принципами неупередженості та об'єктивності. Чесно кажучи, сподобалася позиція заступника голови НАЗК Р.Радецького, яку він висловив у ефірі передачі “Свобода слова” на ICTV.

На неодноразові наполягання експертів у студії назвати конкретну дату перших справ щодо декларування він так само наполегливо відповідав: це буде після проведення ретельної і об'єктивної перевірки, бо за кожною декларацією — доля людини.

Така позиція вселяє певну надію, оскільки у процесі запуску е-декларування складалося враження, що НАЗК почав “тримати ніс” за політичним вітром, який дув із Банкової.

Судячи з усього, нові антикорупційні органи вже встигли заразитися вірусом давньої “хвороби” правоохоронної системи, яка функціонувала, виходячи не з принципу невинуватості особи, а з принципу її винуватості. Якщо людина потрапила в поле зору такої системи, то цю людину обов'язково треба “посадити”.

Хоча насправді “сісти” має лише той, у чиїх діях доведено наявність складу злочину. При цьому Конституція і закони поширюються й на самі органи, які можуть діяти виключно у визначених для них межах та спосіб. Це — постулати правової держави, дотримуватися яких мають абсолютно всі, у т.ч. НАЗК і НАБУ, суспільна довіра до яких сьогодні об'єктивно є найвищою.

За свою діяльність (рішення, дії та бездіяльність) вони також мають відповідати.

В оцінці результатів проведеного декларування слід виходити з того, що головне призначення декларування — запобіжне. Воно спрямоване на усунення умов для корумпування, на недопущення корупції в майбутньому. У цьому його основна суть: воно створює умови неможливості використання неправомірних доходів, отримання яких без такого використання втрачає сенс.

Якщо виходити з правових принципів, то притягнути до кримінальної відповідальності декларанта після першої (по суті — нульової) декларації складно. Цей шлюз відкриється вже після другої та наступних декларацій, коли очевидними стануть неправомірні доходи.

Хоч би як того хотіли люди, хоч би як спекулювали на цьому політичні популісти, але в даному разі (зрештою — як і завжди) все має базуватися на законі.

Відповідно до КК України, злочином є декларування завідомо недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 366-1 КК України, кримінальна відповідальність настає лише у разі умисного приховування від декларування значних об'єктів декларування (сума яких перевищує 250 мінімальних зарплат).

Що стосується відповідальності за незаконне збагачення, то на предмет наявності цього злочину, фактично, можуть оцінюватися дії декларантів, починаючи з квітня 2015 р.

, коли набрала чинності нинішня редакція статті 368-2 КК України (вона передбачає відповідальність за набуття у власність активів, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами). До цього періоду статки декларантів можуть бути оцінені через призму КК України лише у контексті вчинення ними інших конкретних кримінальних діянь, у т.ч. хабарництва, розкрадання майна, ухиляння від сплати податків тощо.

Але не треба забувати про ще один вид відповідальності для декларантів-політиків — політичної.

Декларування скинуло маски з багатьох із них і відкрило можливість кожному виборцю подивитися на них без полуди й сказати своє слово на найближчих виборах.

А це слово — це вже відповідальність кожного, перекладати яку далі ні на кого. Так, виборці також мають відповісти за свій вибір. У цьому — суть демократії.

Надзвичайно важливо, щоб декларування стало засобом суспільного контролю над владою, а не перетворилося на інструмент влади для досягнення нею своїх цілей.

За таких умов спрацюють два цивілізованих способи очищення влади — правовий і політичний. Поки що ж ситуація розвивається за іншим сценарієм, коли очищатимуть за принципом “для своїх — усе, для чужих — закон”. Це принцип мафії. Якщо він спрацює, олігархія продовжить панувати в Україні.

Источник: https://dt.ua/internal/e-prihovuvannya-ta-e-polyuvannya-_.html

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*