Назк направило вимоги голові конституційного суду станіславу шевчуку, міністру освіти і науки та голові держрибагентства усунути порушення антикорупційного законодавства

Юридичні науки

УДК 347.962.164

  • Ребриш Анна Сергіївна
  • кандидат юридичних наук,
  • асистент кафедри судоустрою та прокурорської діяльності
  • Національний юридичний  університет імені Ярослава Мудрого
  • ВИМОГИ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ОСІБ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬ АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСАДИ В СУДІ

Анотація. У статі досліджено вимоги антикорупційного законодавства стосовно осіб, які володіють особливим статусом – займають адміністративні посади у судах. Крім норм національного законодавства, автором проаналізовано міжнародні стандарти у цій царині.

Ключові слова: корупція, антикорупційні вимоги, судді, адміністративні посади в суді.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (ч.1 ст.

20) адміністративними посадами у суді визначає посади голови суду та заступника (заступників)  голови суду [2], а перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від виконання повноважень судді відповідного суду. З огляду на це існує необхідності першочергово розглянути питання вимог антикорупційного законодавства до суддів.

Так, Закон України «Про запобігання корупції» [1] містить перелік осіб в системі судоустрою на яких поширюється його дія. Це судді, Голова, його заступник, члени, інспектори, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів, посадові особи Державної судової адміністрації, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді).

Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) [4] визначають, що судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин. П.6 ч.7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [2] покладає на суддю обов’язок виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції. Крім того, під час добору кандидатів на посаду судді здійснюється спеціальна перевірка, стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, визначена законодавством про запобігання корупції.

Вказаний закон визначає заходи, які складаються з обмежень (заборон) щодо: використання службового становища (ст.22), обмеження стосовно отримання подарунків (ст. 23), одержання неправомірної вигоди й подарунків (ст.24), сумісництва й суміщення посад (ст.

25), роботи близьких осіб (ст.27), осіб, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (ст.26), конфлікту інтересів (ст.29), отримання послуг і майна органами державної влади й органами місцевого самоврядування (ст.

54), прозорості інформації (ст.58) [5].

Так, Закон «Про запобігання корупції» вказує на заборону використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Також забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких до суддів осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Судді, не залежно від того, чи перебувають вони на адміністративних посадах, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім зазначених вище випадків, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки (1 прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року – 1921 грн.). Такі обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які даруються близькими особами або одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

Закон зобов’язує осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси,  невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. Так, ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зобов’язує суддів у таких випадках звертатися до Вищої ради правосуддя або Генерального прокурора [2]. Крім того, якщо особа, на яку поширюються зазначені обмеження, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона також зобов’язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт.

Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації.

У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов’язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності, тобто Голова суду та один з його заступників. Предмети неправомірної вигоди, а також одержані чи виявлені подарунки зберігаються в органі до їх передачі спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції. У випадку наявності в особи, сумнівів щодо можливості одержання нею подарунка, вона має право письмово звернутися для одержання консультації з цього питання до територіального органу Національного агентства, який надає відповідне роз’яснення.

Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності полягає в тому, що суддям забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю; входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку [1]. Особи, які є власниками акцій або володіють іншими корпоративними правами чи мають інші майнові права або інший майновий інтерес у діяльності будь-якої юридичної особи, що має на меті отримання прибутку, на час перебування на посаді судді зобов’язані передати в управління такі акції (корпоративні права) чи інші відповідні права незалежній третій особі (без права надання інструкцій такій особі щодо розпорядження такими акціями, корпоративними або іншими правами, або щодо реалізації прав, які з них виникають). Суддя може отримувати відсотки, дивіденди та інші пасивні доходи від майна, власником якого він є. Крім того, він може бути відряджений на роботу до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Національної школи суддів України, Ради суддів України, що не вважається сумісництвом [2]. Обмеження щодо сумісництва встановлені і до суддів, і до представників апарату суду, які є державними службовцями. Незважаючи на те, що помічники суддів не є ними, а їх діяльність відноситься до патронатної служби, з огляду на їх повноваження та особливий вид діяльності було б логічним усунути прогалину чинного законодавства та закріпити вимоги щодо несумісності й щодо помічників суддів.

Цікавим вбачається обмеження особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, якщо вони протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців; розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом; протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

See also:  Субсидии урежут, получателей проверят трижды, а незаконно полученную помощь придется вернуть: власть готовит новый законопроект

Визначено, що порушення такого обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору. Але вітчизняне правове поле не містить порядку реалізації такого обмеження. На роботодавця не покладається обов’язок повідомляти про укладання правочинів з колишніми суддями представника наймача (роботодавцю) за останнім місцем його роботи.

  1. Антикорупційне законодавство визначає, що судді (не залежно від обіймання ними адміністративних посад) не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
  2. У разі, якщо особи, які претендують на зайняття відповідних посад в суді, зобов’язані повідомити керівництво про працюючих у цьому органі близьких їм осіб та вжити всіх необхідних заходів, передбачених законодавством у п’ятнадцяти денний строк.
  3. При цьому, такі обмеження не стосуються присяжних.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Література

  1. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. № 1700- VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 49. Ст. 3186.

Конституція України – Розділ V

Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.

Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

  • Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
  • Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.
  • Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п'ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень.

Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

Президент України складає таку присягу:

“Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні.

Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі”.

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

Стаття 105. Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

  1. За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.
  2. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.
  3. Стаття 106. Президент України:
  4. 1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
  5. 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
  6. 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
  7. 4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
  8. 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
  9. 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
  10. 7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;
  11. 8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;
  12. 9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;
  13. 10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
  14. 11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;
  15. 12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;
  16. 13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
  17. 14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
  18. 15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;
  19. 16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
  20. 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;
  21. 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;
  22. 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
  23. 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
  24. 21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації – з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;
  25. 22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України;
  26. 23) пункт 23 частини першої статті 106 виключено 
  27. 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
  28. 25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;
  29. 26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;
  30. 27) здійснює помилування;
  31. 28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;
  32. 29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
  33. 30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
  34. 31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
  35. Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.
  36. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
  37. Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21 цієї статті, скріплюють підписами Прем'єр-міністр України і міністр, відповідальний за акт та його виконання.
See also:  Облава у київському клубі: глава нацполіції києва прокоментував заяви про незаконні дії поліцейських

Стаття 107. Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

  • Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
  • Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.
  • Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.
  • До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.
  • У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.
  • Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.
  • Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

  1. Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:
  2. 1) відставки;
  3. 2) неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
  4. 3) усунення з поста в порядку імпічменту;
  5. 4) смерті.

Стаття 109. Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

Стаття 110. Неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду – за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.

Стаття 111. Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

  • Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
  • Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
  • Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.
  • За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.
  • Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.
See also:  Кризис закончится через три года: эксперты дали прогнозы

Стаття 112.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6 – 8, 10 – 13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.

Рада нарешті ухвалила закон про створення Антикорупційного суду

Створення Антикорупційного суду відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії є однією з умов продовження співпраці України та МВФ.

Рада ухвалила документ після розгляду майже двох тисяч правок / фото УНІАН

Рада ухвалила у другому читанні проект закону «Про Вищий антикорупційний суд» (№7440), внесений президентом Петром Порошенком. За рішення проголосували 315 депутатів. 

Законом встановлюється, що Вищий антикорупційний суд є постійно діючим вищим спеціалізованим судом у системі судоустрою України і знаходиться у Києві. Територіальна юрисдикція (підсудність) Вищого антикорупційного суду поширюється на всю територію України.

1 березня нардепи підтримали у першому читанні проект закону «Про Вищий антикорупційний суд» (№7440), внесений президентом Петром Порошенком. Після цього низка міжнародних партнерів України виступила з критикою документу і жорсткими вимогами до Києва.

Зокрема, МВФ заявив, що проект Порошенка про Антикорупційний суд суперечить зобов’язанням України. Також Світовий банк висунув свої вимоги, попередивши, що ціна питання – $800 млн кредитних коштів. З критикою на адресу АП виступив і Євросоюз.

Там заявили, що Порошенко подав законопроект про Антикорупційний суд, який суперечить обіцянкам Києва та рекомендаціям Венеціанської комісії. 

Читайте такожСША закликали Україну виконати вимоги МВФ стосовно Антикорупційного суду

Камінь спотикання

Одним із найважливіших неузгоджених моментів у законопроекті була норма про повноваження Громадської ради міжнародних експертів у питанні обрання суддів цього суду.

Ключовою претензією міжнародних партнерів і громадських організацій до законопроекту були обмеження ролі міжнародних експертів до рекомендаційних функцій у процесі відбору і призначення суддів.

На думку міжнародних партнерів, включаючи Міжнародний валютний фонд, повноцінна роль міжнародних експертів у призначенні суддів є запорукою незалежності цього суду та його здатності ефективно виконувати свої функції. 

Ціна питання

Створення Антикорупційного суду відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії є однією з умов продовження співпраці України та МВФ, необхідного для погашення країною зовнішніх боргів найближчими роками.

На думку експерта Atlantic Council економіста Андерса Аслунда, припинення співпраці України і МВФ призведе до значної девальвації гривні.

 5 червня у Державному департаменті Сполучених Штатів Америки наголосили, що закон про Вищий антикорупційний суд в Україні має відповідати вимогам Міжнародного валютного фонду та передбачати відбір кваліфікованих суддів за участю міжнародних експертів.

Міністр фінансів Олександр Данилюк раніше заявив, що неприйняття Верховною Радою закону про антикорупційний суд у цей четвер, 7 червня, може відкласти голосування в Європарламенті за надання 1 млрд євро макрофінансової допомоги від Євросоюзу для України. 

Читайте такожРада голосує законопроект про Антикорупційний суд (наживо)

6 червня посли країн “Великої сімки” (США, Велика Британія, Канада, Франція, Італія, Німеччина та Японія) наголосили, що міжнародні експерти мають відігравати центральну роль в обранні кваліфікованих суддів після створення Вищого Антикорупційного суду в Україні.

“Посли “Великої сімки” закликали Верховну Раду прийняти закон для створення незалежного Вищого антикорупційного суду, якому довірятимуть громадяни.

Ми вважаємо, що панель експертів має відігравати центральну роль в обранні кваліфікованих суддів.

Ми підтримуємо позицію Міжнародного валютного фонду в цьому питанні та щодо відповідності інших ключових положень закону умовам МВФ”, – наголошується у заяві.

1927 поправок

23 травня парламент почав розгляд у другому читанні законопроекту. Усього до нього було подано 1927 поправок. До останнього неузгодженою лишалася частина законопроекту, яка стосувалася Громадської ради міжнародних експертів.

Під час більшості днів розгляду поправок у сесійній залі була незначна кількість депутатів. Зокрема, під кінець засідання у залі візуально було лише близько 50 парламентаріїв. Для ухвалення рішень потрібно мінімум 226 голосів.

Однак 6 червня Верховна Рада завершила розгляд поправок до президентського законопроекту, а після завершення розгляду поправок до сесійної зали прибув Порошенко.

Обіцянка Гройсмана

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*