Недієздатні норми, які пройшли в змінах до процесуального законодавства мають бути змінені в частині судової експертизи, – ігор лапін

Недієздатні норми, які пройшли в змінах до процесуального законодавства мають бути змінені в частині судової експертизи, - Ігор Лапін

Президент дав старт реформуванню процесуального законодавства“, – з таким заголовком вчора на сайті Адміністрації Президента з’явилась новина про підписання Петром Порошенком закону, яким вносяться зміни до чотирьох процесуальних кодексів України та інших законодавчих актів.

Прийнятий у рекордні півроку закон уже набув розголосу в пресі та досліджений багатьма експертами, але як він буде застосовуватись та чи виправдає надії авторів, поки що невідомо нікому.

Лише практичне застосування його положень, спрямоване на реалізацію основних завдань судочинства, дасть змогу через деякий час оцінити вплив прийнятих змін.

Саме моніторинг результатів застосування нового процесуального законодавства стане наступною стадією реформування законодавства, оскільки не виключено, що прийняті зміни не є досконалими та в подальшому, після випробування практикою, будуть доопрацьовані.

 Про це зазначив Віктор Короленко, завідувач Відділу представництва інтересів Президента України в судах Адміністрації Президента України під час обговорення питання перспектив судової реформи та наслідків прийняття нових кодексів на круглому столі, організованому АПУ.

Ми всі розуміємо, що ідеального процесу, прописаного в законі, досягти дуже важко. Ідеальність буде випрацьовуватись практикою“, – зазначила з цього питання Анна Огренчук, к.ю.н., член Ради з питань судової реформи при Президентові України.

Перейшовши вже безпосередньо до новел в процесуальному законодавстві, Дмитро Луспеник, який тимчасово виконує обов’язки Голови Верховного Суду, зауважив на численних змінах, які були внесені до нових кодексів: “Новий Цивільний процесуальний кодекс, який вийшов з Верховної Ради, є на 104 статті більшим, ніж діючий, а новий Господарський процесуальний – на 234 статті“. Суддя навіть порахував кількість новацій у процесуальному законодавстві: “96 новел у Цивільному процесуальному кодексі – це ті новели, які судді ніколи в своїй практиці не застосовували“. До порахованих новел суддя не відносив окремі статті (наприклад, глава про спрощене провадження була порахована як одна новела), і навіть змінені процесуальні строки не є в цьому переліку. Зазначена цифра вказує на обсяг нововведень, який очікує українські суди з моменту початку роботи нового Верховного Суду.

Дійсно і цивільний, і господарський процеси змінюються концептуально“, – зауважила Анна Огренчук. Головною концепцією, на думку науковця, яка закладена в кодекси, є змагальний процес. Це є найголовнішим, оскільки всі інші зміни пов’язані з ним і повинні розглядатись в сукупності.

Найбільшу увагу окремим новаціям процесуального законодавства приділив Віктор Короленко. Так, Представник Адміністрації Президента виділив такі основні моменти новоприйнятих кодексів:

  • розширюються можливості вибору способу захисту порушеного права на стадії звернення до суду: позивач може звернутись з будь-якими вимогами, які не повинні суперечити законам чи порушувати права інших осіб; право суду за заявою позивача запропонувати інший спосіб захисту ніж той, який зазначений в позовній заяві;
  • спрямування на більшу змагальність судового процесу: можливість замовлення висновків експерта до судового розгляду;
  • диспозитивність судового процесу: можливість розгляду справи за правилами спрощеного провадження чи загальними правилами (по аналогії із судочинством Великої Британії);
  • запроваджується принцип пропорційності судового процесу: прийняті судові рішення повинні бути збалансованими, виходячи з інтересів учасників справи;
  • встановлюються нові правила визначення юрисдикції та підсудності справ: ключовою ознакою стає предмет спору, а не суб’єкт; запровадження інституту “похідних вимог”;
  • розширення засобів доказування: закріплення електронних доказів; включення показань свідків до доказів у господарському процесі;
  • адвокатська монополія: необов’язкова участь адвоката у справах, що розглядаються в спрощеному провадженні (хоча, на думку Короленка, на перших етапах формування судової практики скоріш за все необхідність залучення адвоката буде обов’язковою у всіх формах проваджень);
  • закріплення в кодексах розумних строків розгляду справ, які, на думку Короленка, є реальними;
  • запровадження так званого електронного суду: суди апеляційної та касаційної інстанції розглядатимуть справи на основі документів, які в електронній формі будуть знаходитись у відповідному реєстрі.

Окрім цього, в дискусії взяли участь й представники іноземних країн, які поділились міжнародним досвідом реформування системи судочинства на окремих прикладах.

Так, Ремко Ван Рі, професор європейського права та порівняльного цивільного права в Маастрихтському університеті, звернув увагу на співпрацю, яка повинна існувати між суддею та адвокатами.

Тобто їх спільні дії повинні бути спрямовані на розвиток правосуддя загалом, а не бути зосередженими виключно на конкретній справі.

Жан Лагадек, викладач Паризького університету, зауважив на необхідності не лише закріплення, але й дотримання принципів змагальності, рівності, пропорційності, диспозитивності у судовому процесі. Окрім цього, особливої уваги заслуговує питання розрізнення компетенції судів першої інстанції, апеляційної та касаційної.

Так, на думку науковця, з якою погодився попередній доповідач, зважаючи на кількість справ, які невдовзі будуть передані до нового Верховного Суду, значна увага в Україні повинна бути приділена обмеженню категорій справ, що можуть розглядатись в касації, і це жодним чином не може вважатись порушенням права громадян на доступ до правосуддя.

Під час дискусії виникло питання, що стосувалось адвокатської монополії.

Як зазначив Жан Лагадек, хоч у першій інстанції допускається самопредставництво осіб, однак це несе певні ризики, оскільки саме адвокат є фахівцем у галузі права та зможе як найякісніше забезпечити захист інтересів клієнта.

На етапі розгляду справи у касації участь адвоката, на думку науковця, є обов’язковою, оскільки це дасть можливість визначити шанси отримання позитивного рішення найвищої судової інстанції та, як наслідок, зменшить навантаження на суд.

В розвиток цієї теми спікери поділились міжнародним досвідом зі створення окремої групи адвокатів, які забезпечують представництво інтересів клієнта виключно на етапі касаційного розгляду справи. Однак, на думку Марка Уіллерса, королівського адвоката, баристера з Великої Британії, створення такої окремої професії не є доцільним.

Потім британський адвокат розглянув питання судової медіації та зауважив, що, наприклад, у Великій Британії згідно з процесуальними положеннями судді повинні сприяти мирному врегулюванню спору між сторонами. Причому у разі відхилення цієї пропозиції, на сторін будуть покладені більші витрати. Тобто обидві сторони є зацікавленими у вирішенні спору шляхом медіації.

Загалом, як зазначив Довідас Віткаускас, керівник проекту ЄС “Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні”, основний тренд в Європі у сфері судочинства є саме в напрямку медіації та співпраці сторін.

До того ж, як повідомив Віктор Короленко, виявляється, перед тим як ініціювати закріплення в процесуальних кодексах канадської моделі врегулювання спору за участю судді, в Україні було реалізовано проект, в ході якого в чотирьох судах першої інстанції судді розглядали справи, застосовуючи практику судової медіації.

Статистичні результати дослідження вражають: 60-75% цивільних справ, які розглядались в порядку позовного провадження, закінчились мирним врегулюванням (мировою угодою, відмовою від позову, визнанням позову).

Насамкінець варто зауважити, що прийняття нових процесуальних кодексів та їх підписання Президентом є лише початком реалізації судової реформи.

Реальні ж результати можна буде проаналізувати лише через декілька років після формування судової практики із застосування нових положень процесуального законодавства.

Наразі ж основним завданням є публічне обговорення прийнятого закону та пошуки спільних рішень у проблемних та колізійних питаннях, що сприятимуть формуванню єдності та сталості в судовому процесі.

Наталія Зозуля, Українське право

Визнання особи недієздатною: нововведення в законодавстві

Недієздатні норми, які пройшли в змінах до процесуального законодавства мають бути змінені в частині судової експертизи, - Ігор Лапін

  1. Подача заяви про визнання особи недієздатною.

Як і раніше, визнання особи недієздатною належить до виключної прерогативи суду.  Єдиною підставою визнання особи недієздатною є наявність хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Такі справи розглядається в окремому провадженні за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги – за місцезнаходженням цього закладу. У заяві слід обов’язково залучати орган опіки і піклування як заінтересовану особу.
Слід зауважити, що коло заявників у даних справах є обмеженим. Так, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, але незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

See also:  Подходы к определению убытков за незаконное использование тм

У заяві мають бути чітко викладені обставини, що свідчать про хронічний, психічний розлад особи разом із доказами, що підтверджують такий розлад. Доказами можуть бути довідки про стан здоров’я, виписки з історії хвороби, інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами. Судовий збір за подання заяви не сплачується.

Справа у суді слухається за участю заявника, самої особи, яка визнається недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
До законодавчих змін питання виклику особи, щодо якої розглядається справа, вирішувалося в кожному випадку судом, з урахуванням стану її здоров’я.

Так, фактично, судові засідання відбувалися без участі особи, щодо якої розглядалася справа, та без врахування її особистої думки і можливості її висловити.

За чинним законодавством участь особи, яка визнається недієздатною, у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, що значно розширює права особи, яка визнається недієздатною.

Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

Окрім цього, держава подбала про забезпечення правового захисту особи, що визнається недієздатною. Така особа має право отримати безоплатну правову допомогу в місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги протягом розгляду її справи в суді.

Розглядаючи справу, суд в обов’язковому порядку призначає судово-психіатричну експертизу для встановлення її психічного стану. На експертизу виносяться питання: 1) чи хворіє громадянин на  психічну  хворобу; 2) чи розуміє він значення своїх  дій  та  чи  може  керувати ними. Судові витрати, пов’язані із проведенням експертизи, здійснюються на рахунок держави.

  1. Подання органу опіки і піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

У випадку існування потенційного опікуна, він час розгляду справи у суді звертається із заявою до органу опіки і піклування про видачу подання про можливість призначення його опікуном.

До заяви додаються копії висновку судово-психіатричної експертизи та ухвали суду про відкриття провадження у цивільній справі та інші документи.

Особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
До набрання чинності змін до ЦПКУ особа визнавалась недієздатною безстроково. Проте на сьогодні строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною є обмеженим. Такий строк визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Клопотання про продовження строку дії рішення суду має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку дії рішення суду.

Раніше скасувати рішення суду про визнання особи недієздатною було можливе лише за висновком судово-психіатричної експертизи, та заяви, яку могли подати тільки опікун та представник органу опіки та піклування.

Особа, яку визнано недієздатною, не мала права подати таку заяву, що фактично унеможливлювало особисто захистити свої права та позбутися відповідного негативного статусу в суспільстві. Чинним законодавством розширено перелік осіб, які мають право подати заяву.

Ними можуть бути представники органу опіки та піклування, опікун, члени сім’ї, та сама особа, щодо якої розглядається справа.
Загалом, зі змінами до ЦПКУ особи, позбавлені дієздатності, або щодо яких розглядаються справи стосовно визнання недієздатними, отримали значно ширші права, ніж за старого законодавства, що свідчить про позитивні зрушення у сфері дотримання громадянських прав та формує підґрунтя для подальших змін та досягнень у сфері правосуддя.
Укрінформ

Бєлікова Анастасія

помічник адвоката – партнера практики
судового представництва
АО «Бачинський та партнери»
Наталії Жеманової]]>

Експертні економічні дослідження та судова експертиза податкового обліку

З моменту виникнення судової експертизи та на всіх етапах її розвитку в ній вбачали важливий інструмент правосуддя, необхідний для правильного вирішення справи як на етапі розслідування, так і під час розгляду в суді, а експерта вважали науковим свідком.

На сьогодні, розглядаючи справи про економічні злочини, але не маючи спеціальної фінансово-економічної освіти, судді ставляться до висновків експертів-економістів з великою повагою.

Висновок судового експерта-економіста відіграє роль центрального доказу при прийнятті рішення суддею. Значимість судово-економічної експертизи у процесі розгляду справ у суді важко переоцінити.

Висновок судового експерта виділяється серед інших джерел доказів тим, що з ним важко не погодитися, оскільки незгоду потрібно обов’язково мотивувати та аргументувати.

Судово-експертна діяльність — особливий вид діяльності, пов’язаний з організацією та проведенням судових експертиз, експертних досліджень (надання висновків поза межами судочинства), спрямованих на забезпечення судово-слідчих органів, юридичних та фізичних осіб незалежними, кваліфікованими та об’єктивними висновками (див. схему).

Недієздатні норми, які пройшли в змінах до процесуального законодавства мають бути змінені в частині судової експертизи, - Ігор Лапін

  • Організаційно-правові основи забезпечення правосуддя незалежною, кваліфікованою та об’єктивною судовою експертизою встановлено Законом про судову експертизу.
  • Судова економічна експертиза — це процесуальна дія, спрямована на отримання доказів шляхом проведення судовим експертом на основі його спеціальних знань з бухгалтерського обліку, оподаткування та фінансів дослідження об’єктів (первинних документів, облікових регістрів і звітності), які містять інформацію про фактичні дані та обставини справи, що перебуває у провадженні.
  • На сьогодні економічні дослідження виконуються за такими судово-експертними напрямами:
  • дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності;
  • дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій;
  • дослідження документів фінансово-кредитних операцій.

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності та повноти дослідження.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто тоді, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі потреби може бути здійснено судом з призначенням судової економічної експертизи.

Неприпустимим є порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема, щодо вини особи тощо).

Особа набуває прав та несе обов’язки судового експерта після оголошення (вручення) їй ухвали (постанови) про призначення експертизи та попередження про кримінальну відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили.

Не можуть розглядатись як висновок судового експерта й бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо їх надано на запит суду, адвоката, сторони у справі.

За необхідності з’ясування зазначених у таких документах обставин судом призначається експертиза.

Судово-експертна діяльність в Україні здійснюється державними спеціалізованими установи та приватними судовими експертами.

Державними спеціалізованими установами є Науково дослідний інститут судових експертиз Мін’юсту України (далі — НДІ), судово-медичні та судово-психіатричні установи Мінохорониздоров’я України, експертні служби МВС України, Міноборони України, СБУ та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюються криміналістичні, судово-медичні та судово-психіатричні експертизи.

Ключовою фігурою в судово-експертній діяльності є судовий експерт, який є суб’єктом процесуальних правовідносин і якому в порядку, встановленому законодавством України, доручено проведення судової експертизи.

Посада судового експерта-економіста за своєю природою є винятковою, оскільки має певні особливості.

З одного боку, робота експерта полягає у проведенні із застосуванням своїх спеціальних знань з бухгалтерського обліку, оподаткування та фінансів науково обґрунтованого дослідження для встановлення фактів, що мають дока-зове значення під час розслідування та розгляду справ у судах, а з другого боку, судовий експерт набуває статусу процесуальної особи під час надання висновку і таким чином у своїй професійній діяльності поєднує статус фахівця у галузі обліку, науковця та процесуальної особи. Крім того, згідно зі статтями 384 та 385 Кримінального кодексу судові експерти можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за неналежне виконання своїх обов’язків.

Судовий експерт є самостійним учасником процесу, втручання в проведення експертизи та будь-який вплив на нього забороняється. Він надає висновок, ґрунтуючись на результатах проведених досліджень. При цьому експерт є самостійним у виборі методів, засобів і способів дослідження. Перешкоджання законній діяльності судового експерта є неприпустимими й тягне за собою відповідальність.

Куди ж краще звернутися у разі необхідності проведення судової експертизи (експертного дослідження): до державної установи (НДІ) чи до приватного судового експерта?

Одразу зауважимо, що гарантії незалежності приватного судового експерта та правильність його висновку, права, обов’язки та відповідальність, принципи та методи (методики) проведення ті самі, що й у працівників державних НДІ.

Підготовка та атестація відбуваються за однаковою процедурою. Суд або слідчий оцінює висновок експерта-економіста за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, а не за підсвідомим переконанням.

Висновок судового експерта державної установи чи приватного судового експерта-економіста не має заздалегідь встановленої сили для суду або слідчого.

Слід мати на увазі, що авторитет, широка популярність, гарна репутація судового експерта самі по собі не є підставою для визнання його висновку кращим, вичерпним та остаточним.

Доказове значення висновку експерта визначається його обґрунтованістю, повнотою та переконливістю, тобто об’єктивними якостями, встановлення яких має здійснюватися незалежно від посадового становища експерта, його авторитету і впливу в науці.

See also:  Порушення прав громадян під час незаконного тримання під вартою, обшуків, арешту майна та нсрд

Не варто також вважати, що висновки державних НДІ завжди є повнішими та обґрунтованішими, ніж висновки приватних судових експертів-економістів.

Державне регулювання судово-експертної діяльності здійснюється Мін’юстом України, на яке покладено обов’язок ведення Державного реєстру атестованих судових експертів, до якого включаються атестовані судові експерти. Доручити проведення експертизи (дослідження) можна лише тим експертам, яких внесено до цього Реєстру.

  1. Судовий експерт окрім проведення судово-економічних експертиз має право на договірних засадах проводити експертні економічні дослідження, що становлять інтерес для юридичних та фізичних осіб (на стадії досудового розгляду).
  2. Експертне дослідження — процес пізнавальної діяльності судового експерта з метою встановлення на підставі спеціальних знань з обліку, оподаткування та фінансів фактичних даних та обставин поза межами судового провадження, результати якого викладаються у висновку експертного дослідження.
  3. Експертні економічні дослідження виконуються за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб ДФС України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, їх представників, нотаріусів, банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних та фізичних осіб.
  4. Результати експертних досліджень зазначаються у письмових висновках.

Підставою для проведення судової економічної експертизи є процесуальний документ (постанова, ухвала) або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження, у якому обов’язково наводяться реквізити, перелік запитань, поставлених експерту, а також об’єкти, що підлягають дослідженню. А підставою для проведення експертного економічного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов’язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають вирішенню, а також об’єктів, що надаються.

Судовими експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, методів дослідження) належить винятково до компетенції експерта. Судовий експерт, проводячи експертизу або експертне економічне дослідження, залежно від обставин конкретної справи використовує такі методи та способи дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності:

  • метод документальної перевірки (формальна, нормативна, арифметична, хронологічна перевірка);
  • метод зіставлення;
  • метод моделювання документальних даних.

Строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівця у межах, які наведено у табл.

Характер дослідження Кількість об’єктів дослідження Строк проведення (календарні дні) Попереднє вивчення (робочі дні)
Просте Невелика 10 5
Середнє Середня 30 10
Складне Велика 60 15
Особливо складне Дуже велика Понад 60, але не більше ніж 90 20

Від правильності поставленого судовому експерту запитання багато в чому залежить результат вирішення справи судом.

Запитання, яке ставиться експерту, має бути чітко сформульовано, виключати неоднозначне його розуміння й тлумачення та відповідати тим об’єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі її розгляду. Учасники судового процесу мають право пропонувати суду питання, які потребують роз’яснення експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, відзиві або окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається судом.

Досить часто судовому експерту ставляться правові запитання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторони. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Орієнтовний перелік запитань, що можуть бути поставлені під час проведення відповідного виду експертизи, встановлено в рекомендаціях № 53/5.

Для прикладу наведемо декілька з них:

  • чи підтверджується документально та нормативно зазначене в акті податкової інспекції (наводяться реквізити акта) заниження об’єкта оподаткування (указується найменування підприємства) за період (зазначається який) і донарахування до сплати податків до бюджету (вказується яких);
  • чи відповідають визначені та задекларовані підприємством (найменування) доходи (витрати) за період (вказується період) наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу.

У разі коли для вирішення поставлених перед судовим експертом питань йому потрібні додаткові матеріали (документи, зразки тощо), він має право просити суд (заявити клопотання) щодо їх надання.

Законом про судову експертизу не передбачено повноважень судового експерта щодо витребування та одержання додаткових матеріалів безпосередньо від учасників судового процесу. Тому суд не може покладати на них обов’язок надавати додаткові матеріали безпосередньо експертові на його вимогу.

Проведення ревізійних дій (визначення експертами-економістами будь-яких економічних показників без попереднього проведення документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктом контролю) не належить до завдань економічної експертизи.

Разом із документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту слід надати документи бухгалтерського та податкового обліку, які містять відомості, що є вихідними даними для вирішення поставлених питань. Документи має бути систематизовано в хронологічному порядку (за відповідними періодами), підшито, прошнуровано та пронумеровано.

Якщо ведення бухгалтерського обліку здійснювалось із застосуванням комп’ютерних програм (1С, SAP тощо), то експерту в роздрукованому вигляді надаються регістри бухгалтерського обліку, обов’язково засвідчені в установленому порядку.

Провівши дослідження, судовий експерт оформляє висновок експерта (висновок експертного дослідження).

Висновок експерта є письмовим документом, складеним відповідно до вимог законодавства, що містить докладний опис проведених судовим експертом досліджень, зроблені за їх результатами висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені запитання.

У висновку експерта обов’язково зазначаються його реквізити (найменування документа, дата складання та номер, категорія експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), вид експертизи (за галуззю знань)). Він складається з трьох частин: вступної, дослідницької, заключної (висновки).

  • Висновок експертного дослідження є письмовим документом, що складається судовим експертом на підставі заяви фізичної або юридичної особи поза межами судочинства за результатами дослідження об’єктів, наданих замовником.
  • За структурою та змістом він є аналогічним висновку експерта, проте: у вступній частині висновку зазначаються дані фізичної або юридичної особи, що звернулася до судового експерта із замовленням про проведення експертного дослідження, а також опускається запис про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність.
  • У випадках, передбачених законодавством, судовий експерт замість висновку оформляє Повідомлення про неможливість надання висновку, яке складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної.

Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста (у тому числі аудиторський висновок), наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, якщо навіть відповідний документ має назву «Висновок судового експерта» або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов’язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи. Пояснення спеціаліста не є висновком експерта. За наявності у справі протилежних за змістом висновків як спеціаліста, так і судового експерта їх оцінка здійснюється з наданням переваги висновку судового експерта.

У п. 18 постанови № 8 визначено, що акти чи інші документи, в тому числі відомчі, де зазначаються обставини, встановлені із застосуванням спеціальних знань, не можуть розглядатися як висновок експерта та бути підставою для відмови в призначенні експертизи, навіть якщо вони одержані на запит суду, органу дізнання, слідчого або адвоката.

Контроль за дотриманням судовими експертами вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності здійснюється Мін’юстом України та його територіальними органами із залученням спеціалістів НДІ судових експертиз шляхом проведення перевірок (планових, що здійснюються не частіше одного разу на три роки, та позапланових, що проводяться на підставі доручення Мін’юсту України).

Отже, судово-економічна експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об’єктивному дослідженню обставин справи, ухваленню законних та обґрунтованих судових рішень.

Щодо кримінальних проступків: зміни до законодавства у порівняльній таблиці

18:44, 24 апреля 2019

У газеті «Голос України» опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Тетяна Слуцька, к. ю. н., Заслужений юрист України,спеціально для “Судово-юридичної газети”

  • Сьогодні, 24 квітня 2019 року в газеті Верховної Ради «Голос України» опубліковано Закон України №2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».
  • Аналіз прийнятого закону показав, що окрім внесення відповідних змін в частині термінології — заміни слів «злочинність» на «кримінальна протиправність», а «злочини середньої тяжкості» — на «нетяжкі злочини», введення в кримінальний закон термінів «кримінальний проступок» (з огляду на його визначення, він охопив лише частину злочинів невеликої тяжкості) та «кримінальне правопорушення» — законодавець пропонує ще низку значних змін.
  • Зокрема, законодавцем пропонується:
  • криміналізувати керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (ст. 286-1);
  • виключити з ч. 2 ст. 309 КК таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 309 КК «особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. 307, 308, 310, 317 КК»;
  • посилити кримінальну відповідальність в частині збільшення розмірів штрафів у декілька разів за значну кількість суспільно небезпечних діянь та доповнити низку санкцій статей таким покаранням, як позбавлення волі на певний строк.
See also:  Українці можуть законно не платити за опалення. що для цього потрібно

Також пропонуються суттєві зміни до процесуального закону, в тому числі щодо строків досудового розслідування, доповнення новими нормами стосовно визначення процесуальних джерел доказів у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки, підстав для затримання уповноваженою службовою особою особи, яка вчинила кримінальний проступок, особливостей повідомлення про підозру у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки, порядку продовження строків дізнання та багато іншого.  

Для кращого розуміння змін, що передбачені цим законом, пропонуємо ознайомитися з порівняльною таблицею, у якій наведено положення законодавчих актів у чинній та опублікованій в газеті «Голос України» редакціях.

Стаття 41. Призначення і проведення судової експертизи

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про судову експертизу”. Особа, яка проводить судову експертизу (далі – судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Коментар:

1. Об'єктивне, аргументоване на підставі закону вирішення справ, що належать до компетенції господарського суду й стосуються діяльності різноманітних галузей та сфер діяльності, потребують знань, які виходять за межі тих, якими повинні володіти судді таких судів. Тому законодавець визначив у ч. 1 коментованої статті можливість призначення експертизи.

Експертиза — це вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного питання, явища, процесу, предмета тощо, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11 листопада 1998 р.

№ 02-5/424 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” не може розглядатись як судова експертиза дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків.

Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатися на нього в обгрунтування рішення не можна.

Отже, головним призначенням експертизи у господарському судочинстві є якісна оцінка фахівцем (фахівцями) з урахуванням вимог законодавства обставин справи, усвідомлення та оцінка яких виходять за межі обов'язкових знань суддів господарського суду.

Такими знаннями є спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Слід зазначити, що чітко встановленого кола обставин, коли має бути призначена експертиза, у нашому законодавстві немає.

Це пов'язано з тим, що в останні роки процес збільшення спеціальних знань, якими не повинні володіти судді господарських судів відповідно до їх кваліфікаційних вимог, розвивається у геометричній прогресії, тому чітко визначити коло тих питань, для вирішення яких в господарському судочинстві слід залучати експертів, навряд чи можливо. Тому господарський суд за своєї ініціативою може призначати експертизу.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті учасникам судового процесу надане право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Отож вирішення питання щодо необхідності призначення експертизи у справі є прерогативою суду, причому він визначає також кількість питань, що має розв'язати експерт, та їх зміст.

3. Відповідно до ч. З коментованої статті проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу (далі — судовий експерт), користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст. 31 цього Кодексу.

Коло експертних установ, яким може бути доручено проведення відповідної експертизи, є досить широким. Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

  • До державних спеціалізованих установ належать:
  • науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
  • науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;
  • експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Пункт 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз експертних досліджень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р.

№ 53/5) визначає, що основними видами експертиз, які проводяться в експертних установах, є: криміналістична; ґрунтознавча; біологічна; інженерно-технічна; авто-технічна; транспортно-трасологічна; пожежно-технічна; будівельно-технічна; бухгалтерська; товарознавча, зокрема авто-товарознавча; комп'ютерної техніки та програмних продуктів; психологічна.

Найчастіше господарські суди звертаються за товарознавчою та бухгалтерською експертизою.

Експертизи та інші дослідження в експертних установах проводяться співробітниками, які мають вищу освіту, пройшли відповідну підготовку та атестовані як експерти певної спеціальності, а також позаштатними працівниками цих установ. Комплектування складу позаштатних працівників та встановлення порядку їхньої діяльності покладається на керівника експертної установи.

У статті 7 Закону України “Про судову експертизу” немає згадки про те, що судову авто-товарознавчу експертизу транспортних засобів також здійснюють тільки державні спеціалізовані установи. При розгляді тієї чи іншої справи суд може не обмежуватися визначенням як експертних тих закладів, які визначені у ст.

7 Закону України “Про судову експертизу”. Тому він має право звернутися до: а) спеціалізованих державних органів, положеннями про які визначено їх право давати компетентні висновки; б) фахівців у тій чи іншій галузі знань, які визначені як експерти; в) фахівців, що одноразово виконують обов'язки експертів.

Для складення висновку експертом суд повинен чітко поставити питання перед ним, а також підготувати необхідні матеріали. При цьому суд повинен керуватися встановленими вимогами щодо якості, кількості та оформлення матеріалів (письмових, речових та інших, що підлягають експертизі).

Такі вимоги містяться, наприклад, у загальному вигляді в інструкції, яка встановлює, що до експертної установи слід надсилати: постанову (ухвалу) про призначення експертизи, а також об'єкти дослідження (у разі потреби зі зразками для порівняльного дослідження, протоколами вилучення речових доказів, схемами тощо).

Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні експертизи, надається у науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз у науково-дослідних експертних установах Міністерства юстиції України.

У постанові (ухвалі) про призначення експертизи зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, назва суду, який виніс постанову (ухвалу); назва справи та її номер; обставини справи, які стосуються експертизи, підстави призначення експертизи, прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, поставлені експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, порівняльних матеріалів, а також матеріалів, направлених експертові для ознайомлення, або посилання на такі переліки, які є в матеріалах справи; інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

4.

 Частиною 4 коментованої статті встановлено положення, відповідно до якого сторони і прокурор, який бере участь у судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту у порядку та з підстав, зазначених у частинах 5, 6 ст. 31 цього Кодексу. Господарський суд, розглядаючи заявлений відвід, повинен виходити з того, що відвід може бути заявлено, як правило, до початку експертизи.

Експерт відповідно до п. З ч. 1 ст. 12 Закону України “Про судову експертизу” зобов'язаний заявити самовідвід з передбачених законом підстав, які виключають його участь у справі. Такі підстави передбачені, зокрема, ч. 6 ст. 31 цього Кодексу.

У випадках, зазначених у ч. 5 ст. 31, експерт має право відмовитись від дачі висновку. Така відмова не може тягти за собою наслідків, передбачених ст. 385 КК України.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*