Порушення прав громадян під час незаконного тримання під вартою, обшуків, арешту майна та нсрд

Порушення прав громадян під час незаконного тримання під вартою, обшуків, арешту майна та НСРД

Александр Козлов, адвокат, партнер АО ALGIZ

Як відомо, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення.

Однак, у ході проведення такої слідчої дії слідчим можуть бути вилучені не тільки ті речі та документи, перелік яких зазначений в ухвалі суду. Інше майно, що було вилучене під час обшуку, набуває статус тимчасово вилученого до вирішення питання про його арешт або повернення.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном.

У зв’язку за цим, частина 5 статті 171 КПК України передбачає обов’язок слідчого, прокурора звернутися протягом 48 годин з клопотанням до слідчого судді про арешт даного майна.  Оскільки, в іншому випадку, воно підлягає негайному поверненню власнику.

Зобов’язання повернути вилучене майно законному володільцю може виникнути і в разі відмови слідчим суддею в задоволенні клопотання слідчого, прокурора.

Так, клопотання слідчого, прокурора повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 170-171 КПК України, та містити, у першу чергу,  підстави і мету арешту майна, а також  відповідне обґрунтування необхідності такого арешту. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

  • Ухвала про відмову в задоволенні клопотання підлягає негайному виконанню після її проголошення, а майно – поверненню.
  • Втім, звернемо увагу на ситуацію, коли клопотання будо задоволено і на майно був накладений арешт.
  • Питання про повернення майна вилученого під час обшуків розглядаються виключно в порядку кримінального судочинства за правилами КПК України.
  • Право звернення з клопотанням про скасування арешту мають підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна (далі – заявник).

Арешт також може бути скасовано у разі, якщо заявником буде доведена йогонеобґрунтованість або недоцільність в подальшому застосуванні цього заходу.Довести таку необґрунтованість та недоцільність можна виходячи з того, щомайно є арештованим достатній проміжок часу для проведення його огляду та відповідних експертиз, якщо такі були необхідні.

Прикладом судової практики з даного питання є ухвала Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/734/16-к від 07.08.2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75813293), в якій суд зазначив, що: «Разом з тим, зазначене майно є арештованим більше двох років ….Наведе свідчить, що на теперішній час потреба у продовженні дії заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала. Крім того, зазначене майно є арештованим достатній проміжок часу для проведення його огляду та відповідних експертиз, якщо такі необхідні».

Також не зайвим стане посилання на те, що подальший арешт може призвести до порушення прав власника. Адже Конституція України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку — вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Іншим шляхом повернення майна є оскарження ухвали суду про накладення арешту в апеляційному порядку. При цьому, важливо дотримуватися строків такого оскарження, відлік яких залежить від того, чи був присутній заявник у судовому засіданні під час розгляду питання про накладення арешту на майно.

Апеляційна скарга може ґрунтуватися на тому, що клопотання слідчого, прокурора про арешт майна не відповідає вимогам, встановленим ст.ст.170-171 КПК України.  

Апеляційний суд Одеської області задовольнив апеляційну скаргу захисника, поданої в інтересах власника майна, по справі № 520/4919/18, 1-кс/520/1494/18 та вказав, що «слідчий суддя не звернув уваги на те, що в клопотанні слідчого не зазначені підстави та мета для арешту майна, наявність яких передбачена ст.171 ч.

2 КПК України, та які підлягають обов’язковому доведенню слідчим, прокурором при судовому розгляді клопотання, та які мають бути перевірені та досліджені слідчим суддею при вирішені питання щодо арешту майна, а лише є посилання на норми закону, які передбачають питання щодо забезпечення кримінального провадження та розгляду питань про накладення арешту».

Вважаємо за необхідне формування судової практики щодо повернення тимчасово вилученого майна з метою запобігання його незаконному утриманню. Далі буде …

Адвокат Олександр Козлов, ALGIZ

Источник: http://algiz.legal/povernennya-majna-viluchenogo-pid-chas-obshuku-algoritm-dij-chastina-1/

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371 КК України) — Студопедия

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Конституції України кожна лю- дина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інак- ше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 371 КК України, полягає у вчиненні особою хоча б одного із кількох альтернативно передбачених у диспозиції частин 1 та 2 цієї статті діянь, а саме незаконного: а) затримання, б) приводу, в) арешту або г) тримання під вартою

Затримання – це процесуальний захід примусу, який полягає у примусовому і короткочасному (на строк не більше сімдесяти двох годин) позбавленні волі особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі.

Так, відповідно до ч. 1 ст.

106 КПК України орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді по- збавлення волі, лише за наявності однієї з таких підстав: а) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо піс- ля його вчинення; б) коли очевидці, у тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; в) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. За наявності ін- ших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому випадку, коли ця особа намагалася втекти або коли її місце проживання чи пере- бування не зареєстровано, або коли не встановлено особи підо- зрюваного (ч. 2 ст. 106 КПК України). Затримання не може тривати більше сімдесяти двох годин (ч. 10 ст. 106 КПК України) і застосовується з метою підтвердження підозри у вчиненні осо- бою злочину та вирішення питання про обрання щодо неї того чи іншого запобіжного заходу.

Привід – це захід процесуального примусу, що застосо- вується уповноваженим органом до підозрюваних, обвинуваче- них, підсудних, свідків чи потерпілих, які ухиляються без по- важних причин від добровільної явки у визначений час і місце за викликом органу дізнання, слідчого, прокурора або суду. Привід полягає в обмеженні волі особи та її примусовому до- ставлянні (припровадженні) у правоохоронні органи або до суду. Так, привід осо- би здійснюється органами внутрішніх справ та Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (щодо вій- ськовослужбовців та працівників Збройних Сил України) за відповідним мотивованим процесуальним документом (зокре- ма, постановою слідчого або судді, ухвалою суду). Привід, крім виняткових випадків, здійснюється вдень. Постанова слідчого або судді, ухвала суду про привід оголошується особі перед її виконанням

Арешт – це запобіжний захід, що застосовується шля- хом взяття під варту1 підозрюваного, обвинуваченого, підсуд- ного чи засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Арешт полягає у позбавленні особи волі на строк, встановлений законом.

Тримання під вартою під час досудового розсліду- вання, за загальним правилом, не повинно тривати більше двох місяців. У деяких випадках (ч. 2 ст. 156 КПК України) зазна- чений строк арешту (тримання під вартою) може бути продов- жений

Тримання під вартою – це сам процес виконання рішен- ня про обрання запобіжного заходу у вигляді арешту (взяття під варту), який полягає в утриманні особи у спеціально встановле- них для цього законом місцях (слідчі ізолятори, гауптвахти, дисциплінарні ізолятори тощо). Тому арешт завжди за часом передує триманню особи під вартою

Передбачені у частинах 1 та 2 ст. 371 КК України альтернативні діяння обов’язково повинні мати незаконний характер. Їх незаконність може полягати в наступному: – відсутні встановлені законом підстави застосування зазначених заходів примусу.

Зокрема, особа була затримана без підстав, передбачених частинах 1 або 2 ст. 106 КПК України; – порушено порядок їх застосування.

Наприклад, до по- терпілого застосовано привід без відповідної постанови слідчо- го чи судді; – не дотримуються строків застосування цих заходів.

Зокрема, особа утримується під вартою понад строки, установлені законом

За загальним правилом діяння, передбачені частинами 1 та 2 ст. 371 КК України, учиняються лише шляхом активної поведінки – дії. Однак у деяких випадках вчинення цього злочину можливе і шляхом пасивної поведінки – бездіяльності.

Це може статися, наприклад, коли особу хоча і було заарештовано з за- конних підстав, але її продовжують утримувати під вартою по- над установлені законом строки. За конструкцією об’єктивної сторони злочин, передба- чений частинами 1 та 2 ст.

371 КК України, має формальний склад, тому вважається закінченим з моменту вчинення особою хоча б одного із альтернативних діянь. У той же час слід урахо- вувати, що злочин, який розглядається, є також триваючим.

Попри те, що він вважається закінченим з моменту вчинення певного діяння (наприклад, затримання особи), все ж таки він триває в часі і припиняється лише під впливом певних об’єктивних (зокрема, втеча незаконно затриманого з-під варти) чи суб’єктивних (службова особа приймає рішення звільнити незаконно заарештованого з-під варти) обставин.

See also:  Облава у київському клубі: глава нацполіції києва прокоментував заяви про незаконні дії поліцейських

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується пря- мим умислом винного, за якого він завідомо (тобто достовірно) усвідомлює факт незаконного затримання, приводу, арешту або тримання потерпілого під вартою і бажає вчинити ці дії. Мотив і мета злочину за ч. 1 або ч. 2 ст. 371 КК України значення для кваліфікації не мають.

За відсутності прямого умислу дії винно- го за наявності відповідних ознак можуть бути кваліфіковані за ст. 367 КК України. Суб’єкт злочину – спеціальний.

Ним є лише службова особа органів дізнання, слідчий, прокурор, а у випадку неза- конного тримання під вартою – і керівник установи, де тримався під вартою потерпілий

Частина 3 ст.

371 КК України встановлює кримінальну відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї стат- ті, якщо вони: а) спричинили тяжкі наслідки або б) були вчине- ні з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.

Тяжкі наслідки – це поняття оціночне, до якого, зокрема, можна віднести самогубство чи замах на самогубство по- терпілого, його тяжке захворювання, втрату ним майна, роботи, загибель близьких йому родичів тощо.

Під корисливим мотивом слідрозуміти прагнення вин- ної особи в результаті вчинення злочину одержати майно, право на майно або будь-яку іншу матеріальну вигоду чи позбутися обов’язків майнового характеру (наприклад, не повертати борг потерпілому). Інші особисті інтереси – прагнення винного отримати для себе вигоду нематеріального характеру (задовольнити вла- сні почуття помсти, заздрості, кар’єризму тощо).

Источник: https://studopedia.ru/15_8068_zavidomo-nezakonni-zatrimannya-privid-aresht-abo-trimannya-pid-vartoyu-st--kk-ukraini.html

Шахрайські методи правоохоронних органів під час виконання судового рішення про повернення майна — PRAVO.UA

Реальний приклад та ситуація, яка склалась нещодавно. Військовою прокуратурою під час обшуку підприємства було здійснено вилучення майна, яке не входило до переліку визначеного ухвалою слідчого судді.

Після 8 місяців судових баталій та скарг до військової прокуратури прокурор вирішив повернути вилучене майно.

Під час оформлення акту приймання-передачі майна представники власника майна та власник були здивовані діями прокурора, оскільки в акті містилось формулювання «майно повертається власнику на відповідальне зберігання». Чи є законними такі дії військового прокурора і яким чином реагувати?

Можливість передачі майна на відповідальне зберігання передбачено частиною 6 статті 100 КПК України. При цьому вказаною статтею зазначено причини такої передачі — це «великі партії товарів», «необхідність спеціальних умов зберігання», «витрати на зберігання спів мірні з вартістю майна», «товари, що швидко псуються».

Варто відзначити, що зазвичай майно повертається власнику у разі наявності ухвали про обов’язок такого повернення або з підстав відмови в арешті вилученого майно, а ініціатив добровільного повернення майна з боку слідства на практиці одиниці.

Проаналізувавши норми кримінального процесуального законодавства, приходжу до висновку, якщо у власника майна наявна ухвала суду про зобов’язання прокурора чи слідчого повернути майно або є ухвала про відмову в арешті майна (чи його скасування), порядок передачі майна в жодному разі не регулюється статтею 100 КПК України. Майно негайно повинно бути повернуто володільцю з підстав, визначених статтями 169-174 КПК України.

  • Таким чином, прокурором здійснюються маніпуляції та «створення уявлення» про виконання судового рішення, що, як наслідок, призводить до виникнення у власника майна безпідставних обов’язків щодо: 1) зберігання такого майна у належному стані, 2) фактичної заборони користування та розпорядження майном, 3) заборони вилучати корисні властивості із належного йому майна.
  • Статтею 169 КПК України визначено, що майно повертається особі,  якщо є ухвала слідчого судді, якщо відмовлено в арешті майна або у випадку скасування арешту майна (у статті також визначено підставу повернення «за постановою прокурора», але на практиці це поодинокі випадки).
  • Тобто стаття 169 не передбачає жодного випадку повернення майна на відповідальне зберігання, а регулює випадки повернення майна, які є імперативними.

До того ж з урахуванням внесених 04.10.2019 змін до КПК України слідчих та прокурорів зобов’язано повідомляти суд про виконання рішення в частині повернення майна.

Передача ж майна на відповідальне зберігання з підстав виконання ухвали слідчого судді про повернення такого майна є поза процесуальним способом прокурора або слідчого «тримати на гачку» власника майна, нагадуючи про неможливість використовувати майно за його призначенням.

Враховуючи специфіку роботи правоохоронних органів України, які користуються службовими обов’язками для вчинення тиску на фізичних та юридичних осіб, можна очікувати їх представників для проведення нібито перевірки умов та наявності майна, яке передано на відповідальне зберігання (наприклад, під час тимчасово доступу). Такі дії з боку слідчого та прокурора не відповідатимуть основним засадам кримінального провадження, а результати такої перевірки не нестимуть юридичних наслідків для власника майна, якому передано на зберігання майно.

Суть в тому, що для передачі на відповідальне зберігання майно необхідно отримати згоду власника майна, а у випадку відсутності згоди — звернутись із клопотанням до слідчого судді з проханням передати майно на відповідальне зберігання визначеній слідством особі.

При цьом, розгляд такого клопотання здійснюється відповідно до вимог статей 171-173, якими врегульовано порядок розгляду клопотань про накладення арешту.

Як зазначено у статті 172 КПК України, клопотання розглядаються за участі власника майна, тобто власник майна зможе заперечувати проти передачі майна на зберігання з підстав наявності ухвал про обов’язок повернути таке майно або з підстав скасування арешту майна, чим буде доведено до відома слідчого судді про маніпуляції слідчого або прокурора та спроби не виконувати ухвали суду та вимог кримінального процесуального законодавства щодо негайного повернення майна.

Отже, якщо слідчим чи прокурором під виглядом повернення майна зазначається формулювання «передається на відповідальне зберігання» для досягнення мети такого повернення, необхідно при підписанні акта приймання зазначити, що майно отримано власником виключно з підстав рішення суду з обов’язковим зазначення номеру справи, суду та дати прийняття рішення. Юридичних наслідків нібито порушення умов такого зберігання (реалізація майна, використання корисних властивостей майна тощо) у власника майна не буде.

Богдан Забара, адвокат АО Barristers

Источник: https://pravo.ua/shahrajski-metodi-pravoohoronnih-organiv-pid-chas-vikonannja-sudovogo-rishennja-pro-povernennja-majna/

Тимчасово вилучене у кримінальному провадженні майно: підстави застосування даного засобу забезпечення та способи повернення

В юридичній практиці доволі часто доводиться стикатись з таким явищем, як тимчасове вилучення майна. Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України) передбачає такі дії, якщо кримінальна справа має хоч якесь відношення до майна, що тимчасово вилучається.

В таких випадках часто можна почути запитання про те, яким чином можна повернути майно, що було тимчасово вилучено. Для початку варто розглянути обставини, що дають право органам правопорядку на тимчасове вилучення майна.

Адже досвід показує, що в багатьох випадках посадові особи, що вилучають майно, не мають на це законних підстав – в такому випадку їх дії можна відповідним чином оскаржити.

Крім того, варто розрізняти такі терміни, як «тимчасове вилучення майна» та «тимчасовий доступ до речей і документів». Дуже часто людина, що стикається з такими діями, не бачить різниці і, відповідно, не знає, як належним чином можна на це відреагувати.

Отже, тимчасове вилучення майна – це позбавлення власника (підозрюваного, чи особи, у володінні котрої перебуває таке майно) можливості користуватися, володіти та розпоряджатися ним до тих пір, поки не буде прийняте судове рішення про арешт майна чи про його повернення.

КПК України дає перелік обставин, що дають право тимчасово вилучати майно:

  • Якщо є підозра, що воно є знаряддям чи засобом скоєння кримінального правопорушення;
  • Якщо воно використовувалось для сприяння вчиненню кримінального правопорушення;
  • Якщо воно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення;
  • Якщо воно є предметом незаконного обігу – Кримінальний кодекс України, зокрема, передбачає відповідальність за вчинення таких діянь.

Речі, документи, гроші та інші предмети, що можуть бути тимчасово вилучені у рамках здійснення кримінального провадження – у разі необхідності вилучаються під час затримання підозрюваного у передбаченому статтями 208 та 209 КПК України порядку, або під час обшуку та огляду.

Тимчасове вилучення фіксується відповідним чином у протоколі (копія котрого вручається особі, в якої таке майно вилучається), після чого за клопотанням прокурора має бути винесена ухвала суду про його арешт або ж про відмову у накладенні арешту на дане майно.

Дуже часто в юридичній практиці зустрічається тимчасове вилучення майна, яке може фігурувати в якості одного з доказів, на яких базується кримінальна справа, приклад – крадені речі, незаконна зброя тощо.

Ст. 93 КПК України окреслює коло норм, якими регламентується збирання доказів для кримінального провадження. Криміналістична тактика передбачає як гласне, так і негласне збирання доказів, яке може здійснювати виключно  у встановленому законом порядку.

  • NB: З лютого 2015 року, до КПК України внесено зміни, відповідно до яких, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, а також мобільних терміналів систем зв’язку, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
  • Оскільки вилучення майна під час здійснення обшуку та огляду є чи не найрозповсюдженішим в юридичній практиці, варто знати, як потрібно себе поводити при проведенні цих слідчих дій, і як можна себе захистити від зловживань з боку правоохоронних органів.
  • Насамперед варто знати про наступне:
  • про обшук чи огляд ніхто і ніколи не повідомляє заздалегідь;
  • проводити обшук або ж огляд житла чи іншого володіння особи дозволяється лише з 6.00 до 22.00;
  • негайно вимкніть всю комп’ютерну техніку;
  • на початку необхідно уважно ознайомитись із ухвалою слідчого судді, яким
  • надано дозвіл на проведення обшуку чи огляду житла або ж іншого володіння особи. Там має бути зазначено ПІП службової особи, якій такий дозвіл надано, строк дії даного рішення суду – не більше місяця з дня його винесення, адреси приміщення та перелік відшуковуваних предметів;
  • потурбуйтеся про присутність двох незацікавлених понятих;
  • вимагайте проведення відеофіксації процесу проведення слідчої дії;
  • одразу викликайте свого адвоката та вимагайте не розпочинати слідчу дію без його присутності;
  • слідчий, прокурор має право на вилучення лише тих речей, котрі вказані в ухвалі слідчого судді або вилучених з обігу;
  • якщо службова особа, яка проводить слідчу дію вважає, що для кримінального провадження будуть мати користь речі, що не вказані в ухвалі, їх також мають право тимчасово вилучити. При цьому має бути складений детальний опис;
  • не віддавайте на «прохання» слідчого, прокурора свої особисті речі;
  • на всі речі, що були вилучені, але не вказані в ухвалі, має бути накладено арешт ухвалою слідчого судді . Якщо це не було зроблено, Ви маєте право вимагати повернення такого майна.
See also:  Під києвом вперше за часів незалежної україни можуть знести незаконну будову – подробиці

Так, тимчасово вилучене майно повертається власникові в наступних випадках:

  • якщо прокурор визнав тимчасове вилучення безпідставним;
  • за ухвалою слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання Сторони обвинувачення про накладення арешту на майно;
  • у випадку, якщо клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, не було подано слідчому судді протягом наступного робочого дня після його вилучення;
  • у випадку, якщо майно було тимчасово вилучене під час здійснення обшуку чи огляду, і Стороною обвинувачення не було подано клопотання про накладення на нього арешту протягом наступних 48 годин.

У свою чергу тимчасовий доступ до речей і документів надається ухвалою слідчого судді тоді, коли є підстави вважати, що це допоможе отримати інформацію, що буде корисною для розслідування кримінального  правопорушення.

Як потрібно діяти в тому випадку, коли до Вас слідчий завітали представники правоохоронного органу з вимогою надати  тимчасовий доступ до речей чи документів:

  • надання тимчасового доступу здійснюється на підставі судового рішення, що прийняте за клопотанням прокурора. Вас могли не запросити на засідання, де це рішення приймалося, формально прикриваючись небезпекою знищення Вами документів чи речей;
  • Вам має бути пред’явлено оригінал рішення суду та видано на руки копію. Якщо оригінал не був пред’явлений, у Вас нема підстав виконувати вимоги правоохоронних органів;
  • термін дії ухвали не має перевищувати один місяць – подивіться уважно, чи вона є актуальною. Якщо термін дії ухвали суду закінчився, Ви маєте можливість відмовитись від її виконання;
  • уповноважена службова особа правоохоронного органу має знайомитись з документами, робити з них копії тощо без їх вилучення, прямо на місці. При цьому Ви не зобов’язані йому допомагати, а також надавати в тимчасове користування копіювальну техніку та канцелярські засоби;
  • знайомлячись з документами, слідчий, прокурор, не мають права самостійно їх шукати, відкривати шафи, ритись в речах і влаштовувати обшук;
  • Ви можете відмовитись сортувати документи, шукати потрібну сторінку тощо.

Варто зазначити, що у відповідності до ст.309 КПК України, ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно як і про надання тимчасового доступу до речей та документів, можна оскаржити до апеляційного суду.

У практиці юристів Адвокатського об’єднання Бачинський, Коломієць та партнери є досвід позитивної практики, зокрема, з повернення тимчасово вилученого майна, зняття накладеного на таке майно арешту.

Важливим аргументом, котрий може бути використаний для оскарження  таких ухвал,  є неможливість комерційної структури чи організації провадити без них підприємницьку діяльність.

Також можна посилатися на:

  • порушення права на захист – якщо Вас не запросили на засідання, де приймалося рішення про надання тимчасового доступу або ж накладення арешту на майно, Вам фактично відмовили в можливості захистити себе. Сторона обвинувачення повинна довести, що у них були серйозні підстави вважати, що Ви можете знищити потрібні їм документи чи майно;
  • відсутність обґрунтованої підозри у скоєнні кримінального правопорушення – часто тимчасовий доступ до речей та документів та/або накладення арешту на майно застосовують в тих справах, де відсутній підозрюваний, що суперечить вимогам КПК України;
  • можливість отримати документи іншим шляхом, наприклад в податковій чи в інших державних установах і структурах;
  • неналежно оформлені документи, що долучені Стороною обвинувачення до клопотання про тимчасовий доступ або ж про арешт майна – дуже часто тут можна знайти безліч помилок, що суперечать вимогам КПК України.

Юридичний супровід – можливість уникнути помилок

Безумовно, дуже корисно знати законодавство і власні права. Але змагатися з слідчими органами і прокуратурою в юридичних питаннях надзвичайно важко.

Тому найкращим захистом від неправильних рішень та серйозних помилок буде допомога кваліфікованого юриста.

Професійна підготовка, досвід і, звичайно, освіта допоможуть йому зробити для вас набагато більше, ніж те, на що ви здатні самотужки.

Адвокатське об’єднання Бачинський та партнери  пропонує допомогу своїх спеціалістів у вирішенні всіх питань, пов’язаних з поверненням тимчасово вилученого майна. Ми надамо всі необхідні консультації, оформимо і подамо всі документи, представимо Ваші інтереси в суді та інших інстанціях. Звертайтесь – ми обов’язково підтримаємо і допоможемо!

Источник: https://juresprudency.com.ua/tymchasovo-vyluchene-u-kryminalnomu-provadzhenni-majno-pidstavy-zastosuvannya-danogo-zasobu-zabezpechennya-ta-sposoby-povernennya/

Зняття арешту з майна — Скасування арешту з автомобіля, квартири, нерухомості в Україні

Арешт майна – міра, що приймається державними виконавцями як метод, який зможе забезпечити виконання рішення про стягнення заборгованості. Зняття арешту з майна, як і з будь-якої іншої нерухомості – це ряд дій, націлених на отримання будь-яких документальних доказів щодо неправомірності або недоцільності накладення арешту, позитивним результатом яких стане:

Зняття арешту з нерухомого майна – це непроста процедура, що має потребу в проведенні повної перевірки кредитної історії, договорів та інших відповідних документів.

У перелік таких документів, крім усього іншого, можуть входити висновки різних судових інстанцій, а також папери, які характеризують діяльність виконавчих служб. Підсумком подібної перевірки буде знаходження оптимального шляху рішення питання про зняття арешту.

Саме тому, особливо в такій процедурі, як зняття арешту з квартири, потрібно із розумом вибрати професійного юриста й адвоката, які дійсно зможуть допомогти вам у подібній справі.

Арешт майна може бути застосований для перестраховки беззаперечного виконання вироку суду в майбутньому і проявляється не тільки в неможливості розпоряджатися особистим майном, але й має інші неприємні наслідки, як установлення заборони відчуження, передачі його на збереження уповноваженим особам.

Скасування арешту майна, накладеного судом

Порядок зняття арешту з майна, що був накладений судом, повністю викладений у ст. 154 ГПКУ. У такому випадку потрібно буде пред'явити у суді будь-які підстави, які підтвердять те, що у зв'язку зі змінами у справі, в арешті немає ніякої необхідності.

Також накладення арешту на квартиру та інше майно може бути виконане й згідно з Кримінально-Процесуальним Кодексом України на прохання слідчого та прокурора, або одного прокурора, а також цивільного позивача. Клопотання про скасування арешту майна в такому випадку подається слідчому судді (у досудовому порядку) або в суд (у судовому порядку). Порядок подачі клопотання повністю викладений у ст. 174 УПК України.

Справи, які підпорядковані КПК України – це не зовсім прості судові розгляди. Виграти одну з таких справ без кваліфікованої юридичної допомоги – практично неможливо.

Тому, якщо ви зіткнулися з подібною проблемою, наші юристи та адвокати завжди зможуть допомогти вам.

Ми зможемо не тільки правильно скласти позов про зняття арешту з майна, але й надати допомогу по вашому захисту під час судового засідання.

Як зняти арешт з автомобіля

Зняття арешту з автомобіля здійснюється тільки після винесеного судом рішення.

Якщо ви зіткнулися з карним розслідуванням, у ході якого наклали арешт на автомобіль, тоді в суд вам обов'язково потрібно буде подати відповідну заяву із проханням про зняття арешту.

Подібна заява про зняття арешту з автомобіля подається для того, щоб вирішити питання про його можливе вилучення в майбутньому. Разом із заявою також подаються й інші документи, які послужать доказом того, що немає необхідності в накладенні арешту.

У випадку якщо справа підсудна цивільному праву, документи будуть містити в собі заяву із проханням відкликання попереднього вилучення й докази про відшкодування збитку власникові машини.

Все це буде головним свідченням того, що в попередньому судовому рішенні немає необхідності.

Якщо ви зіткнулися із такою проблемою й не знаєте, як зняти арешт з автомобіля, наші юристи завжди готові допомогти у цій справі.

Зняття арешту з майна накладеного державним виконавцем

Зняття арешту з майна, який був накладений державним виконавцем, можливо двома способами:

1. За допомогою рішення органів ДВС.

Ситуації, коли державний виконавець приймає рішення самостійно:

2. За допомогою судового рішення.

Якщо рішення співробітників ДВС вас не влаштовують, і ви хочете їх оскаржити, тоді необхідно звернутися прямо до начальника відділу або в суд. Зняття арешту з майна боржника відбувається тільки згідно винесеного рішення суду.

Зняття арешту з майна власника, який не є боржником

Досить часто власники арештованого майна потрапляють у такі ситуації, коли не можуть виконати будь-яку операцію зі своїм майном через те, що воно перебуває під арештом. Причому в більшості подібних ситуацій власник навіть не знає, через які причини здійснена подібна неправомірна дія стосовно його власності. У такій складній ситуації вам необхідно зробити наступне:

  1. З'ясуйте, з яких причин був накладений арешт на автомобіль, квартиру або інше нерухоме майно. Для цього ви можете відвідати нотаріуса та попросити у нього показати вам виписку з ЄДР про заборону відчуження майна.
  2. Далі зверніться у той відділ ДВС, який виніс рішення про накладення арешту й отримайте необхідні документи або незгоду на їхню видачу (досить нерідко бувають випадки, коли від матеріалів у відділі, після трьох років зберігання, позбуваються).
  3. Подається до суду позовна заява про зняття арешту з майна. Детальніше про те, як подати позов, ви можете довідатися тут.
  4. Отримавши нові документи, можна в черговий раз звернутися до відповідного відділення ДВС.
See also:  Всу: документи видані контрагентом засудженим за фіктивне підприємництво не підтверджують реальність господарських операцій платника податку навіть, якщо мають всі передбачені законом реквізити

Зняття арешту при виконавчому провадженні

Потреба у звільненні майна від арешту в такому випадку може виникнути тоді, коли, наприклад, ви мали борги по аліментам. Бувають ситуації, коли власник арештованого майна сплачує борг повністю, але виконавчі органи не квапляться звільнити його майно від арешту. У подібній ситуації теж доведеться піти до суду з відповідною заявою.

Зняття арешту, накладеного нотаріусом

Існує декілька випадків, коли нотаріус може накласти заборону відчуження на майно й зареєструвати його в тих або інших реєстрах. Найпоширеніші з подібних випадків – це підтвердження нотаріусом угоди про спадщину, договору довічного утримування або угоди про іпотеку.

Наприклад, коли в договорі застави (іпотеки) закінчується термін дії, нотаріус може зняти заборону, але тільки тоді, коли одна сторона договору (кредитор) або обидві сторони (кредитор і позичальник) нададуть йому відповідні заяви із проханням про зняття заборони відчуження майна.

Причому у випадку, якщо кредитор подає заяву сам, він повинен надати нотаріусові відповідні докази того, що позичальником були виконані всі зобов'язання, зазначені у договорі.

У випадку, наприклад, з угодами про спадщину – коли наступає смерть того, хто передає права на своє майно, то нотаріус може зняти заборону тільки після того, як приймаюча сторона, зазначена в документі, пред'явить йому заяву з відповідним проханням. Коли спадкоємна угода втрачає свою чинність винесеним рішенням суду або з інших причин визнається недійсною, то до нотаріуса, у такому випадку, може звернутися будь-яка особа, зазначена в документі.

Крім вищесказаного, відповідно до іпотечного договору в позичальника існує ще один спосіб, як зняти заборону відчуження у нотаріуса. За ст.

537 Цивільного Кодексу України позичальник може перевести необхідні кошти по своїм борговим зобов'язанням на рахунок нотаріуса, надавши йому докази того, що він не може виконати свої обов'язки перед кредитором безпосередньо, тому що той ухиляється або відсутній.

Допомога у знятті арешту від юриста

Накладення арешту на майно найбільш часто використовується не тільки для того, щоб добавити його власникові додаткових турбот, але й для того щоб той виконав будь-які умови, приміром, виплатив кредит.

Також відзначимо, що деякі пункти ЗУ «Про виконавче провадження» у ст. 60, а саме 3-ій та 4-ій, досить рідко використовуються на практиці.

У зв'язку із цим, єдиною можливістю для зняття арешту з особистого майна є тільки подача позову й подальше з'ясування тих або інших рішень у суді.

У такому випадку отримати всі шанси на виграшну справу без участі професійних фахівців в області юриспруденції – практично неможливо. Саме юристи й адвокати, що мають досвід, зможуть найбільш грамотно скласти необхідну заяву для подачі в суд та зібрати доказову базу, щоб ефективно виконати звільнення майна від арешту.

Також варто відзначити, що якщо арешт був виконаний через забезпечення позову, то особа, у відношенні до якої суд застосував арешт на майно, має лише 5 діб для оскарження, від дня ознайомлення із судовим рішенням. За такий короткий строк власник майна повинен:

На жаль, навіть необізнана людина може помітити, що 5-ти днів на все це буде дуже мало. Але нашим юристам цього часу – більш, ніж достатньо. Ми швидко й грамотно зможемо:

Від арешту майна застрахуватися неможна, адже, як ви вже зрозуміли, накласти арешт можуть практично на будь-яке ваше нерухоме майно, починаючи від житла й закінчуючи автомобілем.

Причому в сформованій неприємній ситуації ваш борг не буде вирішальним фактором (нерідко судові арешти відбуваються взагалі без попередження власника, навіть якщо він не має ніяких заборгованостей).

Допомогти у такій непростій ситуації й спробувати вийти з неї переможцем зможуть юристи і адвокати з нашої компанії, які не тільки доб’ються позитивного рішення суду у вашу користь, але й позбавлять вас від непотрібної трати часу та сил.

Источник: https://edr.com.ua/ua/znyattya-areshtu-z-mayna

Арешт майна та порядок зняття арешту, накладного на майно в рамках кримінального провадження » ANTIRAID

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 Кримінального-процесуального кодексу України (далі – КПК України), є арешт майна, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним.

Арешт майна застосовується за клопотанням слідчого, прокурора або цивільного позивача у кримінальному провадженні шляхом винесенням ухвали слідчим суддею.

Арешт майно застосовується з метою забезпечення:

— виконання вироку в частині цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили ( ч .2 ст. 170 КПК);

— можливої конфіскації майна в справах про кримінальні правопорушення за які може бути застосовано додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Порядок скасування арешту майна встановлюється ст. 174 КПК України.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження — судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

  • Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
  • Тобто, арешт майна має бути скасованим повністю або частково, якщо:
  • — відпали підстави його застосування;
  • — арешт було накладено необґрунтовано.
  • Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумовити такі обставини: відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт; зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого на статтю Кримінального кодексу, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у вигляді конфіскації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення; помилкове накладення арешту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.
  • Правовою підставою скасування арешту майна є:
  • — ухвала слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано;
  • — винесення прокурором постанови про закриття кримінального провадження;

— ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Додатково слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Частина 4 ст. 126 КПК України 1960 року передбачає, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Отже, якщо арешт на майно було накладено в рамках кримінального провадження, порушеного до набрання чинності КПК України 2012 року і справа, на даний час, не надійшла до суду, питання щодо скасування такого заходу забезпечення вирішується слідчим. Таким чином, особа щодо якої здійснюється таке кримінальне провадження може звернутися до слідчого з клопотанням про скасування арешту.

Після надходження кримінальної справи до суду питання щодо скасування арешту буде вирішуватись суддею при винесенні вироку.

Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України згідно з положеннями цього Кодексу (п. 10 КПК України 2012 року).

Відповідно до п. п. 4 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України 2012 року, у резолютивній частині вироку зазначаються,, у разі визнання особи виправданою – зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

У разі визнання особи винуватою, зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження (п. п. 10 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України 2012 року).

Бабенко Я.В.юрист АК «Кравець і партнери»

Хотите быть в курсе важнейших событий? Подписывайтесь на АНТИРЕЙД в соцсетях.Выбирайте, что вам удобнее:

– Телеграм t.me/antiraid

Источник: https://antiraid.com.ua/articles/23248-aresht-majna-ta-poryadok-znyattya-areshtu-nakladnogo-na-majno-v-ramkax-kriminalnogo-provadzhennya/

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*