Повернути донбас. міфи закону про реінтеграцію

Повернути Донбас. Міфи закону про реінтеграцію

6 жовтня, 12:46

Не так давно Україна заговорила про реінтеграції Донбасу. Закон, який вніс на розгляд Ради, Петро Порошенко досить цікавий, але має дві сторони медалі. Ми вирішили розібратися в цьому, і пояснити простими словами, що таке закон про реінтеграцію Донбасу та як він позначиться на окупованих територіях.

Повернути Донбас. Міфи закону про реінтеграцію

Закон про реінтеграцію Донбасу: у чому його сенс

Таким чином, закон про реінтеграцію Донбасу офіційно вписує в законодавство України факт російської військової агресії, уточнює повноваження армії і одночасно узаконює Мінські угоди.

Таким чином, як пояснив Олександр Турчинов, закон про реінтеграцію Донбасу дозволяє Україні:”Приймати в установленому порядку рішення про запровадження правового режиму воєнного стану, а також рішення про застосування Збройних Сил України, інших передбачених законами України військових формувань в Донецькій і Луганській областях для відновлення територіальної цілісності України, стримування та відсічі збройній агресії, забезпечення охорони та оборони Державного кордону”.


Повернути Донбас. Міфи закону про реінтеграцію

Крім того, дуже важливим моментом є те, що тепер традиційний трюк Путіна “нас там немає”, або “ми захищаємо своїх” не пройде.

Все завдяки тому, що в законі про реінтеграцію Донбасу офіційно говориться про те, що Росія веде окупацію на території України не тільки безпосередньо, але силами найманців, які займають керівні посади в “ЛНР” і “ДНР”. Саме це забороняє Росії брати участь у “Миротворчої місії” на території України.

Варто додати, що з закону про реінтеграцію Донбасу викреслили режим особливого самоврядування на Донбасі, якого від нас вимагали у Франції та Німеччині. Безліч депутатів відмовлялися підписувати подібне, тому такий законопроект був поданий окремо.

Повернути Донбас. Міфи закону про реінтеграцію

Популярні новини зараз Показати ще

Так, закон про реінтеграцію Донбасу узаконить Мінські домовленості, адже зараз вони знаходяться поза межами правового поля. Це теж піддається досить великий критиці, особливо тому, що, якщо доведеться виконувати частину цих угод, то потрібно буде виконати і політичні обов'язки. А це означає те, що нам доведеться випустити по амністії всіх учасників бойових дій на Донбасі.

Крім цього, в законі про реінтеграцію Донбасу прописана така норма “дозвіл військовим вести бойові дії у мирний час”. Звучить досить дивно, але офіційної війни Росії і України немає. Тому, така умова прописана, щоб підстрахуватися на випадково того, що в РФ почнуться судові процеси проти українських військових.

Дивіться: Бійка в Раді під час обговорення закону про реінтеграції Донбасу

Тарас Чорновіл про виборчі перегони та міфи закону про Донбас

Повернути Донбас. Міфи закону про реінтеграцію

Повернути Донбас. Міфи закону про реінтеграцію

Закон «Про особливості державної політики та забезпечення державного суверенітету на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» є політико-правовим актом. У політиці має бути, як і в медицині – не нашкодь. Кілька речей робили з благими намірами, але вони можуть завдати шкоди. Дуже багато крику було щодо того, як треба викинути згадки про Мінські угоди. Мені вони теж не подобаються, але це єдиний документ, на основі якого накладено санкції на Росію. Тому ігри, які крутилися навколо цього закону, м’яко кажучи, викликали стурбованість.

Остаточна редакція, яку ухвалили, особливих ризиків не несе, а позитиви має. Говорили деякі речі, які мене сполохали. Невже в цьому законі є щось про торгівлю? Спеціально перечитав – немає. Є зміна підпорядкованості, хто визначає правила перетину лінії розмежування громадянами, які тягнуть за собою свої клунки. Цим громадянам дозволено перевозити 50 кг ваги особистого багажу. Це товари, якими вони торгують, але закон не забороняє. Замість СБУ це вирішуватиме Кабмін, а обмеження пересування вирішуватимуть військові. А ми чотири тижні слухали, що військовим передають торгові функції. Тих загроз, про які говорили, в законі немає. Там не вистачає жорсткіших речей, яких хотілося б.

Зауваження, що закон нібито розширює права та можливості президента всупереч Конституції – не відповідають реальності. У законопроекті є чітка логіка, посилання на ст. 51 Статуту ООН, де говориться про оборонну, а не агресивну війну.

Цим законом депутати дали зрозуміти, що на Сході України триває війна. Коли ж Верховна Рада підтверджує, за поданням президента чи ні, факт участі України у війні, вона надає верховному головнокомандувачу низку повноважень.

Депутати виконали конституційну функцію, визнавши факт війни. Тому немає чому обурюватися.

Запобіжники, щоб не можна було застосовувати надані повноваження за межами окупованих територій, також є.

Тому обурюватися можуть лише люди, які хочуть на цих територіях гратися в свої ігри, та бандформування, які хочуть проштовхувати туди контрабанду або щось блокувати. Їх можна пов’язати в одну мить, а не гратися в якусь демократію з ними.

Блокаду на крові, згідно з нормами цього закону, мали моментально зупинити. Елементи воєнного стану цим законом фіксуються. Усе, що поза межами цих територій, не підпадає під дію закону взагалі.

Популярні новини зараз Показати ще

Щодо інформації, що Арсеній Яценюк та Арсен Аваков нібито проігнорували запрошення Петра Порошенка до резиденції президента в Гуті на стратегічну нараду щодо переобрання його на другий термін, по-перше, я не чув, що він у той період користувався тією резиденцією. Наскільки розумію, зустріч відбувалася в Києві чи десь під Києвом, а не в Гуті.

Можливо, цієї зустрічі взагалі не було. Можливо, вона стосувалася погодження, наприклад, закону про Антикорупційний суд. По-друге, будь-хто може сумніватися у перспективах президента залишитися на другий термін – і Аваков, і Яценюк. Але спершу треба глянути на їхні перспективи. А вони рівні стовідсотковому нулю.

Їхні перспективи пройти до наступної Верховної Ради також ілюзорні.

Микола Полозов про секрети Путіна та виживання в окупованому Криму

Зараз усе стихло, відбуваються кулуарні процеси навколо Виборчого кодексу. Хочуть зробити те, що анонсував колись Андрій Парубій – понизити виборчий бар’єр до 3% чи ще нижче. Для України, де ми лише намагаємося подолати корупцію, чим нижчий прохідний бар’єр – тим більший рівень політичної корупції.

Поки що її можна долати на вході до парламенту, а потім доведеться і всередині, бо буде величезна кількість партій з однією присутньою людиною, а це 100% торговий матеріал. Навряд чи всі, хто є сьогодні у Верховній Раді, зважаться на таке пониження, щоб «Народний фронт» мав змогу пройти. Це суто політтехнологічний формат.

Треба віддуватися, переводити стрілки на когось іншого про непрохідність на другий термін, щоб про НФ як про непрохідну політичну силу не говорили.

Повернути Донбас. Міфи закону про реінтеграцію

Минулої п’ятниці Верховна Рада ухвалила два важливі закони щодо реінтеграції Донбасу. Голосування було важким і навіть супроводжувалось бійкою. Критики заявляли, що закони суперечать національним інтересам, прихильники наполягали на можливостях для розгортання на окупованому Донбасі миротворчої операції ООН.

Чому ж ці закони викликали такий резонанс? Перший законопроект на рік продовжує особливий порядок місцевого самоврядування на окупованих територіях.

Однак він стосується лише тих органів, які будуть обрані відповідно до українського законодавства.

І хоча депутати ухвалили закон зараз, чинності він набуде після завершення війни та виведення всіх незаконних збройних формувань із території України.

Вспомните новость: Россия требует с Украины деньги за поставки газа на Донбасс

Інший законопроект, що визначає державну політику щодо окупованих територій, фактично прописує рецепт повернення Донбасу. Проект закону проголошує Росію агресором і фіксує право України на самооборону.

Журналісти вже охрестили цей документ «законом про реінтеграцію».

І хоча закон ще очікує друге остаточне голосування в парламенті, навколо нього вже з’явилося безліч міфів, від побоювань щодо легалізації бойовиків до оголошення в Україні воєнного стану. Спробуємо розібратися з кожним із них.

Міф 1. Законопроект звільняє Росію від відповідальності за окупацію

Ключовим положенням дискусійного закону про реінтеграцію Донбасу є визнання Російської Федерації державою-агресором, а підконтрольні бойовикам території – тимчасово окупованими. Документ вперше запроваджує поняття «окупаційної адміністрації РФ», хоча раніше так звані «державні органи» бойовиків називалися «самопроголошеними».

У законопроекті наголошується, що саме Москва фінансово та військово підтримує незаконні формування, застосовуючи збройні сили та підпорядкованих їй радників.

Законопроект фіксує нехтування Росією нормами міжнародного права, зокрема, систематичне порушення «режиму тиші», намагання поширити російське законодавство в окремих районах Донецької та Луганської областей, незаконну перереєстрацію підприємств та запровадження обігу російського рубля.

Україна законодавчо засуджує введення на підприємствах так званого «зовнішнього управління», що означає де-факто їхню експропріацію. Усі законодавчі акти, видані окупаційними адміністраціями, визнаються недійсними, зокрема, паспорти і номерні знаки.

Відповідно до закону, Україна не несе відповідальності за протиправні дії Російської Федерації як держави-агресора. Водночас збиратиме інформацію про всі порушення на окупованих територіях, аби притягти Росію до відповідальності.

Вспомните новость: Россия подала встречный иск к SIEMENS по соглашению о турбинах

Міф 2. Закон передбачає введення воєнного стану та скасування АТО

Проект закону вперше офіційно фіксує, що Росія є ініціатором збройної агресії проти України. Це означає, що, відповідно до статті 51 Статуту ООН, Україна має право на самооборону.

Таким чином, термін АТО в новому законопроекті не згадується – його замінили «заходами щодо забезпечення національної безпеки й оборони, стримування та відсічі російської збройної агресії».

See also:  Закон о возобновлении кредитования: как банки защитят себя от заемщиков

Замість штабу АТО створюється Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ для стримування російської агресії на Сході, який бере на себе керівництво всіма силовими підрозділами на Донбасі. Начальник штабу має встановлювати порядок в’їзду на окуповані території та виїзду з них.

Щодо воєнного стану, то в законі чітко прописано, що Президент застосовує збройні сили суто для звільнення окупованих територій у Луганській і Донецькій областях. У випадку запровадження воєнного стану в цих районах припиняються повноваження обласної, районних і сільських рад. Тому попри побоювання критиків, про воєнний стан на всій території України в законі не йдеться.

Пользуйтесь консультацией: Как получить бесплатно землю участникам боевых действий АТО?

«Ми не будемо оголошувати ані війну, ані правовий режим воєнного стану, як цього хотів Путін та РФ від самого початку. Тому що в такий спосіб це б суттєво підірвало економічні засади і можливості України», – підкреслює секретар Комітету Ради з питань нацбезпеки та оборони Іван Вінник.

Міф 3. Закон зв’язує українській владі руки і замикає в рамках Мінських угод

Верховна Рада підтримала законопроект про реінтеграцію Донбасу 233 голосами «за». Перед голосуванням із законопроекту було вилучено статтю із згадкою про Мінські домовленості.

На міжфракційних обговореннях депутати дійшли згоди, що, оскільки ці угоди підписувались терористами, вони не є джерелом права, і їх не варто законодавчо закріплювати. Власне, через це закон викликав досить нервову реакцію Кремля.

Речник Путіна Дмитро Пєсков назвав український закон неприйнятним для Москви, зокрема і через статтю, де Російська Федерація називається агресором.

У подібній риториці відреагувала й частина українських політичних сил. Наприклад, голова фракції «Опозиційний блок» Юрій Бойко назвав закон прямим порушенням Мінських угод і зауважив, що його політсила ні в якому разі не буде його підтримувати. Депутати від «Самопомочі», «Батьківщини» та «Відродження» також не дали за нього жодного голосу.

Згадайте новину: Порошенко: Україна позбулася залежності від російського газу

Натомість партнери України у Франції та Німеччині схвально відгукнулися щодо законодавства про реінтеграцію, особливо привітавши вже ухвалений закон про продовження особливого порядку місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Представники Посольства Франції в Україні зазначили, що цей закон підтверджує відданість України мирному врегулюванню. Підтримали Україну і Сполучені Штати.

«Продовження спеціального статусу показує, що Україна робить жорсткі кроки для миру. Сподіваюся, тепер Росія буде діяти, щоб запанував мир, – час закінчити конфлікт», – зауважив Спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер.

Експерти вважають, що реакції Москви та Вашингтону є закономірними, адже відхилення закону про особливий порядок місцевого самоврядування було б порушенням Україною міжнародних домовленостей і дозволило б Росії зняти санкції. Зігравши на випередження, Україна не лише не дозволила Росії позбутися санкцій, а й завдяки закону про реінтеграцію відкрила для себе нові можливості для деокупації територій, зокрема, через розгортання місії ООН.

«Росія як країна-агресор не матиме ніякого права на участь в цій місії, яка має бути дислокована на всій окупованій території, включаючи тимчасово непідконтрольну нам ділянку українсько-російського кордону», – підкреслив Президент України Петро Порошенко.

Читайте статью: Ось сценарій війни США та КНДР – огляд оцінок провідних ЗМІ, експертів

Отже, закон про реінтеграцію Донбасу чітко фіксує, що Україна робитиме все, щоб мирним шляхом повернути окуповані території. Тож залишається сподіватись, що до другого остаточного читання депутати досягнуть згоди і зможуть законодавчо закріпити ці наміри.

Згадайте новину: Лише за перший місяць роботи антирейдерські аграрні штаби запобігли десяткам рейдерських захоплень і силовим зіткненням, – Павло Петренко

Джерело: naglyad

«Повернути свідомість»: чотири міфи про реінтеграцію Донбасу та Криму

У публічній площині дуже багато говорять про реінтеграцію населення окупованих Росією територій Донбасу та Криму.

Кожного разу розмірковую про те, що ж насправді означає реінтеграція в Україну громадян України, які проживають в Україні (бо ми ж не визнали окуповані території російськими)? Згадаймо, скільки бурхливих обговорень стосовно доцільності «повернення населення» виникло, щойно мова зайшла про так званий закон про реінтеграцію Донбасу.

Вражає кількість людей, які публічно закликають до «відмови» від окупованих територій, втім, не наводячи ані гідних аргументів на користь такої «відмови», ані законних механізмів її реалізації. Що ж найчастіше говорять прибічники руху «Відрізати й забути» про реінтеграцію Донбасу та Криму?

«Не потрібно їх реінтегрувати, оскільки вони вибрали Росію. Вони ходили на референдум. Не можна жити зі зрадниками в одній країні»

Емоційне забарвлення проблеми, що обговорюється, є гарантією перемоги маніпулятора в дискусії. Найважче – визначити маніпулятора та його мету, бо на війні справжній ворог часто позиціонує себе як друг. Українські спецслужби регулярно повідомляють про агентів Кремля, які працюють під жовто-блакитними логотипами на сайтах із підкреслено патріотичним українським контентом.

Таким чином легше просувати сепаратистські меседжі про те, що Донбас і Крим «нам не потрібні». Якщо не знаєш, як діяти, – роби по закону. Так от наш найвищий Закон, Конституція України, говорить про непорушність державного кордону, а також про рівність прав всіх громадян/ок держави. От і все. Закону байдуже, які ми там відчуваємо емоції.

Бо якщо ми підемо за емоціями, то розшматуємо планету за лічені дні.

Наприклад, що таке «зрадники»? Я розумію, що таке законна процедура, суд, вирок для конкретних правопорушників за конкретними статтями.

І не розумію, чому у війні звинувачують тих, хто найбільше від війни страждає, і чому обвинувачення ґрунтуються на меседжах російської пропаганди про «вибір Донбасу та Криму», які підхопили українські ЗМІ.

«Зрадники» – це про масову істерію та допомогу Путіну захопити всю Україну.

І ще оце, моє улюблене: «жити з ними».

Де? В одній квартирі? А як уживаються з тими, хто з мирної території їздить на окуповану, щоб воювати на боці окупантів та їхніх найманців; чи щоб отримати так звані «паспорти» так званих «Л/ДНР», а потім – полегшити процедуру вступу до російських вишів? Чи з тими, хто миють бурштин і вирубують заповідні ліси? Чи з тими, хто мають по два-три паспорти інших держав? Можливо, час боротися за верховенство права та дотримання законодавства на всій території держави, а не краяти Україну за принципами «мені не подобається попутник у маршрутці»?

Що до так званого «референдуму». Тут або ми його легітимізуємо й визнаємо його юридичну силу, і тоді людей є за що притягнути до відповідальності; або згадуємо, що «референдум» так і залишився невизнаним, і, таким чином, не має ніякої сили.

Для любителів/ок поговорити про «вину» тих, хто ходив на це «голосування»: 1) скільки саме людей ходили на «референдум»? 2) за що саме голосували ці люди? Немає відповіді? І не буде.

Тому Росія проводила цю насильницьку дію під назвою «референдум» не для того, щоб хтось отримав чіткі відповіді та зрозумілі статистичні дані, а з єдиною метою – розколу України. Чи вдалося?

«Через них гинули наші військові. Не можна пробачати».

Тут дуже коротко. Ви вважаєте, що українські військові борються з донецькими бабцями? Вітаю, ви сепаратист/ка, оскільки публічно заявляєте про громадянський конфлікт в Україні. Українська армія протистоїть російській армії на Донбасі. І, як не дивно про це нагадувати, все ж таки: давайте не забувати, у чому полягає задача армії будь-якої країни світу, добре?

«Вони знаходилися під дією пропаганди. Вони ненавидять Україну. Треба спочатку повернути їхню свідомість. Потрібен карантин, адаптація»

Хибний висновок. Бо навіть якщо вам здається, що війна на вас ніяк не впливає, бо ви її не бачите, вона все ж таки впливає. Російсько-українська війна – це гібридний конфлікт, що містить в собі багато складових.

Одна з них – майстерність, з якою Росія веде інформаційну війну. Пропаганда працює по обидва боки лінії розмежування, і впливає на свідомість людей незалежно від того, яка відстань до найближчого блокпосту. І йдеться насамперед про пропаганду ненависті.

Про ту саме пропаганду, яка провокує агресію між громадянами однієї держави.

«Ненавидять Україну». По-перше, в жодному законі немає ані слова про обов’язкову любов до держави. По-друге, де саме можна подивитися на «статистику любові й ненависті»?

Адаптація до миру й нормального життя потрібна всім нам. Усім без виключення громадянам, які шостий рік поспіль живуть у країні, що воює, і стільки ж часу зазнають жахливого емоційного пресингу.

See also:  Знесення незаконних забудов: прецедент у львові

Ми всі – травмовані війною, і важливо не «випустити з себе звіра», а максимально об’єднувати зусилля заради відновлення миру. Оскільки мир не настане одразу ж, як замовкнуть гармати.

Попереду велика робота.

«Не можна пускати їх в Україну, а то привезуть із собою зброю. Потрібна фільтрація»

Давайте зазирнемо на сайти управлінь СБУ, Національної поліції, Державної служби з надзвичайних ситуацій по всій Україні, а також на сторінку прес-центру операції Об’єднаних сил.

Там побачимо чи не щоденні повідомлення про те, як наші військові провозять, надсилають поштою, передають на мирну територію зброю, вибухівку, роблять незаконні схрони у зоні проведення ООС, встановлюють розтяжки тощо.

Звісно, подібні злочини скоюють не лише військові, мирні також приносять додому як сувеніри ті ж самі гранати, а потім на них підриваються.

Але де вони беруть ті гранати? Можливо, у тому, що неконтрольовані потоки зброї п’ять років тому хлинули на мирну територію, винне не мирне населення Донбасу, а мілітаризація території, де продовжується війна? Про Крим і говорити даремно, оскільки Росія давно готувалася до перетворення українського півострову на військову базу.

З таким успіхом можна вимагати перекриття блокпостів уже сьогодні. А що. Можливо, пенсіонери/рки, що вмирають під час перетину лінії зіткнення, везуть автомати сумках із ковбасою та борошном? І заразом ігноруватимемо збільшення кількості «розборок» зі зброєю у мирних містах, учасниками яких є місцеві люди, а не бабусі з «донецькою» пропискою.

В українському медіапроторі щодня посилюється демонізація, дегуманізація мирного населення Донбасу та Криму, так, ніби йдеться про «чужу землю», населену «зрадниками».

З 2014 року навколо Донбасу та Криму склалося багато міфів, які шкодять насамперед не населенню цієї частини України, а українській державності загалом.

Чому? Тому що поляризоване суспільство не в змозі бути народом, мати спільні цінності, визначати пріоритети, передбачувати ризики та загрози, а значить – не в змозі захищатися. І тут не допоможуть жодні палкі промови.

Бо Україну розкололи не химерні «питання Донбасу» чи «питання Криму», а нездатність народу проаналізувати причини та наслідки «русской весны». Чи навчимося? Мусить же увімкнутися колись той інстинкт самозбереження…

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст матеріалу. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

"Закон про реінтеграцію Донбасу": сумніви та користь

Законопроект про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях у нас чомусь постійно називають «законом про реінтеграцію Донбасу», але це не зовсім правильно. «Закон про реінтеграцію» мав би діяти вже після того, коли окуповані території Донбасу будуть повернуті під український суверенітет.

Частково заходи по реінтеграції окупованих територій виписані у прийнятому на вимогу Мінських домовленостей законі про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО.

Саме цей документ є основою «закону про реінтеграцію».

А законопроект, який наразі розглядає Рада, не можна назвати навіть законом про деокупацію, тому що наразі немає відповіді, яким способом ці території повернуться до України. Є декілька варіантів.

Перший — окуповані території Донбасу будуть повертатися чітко за буквою Мінських домовленостей, що викликатиме багато протиріч у суспільстві. Адже коли ми дістанемо повне виконання безпекової частини, доведеться здійснювати кроки, яким ми зовсім не будемо радіти — йти на компроміси.

Законопроект, що розглядається, насправді є законом про державну політику щодо територій, які є окупованими, мають прифронтову зону, де діють диверсійні групи, де існує велика кількість антиукраїнськи налаштованого населення.

Другий варіант — Росія нарешті втомиться, у неї почнуться внутрішні проблеми, і тоді вона махне рукою і скаже: «Забирайте все, як є, і все на тому!». Формально це називатиметься «виконанням Мінських домовленостей».

Але ми зможемо наплювати на ці угоди, введемо особливий режим на цих територіях, тимчасово припинимо вибори на них, введемо військові адміністрації і будемо жорстко їх контролювати. Такий варіант є абсолютно реалістичним.

Третій — вмирає Путін (або його «хороші» соратники допоможуть йому переміститися до пекла), в результаті чого в Росії почнеться внутрішня колотнеча, і їй буде не те, що не до Донбасу, але й уже не до Криму. Тоді ми спокійно зможемо ввести війська на нині окуповані території…

Четвертий — ОРДЛО на тривалий час переходить під контроль ООН, тобто туди вводяться миротворці, й при цьому ні ми, ні росіяни не будемо мати особливого впливу.

Зважаючи на це, ми не можемо визначити законом, якою має бути деокупація Донбасу.

Тому законопроект, що розглядається, насправді є законом про державну політику щодо територій, які є окупованими, мають прифронтову зону, де діють диверсійні групи, де існує велика кількість антиукраїнськи налаштованого населення. Тож цей законопроект має створити певні передумови для нейтралізації загроз, які виникають. Це — практична частина.

Інша частина вносить основні політичні параметри. По-перше, цим законопроектом Росія визнається агресором, що необхідно нам для міжнародно-правових наслідків.

По-друге, війна нарешті буде названа війною. Країна, на яку напали, використовує ст. 51 Віденської конвенції про право на захист своєї держави. Тобто Україна веде оборонну війну.

І посилання на цю статтю міститься у цьому законопроекті.

Крім того, цей документ є рамковим, тобто він не є конкретизованим, в ньому не виписані деталі, і він потребуватиме прийняття ще багатьох підзаконних актів. Законопроект лише створює загальну картину і об’єднуватиме цілу низку питань, які потребуватимуть окремо врегулювання.

 Крим уже визнаний українським законодавством окупованою територією, і про це є окремий закон, де чітко говориться про те, що Крим анексувала Росія.

Наприклад, щодо цього законопроекту запитують, чому у ньому не виписані соціальне забезпечення і соціальні гарантії для мешканців окупованих територій, переселенців тощо. Але цьому законі має бути зазначено тільки одне — такі речі мають бути забезпечені у такі-то і такій-то формі. А все інше більш докладно виписується в інших законах, наприклад, у пенсійному законодавстві.

Другий момент, за який критикували цей законопроект, — не згадується Крим. Але справа в тому, що Крим уже визнаний українським законодавством окупованою територією, і про це є окремий закон, де чітко говориться про те, що Крим анексувала Росія.

А в даному законопроекті РФ присутня як окупант частини Донбасу, агресор. Адже РФ жодного разу не визнавала, що Донбас — її територія. Тобто тут абсолютно інший статус територій, тому поєднувати ці питання було нелогічно.

Проте, в принципі, у преамбулі можна було б згадати і статус Криму як окупованої території — це допустимо, але не впевнений, що це доцільно.

Ще один пункт, до якого критично ставляться, — неадекватно виписана норма про те, що армія має контролювати торгівлю. Йдеться про переміщення товарів через лінію розмежування — це не має, на мій погляд, нічого спільного з «торгівлею на крові».

Йдеться про фізичних приватних осіб, які перетинають лінію розмежування, для яких виписана вага та вартість вантажів, які вони можуть перевозити.

Якщо людина приїздить на сервісний центр на лінії розмежування, закуповує продукти (наприклад, купує 10 кг сиру) і їде назад, що тут такого? Раніше було визначено, що торгівля з окупованими територіями заборонена, але були визначені окремі параметри.

Заборонене переміщення продукції, яка виробляються на підприємствах, які діють на окупованих територіях, тобто рівень великої торгівлі. Але на приватному рівні це дозволено. І хтось має це контролювати. Я вважаю, що це мають робити армійці, а не митники, тому що це не є переміщенням товарів через митний кордон.

Адже переважний відсоток тих, хто їде звідти сюди, є тими ж українськими громадянами, які не через кордон, а через лінію розмежування, перевозять якісь товари для своїх особистих потреб чи для дрібної торгівлі (такі собі «човники»). Таке саме відбувається у нас на західному кордоні. Я в цьому проблеми не бачу. Але можна ці моменти трохи «підчистити», що б все виглядало більш однозначно.

Критикували законопроект і за створення широких прав для президента як для верховного головнокомандувача. Проте зоні конфлікту не можна гратися у велику демократію — там має бути єдиноначаліє.

Так само і щодо критики законопроекту за обмеження прав і свобод громадян в зоні конфлікту.

Але як інакше, коли діють сепаратистськи налаштовані особи, коли здійснюються диверсії, спокійно телефонами передають інформацію навідники, куди стріляти по українських позиціях, коли відкрито діють російські пропагандисти? За таких обставин на цих територіях, напевно, є потреба розширити правила, що нагадують умови воєнного стану.

Всі ці речі сильно гальмували розгляд законопроекту. В якій формі проголосують поправки — не відомо. Очевидно, якісь норми будуть пом’якшені. Але в базовому тексті закону я проблем не бачу.

See also:  Что не так в законе об оценке влияния на окружающую среду

Його потрібно лише трошки «почистити». Якщо ж навіть голосування буде результативним, і набереться 226 голосів за «закон про реінтеграцію Донбасу», документ ще може видозмінюватися.

Тож деталі закону можна буде остаточно зрозуміти трохи пізніше.

Тарас Чорновіл, політичний аналітик, експерт із міжнародних питань, колишній народний депутат України   

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Реінтеграція Донбасу: які серйозні зміни чекають українців

Закон про реінтеграцію Донбасу прийняли у Верховній Раді в другому читанні. Він набере чинності наступного дня після опублікування в офіційній пресі.

Сайт “24” проаналізував головні засади закону про реінтеграцію Донбасу. Зазначимо, в документ внесли правки щодо Криму і Севастополя, тож далі йтиметься про окуповані території Луганської, Донецької областей і Криму. Повний текст документа можна переглянути на сайті Верховної Ради. Про основні зміни, які чекають нас після підписання й опублікування закону – читайте далі.

Читайте також: Рада ухвалила законопроект про реінтеграцію Донбасу

У законі про реінтеграцію Донбасі Російська Федерація вперше офіційно називається агресором. Документ визначає, що Російська Федерація є ініціатором збройної агресії проти України та окупантом частини української території. Тому Україна більше не проводить АТО, а вживає заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії.

Терористичні організації “ДНР” та “ЛНР” називатимуться “представниками окупаційних адміністрацій РФ”. Відповідно, тепер українські в'язні в полоні “ЛДНР” та Росії називатимуться не заручниками, а військовополоненими.

  • Межі окупації будуть визначатися президентом України за поданням Міністерства оборони і на основі пропозицій Генштабу ЗСУ.
  • Що змінить закон про реінтеграцію Донбасу: в Україні більше не АТО, а заручників назвуть військовополоненими
  • Читайте також: Скільки українців за мир на Донбасі “за будь-яку ціну” та в чому проблема законопроекту про реінтеграцію Донбасу

Згідно із законопроектом, Україна не відповідатиме за дії окупантів на тимчасово окупованих територіях. Водночас українська влада збиратиме інформацію про всі порушення, які там здійснюються, аби потім притягти Росію до відповідальності. Усі члени окупаційної адміністрації, тобто Плотницький, Захарченко і всі їхні псевдоміністри понесуть кримінальну відповідальність.

  1. Однак, у законопроекті не вказані ні період, ні умови заподіяння такої шкоди, ні територія, на якій це сталося, що може ускладнити доведення вини Росії в міжнародних судах.
  2. За фізичними та юридичними особами зберігається право власності на майно, у тому числі на нерухоме майно і землю на окупованій території, якщо вони здобули його у відповідності до чинного законодавства України.
  3. Читайте також: Ціна окупації Донбасу: Луценко розповіла, яку шалену суму втратила Україна

Юридичні акти, які видають окупаційні адміністрації РФ, є нечинними та не створюють правових наслідків. Україна не визнає жодного “закону”, виданого окупаційними адміністраціями Росії.

Дійсними визнаються лише документи, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи відповідно.

Замість штабу АТО тепер з'явиться Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ.

Він буде головним органом, якому будуть підпорядковані сили ЗСУ, Нацполіції і всі, кого залучають до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях. Командувача об’єднаних сил призначатиме Президент України.

Читайте також: Закон про реінтеграцію Донбасу: ТОП-8 відповідей на головні питання

В законі передбачено, що Україна залишається відданою “курсу політико-дипломатичного врегулювання конфліктів на основі норм і принципів міжнародного права та Статуту Організації Об’єднаних Націй”.

Але для забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії Україна має право залучати особовий склад Збройних сил України та інших військових формувань з усім, що їм необхідно для роботи.

Включаючи зброю, техніку, транспорт та інші здобутки цивілізації.

Командувач об’єднаних сил з урахуванням безпекової обстановки має право обмежувати в’їзд осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей та виїзд осіб із таких територій. Порядок в'їзду і виїзду осіб, а також переміщення товарів з/на окуповані території визначається Кабінетом Міністрів України.

  • Командувач Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ матиме право обмежувати в'їзд/виїзд на окуповані території
  • Читайте також: В кулуарах вони говорять “ви програли війну”, – інтерв'ю з Оксаною Сироїд про реінтеграцію Донбасу
  • Під час відсічі збройній агресії Росії у зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій, військовослужбовці, правоохоронці та особи, залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, мають право:
  • 1) застосовувати у разі крайньої необхідності зброю і спеціальні засоби до осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, які здійснюють заходи з оборони;
  • 2) затримувати і доставляти вищезазначених осіб до органів Національної поліції України;
  • 3) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а у випадку відсутності документів – затримувати їх для встановлення особи;
  • Читайте також: Турчинов розповів, хто зможе їздити до Росії, коли Рада остаточно визнає її агресором
  • 4) здійснювати особистий огляд громадян, огляд їхніх речей, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться;
  • 5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об'єктів, відбуксировувати транспортні засоби;
  • 6) входити (проникати) в житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, для виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби;
  • Читайте також: “Закон о деокупации Донбасса”: Украина выходит из Минских договоренностей?
  • 7) використовувати із службовою метою засоби зв'язку і транспортні засоби, у тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їхньою згодою), підприємствам, установам та організаціям, крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій.
  • Хоча після першого читання президентський законопроект зазнав змін, втім, документ досі далекий від ідеалу, констатують народні депутати.
  • Питання Криму

Так, наприклад, Світлана Заліщук звертає увагу на те, що хоча в тексті закону й додали до переліку окупованих територій АР Крим та Севастополь, однак в назву закону Крим не внесли. У преамбулі закону з'явилася згадка про Крим, але жодних механізмів повернення півострова законотворці не пропонують.

Не прописана дата початку окупації

У законопроекті не з'явилася точна дата окупації, на якій наполягали, зокрема, депутати від “Самопомочі”. Це допомогло б Україні відстояти права у міжнародних судах. У законі є лише посилання на закон про статус Криму. Там прописана дата початку окупації півострова. Тож норму можна витлумачити так, що окупованим у нас є лише Крим.

Читайте також: Законопроект про реінтеграцію Донбасу: довкола чого точаться запеклі суперечки

“Ми пропонуємо чітко визначити дату окупації. Саме окремих регіонів Донецької та Луганської областей для того, щоб надати можливість як звичайним українцям, так і Україні в міжнародних судах вимагати компенсацію від країни-агресора – Росії – за всі ті збитки, які вона завдала як нашим громадянам, так і взагалі країні”, – прокоментувала народна депутатка від “Самопомочі” Вікторія Войціцька.

  1. Відновлення торгівлі з окупантами?
  2. Віце-спікер Оксана Сироїд вважає, що цей закон передбачає відновлення торгівлі з окремими районами Луганщини та Донеччини.
  3. Читайте також: Україна може відновити торгівлю з ОРДЛО: Сироїд пояснила, чому

“Величезна небезпека закладена в тому, що торгуватиме армія, тобто контролюватимуть торгівлю Збройні сили, об'єднаний оперативний штаб і так званий командувач об'єднаних сил. Я думаю, це величезна трагедія для Збройних сил, оскільки торгівля і Збройні сили несумісні”, – розповіла Сироїд.

  • Позафракційний Дмитро Добродомов каже, що цим законом Рада фактично скасовує рішення РНБО про торгову блокаду ОРЛДО.
  • Можливість обмеження прав людини
  • Є велике питання щодо дотримання прав людини в частині обмеження в'їзду-виїзду на окуповані території, каже нардеп Світлана Заліщук.

Мустафа Найєм пояснює, що особи, які залучаються до здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки та оборони в Донецькій і Луганській областях, будуть наділені безпрецедентними повноваженнями (весь перелік читайте вище у розділі “На що матимуть право силовики”). За умов війни це правильно, однак, Найєм наголошує, що “ці повноваження виступають в силу при дуже неточно розписаних умовах і для для дуже широкого кола осіб”.

Умови, за яких такі повноваження набувають чинності є описаними настільки розмито, що їх можна використовувати навіть в разі пожежної безпек, – зауважив представник БПП.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*