Що, як і від кого захищатиме новий закон україни про мову

Ожидаемый после Указа Владимира Путина об упрощении получения российского гражданства жителям ЛДНР нанесла Украина. Верховная Рада Украины (ВРУ) 278-ю голосами «за» приняла закон об исключительности украинской мовы на территории Украины как единственного государственного языка.

Мощный удар нанес в ответ украинский парламент. И исключительно в украинском же стиле, то есть по себе. С разбега или наскока на все те же грабли. И – по лбу. А если грабли детские, укороченные, то еще больнее.

После вступления в силу этого акта законотворчества граждане Украины будут обязаны общаться на мове не только в присутственных местах, но и в общественных и в социальных учреждениях. На русском можно будет разговаривать только в частном общении, дома, например, на кухне. А в силу он вступит сразу после подписания занимающим (пока еще) пост президента Петром Порошенко.

Попробуем ответить на несколько вопросов, связанных с этим решением.

ПОДПИШЕТ ЛИ ЗАКОН ПОРОШЕНКО?

Петр Порошенко обещал сразу после проигрыша во втором туре: если парламент примет языковый закон еще во время исполнения им обязанностей президента, он тут же подпишет его.

Спикер Рады Парубий, шепелявя и теряясь в словах от волнения пообещал, что это обязательно случится на заседании ВРУ 25 апреля. И сдержал слово, развязав руки Порошенко.

Во-первых, тот тем самым продемонстрирует неизменность своей внутренней политики, и сохранит для себя голоса националистически настроенного радикального электората, а также исполнения предвыборных обещаний, несмотря на проигрыш: «Армия. Мова. Вера».

Кроме того, он прекрасно понимает, что вступление этого закона в силу лишь усугубит раскол среди населения Украины, а значит, осложнит работу его сменщика. Прекрасная возможность, тем более, что его никто ни в чем не сможет упрекнуть – ведь процесс начался еще задолго до выборов.

ГДЕ МОВА СТАНЕТ ОБЯЗАТЕЛЬНОЙ?

Проще ответить, где она таковой не будет. Итак, общение исключительно на украинском станет исключающей всякие иные варианты в органах государственной власти.

Общаться на украинском будут обязаны не только высшие лица государственной власти – президент, премьер, министры, народные депутаты – но и чиновники в самой последней сельской администрации, а также педагоги, врачи и прочие медработники, Нотариусы, судьи, адвокаты, библиотекари, сотрудники правоохранительных органов, следствия, прокуратуры, спецслужб. Короче, абсолютно все бюджетники. Причем, не только по вопросам исполнения своих обязанностей, но и между собой, а также при оказании услуг – с населением. Фельдшер «Скорой» будет обязан говорить с потенциальным нуждающимся в медицинской помощи на мове, вне зависимости, понимает тот его или нет. А учителя и педагоги абсолютно во всех учебных заведениях страны не только со своими обучаемыми на уроках, но и между собой на переменках смогут изъясняться только на украинском.

Що, як і від кого захищатиме новий закон України про мову

Пикет украинских националистов у стен Верховной рады во время обсуждения закона о языке. REUTERS

Обязательное и исключительное пользование украинским языком распространяется на все совещания, заседания, госслужащие обязаны будут использовать компьютерные программы исключительно с интерфейсом на украинском языке.

Заседания в суде и исковые заявления должны в обязательном порядке вестись на нем же. Реклама, предвыборная агитация – все на «исключительном».

Не станет исключением и армия с флотом – все команды, в том числе, и на боевое применение, должны отдаваться только на украинском.

Украинский язык стал «исключительным» на Украине.

А специальные «языковые инспекторы» смогут присутствовать на любых совещаниях в любых госорганах (кроме секретных), требовать у общественных организаций и политических партий, чтобы все документы были оформлены на мове.

КАКИЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ЗА НЕИСПОЛНЕНИЕ ДЛЯ ГРАЖДАН?

Это, наверное, один из самых сложных вопросов. Закон обязывает всех граждан владеть государственным языком, и для получающих гражданство Украины и чиновников станет обязательным сдача экзаменов по языку.

За неудовлетворительные результаты при сдаче экзаменов для чиновников предусмотрены штрафы в диапазоне от 3,4 тысячи до 11,9 тысячи гривен.

Естественно, что пи этом они попрощаются или не смогут занять должности, на которых находятся или претендуют на них.

Для обычного населения такие штрафы вроде бы не предусмотрены, но в законе есть одна хитрая статья о «неуважении» к государственному языку, которая предусматривает наказание уже по соответствующей статье Уголовного Кодекса Украины. Поскольку значения термина «неуважение» не расшифровывается, то шанс навесить на себя «уголовку» есть практически у каждого русскоязычного жителя Украины.

КАКИЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ДЛЯ УКРАИНЫ?

Здесь надо четко делить на внутренние и внешние. С внешними проще. «Языковым» законом неоднократно выражали недовольство Румыния, Польша, Словакия, Чехия и ряд других стран ЕС. В ОБСЕ требовали привести этот законопроект к международным стандартам и обязательствам Украины.

В Европе очень чутко относятся к ситуации с языками национальных меньшинств, в частности, настоящим камнем преткновения «языковой» вопрос для Украины стал в отношениях с Венгрией. Будапешт пообещал блокировать любые попытки Киева сблизиться с Евросоюзом и НАТО, пока эта ситуация не разрешится в соответствии с его требованиями.

То есть можно сказать, что принятием этого закона команда Порошенко значительно усложнила команде Зеленского путь к той самой евроинтеграции, который сама же прописала в Конституции страны.

Еще более масштабными последствия станут для развития внутренней ситуации на Украине. Русскоязычные этнические украинцы не будут допущены ни в один орган государственного или муниципального управления. Эти граждане Украины будут, по сути, лишены части своих гражданских прав.

Для двуязычного Киева и центральных регионов Украины, как практически и для всего Юго-Востока – принятие этого закона равносильно удавке, которую станут затягивать на их шее. Можно прогнозировать не единение нации, а лишь еще больший раскол, рост сепаратистских настроений и ненависти одних регионов к другим.

А бегство населения из страны получит дополнительный стимул.

Вряд ли стоит говорить, что для жителей ЛДНР принятие и вступление в силу этого закона станет еще одним подтверждением правильности их выбора и пути на развод с Украиной и получения гражданства РФ.

ЧТО С ЯЗЫКАМИ НАЦМЕНЬШИНСТВ?

По поводу языков отдельных национальных меньшинств парламентарии обещают разработать законопроект о сферах их применения и внести на рассмотрение его примерно через полгода. С учетом необходимости проведения экспертиз, согласований, внесения поправок и т.д.

, а также выборов и формирования нового состава ВРУ, можно смело сказать, что решением этой проблемы будет заниматься парламент Украины следующего созыва. При этом, наиболее вероятно, что обещанный законопроект коснется венгерского, словацкого, румынского, чешского, болгарского и прочих языков нацменьшинств, но откажет в таком статусе русском языке.

Поскольку все прекрасно понимают, что дай русскому языку хоть малейший шанс и какой-либо официальный статус, «исключительный» украинский окажется абсолютно неконкурентоспособным.

СМОЖЕТ ЛИ ЗЕЛЕНСКИЙ ИЗМЕНИТЬ ИЛИ ОТМЕНИТЬ ЭТОТ ЗАКОН?

Для начала стоит спросить, а захочет ли он это сделать? Пока оснований для этого не наблюдается, хоть перед выборами новый глава Украины и говорил что-то невнятное про то, что не стоит преследовать русский язык. Кстати, сам он изъясняется на мове с большими затруднениями и в таких случаях или при первой возможности с облегчением переходит на русский.

Що, як і від кого захищатиме новий закон України про мову

Владимир Зеленский одержал уверенную победу во втором туре президентских выборов. REUTERS

Інтереси української мови захищатиме новий закон

Після палких дебатів і кількох невдалих спроб Верховна Рада таки проголосувала у першому читанні законопроект 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який стане основою для нового мовного закону в Україні.

Над текстом цього законопроекту, автори якого — народний депутат і голова профільного комітету Микола Княжицький (партія «Народний фронт») та Ірина Подоляк («Об’єднання «Самопоміч»), працювало понад 70 народних депутатів з усіх політичних фракцій, до його розроблення долучалися експерти-філологи й представники кількох десятків неурядових організацій. Про офіційну підтримку від уряду законопроекту 5670-д під час засідання заявив і віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко, який наголосив, що ухвалення мовного закону виходить за межі лінгвістичних норм, а є питанням національної безпеки.

See also:  Призначення документальних позапланових перевірок за ухвалою слідчого судді є незаконним

Отримати 261 голос народних обранців у сесійній залі на користь законопроекту 5670-д виявилося непросто.

Йому довелося витримати конкуренцію із законопроектами 5556 авторства представника БПП Ярослава Лесюка та 5669 від представника партії «Свобода» Михайла Головка.

На голосування виносили ще й законопроект 5670, проте з огляду на те, що законопроект 5670-д став його доопрацьованою версією і над ним працював той самий колектив авторів, 5670 було знято з голосування.

За словами Миколи Княжицького, законопроект 5670-д найширший, оскільки регламентує використання української мови у всіх сферах суспільного життя: судочинстві, документообігу, освіті, мистецтві, кінематографі, книговидавництві, ЗМІ, сфері обслуговування тощо.

  Документ зобов’язує не лише перших осіб держави, а й інших чиновників і працівників освітніх та медичних закладів комунальної й державної форми власності вільно володіти д­ержавною мовою. Порушників мовного закону штрафуватимуть від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів.

Знущання з української мови прирівнюється до наруги над державними символами України, що карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Контролюючі функції законопроект покладає на уповноваженого із захисту української мови, який серед іншого оприлюднює висновки щодо ознак приниження української мови у публічних виступах.

Над текстом законопроекту 5670-д члени профільного комітету та автори працювали до останнього моменту. Вони вирішили прибрати з нього найрезонансніші положення.

Ідеться зокрема про запровадження служби мовних інспекторів, які повинні були відстежувати виконання норм закону, а також про центр української мови, який мав проводити іспит з української для тих, кого закон зобов’язує у діяльності послуговуватися українською.

Останні правки гармонізували, зокрема статтю закону щодо мови освіти. Тепер вони, за словами Миколи Княжицького, відповідають закону про освіту та рекомендаціям Венеціанської комісії до нього.

Що, як і від кого захищатиме новий закон України про мову

Найбільше критики на адресу авторів 5670-д прозвучало у зв’язку з тим, що в ньому нема згадки про мовні права нацменшин. На це Ірина Подоляк заявила, що закон присвячений саме питанню державної мови, а «права мов корінних народів і нацменшин містяться у законі про нацменшини та Європейській хартії регіональних мов та мов нацменшин, які ухвалені й виконують в Україні».

У законопроекті 5556, який у рейтинговому голосуванні разом із 5670-д набрав найбільше голосів, крім утвердження української як державної, було задекларовано, що держава піклується про мови корінних народів та нацменшин, яким загрожує зникнення.

Документ визначав порядок застосування державної мови у суспільних сферах, проте, наприклад, щодо сфери обслуговування, охорони здоров’я, транспорту тощо він хоч і зобов’язував працівників використовувати українську, але в тих населених пунктах, де не менш як третина жителів зараховує себе до нацменшини, ця норма була необов’язковою.

Ярослав Лесюк під час представлення свого законопроекту за­уважував, що його реалізація не потребує фінансових витрат, на відміну від законопроекту 5670-д.

Щодо законопроекту свободівця Михайла Головка, який зібрав найменше голосів, той зобов’язував усіх претендентів на українське громадянство, а також кандидатів на високі державні посади скласти держіспит на знання мови.

Ця норма не поширювалася на мову релігійних обрядів та на приватне спілкування між особами.

Документ передбачав створення нацкомісії зі стандартів державної мови й інспектування чиновників на знання мови та адміністративну відповідальність, штрафування за недотримання мовних норм.

Голосування за новий мовний закон давалося дуже складно. Депутати від «Опозиційного блоку» бойкотували процес. А фракція БПП не хотіла підтримати закон 5670-д. Спікерові Верховної Ради Андрієві Парубію, який пообіцяв, що ніхто з депутатів не вийде із зали доти, доки не вирішиться питання мовного закону, довелося продовжити час ранкового засідання.

Він запропонував депутатам проголосувати за об’єднання двох законопроектів 5556 і 5670-д, щоб згодом узяти їх за основу для нового, проте і ця пропозиція не зібрала необхідних 226 голосів.

І тільки після виступу народного депутата від БПП Ігоря Гриніва, який закликав колег підтримати 5670-д за умови, що його автори до другого читання внесуть у нього істотні правки з урахуванням тексту законопроекту Ярослав Лесюка, відбулося результативне голосування.

  На авторів закону ще чекає чимало копіткої роботи, а його доповнена правками   версія має пройти друге голосування. Коли відбудеться ця історична подія, поки що не відомо, проте перший важливий крок до нового закону про українську мову вже зроблено.

Новий Закон про мову. Що до чого? | Український інтерес

25 квітня 2019 року – дата, яка стала історичним днем для єдності українського народу. Цього дня Верховна Рада України ухвалила “Проект Закону про забезпечення функціонування української мови як єдиної державної” №5670-Д. Цю подію відзначили оплесками та гімном, який співали й депутати в Раді, й активісти під нею.

Процес ухвалення Закону тривав майже 2 роки. Перший варіант законопроекту опублікували ще в червні 2017-го. Потім він мовчки чекав своєї черги до розгляду та був ухвалений у першому читанні в жовтні 2018-го.

Однак і на цьому шлях до формування окремого Закону не закінчився.

Законопроект №5670-Д відкладався спочатку до Нового року, потім на “після свят”, а вже в лютому 2019-го виявилося, що в нього потрібно внести понад дві тисячі правок.

Правили документ немало-небагато – 2 місяці, з 28 лютого до 25 квітня включно. Це зокрема пов’язано й з великою кількістю зауважень (2082 правки), й з важливішими державними справами (наприклад, два етапи виборів президента України, дати яких якраз припадали на період “виправлення помилок мовного закону”).

Понавиправлялися й рушили голосувати. Зранку Чистого четверга нардепи розглянули останні 17 правок та ухвалили законопроект. Із 348 присутніх, “ЗА” проголосували 278 депутатів, а “ПРОТИ” – 38. Водночас утрималося 7 та не голосували 25.

“Як ми в Чистий четвер ухвалювали декомунізацію, так у Чистий четвер необхідно ухвалити закон про мову”, – зазначив напередодні голосування глава ВРУ Андрій Парубій.

Мова – це зброя, чи не так?

Новий “мовний закон” затверджує, що українська мова – єдина офіційна державна мова України. Відтепер її має знати кожен громадянин. Обов’язково користуватися солов’їною в діловодстві, документації, публічних виступах, друкованих та усних засобах масової інформації тощо.

Водночас Законом передбачено, що будь-яка спроба запровадити багатомовність (у спосіб, який не прописано Конституцією України) буде розцінюватися як провокація мовного розколу, міжетнічного протистояння, суспільної ворожнечі та зміна конституційного ладу. За зневажання української мови громадянин нестиме юридичну відповідальність так само, як за наругу над державними символами.

Усі мовні реформи, прописані в Законі, спрямовані на те, щоб суспільство сприймало державну мову як фактор єдності та національної безпеки України. Адже для створення сильної нації людям потрібні три складові: територія, релігія та мова.

Український народ відтепер має дві з трьох: релігію (підписано Томос про створення автокефальної, незалежної Української православної церкви) та мову (ухвалено чинний “мовний закон”). Лишилася територія. За неї боремося. Зокрема й мовою.

Для кого тепер українська – обов’язкова

Закон визначає окремі категорії людей, які зобов’язані володіти українською та використовувати її під час роботи на всій території України. Це стосується:

  • керівництва
    держави та народних депутатів;
  • представників
    місцевого самоврядування;
  • суддів
    та прокурорів;
  • працівників
    Національного банку України;
  • офіцерів,
    які проходять військову службу за
    контрактом;
  • поліціянтів;
  • педагогів
    (крім іноземних вчителів, що викладають
    за певними освітніми програмами);
  • представників
    сфери культури;
  • медиків
    державних та комунальних закладів
    охорони здоров’я;
  • представників
    сфери обслуговування споживачів;
  • освітян
    та науковців;
  • працівників
    телебачення, радіомовлення та друкованих
    ЗМІ;
  • прикордонників;
  • посадових
    та службових осіб підприємств, установ
    чи організацій державної і комунальної
    власності.

Де ще потрібно висловлюватися державною

Окрім держслужбовців та інших перерахованих вище, українська мова є обов’язковою для:

  • всієї офіційної документації;
  • книгодрукування та книговидання;
  • інтернет-сайтів;
  • інтерфейсів комп’ютерних програм;
  • загальної інформації (наприклад, оголошення);
  • реклами;
  • транспорту (інформація про зупинки, вартість проїзду тощо);
  • дорожніх знаків та вивісок;
  • спортивних заходів;
  • написання офіційних та географічних назв, а також імен відповідно до українського правопису;
  • зовнішнього незалежного оцінювання (окрім ЗНО з іноземних мов);
  • публічних заходів.
See also:  Всу: для виселення особи, яка проживала у житловому приміщенні на підставі договору оренди, слід подавати позов обґрунтовуючи положеннями цивільного, а не житлового законодавства

Однак тут є свої особливості. Якщо будь-яка з названих сфер потребує застосування іншої (не української) мови – це можна влаштувати, але за однієї умови – обов’язково дублювати всю інформації державною, а за потреби й жестовою мовою.

Як бути іноземцям та національним меншинам

Новий Закон про мову не заперечує життя на території України іноземців та національних меншин. Через це на законодавчому рівні передбачено, що будь-хто матиме вільний доступ до підручників, словників та посібників з української мови. Водночас держава забезпечує всі умови для вивчення української мови в будь-якому віці та в будь-який зручний спосіб (інформальна та неформальна освіта).

Основною мовною проблемою для іноземців та національних меншин є освіта. Тому для зручності сучасне навчання в Україні може проводиться двома мовами: державною та іноземною (англійською або іншою мовою країн Європейського Союзу). Однак українська має бути обов’язковою.

Мову національних меншин охочі можуть обрати як окрему додаткову навчальну дисципліну. Викладати ж нею всі предмети не будуть, адже це суперечитиме Закону. Аргументують це рішення тим, що на вивчення державної мови представникам нацменшин держава виділяє достатньо часу: від дошкільної до вищої освіти та додаткових навчальних курсів.

Іспит з мови для громадянства

Одним із нововведень, яке здивувало багатьох, є те, що для отримання українського громадянства необхідно буде складати іспит з мови. Порядок проведення такого випробування встановлюється Кабміном, а вимоги – Національною комісією.

Після його успішного проходження, людині видадуть сертифікат, який засвідчуватиме рівень знань державної мови та даватиме (або ж ні) змогу отримати громадянство України. Навіщо це? Чесно кажучи, дуже корисно знати мову країни, у якій ти живеш.

Такий іспит, до речі, мають складати й держслужбовці. Їм це потрібно для того, щоб показати свої знання української мови. Виділятимуть три рівні знань: А – початковий, В – середній, С – вільний.

Деякі особи можуть отримувати громадянство й без іспиту, але зобов’язуються оволодіти мовою протягом року від надання їм статусу “громадянин України”. До числа таких людей відносять тих, хто має заслуги перед Україною, служить у Збройних силах України або ж має нагороду державного рівня.

Національна комісія та Уповноважений із захисту української мови

Відповідно до Закону, створюється Національна комісія, яка відповідає за низку питань щодо державної мови. Зокрема:

  • напрацьовує стандарти української мови (правопис, термінологію, транскрибування та транслітерацію);
  • затверджує вимоги до рівнів володіння державною мовою та порядок проведення їхньої перевірки;
  • організовує іспити та видає сертифікати щодо рівня знань української;
  • розробляє законопроекти, пов’язані із забезпеченням стандартів державної мови тощо.

Водночас Законом передбачене створення такої посади як Уповноважений із захисту державної мови.

Він має захищати права громадян України на отримання інформації та послуг у сферах суспільного життя державною мовою на всій території України, а також займатися усуненням перешкод та обмежень у користуванні державною мовою.

Водночас Уповноважений здійснює контроль над дотриманням “мовного закону” та накладає штрафи в разі порушення його положень.

Штрафи за недотримання Закону

У разі ухилу від Закону, Уповноважений зобов’язаний скласти Акт про виявлення правопорушення з вимогою усунути його протягом 30 днів.

Якщо ж порушення повторяться протягом року – складають Протокол, у якому зазначають і про перше, і про наступні ситуації ухилу від Закону. Водночас накладають штрафні санкції в розмірі 300-400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (5 100-6 800 гривень).

Штраф мають сплатити протягом 15 днів. У разі несплати – суму штрафу стягнуть іншим способом відповідно до законодавства.

У випадку, якщо українську мову не використовують у державній чи комерційній сфері діяльності – можуть накласти штраф до 6 800 гривень.

За спробу на офіційному рівні запровадити в Україні двомовність – можливий арешт від 5 до 10 років. А за умисне спотворення мови чи наруги над українськими цінностями – до 3 років в’язниці.

Звичайно, будь-яке рішення Уповноваженого можна оскаржити, якщо вважаєте, що ви нічого не порушували.

Де можна користуватися НЕ українською

Не все так страшно, як звучить. Вас не змушують говорити “незручними” для вас словами, якщо ви звикли спілкуватися не українською. Однаково вас не поб’ють, якщо усі свої дописи в соцмережах ви писали не державною (якщо тільки ви не президент, депутат чи керівник органів державної влади). Закон жодним реченням не забороняє спілкуватися будь-якою мовою в приватному житті громадян.

Водночас Закон не зачіпає релігію. І це логічно – ніхто не заборонить нам молитися тією мовою, якою ми хочемо. Це наше право на власну думку та свободу віросповідання.

Суспільство тільки тоді буде мати спільну думку, коли думатиме однією мовою

Новий “мовний закон” стосується й осіб з особливими потребами, зокрема українців з вадами слуху. Визначено, що саме українська жестова мова є природною для жестомовних осіб, які проживають на території України.

Водночас кожному українцю гарантують право вільно використовувати українську жестову мову в суспільному житті, вивчати та підтримувати її, а також отримувати нею освіту.

Наголошено, що жодне з положень не звужує сфери використання “жестів”.

Чинний Закон про мову закликає українців не паплюжити солов’їну суржиком, популяризувати діалекти та говірки, а також частіше використовувати українські відповідники замість запозичених іншомовних слів.

“Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови – ніяк”, – говорив Олександр Олесь. Можливо, не просто так?

Закон про держмову: як захищатимуть українську мову, і що буде з російською

У Верховній Раді України триває підготовка до другого читання законопроекту “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

На початку жовтня депутати українського парламенту більшістю голосів ухвалили його у першому читанні.

Законопроект передбачає використання української мови у всіх сферах суспільного життя: від охорони здоров’я до культури і мас-медіа, від судочинства до сфери обслуговування.

Мова отримає статус державного символу нарівні з гербом, наруга над нею або зневага каратиметься штрафами або позбавленням волі на термін до півроку. Стежити за дотриманням закону буде спеціально створена Національна комісія із стандартів державної мови та уповноважений із захисту української мови, якого призначатиме кабінет міністрів.

  • Про мовну ситуацію в Україні, зміни, передбачені новим законопроектом, своєчасність та доцільність його ухвалення та ставлення до нього DW поговорила з одним з ініціаторів ухвалення документу, депутатом Ради Миколою Княжицьким та генеральним директором Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), професором кафедри соціології університету “Києво-Могилянська Академія” Володимиром Паніотто.
  • Соціолог: Рідна мова – не завжди мова спілкування
  • Завдання нового закону про мову, передусім, полягає в тому, щоб “затвердити українську мову як державну”, “регулювати її використання в усіх сферах політичного та державного життя” та “захистити українців, які хочуть говорити своєю мовою”, каже депутат Верховної Ради, голова комітету з питань культури та духовності Микола Княжицький.
  • Крім того, додає він, новий закон важливо ухвалити і з законодавчої точки зору: він має заповнити вакуум, який утворився в частині українського законодавства після того, як у лютому 2018 року Конституційний суд скасував закон про мову, ухвалений у 2012 році (відомий як закон Ківалова-Колесніченка).

Жодних наслідків ані для російськомовного населення, ані для представників інших національних меншин, що проживають в Україні, новий законопроект не матиме, запевняє Княжицький.

За його словами, йдеться виключно про “україномовне населення країни і захист його прав”. “Усі соціологічні дослідження свідчать про те, що більшість населення України є україномовною.

See also:  Шумлять сусіди - практичні поради, законодавче регулювання,

За статистикою, понад 60 відсотків вважають українську мову рідною”, – каже ініціатор нового закону.

Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), професор кафедри соціології університету “Києво-Могилянська Академія” Володимир Паніотто називає ситуацію з визначенням україномовного і російськомовного населення “дещо проблематичною”. Питання “Яку мову ви вважаєте рідною” не відображає реальної ситуації, пояснює він. І додає, що учасники соцопитувань завжди з великою перевагою називають рідною мовою українську, але при цьому уточнюють, що з друзями або вдома розмовляють російською.

“У наших дослідженнях ми зазвичай питаємо респондентів, якою мовою їм зручніше розмовляти з інтерв’юером. На початку 90-х років російську обирали 55 відсотків опитуваних, зараз їх приблизно 45 відсотків.

Тобто ефективність українізації за ці роки виявилася не дуже високою. Частково це зменшення (частки респондентів, які обирають російську мову. – Ред.

) пов’язане зі зміною території соцдосліджень: ми вже не проводимо опитування в Криму і у частині Донбасу “, – розповідає соціолог.

Від судочинства до культури

Ухвалений у першому читанні законопроект регулює застосування державної мови в усіх державних і суспільних сферах життя.

Уся медична та судова документація вестиметься виключно українською мовою, вона ж має стати мовою спілкування судових працівників та співробітників державних і комунальних медустанов.

Втім, надати пацієнтам медичну допомогу можна буде і іншою мовою, якщо вони про це попросять.

Професійна правова допомога надаватиметься лише українською мовою. У разі проведення судового процесу іншою мовою необхідна присутність українського перекладача. Мовою всіх підприємств і організацій сфери послуг, зокрема, онлайн-магазинів і каталогів, також стане українська. Обслуговування іншою мовою буде можливим на прохання клієнтів.

Будь-які друковані ЗМІ мають видаватися українською мовою. Видання ЗМІ іншими мовами допускається лишь у тому випадку, якщо їхній зміст повністю відповідає україномовному оригіналу. У всіх місцях розповсюдження ЗМІ частка україномовних газет та журналів має становити не менше 50 відсотків.

Істотні зміни передбачені й у сфері культури. Відповідно до ухваленого у першому читанні законопроекту, мовою майже усіх культурних заходів – від музейних експозицій до театральних і концертних вистав – має бути українська. У разі використання слів іншими мовами їх необхідно дублювати в українській транскрипції.

Театральні постановки зарубіжних колективів у державних або комунальних театрах повинні супроводжуватися субтитрами українською мовою. Кількість фільмів іноземними мовами в кінотеатрах не повинна перевищувати 10 відсотків від загальної кількості фільмів на місяць.

Чи потрібен захист україномовним українцям?

Деякі противники закону вважають заплановану мовну реформу в Україні насильницькою українізацією і порушенням прав російськомовного населення України. Ініціатор закону Микола Княжицький відкидає ці звинувачення. З його словами, жодної дискримінації російськомовних мешканців України закон не передбачає, оскільки він “жодним чином не регулює використання мови у приватному житті”.

Крім того, додає депутат Ради, “люди, яких називають російськомовним населенням, українською мовою володіють бездоганно.

Про це свідчать, приміром, рейтинги українських телевізійних каналів або радіостанцій, або дані про перегляд фільмів, які давно в усіх кінотеатрах і на сході, і на заході країни, демонструються українською мовою. І люди, яких називають російськомовними, їх дивляться і розуміють”.

При цьому, продовжує Княжицький, україномовне населення країни “відчуває обмеження своїх потреб – зокрема, культурних” і “дуже часто не може отримати достатньої кількості інформації українською мовою – скажімо, по телебаченню або радіо. А ці люди хотіли би отримати захист. І закон їм такий захист гарантує”.

Чи справді україномовні мешканці країни відчувають, що їхні потреби у мовній сфері не задоволені? “У мене не склалося враження, що вони почуваються обмеженими у своїх мовних правах”, – каже генеральний директор КМІС Володимир Паніотто.

За його словами, дані соцопитувань свідчать про те, що питання, пов’язані з мовою, зазвичай посідають останнє або передостаннє місце (серед пріоритетних. – Ред.) і не сприймаються респондентами “як проблеми, які потрібно вирішувати”.

Як захищати українськумову

Одним з основних аргументів українських політиків, які підтримують ухвалення нового закону про мову, є твердження, що її необхідно захищати. “Українська мова повинна бути захищена від російської пропаганди, від різних провокацій, вона повинна бути гарантована у використанні”, – переконаний ініціатор законопроекту Микола Княжицький.

Цю думку поділяє і Володимир Паніотто. “Протягом багатьох років в Україні досить активно насаджувалася російська мова. Без якихось спеціальних заходів така жорстка конкуренція не дозволила би збільшуватися частці україномовного населення країни. Тому я думаю, що її дійсно потрібно захищати. Питання в тому, якими методами”, – розмірковує соціолог.

Правильними, на його думку, мають бути не заборонні укази, а створення нових можливостей для розвитку мови і її популяризація. Ідеальним прикладом у цьому сенсі Володимир Паніотто вважає створення у 1992 році Києво-Могилянської академії.

“Цей ВНЗ з двома робочими мовами – українською та англійською – і зараз є одним з найкращих в країні, а в перші роки існування він взагалі був найкращим. І молоді люди, які хочуть здобути першокласну освіту, прагнуть вступити до Києво-Могилянської академії.

Ось це правильний спосіб підтримки української мови”, – зазначає вчений.

Зусилля, спрямовані на захист і розвиток мови, мають бути ти обернено пропорційними віку, вважає Володимир Паніотто: “Ті заходи, які вчиняються зараз – відключення російських каналів, запровадження квот-діють однаково на усі вікові групи, а в даному випадку вони повинні бути обернено пропорційні віку: чим старша вікова група, тим менше на неї має чинитися тиск з приводу зміни мови”.

“Проблемизмовою сприймаються людьми вкрай болісно

Як ставляться до нового законопроекту мешканці України, невідомо – соцопитування на цю тему іще не проводилися. Але проблеми з мовою, за оцінкою професора Паніотто, сприймаються людьми вкрай болісно.

“Говорити якоюсь мовою – це як дихати повітрям: поки немає жодних перешкод, людина цього просто не усвідомлює. Коли починаються якісь мовні утиски, це викликає у людей велике обурення”, – пояснює очільник КМІС.

І згадує ситуацію, що склалася в Україні у 2014 році, після перемоги Майдану.

Тоді В’ячеслав Кириленко, який на той момент був віце-прем’єром і міністром культури України, запропонував скасувати суперечливий закон Ківалова-Колесніченка, який передбачав можливість запровадження статусу регіональної мови в регіонах з чисельністю національних меншин більше 10 відсотків населення, та ухвалити новий закон про мову.

Верховна Рада проголосувала за цю пропозицію, що спровокувало різку реакцію органів місцевого самоврядування у низці регіонів. В. о.

президента Олександр Турчинов заявив, що не підпише рішення парламенту про скасування закону про регіональні мови доти, допоки Рада не ухвалить новий.

Однак тему активно підхопила низка російських ЗМІ, які повідомили про те, що в Україні заборонили російську мову.

“Закон Ківалова-Колесніченка справді був не дуже вдалим, його багато критикували, але є закон, а є реальна практика. За усіма дослідженнями, його застосування нікого не особливо не турбувало, з ним жили якийсь час і могли жити далі.

Нагальної необхідності скасовувати його не було – в країні, де фактично починалася війна, це було все одно, що хлюпнути бензин до тліючого багаття. На мій погляд, це призвело до того, що кількість (проросійських. – Ред.

) добровольців на сході України збільшилася, а кількість жертв до конфлікту на Донбасі зросла”, – вважає український соціолог.

Спробу обговорення і ухвалення нового закону про мову незадовго до виборів Володимир Паніотто вважає не надто вдалою: “Можливо, новий закон про мову справді слід ухвалити, але кращий для цього час – одразу після виборів, у спокійному режимі, при тривалому обговоренні і з повнішим урахуванням думок громадськості. А ухвалювати його незадовго до виборів, коли рівень довіри виборців і без того дуже низький, – не найкраще рішення”.

Коли відбудеться друге читання законопроекту “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, поки невідомо.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*