Стягнення основної винагороди приватного виконавця: конфлікт інтересів чи конфлікт норм закону?

Міністерство охорони здоров’я України звернулось до  керівників організацій, підпорядкованим МОЗ України, з листом, щоби вкотре нагадати, про необхідність неухильного виконання вимог антикорупційного законодавства посадовими особами. Роз’яснюємо, коли ситуацію можна охарактеризувати, як “конфлікт інтересів” та що робити в таких випадках.

Що таке конфлікт інтересів

Конфлікт інтересів виникає, коли протиріччя між приватним інтересом та службовими чи представницькими повноваженнями впливають на об’єктивність або неупередженість прийняття рішення, вчинення чи невчинення дій під час виконання службових повноважень. Найчастіше (але не виключно) приватний інтерес пов'язаний із сімейними відносинами або ухваленням керівником рішень стосовно себе.

Наприклад, у лікарні працює син головного лікаря цього закладу. Звісно, головний лікар хоче піклуватися про близьку йому людину. Цим і зумовлюється його приватний інтерес. 

Якщо головний лікар має повноваження приймати рішення, наприклад, щодо преміювання своєї доньки , яка працює лікарем у цій лікарні, – це потенційний конфлікт інтересів. Тобто потенційний конфлікт інтересів виникає, коли посадова особа має службові повноваження, пов'язані із вчиненням/невчиненням дій, прийняттям рішень стосовно близької особи.

Якщо ж керівник закладу реалізовує службові повноваження стосовно близької особи – це реальний конфлікт інтересів. Тобто якщо головний лікар закладу затвердить видати премію своїй свекрусі, яка працює молодшою медичною сестрою в цьому закладі, то це реальний конфлікт інтересів. І тоді подібні дії головного лікаря – це правопорушення. 

Аналогічно, якщо цей головний лікар братиме участь у розгляді та прийнятті рішень комісії з преміювання працівників лікарні та проголосує за встановлення собі розміру премії, він порушить Закону України «Про запобігання корупції». Така ситуація – також реальний конфлікт інтересів. 

Якщо, наприклад, керівник закладу укладає договори від імені своєї лікарні на поставку обладнання з фізичною особою-підприємцем, яка є його невісткою, – це також реальний конфлікт інтересів.

До того ж у цих ситуаціях керівник порушує вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів – він не повідомив про наявність конфлікту інтересів та прийняв рішення  в умовах реального конфлікту інтересів. Це – адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією. 

Як діяти, якщо виник конфлікт інтересів

  • Керівнику необхідно постійно перевіряти, чи не потрапляє в коло його повноважень приватний інтерес, адже навіть звичні на перший погляд дії та рішення можуть мати ознаки конфлікту інтересів.
  • Якщо посадова особа не впевнена, чи існує у неї конфлікт інтересів, вона зобов'язана звернутися до Національного агентства з питань запобігання корупції і зачекати з подальшими діями до отримання  роз'яснення.
  • Якщо конфлікт інтересів виник, необхідно невідкладно повідомити про це вищого керівника або Національне агентство з питань запобігання корупції та не вчиняти жодних дій чи рішень до врегулювання ситуації. 

Законом України «Про запобігання корупції» чітко визначено способи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів.

Крім того, завжди можна  самостійно врегулювати конфлікт інтересів, позбувшись приватного інтересу. В такому випадку необхідно надати підтверджуючі документи безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Якщо конфлікт інтересів має постійний характер і його неможливо врегулювати в інший спосіб, доведеться вдатися аж до звільнення особи.

А безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглого, зобов’язаний вжити заходи врегулювання протягом двох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

Якщо в діях посадових осіб закладів, що належать до сфери управління МОЗ України, буде виявлений конфлікт інтересів і він не буде врегульований самостійно, до вказаних посадових осіб необхідно буде застосувати заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, в тому числі у вигляді звільнення з посади.

Конфлікт інтересів регулюється статтями 28-36 Закона України «Про запобігання корупції». 

Источник: https://moz.gov.ua/article/news/konflikt-interesiv-scho-ce-ta-jak-dijati-v-podibnih-situacijah

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ: ДЕ ВІН Є І ЩО З НИМ РОБИТИ

Кількість переглядів: 43810

Про що:  В яких сферах найчастіше може виникнути конфлікт інтересів? Яка відповідальність передбачена за прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів? Родичі працюють на одному підприємстві чи в раді. Чи не порушують вони закон? І як треба діяти в цих та інших спірних ситуаціях?  

  • Терміни
  • Спочатку розберемося – що ж таке конфлікт інтересів?

Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) розмежовує поняття реального та потенційного конфлікту інтересів. Згідно зі ст.

1 Закону, потенційний конфлікт інтересів – це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

 Водночас, реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

При цьому, під поняттям приватний інтерес мається на увазі будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Для розуміння змісту поняття приватного інтересу важливими є роз’яснення надані у  Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених Рішенням Національного агентства від 29.09.2017 №839. Так, у Рекомендаціях зазначається, що не слід виходити з того, що джерелом приватного інтересу можуть бути лише приватні, позаслужбові відносини. Приватний інтерес в окремих випадках може виникати й зі службових повноважень, тобто полягати у зацікавленості в ухваленні або неухваленні певних рішень, результатах службових розслідувань, дисциплінарних провадженнях, за наслідком яких особа може понести юридичну відповідальність тощо.

Як вбачається з ст.

1 Закону, близькими особами є особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також – незалежно від зазначених умов – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта.

Обмеження спільної роботи близьких осіб та конфлікт інтересів

Відповідно до ст. 27 Закону, особи, зазначені у підпунктах “а”, “в”-“з” п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Конкретно ця вимога стосується осіб, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, таких посадовців:

  • Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
  • державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
  • військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки;
  • судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);
  • особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;
  • посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;
  • члени Національного агентства з питань запобігання корупції;
  • члени Центральної виборчої комісії;
  • поліцейські.

Положення про обмеження спільної роботи близьких осіб не поширюються на:

  • народних засідателів і присяжних;
  • близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу виборної особи;
  • осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.

Коли може виникнути конфлікт інтересів

Найчастіше конфлікт інтересів виникає, коли особа, що приймає рішення про використання державних коштів у вигляді державних контрактів, субсидій і т.п.

має будь-які відносини з компанією або організацією, яка є одним з претендентів на отримання цих коштів у випадках розподілу державних коштів на конкурсній основі.

Особливо висока ймовірність виникнення конфлікту інтересів, якщо члени або керівники конкурсної комісії, яка приймає рішення про розподіл коштів, одночасно є керівниками компаній або громадських організацій, що претендують на фінансування.

Також конфлікт інтересів на державній службі виникає внаслідок існування можливостей для зловживання владою.

Наявність службових повноважень надає державним службовцям можливості управляти значними матеріальними та людськими ресурсами.

Державні службовці мають широкий доступ до інформації, можуть кардинально впливати на долю конкретної людини, що сприяє створенню умов для виникнення конфлікту інтересів.

Якщо одна з вказаних вище осіб підозрює, що при виконанні своїх посадових обов’язків може прийняти рішення в умовах потенційного або реального конфлікту інтересів, вона зобов’язана діяти так, як зазначено в Законі (дивись нижче). Відповідним чином повинен діяти і керівник особи.

Як діяти при підозрі про конфлікт інтересів

Згідно зі ст. 28 Закону, особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону (в тому числі посадові особи юридичних осіб публічного права), зобов’язані: 

  • вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
  • повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
  • не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
  • вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
  1. Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
  2. Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.
  3. Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов’язаний вжити передбачені Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
See also:  Що, як і від кого захищатиме новий закон україни про мову

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у розділі 5 Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

  • усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
  • застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
  • обмеження доступу особи до певної інформації;
  • перегляду обсягу службових повноважень особи;
  • переведення особи на іншу посаду;
  • звільнення особи.

Відповідальність

За порушення вказаних вище вимог Закону передбачена адміністративна відповідальність, а якщо вчинення дій в умовах конфлікту інтересів призвели до тяжких наслідків, то в деяких випадках і кримінальна відповідальність.

Так згідно зі ст.

172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів – тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені вище, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Кримінальна відповідальність можлива, зокрема, за зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України). 

Так, зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, – карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Істотною шкодою вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо вас зацікавили окремі питання, пов’язані з темою Інструкції, чи інші питання, – ви завжди можете поставити їх юристам ТІ Україна, відвідавши розділ «Запитання юристу» на нашому сайті.

Посилання

Источник: https://www.anticorruption.in.ua/instructions/konflikt-interesiv-de-vin-i-shcho-z-nim-robiti.html

Хто такі приватні виконавці і чим їхні повноваження відрізняються від державних?

Незважаючи на те, що інститут приватного виконавця вже досить давно успішно функціонує в багатьох європейських країнах (Королівство Нідерланди, Республіка Польща, Республіка Болгарія та інші), в Україні його було запроваджено відносно нещодавно – лише у 2016 році з прийняттям законів «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Головною метою прийняття цих законів була модернізація системи виконавчої служби в цілому, підвищення якісного рівня роботи виконавців та кількісного показника виконаних судових рішень. Однак деякі особливості функціонування  інституту приватних виконавців і досі залишаються незрозумілими для багатьох пересічних українців.

  • Варто відзначити, що, маючи на руках виконавчий документ, можна звернутися як до державного, так і до приватного виконавця, адже вони є особами, уповноваженими державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
  • Робота приватного виконавця при цьому має свою специфіку. Так, по-перше, існують рішення, які він не має права виконувати:
  • –  про відібрання і передання дитини, встановлення побачення або усунення перешкод у побаченні з нею;
  • –  за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
  • –  за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
  • –  за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
  • –  за якими стягувачами є держава, державні органи;
  • – рішення адміністративних судів та Європейського суду з прав людини;
  • –  ті, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
  • –  про виселення та вселення фізичних осіб;
  • –  про конфіскацію майна;
  • –  виконання яких віднесено до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
  • –  інші випадки, передбачені законодавством.
  • –  боржником або стягувачем є сам виконавець або близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця, пов’язані з ним особи. Пов’язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи; виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб;
  • –  боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з виконавцем;
  • –  виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів.
  • В такому випадку стягувач має право звернутися із заявою про передачу виконавчого документа до іншого приватного виконавця або ж до відповідного органу державної виконавчої служби. 
  • –  сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця;
  • –  сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця).
  • По-друге, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, якщо на момент подачі заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця та у інших випадках, передбачаних законодавством.
  • По-третє, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю необхідно буде сплатити винагороду (основну та/або додаткову). Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у таких розмірах:
  • –  у разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа – дві мінімальні заробітні плати;
  • –  у разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа – чотири мінімальні заробітні плати;
  • –  у разі виконання виконавчого документа майнового характеру – 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець протягом трьох днів з дня відкриття виконавчого провадження здійснює розрахунок основної винагороди, ознайомлює з ним сторони виконавчого провадження, роз’яснює їм порядок сплати та стягнення основної винагороди приватного виконавця. Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди.

Виплату додаткової винагороди може бути передбачено окремою угодою між стягувачем і приватним виконавцем.

Знайти приватного виконавця доволі просто: достатньо зайти на сайт Міністерства юстиції України – https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer, де розміщено Єдиний реєстр приватних виконавців України, обрати регіон пошуку, і система самостійно знайде приватних виконавців, які  зможуть надати кваліфіковану допомогу. Звертаємо увагу, що виконавчі документи приймаються до виконання за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Для відкриття виконавчого провадження необхідно подати до приватного виконавця наступні документи: заяву про примусове виконання рішення у письмовій формі, оригінал (дублікат) виконавчого документа, квитанцію про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску, документ, що підтверджує повноваження представника (у випадку, якщо заява подається представником стягувача), а також інші необхідні документи (у разі виконання рішення про конфіскацію майна). На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ подається окрема заява про примусове виконання рішення.

See also:  Рішення судів: штраф за маски незаконний, а держава повинна забезпечити громадян масками!

Источник: https://blog.liga.net/user/ashevchenko/article/hto-taki-privatni-vikonavtsi-i-chim-ihni-povnovajennya-vidriznyayutsya-vid-derjavnih

Про обмеження в антикорупційному законодавстві

   Завданням кожного службовця є неупереджене виконання своїх службових обов’язків, беззаперечне дотримання норм законів, що визначають порядок походження служби, є насамперед головним для нього під час прийняття рішення про вступ на публічну службу.

Враховуючи те, що у кожного з нас є близькі та родичі, на службі неодмінно будуть виникати такі ситуації, коли незалежно від бажання службовця вони можуть бути розцінені як конфлікт між особистими інтересами та інтересами служби.

А тому єдиним правильним буде рішення про використання свого службового становища лише в межах закону. А які вони ж ці межі?

    Згідно зі ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» конфліктом інтересів вважається суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких  може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

    Конфлікти інтересів завжди є небезпечними з точки зору антикорупційного Закону, оскільки у посадовців може виникнути спокуса використання своїх повноважень при вирішенні ситуацій та можливості отримання за це матеріальної чи іншої вигоди.

Тому антикорупційним Законом і впроваджено інститут конфлікту інтересів. Узагалі таке поняття, як «конфлікт інтересів», є оціночним, адже неможливо чітко визначити коло всіх тих особистих інтересів службовця та тих ситуацій, за яких вони ввійдуть у суперечність з інтересами служби.

Як правило, до конфлікту інтересів належать ситуації, коли публічний посадовець приймає на службі рішення чи вчиняє офіційні дії з питань, що будь-яким чином стосуються його родичів чи близьких осіб.

Також зацікавленими сторонами в даному випадку можуть бути і суб’єкти господарювання, з якими цей посадовець напередодні вступу на державну службу перебував, наприклад, у трудових правовідносинах.

    Отже, як свідчить практика, конфлікти інтересів виникають дуже часто. Тому в антикорупційному Законі було навіть передбачено механізм запобігання корупційних дій на тій стадії, коли факту порушення ще не сталося, але з’явився відповідний чинник, що може спричинити зазначене порушення.

    Адміністративна відповідальність за дане порушення встановлена у ст. 1727 КпАП.

З цієї статті випливає, що за неповідомлення особою безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів її може бути притягнено до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі від 10 до 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На сьогодні цей розмір становить від 170 до 2550 грн.

    Для притягнення до відповідальності за вказаною статтею спочатку потрібно встановити, чи мала місце ситуація конфлікту інтересів, а тому слід визначитися з суб’єктом та об’єктом за даним правопорушенням та суб’єктивною і об’єктивною стороною самого корупційного правопорушення.

    Субєкт правопорушення

    Статтею 14 антикорупційного Закону визначено, що до кола осіб, які повинні уникати конфлікту інтересів, належать особи, зазначені у п.1, пп.»а», «б» п.2 ч.1 ст.4 цього Закону.

Так, до кола суб’єктів даного правопорушення належать державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, а також до такого кола входять особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків.

    Слід зазначити, що інколи для з’ясування, чи є особа суб’єктом правопорушення за даним обмеженням, необхідно буде дослідити спеціальні закони та підзаконні акти, встановити статус установи, в якій працює особа, визначитися зі схемою підпорядкованості в зазначеній установі та інколи навіть необхідно вивчити такі локальні акти, як регламенти, положення, посадові інструкції тощо. А тому буде дуже доречно при призначенні на посаду одразу зрозуміти для себе, чи належите ви до кола суб’єктів відповідальності за даним правопорушенням та чи може бути вас притягнуто до відповідальності за порушення обмеження щодо конфлікту інтересів.

  •     Отже, якщо ви маєте статус державного службовця чи посадової особи органу місцевого самоврядування, чи отримуєте заробітну плату за рахунок державного або місцевого бюджету, чи надаєте публічні послуги, то слід сміливо робити висновок, що ви є суб’єктом відповідальності за порушення обмежень щодо конфлікту інтересів.
  •     Суб’єктивна сторона
  •     Однією з найцікавіших складових будь-якого правопорушення полягає у тому, що в діях або бездіяльності посадовця обов’язково повинні бути чотири складових. У випадку визначення суб’єктивної сторони за таким корупційним правопорушенням, як конфлікт інтересів, зазначимо,  що такими складовими є:
  •     вина–  особа усвідомлює, що вчинене нею замовчування того факту, що в неї виник конфлікт інтересів, а вона не прийняла жодних дій для його усунення, і є тим суспільно-небезпечним діянням, що призведе до суспільно-небезпечних наслідків, оскільки завжди корупційні правопорушення вчиняються лише умисно;
  •     мотив– розуміння особою, що вчинення чи не вчинення нею дій з приховування ситуації з конфлікту інтересів здійснюється нею з будь-яких корисливих мотивів;
  •     мета– розуміння особою, що в майбутньому такі її діяння принесуть певну вигоду для себе чи інших близьких їй осіб;
  •     емоційний стан– посадова особа усвідомлює той факт, що вона сама приймає рішення про замовчування факту виникнення конфлікту інтересів, без втручання будь-яких інших осіб, або незважаючи на будь-які інші події.
  •     Лише після того, як буде досліджено та встановлено судом, що всі ці складові наявні в діях чи бездіяльності особи, відносно якої складено протокол, її може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення обмежень антикорупційного Закону у вигляді недодержання вимог щодо недопущення конфлікту інтересів.
  •     Обєкт та обєктивна сторона

    Згадаємо, що за загальним визначенням  об’єктом правопорушення завжди виступає благо, охоронюване законом та визнане суспільством.

Що буде конкретно виступати об’єктом у випадку неподолання особою конфлікту інтересів, точно визначити не можна.

Зазначимо лише, що у всіх випадках  порушення обмежень, встановлених антикорупційним Законом, буде один і той самий об’єкт правопорушення – це всі відносини, що складаються у сферах суспільного життя та охороняються законами.

   Об’єктивна сторона корупційних правопорушень, як правило, означає, що вони можуть бути вчинені у вигляді активних дій або бездіяльності.

Переважна більшість корупційних проявів полягають у вчиненні дій, хоча в нашому випадку таке діяння, як порушення обмеження з виникнення конфлікту інтересів, полягає саме у бездіяльності посадовця в умовах, коли антикорупційний Закон вимагає від чиновника вчинити певні дії, а саме – дії, пов’язані з повідомленням  будь-яким способом свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

    Наприклад, головному спеціалісту надійшла на розгляд заява зацікавленої юридичної особи про одержання нею ліцензії.

У поданій заяві вказується про необхідність отримання такої, але заявник надає не всі документи, визначені законом для отримання необхідного документа.

Керівник цієї юридичної особи є близьким родичем головного спеціаліста, тому в останнього з’являється конфлікт інтересів. Можливі два шляхи вирішення даної ситуації: один – правомірний, а інший – ні.

    У першому випадку головний спеціаліст повідомляє своє безпосереднє керівництво про зазначену ситуацію і з чистим сумлінням продовжує працювати, але вже над вирішенням інших завдань. А керівник призначає іншу особу виконавцем для вирішення даного питання.

    І другий варіант розвитку даних подій. Спеціаліст змовчує про виникнення даної ситуації, усвідомлюючи при цьому, що його дії порушують обмеження антикорупційного Закону.

Але незважаючи на це, він готовий заради того, що ці його дії в майбутньому приведуть до деякої подяки чи визнання з боку його близького родича, порушити зазначене обмеження. При цьому він сам приймає  таке рішення, без тиску з будь-якого боку. Оформлює ліцензію та передає її на підпис своєму керівнику.

Ось ми і маємо змодельовану ситуацію, що відображає як сам об’єкт правопорушення, так і об’єктивну сторону правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст..1727 КпАП.

    Чи є конфлікт інтересів нездоланним?

    Ситуації, що можуть бути розцінені як конфлікт інтересів, можуть виникати, але вони не є нездоланними. Якщо цей конфлікт все-таки стався, антикорупційний Закон підказує нам, як ми маємо діяти в даній ситуації.

    У ст.14 антикорупційного Закону зазначено, що посадовці зобов’язані:

  • уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;
  • повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

    Антикорупційний Закон не регламентує, в якій саме формі підлеглий повинен повідомити безпосереднього керівника про виникнення конфлікту інтересів – в усній чи письмовій.

Проте , у таких випадках для розмежування відповідальності підлеглим особам рекомендується надавати керівнику письмове повідомлення.

Обов’язком керівника буде прийняття рішення про відсторонення підлеглого, у якого виник конфлікт інтересів, від вирішення даного питання.

    Наведемо приклад. Вам на виконання надійшов матеріал для прийняття відповідного рішення. При ознайомленні з цим матеріалом з’ясувалося, що він стосується ваших близьких родичів.

З одного боку, ви можете вирішити це питання та при цьому ще й отримати подяку від своїх родичів, а з іншого – вас може бути притягнуто до відповідальності за порушення антикорупційних обмежень.

Зважте: що для вас краще – повідомити про зазначений факт свого безпосереднього керівника чи вирішити питання близької вам особи по суті і потім залишити свою улюблену роботу з підстав порушення обмежень антикорупційного Закону.

При цьому уявіть, що відносно вас ще може бути складено протокол про зазначене корупційне порушення та на його підставі суд прийме рішення визнати вас винним у здійснення цього корупційного правопорушення. Далі вас може бути притягнуто до відповідальності та призначено покарання  – адміністративний штраф у розмірі від 10 до 150 нмдг. І це ще не все. Рішення буде внесено до Загального реєстру судових рішень про притягнення до відповідальності за корупційні діяння.

    Також можливий варіант, коли ваш керівник призначить службове розслідування для виявлення факту вчинення корупційного правопорушення та за його результатами прийме рішення про ваше звільнення з посади.  Але і це не всі можливі наслідки.

  У разі виявлення бажання в подальшому вступити на державну службу ви не зможете цього зробити, тому що вам буде відмовлено в призначенні на посаду, оскільки при проведенні спеціальної перевірки буде виявлено факт притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення.

See also:  Як позначиться на єврономерах закон про парковки

            Цей приклад яскраво демонструє дію антикорупційних механізмів.

     Розглянемо ще один приклад. Посадовець повідомив своє керівництво, що склалися такі обставини, за яких у нього виник конфлікт інтересів: наприклад, його близьку особу було призначено на більш високу посаду, після чого він тепер перебуває у її безпосередньому підпорядкуванні, а отже, виникає конфлікт інтересів. Що робити в такій ситуації керівнику?

      У першу чергу посадовець повинен визначитисяз тим, чи зазначено шляхи подолання конфлікту інтересів у спеціальному законі, який регулює порядок проходження служби в установі (для державних службовців ЗУ «Про державну службу»). Якщо ні, то звертаємося до норм загального законодавства про працю, тобто скористаємося нормами КЗпП, застосовуючи які можна подолати ситуацію конфлікту інтересів.

     Наприклад, можна скористатися такою можливістю, як переміщення службової особи на іншу посаду, в інший структурний підрозділ у межах його спеціальності та кваліфікації. Порядок такого переміщення передбачено ч.2 ст.32 КЗпП.

У разі неможливості такого переміщення особу повинно бути звільнено з займаної посади. Таке звільнення і буде тим єдиним шляхом, завдяки якому можна усунути порушення антикорупційного Закону в частині подолання конфлікту інтересів.

           Конфлікт інтересів при безпосередньому підпорядкуванні

     При розгляді теми конфлікту інтересів слід відзначити, що таке порушення обмежень антикорупційного Закону, як не усунення безпосереднього підпорядкування близьких осіб, застосовується норма Закону, яка передбачає відповідальність за порушення обмежень щодо подолання конфлікту інтересів, тобто відповідальність, установлена ст.1727 КпАП (особі, що порушила зазначене обмеження, призначається стягнення саме за цією нормою КпАП).

      У разі роботи близьких осіб у безпосередньому підпорядкуванні неодмінно виникає суперечність між особистими інтересами та службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість в прийнятті рішень, а також на вчинення чи не вчинення  дій під час виконання ними  службових повноважень, а саме такий зміст і розуміється під конфліктом інтересів.

     Дуже часто виникає запитання, чи вважається порушенням установлених обмежень щодо конфлікту інтересів у випадку безпосереднього підпорядкування. Так, вважається! Навіть якщо ситуація, що зумовила виникнення конфлікту інтересів, є тимчасовою і скоро минеться, потрібно негайно повідомити про неї своє безпосереднє керівництво.

Источник: https://kazatin-rda.gov.ua/ce-vazhlivo/pro-obmezhennya-v-antikorupcijnomu-zakonodavstvi/

Чи є відповідальність за порушення конфлікту інтересів? Кому повідомляти і які наслідки таких дій?

Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій статті 65 Закону, якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в ч.1 ст. 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Необхідно відрізняти правопорушення пов язані з корупцією від корупційних правопорушень.

Ці два поняття спеціально розділені в законодавстві щоб превенцію, тобто запобігання корупції (заповнення е-декларацій, конфлікт інтересів тощо)  не видавали в показниках за боротьбу з  корупцією, на якій  раніше робили показники  боротьби, притягуючи до відповідальності за превентивні міри,  оминаючи  припинення корупційних схем, в т.ч. ТОП-корупцію.

  • Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов’язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності:
  • дисциплінарну відповідальність за:
  • – неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку та ступені вини особи);

– неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку (застосовується обов’язково) (ч.2 статті 65 Закону).

  1. цивільно-правову відповідальність за:
  2. – вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України).
  3. адміністративну відповідальність за:

-неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від1700 до 3400 гривень, а в разі застосування положень ч.5 ст.30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року)(ч.1 статті 172-7 КУпАП);

-вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3400 до 6800 гривень, а в разі застосування положень частини п’ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.2. статті 172-7 КУпАП);

-за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення(штраф від 6800 до 13600 гривень з (обов’язковим) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік)(ч.3.статті 172-7 КУпАП);

-за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення настане відповідальність за ст.172-4 КУпАП;

-а за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви)- за 172-5 КУпАП.

Керівнику ж за невжиття заходів щодо протидії корупції за ст.172-9 КУпАп.

  • Загальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності визначається КУпАП, водночас спеціальний Закон містить окремі спеціальні норми, які також враховуються при здійсненні провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення, пов’язане із корупцією.
  • Так, згідно з положеннями частини п’ятої статті 65 Закону особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.
  • У разі ж закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення особі, відстороненій від виконання службових повноважень, відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого таким відстороненням.

В аспекті кримінальної відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам’ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання службовим становищем»(стаття 364  Кримінального кодексу України), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»(стаття 368 КК України), ст.191 КК тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

Так Вимагання, прохання, одержання “подарунку” у зв’язку із здійсненням діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від того, до чи після виконання відповідної дії надано і одержано «подарунок» — це не ст. 172-5 КУпАП, а статті 368, 368-4 КК.

Не передання відповідному органу одержаного подарунка як подарунка державі, територіальній громаді, державному чи комунальному підприємству — це не ст. 172-5 КУпАП, а стаття 191 КК або, залежно від предмета, статтями 262, 308, 312, 313, 357, 410 КК.

Використання службових повноважень або становища та пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди, у т.ч. використання державного чи колективного майна в приватних інтересах, за наявності істотної шкоди кваліфікується не за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а за статтями 191, 364, 364-1 КК.

Для керівників же умисне неприпинення корупційного злочину, що вчиняється підлеглим, якщо це заподіяло матеріальні збитки на суму 250 і більше нмдг тягне за собою відповідальність передбачену ст. 426 КК України.

Виявлений конфлікт інтересів (адміністративні та дисциплінарні) оскаржується до  керівника органу влади,  та/ або до НАЗК, які мають належним чином розглядати  отримані звернення і реагувати  з його врегулювання відповідно  своїх повноважень.

На сайті НАЗК можливе подання заяви в електронному вигляді  https://nazk.gov.ua/report-corruption

Поштова адреса НАЗК: м.Київ, бульвар Дружби народів, 28, 01103; e-mail: info@nazk.gov.ua

Повідомити про корупційне правопорушення можна також телефоном: +38(044)200-06-91;       факс: +38(044)200-06-97

Про правопорушення пов язані з корупцією можна також повідомляти до Управлінь захисту економіки для складання адміністративних протоколів. А про  вчинення корупційних злочинів – окрім Управління ще і до антикорупційної прокуратури.

Якщо мова йде про корупційні злочини ВІП-посадовців, то заяви слід надсилати до НАБУ.

Відкриття провадження і проведення слідчих дій органом, до компетенції якого не віднесено проведення цих дій  може привести до уникнення корупціонера від відповідальності. Тож для отримання ефекту  варто направляти заяви та повідомлення  за компетенцією.

  1. Збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку.
  2. Громадяни, а також підприємства, установи, організації, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення, мають право за рахунок державного бюджету на:
  3. 1) відновлення порушених прав;
  4. 2) відшкодування завданих збитків;
  5. 3) відшкодування завданої моральної шкоди;
  6. 4) відшкодування завданої майнової шкоди.
  7. Держава, орган місцевого самоврядування, які відшкодували шкоду, збитки, мають право зворотної вимоги до особи, діями (бездіяльністю) якої було безпосередньо завдано збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування
  8. Крім того, кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку.

Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції», підлягають скасуванню або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою будь-якої зацікавленої особи, а також прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог Закону, може бути визнаний судом недійсним.

Тож знайте особливості антикорупційного законодавства, долучайтесь до запобігання корупції. Захистіть Україну від корупції, а свої права від порушення.

Додатково:  розроблено в рамках проекту «Інтереси НЕ для преси», що  реалізується за підтримки Програми Розвитку ООН та  Міністерства  закордонних справ Данії в межах програми «Участь організацій громадянського суспільства у впровадженні нового законодавства, спрямованого на запобігання корупції».

Источник: http://xn--80ane0bfp.zp.ua/2017/08/chi-ye-vidpovidalnist-za-porushennya-konfliktu-interesiv-komu-povidomlyati-i-yaki-naslidki-takix-dij/

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*