Верховна рада ухвалила закон україни «про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»

Верховна Рада ухвалила Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»

Рада проголосувала за закон про медичну реформу / фото УНІАН

Верховна Рада України ухвалила урядовий закон «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (№6327).

Як передає кореспондент УНІАН, за це рішення проголосували 240 народних депутатів із 343, зареєстрованих у сесійній залі.

Під час триденного розгляду законопроекту в другому читанні депутати “провалювали” значну кількість вагомих поправок, які підготував профільний комітет. Зокрема, у тексті знову виникала співоплата за надання медпослуг та ліків.

Сьогодні, у третій день розгляду, перед голосуванням заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я Ірина Сисоєнко, яка представляла законопроект, оголосила кілька десятків фундаментальних поправок, які повернуть текст проекту до того вигляду, в якому його представив для ухвалення комітет. Депутати підтримали ці поправки голосуванням.

  • Відповідно до тексту законопроекту, підготовленого до другого читання, держава гарантує повну оплату, згідно з тарифом, за рахунок коштів державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
  • Читайте такожВР пройшла вже понад 500 поправок до законопроекту щодо медичної реформи
  • За рахунок держбюджету окремо здійснюється фінансове забезпечення програм громадського здоров’я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов’язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз та інших програм в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим Кабінетом міністрів України.
  • У межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями, або особам, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів держбюджету необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням: екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та паліативної медичної допомоги; медичної реабілітації; медичної допомоги дітям до 16 років та медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
  • Програма медичних гарантій затверджується ВР у складі закону про держбюджет України на відповідний рік.

Обсяг коштів держбюджету, що спрямовуються на реалізацію програми медичних гарантій щорічно визначається у законі України про держбюджет як частка валового внутрішнього продукту у розмірі не менш ніж 5% ВВП України. Видатки на програму медичних гарантій є захищеними статтями видатків бюджету.

Згідно із законом, пацієнт має право обирати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Законом також визначається уповноважений орган – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантії медичного обслуговування населення.

На нього також покладаються, зокрема, функції щодо проведення моніторингу, аналізу і прогнозування потреб населення України у медичних послугах та лікарських засобах; виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; розроблення проекту програми медгарантій, внесення пропозицій щодо тарифів і коригувальних коефіцієнтів; укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію.

  1. Читайте такожПосли G7 закликають український парламент прийняти медичну реформу
  2. Крім того, цей орган забезпечує функціонування електронної системи охорони здоров’я – інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління медичною інформацією шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРI).
  3. Доступ до даних про пацієнта, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, можливий лише у разі отримання згоди такого пацієнта (його законного представника) у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.
  4. Без згоди доступ до інформації про пацієнта можливий у випадках наявності ознак прямої загрози життю пацієнта; за умови неможливості отримання згоди такого пацієнта чи його законних представників (до часу коли отримання згоди стане можливим); за рішенням суду.
  5. З метою забезпечення прозорості та громадського контролю за діяльністю уповноваженого органу створюється Рада громадського контролю, яка формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу у складі 15 осіб, які переобираються кожні два роки.
  6. Для всієї території України встановлюються єдині тарифи оплати медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, розміри реімбурсації лікарських засобів, які надаються пацієнтам за програмою медичних гарантій.
  7. Оплата згідно з тарифом гарантована усім надавачам медичних послуг відповідно до укладених з ними договорів про медичне обслуговування населення.
  8. Оплата надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медгарантій, надавачами яких є державні та комунальні заклади охорони здоров’я, здійснюється на умовах попередньої оплати у випадках, встановлених Кабміном.
  9. Методика розрахунку тарифів і коригувальні коефіцієнти затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики.
  10. При розрахунку тарифів та коригувальних коефіцієнтів базою для визначення компоненту оплати праці медичних працівників є величина, що є не меншою за 250% середньої заробітної плати в Україні за липень року, що передує року, в якому будуть застосовуватись такі тарифи та коригувальні коефіцієнти.
  11. Особи, винні у порушенні законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення, несуть відповідальність відповідно до закону.
  12. Закон набирає чинності через один місяць з дня його опублікування та вводиться в дію з 1 січня 2018 року поетапно, крім положення щодо оплати надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, яка набирає чинності та вводиться в дію з 1 серпня 2018 року.
  13. З 1 січня 2018 року запроваджується реалізація держгарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги у порядку, встановленому Кабміном.
  14. З 1 січня 2020 року реалізація цих держгарантій здійснюється відповідно до цього закону для всіх видів медичної допомоги.
  15. Також з 1 січня 2020 року запроваджується реімбурсація вартості лікарських засобів, передбачених програмою медичних гарантій.
  16. Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Фінансування за новим принципом та медичне обслуговування населення: роз’яснення фахівців | Медичний часопис

Резюме. Нова система фінансування охорони здоров’я поступово стає основним механізмом забезпечення функціонування медичної галузі. У ході медичної реформи 15 серпня 2018 р.

Національна служба здоров’я України оголосила про завершення другої хвилі контрактування закладів, які надають послуги первинної медичної допомоги. Із жовтня 2018 р.

на фінансування за тарифами перейдуть 389 комунальних медичних закладів та 40 приватних клінік, де пацієнтів обслуговують сімейні лікарі, педіатри і терапевти.

Верховна Рада ухвалила Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» Головні лікарі, бухгалтери та економісти тих закладів первинної медичної допомоги (ПМД), які уклали договори про надання послуг із Національною службою здоров’я України (НСЗУ), на спеціальних тренінгах навчаються, як правильно забезпечити роботу після переходу на нову систему фінансування за принципом «гроші йдуть за пацієнтом». Методологічна підтримка цього процесу відбувається в рамках спільного проекту Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України зі Світовим банком — «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» та у партнерстві з НСЗУ і Проектом USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я», для чого розроблений тренінг «Фінансово-економічні та юридичні засади господарювання надавача первинної медичної допомоги».

Про тренінг

Під час триденного тренінгу управлінські команди комунальних некомерційних закладів розглядали, як вирішувати юридичні, адміністративні, кадрові та фінансові питання, що виникають в умовах реформування.

Зважаючи на високу заінтересованість серед менеджерів охорони здоров’я та обмежений набір учасників, наше видання пропонує ознайомитися з низкою теоретичних і практичних моментів, які обговорювалися на одному з тренінгів, який відбувся 28–30 серпня 2018 р. в місті Дніпрі.

Нормативно-правова база системи охорони здоров’я

  • У межах цієї публікації розглядаються питання реформування системи фінансування охорони здоров’я та особливості реалізації договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Доповіді з цих питань і обговорення проводив Максим Дуда, кандидат економічних наук, старший радник з питань фінансування системи охорони здоров’я Проекту USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я», який почав сесію зі стислого огляду й аналізу нормативно-правової бази системи охорони здоров’я, яка включає:
  • На базі цих законів розроблено підзаконні нормативно-правові акти:
  • Порядок надання ПМД та формування системи в цілому стосуються створення центрального органу виконавчої влади — НСЗУ і Постанов КМУ «Про затвердження вимог до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення», «Про затвердження Порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2018 рік»; деякі питання договорів про медичне обслуговування та питання, які пов’язані з функціонуванням електронної системи охорони здоров’я. Також прийнято три накази МОЗ України:

Закон про державні фінансові гарантії

Під час обговорення Закону «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» часто поставало питання доцільності введення соціального медичного страхування в Україні на зразок того, яке існує в ряді європейських країн. М. Дуда запропонував розглянути європейські статистичні дані, з яких видно, що бюджет охорони здоров’я має 5 основних джерел наповнення:

  1. бюджет на охорону здоров’я, який формується за рахунок загальної системи оподаткування (те, що є нині і в Україні);
  2. система соціального страхування, тобто певний податок, який має цільове призначення «на систему охорони здоров’я»;
  3. плата з кишені, тобто неформальні платежі, які населення добровільно чи в певному порядку сплачує в систему додатково;
  4. добровільне медичне страхування;
  5. інші джерела фінансування (наприклад кошти міжнародних донорських організацій), які не заборонені чинним законодавством країни.
See also:  Як позначиться на єврономерах закон про парковки

Данія та Великобританія 84–85% доходів системи охорони здоров’я формують за рахунок загального оподаткування. Водночас такі країни, як Чехія, Люксембург, Хорватія і Франція, більше 65% отримують за рахунок податку, який має цільове призначення «на систему охорони здоров’я».

Є країни, де це співвідношення становить 60/30%, і є країни, де переважна більшість фінансування системи відбувається також за рахунок соціального страхування.

Відповідно кожна держава, виходячи зі своєї економічної ситуації, рівня доходів населення, традицій та інших чинників, визначає систему формування бюджету охорони здоров’я, яку вважає найбільш прийнятною. Визнати одну з них найкращою неможливо.

Деякі розвинені країни, такі як Великобританія, фінансують охорону здоров’я переважно за рахунок загальної системи оподаткування. І те ж саме відбувається в Україні, де громадяни сплачують податки, частина з яких спрямовується на систему охорони здоров’я. М.

Дуда відзначає, що на сьогодні ідея створення окремого збору, який би спрямовувався виключно на систему охорони здоров’я, не є доцільною. «За умов, коли частка тіньової економіки країни сягає 50%, цей варіант не спрацьовує. Вочевидь, потрібні докорінні зміни в економіці, які як наслідок змінять механізми формування доходів системи охорони здоров’я. Тому на нинішньому етапі для України найкращим джерелом фінансування системи охорони здоров’я залишається загальна система оподаткування», — зазначив М. Дуда.

Етапи реформування системи фінансування охорони здоров’я

Процес реформування системи охорони здоров’я в Україні умовно можна поділити на два етапи: 1) 2018 р., впродовж якого реалізуються зміни моделі надання та фінансування ПМД і початок пілотних проектів щодо інших видів медичної допомоги і 2) з 2020 р.

, на який заплановано завершення реформи вторинного рівня. Пілотні проекти в 2018–2019 рр. стосуються окремих, спеціалізованих видів медичної допомоги, реалізуються за рішенням Уряду з відповідним фінансуванням та окремою бюджетною програмою. У 2020 р.

всі види медичної допомоги (первинна, вторинна, високоспеціалізована) матимуть фінансування за новою системою.

На сьогодні основним пріоритетом є реформування ПМД та підготовка системи (пацієнтів, лікарів та інших надавачів медичних послуг) до подальших перетворень шляхом реалізації пілотних проектів.

Порядок фінансування медичної допомоги

Законом України від 6 квітня 2017 р. № 2002-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я», більш відомим як «Закон про автономізацію», до кінця 2018 р.

надається можливість перетворення закладів охорони здоров’я у комунальні некомерційні підприємства (КНП) за спрощеною процедурою з подальшим підписанням договорів з НСЗУ за умови виконання інших необхідних вимог. Ціль НСЗУ — до кінця 2018 р. підписати договори з усіма надавачами ПМД, щоб починаючи з 2019 р.

вони перейшли від медичної субвенції на фінансування за договірними відносинами за капітаційною ставкою. Заклади, які досі не уклали договорів із НСЗУ, фінансуються за рахунок медичної субвенції. Але починаючи з 2020 р. всі види медичної допомоги фінансуватимуться в рамках програми медичних гарантій.

Законом «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» передбачено різні види фінансування медичної допомоги (капітаційна ставка, оплата за випадок, доплата за якість виконання роботи та інші види оплати), але для ПМД ключовим доходом буде капітаційна ставка.

Фінансове забезпечення надання послуг за програмою медичних гарантій

Керівництво надачів ПМД, які вже уклали договір з НСЗУ, має роз’яснити власникам, що капітаційний дохід, незважаючи на його важливість, — не єдине джерело фінансування надавачів ПМД, навпаки, — необхідно розглядати різні варіанти додаткового доходу.

На сьогодні до них належать державний бюджет поза видатками на програму медичних гарантій, місцевий бюджет, цільові фонди, різні програми та інші джерела, не заборонені законодавством. Зокрема медична допомога, яка не включена в програму медичних гарантій, може додатково фінансуватися в рамках програм громадського здоров’я.

З державного бюджету поза програмою медичних гарантій фінансуються протиепідемічні заходи, медико-санітарна експертиза, діяльність, пов’язана з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, інші програми у галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим КМУ.

Також своє фінансування мають права та гарантії у сфері охорони здоров’я, що стосуються медичного обслуговування, забезпечення лікарськими засобами, передбачені іншими законами України для певних категорій осіб, за окремими програмами.

Програма медичних гарантій

Порядок розробки програми медичних гарантій затверджує МОЗ України за погодженням з Міністерством фінансів України. Програма складається відповідно до Порядку розробки Програми медичних гарантій та Методики розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів, які будуть складовою частиною програми.

Відповідно до законодавства, програма медичних гарантій та тарифи будуть складовою проекту Закону України «Про державний бюджет України на відповідний рік». Цю складову щорічно затверджуватиме Верховна Рада України (ВРУ).

Тобто щорічно до 15 вересня КМУ має подати до ВРУ проект державного бюджету на наступний рік, в якому буде, зокрема, перелік державних гарантій і тарифи.

Вимоги до надавача ПМД для укладення договору з НСЗУ

Постановою КМУ від 28.03.2018 р. № 391 визначено вичерпний перелік вимог до надавача ПМД, що є необхідною умовою для укладення договору з НСЗУ:

  • Наявність ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, інших дозвільних документів, передбачених законодавством.
  • Наявність у надавача необхідної для надання послуг з медичного обслуговування населення (медичних послуг) за договором матеріально-технічної бази відповідно до галузевих стандартів та примірних табелів матеріально-технічного оснащення.
  • Наявність умов для медичного обслуговування та вільного доступу до будівель і приміщень надавача медичних послуг осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
  • Реєстрація надавача як юридичної особи (крім державної чи комунальної установи) або як фізичної особи — підприємця.
  • Відповідність критеріям, встановленим у порядку використання коштів відповідної бюджетної програми.

Критерії і порядок використання коштів

Окремо затверджується порядок використання коштів, в якому можуть бути прописані також критерії для надавачів ПМД. Наразі діє постанова КМУ від 28.03.2018 р.

№ 283 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання первинної медичної допомоги населенню», яким керуються всі надавачі ПМД. У 2019 р. буде інший порядок, в якому можуть бути визначені інші критерії.

Фінансові ресурси, отримані від НСЗУ, розраховуються згідно з кількістю підписаних декларацій, а також ставок та відповідних вікових коефіцієнтів. Ці ресурси не передбачають постатейного використання, а лише зобов’язують забезпечити надання якісної медичної послуги.

Як саме витрачати ці ресурси, щоб забезпечити належний рівень ПМД, — це питання надавача та власника, яке має бути відображене у фінансовому плані.

Табель матеріально-технічного оснащення для ПМД

Табель матеріально-технічного оснащення для ПМД визначений окремим Наказом МОЗ від 26.01.2018 р. № 148 і складається з трьох списків: основного, додаткового й обладнання для телемедицини.

За умови повного оснащення (комплектності та відповідності до потреб) основного списку, має бути укомплектований додатковий список, який також містить перелік обладнання, устаткування та засобів, а за ним — список з телемедицини.

Договір про медичне обслуговування населення

Верховна Рада ухвалила Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»

Сьогодні Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». За нього проголосували 240 народних депутатів України.

  • Законодавчий акт визначає державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій.
  • Відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг, та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
  • За рахунок Державного бюджету України окремо здійснюється фінансове забезпечення програм громадського здоров’я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов’язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз та інших програм в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
  • Права та гарантії у сфері охорони здоров’я, що стосуються медичного обслуговування, забезпечення лікарськими засобами, передбачені іншими законами України для певних категорій осіб, фінансуються за окремими програмами за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, цільових страхових фондів та інших джерел, не заборонених законодавством.
  • Згідно із Законом, органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть фінансувати місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, підвищення оплати праці медичних працівників (програми «місцевих стимулів»), а також місцеві програми надання населенню медичних послуг, місцеві програми громадського здоров’я та інші програми в охороні здоров’я.
  • У межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями, або особами, які потребують додаткового захисту,  повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням:
  • 1) екстреної медичної допомоги;
  • 2) первинної медичної допомоги;
  • 3) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;
  • 4) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;
  • 5) паліативної медичної допомоги;
  • 6) медичної реабілітації.
  • 7) медичної допомоги дітям до 16 років;
  • 8) медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
  • Програмою медичних гарантій визначається перелік та обсяг медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України.
  • Медичні послуги та лікарські засоби, що не включені до програми медичних гарантій, не підлягають оплаті за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, але можуть покриватися за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію відповідних державних програм та заходів, місцевих бюджетів, медичного страхування, юридичних і фізичних осіб та з інших джерел, не заборонених законодавством.
  • Програма медичних гарантій розробляється з урахуванням положень галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової і бюджетної політики.
See also:  Роз’яснення законодавства: про плату за землю під об’єктами нерухомості

Законом встановлено, що обсяг коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на реалізацію програми медичних гарантій щорічно визначається у законі України про Державний бюджет України як частка валового внутрішнього продукту (у відсотках) у розмірі не менше 5 відсотка валового внутрішнього продукту України. Видатки на програму медичних гарантій є захищеними статтями видатків бюджету.

  1. Звуження програми медичних гарантій не допускається, крім випадків, встановлених законом.
  2. Законом визначено Уповноважений орган, права та обов’язки пацієнтів у сфері державних фінансових гарантій, особливості договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок отримання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, основні засади оплати медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, порядок функціонування електронної системи охорони здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних, контроль за дотриманням законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення, відповідальність за порушення законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення надання медичних послуг та лікарських засобів.
  3. Закон набирає чинності через один місяць з дня його опублікування та вводиться в дію з 1 січня 2018 року поетапно, крім частини 8 статті 10, яка набирає чинності та вводиться в дію з 1 серпня 2018 року.
  4. З 1 січня 2018 року запроваджується реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Протягом 2018-2019 років реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій поступово запроваджується для інших видів медичної допомоги, зокрема шляхом реалізації пілотних проектів для відповідних видів медичних послуг, окремих закладів охорони здоров’я, населених пунктів чи регіонів. Порядок реалізації таких  проектів, перелік медичних послуг та лікарських засобів, що оплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, тарифи та коригувальні коефіцієнти встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З 1 січня 2020 року реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюється відповідно до цього Закону для всіх видів медичної допомоги.

Закон прийнято з техніко-юридичними правками. Проект Закону зареєстровано за №6327.

Джерело: Прес-служба Апарату Верховної Ради України

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Також до теми:

верховна рада , Закон , медицина , медреформа , Рада , реформа

Верховна Рада схвалила медичну реформу

  • Як повідомляє прес-служба ВРУ, сьогодні Верховна Рада України підтримала законопроекти, які входили в план запровадження медичної реформи, а саме:
  • 1) У другому читанні законопроект №6327 “Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів”. 
  • Цей Закон визначає державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Держбюджету за програмою медичних гарантій.
  • Відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Держбюджету надання громадянам необхідних їм медичних послуг, та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
  • За рахунок Держбюджету окремо здійснюється фінансове забезпечення програм громадського здоров’я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов’язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз та інших програм в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
  • Права та гарантії у сфері охорони здоров’я, що стосуються медичного обслуговування, забезпечення лікарськими засобами, передбачені іншими законами України для певних категорій осіб, фінансуються за окремими програмами за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, цільових страхових фондів та інших джерел, не заборонених законодавством.
  • Згідно із Законом, органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть фінансувати місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, підвищення оплати праці медичних працівників (програми «місцевих стимулів»), а також місцеві програми надання населенню медичних послуг, місцеві програми громадського здоров’я та інші програми в охороні здоров’я.
  • У межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями, або особами, які потребують додаткового захисту,  повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням:
  • 1) екстреної медичної допомоги;
  • 2) первинної медичної допомоги;
  • 3) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;
  • 4) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;
  • 5) паліативної медичної допомоги;
  • 6) медичної реабілітації.
  • 7) медичної допомоги дітям до 16 років;
  • 8) медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
  • Програмою медичних гарантій визначається перелік та обсяг медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України.
  • Медичні послуги та лікарські засоби, що не включені до програми медичних гарантій, не підлягають оплаті за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, але можуть покриватися за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію відповідних державних  програм та заходів, місцевих бюджетів, медичного страхування, юридичних і фізичних осіб та з інших джерел, не заборонених законодавством.
  • Програма медичних гарантій розробляється з урахуванням положень галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової і бюджетної політики.

Законом встановлено, що обсяг коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на реалізацію програми медичних гарантій щорічно визначається у законі України про Державний бюджет України як частка валового внутрішнього продукту (у відсотках) у розмірі не менше 5 відсотка валового внутрішнього продукту України. Видатки на програму медичних гарантій є захищеними статтями видатків бюджету. 

  1. Звуження програми медичних гарантій не допускається, крім випадків, встановлених законом.
  2. Законом визначено Уповноважений орган, права та обов’язки пацієнтів у сфері державних фінансових гарантій, особливості договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок отримання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, основні засади оплати медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, порядок функціонування електронної системи охорони здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних, контроль за дотриманням законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення, відповідальність за порушення законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення надання медичних послуг та лікарських засобів.
  3. Закон набере чинності через один місяць з дня його опублікування та вводиться в дію з 1 січня 2018 року поетапно, крім частини 8 статті 10, яка набирає чинності та вводиться в дію з 1 серпня 2018 року.

Звертаємо увагу! За п. 8. прикінцевих положень законопроекту КМУ протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом повинен опрацювати питання запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

З 1 січня 2018 року запроваджується реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Протягом 2018-2019 років реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій поступово запроваджується для інших видів медичної допомоги, зокрема шляхом реалізації пілотних проектів для відповідних видів медичних послуг, окремих закладів охорони здоров’я, населених пунктів чи регіонів. Порядок реалізації таких  проектів, перелік медичних послуг та лікарських засобів, що оплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, тарифи та коригувальні коефіцієнти встановлюються Кабінетом Міністрів України.

  • З 1 січня 2020 року реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюється відповідно до цього Закону для всіх видів медичної допомоги.
  • Закон прийнято з техніко-юридичними правками.
  • 2) У першому читанні законопроект №6604 “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів
  • Законопроектом пропонується встановити, що:
  • 1) до видатків на охорону здоров’я, що здійснюються з держ бюджету, належать видатки на:
  • державні програми громадського здоров’я та заходи боротьби з епідеміями;
  • інші програми в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, державні програми розвитку та підтримки закладів охорони здоров’я, що перебувають у державній власності (згідно з переліком, затвердженим КМУ);
  • медичні послуги та лікарські засоби, пов’язані з наданням первинної медичної допомоги в межах державного гарантованого пакета, крім видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я;
  • медичні послуги та лікарські засоби, пов’язані з наданням вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), екстреної та паліативної медичної допомоги в межах державного гарантованого пакета, крім видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я;

2) до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на:

  • оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я;
  • місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я (оновлення матеріально-технічної бази, капітальний ремонт та реконструкція);
  • місцеві програми надання населенню медичних послуг понад державний гарантований пакет;
  • місцеві програми громадського здоров’я;

3) до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать видатки на:

  • регіональні програми громадського здоров’я;
  • оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я;
  • місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я (оновлення матеріально-технічної бази, капітальний ремонт та реконструкція);
  • регіональні програми надання населенню медичних послуг понад державний гарантований пакет.
See also:  Субсидии урежут, получателей проверят трижды, а незаконно полученную помощь придется вернуть: власть готовит новый законопроект

4) медична субвенція, починаючи з 1 січня 2020 року, скасовується.

Протягом 2018-2019 років медична субвенція може надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України для фінансового забезпечення окремих видів медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних із наданням вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), екстреної, паліативної та санаторно-реабілітаційної медичної допомоги, а також окремих державних програм медичної допомоги та громадського здоров’я. Розрахунок такої субвенції здійснюється за окремою методикою, яка розробляється Міністерством охорони здоров’я і затверджується КМУ, а стаття 103-4 Кодексу (що містить  чинний порядок надання медичної субвенції) виключається.

  1. При цьому пропонується запровадити новий підхід до фінансового забезпечення первинної медичної допомоги з 1 січня 2018 року, а вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги – з 1 січня 2020 року.
  2. 3) У першому читанні проект Закону №7117 “Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості”
  3. Законопроектом, зокрема, пропонується:
  • визначити правові та організаційні засади державної політики щодо гарантій та організації підвищення доступності та якості медичного обслуговування на рівні первинної медичної допомоги у сільській місцевості;
  • забезпечити здійснення фахового консультування лікарем-спеціалістом за місцем проживання людини, яка звертається за медичною допомогою за допомогою засобів телемедицини;
  • укомплектувати заклади охорони здоров’я необхідним обладнанням і стартовим набором ліків для надання первинної медичної допомоги, а також створити належну інфраструктуру.

Проектом також пропонується визначити повноваження КМУ, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості.

Ірина Сисоєнко: «Закон про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення потрібно виконувати»

Авторы: І.В.

Сисоєнко, народний депутат України, заступник голови Комітету ВР з питань охорони здоров’я

Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ірина Сисоєнко повідомила, що Кабінет Міністрів України провалив реалізацію програми «Безкоштовна діагностика», яка є частиною другого етапу медичної реформи в Україні. З 1 липня поточного року держава через Національну службу здоров’я мала розпочати оплату 54 діагностичних процедур, як-от рентген, ультразвукове дослідження (УЗД), електрокардіографія, мамографія, ехокардіографія, низка інших досліджень і тестів. У разі проведення цих діагностичних процедур за направленням лікаря первинної ланки (терапевта, педіатра, сімейного лікаря) їхня вартість мала б компенсуватися медичним закладам із державного бюджету. Для цього передбачено 2 млрд грн.

Ірина Сисоєнко зазначила, що на засіданні уряду, котре відбулося 12 червня, з 2 млрд грн, які були передбачені в державному бюджетi на оплату УЗД, мамографії, 5 видів рентгенгену, біопсії, 12 видів клінічних аналізів, 1 млрд грн спрямували на первинну ланку.

«Це означає, що уряд порушує закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», який я відстояла в стінах парламенту і який має реалізувати ст.

 49 Конституції України про безоплатну для населення, але оплатну для держави медичну допомогу! Це означає, що люди і далі платитимуть із власної кишені за всі діагностичні послуги в районних і міських лікарнях, як це відбувається нині, – ​заявила Ірина Сисоєнко.

 – ​Закон потрібно професійно виконувати, і тоді люди нарешті побачать переваги медичної реформи. Те, що наразі відбувається в українських лікарнях, – ​це бездіяльність і безвідповідальність чинного уряду».

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 11 (456), червень 2019 р.

30.05.2020 Терапія та сімейна медицина Належний догляд за контактними лінзами – запорука безпечного та комфортного користування

Очі – один із можливих шляхів передачі вірусів, зокрема нового коронавірусу SARS-CoV‑2 – збудника COVID‑19. Варто зазначити, що звичайні окуляри не можуть захистити власника від інфікування вірусом. Натомість контактні лінзи (КЛ) можна безпечно носити, не ризикуючи заразитися коронавірусом, якщо дотримуватися рекомендацій із їх користування.

Ці рекомендації включають ретельне миття рук із милом перед кожним одяганням і зняттям КЛ, а також належний догляд за ними. Сучасні розчини для догляду за КЛ забезпечують адекватну дезінфекцію, мінімізують ризик інфекційних ускладнень і підтримують комфорт під час носіння лінз.

Подаємо основні моменти щодо користування КЛ і догляду за ними у форматі «запитання – відповідь»….

30.05.2020 Терапія та сімейна медицина Офтальмоонкология – зона особого внимания

Проблема своевременной диагностики и лечения онкологических заболеваний является одной из самых важных в современной медицине.

По данным Всемирной организации здравоохранения, в мире за последние 25 лет частота онкологической заболеваемости увеличилась на 40% среди мужчин и на 23% – ​среди женщин.

Успешное решение задач онкологии зависит главным образом от трех основополагающих факторов: во‑первых, oт своевременного обращения пациента к специалисту-онкологу; во‑вторых, от правильного полного диагностического обследования; в‑третьих, от максимально радикального лечения….

30.05.2020 Терапія та сімейна медицина Сучасні протиглаукомні препарати: травопрост, дорзоламід і тимолол

Медикаментозна корекція глаукоми, котра є основною причиною необоротної сліпоти у світі, залишається одним з актуальних питань офтальмології. У низці випадків ефективне зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ) здатне відстрочити оперативне втручання, а іноді є обов’язковим і після його виконання. Міжнародні товариства вважають фармакотерапію першим кроком у боротьбі з глаукомою….

30.05.2020 Терапія та сімейна медицина Американська академія офтальмологів: важлива інформація для офтальмологів під час пандемії

Американська академія офтальмологів надає важливу та конкретну інформацію, корисну для спеціалістів галузі офтальмології, щодо нового коронавірусу SARS-CoV‑2, який є особливо небезпечним і може призвести до тяжкого захворювання дихальних шляхів – ​COVID‑19….

Нова реформа для медицини

19 жовтня 2017 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”, що, безумовно, кардинально змінює систему охорони здоров’я. Наразі не будемо прогнозувати, чи позитивно такі зміни вплинуть на суспільне життя, а проаналізуємо можливі проблеми, що теоретично можуть виникнути в частині правового регулювання.

При цьому, до уваги не беруться такі загально прогнозовані та явні проблеми, як можлива кількість відповідних лікарів та закладів охорони здоров’я на кількість населення, якість надання послуг, проблеми державного фінансування та достатність коштів для цього тощо.

У першу чергу, хотілося б закцентувати увагу на можливій проблематиці, яка, цілком вірогідно, стане абсолютно “новою” для галузі.

Одним з основних нововведень медичної реформи є створення нового центрального органу виконавчої влади – Національної служби здоров’я України (НСЗУ), яка буде виконувати 2 основні функції.

Перша з них – забезпечення функціонування електронної системи охорони здоров’я, та друга – виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.

Впровадження новітніх технологій, а саме електронної системи охорони здоров’я (E-Health), може призвести до ряду специфічних ускладнень та необхідності в їх законодавчому регулюванні.

Так, відповідно до прийнятого закону, під електронною системою охорони здоров’я розуміється інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління медичною інформацією шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРI).

Враховуючи зазначені фактори, ми розуміємо, що у такій системі передбачається збереження інформації щодо кожного окремого пацієнта, його персональних даних, історії хвороби та інших відомостей.

Тому питання захисту персональних даних та збереження анонімності відповідних пацієнтів постане надзвичайно гостро. Разом з цим, слід віддати належне прийнятому Закону, який передбачає обов’язкове отримання згоди пацієнта (його законного представника) на доступ до таких даних.

При цьому, така згода повинна бути оформлена у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Я переконаний, що вже зараз виникає необхідність у більш чіткому правовому регулюванні функціонування відповідних електронних баз даних пацієнтів, а також захисту інформації, що у ній буде знаходитись. Тому, прийняття спеціалізованих підзаконних нормативно-правових актів відіграватиме велику роль.

Окрім цього, було б доречно на законодавчому рівні передбачити можливість встановлення особистого паролю пацієнта до свого електронного кабінету (в якому буде знаходитись його історія хвороби та персональні дані) з метою обмеження доступу усіх та будь-яких медичних працівників (за виключенням лікуючого лікаря) до особистих даних пацієнта та лікарської таємниці. Одночасно, передбачити, що в екстрених ситуаціях, доступ до такого кабінету можуть мати уповноважені на це особи, проте з обов’язковим зазначенням в особистому кабінеті часу, ПІБ та посади відповідного медичного працівника, що переглядав історію хвороби.

Стосовно другого повноваження НСЗУ – виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, варто зазначити таке.

Враховуючи соціальну значимість сфери та обсяги фінансування програми медичних гарантій (не менше 5 % ВВП України – ч.5 ст. 4 Закону) питання контролю над діяльністю НСЗУ займатиме пріоритетне значення в діяльності антикорупційних органів та Антимонопольного комітету України (АМКУ).

Наразі залишаються відкритими та неврегульованими такі питання:

  • Чи передбачається особлива процедура закупівлі НСЗУ медичних послуг та лікарських засобів, чи такі придбання будуть регулюватись Законом України “Про публічні закупівлі”. На нашу думку, доречно було б прийняти окремий нормативно-правовий акт, який би регулював таку процедуру, на зразок Закону України “Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони”;
  • Відсутність належної процедури оскарження рішення НСЗУ щодо проведення закупівель (окрім як звернення до АМКУ), що може ускладнити особі право на укладення контракту. Враховуючи передбачувані масштаби кількості проведення закупівель, ми можемо очікувати і збільшення відповідних звернень – оскаржень рішень у відмові в участі в торгах. Тому, варто розглянути можливість розроблення окремого порядку оскарження процедур закупівель, які проводитиме НСЗУ, задля належного правового захисту права на контракт та своєчасної закупівлі лікарських засобів.

З урахуванням всього зазначеного вище, без сумніву можна сказати, що мінімізувати ризики та вирішити відповідні проблеми допоможе, зокрема, належним чином розроблене законодавче регулювання.

При розроблені такого законодавства, надзвичайно велику роль відіграватиме громадськість, а також робота відповідних експертів та спеціалістів галузі.

При цьому, також слід враховувати міжнародний досвід, а саме Норвегії, Швеції, та інших країн, які обрали подібну систему фінансування медицини.

Важливо також зазначити, що Закон набуде чинності після підписання його Президентом України. Тому очікуватимемо офіційної позиції Глави держави стосовно вказаного Закону.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*