Оксана сироїд: закон про юридичну освіту

Оксана Сироїд: Закон про юридичну освіту

1 листопада за підтримки Асоціації правників України  відбулось обговорення законопроекту «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії», а також Концепції вдосконалення юридичної (правничої) професії, представленої Міністерством освіти.

Серед присутніх на заході були: Оксана Сироїд (заступник Голови Верховної Ради України), Гія Гецадзе (заступник Міністра юстиції України), Юрій Рашкевич (заступник Міністра освіти і науки України), Андрій Бойко (член Вищої ради правосуддя), Володимир Сущенко (к. ю. н, заслужений юрист, екс-декан Києво-Могилянської академії) та інші. Пропонуємо до вашої уваги ключові тези учасників цього заходу.

Оксана Сироїд: Основна мета реєстрації зазначеного законопроекту була підняти дискусію з питання реформування системи юридичної освіти на більш високий рівень, тому цей законопроект є не кінець, а лише початок шляху

Одна із авторів зазначеного законопроекту Оксана Сироїд розпочала свій виступ із передісторії реформи системи правничої освіти. Заступник Голови Верховної Ради розповіла, що ідея необхідності проведення зазначеної реформи в неї особисто виникла ще в 2000-х роках, коли вона працювала в рамках проектів ОБСЄ із навчання суддів.

Організовуючи такі тренінги, за словами Сироїд, «було усвідомлення того, що ми намагаємось перевчити людей, які отримали вже високий статус, мантію, повноваження, тому під час проведення цих заходів багато суддів дивились на спікерів як на священиків в церкві: «Говори, говори, ти мені не заважаєш».

У зв’язку із цим в той час виникла ідея того, що  треба не «перенавчати», а «навчати».

«Згодом, – зазначила Оксана Сироїд, – за участі представників різних правничих шкіл, міжнародних організацій, правничої спільноти загалом розпочалась підготовка концепції реформи юридичної освіти, яка вже була готова десь у 2011 році.

 Проте можливість ухвалення цієї реформи з’явилась значно пізніше, коли урядом була сформована спільна робоча група міністерств юстиції та освіти і науки, що доопрацювала вже зазначену концепцію реформи правничої освіти, на основі якої й був підготовлений проект закону.

Однак настав момент, коли  на цей проект Закону політична воля вже закінчилась. Тому його авторами було прийнято рішення підняти дискусію з цього приводу на більш високий рівень шляхом реєстрації вже відомого всім законопроекту.  І зараз ми можемо говорити про те, що своєї мети ми досягли.

Тому реєстрація проекту закону – це не кінець, а лише початок шляху».

Сироїд продовжила: «Даний законопроект є складовою великої судової реформи, яка триває зараз. Однак під час роботи над цим проектом ми усвідомлювали, що проблема не в  кодексах, не в Законі «Про судоустрій і статус суддів», а в тому, чого ми навчаємо. Тому судова реформа почнеться тоді, коли ми запровадим нову систему юридичної освіти».

  • Далі спікер зазначила, що під час роботи над законопроектом автори виходили з наступних ключових речей:
  • розуміння «правничої професії» так, як воно написано в Конституції (адвокат, прокурор, суддя й нотаріус, стосовно останнього з яких  велись ще дискусії);
  • багато уваги приділялось забезпеченню стандартам та якості правничої освіти;

оцінка якості випускників «на виході» (за словами доповідачки, якщо спитати роботодавця, то вони готові брати випускників лише 4-5 вишів в Україні, тоді виникає питання: для кого готують юристів всі решта 190 навчальних закладів?!);

  1. зміст програм, який має бути опрацьований разом із представниками правничої професії;
  2. уникнення протиріч при побудові послідовності отримання студентом доступу до правничої професії;
  3. побудова моделі переходу від нинішньої до майбутньої системи отримання доступу до правничої професії (в тому числі,питання доступу до правничої професії людей, які отримали освіту за старою системою);
  4. Заступник Міністра освіти Юрій Рашкевич представив іншу Концепцію реформування системи юридичної освіти.

Юрій Рашкевич зазначив, що минулого року міністерства освіти та юстиції спільно підготували власну концепцію вдосконалення правничої професії.

 Серед основних акцентів цієї концепції є необхідність реалізації інтегрованої магістерської програми підготовки без розбиття на етапи та без механізму «перехресного вступу; розуміння несинонімічності понять «правнича освіта» та освіта за спеціальністю «міжнародне право».

  • Також заступник Міністра навів запропоновану схему отримання юридичної освіти відповідно до вищезгаданої концепції: зовнішнє незалежне оцінювання; загальноосвітня програма підготовки молодшого бакалавра (2 роки); отримання диплому молодшого бакалавра; вступний тест на магістерську програму; інтегрована магістерська освітньо-професійна програма за спеціальністю «право» ( 3-3,5 роки); єдиний фаховий іспит; отримання диплому магістра; доступ до правничих професій (суддя, адвокат, прокурор, нотаріус) на ринку праці.
  • Крім того, Міністерство освіти пропонує ще один шлях опанування юридичної професії для тих абітурієнтів, які мають на меті займатись саме науковою діяльністю: зовнішнє незалежне оцінювання; загальноосвітня програма підготовки молодшого бакалавра (2 роки); отримання диплому молодшого бакалавра; скорочена освітня програма за спеціальністю «право» (2 роки);    отримання диплому бакалавра; магістерська освітньо-наукова програма за спеціальністю «право»; отримання диплому магістра; отримання доступу до ринку праці у сфері правничої освіти і науки.
  • Більш детально з цією Концепцією можна ознайомитись на сайті МОН за посиланням.
  • Володимир Сущенко: Окремим законом про юридичну освіту ми навряд чи зможемо реформувати саму систему юридичної освіти

На думку Сущенка, вищезазначена Концепція, представлена Міністерством освіти, дійсно несе у собі зрушення щодо покращення системи юридичної освіти. Водночас щодо прийняття законопроекту, який обговорювався, він висловився негативно.

Спікер зазначив: «Ми все намагаємось врегулювати новими законами, в яких і самі правники вже заплутались, і які виконувати, реалізовувати, м’яко кажучи, досить складно. А якщо проаналізувати їх зміст, там можна знайти багато суперечностей.

І тому, коли я прочитав цей законопроект, в мене виникло питання: а що робити із Законом «Про вищу освіту»? Цей законопроект додає, розвиває, змінює, скасовує його? Також, якщо в нас буде закон про вищу юридичну освіту, тоді медики, можливо, зажадають створити закон про вищу медичну або педагоги про вищу педагогічну освіту.

Як наслідок, ми можемо отримати окремий закон для кожної спеціальності, і таким чином розпорошиться загальна база регулювання вищої освіти.

«Я вважаю, – продовжив свою думку Сущенко, – що окремим законом про юридичну освіту ми навряд чи зможемо реформувати саму систему юридичної освіти. Реформування освіти відбувається, в першу чергу, в головах тих, хто цією освітою займається, і, якщо цього немає, то жоден закон тут не допоможе».

Перейшовши до наступного недоліку законопроекту, спікер зауважив, що проект закону обмежує доступ громадянина до університетської освіти, яка за своєю ідеологією і концепцією є універсальною освітою, спрямованою на розвиток особистості, заганяючи студента «на виході» у певні рамки.

Також пан Сущенко наводить спостереження з власного досвіду, що за 40 років його викладацької діяльності лише 10% вступників правничих шкіл точно знають, що вони хочуть стати юристами. Окрім цього, ознайомлюючись із юридичної освітою Великобританії, доповідач отримав відповідь, що лише 10% випускників правничих шкіл Британії потім стають практикуючими правниками.

Тому має бути розведення отримання вищої юридичної освіти як системи розвитку людини і допуск до правничої професії.

Підсумовуючи свій виступ, пан Сущенко зазначив: «Університетську освіту має отримати будь-яка людина, але це зовсім не означає, що випускник має бути юристом. Виходячи, з того, що відповідно до законопроекту випускники перед отриманням диплому мають скласти кваліфікаційний іспит, ми фактично заганяємо їх в «прокрустове ложе».

Таким чином, дискусія, яка відбулася продемонструвала різні, фактично полярні позиції стосовно проекту Закону України «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії», засвідчивши, швидше, його недоліки, ніж переваги.

Денис Григоров

Закон про юридичну освіту: pro et contra – Юридична Газета

Асоціація правників України запрошує всіх небайдужих долучитись до обговорення практичних аспектів Законопроекту «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії», ініційованого Комісією АПУ з питань удосконалення юридичної освіти.

Маєте Телеграм? Два кліки – і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Згаданий нормативний акт містить багато новел, які можуть радикально змінити структуру та зміст підготовки майбутніх правників в Україні. Водночас, до його положень є ціла низка критичних зауважень, що свідчить про необхідність подальшого публічного обговорення проекту та вдосконалення його змісту.

Серед питань, запланованих до розгляду:

  • Чи потребує Україна окремого закону про юридичну освіту та юридичну професію?
  • Реакція на законопроект: врахувати не можна проігнорувати. Де поставити кому?
  • Наскрізна магістратура: pros & contras?
  • Перелік юридичних професій: чи опиняться юрисконсульти та викладачі правничих шкіл за межами юридичного цеху?
  • Єдиний державний кваліфікаційний іспит як шанс на об'єктивну оцінку стану правничої освіти в Україні
  • Під іншим кутом: а чи об'єктивно існує потреба в реформуванні юридичної освіти.
  • Серед доповідачів та учасників – провідні юристи, народні депутати, представники USAID, ОБСЄ, Міністерства юстиції, Міністерства освіти і науки України, а також вітчизняні науковці.
  • Свою участь вже підтвердили:
  • Оксана Сироїд, заступник Голови Верховної Ради України
  • Юрій Рашкевич, заступник Міністра освіти і науки України
  • Наталія Беца, національний менеджер програми верховенства права та прав людини Координатора проектів ОБСЄ в Україні
  • Ірина Іванків, національний менеджер проектів у сфері верховенства прав і прав людини Координатора проектів ОБСЄ в Україні
  • Денис Азаров, декан факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія»
  • Єгор Стадний, аналітик-консультант Аналітичного центру CEDOS
  • Альона Шуліма, голова Комітету АПУ з конституційного права, адміністративного права та прав людини, старший радник Kesarev Consulting
  • Модератор:
  • Іван Городиський, координатор Комісії АПУ з питань удосконалення юридичної освіти, керівник правничих проектів Українського католицького університету, керуючий партнер Юридичної фірми Dexis Partners.
See also:  Зупинила поліція? а законні підстави є?

Закликаємо усі зацікавлені сторони бути готовими та відкритими до діалогу та сприйняття позицій один одного. Як організація, яка об’єднує представників усіх правничих професій, підкреслюємо свою готовність виступити платформою для такого діалогу та сприяти  широкому фаховому обговоренню пропозицій, що містяться в Законопроекті.

Увага! Участь у заході можлива за умови попередньої реєстрації.

Організатори зберігають за собою право припинити реєстрацію у разі набрання максимально можливої кількості учасників.

Місце проведення: м. Київ, вул. Грушевського, 26/1, готель «Київ».

Час проведення: 1 листопада 2017 року (13:00 – 16:00)

З усіх питань щодо заходу, а також щодо партнерства звертайтеся до Секретаріату Асоціації правників України за тел.: 0(44) 492-88-48 або пишіть на адресу: forum@uba.ua. Контактна особа – Вікторія Доценко.

«Дійсні дипломи не ставляться під сумнів», – співавтор законопроекту про правничу освіту Андрій Бойко | ЮРЛІГА

Зареєстрований групою народних депутатів на чолі з Оксаною Сироїд законопроект № 7147  «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії» зумовив шквал критики від юридичної спільноти.

Його положення трактують як дискримінаційні для діючих юристів, які отримали вищу юридичну, а не правничу освіту, оскільки для продовження діяльності їм доведеться знову піти вчитися та скласти єдиний іспит. Над концепцією реформи юридичної освіти почали працювати давно, і професійне середовище сходиться на думці про необхідність змін.

Однак поданий на розгляд Верховної Ради законопроект не відповідає очікуванням спільноти щодо низки питань. ЮРЛІГА вирішила отримати відповіді у співавтора законопроекту професора Андрія Бойка, який є членом Вищої ради правосуддя.

– Андрію Михайловичу, Ви є співавтором законопроекту № 7147  про правничу освіту, який викликав обурення юридичної спільноти. Поясніть найбільш дражливу норму про дійсність юридичної освіти впродовж п'яти років для окремих категорій юристів. Що буде з держслужбовцями, помічниками адвокатів і суддів, викладачами та іншими особами, визначеними в частині 6 статті 21 проекту?

– Насправді, ідеться про п. 7 Прикінцевих та перехідних положень, у якому запропоновано встановити певні обмеження для окремих категорій осіб, які працюють на посадах, визначених у частині 6 статті 21 проекту закону. Пропоновані обмеження, що стосуються юридичної освіти, не узгоджуються зі змістом частини 6 статті 21 і є помилковими за своєю суттю.

У запропонованій редакції вони не були предметом обговорення серед розробників проекту закону і, очевидно, з'явилися на етапі редагування проекту перед його поданням до Верховної Ради. З позицій законодавчої техніки такого положення існувати не може, і я сподіваюсь, що під час розгляду цього законопроекту в Комітеті Верховної Ради п.

7 Прикінцевих та перехідних положень буде змінено або виключено.

Натомість хочу зазначити, що автори законопроекту обговорювали питання віднесення до юридичної освіти набуту кваліфікацію зі спеціальностей «Міжнародне право» і «Правоохоронна діяльність», які в різні періоди або охоплювалися поняттям «юридична освіта», або ж ні.

– Чи правильно я зрозуміла, що особи, які займаються «професійною діяльністю у сфері права», повинні будуть здавати єдиний кваліфіспит, щоб продовжувати займатися діяльністю, визначеною в частині 6 статті 21 проекту? Концепція реформи в тому, що до визначених чотирьох професій: адвокат, суддя, нотаріус, прокурор, будуть допускати лише через кваліфіспит?

– Завдання законопроекту глибші. І хоча, як на мене, він поданий дещо передчасно, оскільки окремі його положення потребують ще додаткового обговорення, його завданням є істотне покращення якості юридичної освіти.

Законопроект покликаний запропонувати модель, яка б дала змогу узгодити інтереси суспільства, вищих навчальних закладів і здобувачів вищої освіти зі спеціальності «Право» у досягненні єдиної мети – отримати якісного фахівця-правника.

Суспільство має право розраховувати на якісну підготовку фахівців-правників, навчальні заклади зобов'язані забезпечувати цю якість, а держава спільно з професійним середовищем, з огляду на те, що правнича професія належить до регульованих професій, повинні гарантувати якість доступу до правничої професії.

Тому пропонується запровадження наскрізної магістерської програми (без поділу на рівні бакалавра й магістра) як моделі підготовки уніфікованого юриста, яка б завершувалася складанням єдиного кваліфікаційного іспиту. Тільки ті, хто склав цей іспит, зможуть у подальшому претендувати на доступ до посад судді, прокурора, адвоката, нотаріуса.

Реформа розрахована на якісні зміни, які повинні протягом 5 – 10 років якісно змінити стан юридичної освіти. А перші результати будуть відчутні вже після запровадження єдиного кваліфікаційного іспиту. Принаймні цьогорічний вступний іспит на навчання за освітньою програмою «Магістр» зі спеціальності «Право» засвідчив його результативність. Запровадження такого іспиту дасть можливість забезпечити зовнішнє оцінювання якості підготовки випускників правничих шкіл.

– Тобто концепцією реформи є допуск до цих чотирьох професій через єдиний іспит…

– Насправді трохи інакше. Основне завдання концепції реформування – це забезпечення якісної юридичної освіти. Однією зі складових довіри до судді, адвоката, прокурора й нотаріуса є належний кваліфікаційний рівень, формування якого починається з якісної юридичної освіти.

Кожен, хто закінчує навчальний заклад за спеціальністю «Право», має володіти необхідними компетентностями для того, щоб повноцінно розпочати первинну професійну діяльність. На жаль, на сьогодні дуже слабко працюють механізми, які б забезпечували внутрішній і зовнішній контроль якості освітніх програм зі спеціальності «Право».

Рівень нашої юридичної освіти, на превеликий жаль, не є належним, і це демонструють результати вступного іспиту на магістерську програму за спеціальністю «Право», який відбувся цього року, про що вже йшлося вище. Це вперше за правилами зовнішнього незалежного оцінювання відбувся такий іспит.

Аналіз його результатів показав, наскільки критичним є стан підготовки правників в окремих навчальних закладах: 21 % вступників не пройшли мінімальний поріг успішності, причому кожен шостий, хто закінчив бакалаврську освітню програму з відзнакою, так само не набрав мінімуму балів.

Серед бакалаврантів закладів системи МВС понад 26 % не склало вступного іспиту. При цьому поріг був відносно низьким: з права – 22 бали із 70 максимальних, з іноземної мови – 6 із 42, тест на логіку (ТЗНПК) – 7 балів. Насправді, це є поріг вгадування. Цей іспит продемонстрував недостатній рівень підготовки бакалаврів із права.

Є системні проблеми, вирішити які можна, тільки впровадивши системні зміни. Інша річ, яка, як на мене, спровокувала подання законопроекту, – це надання відомчим (переважно системи МВС) навчальним закладам 61 % обсягу держзамовлення на підготовку бакалаврів зі спеціальності «Право».

Ви собі уявіть, що більшість правників готують у спеціалізованих навчальних закладах, які за характером освітньої діяльності спрямовані на підготовку фахівців зі спеціальності «Правоохоронна діяльність». Держава надає більший запит вищим навчальним закладам, у яких освітня програма підпорядкована іншій меті.

Крім того, відбулися зміни в спеціальностях: міжнародне право з галузі знань «Право» перенесли в галузь знань «Міжнародні відносини», хоча й зазначили, що випускники цієї спеціальності здобувають юридичну освіту; а як у цьому випадку бути із забезпеченням єдності кваліфікації.

На сьогодні у сфері юридичної освіти різні суб'єкти державної влади приймають неузгоджені, часом суперечливі рішення, які мають істотний вплив на якість юридичної освіти. Це й питання доступу до правничої освіти, і контролю за якістю освітніх програм зі спеціальності «Право», і узгодженості освітніх стандартів із стандартами професійної діяльності тощо. Тому назріла необхідність системного врегулювання цих і низки інших питань.

– Чому правничими професіями визнано чотири спеціальності: суддя, адвокат, прокурор, нотаріус?

– Ми керувалися критеріями, які поширені в багатьох країнах і випливають із низки міжнародно-правових актів. Правнича професія вирізняється такими ознаками: однакові кваліфікаційні вимоги; професійна незалежність; дисциплінарна відповідальність у межах професійної самоврядності; єдині етичні стандарти.

Усім цим вимогам відповідають судді, прокурори, адвокати й нотаріуси. Я переконаний, що в цьому переліку мають бути й правові радники (юрисконсульти), вимоги до яких у нашому законодавстві необхідно привести у відповідність до стандарту правничої професії.

Зазначений перелік важливий у цьому законопроекті для того, щоб сформувати розуміння, кого ми зараховуємо до правничої професії, та для формування компетентностей у здобувачів освітніх програм зі спеціальності «Право». У законопроекті також визначено перелік посад, які передбачають наявність юридичної освіти як кваліфікаційної вимоги.

Перелік цих посад важливий, щоб зрозуміти, що вважається діяльністю у сфері права. Адже професійний стаж у сфері права є необхідною умовою доступу до окремих посад, що віднесені до правничої професії.

Також у законопроекті передбачено, що окремими нормативними актами може бути визначено посади, які можуть передбачати наявність юридичної освіти як умову доступу до них. Просто ми розрізняємо правничу професію та вимоги доступу до неї, і посади, які за кваліфікаційними вимогами передбачають чи можуть передбачати наявність юридичної освіти.

– Чи не підпадають під названі Вами ознаки приватні виконавці? Можна їх зарахувати до списку правничих професій?

See also:  Комендантский час и чрезвычайное положение: могут ли ввести и насколько это законно

– На сьогодні ні. Це професійна діяльність, яка за кваліфікаційними вимогами передбачає наявність юридичної освіти.

– До переліку входять адвокати. Чи поширюється норма про визнання юридичної освіти для вже діючих на тих, хто зупинив діяльність?

– Проект закону передбачає умови доступу до правничої професії, а умови професійної діяльності, зокрема й адвоката, повинні визначатись і на сьогодні визначаються, окремими законами.

Ми старались узгодити стандарти правничої професії з освітнім стандартом зі спеціальності «Право», щоб визначити обсяг обов'язкових компетентностей, якими має володіти випускник вищого навчального закладу. Він повинен набути компетентності, що дають йому змогу працювати саме за правничою професією.

Він (випускник правничої школи) може працювати й на будь-якій іншій посаді, яка потребує юридичної освіти за кваліфікаційними вимогами.

– А це не є питанням дефініцій: якщо за кваліфікаційними вимогами необхідна юридична освіта і є законодавче визначення юридичної (правничої) освіти (вища освіта за спеціальністю «Право», здобуття якої відбувається за наскрізною програмою в рамках магістерського рівня вищої освіти), то її треба отримати?

– В окремих країнах (для прикладу, Німеччина, США, Японія та ін.) є регулювання освітніх програм і зовнішній контроль за їхньою якістю, щоб процес набуття кваліфікації відповідав кваліфікаційним вимогам до посад судді, адвоката й прокурора.

Але не виключається, що вимога наявності юридичної освіти має місце щодо інших посад.

Наприклад, керівні посади в німецькій системі МВС можуть обіймати тільки особи з юридичною освітою, яка здобута в класичних університетах, за умови складання першого кваліфікаційного іспиту, проходження стажування в суді, прокуратурі, адвокатурі, після цього складання другого кваліфікаційного іспиту, і лише після цього вони вважаються особами, що мають юридичну освіту. Ще раз наголошую, необхідно розрізняти правничу професію та вимоги до неї, й окремі посади, які за кваліфікаційними вимогами можуть потребувати юридичної освіти.

– Тобто особи з юридичною освітою, що працюють у приватному секторі, на держслужбі тощо, продовжать свою професійну діяльність, а підвищуватимуть загальний рівень професіоналізму спільноти за рахунок «нової крові», яка вивчиться за новими правилами?

– Так. У законопроекті зроблено акцент на тих компетентностях, які треба опанувати для правничої професії. У подальшому, набувши ці компетентності, особа зможе працювати на будь-якій посаді, яка потребує наявності юридичної освіти, чи в будь-якій іншій сфері, де набуті знання та навички надаватимуть певні професійні переваги.

– Чи можна передбачити, що значно скоротиться кількість навчальних закладів, які готуватимуть за спеціальністю «Право»?

– Найімовірніше, так. Проект передбачає цілком природний механізм конкурсного співіснування. Уявіть собі, на сьогодні існує 104 навчальні заклади, які готують правників за освітньою програмою магістра. Рівень їхньої підготовки насправді різний.

Запровадження єдиного кваліфікаційного іспиту дасть можливість оцінити цих випускників за єдиними вимогами щодо якості підготовки. Цей іспит буде єдиним мірилом і гарантією доступу до професії тих, хто набув необхідних компетентностей, що відповідають вимогам до кваліфікації.

Результати такого іспиту покажуть реальні можливості вищих навчальних закладів готувати якісних фахівців. Для прикладу, якщо 90 чи 100 % випускників певного навчального закладу складають цей іспит, то цей результат демонструє належну якість освітньої програми цього навчального закладу.

В інших закладах показники можуть бути меншими або взагалі мізерними, що продемонструє неспроможність сформувати освітню програму та забезпечити освітню діяльність таким чином, щоб випускники могли претендувати на доступ до правничої професії. Тоді абітурієнти не вступатимуть до цих навчальних закладів через відсутність перспектив.

Згодом такі ВНЗ почнуть припиняти освітню діяльність за спеціальністю «Право». На виході з ВНЗ рівень первинної кваліфікації має вимірюватися й бути первинним доступом до регульованої професії. Єдиний кваліфікаційний іспит дає можливість це зробити.

– Чи буде іспит платним?

– Як буде вирішено. Але я не бачу потреби запроваджувати плату, адже це буде в інтересах суспільства й держави.

– А як щодо корупційної складової?

– Про яку корупційну складову йдеться? За умови відсутності контролю за якістю освітніх програм, коли дипломи отримують ті, хто не має належного рівня підготовки, у нас більше підстав говорити про корупційну складову.

Цьогорічний вступний іспит до магістратури засвідчив, що не було нарікань на об'єктивність оцінювання, наявність механізмів, які могли б викликати обґрунтований сумнів у недобросовісності тих, хто адміністрував цей іспит.

Якщо до іспиту буде залучено представників правничої професії, академічного правничого середовища та буде продуманий механізм адміністрування складання іспиту, питання можливої корупції нівелюється. Це є питанням відповідальності всіх задіяних представників правничої професії.

Вони повинні усвідомити, що відбирають своїх майбутніх колег, і повинні відповідально до цього поставитися. Належна організація відкине корупційну складову. Зараз ВНЗ випускають людей різної професійної якості, тих, хто не володіє елементарним обсягом компетентностей, а питання про корупційну складову не виникає.

– Чому ж? Виникає та отримує продовження в цьому законопроекті, адже ці самі люди продовжуватимуть навчати.

– Складання кваліфікаційного іспиту буде поза будь-яким впливом навчального закладу, який підготував фахівця.

Далі вже професійне середовище за участю представників академічної спільноти дасть оцінку, чи зробив це навчальний заклад належно, чи дійсно випускник набув тих компетентностей, які забезпечують первинний доступ до правничої професії.

Корупційна складова виникає, коли не зовсім розумно прописано положення й механізми, коли система є замкнутою, поза контролем громадськості чи професійного середовища. Законопроект передбачає контроль через представництво.

Чомусь у Німеччині, де діють такі правила, питань про корупцію не постає, а ми, ще не впровадивши механізм, який витіснить корупцію в навчальних закладах, уже говоримо: «а може, це зумовить корупційну складову». Законопроект враховує корупційні ризики та мінімізує виникнення корупційної складової.

– Корупція – це ж не лише гроші, а й вплив.

– Погоджуюся, але подивімося, що відбувається зараз. Окремі іспити проводять адвокати, нотаріуси й так далі. Але якщо в складанні цього іспиту візьмуть участь представники всіх професій і академічних професій, вони усвідомлять свою причетність і відповідальність. Я думаю, це буде на краще.

– Чому таким важливим є впроваджуваний прикметник «правнича»?

– Серед авторів законопроекту є фахівець Сергій Головатий, який у багатьох випадках цілком виправдано пропонує впорядкувати українську правничу термінологію. «Правова» потрібно використовувати, коли йдеться про застосування права, про те, що стосується права.

Коли ж мова заходить про професію слід використовувати слово «правнича», адже йдеться про представників, які беруть участь у застосуванні права. Деякі пропозиції пана Головатого поки не ввійшли в обіг, у професійному середовищі викликають певний опір (посміхається – ред.).

Але, як на мене, це відповідає й давній українській традиції, і на сьогодні було б непогано все впорядкувати та правильно вживати українську правничу термінологію. А Сергій Петрович є великим прихильником розвитку української правничої термінології.

– Можливо, Ви хочете щось додати від себе?

– Я читав реакції в соціальних мережах, у тому числі й від колег, і хотів би, щоб саме колеги правильно зрозуміли ініціативу тих, хто готував цей законопроект.

Можливо, він і поданий дещо передчасно, але в мене немає сумнівів, що назріла необхідність комплексного регламентування доступу до правничої професії, зокрема й через механізми забезпечення якості юридичної освіти. Я в цьому переконаний.

Працюючи у Вищій раді правосуддя, я побачив, що ми повинні готувати іншої якості правників, тих, хто не тільки завчив положення закону, а й уміє застосовувати право, хто глибоко розуміє природу правових інститутів та особливості їх застосування, хто добре обізнаний із практикою ЄСПЛ, з правовою позицією Верховного Суду з багатьох питань правозастосування, з правовими доктринами та принципами, на яких базуються ці правові позиції тощо. Суспільство має право саме на цю якість.

Бесіду вела Марина Ясинська

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН Связаться с редактором

Сироїд Оксана Іванівна. Досьє №44/323

Народний депутат Верховної Ради України VIII скликання, перший заступник голови Верховної Ради

БІОГРАФІЯ

Оксана Сироїд народилась 02.05.1976 року. Місце народження – на західній Україні – у с. Городище Сокальського р-ну на Львівщині.

У 1993 р. Сироїд Оксана Іванівна здобула середню освіту, успішно закінчивши школу. Вийшла зі стін навчального закладу із золотою медаллю. Оксана Іванівна стала студенткою Києво-Могилянської академії, вчилась на політолога, через 4 роки отримала диплом бакалавра.

Навчаючись у ВНЗ, майбутній перший заступник спікера Оксана Сироїд почала вести активну трудову діяльність.

В одному із інтерв’ю вона сказала, що треба було шукати роботу, тому що батькам було важко забезпечувати її у той інфляційний період (наприклад, Сироїд працювала помічником голови Української республіканської партії, помічником-консультантом нардепа Ігоря Юновського та ін.

). Цікаво, що Оксана Сироїд не підробляла на той час, як інші студенти, промоутером, продавцем або офіціанткою, а відразу почала виконувати відповідальну роботу.

1998 р. майбутній народний депутат Оксана Сироїд пішла вчитись у КНУ ім. Т. Г. Шевченко, де здобула ступінь магістра за фахом «право». Через 2 роки їй вручили червоний диплом.

See also:  Законника ігоря петрика позбавили мантії через позапроцесуальні відносини зі стороною

Разом із навчанням у ВНЗ Оксана Сироїд була задіяна у деяких державних та міжнародних проектах, які займались проведенням реформ.

У 2002 р. поїхала на навчання до Канади, де закінчила у 2003 р. Отавський університет. Цікаво, що там Оксана Сироїд навчалась у магістратурі теж за фахом «право». (LL.M. — Master of Laws). Виходить, що в неї два диплома магістра права – канадський та український.

З 2003 р. Оксана Сироїд — бізнес-леді.

Вона дуже добре знає англійську мову. Оксана Сироїд почала вчити його ще у школі, а вдосконалила його у Київо-Могилянський академії. Впевнений користувач персонального комп’ютера. На її думку, це одне з основних вмінь для ефективної праці державного діяча. Також Сироїд Оксана Іванівна трохи володіє польською мовою.

На даний момент у шлюбі ні з ким не перебуває, живе у місті Київ. Їй подобається це місто, у цьому неодноразово визнавалась Оксана Сироїд. Україна для неї та країна, яка їй ближче за благополучну Канаду.

ПОЛІТИКА

У 2004-2012 рр. Оксана Сироїд була керівником різноманітних проектів у вітчизняному департаменті ОБСЄ. У 2014 р.

брала учать в діяльності групи «Реанімаційний пакет реформ», заснованій у лютому того ж року після подій на Майдані Незалежності, та головою якого була Ганна Гопко.

Як повідомляється на сайті групи, Оксана Сироїд є ініціативою громадських активістів, експертів та журналістів, які об’єднались задля прискорення реформування країни.

На виборах у 2014 році Оксана Сироїд пройшла до Верховної ради VIII скликання під 4-м номером у списку політичної партії «Самопоміч», яку очолює Андрій Садовий, міський голова Львова.

Після того, як «Самопоміч» стала частиною коаліції, яку назвали «Європейська Україна», 4 грудня 2014 р. Оксана Сироїд помітно виділилася. Їй проявили довіру, в результаті чого її обрали помічником голови парламенту.

За це проголосувало 313 нардепів. Так народний депутат Сироїд Оксана Іванівна є першим представником прекрасної статі, яка стала віце-спікером ВР. Для України нетипово, щоб жінки займали такі посади.

Але хтось, раніше чи пізніше, повинен був стати першим.

Оксана Сироїд працювала у Комісії, яка займалась зміцненням демократії та утвердженням верховенства права. У лютому 2015 року комісія була ліквідована за наказом №96/2015 голови держави Петра Порошенка.

Народний депутат Оксана Сироїд заснувала благодійну організацію «Кирило-Мефодіївська фундація».

КОМПРОМАТ

5 лютого в ефірі програми «Шустер Live» Оксана Сироїд виступила з жорсткою промовою, сказавши, що вона вважає Опозиційний блок винним у розв’язанні війни на сході України, тому поки що зарано доручати йому правління комітетами у парламенті.

Мовляла, нема до нього довіри, але через 3 дні Верховна Рада прийняла рішення, за яким депутати, які віддали свої голоси за «диктаторські закони» 16 січня, будуть мати можливість здобути посади заступників голів та секретарів комітетів ВР.

Оксана Сироїд пояснила це тим, що «16 січня» — це не юридичний критерій.

СІМ’Я

Її батько, Іван Максимович (народився у 1945 р., помер у 2003 р.) працював шахтарем. Мати першого віце-спікера Верховної Ради Оксани Сироїд – Катерина Василівна (народилась у 1954 р.), працює педагогом.

Оксана Сироїд: «Конституція – це власність кожної людини, яка живе в Україні» (відео)

На цьому наголосила
заступник Голови Верховної Ради України Оксана Сироїд в ефірі телеканалу «Рада»
під час телемарафону, присвяченого 20-річчю Конституції України.

Оксана Сироїд розповіла,
що Конституція має для неї особливе значення. «Конституція для мене має
особливе значення, тому що це був той процес, з яким я прийшла в парламент у
1996 році. Тоді помічником народного депутата.

І разом з моїми, тоді так само
молодими колегами-помічниками, ми своїми ручками, складали конституційний
архів, тобто архів першої Конституції України 1996 року», – сказала
парламентарій і додала: «І з того часу, напевне, є таке певне зворушливе, з
одного боку, ставлення до Конституції».

При цьому Оксана Сироїд
зазначила, що «Конституція, чи, вірніше, потреба її захистити привели мене до
парламенту. Цього разу вже як політика».

«Тому що у 2014 році  я дуже чітко розуміла,  що війна, яку розпочав Кремль на сході
України, що вона перейде з активної бойової  фази у фазу юридичну і що через зміни до Конституції
будуть намагатися окупувати нас юридичними методами», – сказала політик і
зауважила: «На жаль, я не помилилася, тому що ми переживаємо далі, ми далі є в
процесі цих намагань окупувати Україну через зміни до Конституції». За її
словами, той «законопроект про зміни до Конституції, який містить особливий
статус для окупованих територій, це і є юридичний механізм окупації», якому вона
опонує.

Оксана Сироїд також
зазначила, що «ми ще не дійшли до розуміння Конституції і цінності Конституції».
«Ми зріємо, ми зріємо як суспільство, яке є власником Конституції. Всі кажуть,
Конституція – Основний Закон Держави.

І так написано навіть в самій
Конституції. Але Конституція – це не є законом Держави, це є закон для Держави.

Конституція – це закон людей, які об’єднуються і кажуть, що з того моменту, як
ми об’єдналися і створили цю Конституцію і починається наша держава», –
акцентувала парламентарій.

Вона наголосила, що
Конституція – це «суспільний договір для держави», Конституція – це жива
матерія, вона потребує тлумачення.

«Щоби ми розвивалися і Конституція
розвивалася разом з нами,  ми повинні її
відчувати і свою власність на цей документ», – зазначила Оксана Сироїд і
підкреслила, що має бути розуміння, «що Конституція – це не власність Президента,
це не власність парламенту, Конституція – це власність кожної людини, яка живе в Україні».

Щодо конституційного
процесу Оксана Сироїд зауважила, що це «процес нашого спільного зростання, як
суспільства, як нації і як Держави». Вона також наголосила на важливості, щоб
конституційний процес був прозорим, легітимним, і щоб люди, які розуміють
сакральність  цього процесу, були долучені
до нього.

У мон обговорили юридичну освіту – освіта.ua

Як повідомляє прес-служба Міністерства освіти і науки, у роботі круглого столу взяли участь національний менеджер проектів Координатора проектів ОБСЄ в Україні Наталія Ступницька, експерт Координатора проектів ОБСЄ в Україні Оксана Сироїд, юридичний радник та координатор програм проекту USAID «Справедливе правосуддя» Артем Шаіпов, представники департаменту вищої освіти МОН, декани юридичних факультетів вищих навчальних закладів України.

Під час круглого столу перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун зазначила, що, згідно нового Закону України «Про вищу освіту», потрібно напрацювати новий підхід до освітнього процесу, адже попередні стандарти освіти, де визначався однаковий для всіх студентів перелік дисциплін, які вони мають відвідувати, вже застаріли. Нові ж стандарти, за словами першого заступника міністра освіти і науки, мають визначати рівень знань та навичок, якими зобов’язаний оволодіти кожен студент по закінченню ВНЗ, але навчальний процес студенти повинні мати змогу організовувати самостійно, обираючи на свій розсуд предмети, які вони хотіли б відвідувати.

У свою чергу, національний менеджер проектів Координатора проектів ОБСЄ в Україні Наталія Ступницька повідомила, що Координатор проектів ОБСЄ в Україні працює над питанням розробки стандартів вищої юридичної освіти з 2006 року.

За її словами, у 2009-2010 роках у співпраці з Національним університетом «Києво-Могилянська Академія» проведено дослідження «Стан юридичної освіти та науки в Україні», яке виявило, що методика викладання й зміст навчальних дисциплін з правознавства відповідно до європейських стандартів потребує удосконалення.

Як зазначила Наталія Ступницька, Координатором проектів ОБСЄ в Україні за участю деканів юридичних факультетів вищих навчальних закладів була розроблена концепція удосконалення юридичної освіти в Україні. «Це перелік навичок, вмінь та компетенцій, які має опанувати правник після закінчення вищого навчального закладу. Також ми визначили основні напрямки, якими має володіти студент, по деяким з яких ми розробили програми, наразі ми працюємо над посібниками». Наталія Ступницька підкреслила, що Координатор проектів ОБСЄ в Україні підтримуватиме формування стандартів відповідно до Національної рамки кваліфікацій, якою буде займатись Міністерство освіти і науки України за погодженням Національного агентства з якості вищої освіти. В цьому процесі важливу роль відіграє самоврядування вищих навчальних закладів, зокрема, створення Асоціації ради деканів юридичних ВНЗ, дало б можливість обговорювати питання внутрішнього забезпечення якості вищої юридичної освіти.

Експерт Координатора проектів ОБСЄ в Україні Оксана Сироїд зазначила, що в Україні існує невиправдана кількість юридичних факультетів, які випускають людей з однаковими дипломами, та не всі з них отримують роботу за фахом.

За її словами, попитом у роботодавця користуються лише декілька правничих шкіл, тобто критерієм успіху вищого навчального закладу залишається кількість працевлаштованих за фахом випускників.  Тому, на думку Оксани Сироїд, стандарти мають важливе значення в підготовці фахівців.

«Стандарт – це є перелік знань, вмінь, цінностей, якими повинен володіти студент-правник на виході з ВНЗ. Він також потрібен, щоб окреслити базові навички та запровадити єдиний уніфікований кваліфікаційний іспит з правничих наук».

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*