Пастка для роботодавця або чи законне застосування фінансових санкцій згідно ст. 265 кзпп україни?

Пастка для роботодавця або чи законне застосування фінансових санкцій згідно ст. 265 КЗпП України?

Із 1 січня 2015 року за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) фізособам-підприємцям загрожує штраф у розмірі 30 мінімальних зарплат за кожного такого працівника. Це передбачає ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Окрім того, відповідно до нової редакції ч. 3 ст.

41 КпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) тягне за собою накладення адмінштрафу на фізосіб-підприємців, котрі використовують найману працю, — від 500 до 1000 неоподаткованих мінімальних доходів громадян (НМДГ). Повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, загрожує штрафом у розмірі від 1000 до 2000 НМДГ.

Стаття 265 Кодексу законів про працю України (фінансова відповідальність)

Юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (на 05.07.2016 р. розмір МЗП становить 1450 грн., тобто розмір штрафу складає 43 500 грн.);

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Державна служба України з питань праці).

Державна служба України з питань праці створюється на базі колишньої Державної інспекції України з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки. Такий контроль Держпраці здійснює через створені територіальні державні інспекції праці.

  • Штрафи можуть бути накладені Держпраці без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
  • Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на Державну виконавчу службу.
  • Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
  • Органи доходів і зборів України (Державна фіскальна служба України) мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, установа, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
  • Порядок:
  • Право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов’язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі – Інспектор).
  • Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю).
  • Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.
  • Критерії ризику для проведення планових перевірок:
  • Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання незалежно від форми власності відносяться до одного з трьох ступенів ризику – високого, середнього та незначного.
  • До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб’єкти:
  • 1) які мають заборгованість із виплати заробітної плати більше 60 календарних днів;
  • 2) із чисельністю до 50 осіб включно, у яких 60 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;
  • 3) із чисельністю від 51 до 250 осіб включно, у яких 45 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;
  • 4) із чисельністю 251 та більше осіб, у яких 30 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;
  • 5) кількість найманих працівників яких недостатня для існуючого обсягу виробництва (виконання робіт, надання послуг);
  • 6) у яких за результатами останньої планової або позапланової перевірки виявлено грубі порушення вимог законодавства про працю, що мають ознаки злочинів, передбачених статтями 172, 173 і 175 Кримінального кодексу України;
  • 7) у яких розбіжності між фактичними показниками чисельності працюючих і заробітної плати та показниками звітності, поданої до органів державної влади,  становлять 10 і більше відсотків.
  •  До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться суб’єкти:
  • 1) які виплачують заробітну плату з порушенням строків виплати заробітної плати від 30 до 60 днів включно;
  • 2) із чисельністю до 50 осіб включно, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують 45 і більше, але менше 60 відсотків працівників;
  • 3) із чисельністю від 51 до 250 осіб включно, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують більше 30, але менше 45 відсотків працівників;
  • 4) із чисельністю 251 та більше осіб, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують більше 15, але менше 30 відсотків працівників;
  • 5) у яких за результатами останньої планової або позапланової перевірки виявлено порушення вимог законодавства про працю, за якими посадові особи суб’єкта господарської діяльності притягалися до адміністративної відповідальності;
  • 6) у яких розбіжності між фактичними показниками чисельності працюючих і заробітної плати та показниками звітності, поданої до органів державної влади, становлять більш як 4, але менш як 10 відсотків.
  • До суб’єктів господарювання із незначним ступенем ризику відносяться суб’єкти, що не віднесені до суб’єктів господарювання з високим і середнім ступенем ризику.
  • Планові перевірки суб’єктів господарювання, пов’язані з державним наглядом (контролем) у сфері додержання вимог законодавства про працю, проводяться:
  • з високим ступенем ризику – не частіше ніж один раз на рік;
  • із середнім ступенем ризику – не частіше ніж один раз на два роки;
  • з незначним ступенем ризику – не частіше ніж один раз на п’ять років.
  • Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”:
  • Стаття 6. Позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю)
  1. Підставами для здійснення позапланових заходів є:
  1. подання суб’єктом    господарювання    письмової   заяви   до відповідного органу державного нагляду (контролю)  про  здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах    обов’язкової    звітності,     поданих     суб’єктом господарювання; перевірка виконання    суб’єктом   господарювання   приписів, розпоряджень  або  інших  розпорядчих  документів  щодо   усунення порушень  вимог законодавства,  виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання  її  законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється   тільки   за  наявності  згоди  центрального  органу
  2. виконавчої влади на його проведення;

неподання у   встановлений  термін  суб’єктом  господарювання документів обов’язкової звітності без  поважних  причин,  а  також письмових  пояснень  про  причини,  які перешкоджали поданню таких документів; настання   аварії,  смерті  потерпілого  внаслідок  нещасного випадку  або  професійного  захворювання,  що  було  пов’язано   з діяльністю  суб’єкта  господарювання. Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише  ті питання,   необхідність   перевірки   яких   стала  підставою  для здійснення цього заходу,  з обов’язковим зазначенням цих питань  у посвідченні   (направленні)   на   проведення  державного  нагляду (контролю).

  • Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати
  • допускається.

десяти робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва – двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку   здійснення   позапланового   заходу   не

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

Перевірка складається з таких етапів:

  1. Робота з документами, наданими суб’єктами господарювання на вимогу Інспектора.
  2. Оформлення документів за результатами перевірки.
  3. Ознайомлення суб’єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки.
  4. Проведення за результатами перевірки роз’яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнобов’язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

  1. Рішення Інспектора може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством.
  2. Стаття 41 КУпАП (адміністративна відповідальність)
  3. Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) –
  4. тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  5. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною третьою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, –
  6. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  7. Протокол про адмінправопорушення складає інспектор Держпраці, а рішення про розмір штрафу – суд.
  8. Відповідальність у сфері податкового законодавства
  9. Якщо найманий працівник не влаштований офіційно, то відповідно йому не нараховується і не виплачується офіційно заробітна плата, як наслідок не перераховується до бюджету податок з виплаченого доходу фізичної особи.
  10. Відповідальність за ст. 127 ПК України:
  11. Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, –
  12. тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
  13. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, –
  14. тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
See also:  Як колектори з нотаріусом закон порушили

17 червня 2015 року Кабінет Міністрів прийняв № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, згідно з якою роботодавець зобов’язаний повідомляти про прийняття на роботу до початку роботи працівника. До прийняття цієї постанови діяло правило, що повідомлення про прийнятих співробітників роботодавець подає у частині Звіту з ЄСВ, тобто до 20 числа за місяця наступного за місяцем прийняття (нарахування заробітної плати).

Якщо до постанови № 413 при фактичній перевірці перевіряючі встановлювали факт наявності нового працівника, який за поясненнями робітника та роботодавця працювати почав лише в поточному місяці і ніяк не раніше, і наступного місяця ФОП-роботодавець виконував свій обов’язок надати інформацію про прийнятого робітника і застосування в такому випадку штрафу «за неоформлених» не можливе, то із вступленням в силу постанови ФОП – роботодавець зобов’язаний спочатку повідомити ДФС, а потім допускати робітника до виконання своїх обов’язків. Тобто при фактичних перевірках перевіряючі одразу матимуть змогу встановлювати факт використання «неоформлених» працівників фіксувати його та далі по процедурі застосовувати штрафи.

Порушення (норма законодавства) Відповідальність(розмір штрафу) Хто ухвалює рішення про притягнення до відповідальності
Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору(контракту)(абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП) 30 розмірів мінімальної зарплати (МЗП), встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення Державна служба України з питань праці (Держпраці) за результатами проведеної перевірки.Без перевірки санкції можуть бути накладені перевіряльниками Держпраці за наявності рішення суду, що доводить факт такого порушення (ст. 265 КЗпП). Це можливо, наприклад, у разі звернення ошуканого працівника до суду
Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)(ч. 3 та 4 ст. 41 КпАП) Штраф від 500 до 1000 НМДГ Районні, районні в місті, міські або міськрайонні суди (судді) (ст. 221 КпАП) на підставі протоколів, складених органами Держпраці
Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати(ст. 127 ПК України) 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету Органи ДФС
  • До фінансової відповідальності по КЗпП притягуються роботодавці юридичні особи та ФОП, а до адміністративної – посадові особи.
  • Читайте також:
  • Звернення стягнення на частку майна, що перебуває у спільній сумісній власності
  • Влюбленным предоставят право свободного выбора места и даты их свадьбы
  • UkrNews24.net

Подписывайтесь на Ukrnews24.net в Telegram, чтобы быть в курсе самых интересных событий.

Последние новости

Posted by Alex

Похожие темы:

Источник: https://www.ukrnews24.net/shtrafi-za-neoformlenogo-pracivnika/

Щодо строку давності для застосування фінансових санкцій за порушенн

  • Департамент з питань праці Держпраці розглянув Ваш лист і повідомляє.
  • Статтею 265 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
  • Юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у випадках, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України.
  • Зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
  • Штрафи, зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, відповідно до якої штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками.
  • Штрафи можуть бути накладені на підставі:
  • — рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
  • — акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади;
  • — акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295. Зазначеним Порядком не передбачено і не встановлено період, за який може здійснюватися інспекційне відвідування.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, передбачено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Таким чином, строки застосування штрафних санкцій відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України чинним законодавством не встановлені.

Директор І. Дегнера

Источник: https://i.Factor.ua/ukr/journals/ot/2018/april/issue-7/article-35724.html

Відповідальність за несвоєчасну виплату зарплати чи невиплату авансу

Своєчасність одержання заробітної плати – це конституційне право громадян, яке закріплено в статті 43 Конституції України.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці» та статті 115 Кодексу законів про працю,  терміни виплати заробітної плати встановлюються підприємствами, організаціями, установами самостійно в колективному договорі або в нормативному акті роботодавця з дотриманням норм законодавства.

Щодо строків виплати заробітної плати Міністерство соціальної політики України  листом від 23.07.2018 № 1305/0/101-18/28 повідомляє, що заробітна плата має виплачуватись не рідше 2 разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Тобто, зазначеними нормами встановлено, що виплата заробітної плати здійснюється не рідше 2 разів на місяць, а отже роботодавець може виплачувати заробітну плату і 3 рази на місяць.

Першою половиною місяця вважаються 15 календарних днів з 1 по 15 число, а другою половиною — з 16 по 30 (31).

Тобто, заробітна плата за першу половину місяця має виплачуватись в період не пізніше з 16 по 22 число, а за другу половину — з 1 по 7 число.

Наприклад, дата виплати заробітної плати за першу половину місяця 16 число, а за другу — 1 число; дата виплати заробітної плати за першу половину місяця 22 число, а за другу половину — 6 число тощо.

Конкретні терміни виплати заробітної плати встановлюються підприємствами, організаціями, установами самостійно в колективному договорі або іншому нормативному акті роботодавця.

Частиною другою статті 24 Закону встановлено, що у разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

При цьому, наступна виплата заробітної плати буде проводитись у дні, визначені колективним договором або іншим нормативним актом роботодавця.

Виплата заробітної плати здійснюється за фактично відпрацьований час на підставі табеля обліку робочого часу, який заповнюється за звітний місяць (з 1 по 15 та з 16 по 31 число).

В окремих випадках працівник може (з будь яких особистих підстав) відмовлятись отримувати заробітну плату (за першу частину відпрацьованого місяця), в цьому випадку, роботодавець повинен її депонувати у встановленому законодавством порядку.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Враховуючи вище викладене, виплата заробітної плати мінімум двічі на місяць є обов’язком роботодавця, який повинен додержуватись встановлених строків виплати, незалежно від згоди працівника отримувати заробітну плату один раз на місяць. Допущення існування заборгованості зі виплати заробітної плати є недопустимим.

Відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати для роботодавців встановлена  абзацом 3 частиною 2  ст. 265 КЗпП України, а саме: передбачено штраф . у розмірі трьох мінімальних заробітних плат на момент встановлення порушення.

See also:  Пропозиції до законопроекту щодо протидії булінгу в частині відповідальності батьків.

Доводимо до відома, що на теперішній час сума штрафу становить 12 519,00гривень (3х4 173,00 грн.).

Зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Такий штраф застосовується незалежно від кількості працівників, яких стосується таке правопорушення, про що Державна Служба України з питань праці повідомляє листом від 04.01.2017 р. № 54/4.1/4.1-ДП-17.

Штрафні санкції, передбачені трудовим законодавством, сплачуються на підставі постанови про накладання штрафних санкцій у добровільному порядку протягом одного місяця з дня винесення постанови.

У разі несплати протягом визначеного строку штрафу у добровільному порядку, стягнення відбувається органами виконавчої служби України без судового рішення про стягнення такого штрафу.

Наслідками невиконання постанови про накладання штрафів у добровільному порядку може бути накладання арештів на рахунки та майно суб’єктів господарювання з подальшою можливою реалізацією такого майна через державні торги та списанням коштів, які містяться на рахунках суб’єкта господарювання для погашення заборгованості.

Читати по темі:  Зміни в частині ЄСВ в ПКУ з 2016 р.

  • За порушення строків виплати заробітної плати роботодавців також можуть притягнути до адміністративної чи  кримінальної відповідальності.
  • Так, частиною 1 статтею 41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати або виплата її не в повному обсязі, яке тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700,00грн) (на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення).
  • Частиною 2 статті 41 КУпАП передбачено, що за повторне, протягом року, вчинення порушення, передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700,00-5100,00грн).
  • За безпідставну невиплату заробітної плати, більше ніж за один місяць, яка вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, відповідно до частини 1 статті 175 Кримінального Кодексу України, передбачена кримінальна відповідальність у виді штрафу від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів(8500-17000 грн) доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
  • Якщо відповідне порушення було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, частиною 2 статті 175 ККУ передбачено накладання штрафу від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000-25 500грн) або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
  • Управління праці

Источник: https://www.buh24.com.ua/vidpovidalnist-za-nesvoyechasnu-vyplatu-zarplaty-chy-nevyplatu-avansu/

ФО-Па не можна притягувати до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору за КЗпП та КУпАП одночасно

Фізичну особу — підприємця не можна притягувати до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору за КЗпП і КУпАП одночасно.

Про це йдеться в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16.

Підприємець звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю тому що його вже притягнуто за це правопорушення на підставі ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

  • Суд першої інстанції позов задовольнив.
  • Суд апеляційної інстанції з цим не погодився і відмовив у задоволенні позову, оскільки штраф, передбачений КЗпП є фінансовою санкцією, тобто є іншим видом відповідальності, ніж штраф за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
  • Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову суду першої.

Верховний Суд відзначив, що у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб’єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, Суд взяв до уваги мету відповідальності, характер шкоди, вид стягнення, суб’єкта, який притягує до відповідальності, джерело сплати штрафу.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, Суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд підсумував, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору підприємця вже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою суду, що набрала законної сили.

Тому накладення на нього штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.

61 Конституції України.

  1. ПОСТАНОВА
  2. Іменем України
  3. 21 грудня 2018 року
  4. м. Київ
  5. справа №814/2156/16
  6. адміністративне провадження №К/9901/17864/18
  7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — Кравчука В.М.,

суддів: Анцупової Т.О., Гриціва М.І.,

розглянув в порядку письмового провадження справу №814/2156/16 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (колегія у складі суддів Скрипченка В.О., Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.) у справі №814/2156/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Миколаївській області визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу.

І. РУХ СПРАВИ

1.          21 жовтня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування постанови №9-НП від 07.10.16 про накладення штрафу в сумі 87000 грн.

2.          

Источник: https://www.legalex.com.ua/sudebnaya-praktika/fo-pa-ne-mozhna-prityaguvati-do-vidpovidalnosti-za-faktichnij-dopusk-pratsivnika-do-roboti-bez-oformlennya-trudovogo-dogovoru-za-kzpp-ta-kupap-odnochasno.html

Фоп не відповідає двічі за допуск працівника до роботи без трудового договору

Відповідальність ФОП за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) за Кодексом законів про працю або за Кодексом України по адміністративні правопорушення?

21 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 814/2156/16, адміністративне провадження №К/9901/17864/18 (ЄДРСРУ № 78771378 ) досліджував питання щодо правової можливості одночасного притягнення підприємця до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

(!!!) За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

See also:  Если законопроект об антикоррупционном суде так и не примут, до осени траншей мвф можно не ждать – экономист новак

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців – юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

ВАЖЛИВО: Тобто ключової відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з'ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

Суд вказує, що у теорії права виділяють конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність. Водночас, дискутується питання про видову самостійність процесуальної, сімейної, екологічної та деяких інших видів відповідальності.

Критерієм видової класифікації заходів відповідальності має бути юридична природа відповідного правопорушення та характер шкоди, що ним спричинена. (Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. Вид. 9-те, зі змінами. – Львів: Край, 2007. – 192 с. – С.

162-163).

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

(а) мету відповідальності – покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці; (б) характер шкоди – шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику; (в) вид стягнення – фінансова санкція у виді штрафу; (г) суб'єкт, який притягує до відповідальності – державний орган; (д) джерело сплати – штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас диспозиції абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: “фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)”, а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача – ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, Суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Висновок суд першої інстанції про віднесення відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст.

41 КУпАП до кримінальної відповідальності Суд вважає помилковим, оскільки висновки ЄСПЛ, застосовані судом першої інстанції, стосувалися тлумачення автономного поняття «кримінальне провадження» для цілей застосування Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Водночас, для застосування ст. 61 Конституції України та національного законодавства ці висновки не є релевантними.

Суд також вважає помилковим застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин Податкового кодексу України, оскільки поняття, що містяться у ст. 14 цього Кодексу, розкривають значення термінів та понять, які застосовуються лише в Податковому кодексі України. Відповідно, до понять, які наведено у КЗпП України положення Податкового кодексу України не застосовуються.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору підприємця уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою суду, що набрала законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

ВИСНОВОК: З урахуванням зазначеного, накладення на ФОП штрафу за теж правопорушення також і постановою Управління Держпраці є нічим іншим ніж притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.

Автор: Адвокат Морозов (судебная защита)

Источник: http://chp.com.ua/all-news/item/59357-fop-ne-vidpovidae-dvichi-za-dopusk-pratsivnika-do-roboti-bez-trudovogo-dogovoru

Відповідальність за порушення законодавства про працю — 2018: підстави та розмір

За порушення законодавства про працю у 2018 році роботодавці нестимуть відповідальність у вигляді штрафу. Які підстави для накладення та розміри штрафу повідомляє Держпраці у Волинській області.

volynnews.com

Як зазначено у повідомлені, підставами для накладення штрафів на роботодавців за порушення законодавства про працю є:

  1. рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
  2. акт про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади;
  3. акт документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Уповноважена особа приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу протягом 10-ти днів із дня складення акта перевірки.

Уповноваженими особами є Голова Держпраці, його заступники, начальники управлінь і відділів Держпраці та їх заступники (з питань, що належать до їх компетенції), начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Окрім адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення законодавства про працю, яку несли посадові особи, застосовуються фінансові санкції і до суб’єктів господарювання.

Юридичні та фізичні особи – підприємці (ФОП), які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у таких випадках:

  • абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП – фактичний допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи впродовж повного робочого часу, встановленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — 30-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника щодо якого скоєно правопорушення або 111690 грн;
  • абзац 3 частини 2 статті 265 КЗпП — порушення встановлених строків виплати заробітної плати, інших виплат, передбачених законодавством, більш як за 1 місяць, виплата їх не в повному обсязі — 3-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення або 11169 грн;
  • абзац 4 частини 2 статті 265 КЗпП — недотримання мінімальних державних гарантій з оплати праці 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника або 37230 грн;
  • абзац 5 частини 2 статті 265 КЗпП — недотримання встановлених законом гарантій і пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу» — 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника щодо якого скоєно правопорушення або 37230 грн
  • абзац 6 частини 2 статті 265 КЗпП — недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні 3-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення або 11169 грн;
  • абзац 7 частини 2 статті КЗпП — вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини — 100-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення або 372300 грн;
  • абзац 8 частини 2 статті 265 КЗпП — порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим-сьомим цієї частини розмір мінімальної заробітної плати або 3723 грн.

Источник: https://minfin.com.ua/ua/2018/01/17/31945756/

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*