Порушення прав адвокатів: незаконне прослуховування і як з цим боротися

Порушення прав адвокатів: незаконне прослуховування і як з цим боротисяОскільки діяльність адвоката пов’язана виключно з наданням правової допомоги та захистом інтересів клієнтів, то незаконне збирання інформації відносно адвоката та зняття інформації з його телефонної кореспонденції є грубим порушенням закону. Пропонуємо вашій увазі розповідь адвоката Р.Бабенко, який ділиться власним досвідом боротьби з незаконним “прослуховуванням”

З особистих джерел інформації  мені стало відомо, що мій телефон протиправно працівниками правоохоронних органів ставився на «прослуховування», тобто мої телефонні розмови контролювались, записувались, відбувалось незаконне збирання інформації щодо мене. Слід зазначити, що у мобільного оператора «Київстар» мій телефон зареєстрований та рахується за мною в системі самообслуговування, і будь-яке «випадкове» зняття інформації за моїм номером телефону та IMEI – виключається.

Я адвокат, моя діяльність пов’язана виключно з наданням правової допомоги та захистом інтересів клієнтів, і незаконне збирання інформації відносно мене та зняття інформації з моєї телефонної кореспонденції є грубим порушенням закону, а саме, це є порушення вимог ст.

8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного та особистого сімейного життя, також в порушення ст. 31 Конституції України, яка гарантує право громадянину таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, в порушення ст.

32 Конституції України, яка гарантує не втручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

  • Вважаю, що отримання дозволу суду на зняття інформації з каналів зв’язку мого телефону стало наслідком умисної фальсифікації документів та введення в оману суду з метою отримання особистої вигоди працівниками правоохоронного органу.
  • З метою встановлення всіх дійсних обставин необхідним є встановлення інформації про те, хто, на якій підставі та у зв’язку з якими обставинам звертався до суду в період з 2013 по 2016 роки з клопотаннями про тимчасовий доступ та з клопотаннями про проведення негласних слідчих дій, зняття інформації, доступу до телефонної кореспонденції за номером телефону та/або IMEI телефонного апарату яким я користувався.
  • Наголошу, що працівники правоохоронних органів часто не зазначають у своїх клопотаннях до суду номер телефону, обмежившись посиланням на IMEI, разом з тим достовірно не повідомляючи учасникам процесу, кому належить телефонний пристрій, IMEI якого зазначається в клопотанні (під будь-яке кримінальне провадження можна взяти ухвалу суду на прослуховування телефону особи, зазначивши в документах тільки IMEI, телефон особи, яка цікава правоохоронцям, слід відмітити, що ніхто IMEI свого телефону не пам’ятає, та й достовірно з’ясувати кому належить IMEI того чи іншого телефону у суду можливості немає, тобто суд безперешкодно санкціонує прослуховування будь-якого телефону який цікавий працівникам силового органу, чи відомства, але на підставі одного IMEI можна знімати всю інформацію з каналу зв’язку абонента (в тому числі Інтернет трафік, розшифровуючи повідомлення зі скапу, вайбера та інших програм).

В межах проведення перевірки за вказаним фактом, я звертався до Національної поліції та прокуратури, отримав відповіді, що мій телефон не прослуховувався, та відносно мене слідчі дії не проводились, проте, по жодній із перевірок по моїм скаргам не було звернення до мобільного оператора ПрАТ “Київстар” та витребувати у нього інформацію про те, хто та на якій підставі звертався з вимогою про зняття інформації та доступ до телефонної кореспонденції з належного мені телефонного пристрою IMEI: 861888010315931. Тобто, працівники правоохоронного органу свідомо надають інформацію, що прослуховування номеру не було, але приховують, що санкцію вони отримували у суду не на номер телефону, або відносно моєї персони, а саме за номером IMEI належного мені телефонного пристрою, перевірку щодо зняття інформації по IMEI умисно не проводять.

  1. Вбачається за необхідне провести належну перевірку щодо зняття інформації саме з прив’язкою до IMEI телефону.
  2. Отже, суть проблеми, в тому, що працівники правоохоронного органу беруть санкції в суду на зняття інформації зазначаючи IMEI телефону особи, яка їх цікавить, ці санкції отримуються у кримінальних провадженнях до яких особа, яку прослуховують ніякого відношення не має, легалізувати такі прослуховування працівники органів не можуть, але можуть легко отримувати інформацію про тих, хто їх цікавить.
  3. Є кілька ефективних методів боротьби з таким безчинством:

1) Змінити телефонний пристрій, але це не досить єфективно, так як телефонний пристрій вам прийдеться змінювати досить часто. Зазначу, що працівники мобільних операторів безперешкодно надають працівникам правоохоронних органів номера IMEI тих персон, чиї номера їх цікавлять, проте прослухування – тобто зняття інформації проводять тільки за ухвалою суду.

2) Змінити IMEI телефону, зазначу, що IMEI – це п’ятнадцятизначний номер, який з’явиться на екрані телефону, якщо ввести комбінацію цифр #*06#. Саме цей код зазначають працівники органів у клопотаннях, які подають до суду про зняття інформації.

Змінити такий номер можна, «перепрошивши»телефон, або самостійно, наприклад на телефонах з операційною системою Андроїд легко можна змінити IMEI, зайшовши на інженерне меню.

IMEI телефону бажано зазначати «000000000000000», оскільки, саме з таким IMEI кодом в Україні зареєстровано кілька десятків тисяч телефонних пристроїв, і по факту отримавши ухвалу суду на такий пристрій знімати інформацію зразу з усіх неможливо. Детально дізнатись, як змінити IMEI телефону, можливо на ресурсі YouTube, задавши пошуковий запит «Как изменить IMEI телефона».

3) Також, одним зі способів боротьби є покарання винних, та припинення протиправних дій, для цього потрібно подати скарги до ГПУ, СБУ, НАБУ, НПУ з вимогою провести перевірку щодо незаконного зняття інформації з ваших каналів зв’язку, обов’язково вимагаючи проведення перевірки щодо зняття інформації саме по IMEI належного вам телефону, та вимагаючи пред’явити вам офіційну відповідь, що до вашого мобільного оператора ухвала суду з IMEI вашого телефону не надходила. В разі якщо надходила така ухвала, вимагати проведення службових перевірок та притягнення винних до відповідальності.

     ПРО АВТОРА

Порушення прав адвокатів: незаконне прослуховування і як з цим боротися

Источник: https://radako.com.ua/news/porushennya-prav-advokativ-nezakonne-prosluhovuvannya-i-yak-z-cim-borotisya

Голова Комітету захисту прав адвокатів РАЗО Богдан Біловар:. Закон і Бізнес

Порушення прав адвокатів: незаконне прослуховування і як з цим боротися

У захисті прав адвокатів головне – це швидкість реакції на порушення

Порушення прав адвокатів: незаконне прослуховування і як з цим боротися

27.04.2020 16:57

ІВАН ПРАВДІН, VectorNews

У багатьох державних та суспільних процесах молодь є рушійною силою. Тому і в адвокатурі слід активно залучати енергійних захисників до роботи. У поєднанні з досвідом корифеїв це дасть великий синергетичний поштовх на усіх ділянках роботи органів адвокатського самоврядування.

Таку думку висловив голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош у зв’язку із обранням Богдана БІЛОВАРА головою Комітету захисту прав адвокатів РАЗО. Ми вирішили поцікавитися у наймолодшого очільника комітету про плани та актуальні напрями захисту правників.

– Богдане Юрійовичу, наскільки актуальною для Закарпаття є проблематика порушення прав адвокатів?

– Суто в рамках діяльності місцевих адвокатів, то занадто резонансних справ, коли б слідчими ДБР чи ДФС, або детективами НАБУ проводились незаконні обшуки адвокатів, або відбувались якісь кричущі випадки пошкодження майна адвокатів, в регіоні останнім часом не відбувалось.

Однак не слід забувати, що багато адвокатів Закарпатської області працюють і за межами регіону, а в цілому ситуація із захистом прав адвокатів по Україні далеко не така спокійна як на Закарпатті. Тому ми маємо не лише проводити профілактику порушень прав адвокатів, але й бути готовими до реагування на них у будь-який час та в будь-якому місці.

Адже навряд чи найближчим часом по Україні адвокатів перестануть викликати на допит. Або перестануть намагатися допитати як свідка й вимагати розкрити адвокатську таємницю. Або перестануть намагатися оголосити адвокату підозру, продовжуючи практику ототожнення адвокатів з їхніми клієнтами.

Проте вже ніхто й ніколи не спробує розмовляти з адвокатом з позиції сили. Бо адвокати Закарпатської області зможуть відповісти, як це вже було продемонстровано декілька разів, зокрема й у ситуацію з адвокатом Віталієм Шалапаюком. Тим більше, що життя не стоїть на місці.

See also:  Зачем приводить устав в соответствии с новым законом

Ми вже бачимо, що новими законами можуть скасовувати адвокатську монополію, до кодексів можуть вноситися ще сотні поправок, але місія адвокатури – стояти на сторожі прав і свобод громадян — не зміниться. А щоб боронити права інших, треба самим бути сильними.

Сотні років тому Максиміліан Робесп'єр сказав так: «Це право (мати захисника) спирається на основні засади розуму людського, по суті, воно є невідчужуваним і природним правом.

Відмовте мені, чи тому, кого я виберу як найдостойнішого, у захисті мого майна, моєї честі, життя й свободи, — і разом зруйнуєте ви священний закон природної справедливості, з усіма правилами громадського порядку».

На жаль, суспільство не завжди дослухається до уроків історії, і час від часу кидає адвокатам нові й нові виклики.

Сьогодні знову витримують випробування часом і новими політичними (чи популістськими?) доктринами найважливіші засади адвокатської професії — незалежність, автономність власної організації, захист професійної таємниці. А тому адвокати у всіх регіонах мають вміти швидко і оперативно захищатися.

– Наразі ви є наймолодшим головою Комітету захисту прав адвокатів серед інших рад адвокатів України. Це перевага чи недолік?

– Щодо молодості, то зазначу, що інтеграція молодих адвокатів (віком до 40 років) в активне адвокатське співтовариство не лише відкриває можливості для участі молодих адвокатів у роботі органів адвокатського самоврядування та їхнього кар’єрного зростання, але й налагодженню зв’язків між різними поколіннями адвокатів формального та неформального характеру. Що ж стосується роботи саме Комітету, то ми розуміємо, що у захисті прав адвокатів головним є швидкість реакції на порушення. І тут молодість стає очевидною перевагою, як первинна ланка. Що ж стосується подальших кроків у випадках захисту порушених прав адвокатів, то тут обов’язково будуть залучатись усі адвокати, в тому числі і зі значним досвідом роботи в органах адвокатського самоврядування. Поспішних і необдуманих кроків у такій важливій сфері не буде. Тому недоліків у такому призначенні я не бачу. Натомість залучення молоді до роботи в органах адвокатського самоврядування – це, однозначно, і підвищення професійного рівня молодих адвокатів регіону і формування необхідних адвокатові soft skills. Адже головні завдання, які стоять перед адвокатурою України – це формування і стабільне функціонування міцного і сучасного інституту адвокатури, який стане показником рівня додержання прав та свобод людини в українському суспільстві, побудова правової держави, дотримання норм верховенства права. Цієї мети можна досягти лише тоді, коли молоді адвокати будуть отримувати знання з питань адвокатської етики, різних галузей адвокатської діяльності, відчувати себе невід’ємною частиною нашої професійної організації, а найдосвідченіші адвокати будуть ділитися своїм досвідом і передавати свої вміння молоді.

– Що ви можете сказати про загальний стан дотримання прав адвокатів по країні?

– Хоча статус адвокатів і гарантії здійснення ними професійної діяльності нібито захищені Конституцією України, Кримінальним і Кримінальним процесуальним кодексами, законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», все ж їм увесь час доводиться долати перешкоди під час здійснення свого прямого обов’язку — надання правової допомоги клієнтам.

Два ключові моменти, які зумовлюють таку ситуацію, полягають в упередженості суддів і аж надто широких повноваженнях прокурора й представників сторони обвинувачення.

Звідси — ті порушення, на які постійно нарікають адвокати: недопущення до клієнтів, нехтування правом на конфіденційне спілкування клієнта й захисника, ненадання чи невчасне надання адвокату доступу до матеріалів справи, проведення неправомірних обшуків в офісах адвокатів і вилучення документів, що становлять адвокатську таємницю, порушення статусу адвокатів у кримінальному провадженні, зловживання притягненням адвокатів до дисциплінарної відповідальності та порушенням кримінальних справ проти них, застосування «позасудових» заходів впливу на адвоката, зокрема залякування, погроз, словесних образ, знищення майна. Ми бачимо, що дуже часто правоохоронні органи проводять аналогію між адвокатом і його клієнтом. І це не пов’язано з тим, якою категорією справ займається адвокат — дрібними побутовими спорами чи справами з політичним забарвленням. Водночас, як я вже наголошував, адвокатура є потужним та дружнім об’єднанням однодумців-професіоналів, де відстоюються спільні інтереси шляхом дотримання та захисту інтересів кожного індивідуально. Ми розуміємо, що кожна особиста перемога є глобальним досягненням нашої спільноти. Саме тому представники Ради адвокатів Закарпатської області та представники Комітету захисту прав адвокатів регіону не залишатимуться осторонь у випадках грубого порушення професійних прав адвоката, а разом з іншими колегами сприятимуть досягненню справедливості та законності.

– Порушення прав адвокатів стосуються лише самих адвокатів, чи несуть загрозу і для правової царини України?

– Це питання нерозривно пов’язане з правами людини. Право на правничу допомогу передбачене відразу в кількох статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, котра, як відомо, є частиною національного законодавства України. Це право випливає зі ст.6 конвенції, оскільки в усьому цивілізованому світі адвокатура є частиною системи правосуддя. Зокрема, в п.

«с» ч.3 цієї статті йдеться про права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Окрім цього, ст.13 встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту. Не потрібно пояснювати, що такий засіб юридичного захисту не можливий без незалежної адвокатури.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини гарантії адвокатської діяльності нерозривно пов’язані з правом на повагу до приватного і сімейного життя, передбаченого ст.8 конвенції. ЄСПЛ опублікував аналітичний огляд практики «Привілеї юридичної професії», що містить низку рішень щодо прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності в розумінні конвенції.

Це рішення, якими встановлено порушення конвенції при перехопленні повідомлень, прослуховуванні та таємному нагляді (перехопленні інформації, якою обмінюються адвокат і клієнт), моніторингу телефонних ліній юридичних компаній, таємному спостереженні за юристами та правозахисниками, а також визнано обмеження щодо розголошення таємної інформації захисниками і права на справедливий суд. Відтак можна зробити висновок, що порушення професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності прямо чи опосередковано тягне за собою істотні порушення прав людини. У свою чергу, відповідно до практики ЄСПЛ основоположні свободи, які є підвалинами справедливості та миру в усьому світі, найкращим чином забезпечуються, з одного боку, завдяки дієвій політичній демократії, а з другого — завдяки спільному розумінню і дотриманню прав людини, від яких вони залежать.

– І наостанок, які зміни необхідно провести в Україні, аби кількість порушень прав адвокатів суттєво зменшилась?

– Насамперед, слід законодавчо закріпити загальне право адвокатів на ідентифікований доступ до державних реєстрів, у тому числі до Єдиного реєстру досудових розслідувань, до автоматизованої системи документообігу суду, усіх інших реєстрів крім реєстрів, що містять інформацію, яка є державною таємницею, розширення випадків отримання інформації з обмеженим доступом. Також слід розширити обсяг гарантій адвокатської діяльності, законодавчо передбачивши, що: 1) норми Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності мають пріоритет щодо процесуального закону; 2) затримання адвоката або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди відповідної Ради адвокатів регіону; 3) будь-які заходи забезпечення кримінального провадження, оперативно-розшукові заходи та слідчі (розшукові) дії, в тому числі негласні, відносно адвоката, застосування до нього запобіжного заходу, затримання або будь-яке обмеження свободи пересування адвоката під час досудового розслідування кримінального правопорушення повинно здійснюватися виключно у зв’язку із кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких підозрюється адвокат на підставі ухвали слідчого судді відповідного апеляційного суду, постановленої за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників; 4) заборонити догляд та вилучення належних адвокату засобів зв’язку, комп’ютерної техніки та накопичувачів інформації, які можуть містити адвокатську таємницю, незалежно від наявності згоди клієнта; 5) визначити представника Ради адвокатів України та регіону учасником кримінального провадження з визначенням у КПК України його процесуального статусу, з правом не лише бути завчасно повідомленим про слідчу дію та бути присутнім при її проведенні, а й право ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення певних процесуальних дій, що зазначаються у протоколі.

See also:  Лишения сертифицированного инженера землеустроителя квалификационного сертификата (его аннулирование) при нарушении закона украины «о землеустройстве» + пример заявления

***Своє резюме до розмови із Богданом Біловаром висловив також голова правління Асоціації захисту прав правників, голова РАЗО Олексій Фазекош, сформулювавши 3 ключових моменти:

1. Адвокати – це не поштарі і не прислужники у суддів чи прокурорів, це – представники високоповажного правозахисного інституту – адвокатури.

І цей інститут є базовим для існування Правової держави в Україні і одним з основних бастіонів демократії. Суспільство має мати повагу до адвокатів.

Адвокати мають сприяти тому, щоб права кожного були захищені, щоб держава жила за принципом сила закону, а не закон сили.

2. Українська адвокатура входить в такий етап розвитку, за якого адвокати повинні вміти захищати не тільки своїх клієнтів, але й самих себе. Адвокатська корпорація має оперативно реагувати на будь-які спроби порушення прав адвокатів всіма доступними законом засобами.

Можна навести аналогію зі Стругацькими, які писали, що “добро повинно обов’язково бути з кулаками”. Закон і Правда повинні вміти себе захищати. Скажу прямо і відверто, але в алегоричному сенсі: віднині, той хто порушуватиме права адвокатів, повинен знати – дістане по зубах.

 

3. Комітет Захисту прав адвокатів Закарпаття сформований виключно з молодих адвокатів, і в цьому сила адвокатури – миттєво реагувати на динаміку життя і виклики часу. Адже як казав герой культового фільму “В чому сила, брате? А сила – в правді!”

VectorNews

© Закон і Бізнес

Источник: https://zib.com.ua/ua/print/142428-u_zahisti_prav_advokativ_golovne_-_ce_shvidkist_reakcii_na_p.html

ЄСПЛ визнав прослуховування телефонних розмов з адвокатом порушенням ст. 8 Європейської Конвенції

(Суд висловив позицію про межі поширення адвокатської таємниці. Вказав, що перехоплена в ході ОРД розмова підозрюваного з адвокатом не може використовуватися як доказ у кримінальному провадженні.

При цьому важливим є те, що ЄСПЛ визнав, що сам факт розмови з адвокатом вже є надання адвокатом юридичної допомоги, а тому захищається адвокатською таємницею.

При цьому наявність або відсутність угоди у заявника з адвокатом, за позицією Суду, не має значення)

Європейський Суд з прав людини виніс кілька постанов за заявами росіян, які скаржилися на порушення положень Конвенції в зв’язку з проведенням щодо них прихованих оперативно-розшукових заходів: «Зубков і інші проти Росії», «Ахлюстін проти Росії», «Москальов проти Росії» та «Дудченко проти Росії».

У справі Дудченко, заявник у своїй скарзі, крім обставин справи, вказав й на те, що в зв’язку з прослуховуванням його телефонних розмов з адвокатом було порушено гарантоване ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод право на повагу до приватного і сімейного життя.

Згідно до матеріалів справи «Дудченко проти Росії»: в 2003 р Мурманська обласна прокуратура порушила кримінальну справу стосовно заявника, який підозрювався в керівництві організованої злочинної групи. В ході розслідування суд дав санкцію на проведення прихованих ОРЗ, в тому числі на прослуховування телефонних розмов Володимира Дудченко, в результаті перехоплень яких були встановлені відомості, що дозволили його затримати.

На наступний день після цього адвокат Г., з яким Володимир Дудченко раніше уклав угоду, вступив в кримінальну справу в якості його захисника. Згодом з’ясувалося, що серед перехоплених телефонних розмов підозрюваного були і розмови з адвокатом Г. У зв’язку з цим слідчий вирішив допитати захисника, подав клопотання про його відвід і призначив Дудченко нового адвоката. Слідчий обґрунтував своє рішення тим, що в момент проведення ОРЗ адвокат Г. ще офіційно не був захисником заявника, а значить, може розглядатися як простий громадянин і бути допитаний в якості свідка у справі проти його довірителя. Надалі Володимир Дудченко оскаржував належність як доказу стенограми його телефонних розмов з Г. 26 і 27 грудня 2003 г. Він стверджував, що Г. став його адвокатом з 25 грудня, що підтверджено письмовим погодженням цієї дати і відповідними рахунками.

Однак суд встановив, що угода про надання юридичних послуг між Володимиром Дудченко та адвокатом Г. не містило інформацію, що останній повинен надати юридичну допомогу в рамках конкретної кримінальної справи. По суті, Г. отримав статус захисника Дудченко тільки 28 грудня, а отже, на телефонні переговори між ними, здійсненні до цього, не поширюється адвокатська таємниця.
У 2006 р Володимир Дудченко був визнаний винним і засуджений до 13 років позбавлення волі. Серед інших доказів, на які посилався суд, були і стенограми телефонних розмов Дудченко з адвокатом. У зв’язку з цим Дудченко подав скаргу до ЄСПЛ, вважаючи, що російська влада порушила його право на юридичну допомогу захисника за його вибором, а також право на повагу до свого приватного життя та листування.

Розглядаючи справу, судді Європейського Суду відзначили, що російські суди не врахували рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам — членам РЄ про свободу здійснення адвокатської діяльності, згідно з якими необхідно вжити всіх можливих заходів для забезпечення дотримання конфіденційності відносин між адвокатом і його довірителем.
На думку Суду, не має значення, що під час перехоплення розмов Дудченко з адвокатом той ще не був офіційно визнаний захисником у кримінальному провадженні проти заявника. ЄСПЛ послався на роз’яснення Конституційного Суду РФ про те, що відповідно до російського законодавства професійна адвокатська таємниця поширюється на всю інформацію, яка стала відома адвокату в результаті надання юридичної допомоги довірителю, включаючи будь-яку інформацію, передану останнім до того, як адвокат був офіційно визнаний його захисником у кримінальному процесі.

Також ЄСПЛ підкреслив, що російське законодавство хоча і проголошує захист професійних прав адвокатів, при цьому не передбачає гарантій або процедур, які слід дотримуватися у випадках, коли при прослуховуванні телефону підозрюваного владні органи випадково перехоплюють розмови з його адвокатом. В результаті більшість суддів визнали, що в справі «Дудченко проти Росії» записи розмов з адвокатом були неправомірно включені до переліку доказів у кримінальній справі. Крім того, Суд задовольнив скарги заявника на жорстоке і тривале утримання під вартою, а також на незадовільні умови транспортування заявника між місцями позбавлення волі. Суд постановив, що на користь заявника повинна бути виплачена компенсація в розмірі 14 тисяч євро. Таким чином, Судом положення права передбаченого ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод гарантує кожному дотримання, в тому числі державою, права на повагу до приватного і сімейного життя будь-якої особи, трактується досить широко. Конституція РФ, України конкретизує таке право, включаючи в нього в тому числі недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю, таємницю листування, телефонних переговорів і т.п.

Тому, це рішення ЄСПЛ є справедливим й для України.

Источник: https://www.shestakov.in.ua/echr_8povagadoprivatngittya_adv_taina/

Порушення права на приватність в Україні

В епоху глобалізації та розбудови інформаційного суспільства, класичне право на приватність отримує все більшого значення, а його порушення набувають нових форм та проявів.

See also:  Вссу: нормами цивільного процесуального закону не передбачено призначення експертизи щодо перевірки підпису позивача на позовній заяві

В Україні, на жаль, часто ігнорується важливість даного права для нормального життя кожної особи, що не відповідає світовим тенденціям та європейським стандартам.

Крім того, часто замовчується той факт, що порушення вищезгаданого права, як правило, не є відособленим, і спричиняє низку порушень інших прав та свобод людини.

Приватність гарантується як законодавством України, так і міжнародними документами, обов’язковість яких визнана всіма демократичними та цивілізованими державами.

Зокрема, стаття 32 Конституції України передбачає:

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Крім того, Основним Законом гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (стаття 31). Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Таким чином, положення Конституції України, які є нормами прямої дії, досить широко тлумачать право на приватність. Як і в більшості держав, воно не є абсолютним, проте можливості його обмеження чітко регламентовані і не можуть бути змінені на шкоду особі.

Приватність у міжнародному праві

Аналогічні положення передбачає і міжнародне право. Наприклад, у статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію.

  • Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
  • У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).
  • Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).
  • Зокрема, Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції № 1165 зазначила, що право кожної людини на приватність і право на свободу вираження поглядів є основою демократичного суспільства; ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність (пункт 11).
  • Виходячи з цього право на приватність, закріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, повинне захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, а й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема засобів масової інформації (пункт 12).

Приватність в українському праві

Источник: https://forbiddentoforbid.org.ua/uk/porushennya-prava-na-privatnist/

До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено справу про незаконне прослуховування Вілкула, – адвокат

Правоохоронцям, які виконали незаконний наказ влади, загрожує до 7 років в'язниці

До Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) були внесені відомості про кримінальне правопорушення – незаконне прослуховування мобільного телефону співголови “Опозиційного блоку”, народного депутата Олександра Вілкула, повідомив його адвокат Олег Бабич на своїй сторінці в Facebook.

“Дозвіл на незаконний доступ до трафиків мобільного телефону Вілкула та до всієї особистої інформації про абонента отримано силовиками 14 вересня 2017 року і навіть не за місцем розслідування, а в Нікопольському міжрайонному суді Дніпропетровської області (справа № 182/4954/17).

Рішення виніс суддя Андрій Чуприна, який перебуває на гачку в прокуратури і готовий підписувати будь-які документи, – сказав двокат нардепа Олег Бабич. – Рішення цього суду Вілкул надав членам Регламентного комітету під час розгляду подання ГПУ.

Глава комітету Павло Пинзеник прямо під час комітету для перевірки зателефонував на вказаний в рішенні суду номер телефону і це дійсно виявився номер Вілкула”.

Адвокат зазначив, що прокуратура відмовлялася вносити ці дані до реєстру і це було зроблено тільки після відповідного рішення Печерського районного суду м. Києва, який зобов'язав Генеральну прокуратуру це зробити.

“Важливо реагувати на будь-яке порушення прав, як мінімум документувати такі злочини. Якщо правда на твоєму боці, то рано чи пізно вона восторжествує. Слідчий суддя київського суду вже зобов'язав інших слідчих розслідувати злочин проти Вілкула”, – сказав Бабич.

Адвокат Олег Бабич підкреслив, що такі дії правоохоронців підпадають під наступні статті Кримінального Кодексу України:  1 ч. ст. 365 (Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, термін покарання до 5 років); ст.

351 (Перешкоджання діяльності народного депутата України та створення штучних перешкод у його роботі, термін покарання до 3 років); ч. 2 ст.

163 (Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку, вчинені щодо державних чи громадських діячів, або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, термін покарання до 7 років).

“Через півроку ситуація зміниться. І виконавців цього злочину доведеться відповідати. Ті, хто зверху давав злочинні накази, забудуть про виконавців. І виконавці залишаться один на один зі своєю проблемою, за яку доведеться сісти”, – підкреслив Бабич.

Олексій Баганець, адвокат Олександра Вілкула, заявив, що докази, на яких ґрунтується подання Генеральної прокуратури, просто сфальсифіковані.

Зокрема, він зазначив, що свідчення, на яких будуються звинувачення, були отримані шляхом погроз і тиску на свідка – Вадима Кобиляцького, колишнього керівника Дніпропетровської районної державної адміністрації.

Слідчі затримали його без санкції судді, незаконно утримували під вартою і допитували в суді в якості свідка, незважаючи на те, що він був затриманий як підозрюваний. Допит проводився без участі сторони захисту.

Після звільнення з-під варти Кобиляцький повідомив про те, що його залякували. Олексій Баганець зазначив, що справу по цьому епізоду згодом було закрито в суді, де Кобиляцький так і не визнав свою провину, а тому його показання як свідка автоматично стають неприпустимими.

Нагадаємо, що 11 жовтня 2018 року Регламентний комітет Верховної Ради опублікував висновок про подання ГПУ щодо народного депутата Олександра Вілкула. У документі, зокрема, йдеться, що докази Генпрокуратури ґрунтуються на припущеннях та на показаннях, здобутих незаконним шляхом.

Источник: https://ua.112.ua/polityka/do-yedynoho-reiestru-dosudovykh-rozsliduvan-vneseno-spravu-pro-nezakonne-proslukhovuvannia-vilkula-advokat-465871.html

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*