Процесуальний статус потерпілого у кримінальному процесі: як в законі і на практиці

Процесуальний статус потерпілого у кримінальному процесі: як в законі і на практиці

Аналіз положень ст. 55 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) дозволяє зробити висновок, що потерпілим у кримінальному провадженні є фізична та юридична особа:

  • якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України);
  • яка звернулася із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, що підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та служить передумовою для початку досудового розслідування (ч. 2 ст. 55 КПК України);
  • яка звернулася із заявою про залучення її до провадження як потерпілого, яка підлягає обов’язковому прийняттю і реєстрації. Така заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого. Заява подається до органу чи посадової особи, яка в даний момент здійснює кримінальне провадження: під час досудового розслідування ‒ до слідчого чи прокурора, а під час судового провадження ‒ до суду. У разі коли заява подана до неналежної особи, вона направляється за належністю (ч. 2 ст. 55 КПК України);
  • яка звернулася із заявою про залучення її до провадження як потерпілого без попереднього звернення про вчинення кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 55 КПК України);
  • яка лише за її письмовою згодою визнана слідчим, прокурором, судом (за ініціативою будь-кого з цих суб’єктів) потерпілим (ч. 7 ст. 55 КПК України). Згода має бути оформлена в письмовому вигляді і містити ті ж фактичні дані, що і заява про залучення особи до провадження як потерпілого. Строк отримання згоди на визнання особи потерпілою законом не встановлений, тому вона мас бути отримана протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України постраждала від кримінального правопорушення особа може й не набути статусу потерпілого, якщо вона цього не забажає. У такому разі її можна залучити до провадження лише як свідка.

Аналіз ч. 2 ст. 55 КПК України дозволяє зробити висновок, що права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Обов’язок вручити потерпілому відповідну пам’ятку, залежно від форми волевиявлення на визнання особи потерпілим, покладається на:

  • особу, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення;
  • особу, яка прийняла заяву про залучення особи до провадження як потерпілого;
  • особу, яка прийняла рішення про визнання особи потерпілим і одержала від неї згоду на це.

Цей момент може збігатися з початком кримінального провадження або мати місце після його початку, але не може йому передувати. У разі коли особа не подавала відповідної заяви і була визнана потерпілим слідчим, прокурором або судом, права і обов’язки потерпілого виникають у неї з моменту надання згоди на таке визнання.

Слід відмітити, що іноді на практиці вручення пам’ятки про права та обов’язки потерпілого здійснюється одночасно з прийняттям рішення про залучення особи до провадження як потерпілого.

Отже, особа набуває процесуального статусу потерпілого з моменту прийняття слідчим, прокурором та судом постанови про залучення її до провадження як потерпілого. Така ситуація пов’язана із застосуванням слідчим та прокурором вже нечинної ч. 2 ст.

49 Кримінально-процесуальному кодексі України 1960 року. На даний час особа набуває прав потерпілого незалежно від рішень слідчого чи прокурора.

УВАГА! Загальноприйнятою є практика після порушення кримінальної справи залучати особу, якій заподіяно злочином шкоду, в якості свідка і лише згодом – в якості потерпілого.

Тому особі, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, слід бути пильною з тим, аби особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор не зволікали з винесенням постанови про визнання особи потерпілим.

До цього моменту, за умови попереднього звернення такої особи із заявою про чинення кримінального правопорушення, в також у випадку прийняття рішення про відмову у визнанні її потерпілою, вона має процесуальний статус іншого учасника кримінального провадження – заявника та користується правами, визначеними ч. 2 ст. 60 КПК України.

Винесення органом чи особою, яка здійснює кримінальне провадження, спеціального процесуального рішення про визнання особи потерпілим КПК України не вимагається, але така можливість передбачається ст. 110 КПК України.

Зокрема, про визнання особи потерпілим суд може постановити ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 370‒372 КПК України.

Рішення слідчого, прокурора про визнання особи потерпілим приймається у формі постанови, яка виноситься у випадках, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК України).

Як потерпілому зрозуміти свої права?

Активність потерпілого під час досудового слідства залежить, насамперед, від розуміння суті наданих йому законом прав.

Тому, у разі потреби, слід у доступній формі роз’яснити громадянинові (з урахування його загальноосвітнього і культурного рівня, віку) значення таких термінів, як цивільний позов, клопотання, відвід, докази та ін.

На практиці нерідко роз’яснення прав проводиться формально без необхідних пояснень і зводиться до одержання підпису потерпілого про вручення йому пам’ятки про права й обов’язки.

Коли особі відмовляють у статусі потерпілого?

КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим.

Умовою для цього є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України.

«Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому:

  • очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення;
  • відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву;
  • очевидна відсутність причинного зв’язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою;
  • наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі);
  • неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.

Література:

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI

Пожар В. Г. Процесуальний статус потерпілого за новим Кримінальним процесуальним кодексом України: позитивні кроки та прогалини правової регламентації

Кричун Ю. А. Окремі проблемні питання інституту потерпілого в кримінальному процесі

Зразок заяви про залучення особи до провадження як потерпілого

Посада, ПІП слідчого (прокурора)
Адреса місцезнаходження
слідчого (прокурора)
ПІП особи, яка складає заяву
Адреса місця проживання,

See also:  Законом прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земель державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги (справа № к/800/29292/16, 13.07.17)

контактний телефон

ЗАЯВА
про залучення до провадження як потерпілого

________________________________________________________________

  • (Вказати орган, що здійснює досудове розслідування)
  • здійснюється досудове розслідування за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ________________ щодо

________________________________________________________________

(кваліфікаційні ознаки злочину)

за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч. __ ст. ___ КК України.

________________________________________________________________

  1. (опис кримінального правопорушення та завданої моральної, фізичної або майнової шкоди)

________________________________________________________________
________________________________________________________________
________________________________________________________________
На підставі вищевикладеного, та керуючись ч. 1 -3 ст. 55 КПК України,

Источник: http://akrsud.kharkiv.ua/rozyasnennya-shhodo-viznachennya-protsesu/

Потерпілий в кримінальному процесі (стр. 8 из 10)

Останнім часом на практиці судді почали застосовувати вказані норми закону та проводити з метою забезпечення безпеки потерпілих і свідків обвинувачення закриті судові засідання

Як показує практика, більшість із них відчуває страх від спілкування зі злочинцем як на попередньому слідстві, так і в суді. І ці переживання не безпідставні: адже деякі обвинувачені як на очних ставках, так і під час допиту в суді поводяться агресивно щодо осіб, які викривають їх у вчиненні злочину.

А тому ст.

49 КПК України, яка регламентує права потерпілого, слід доповнити вказівкою на те, що він має право клопотати перед слідчим і судом про збереження в таємниці від обвинуваченого (підсудного) і його захисника своїх анкетних даних або про свою “анонімність” у кримінальному процесі.

Внаслідок розгляду такого клопотання слідчий (з санкції прокурора) виносить постанову, а суд (суддя) – ухвалу (постанову). Дані про особу потерпілого повинні зберігатися окремо від матеріалів справи, про що робиться відмітка слідчого в додатку до обвинувального висновку.

3.2. Права потерпілого під час розгляду кримінальних справ в апеляційному та касаційному порядках

Важлива роль у забезпеченні законності та охороні прав потерпілих належить судам вищого рівня, які згідно з кримінально-процесуальним законом проводять перевірку правосудності судових рішень у апеляційному та касаційному порядку.

Нові умови, що склалися внаслідок демократичних перебудов, неминуче вимагають оновлення та вдосконалення розширення правового статусу осіб, які беруть участь у судових засіданнях, прояву додаткової турботи про захист їхніх прав і законних інтересів, а тому вважаю за необхідне висвітлити низку проблем, пов'язаних із посиленням гарантій прав потерпілого під час перегляду справ у апеляційній та касаційній інстанціях.

Неабияка роль у реалізації завдань кримінального судочинства відводиться діяльності судів другої інстанції із забезпечення набрання чинності законним та обгрунтованим вироком, коли не лише правильно вирішено кримінальну справу, а й дотримано прав усіх учасників кримінального процесу, в тому числі й потерпілого, під час проведення попереднього розслідування і судового розгляду. Суворе дотримання законодавства, що регламентує участь потерпілого у кримінальному судочинстві, – невід'ємна умова виконання завдань правосуддя.

Практично завжди порушення процесуальних норм може бути оцінене як таке, що перешкоджає досягненню якоїсь мети, чи як таке, що порушує якийсь принцип чи загальне положення, у кримінальному судочинстві та, принаймні, як таке, що суперечить засаді законності у кримінально-процесуальній діяльності.

Тому правильним є те, що в разі незгоди потерпілого чи його представника з винесеним вироком, постановою або ухвалою суду першої інстанції їм надається право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку (ст. 347 КПК України). Вони також можуть оскаржити вирок і в тій його частині, що стосується цивільного позову.

Апеляційна скарга складається в будь-якій формі, але в ній обов'язково зазначається, з чим і чому потерпілий не погоджується. Після внесення змін у кримінально-процесуальний кодекс з’явилась нова стаття 365 – межі розгляду.

Попередня редакція передбачала, що апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість вироку в повному обсязі щодо всіх засуджених, в тому числі тих, від яких скарги не надійшли і щодо яких не принесено касаційного подання.

Чинна ж редакція передбачає, що вирок, ухвала, постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційноим судом в межах апеляції. Висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких у відповідності до ч.1 ст.229, та ст.301 докази не досліджувалися, не перевіряються.

Я вважаю, що така зміна є цілком доцільною, адже тепер апеляційні суди не будуть здіснювати такий великий обсяг роботи як раніше. Апеляційна скарга на вирок, що не набрав чинності, подається протягом 15 діб від дня проголошення вироку до суду, який постановив вирок, крім випадків, спеціально передбачених КПК. ч.5 ст.

349 кодексу предбачає винятки, зокрема: апеляції на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку передбаченому статтями 525, 1652,1653,177, 205, подаюсть безпосередньо до апеляційного суду у строки встановлені у цих статтях. Якщо строк на подання апеляції з поважних причин пропущено, потерпілий, відповідно до ст.

353 КПК України, може клопотати перед судом, що виніс вирок, про відновлення пропущеного строку. Це питання вирішується в судовому засіданні.

Ухвала суду чи постанова судді про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржена потерпілим у загальному порядку до суду вищого рівня, який має право відновити пропущений строк і розглянути кримінальну справу по суті за скаргою потерпілого в апеляційному порядку. Після надходження аеляції суд повідомляє прокурора, інших осіб, перерахованих у ст.348 КПК, зокрема потерпілого, та передає справу до апеляційного суду і призначає дату розгляду цієї справи.

Про принесення апеляційного подання (протесту) прокурором або скарги іншими учасниками судового розгляду суд повинен повідомити потерпілого. Потерпілий має право ознайомитися з такими документами і подати на них свої заперечення чи зауваження.

Законом належно врегульовано права потерпілого щодо подання ним до суду вищого рівня нових доказів у справі, коли той розглядає її в апеляційному порядку (ст. 363 КПК України). Суд нові матеріали (докази) потерпілого, як і інших учасників процесу, бере до уваги, оцінює їх і враховує під час вирішення справи по суті, як це передбачено ст. 366 КПК України.

Законом закріплено право потерпілого безпосередньо або через свого представника брати участь у засіданні суду вищого рівня під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Суд, що постановив вирок, зобов'язаний повідомити потерпілого, який подав апеляційну скаргу або заперечення, про дату розгляду справи в суді вищого рівня. Неявка потерпілого до суду, якщо його було своєчасно повідомлено про день розгляду справи, не перешкоджає її розглядові.

У апеляційній інстанції потерпілий може висловити судові свою думку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явилися. Потерпілий також має право знати склад суду, прізвище прокурора, перекладача, заявляти їм відводи.

Тому головуючий зобов'язаний оголосити склад суду, прізвище прокурора, перекладача, запитати потерпілого та інших осіб, що з'явилися, чи нема в них заяв про відводи.

See also:  Окремі аспекти сфери дії трудового законодавства (нові підходи до вирішення деяких категорій трудових справ)

У судовому засіданні апеляційної інстанції потерпілий може заявляти різні клопотання. Клопотання учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку.

Стосовно них суд виносить ухвалу. Потерпілий має право в апеляційній інстанції давати пояснення, викласти свої доводи або заперечення також в межах розгляду спрви апеляційним судом. (ст. 362 КПК України).

Чинне кримінально-процесуальне законодавство, як наголошує В.М. Чижиченко, неповно визначає правовий статус потерпілого в суді другої інстанції[19]. Зміст принципу забезпечення потерпілому права на захист його законних інтересів апеляційною інстанцією охоплює суб'єктивні права потерпілого.

У теорії кримінального процесу зазначено, що систему забезпечення прав потерпілого складають гарантії недоторканності особи та особистої свободи, недоторканності житла, швидке і своєчасне розкриття злочинів, викриття винних, фактичне відновлення порушених прав і законних інтересів громадян, виявлення та усунення судових помилок, забезпечення права на захист і представництво.

На мій погляд, правовий статус потерпілого – це правове становище потерпілого у кримінальному процесі, визначене сукупністю правових норм, що регламентують суспільні відносини, пов'язані з визнанням особи потерпілою, виникненням, строком дії та припиненням повноважень потерпілого, процесуальними гарантіями. З урахуванням цього слід повніше визначити процесуальне становище потерпілого у стадії апеляційного провадження через розширення його суб'єктивних процесуальних прав і гарантій їх здійснення, розширення прав представника потерпілого.

Потерпілий може також давати усні й письмові пояснення щодо додаткових матеріалів, поданих до апеляційної інстанції іншими учасниками кримінального процесу, якщо вони принесені не в його інтересах.

На практиці виникають питання, що на них немає відповіді в законі і насамперед – про можливість визнання особи потерпілою у стадії апеляційного розгляду справи. Буквальне тлумачення ст. 49 КПК України дає підстави вважати, що це можливо.

Судовій практиці відомі випадки подання апеляційної скарги особою, що не була визнана у справі потерпілою, але якій злочином заподіяно шкоду, причому майнову. В літературі є думки про те, що такі особи не можуть бути допущені до участі в розгляді справи судом у апеляційній інстанції.

Якщо ж апеляційній інстанції надати право визнавати осіб потерпілими, то цим самі потерпілі будуть позбавлені певних процесуальних прав. Крім того, не будуть забезпечені права й інших учасників процесу. Тому не можна не погодитися з В.П.

Бож'євим, який вважає, що в даному випадку питання про визнання особи потерпілою має вирішувати суд, що постановив вирок.

Заслуговує на підтримку пропозиція ряду авторів про те, що в таких ситуаціях суд другої інстанції може прийняти цивільний позов потерпілого, якщо буде встановлено судом, що саме цій особі заподіяно майнову шкоду.

Источник: https://mirznanii.com/a/293611-8/poterpliy-v-krimnalnomu-protses-8

Права потерпілого у кримінальному процесі

Якщо трапилось лихо з вами чи з рідними, і ви стали потерпілим, важливо знати про свої права у кримінальному процесі. Зокрема, про право потерпілого на відшкодування шкоди. На якій стадії можливо примирення сторін? Що робити, якщо є загроза потерпілому під час кримінального процесу та інші.

Хто є потерпілим у кримінальному процесі?

Потерпілий є однією з ключових фігур кримінального провадження. Від його процесуальної активності залежить з'ясування обставин вчинення кримінального злочину і прийняття законного, обґрунтованого і справедливого вироку, а також прийняття судом рішення про відшкодування шкоди від злочину.

  • У свою чергу, знання постраждалим своїх прав гарантує своєчасне визнання його потерпілим (привласнення процесуального статусу) і подача цивільного позову про відшкодування збитків.
  • Які права у потерпілого в ході кримінального розгляду?
  • Слідчий зобов'язаний проінформувати потерпілого про його права, а саме:

– Знати обставини вчинення кримінального злочину.

Реалізація потерпілим права знати сутність підозри чи звинувачення, дозволяє йому зіставити письмове повідомлення про підозру чи обвинувальний акт зі змістом своєї заяви про вчинення кримінального злочину. З'ясувати, чи всі істотні обставини вчинення кримінального злочину в них враховані і заявити клопотання про зміну або доповнення обвинувачення.

– Бути поінформованим про обрання, зміну або скасування щодо підозрюваного або обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження.

Право потерпілого бути повідомленим про обрання, зміну або скасування щодо підозрюваного або обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження дозволяє йому, зокрема, при необхідності, своєчасно самостійно вжити заходів, щоб убезпечити себе, членів своєї сім'ї, майна або житла від неправомірних дій підозрюваного, обвинуваченого, який звільнений з-під варти або з-під домашнього арешту, або заявити прокурору, суду клопотання про вжиття заходів забезпечення безпеки.

– Бути поінформованим про закінчення досудового розслідування. Право бути поінформованим про закінчення досудового розслідування дозволяє потерпілому знати про форму закінчення досудового розслідування і мати можливість подавати скаргу на відповідне процесуальне рішення прокурора або реалізувати інші права, які він має у зв'язку з закінченням досудового розслідування.

– Витребувати / подавати якісь докази. Потерпілий може подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази, зібрані ним самим або ж заявити клопотання про витребування доказів особою або органом, який здійснює провадження. Згідно з ч. ст.

93 КПК потерпілий здійснює збір доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних та допустимих доказів.

– Подавати заяву про відвід суб'єкта кримінального процесу. У коло осіб, яким може бути заявлено відвід постраждалим, КПК відніс суддю, слідчого суддю, присяжного, прокурора, слідчого, захисника підозрюваного або обвинуваченого, представника потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача, фахівця, експерта, перекладача, секретаря судового засідання.

– Клопотати про проведення додаткових слідчих (розшукових) дій.

Потерпілий має право заявляти клопотання про проведення додаткових слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій з метою перевірки наявних та отримання нових доказів для з'ясування обставин вчинення відносно нього кримінальної злочину, про ознайомлення його з матеріалами досудового розслідування як до його закінчення, так і після його закінчення, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла.

– Ознайомитися з матеріалами досудового розслідування. Про відкриття сторонами матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, після чого останній має право ознайомитися з ними. Потерпілому надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких йому надано доступ.

У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити термін для ознайомлення з матеріалами, після закінчення якого вважається, що сторона або потерпілий реалізували своє право на доступ до матеріалів.

See also:  Через недосконалість законодавства недобросовісному підприємцю вигідніше сплатити штраф за неоформлених працівників за кпап, ніж за кзпп

– Отримати копію вироку чи постанови суду. Потерпілий як учасник судового провадження має право отримати в суді копію вироку чи постанови суду. Якщо він відсутній під час судового засідання, то не пізніше наступного дня після прийняття судового рішення його копія направляється потерпілому.

– Оскаржити (в апеляційному, касаційному порядку) судовий вирок. Також він може подавати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, звернення про перегляд судового рішення Верховним Судом України. Потерпілий має право знати про подані іншими учасниками провадження скарги і заяви, і подавати на них заперечення.

Якщо загрожують потерпілому?

Якщо потерпілому або його близьким погрожують, то за наявності реальної загрози життю і здоров'ю, житлу чи майну, вони мають право на забезпечення безпеки.

Порядок прийняття заходів для забезпечення безпеки потерпілому, членам його сім'ї, близьким родичам, майна, житла визначено Законом України “Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 р.

При цьому забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві – це завдання правоохоронних органів. Невжиття заходів безпеки щодо потерпілого, членів його сім'ї та близьких родичів, якщо це спричинило тяжкі наслідки, тягне за собою кримінальну відповідальність.

Право потерпілого на відшкодування шкоди

1 Підозрюваний може добровільно відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду за його згодою на будь-якій стадії провадження.

2 У разі відсутності згоди – збиток відшкодовується за рішенням суду за результатами розгляду цивільного позову. Цивільний позов може бути розглянутий одночасно з кримінальним провадженням або виділений в самостійне провадження.

3. За рахунок Державного бюджету України, якщо вона заподіяна незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

  1. На якій стадії можливо примирення сторін?
  2. Потерпілому належить право на всіх стадіях процесу примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти з ним угоду про примирення.
  3. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Источник: http://legalspace.org/ua/helper/konsultue-yurist/item/2127-prava-poterpiloho-u-kryminalnomu-protsesi

Слідчий в кримінальному процесі його завдання і повноваження. Процесуальна самостійність слідчого

Слідчий — посадова особа, уповноважена в межах компетенції, передбаченої кримінально-процесуальним законодавством, здійснювати досудове слідство у кримінальній справі.

Відповідно до чинного законодавства органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки (ст. 102 КПК).

Обсяг процесуальних повноважень і процесуальне положення слідчого не залежать від його відомчої приналежності — вони однакові.

Слідчий повинен виявити подію злочину і встановити осіб, винних у його вчиненні; установити фактичні обставини злочинної події й дані, що характеризують суб’єкта злочину.

Слідчий повинен зібрати, перевірити та оцінити докази, притягнути осіб, які вчинили злочин, як обвинувачених, вжити заходів до забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином, а також можливої конфіскації майна.

Для цього слідчий проводить допити, огляди, обшуки, впізнання та інші слідчі дії.

У межах своєї компетенції слідчий уповноважений порушити кримінальну справу, прийняти її до свого провадження; викликати будь-яку особу для допиту, призначати експертизи; вимагати від установ, посадових осіб і громадян надання предметів і документів на підставах і в порядку, встановлених законом; визнавати особу потерпілою, цивільним позивачем або цивільним відповідачем; затримувати осіб по підозрі у вчиненні злочину, застосовувати до них запобіжні заходи, припиняти та закривати провадження у справі або направляти справу прокуророві для передачі її в суд для розгляду по суті.

По розслідуваних ним справах слідчий вправі давати органам дізнання обов’язкові для виконання письмові доручення про проведення оперативно-розшукових заходів та окремих слідчих дій (ч. 3 ст.

114 КПК), про виконання постанов про затримання, привід, про провадження інших процесуальних дій, а також вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій.

Разом з тим слід зазначити, що слідчий не може доручати органу дізнання провадження таких слідчих та процесуальних дій, які мають найбільш важливе значення по кримінальній справі або вимагають кваліфікованого виконання, наприклад, пред’явлення постанови про притягнення особи як обвинуваченого та допит обвинуваченого.

Процесуальна самостійність слідчого — один із принципів стадії досудового розслідування.

Ніхто, крім прокурора, начальника Головного слідчого підрозділу (управління, відділу, відділень, старшого групи), їхніх заступників, у межах повноважень, визначених Кримінально-процесуальним кодексом і функціональними обов'язками, не може витребувати матеріали, на підставі яких слідчим відмовлено у порушенні кримінальної справи, чи саму кримінальну справу для перевірки чи яким-небудь іншим засобом втручатися в процесуальну діяльність слідчого.

Процесуальна самостійність слідчого є суб’єктивним та об’єктивним аспектами реалізації його процесуального статусу. Суб’єктивні моменти обумовлені проявом внутрішнього переконання слідчого щодо прийняття рішення по кримінальній справі. Об’єктивні засади характеризують процесуальну незалежність слідчого та відображають його становище по відношенню до інших органів влади і осіб.

Процесуальна самостійність слідчих забезпечується гарантіями їх самостійності.

Гарантії правового захисту процесуальної самостійності слідчого – це система нормативно передбачених умов і засобів, яка забезпечує можливість безперешкодного практичного виконання слідчим своїх повноважень відповідно до вимог закону та внутрішнього переконання в ході провадження досудового слідства.

Гарантією реального забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого можна вважати відокремлення слідчих структур з відомчого підпорядкування та створення єдиного слідчого апарату з вертикальною підлеглістю.

Це також буде слугувати об’єднанню зусиль у галузі боротьби зі злочинністю, сприяти рівномірному розподіленню навантаження на слідчих та ін. Найбільш продуктивними гарантіями процесуальної самостійності та незалежності слідчого в сучасних умовах можна визнати процесуальний примус, юридичну відповідальність та правові санкції.

Процесуальна самостійність слідчого  виражається у наступному. Він самостійно приймає рішення про спрямування слідства та провадження відповідних слідчих їй за винятком випадків, коли законом передбачено одержання санкції від прокурора чи постанови від судді.

Водночас, процесуальна самостійність слідчого поєднується з його персональною відповідальністю за своєчасне і правильне розслідування справ, прийняття щодо них законних і обґрунтованих рішень.

Окрім того, відповідно до Наказу № 1600 МВС України начальник органу внутрішніх справ зобов'язаний організовувати регулярні (не менше 1 разу на місяць) висвітлення в засобах масової інформації, серед населення, громадських організаціях результати слідчої роботи.

Однак, незважаючи на широту своїх повноважень, слідчі не вправі проводити оперативно-розшукову діяльність.

Вжиття оперативно-розшукових заходів пов’язаних з виявленням ознак злочину та осіб, що його вчинили покладається на органи дізнання (ч.1 ст.103 КПК України).

В даному випадку самостійність слідчого виражається у повноваженні безпосереднього звернення до органів дізнання з клопотанням про вчинення оперативно-розшукових заходів та контролем за їх виконанням.

Источник: http://ifreestore.net/4081/13/

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*