Виконання функції державної реєстрації юридичної особи не передбачає перевірки, чи містять установчі документи відомості, передбачені законом, а відповідальність за їх законністю покладається на засновників (справа № 21-3452а15, 08.12.15)

Виконання функції державної реєстрації юридичної особи не передбачає перевірки, чи містять установчі документи відомості, передбачені законом, а відповідальність за їх законністю покладається на засновників (справа № 21-3452а15, 08.12.15)

4.7. Поняття установчих документів господарської організації.

Вимоги до установчих документів. Порядок внесення змін до установчих документів та їх державної реєстрації. Визнання установчих документів недійсними: правові підстави та наслідки

Чинне законодавство не надає визначення поняття «установчі документи», а обмежується лише переліком цих документів та вимогами до їх змісту. Відповідно до ст.

57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. У частині 2 ст.

87 ЦК України установчим документом товариства названо затверджений учасниками статут, або засновницький договір, між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Засновницький договір є установчим документом повного та командитного товариств. Договір про заснування інших видів товариств не є їх установчим документом; таким документом є тільки статут (останній є також установчим документом кооперативів).

У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені чинним законодавством.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

В установчих документах (статуті або засновницькому договорі) мають зазначатися найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать чинному законодавству України.

  • Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, перед131
  • Розділ 4. Суб'єкти господарського права: загальна характеристика; порядок
  • утворення та державної реєстрації; майнова основа господарювання

бачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»1 від 19 вересня 1991 р. відсутність відомостей, що згідно з вимогами чинного законодавства обов'язково мають міститися в установчих документах господарського товариства, є підставою для відмови у державній реєстрації.

Це також може бути підставою для визнання у судовому порядку недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації товариства2, що фактично означає його ліквідацію.

Утім, в окремих випадках господарські суди вважають, що відсутність в установчих документах певних обов'язкових відомостей не є підставою для визнання установчих документів недійсними. Прикладом може служити постанова Вищого господарського суду України від 6 листопада 2002 р.

у справі № 4901/4-11 за позовом ТОВ «Готель “Асторія”» до ЗАТ «Асторія-Холдинг», в якій зазначено, що, оскільки зобов'язання засновників щодо викупу акцій виконані належним чином, то відсутність у статуті відомостей про наслідки невиконання зазначеного зобов'язання не може бути підставою для визнання статуту недійсним.

Підставами для визнання зазначених документів недійсними можуть бути вчинені при оформленні цих документів порушення чинного законодавства, які позбавляють їх юридичної сили; невідповідність фактичним обставинам зазначених в установчих документах відомостей щодо виду підприємства та форми власності, на якій воно засноване, тощо.

При визначенні інших підстав визнання установчих документів недійсними слід звернути увагу на їх правову природу: засновницький договір є різновидом угод/правочинів, статут — індивідуальним актом ненормативного характеру.

Оскільки засновницький є одним із різновидів правочинів, при його вчиненні мають бути додержані загальні вимоги, необхідні для набуття ним чинності. Такі вимоги передбачені ст. 203 ЦК України, а правові наслідки їх недодержання під час вчинення правочину — в § 2 розд. IV ЦК України.

Під час визнання недійсними правочинів застосовується загальний строк позовної давності — 3 роки, за винятком випадків визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману (спеціальна позовна давність — 5 років).

Оскільки статут є одним із різновидів індивідуальних (локальних) актів, то під час визнання його недійсним слід керуватися роз'ясненнями президії ВАСУ від 26. 01. 2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів».

Згідно з Роз'ясненнями акт державного чи іншого органу — це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації — позивача у справі.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта.

Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є правильним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Однак в узагальненнях судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» у частині регулювання діяльності акціонерних товариств, викладених в постанові Президії Верховного Суду України від 3 березня 2004 р.

№ 15 безпосередньо звертають увагу, що статут акціонерного товариства затверджується установчими зборами, які скликаються на той момент, коли акціонерне товариство ще не створене, і виконують свою основну функцію — приймають рішення про створення акціонерного товариства та затверджують його статут, а також вирішують інші питання. На відміну від загальних зборів акціонерів, установчі збори не є органом акціонерного товариства, оскільки на момент проведення установчих зборів та прийняття ними рішень акціонерного товариства як юридичної особи ще не існує. Отже, рішення установчих зборів не належать до актів органів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер. У зв'язку з цим спори про визнання недійсними рішень установчих зборів, у тому числі про створення акціонерного товариства та затвердження його статуту, не є спорами про визнання недійсними актів, передбаченими п. 1 ст. 12 ГПК.

Така точка зору отримала підтримку сучасних науковців. Так, О. Р. Кібенко безпосередньо звертає увагу на те, що оскільки установчі збори не є органом юридичної особи, то їх рішення неможливо визнати недійсними в судовому порядку, якщо інше прямо не встановлено законом.

Рішення з багатьох питань, прийняті установчими зборами, можуть бути змінені відповідними рішеннями загальних зборів. Рішення про створення акціонерного товариства, закріплене у протоколі установчих зборів, може бути визнано недійсним у судовому порядку.

При цьому, відзначає вчена, пред'явлення позову про затвердження статуту акціонерного товариства є недоцільним.

Якщо статут акціонерного товариства було затверджено установчими зборами з порушенням норм чинного законодавства (наприклад, за відсутності кворуму зборів, порушень встановленої законом процедури голосування тощо), то це є підставою для визнання статуту недійсним, що призводить до тих самих наслідків, що й визнання недійсним рішення про затвердження статуту1. Однак у доктрині висловлюється й інша думка з цього приводу: незважаючи на те, що установчі збори не є органом господарського товариства, це не змінює правову природу самого статуту як локального правового акта (у теорії права правовий акт визначається як прийнятий у особливому порядку управненим суб'єктом (суб'єктами) акт, що виражає їхню волю та регулює ті чи інші суспільні відносини), який, як й інші правові акти, може бути визнано недійсним (при цьому, слід керуватися роз'ясненнями президії ВАС України від 26. 01. 2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Чинним законодавством України не передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними як форми захисту цивільних прав.

See also:  Вссу: місце проживання дитини встановлене судом може бути лише одне, а періодичне проживання дитини то з матір’ю, то з батьком не передбачене законодавством

Тому до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України (3 роки).

Правовим наслідком визнання недійсними установчих документів є скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 19 Роз'яснення ВАС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними» від 12. 03. 1999 р.

саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та (або) рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру. Втім, у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу — засновника суб'єкта підприємницької діяльності та за наявності інших обставин, які свідчать про укладення оспорюваних угод з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними.

  1. Зміни до установчих документів юридичної особи підлягають державній реєстрації, що проводиться у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
  2. – заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;
  3. – примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів;
  4. – оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналів установчих документів;
  5. – два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;
  6. – документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
  7. У разі внесення змін до статуту, які пов'язані із зменшенням ста• тутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додат135
  8. Розділ 4. Суб'єкти господарського права: загальна характеристика; порядок
  9. утворення та державної реєстрації; майнова основа господарювання
  10. ково подається документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення.
  11. У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із • зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально засвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
  12. У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із • зміною складу засновників (учасників) юридичної особи на підставі факту смерті фізичної особи — засновника (учасника) та відмови інших засновників (учасників) у прийнятті спадкоємця (спадкоємців) померлого до складу засновників, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається нотаріально посвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи або відповідна довідка органу реєстрації актів громадянського стану чи судове рішення про оголошення громадянина померлим.
  13. У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із • зміною найменування юридичної особи, крім документів, що передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
  14. У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною мети установи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія відповідного судового рішення.
  15. Якщо документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи подаються особою, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.
  16. Якщо такі документи подаються іншим представником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт та
  17. надається документ або нотаріально засвідчена копія документа, що засвідчує повноваження представника.

Документи, подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів. Дата надходження документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

У разі проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною найменування юридичної особи, державний реєстратор додатково повинен видати (надіслати рекомендованим листом) заявнику нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтво, яке було замінено, з відміткою про видачу нового свідоцтва.

Вернуться к содержанию

Источник: https://ukr-pravo.at.ua/index/0-732

Установчі документи

Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.

В установчих документах зазначаються:

  • найменування суб’єкта господарювання,
  • мета і предмет господарської діяльності,
  • склад і компетенція його органів управління,
  • порядок прийняття ними рішень,
  • порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків,
  • умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Юридичної особи в залежності від форми власності повинні мати наступні установчі документи:

  • Засновницький договір – повне товариство і командитне товариство;
  • Статут – товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство, приватне підприємство, виробничий кооператив;
  • Меморандум – командитне товариство з одним учасником.
  • У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
  • Засновницький договір для ТОВ на сьогоднішній день не є обов’язковим документом.
  • Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.
  • Статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про:
  • його найменування,
  • мету і предмет діяльності,
  • розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів,
  • порядок розподілу прибутків і збитків,
  • органи управління і контролю, їх компетенцію,
  • умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання,
  • інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством.
See also:  Полиция: алкотестеры «драгер» используются законно

Ці вимоги розповсюджуються і на ТОВ з одним засновником (учасником).

Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб’єктів у випадках, визначених законом.

Засновники юридичної особи при створенні в своєму рішенні можуть визначити діяльність юридичної особи на основі модельного статуту. При цьому їм не потрібен статут як окремий документ – достатньо одного рішення.

  1. В рішенні про створення зазначається:
  2. 1) юридична особа буде діяти на підставі модельного статуту,
  3. 2)вид юридичної особи,
  4. 3) найменування,
  5. 4) місцезнаходження,
  6. 5) мета і предмет господарської діяльності,
  7. 6) склад засновників та учасників,
  8. 7) розмір статутного (складеного) капіталу,
  9. 8) розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів.
  10. Модельний статут – типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов’язки та відносини, які пов’язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.
  11. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть затвердити статут, та провадити діяльність на його підставі.
  12. Зміст установчих документів юридичної особи залежить від її організаційно-правової форми і має свої особливості.
  13. Установчі документи можуть містити і інші положення, які не суперечать законодавству України.
  14. При відсутності в статуті обов’язкових положень суд може визнати такий статут недійсним, а державний реєстратор відмовить в реєстрації товариства.

Установчі документи повного та командитного товариств – засновницький договір, повинні також визначати розмір частки кожного учасника, форму їх участі в справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними внесків. Вкладники командитного товариства в засновницькому договорі вказують тільки сукупний розмір своїх доль в майні товариства, розмір, склад і порядок внесення ними внесків.

Кооперативи діють на підставі статутів.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Статут кооперативу повинен містити такі відомості:

  • найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;
  • мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;
  • склад його засновників;
  • умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;
  • права і обов’язки членів та асоційованих членів кооперативу;
  • порядок внесення змін до статуту кооперативу;
  • порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати;
  • форми участі членів кооперативу в його діяльності;
  • порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;
  • порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;
  • порядок розподілу його доходу та покриття збитків;
  • порядок обліку і звітності у кооперативі;
  • порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов’язаних з цим майнових питань;
  • порядок скликання загальних зборів;
  • умови і порядок повернення паю.

Статут може містити інші пов’язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Юридичний помічник » Юридичним особам та ФОП » Державна реєстрація » 6,101 переглядів

Источник: https://pomichnyk.org/dlya-yurydychnyh-osib/derzhavna-rejestratsiya/ustanovchi-dokumenty.html

Визнання недійсними записів про державну реєстрацію, установчих документів суб’єкта господарювання

Суть справи.  На думку ТОВ «К», при його створенні не було порушено жодної норми чинного законодавства, що, у свою чергу, виключає можливість для органу ДПС на звернення до суду із позовом про його припинення.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України при розгляді справи № К/800/12827/13 за позовом органу ДПС до ТОВ «К» про визнання недійсними записів про державну реєстрацію, установчих документів, припинення юридичної особи, підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначає таке.

  • Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі статутом ТОВ «К» є правонаступником ПП «Б» (створено шляхом перетворення ПП «Б») та відокремленого структурного підрозділу — готелю «К» відповідно до умов договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладеного між Харківською обласною радою та ПП «Б» та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.
  • Зазначений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу був фактично основною умовою створення ТОВ «К» та підставою для реорганізації ПП «Б», оскільки ця реорганізація відбувалась у зв’язку з виконанням обов’язкової умови договору, яким передбачено, що проведення реорганізації здійснюється на базі придбаного майна цілісного майнового комплексу.
  • Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб — підприємців, регулює Закон № 755.

Так, ст. 1 цього Закону визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з частиною першою ст.

 4 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осібпідприємцівце засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 551 Господарського кодексу визначено ознаки фіктивності суб’єкта господарювання, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особоюпідприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

  • зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;
  • не зареєстровано у державних органах, якщо обов’язок реєстрації передбачено законодавством;
  • зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;
  • зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до ст. 57 Господарського кодексу установчими документами суб’єкта господарювання, зокрема, є його статут (положення).

  1. В установчих документах мають зазначатись найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
  2. Статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, органи управління і контролю, їх компетенцію, умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством.
  3. Установчі документи поряд з нормами законодавства визначають правовий статус господарської організації та встановлюють правову основу її господарської діяльності.
  4. Невідповідність положень установчих документів може бути причиною скасування судом державної реєстрації суб’єкта підприємництва.

Частиною першою ст. 17 Закону № 755 встановлено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі даних з відповідних реєстраційних карток та відомостей, які надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (частина третя ст. 8 цього Закону).

Згідно зі ст.

 110 Цивільного кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, у тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частинами другою та третьою ст.

 38 Закону № 755 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено: підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, яке не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за зазначеним її місцезнаходженням.

  • Суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи, дійшли правильного висновку, що ТОВ «К» було внесено до офіційного документа — реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, створеної шляхом реорганізації діючої юридичної особи у результаті злиття, поділу або перетворення, відомості, які не відповідають дійсності (тобто при створенні юридичної особи ТОВ «К» були допущені порушення вимог законодавства, які не можна усунути), а також що ТОВ «К» здійснюється діяльність згідно зі статутом, положення якого не відповідають дійсності, і зазначені обставини знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з подальшою реєстрацією суб’єкта господарювання.
  • Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з довідками з Єдиного державного реєстру, витягом з цього реєстру в Єдиному державному реєстрі міститься запис про відсутність ТОВ «К» за місцезнаходженням, у зв’язку з чим суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи.
  • Враховуючи зазначене, Вищий адміністративний суд України повністю підтримав позицію органу ДПС, залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову та відмовив суб’єкту господарювання у їх скасуванні.
  • Владислав РОЗМОШ, заступник начальника ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
See also:  Неподъемная отчетность: новый закон взвинтит цены на услуги аудиторов

Источник: http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/5956

Види та зміст установчих документів юридичних осіб — Студопедия

  • Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
  • Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
  • У статуті товариства вказуються:
  • — найменування юридичної особи;
  • — органи управління товариством;
  • — компетенція органів управління товариством;
  • — порядок прийняття рішень органами управління товариством;
  • — порядок вступу до товариства та виходу з нього;
  • — інші положення, встановлені ЦК, іншим законом або угодою засновників.
  • Засновницький договір як і рішення про створення підприємства повинен укладатися в письмовій формі, оскільки законодавство передбачає подання цього документу для здійснення державної реєстрації.
  • Засновницький договір вважається укладеним, коли між сторо­нами досягнуто згоди за усіма істотними умовами, які необхідні для його здійснення і виконання.
  • У засновницькому договорі товариства визначаються:
  • — зобов'язання учасників створити товариство;
  • — порядок їх спільної діяльності щодо його створення;
  • — умови передання товариству майна учасників;
  • — інші положення, встановлені ЦК, іншим законом або заснов­никами.
  • До засновницького договору застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання.

Установа створюється на підставі індивідуального або спільного уста­новчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи уста­новчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

  1. В установчому акті установи вказуються:
  2. — мета установи;
  3. — майно, яке передається установі, необхідне для досягнення її
  4. мети;;
  5. — структура управління установою.

До установчих документів можуть бути включені будь-які умови, не передбачені законодавством, але такі, які не супере­чать йому. Невідповідність їх вимогам закону (коли такі точно визначені) можуть зумовити недійсність установчих документів.

Підставами для визнання недійсними установчих документів і рішень про створення юридичної особи, наприклад, можуть бути невідповідність фактичним обставинам вміщених в установчих документах відомостей щодо виду юридичної особи, мети її ство­рення тощо.

Щодо акціонерних товариств, то установчим документом в них є статут, хоча передує статуту укладення договору між засновниками. Відповідно до Закону України від 19 вересня 1991 р.

“Про господар­ські товариства” акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне това­риство — установчого договору.

Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Установчі документи змінюються в порядку, передбаченому законом і самими документами. Рішення про зміну статуту приймаються, як правило, вищим органом юридичної особи або засновниками.

Источник: https://studopedia.ru/14_31663_vidi-ta-zmist-ustanovchih-dokumentiv-yuridichnih-osib.html

Вимоги законодавства щодо реєстрації змін до установчих документів юридичної особи

Статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачені вимоги щодо державної реєстрація змін до установчих документів юридичної особи.

Для реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати державному реєстратору, за місцезнаходженням її реєстраційної справи, наступні документи:

  1. Заповнена реєстраційна картка Форма 3 – на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. У разі подання документів поштовим відправленням справжність підпису заявника на реєстраційній картці повинна бути нотаріально засвідчена.

  2. Рішення про внесення змін до установчих документів (примірник оригіналу ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) – рішення уповноваженого органу управління юридичної особи.

  3. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів  – перелік акціонерів, що зареєструвалися для участі у загальних зборах акціонерного товариства або реєстр присутніх на зборах, тощо.

  4. Оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами – діючий статут (або положення, або засновницький договір) до якого вносяться зміни.
  5. Два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції.

    Звертаємо увагу, що новий статут (або положення, або засновницький договір) або додаток до діючого прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами.

  6. Документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи – копія квитанція, видана банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку, або копія квитанції з платіжного терміналу.

Розмір реєстраційного збору складає 51 грн.

Для благодійних організацій реєстраційний збір не справляється.

Додаткові документи:

  1. Із зменшенням статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, зміною місцезнаходження юридичної особи, зміною найменування юридичної особи  – документ, що підтверджує внесення  плати  за  публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення (копія  квитанції або копія платіжного доручення з відміткою банку). Розмір плати за публікацію відповідного повідомлення за кожну із змін складає 51 грн.
  2. Із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи – примірник оригіналу  (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів:  рішення про  вихід  юридичної  особи  із  складу  засновників (учасників);  заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників);  заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства;  рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної  особи, якщо це передбачено  законом  або установчими документами юридичної особи;
  3. Із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи на підставі факту смерті фізичної особи – засновника (учасника) та відмови інших засновників (учасників) у прийнятті  спадкоємця (спадкоємців) померлого до складу засновників – ксерокопія (нотаріально засвідчена копія, копія, завірена органом державної реєстрації актів цивільного стану) свідоцтва про смерть фізичної особи або документа, що є підставою для його видачі відповідно до Закону  України  “Про  державну  реєстрацію актів цивільного стану”;
  4. Із зміною мети установи – копія відповідного судового рішення.

Вимоги до документів, які подаються на державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи:

  • документи, які подаються (надсилаються поштовим відправленням) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою;
  • реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору поштовим відправленням, справжність підпису заявника на реєстраційній картці повинна бути нотаріально засвідчена;
  • підпис особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), на реєстраційній картці повинен бути засвідчений відповідною посадовою особою в установленому порядку;
  • установчі  документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості,  передбачені законодавством;
  • установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший  порядок  їх  затвердження. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними державними органами;

Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній  сторінці  додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних  установчих документів.

  • Строк державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів.
  • Повідомлення про залишення без розгляду поданих документів видається не пізніше наступного робочого дня  з дати надходження документів.
  • Повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи видається не пізніше трьох робочих днів  з дати надходження документів.
  • Начальник загально-правового відділу юридичної компанії «Правова група «ЮСТА» Наталія Гуйван

05.12.2014

Поділитися в соціальних мережах:

Источник: http://justa.com.ua/blog/vimogi-zakonodavstva-shchodo-reestratsiyi-zmin-do-ustanovchih-dokumentiv-yuridichnoyi-osobi

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*