Як оптимізувати податок «на розкіш» при цьому не порушуючи законодавство?

Платежі в бюджет

18.07.2018

Багато європейських держав обкладають заможніших громадян більшим відсотком на доходи фізичних осіб. Таким чином влада намагається скоротити нерівність між багатими та бідними. Існує й інша схема оподаткування розкоші – коли збір стягується з власників дорогих автомобілів та елітної нерухомості. Деякі країни застосовують обидві схеми, деякі – обмежуються однією.

Чи стягується податок на розкіш в Україні?

У нашій країні встановлено єдину податкову ставку на доходи фізичних осіб – 18%. Тобто великі статки не обкладаються жодними спеціальними зборами. Так званий «податок на розкіш» сплачується тільки за наявності особливо цінного майна.

Згідно з 265-267 статтями Податкового кодексу України (ПКУ), таким може вважатися:
Як оптимізувати податок «на розкіш»  при цьому не порушуючи законодавство?
Тобто, по суті, податок на багатство в Україні стягується у формі майнового збору. Платником виступає власник транспортного засобу або об’єкта нерухомості (будинку, квартири), що підпадає під оподаткування. Це може бути фізична особа або підприємство, зокрема й іноземне.

Важливо! Законодавство визначає ряд випадків, коли власник нерухомості може бути звільнений від сплати «податку на розкіш». Так, об’єктами оподаткування не є:

  • житлові приміщення, що належать багатодітним сім’ям, сиротам, інвалідам, учасникам АТО;
  • дитячі будинки сімейного типу;
  • торговельні приміщення в малих архітектурних формах і на ринках;
  • аварійні будівлі;
  • об’єкти, розташовані в зоні відчуження;
  • дитсадки, школи, дитячі санаторії всіх форм власності;
  • промислові приміщення;
  • об’єкти, що належать релігійним організаціям.

Порядок сплати «податку на розкіш»

Як оптимізувати податок «на розкіш»  при цьому не порушуючи законодавство?

*З 2018 року платника, який не отримав податкового сповіщення, звільняється від відповідальності за несплату «податку на розкіш». Проте 102 стаття ПКУ дозволяє фіскальній службі видавати квитанції протягом 1095 днів, тому податкові органи все одно можуть нарахувати платникові податок та штраф за несвоєчасну сплату. Отже, якщо сповіщення загубилося, краще самостійно звернутися до фіскальної служби за місцем реєстрації

Чим загрожує несплата «податку на розкіш»?

За кожен прострочений місяць нараховується штраф – 10% від суми податку.

Отже, ми розібрали основні моменти, що стосуються оподаткування багатства. Залишається тільки одне питання – як сплачувати «податок на розкіш», аби уникати проблем з Державною фіскальною службою? Відповідь: через платіжний сервіс EasyPay. На відміну від банків, система працює 24/7 і проводить транзакції миттєво. EasyPay – це місце, де сплатити податки так само просто, як надіслати email.

УВАГА! Інформація, викладена в цій статті, має інформативний характер та не може бути використана як офіційне роз’яснення норм податкового законодавства.

Источник: https://blog.easypay.ua/uk/podatok-na-rozkish-dlya-vlasnikiv-avtotransportu-y-neruhomosti/

«Дірки» законодавства або як не платити податок на розкішні автомобілі

Як оптимізувати податок «на розкіш»  при цьому не порушуючи законодавство?

Податок на розкіш, або транспортний податок, діє уже другий рік. Однак недосконалість цього податку дає цілком законні підстави для того, щоб його не платити.

Наприкінці 2014 року автовласники отримали новорічний подарунок, який полягав у новому транспортному податку, або як його тоді подали – податок на розкішні автомобілі. Тоді об’єктом оподаткування були автомобілі, вік яких не перевищував 5 років, а об’єм циліндрів двигуна становив більше трьох літрів. За кожний такий автомобіль власник повинен був платити по 25 тис. грн.

Такий податок викликав багато критики. Так, наприклад сплатити його потрібно було за Toyota Camry із двигуном об`ємом 3.5 л. У той же час не оподатковувалися багато моделей автомобілів Mercedes-Benz, Audi, Porsche, Lexus оскільки на багатьох з них встановлювалися двигуни з об’ємом менше трьох літрів.

Протягом 2015 року в Раді було зареєстровано більше п`яти законопроектів з варіантами зміни транспортного податку. Однак змін так і не відбулося. Натомість автовласники почали звертатися до суду щодо скасування податкового повідомлення про необхідність сплати такого податку. І, як не дивно, суди задовольняли такі вимоги.

Як і в попередні роки, в кінці грудня 2015 року народні обранці приймають бюджет на наступний рік, який включає «подарунки» для автовласників. Змінили також транспортний податок.

Тепер, у 2016 році, оподатковуватися будуть автомобілі, вік яких не перевищує 5 років, а вартість яких більша 750 мінімальних заробітних плат, встановлених на початку року.

Тобто новий-старий податок у 2016 році хочуть стягувати з автомобілів, які випускаються з 2011 року і вартість яких більша 1033500 грн.

Вартість автомобіля (об’єкту оподаткування) визначатиметься виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Законом передбачено, що податкові повідомлення-рішення про необхідність сплати транспортного податку повинні надсилатися автовласнику контролюючим органом до 1 липня.

Відомості, необхідні для розрахунку податку, контролюючі органи отримують від органів МВС.

А тепер питання. А звідки органи МВС можуть взяти відомості про тип коробки передач в автомобілі, а також про фактичний пробіг автомобіля? Вони не зазначені в реєстраційних документах автомобіля.

Згідно із вимогою закону, ці показники повинні враховуватися при визначенні вартості транспортного засобу.

При цьому не враховуються такі показники, як внутрішнє оздоблення автомобіля (матеріал сидінь, аудіосистема тощо), що досить суттєво впливає на кінцеву вартість автомобіля.

Податковий кодекс передбачає, що в разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів , контролюючий орган проводить перерахунок суми податку і вручає йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Тобто, автовласникам дається можливість довести, що вартість автомобіля не перевищує критичної для цього податку суми. В такому випадку це дасть змогу не платити транспортний податок.

Варто зазначити, що приймаючи зміни до транспортного податку, народні обранці наступають на ті ж граблі, що й минулого року. Однією із основних засад податкового законодавства є його стабільність.

Це означає, що зміни в податки та збори не можуть вноситися пізніше як за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Податок, прийнятий у грудні, який платники повинні будуть сплачувати у наступному році є незаконним. І це ще одна підстава для несплати цього податку у 2016 році.

На жаль, вартість транспортного засобу прямо залежить від курсу української гривні по відношенню до іноземної валюти (долар, євро). При сьогоднішній ситуації із знеціненням української валюти, завтра транспортний податок платитимуть власниками таких «розкішних» автомобілів як Honda, Kia, Nissan, Toyota, Skoda, Hyundai тощо.

Юристи оскаржують транспортний податок у судах різних інстанцій, адже приймаючи цей податок, народні обранці (свідомо чи ні) залишили можливість автовласникам його не платити.

З іншої сторони, є підозра, що цей податок взагалі видасться збитковим для держави.

Затрати на його адміністрування (ведення справ, його стягнення, перевірка даних ТЗ, надсилання повідомлень тощо) можуть перевищити реально стягнуту суму.

Источник: http://drive-news.net/dirki-zakonodavstva-abo-yak-ne-platiti-podatok-na-rozkishni-avtomobili/

Податок на розкіш: як це працює за кордоном і в Україні

Ілля НесходовськийЕксперт «Реанімаційного пакету реформ»

В Україні на сьогодні діють дві схеми оподаткування розкоші.

Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів експерт «Реанімаційного пакета реформ» Ілля Несходовський, оцінюючи дію податків на розкіш в Європі та Україні.

«Перший податок, який діє в нас, – це податок на нерухомість, що сплачується залежно від мінімальної заробітної плати з площі квадратних метрів, які є у власності громадян. Також є податок на автомобілі, що є новими й досить коштовними. Перелік їх розміщений на сайті Мінекономрозвитку. З них має сплачуватися податок у розмірі 25 тисяч гривень», – зазначив Несходовський.

Як оптимізувати податок «на розкіш»  при цьому не порушуючи законодавство?Чи стали українці жити кращеАналітики «Слова і Діла» продовжують підбивати підсумки року й цього разу вирішили розібратися, чи стали українці останнім часом жити краще.
26 грудня 2017, 16:30

  • За його словами, в європейських країнах також діє така система – оподатковуються автомобілі та нерухомість, але з метою вирівнювання доходів громадян активно використовують прогресивну ставку – громадяни з більшими доходами сплачують більший відсоток на доходи фізичних осіб.
  • «Таким чином, вирівнюють нерівність, що існує в суспільстві», – уточнив він.

«У нас така процедура є завчасною й непотрібною в зв’язку з великим обсягом тіньової економіки. Зараз має бути єдина ставка з доходів фізичних осіб, що стимулювало б до виходу з тіні декларування доходів», – пояснив економіст.

Він зауважив, що певний час у нас діяла прогресивна ставка, але її скасували.

«Зараз у нас єдина ставка в розмірі 18% із доходів громадян. Наразі це правильний крок», – додав Несходовський.

На його думку, в нашій країні логічно було б для того, щоб вирівняти нерівність між бідними й багатими, забезпечити систему так званих податкових знижок.

«На сьогодні система є такоою: держава надає різноманітні субсидії громадянам, які небагато отримують. Логічніше, коли держава таким громадянам надає податкову знижку. Таким чином, ці громадяни мають можливість сплачувати менше податку з доходів фізичних осіб і залишати собі. Це дозволить стимулювати отримання офіційного доходу», – підкреслив економіст.

«Франція після перемоги соціалістів почала запроваджувати багато податків для багатих. Зокрема, диференціювавши ставку податку на доходи фізосіб, збільшивши її майже на 90% для людей, які отримують більш ніж 1 мільйон євро», – нагадав фахівець.

Він уточнив, що це мало зворотний ефект.

«Люди, які отримують такі великі доходи, просто почали переїжджати до інших країн із більш вигідними податковими умовами. Тому Франція загалом від таких заходів програла. На сьогодні йде процес демонополізації, така система призводить до того, що люди просто отримують громадянства інших країн», – резюмував Ілля Несходовський.

  1. Раніше аналітики «Слова і Діла» з’ясували, чи стали українці жити краще.
  2. Як змінилися доходи українців за підсумками останньої деклараційної кампанії – в матеріалі за посиланням.
  3. Раніше ми писали, хто з українських політиків першим покаже е-декларацію.

Источник: https://www.slovoidilo.ua/2018/01/11/pogljad/ekonomika/podatok-rozkish-yak-ce-pracyuye-kordonom-ukrayini

Податок на розкіш. А як у них? | Статті

Щодня все більше стає актуальним питання пов’язане, із прийняттям закону «Про податок на розкіш». Варто порівняти таку податкову практику у світі та чи приживеться така податкова новація в Україні.

Вважаю за необхідне поділитися своїми думками із Вами.

Отже.

По-перше: Цілком стане зрозумілим, що з того моменту, коли почне діяти даний Закон («Про податок на розкіш»), більшість населення нашої держави буде вважати про настання «соціальної справедливості».

 «- Нарешті, і «Вони» почнуть платити за те, що «накрали» у нас, та нехай сплачують податки і повернуться ці кошти в бюджет держави, з якого потім мені за такий рахунок підвищать заробітну платню, значно буде знижено комунальні послуги, та подешевіє пальне, хліб та інші продукти.

See also:  Обязанности сотрудника полиции. закон о полиции. права полиции в украине.

Може і ми почнемо тепер пристойно жити за їх рахунок, адже «Вони» все покрали у нас та їздять на дорогих авто, живуть у великих маєтках, тому нехай платять».

Така, позиція більшості українців на сьогодні панує в державі. Кожен громадянин який входе в таку «більшість» вважає саме так та надіється на покращення свого життя за рахунок збільшення бюджету завдяки початку дії вказаного закону.

Але варто все ж таки, розвіяти «хмарки» надії більшості громадян.

Поповнення бюджету за рахунок «тих хто накрав» після вступу у дію даного закону – не буде! Так як не відбулося покращення життя більшості населення, після прийняття цілої низки соціально-направлених законів, щодо надання пільг та забезпечення: «дітей війни», інвалідів чорнобиля, колишніх військовослужбовців та членів їх сімей, учасників бойових дій, працюючих пенсіонерів та ін.

Проект Закону «Про податок на розкіш» носить популістський характер, та в своїй більшості покликаний створити у більшості «ілюзію справедливості».

В рахунок тих, хто володіє даною розкішшю буде сплачувати такий податок взагалі, ще менше про такі випадки буде знати та сама більшість, а з екранів телевізора, більшість людей будуть чути від своїх обранців про запровадження даного закону, про його бездоганний механізм дії та про те, які «неймовірні» суми грошових коштів надходять до бюджету, що в свою чергу дає можливість направити їх на розвиток медицини, науки, альтернативних джерел енергії тощо.

І зрозуміло, що це все буде чути більшість від того, хто у відповідності до норм даного закону та в порядку передбаченому даним законом чесно та справно сплатив відповідні грошові кошти за наявну розкіш. Будемо сподіватися, що все ж такі так і буде відбуватися.

Але, в будь-якому випадку доцільність у прийнятті цього закону є, оскільки ті органи, на яких також буде покладено контроль за сплату податку на розкіш, почнуть діяти на підставі своїх повноважень та «поповнювати» державний бюджет, шляхом перерахування коштів, які були сплачені особами, добровільно чи ні, що володіють тією розкішшю перелік який і вказаний у даному законопроекті.

По-друге: Проаналізувавши законодавство інших континентів та держав світу, можна порівняти загальну таку картину, яка пов’язана із податком на розкіш. Яка ця «картина» існує в світі, зараз ми і побачимо:

Азіатська «картина» виглядає наступним чином:Китай – має найвищий податок у східно-азіатському регіоні. І це необов’язково повинна бути сама розкіш (авто, мотоцикли, величезні квартири, маєтки, яхти тощо). Все набагато простіше і закладено у менталітеті самого народу та політичній волі як і влади так і суспільства.

Якщо прийнято той чи інший Закон – все суспільство виконує його на всі сто відсотків, та підвищені ціни на будь-що стають звичайними та типовими.

Якщо Ви намагаєтесь вести переговори та «вирішувати це питання» іншим шляхом, в сторону зменшення суми податків – то перед Вашим обличчям буде стояти законослухняний громадянин Китаю, і кричати що Ви зобов’язані сплатити саме зараз і в тому розмірі, що передбачає закон.

В Індії загально прийнятих цін майже на будь-що не існує. Ви можете придбати 1 кг. бананів у продавця за чотири центи. Торги починаються в 25 центів. Ви можете знизити ціну до 12 центів. Такий процес відбувається майже кожен день і стосується він далеко не тільки самих бананів.

Податки у Таїланді збираються безболісно. Туристів розважають власним способом і «загоняють» їх у спеціальні частини Бангкока. Майже більшості із Вас згадався фільм «Мальчишник 2», звісно тим хто його дивився.

Організовані тури по півночі держави, острови – насправді є не зовсім нормальними, які на перший погляд можуть здатися самим туристам. Штраф в своїй переважної більшості стягується з мандрівників, туристів аніж із власного населення.

Обравши такий шлях розвитку, Таїланд погруз у корупційних скандалах, масової брехні і злодійства.

Сінгапур має найнижчий податок на розкіш у цьому регіоні. Боротьба з корупцією як Ви знаєте захоплює дух, це одна з багатьох речей яка вдало запровадила влада цієї щасливої держави. В Сінгапурі існує смертна кара та порядок. Думаю, що далі продовжувати не має смислу.

Європейська податкова «картина».Податки в Греції є астрономічно високими. Та до чого це привело Ви всі бачите і самі. Знедавна в Італії ситуація покращилася. Ще років 10-15 тому назад, в джерелах масової інформації можна було дізнатися про те, що літом Італійці взагалі не працюють. Але сьогодні Італія також переживає не найкращі часи.

Німеччина має найнижчий податок на розкіш. Оскільки вважаю, так історично склалося, що німці роблять все правильно. Абсолютно все. Нідерланди також тримаються на одному рівні із німцями у податковій сфері.Податок на розкіш є страхітливим в Хорватії. Боснія навпаки має найнижчий податок на розкіш. Те ж відноситься до Туреччини.

Податковий «пейзаж» південної Америки.Аргентина має найнижчий податок на розкіш, вони занадто горді, щоб у когось вкрасти, не говорючі про інших. Буенос-Айрес є винятком, де палають шалені пристрасті: футбол, смажене м'ясо і величезна кількість туристів. Песо і долар США за звичай були валютами на рівні по відношенню один до одного.

Тепер песо коштує до двадцяти п'яти центів, відповідно і економічна ситуація, зокрема в сфері оподаткування розкоші змінилась. Бразилія є найгіршим із південноамериканського регіону, щодо податкової системи взагалі. Величезна різниця в соціальному житті держави не є гарантією стабільності Бразилії.

Це правило повинно бути взято за озброєння нашими – Українськими «Керманичами».

Отже на мій погляд світова картина більш менш є чіткою та зрозумілою. Формула успіху державної системи проста: Чим більше успішна країна у всіх сферах її життя – тим менша та простіша система оподаткування взагалі та численність заможних громадян є значно більшою.

По-третє: Дане нововведення (“Про податок на розкіш”) аналогом транспортного збору все-таки не варто вважати, оскільки треба бути більш уважнішим тим хто приймає даний закон та навчитися відділяти окремо «мухи» та самі «котлети» один від одного.

По переду будуть відбуватися голослівні заяви стосовно того, що запровадження податку на розкіш надасть змогу обійтися без збільшення акцизу на паливо, що в свою чергу надасть можливість покращувати якість доріг та саму безпеку учасників дорожнього руху.

Я задам Вам просте запитання.

Чи знає хтось, щоб десь була відремонтована, більше того, прокладена нова дорога за ті кошти які надійшли до бюджету від збільшення акцизу на паливо? Де саме? Правильно, про такі випадки більшість населення і не дізнається, оскільки в масштабах держави цього не було.

Варто теж сказати, що нафтотрейдери зацікавлені в тому, щоб акцизи на паливо збільшувалися й надалі. Так воно і буде.

Отже, повертаючись до наших «мух з котлетами» ми повинні розуміти. Що Законопроект «Про податок на розкіш» регулює інші правовідносини між суб’єктами в самій державі, так само як і Закон щодо транспортного збору, який у 2011 році був замінений збільшенням акцизом на паливо, регулює інші правовідносини. Єдино що в цих двох документах є спільним це слово – Автотранспорт.

По-четверте: Абсолютно не бачу причин для того, аби його не ухвалювати у 2012 році.

Він знайде великої популярності серед більшості населення, оскільки більшість з «легкістю» видохнуть повітря з грудей, з тією думкою, що нарешті і «вони» нехай почнуть платити.

 І на останок, хочеться побажати тим самим «Керманичам»: не вигадуйте велосипед – візьміть його найкращі деталі у того, хто його вже давно вигадав, та складіть разом.

Источник: http://pravo-porada.com.ua/articles-66/563-podatok-na-rozkish-a-yak-u-nyh

Податок на розкіш: ЩО ЦЕ БУЛО?

Під час попередньої парламентської передвиборної кампанії було чому дивуватися: партія великого капіталу просуває закон, яким має намір боротися з надприбутками. Ситуація “бджоли проти меду”. Ну хай би це була ініціатива якоїсь сусідньої партії, котра десятиріччями повертає якусь країну якомусь народу.

Але ж ні, навіть по завершенні виборчої кампанії (коли повернення країни народу за традицією закінчується), запровадження податку на розкіш проголошено стратегічним принципом удосконалення податкової системи.

По черзі народжуються ініціативи щодо боротьби зі злісною валютою, наддорогими машинами, статусною нерухомістю й офшорними юрисдикціями.

Нарешті, коли діло доходить до пропозиції обкладати додатковим податком надвнески до статутного фонду новостворюваних підприємств, ситуація проясняється. Держава просто не здатна проконтролювати джерело походження доходів, тому всіляко намагається урвати хоч жмут при кожній появі цих тіньових доходів на поверхні.

Конвертувати й відправити за кордон — будь ласка, податок на валюту й перекази. Хочете якимось чином зберегти всередині держави — будьте ласкаві, додаткові податі на купівлю ювелірних виробів і статусних предметів. Бажаєте покинути старе підприємство з непокритими боргами, а активи перевести на нове — то доплатіть щось у державний бюджет.

Причому всі податі — з обороту.

А тим часом подібна ситуація в історії вітчизняної системи оподаткування вже була.

Втім, стосувалася вона тоді не особистих буржуйських доходів, прихованих від оподаткування, а “тіньових надприбутків комерційного бізнесу”, котрий ніяк не хотів ділитися з державою.

Сьогодні вже складно знайти первинний текст Закону “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)” зразка 1996 р. Більшість пунктів не пережили наступних двох років. І все ж, згадати низку первинних положень було б дуже корисно.

Держава вперше зметикувала, що ринок збагачується якось без її участі, і вирішила вклинитися у процес. Ставки мита задирати було більше нікуди, тому розумні голови вирішили філософськи переглянути поняття акцизного збору.

За старою пострадянською традицією це був податок на “шкідливі” товари, обіг яких підлягав ціновому стримуванню (переважно спиртне і сигарети). Кількома порухами творчої думки акцизний збір стає додатковим “податком на надрентабельні й ліквідні товари з метою поповнення державного бюджету”.

Довгому списку підакцизних товарів після цього можна було вже не дивуватися.

See also:  Чи законна евакуація вашого транспорту? - ао адвокати та медіатори україни

Отже, згадаємо, що ж у далеких 90-х вважалося надрентабельною недозволенною розкішшю: додаткова ставка акцизного збору на каву — 0,2 екю за кг; розчинна — вже 0,8 екю за кг; шоколад — 0,3 екю за кг; ікра осетрових — 5 екю за кг; замінник ікри — нехай буде 3 екю за кг; краби — 2 екю за кг; креветки — 0,5 екю за кг; омари — 2,5 екю за кг; навіть частини тушок свійської птиці — 0,03 екю за кг (данина особливої ​​поваги американським курячим стегенцям). Слід визнати: багато що з цього списку для населення України й сьогодні можна вважати “розкішшю”. Далі статусні речі з тих-таки 90-х: одяг з натуральної шкіри — додатково 35% від вартості; одяг з хутра — 30% (усі ж хотіли шкіряну куртку типу “танкер” і хоча б хутряну тужурку на знак любові і подяки). Далі — недозволенно модний побут: набори кухонні — додатково 10% від вартості; меблі для сидіння (з можливою трансформацією в ліжко) — 15%; меблі офісні — 15%; апаратура для аудіо- та відеозапису — 5%; телевізори кольорового зображення — 0,8 екю за кожен см діагоналі екрана (!); печі мікрохвильові — 5 екю за шт. Нарешті, аудіокасети із записом — додатковий збір 0,1 екю за шт.; компакт-диски — 0,2 екю за шт.; відеокасети із записом — 0,5 екю за шт. Чому ці шматки пластику стали надрентабельними? Тому що системи збирання ліцензійної винагороди за використання авторських прав не існувало. Надрентабельна піратська продукція. І практичне бажання мобілізувати надприбуток до бюджету, поки порядок не налагодиться.

Це була документальна історія боротьби з надприбутками й “розкішшю” 90-х. Сьогодні та сама тенденція “боротьби з розкішшю”, але вже на індивідуальному рівні. Хоча корінь проблеми один: у державі нема порядку. Вона не здатна тотально контролювати обіг і тому хапається за видимі радикальні рішення.

Чи припустима подібна політика “тактичних” дій? Можливо. Адже 90-ті країна якось пережила.

Хоча за два роки після проголошення довгого списку підакцизних товарів сама податкова служба визнала, що 95% надходжень із цього виду податку припадає на базові товари (алкоголь, тютюн, моторне пальне), і тому на цьому “стратегічному наборі” зупинилася досі.

Небезпека ж криється в можливому взаємному перетині “стратегічних” і “тактичних” дій. Якщо ми все ж таки проголошуємо стратегічний тотальний контроль над доходами, то пересічним платникам податків буде дуже прикро (точніше, накладно), якщо цієї “стратегічної” мети буде досягнуто, але “тактичні” бар'єри в стилі “урвати хоч вовни жмут” на проміжних етапах залишаться.

  • Тобто хотілося б ясності в реалізації деяких “стратегічних” положень приборкання “надприбутків”. Як от:
  • 1) примусове переведення коштів у контрольований безготівковий обіг;
  • 2) перенесення відповідальності за декларування доходів із податкових агентів на самих громадян;
  • 3) процедура суцільного декларування доходів з обов'язковою фактичною перевіркою наданих відомостей;
  • 4) контроль над рівнем витрат і їх зіставлення з задекларованими доходами;
  • 5) ініціювання податкового розслідування за наявними активами у разі скоєння службових злочинів.
  • Нарешті, що ми робимо за проектом “податкової амністії” за минулі гріхи? Варіанти:
  • 1) усе пробачаємо (абсолютно не підтримується “електоратом”);
  • 2) пробачаємо за відсоток від прихованого (підтримується, але далеко не всіма);
  • 3) ввічливо не цікавимося походженням нажитих активів, але тільки в разі, якщо людина не потрапила під розслідування з приводу попередньої чи нинішньої службової діяльності;
  • 4) вдаємо, що це питання не на часі (тобто мовчазно зупиняємося на податковій позовній давності).
  • Чи є сенс і далі ґвалтувати “прогресивну шкалу оподаткування”, якщо ми ніяк не можемо впоратися з проблемою мінімальної заробітної плати?

Можливо, зважаючи на вітчизняний менталітет (який точно не поміняється з моменту підписання “Асоціації”), слід чесно зупинитися на “мистецтві можливого” у вилученні податку на дохід фізичних осіб, а натомість упиратися в податок на капітал (реально відчутні активи: підприємницькі частки, нерухомість, банківські депозити, цінні папери, статусні предмети життя). Що, загалом-то, зараз і просувають під егідою “податку на розкіш”. Але чомусь не називають своїми іменами. І в цьому полягає одна з потенційних небезпек нашої “європейської інтеграції”. Коли цитатами з європейських директив маскується неприваблива реальність.

Далі буде?

Источник: https://dt.ua/business/podatok-na-rozkish-scho-ce-bulo-_.html

Податок на розкіш: українців обдурять двічі

Поданий до Верховної Ради Кабінетом Міністрів України законопроект № 10558 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування багатства і предметів розкоші”, в загальній масі, негативно був сприйнятий вітчизняними експертами.

І це при тому, що документ покликаний стати одним з найяскравіших посилів передвиборної компанії Партії регіонів, спрямованих до спраглого моральної сатисфакції українського люмпену. Як не більш ніж вдалий передвиборний піар-хід документ характеризують не тільки експерти, але і судячи з тексту законопроекту самі автори.

Про це свідчать як ті ідеї, які закладені в документ, так і якість його підготовки.

Розробляючи документ, автори думали про що завгодно тільки не про створення робочої моделі податку на багатство, прикладів яких достатньо як в розвинених країнах, так і у вітчизняному законодавстві.

Прототипом законопроекту № 10558 став представлений світу півроку раніше законопроект авторства команди захисника всіх українських пенсіонерів Сергія Тігіпка, який викликав тоді поблажливу посмішку в експертів, хоч трохи наближених до тематики оподаткування.

Протягом останнього півріччя законопроект, очевидно, побував в руках фахівців, які суттєво допрацювали, м’яко кажучи, далекі від реальності ініціативи Сергія Леонідовича.

Одначе, наче Фенікс, що відродився з попелу, основні, але від цього не найвдаліші думки “сильного” в минулому українця знайшли своє відображення в законопроекті № 10558, внесеному до Верховної Ради Кабінетом Міністрів.

Так, авторам законопроекту не вдалося втекти від ідеї Тігіпка про суміщення в одному податку двох різних видів, які раніше вважалися несумісними – прямого (реального) податку на майно (з нерухомості, транспортних засобів) і непрямого податку (податку з продажів). Такий симбіоз обумовлює цілу низку запитань, на які ми не знаходимо відповідей.

Так, об’єктом оподаткування згідно з п.265.2.

1 проекту фактично є операції з продажу дорогоцінних металів і каменів, годинників, мобільних телефонів вартістю понад 50 розмірів мінімальної зарплати, зброї вартістю понад 20 розмірів мінімальної зарплати, хутряних виробів вартістю понад 40 розмірів мінімальної зарплати, а також предметів мистецтва, колекціонування, антикваріату вартістю понад 50 МЗ. Платниками податку є фізичні особи – покупці товару, але перераховує податок до бюджету за них суб’єкт господарювання – продавець (п.265.6.5 проекту).

Питання: якщо платником податку є фізична особа, то як вона платить податок, купуючи товар в особи, яка не є суб’єктом господарської діяльності? Якщо не платить взагалі, то який же це платник? Якщо податок сплачує тільки суб’єкт господарювання, то має місце якраз ситуація, коли фактичний і юридичний платники податку не збігаються, тобто мова йде про непряме оподаткування. “Яка різниця – скажете Ви – адже ми добиваємося необхідної мети – оподаткування предметів розкоші!” Не зовсім так. Адже саме системна помилка при визначенні природи пропонованого платежу тягне за собою нескінченну низку запитань. Приміром, якщо платником податку є фізичні особи, до них належать і фізичні особи суб’єкти господарювання, грубо кажучи – ПП. Таким чином, купуючи товар для наступного перепродажу, ПП повинен заплатити з нього податок на розкіш. При цьому, з наступного перепродажу товару споживачеві, ПП повинен знову утримати податок. Таким чином, товар обкладається податком кілька разів…

Ще питання – чому все-таки платниками податку по всіх об’єктах, крім нерухомості, є тільки фізичні особи? Тобто законодавець стимулює платників залишати право власності на майно на юридичних осіб? І чому, отримуючи предмет розкоші в подарунок, я не плачу податок, а купуючи – плачу?

Під час роботи над законопроектом не змогли усунути і протиріччя між статусом податкового агента і тією роллю (функцією), яку передбачає для податкового агента проект. Так, згідно зі ст.

18 ПК податковим агентом є особа, на яку покладається обов’язок утримання податку з доходів, що нараховуються платнику, з перерахуванням податку до бюджету від імені та за рахунок платника.

Іншими словами за логікою законопроекту продавець товару – податковий агент перед тим, як перерахувати податок до бюджету, повинен спочатку його відібрати у покупця.

Але ця конструкція зовсім не відповідає змісту правового інституту податкового агента, адже продавець не платить нічого покупцеві, а лише отримує від нього гроші. Таким чином, конструкція характерна для непрямого оподаткування, що передбачає включення податку в ціну товару на стадії його реалізації, тобто того ж ПДВ, в нашому випадку абсолютно неприйнятна!

Залишилася без змін і мила серцю українського фіскала новела, яка передбачає стягування податку з податку. Так, згідно з п.265.4 податок на розкіш нараховується на ПДВ, що сплачується при ввезенні товарів на митну територію України.

Також повністю сприйнята урядом і дивна норма тігіпківського законопроекту, що регулює стягнення податку при ввезенні на митну територію України предметів розкоші не залежно від того, що такий предмет розкоші міг бути до цього вивезений з території України.

Цікаво, що автори законопроекту, повністю ігноруючи обґрунтовану критику, залишили серед об’єктів оподаткування предмети колекціонування (підпункт и) п.265.2.1).

Враховуючи те, що колекціонувати можна просто всі предмети, що не швидко псуються, а поняття предметів колекціонування ні в законопроекті, ні в Податковому кодексі не вказується, обкладена податком може бути будь-яка річ вартістю від 50 мінімальних зарплат.

Але ще цікавіше інше – як ідеологи податку на розкіш збираються визначити мету, з якою купується предмет – оглядати колекцію, проводити розслідування, заповнювати спеціальну анкету?

Як і при аналізі законодавчої ініціативи піврічної давності при вивченні законопроекту № 10558 виникає питання: чому об’єктом оподаткування виступає тільки житлове майно? Тобто громадяни, які проживають у приміщеннях, які є непридатними для проживання, вже не розкішні громадяни?

Якщо характеризувати норми законопроекту, що стосуються оподаткування нерухомості в цілому, то тут уряд примудрився повторити основні помилки, допущені в чинній редакції ст. 265 ПК.

See also:  Пакт о ненападении. чем полезен закон о корпоративных договорах

Йдучи, за старою українською традицією, своїм шляхом, чергова новація ігнорує позитивний досвід усіх без винятку розвинених країн, де базою оподаткування є звичайна, ринкова, податкова, реєстраційна або будь-яка інша, але все-таки економічна вартість нерухомості, замінюючи її квадратним метром – одиницею абсолютно не адекватною економічній суті податку. Адже квадратний метр в різних регіонах країни і навіть одного міста може являти собою різну економічну цінність і отже повинен породжувати різні податкові зобов’язання.

Для прикладу, у Великобританії податок на нерухомість нараховується у фіксованій сумі відносно базової ставки оподаткування, що становить 1354 фунта на рік. Нерухомість розподіляється на 9 категорій залежно від податкової оцінки об’єктів, переглядається кожні 5 років.

У Данії нерухомість вартістю до 3,04 млн. датських крон обкладається за ставкою 1% від її вартості, а понад – 3%. У Німеччині податок встановлений в обсязі від 0,35% до 2,31% від вартості майна.

Навіть у Китаї ставка становить 1,2% від вартості об’єкта або 12% від оціночної річної орендної плати, що нараховується на об’єкт.

Чому законодавець із завзятістю бульдозера ігнорує не тільки світову практику, але власний досвід в частині оподаткування землі? Напевно, таку завзятість можна пояснити чим завгодно, крім простоти адміністрування, на що натякають розробники документа.

Адже про простоту адміністрування, альфа і омега якісного та ефективного податку стосовно проекту № 10558 говорити не доводиться взагалі.

Як проконтролювати сплату податку суб’єктами господарювання – реалізаторами так званих предметів розкоші? Як можна проконтролювати рух товарів, часто навіть не індивідуалізованих? Адже це не тільки транспорт і нерухомість, що підлягають обов’язковій реєстрації! Ну, і звичайно ж обійти податок не важко для розкішних українців через механізм юридичних осіб, яких Кабінет Міністрів не бачить у складі платників.

Так, до речі, а як співвідносяться п.265.3.2 і п-п. а)-в) п.265.2.1. У першому сказано, що за наявності у платника кількох об’єктів оподаткування податок обчислюється окремо по кожному. А в другому передбачено, що об’єктом оподаткування може бути не тільки об’єкт (підпункт а), але і сукупність об’єктів (підпункт в). Як визначити податок у такому випадку?

Ми навмисне залишили за дужками даного матеріалу міркування про ефективність податку на розкіш і його доцільність, як такого. Думками за і проти концепції податку на розкіш переповнені вітчизняні інтернет-сайти. Насправді, дискусія про шкоду або користь податку на розкіш “від лукавого”.

Історія знає приблизно рівну кількість прикладів ефективного та неефективного оподаткування розкоші або накопиченого капіталу. Дійсно багато країн Європи останнім часом (Іспанія, Швеція та ін.) відмовилися від оподаткування багатства, залучаючи таким чином іноземний капітал. Однак, це зовсім не означає, що податок не застосовний до українських реалій.

Підходить абсолютно! Але, за однієї умови. Якщо люди, що працюють над податком, будуть ставити за мету не продукування ефективного піару, передвиборного гасла тощо, а розробку механізму податку від початку і до кінця, використовуючи закордонний і вдалий вітчизняний досвід, не конструюючи нові не життєздатні конструкції, а допрацьовуючи старі, вже існуючі.

Якщо ініціатори введення податку не будуть боятися наступити на чиїсь дуже чутливі мозолі, при цьому трохи пошкодивши дорогий педикюр. Не будуть обходити гострі кути, обмежуючи об’єкт оподаткування.

Якщо автори законопроекту не будуть зі стійкістю, гідною спартанців закривати очі на шквальну критику своїх, м’яко кажучи, не далеких, хоч і дуже екзотичних ініціатив… Не здається Вам, що занадто багато “якщо” для одного не дуже великого законопроекту…

Данило Гетьманцев

Источник: https://news.dtkt.ua/uk/state/laws-and-regulations/19272

Податок на розкіш: доцільність для України | ЮРЛІГА

У березні 2012 року був внесений законопроект “Про внесення змін у Податковий  кодекс України (відносно впровадження  прогресивною системи оподаткування  і податку на розкіш) “. У подальшому було запропоновано ще три варіанти з внесеними поправками.

Законопроектами передбачено введення оподаткування окремих об'єктів рухомого (легкових автомобілів і мотоциклів з потужними двигунами, яхт, літаків, вертольотів) і нерухомого майна (великих по площі квартир і будинків) в період володіння фізичними особами такими об'єктами.

Щоб краще зрозуміти проблему введення податку на предмет розкоші, то треба звернутися до світового досвіду.

У зв'язку з наслідками світової фінансово-економічної кризи, у ряді країн було поставлено питання про введення податку на багатство з метою оздоровлення державних фінансів.

Можна згадати Угорщину, де ще в 2010 році був введений податок на чисте багатство– нерухоме майно, водний і повітряний транспорт, потужні автомобілі. База оподаткування визначалася виходячи з ринкової вартості цього майна. Такі заходи значно поповнили бюджет країни.

Разом з податком на чисте багатство, ще одним найбільш поширеним  видом є податок на нерухоме майно. Він стягується на постійній основі в Японії, Кореї, США і інших державах.

Базою оподаткування тут служить оцінна вартість майна, яка є розрахованою на основі його ринкової вартості або орендної плати, або згідно з іншими характеристиками майна, наприклад, розмір, місце розташування і так далі

У таких країнах, як Франція, Швейцарія, Люксембург, податки стягуються з накопиченого багатства певної особи (нерухомість, цінні папери, банківські депозити, інвестиції і так далі).

Зараз у Франції, з приходом до влади нового президента Франсуа Олланда, було запропоновано ввести податок у розмірі 75% на прибутки, що перевищують 1 млн. євро в рік.

Планується, що ця пропозиція увійде до державного бюджетного плану на 2013 рік і буде дійсне впродовж трьох років.

У проектах не міститься визначення “розкоші”  і його відмінності від поняття “багатства”

Аналізуючи тексти українських законопроектівможна помітити, що самого визначення “розкоші”  у них не міститьсяа також  його відмінність від поняття “багатства”.

У законопроектах виписані критерії розкоші, які не є об'єктивними, адже оцінюється не вартість житла або автомобіля, а площа, літраж двигуна і так даліПередбачається, що податок  на розкіш будуть платити тільки фізичні особи.

Предметом податку виступають операції по купівлі дорогих  товарів. 

Фізичні особи з прибутками до 10 мінімальних зарплат сплачуватимуть податок на прибуток по ставці 15%, а з прибутками понад 10 мінімальних зарплат – 17%.

Планується введення податку в 5% на прибутки, отримані фізичними  обличчями від розміщення депозитів у  банках, якщо сума депозиту перевищуватиме 200 тис. грн.

Стосовно нерухомості: площа квартир, які оподатковуватимуться, починається з 200 квадратних метрів, будинків – з 400 квадратних метрів. Ставка податку складає 2% від мінімальної зарплати за квадратний метр.

На земельні  ділянки пропонується диференційований податок у залежності від призначення землі і місцезнаходження. Зборами  обіцяють обкласти предмети розкоші, високі зарплати, нерухомість і  транспорт. Автомобілі будуть оподатковуватися 20% мінімальною зарплати за кожні 100 куб. см, якщо об'єм двигунів, яких перевищує 3400 куб.

см, мотоцикли, – з об'ємом більше 800 куб. см Таким чином, під підвищений податок автоматично підпадають багато моделей Mercedes – benz, Audi, BMW, Lexus, Infinity і преміальні Bentley, Maserati, Ferrari. Проте, чим старше автомобіль, тим менше за нього доведеться платити, а після семи років використання податку взагалі не буде.

Законопроект  має ряд недоліківсеред  яких головним являється легальна  можливість відхилитися від сплати нового податку, оскільки платником податку може бути виключно фізична особа.

Тому, щоб уникнути податку на розкіш, досить буде оформити майно на фірму. У більшості спроможних громадян дорогі автомобілі знаходяться на балансі їх фірм. Ввести податок на дорогі товари також досить складно.

Податковий тягар  цього закону, в основному ляже  на плечі середнього класуоскільки багаті і надбагаті люди давно навчилися зберігати свій стан в офшорних зонах.

У такій законодавчій ініціативі є дві сторони медалі : при низькій ставці податку на розкіш його адміністрування буде занадто дорогим, і це не принесе додаткові прибутки до бюджету країни, а якщо ставка буде занадто висока – багаті українці просто стануть купувати дорогі речі за кордоном.

Чи є альтернатива? Можна, наприклад, замість введення податку на розкіш, ввести ПДВ  із ставкою 25 % на товари розкоші. Ця  практика застосовується у Євросоюзі  і вона не представить проблем з  ресурсами для впровадження.

Отже, пропозиції Сергія Тигипка про податок на розкіш не зовсім зачіпають багатих людей, адже усе їх майно – дорогі товари, автомобілі, яхти – зареєстровано на інших осіб або знаходиться на балансі фірм, а землю можна розбити на маленькі ділянки з різними власниками. При такому розкладі сил не так вже просто докопатися до істини, адже усе легально з одного боку, але з іншою усім відомі як справжні власники, так і можливість обійти закон.

За результатами парламентських виборів, у Верховну Раду проходять партії, які у своїх програмах заявляли про необхідність введення податку на розкіш.

Ввести податок на розкіш обіцяють майже усі політичні сили нового парламенту

Серед них слідує  відмітити Комуністичну партію Українияка наслідуючи приклад Франції  і її новому “лівому” уряду, наполягає на оподаткування предметів розкоші.

Лідер партії Петро Симоненко, його “товариші” по партії Владимир Матвеев, Євгенію Царьков, неодноразово висловлювалися про користь цього податку для бюджету країни. На їх думку, із зростаючою кількістю мільйонерів в Україні назріла необхідність повернути “наліво” і встановити соціальну справедливість.

Але введення цього податку може привести до ще більшому соціальному розшаруванні. Також в програмі партії передбачена заборона на виведення капіталів без оподаткування в усі офшорні зони.

У програмі партії Всеукраїнське Об'єднання “Свобода” також згадується про податок на розкіш.

Сергій Тігіпко заявив в програмі “Велика політика з Євгенієм Киселевым” про свою упевненість, що і Партія регіонів здатна підтримати введення податку на розкіш. 

Сама ідея хороша, але завжди є “але”… У Україні ще немає усіх необхідних для неї умов. Багато експертів вважають, що Закон допоможе встановити соціальну справедливість.

Але про яку справедливість може йтися, якщо в законопроектах передбачається навіть оподаткування високої заробітної плати.

Тобто виходить, ви багато вчилися, працюєте на хорошій роботі, домагаєтеся кар'єрного росту тяжкою працею, а вам за це доведеться ще і платити.

Не у усіх людей є великі амбіції, і тому не усі стають багатими. Реально багатих людей в Україні мало, а більше усіх, як уже згадувалося, постраждає середній класякий ще не здатний платити цей податок.

Тому слід почекати з прийняттям цього Закону, а тим часом розглянути важливіші проблеми. Сподіватимемося, що законопроект буде допрацьований і принесе користь країні.

ВиталинаТкачивюрист міжнародної  юридичною компанії Сampio Group.

Підготовлено спеціально для Платформи ЛІГА:ЗАКОН Зв’язатися з редактором

Источник: https://jurliga.ligazakon.net/ua/analitycs/76197_podatok-na-rozksh-dotslnst-dlya-ukrani

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*