Затягування судового розгляду справи: законні способи не зовсім законних дій

Заяви, клопотання – це важливий засіб встановлення обставин, які мають значення для справи, забезпечення та відстоювання прав та законних інтересів учасників процесу.

Від того, наскільки правильно представник ОМС оформить та своєчасно ініціює перед судом відповідну заяву чи клопотання для вирішення процесуальних питань, залежить повнота та якість захисту, яку отримає ОМС від суду.

Нові положення щодо визначення поняття письмових заяв

  • Глава 1 «Письмові заяви учасників справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК встановлює, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
  • Заявами по суті є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
  • Вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо процесуальних питань учасники справи викладають у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
  • Бачимо, що нормами ЦПК не встановлено вичерпного переліку заяв, клопотань, які можуть бути подані учасниками справи з процесуальних питань. Але залежно від труднощів та проблем, які можуть виникнути при розгляді справи в суді, учасники справи мають право подавати такі заяви, клопотання:
1 про відвід судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу
2 про заміну неналежного відповідача
3 про приєднання доказів до матеріалів справи
4 про витребування доказів
5 про виклик свідків
6 про призначення експертизи
7 про забезпечення доказів
8 про забезпечення позову
9 про виклик експерта
10 про забезпечення участі перекладача
11 про зупинення провадження у справі
12 про відкладення розгляду справи

Форма та зміст

Законом встановлені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання з процесуальних питань.

Зокрема, ч. 1 ст. 183 ЦПК визначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1 повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (П. І. Б.) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України)
2 найменування суду, до якого вона подається
3 номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі
4 зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника
5 підстави заяви (клопотання, заперечення)
6 перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення)
7 інші відомості, що вимагаються цим Кодексом

Далі пропоную до вашої уваги зразок клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Затягування судового розгляду справи: законні способи не зовсім законних дій

Передбачено, що заяви, клопотання і заперечення можуть подаватись у письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі (ч. 2 ст.182 ЦПК).

Наряду з вказаними загальними нормами, які регламентують форму та зміст письмових заяв, клопотань, ЦПК містить спеціальні норми, в яких передбачені вимоги до окремих видів клопотань.

Так, ст. 117 ЦПК передбачає, що в заяві про забезпечення доказів зазначається:

1 найменування суду, до якого подається заява
2 повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (П. І. Б.) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб — громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності
3 повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (П. І. Б.) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб — громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти
4 докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні
5 обґрунтування необхідності забезпечення доказів
6 спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази
7 перелік документів, що додаються до заяви

Заява підписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

Стаття 151 ЦПК передбачає, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити окрім перших двох пунктів, зазначених у таблиці вище, ще й такі відомості: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (П. І. Б.

) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб — громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін — фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Підписуватись письмові заява, клопотання чи заперечення повинні заявником чи його представником.

Нововведенням є надання права учасникам справи додавати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку він просить суд.

Введено загальне правило для всіх письмових заяв (клопотань, заперечень), поданих без додержання вимог частини першої або другої ст. 183 ЦПК, — повернення їх судом заявнику без розгляду.

Можливості усунення недоліків поданої заяви, клопотання щодо процесуальних питань закон не передбачає.

Своєчасність

Клопотання, заяви залежно від виду та характеру можуть заявлятись учасниками справи у міру необхідності на різних стадіях судового процесу: як до пред’явлення позову до суду, так і разом із поданням заяв по суті, як у підготовчому провадженні, так і при розгляді справи по суті.

Відносно деяких з них закон містить чіткі правила та обмеження щодо моменту подання суду.

Наприклад, клопотання про витребування доказів повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 ст.

83 ЦПК: тобто для позивача, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах певних осіб, — разом із поданням позовної заяви; для відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, — до початку першого судового засідання у справі.

Необхідно пам’ятати, що на стадії розгляду справи по суті суд може задовольнити заяву чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, тільки у разі доведення учасником справи, який її подає, поважності причин неподання заяв чи клопотання у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Клопотання про відкладення розгляду справи може виглядати так:

Затягування судового розгляду справи: законні способи не зовсім законних дій

Источник: https://i.Factor.ua/ukr/journals/ms/2018/april/issue-4/1/article-35760.html

«3 законних способи прискорити судовий розгляд справи!»

Судова система в Україні сьогодні містить, на жаль, багато недоліків та суперечностей. Суттєвим мінусом роботи вітчизняних судів є те, судовий розгляд справи часто необгрунтовано затягується.

Тому, виходячи з власного досвіду, хочемо розповісти вам про деякі способи, які використовують юристи для того, щоб вплинути на прискорення строків судового розгляду справи в суді першої інстанції.

В статті не будемо йти шляхами обходу існуючих норм і правил, шукати можливості обходу черги, зв’язки і лазівки. Будемо виходити з необхідності вирішення цього питання в межах закону.

Спосіб перший: НАГАДУВАННЯ

Якомога частіше нагадуйте про свою справу. Потрібно для цього з’ясувати прізвище судді, за яким закріплена ваша справа. Прізвище судді повинне бути вказане в постанові про відкриття судочинства або судовій повістці. Якщо у вас відсутні такі документи, то варто звернутися до канцелярії суду з приводу цього питання.

Телефони всіх судів України можна знайти на сайті “Судова влада України”. У разі, коли канцелярія суду вам повідомить, що до розгляду справа ще не призначалася, то варто в такому разі попередити, що через декілька днів ви передзвоните і сподіваєтеся на чітку відповідь зі свого питання. Обов’язково робіть періодично дзвінки, поки не дізнаєтесь про прізвище судді і дату розгляду вашої справи.

See also:  Обставини, які свідчать про факт збройної агресії росії проти україни є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, і є такими, що не підлягають доказуванню (справа № 761/9437/15-ц, 16.08.17)

Буде цікаво:  «Як захистити авторське право в інтернеті на текст?»

Читайте також: «Судове засідання: як правильно підготувати показання свідків до суду?»

Як прискорити судовий розгляд справи – спосіб другий: ОФІЦІЙНЕ СПІЛКУВАННЯ

Затягування судового розгляду справи: законні способи не зовсім законних дій

Головна ідея цього способу – перевести спілкування з представниками суду в офіційне русло. Щоб це зробити, необхідно в двох екземплярах подати в суд письмову заяву. Один екземпляр – для канцелярії суду, другий, на якому повинна міститися відмітка про прийняття заяви із зазначенням дати і вхідного номера, зберігається у вас, що є підтвердженням в майбутньому порушення строків розгляду справи в суді.

За відсутності можливості подати заяву особисто, такий документ можна подати поштою цінним листом з описанням всіх вкладень і обов’язковим сповіщенням про вручення. Дата на такому повідомленні також виступає підтвердженням строку судового розгляду справи.

Спосіб третій: ЗВЕРНЕННЯ ДО ЗАКОНУ

В тому разі, коли перших два способи не принесли результату, можна використати третій спосіб, який полягає в реалізації можливості подати скаргу на суддю, обгрунтовуючи свої дії ст. 83 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Даний закон передбачає можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у разі систематичного або істотного порушення законодавчих норм щодо відмови в доступі до правосуддя,  порушення правил суддівської етики та строків судового розгляду заяв, скарг або справ.

Знайте та використовуйте власні права! Удачі!

За матеріалами www.uadvokata.com.ua.

Про судовий розгляд справи і проблеми судів на відео:

Источник: https://www.pravoconsult.com.ua/try-zakonnyh-sposoby-pryskoryty-sudovyj-rozglyad-spravy/

Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість

Затягування судового розгляду справи: законні способи не зовсім законних дій

Судові справи, рішення по яких не вдається отримати роками, завжди були проблемою судової системи України. Останнім часом, на фоні перезавантаження та реформ, кваліфікаційного оцінювання та затримання рішень про призначення суддів, це питання знову й знову піднімається у пресі та професійному середовищі. Однак наскільки винні у судовій тяганині самі судді?

ЯК ДОВГО МАЄ РОЗГЛЯДАТИСЬ СПРАВА?

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Що таке розумний строк та яку тривалість він повинен становити – сказати важко. На рівні процесуального законодавства України розумним прийнято вважати строк, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

  • Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у судах окремих держав ЄСПЛ виробив у своїй практиці кілька критеріїв, а саме:
  • – складність справи;
  • – поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до Європейського Суду із скаргою, пов’язаною із затягуванням строків розгляду справи);
  • – поведінка судових та інших державних органів;
  • – важливість предмету розгляду для заявника.

Таким чином, будь-яка справа повинна “пропускатись” через призму зазначених критеріїв на предмет можливості її розгляду протягом більш або менш тривалого строку. Звідси, навіть довга тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичної, так і з юридичної сторони.

Повертаючись до процесуального законодавства України, розгляд справ судами протягом розумного строку обмежуються певними конкретними термінами залежно від виду юрисдикції, провадження або категорії справи (наприклад, не більше 30 днів з дня початку розгляду справи по суті для цивільних справ, що розглядаються в загальному провадженні – ч. 2 ст. 210 ЦПК України).

ПРИЧИНИ ЗАТЯГУВАННЯ У РОЗГЛЯДІ СУДОВИХ СПРАВ

Наступне питання, якому слід приділити увагу, це основні причини, які сприяють більш тривалому розгляду справи та пропуску строків, встановлених законодавством.

У 2014 році відповідне узагальнення було здійснено апеляційними судами України, на основі власних даних та інформації, поданої судами першої інстанції. До аналізу брались справи, які в суді першої інстанції розглядались більше року, а в “апеляції” – понад 4 місяці.

Із наданої статистики найбільш поширеними причинами затягування розгляду судових справ виявились наступні:

1) неявка сторін у судове засідання (45%);

2) незадовільне проведення попереднього судового засідання, що зумовило необхідність сторін подавати докази підчас розгляду справи по суті (прим. авт. – Наразі це питання “знімається” імперативністю останніх змін до процесуального законодавства);

  1. 3) вчинення зацікавленою стороною навмисних дій по затягуванню розгляду справи (наприклад, відкладення розгляду справи без належного доведення поважності причин), на що суддя не реагує або реагує неефективно;
  2. 4) невиправдано тривалі перерви в судових засіданнях;
  3. 5) перебування судді у нарадчій кімнаті по іншій справі;
  4. 6) безпідставне зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи;
  5. 7) призначення судової експертизи та необґрунтована тривалість її проведення.
  6. Наразі до зазначеного переліку поширених підстав для відкладення розгляду справи беззаперечно можна віднести закінчення повноважень суддів (“5-тирічок”), що сприяє збільшенню навантаження на “працюючих” суддів, або проходження суддею кваліфікаційного оцінювання.
  7. Зауважимо, що, з урахуванням зазначеного, вина судді у пропуску строку розгляду судової справи може бути лише у декількох випадках: у разі призначення наступного судового засідання із необґрунтовано тривалою затримкою чи у випадку безпідставного зупинення провадження у справі або ж у разі ігнорування навмисних дій однієї із сторін по затягуванню справи.
  8. У всіх інших випадках вина окремого судді відсутня, оскільки затягування розгляду справи в такому разі зумовлюється або діями окремого учасника справи, або у зв’язку з організаційними проблемами, які існують на території всієї України.
  9. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАТЯГУВАННЯ СТРОКІВ

Законом України “Про судоустрій та статус суддів” (ст. 106) чітко визначено перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Так, поміж іншого, зазначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження із підстави умисного або внаслідок недбалості безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Саме ця підстава і є найпопулярнішою у скаргах стосовно суддів. Так, станом на 2012 рік у 66% накладених доган суддів притягували до відповідальності за порушення строків розгляду справи.

Схожа інформація про те, що найпоширенішою підставою дисциплінарної відповідальності судді є порушення процесуальних строків розгляду справ, з’являлась у 2013 році на веб-сайті ВККС.

Аналогічною залишається ситуація і наразі.

Якщо переглянути рішення ВККС та ВРП прийняті у провадженнях за скаргами з подібною підставою, можна встановити наступне:

–   скарга на суддю Галасюка Р.А.: скарга на постанову про порушення щодо особи кримінальної справи розглянута не протягом 5 днів, а через 3 місяці; затримки у розгляді суддя пояснив значною завантаженістю; накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани (рішення ВККС від 17.03.2011 року);

Источник: https://www.ukrainepravo.com/judicial_truth/divine_law/prytyagnennya-do-vidpovidalnosti-suddiv-za-propusk-strokiv-rozglyadu-spravy-zakonnist-i-spravedlyvis/

Опитування: Заявлений клопіт

Попри те, що затягування судового процесу може відбуватися з різних причин, з набуттям чинності останніми процесуальними кодексами подібна тактика стає дедалі складнішою

Затягуючи судовий процес, зацікавлена сторона цілком логічно сподівається досягти поставленої мети. Тож які саме цілі переслідують учасники судового спору, котрі намагаються виграти час, які є законні засоби протидії затягуванню розгляду справи та як часто юристам доводилося вдаватися до такого кроку, «УЮ» поцікавився у представників правничої спільноти.

Процесуальні диверсії 

Олександр ОНІЩЕНКО, керуючий партнер АК «Правочин»

На щастя, тема затягування судового процесу, особливо в господарських судах, останнім часом втрачає актуальність.

Юристи, які спеціалізуються на судовій практиці, напевно, пригадують час, коли в процесуальному законі було доволі багато цілком легальних способів затягування судового процесу.

Серед найбільш поширених наведу намагання зупинити провадження у справі до вирішення, як правило, штучно створеної іншої, оскарження процесуальних документів суду (в тому числі тих, які оскарженню не підлягають), заявлення невмотивованих відводів складу суду з подальшим оскарженням ухвали про відмову в задоволенні такого відводу тощо.

Найбільш «спритні» з нашої юридичної спільноти навіть намагались оскаржувати ухвали суду, яких немає у справі, оскільки вони не виносились. Нібито парадокс — апеляційна скарга є, а оскаржуваної ухвали в справі немає.

Але мета таким чином досягалася, справа разом із скаргою мала бути спрямована до суду вищої інстанції.

Доходило до абсурду, коли зацікавлена сторона роками не могла отримати рішення суду в найпростішій з юридичної точки зору справі лише через те, що відповідач вдавався до так званих процесуальних диверсій.

Зазвичай мета затягування справи зводиться до недопущення виконання певного невигідного для відповідача чи іншої зацікавленої сторони рішення. Іноді затягування здійснюється до певної події, що має настати в майбутньому (наприклад, ліквідація особи — відповідача, позбавлення відповідача будь-яких активів з метою недопущення реального виконання судового рішення тощо).

Звичайно, будь-які засоби затягування судового процесу найчастіше через зловживання своїми процесуальними правами зустрічали супротив і контрзаходи юристів, що представляли інтереси позивача або зацікавленої третьої особи.

Найбільш популярні заходи реагування — клопотання про вжиття заходів із забезпечення позову з метою накладення арешту на майно чи грошові кошти, структуризація своєї позиції і, відповідно, судового процесу, аби таким чином не допустити винесення судом ухвал, що підлягають оскарженню, і передачі всіх матеріалів справи до суду вищої інстанції. Іноді можна натрапити навіть на скарги до дисциплінарно-кваліфікаційної комісії на адвоката, котрий штучно затягує судовий процес шляхом зловживання своїм правом або заявлення клопотання перед судом про винесення щодо такого адвоката окремої ухвали.

Але все перелічене здебільшого залишилося в минулому з набуттям змін до процесуальних кодексів, які були спрямовані на недопущення зловживання сторонами своїми правами (Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року).

See also:  Оставление иска без рассмотрения: новшества процессуального законодательства

Саме завдяки цим змінам були усунуті основні недоліки процесуальних кодексів, а саме: справи перестали передаватися до вищих судових інстанцій в разі оскарження ухвал, що такому оскарженню не підлягають, відводи почали вирішуватися самим складом суду, якому такий відвід заявлений, у разі оскарження ухвал, які підлягають оскарженню до суду вищої інстанції, передається лише засвідчені копії документів, а справа продовжує ­розглядатися далі. Змінився і підхід суддів у питаннях зупинення провадження у справі до вирішення іншої пов’язаної справи. Наразі з цієї підстави провадження у справі зупиняється рідко з мотивів можливості переглянути рішення у справі за нововиявленими обставинами.

Насамкінець, закцентую увагу на тому, що, незважаючи на внесення змін до всіх процесуальних кодексів, глобальні зрушення на краще відбулися лише в господарських судах, де строки розгляду справ, як правило, дотримуються.

В адміністративних судах є проблема зі строками на рівні апеляції (в деяких регіонах) і касації. Зокрема, у Вищому адміністративному суду України є справи, не розглянуті з 2010 року.

Відтак, у контексті затягування розгляду справ та зловживання правами варто говорити не лише про дії чи бездіяльність сторін спору, а й про суд, який з різних причин (брак чисельної кількості суддів, нестача фінансування на відправку кореспонденції, завантаженість справами понад фізичні можливості суддів тощо) стає на заваді в отриманні сторонами спору справедливого рішення в розумні, передбачені процесуальним законом строки.

Взяти ініціативу 

Антон СІНЦОВ, заступник керівника судового департаменту АО AVER LEX

На жаль, станом на сьогодні непоодинокі випадки, коли одна із сторін судового процесу вдається до навмисного затягування розгляду справ шляхом подання клопотань про перенесення розгляду справи, заяв про забезпечення позову або доказів, збільшення або зменшення своїх вимог, зустрічних позовних заяв.

До таких, як правило, безпідставних, проте не заборонених чинним законодавством, кроків вдаються сторони, які, наприклад, бажають за час затягування справи в суді здійснити відчуження всього рухомого та нерухомого майна або пришвидшити незаконне оформлення документів чи вчинення дій, які призведуть до відмови позивача від позову.

З метою недопущення затягування справи іншій стороні найчастіше доводиться брати ініціативу в свої руки, самостійно надсилати відповідні повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, звертатися до голови суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції або до правоохоронних органів, проте найефективнішим способом, який може пришвидшити розгляд справи, є допуск журналістів до судового засідання. Присутність представників ЗМІ на судовому засіданні дає змогу ретельніше організовувати проведення такого судового засідання на належному рівні та фактично унеможливлює задоволення суддями безпідставних та непотрібних клопотань або заяв у справі.

Звичайно, є і взаємовигідні підстави для затягування справи, зокрема бажання сторін укласти мирову угоду, яка в подальшому буде визнана судом або ж отримання сторонами беззаперечних доказів у справі.

На практиці саме у зв’язку з останніми обставинами (укладення мирової угоди, отримання доказів у справі тощо) ми інколи вдаємося до незначного затягування розгляду справи, що, врешті-решт, призводить до всебічного та об’єктивного розгляду судової справи та досягнення поставленої клієнтом мети.

Бажаний результат 

Олена СИЗЬКО, юрист АФ «Династія»

Подекуди сторони судового провадження вдаються до затягування судового процесу як до єдиного можливого засобу впливу на перебіг судового провадження.

Найчастіше затягування судового процесу є єдиною можливістю тимчасово поліпшити правовий стан ситуації або відстрочити погіршення матеріального стану клієнта у випадку, коли настання несприятливих наслідків для нього в результаті вирішення справи в суді є очевидним.

Найчастіше до таких засобів вдаються боржники в судових провадженнях за позовами банківських або інших фінансових установ про стягнення заборгованості за кредитними договорами, коли єдиний спосіб «протидії» кредитору — це затягування судового процесу.

Додатковий час, здобутий у результаті затягування справи, дозволяє врегулювати спір між сторонами в доб­ровільному порядку, досягнути певних домовленостей.

Якщо вірогідність настання несприятливих наслідків матеріального характеру для відповідача в справі стовідсоткова, тоді час, на який судовий процес затягується, дозволяє стороні ускладнити можливість виконання судового рішення шляхом відчуження або обтяжування всіх фінансових активів.

Норми чинного процесуального законодавства надають можливість сторонам провадження затягувати судовий процес шляхом недобросовісного використання своїх процесуальних прав. Але є й можливості протидії таким зловживанням.

Так, норми статті 75 Цивільного процесуального кодексу України передбачають накладення штрафу на винну сторону у випадках невиконання вимог суду щодо присутності в судовому засіданні.

Вимоги пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також дозволяють суду застосовувати штрафи до сторін за невиконання вимог суду, наприклад, ненадання певних документів, що також вчиняється сторонами з метою затягування розгляду судового процесу.

Доскональне знання всіх процесуальних можливостей затягування судового процесу та позиції судів вищих інстанцій щодо використання таких правових можливостей сторонами завжди дозволить юристу направляти судовий процес на досягнення бажаного результату, в тому числі й визначати його тривалість.

Источник: http://jurist.ua/?article/389

Відвід судді: новий механізм затягування? | ЮРЛІГА

Затягування розгляду справи в суді. Цю тему якось всі оминають, наче вона нікого не стосується і не цікавить.

Дійсно, ще з університетських лав нас, майбутніх юристів і адвокатів, вчать порядності і сумлінності в правничій професії.

Нам кажуть: збери докази, проаналізуй факти, підготуй процесуальні документи, гарно презентуй це все в судовому засіданні і успіх прийде! Але в суді, як і в житті, не все так легко і очевидно.

Далеко не кожного разу ти зустрічаєш в суді опонентів-однодумців, які так само сумлінно виконують всі процесуальні настанови.

Більше того, якщо ваш візаві виступає у справі в ролі відповідача, то це, зокрема, підштовхує його до вчинення різного роду процесуальних дій, в тому числі, спрямованих на затягування розгляду справи (таке життя і реальність).

Творчість в нашій професії ніхто не відміняв, проте з недавніх часів новий Господарський процесуальний кодекс України сам “йде на зустріч” всім “затягувальщикам” справ.

Зокрема, мова йде про реформований інститут відводу судді (суддів). Окрім розширеного переліку підстав для відводу (самовідводу) судді в порівнянні зі старою редакцією, куди більш цікавим видається новий порядок розгляду судом зазначеного питання.

Якщо раніше суд, отримавши від сторони заяву про відвід судді (суддів), вирішував це питання на місці (в нарадчій кімнаті) та в разі її необґрунтованості продовжував розглядати справу в цьому ж засіданні, то тепер процесуальний механізм вирішення цього питання виглядає по-іншому.

Реальність є такою, що розгляд справи в будь-якому випадку буде перенесено на іншу календарну дату. Так, у випадку обґрунтованості і вмотивованості заяви про відвід та її задоволення судом, справа передається на розгляд іншому судді (суддям) за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що, звісно, потребує певного часу.

З іншого боку, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він зупиняє провадження у справі, одночасно передаючи вирішення питання про зазначений відвід судді (суддів) на розгляд іншому судді цього суду або колегії суддів (в деяких випадках іншому суду).

Новий кодекс, звичайно, передбачає, що питання про відвід (обґрунтованість відмови у відводі) має бути розглянуте не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви (десять днів у випадку розгляду заяви суддею іншого суду).

Але, на практиці це не означає, що на другий день таке питання буде вирішено (наприклад, підтверджено необґрунтованість відводу), а умовно на третій – сторони знову зберуться в залі судових засідань для продовження розгляду справи.

Враховуючи завантаженість суддів, а якщо ми говоримо, наприклад, про апеляційні господарські суди, їх участь у декількох колегіях протягом одного робочого дня, то очікувати наступну дату судового засідання, як показує практика, слід не раніше, ніж через тиждень, а то й два-три. Дорогоцінний час для одного та нестерпне очікування для іншого!

Звичайно, впроваджуючи діючий порядок розгляду заяви про відвід, законодавець переслідував правильну мету щодо необхідності перевірки незалежним суддею (суддями) рішення іншого судді (суддів) про відмову у задоволені такої заяви.

І це справедливо! Але ж, з іншої сторони, у зацікавлених опонентів з”являється законний спосіб затягнути розгляд справи шляхом подачі, наприклад, завідомо необґрунтованої заяви про відвід з мотивів незгоди з процесуальними рішеннями судді (суддів), що прямо заборонено кодексом.

Хоча новий Господарський процесуальний кодекс України і передбачає, що подання такої завідомо необґрунтованої заяви може мати наслідком застосування до заявника заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, на практиці ми бачимо, що суд одразу таких заходів не застосовує, напевно, побоюючись допустити порушень процесуальних норм, а діє по сценарію описаному вище.

У підсумку залишається сподіватися, що в майбутньому питання стосовно відводу судді (суддів) буде розглядатися судами більш ретельно, зокрема, з першочерговою перевіркою його завідомої необґрунтованості.

Це буде означати, що вирішення зазначеного питання не буде передаватися на розгляд іншому судді (суддям), а слухання по справі буде продовжуватися без перерви.

Таким чином, сторони (опоненти) будуть позбавлені можливості затягувати розгляд справи та відповідно зловживати процесуальними правами.

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН Связаться с редактором

Источник: https://jurliga.ligazakon.net/experts/213/769_vdvd-sudd-noviy-mekhanzm-zatyaguvannya

Виконання рішення суду в цивільній справі – Українська Гельсінська спілка з прав людини

Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції).

See also:  Карантин: новые законы украины (кредиты, штрафы, коммуналка) - коротко о главном адвокат москаленко а.в.

Виконання рішення суду чи судового наказу в цивільній справі здійснюється відповідно до статей 367-389 Цивільного процесуального кодексу, Закону «Про виконавче провадження», Інструкції Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року N 74/5 та інших правових актів.

Пам’ятайте!

Для виконання рішення суду чи судового наказу вам (стягувану) потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Зробіть це звернення особисто або рекомендованим листом з повідомленням.

Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.

Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендуємо в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити вас від продажу боржником свого майна. Також, якщо ви знаєте про наявне майно боржника, то вкажіть про нього в заяві.

Знайте!

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист.

Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Права стягувача

Права стягувача визначені ст.

11, 12, 36 Закону «Про виконавче провадження»: право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з нього виписки і копії; подавати додаткові матеріали й заявляти клопотання; брати участь у проведенні виконавчих дій; подавати усні й письмові доводи та пояснення з будь-яких питань, що виникають у процесі виконавчого провадження; залучати в рамках виконавчого провадження експерта, фахівця, перекладача та представника; клопотати про відстрочення, розстрочку або зміну способу й порядку виконання рішення, роз’яснення рішення суду; заявляти відвід державному виконавцю, експерту, фахівцю та перекладачеві; оскаржувати дії (процесуальні рішення тощо) і бездіяльність державного виконавця; висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження.

Знайте!

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

  • Пам’ятайте!
  • Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
  • У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.
  • Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
  • Знайте!

Якщо у вас є можливість, то самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправте боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.

Знайте!

Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

За можливості беріть участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.

  1. Щомісячно направляйте державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.
  2. Знайте!
  3. У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.
  4. Пам’ятайте!
  5. Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.
  6. З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендуємо вимагати від виконавця проведення наступних дій:
  7. 1) направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;
  8. 2) направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;
  9. 3) направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;
  10. 4) перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.
  11. Оскарження дій державного виконавця
  12. Ви маєте право на оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця до вищестоящого органу (начальнику виконавчої служби, місцеве управління юстиції чи Мін’юст) чи безпосередньо до суду.
  13. Пам’ятайте!

До суду ви можете звернутися протягом 10 днів з дня, коли ви дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав (відмова у відкритті виконавчого провадження, його закриття, не вчинення дій по виконанню рішення тощо), та у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом за вашою заявою.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вам діями виконавця.

Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця.

За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди.

Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).

Якщо рішення суду й надалі не виконується

Якщо рішення суду стосується захисту ваших цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду ви можете подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини).

Перед цим вам потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.

Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, то у вас немає ефективних засобів захисту вашого права. У такому випадку ви можете звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою вашого права на справедливий суд.

Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. З процедурою подання такої заяви можна ознайомитися на нашому сайті: http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1156768908

Відповідальність за невиконання рішення суду

За невиконання законних вимог державного виконавця винні особи несуть адміністративну відповідальність (стаття 188-13 КпАП). За умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їхньому виконанню винні особи можуть притягатися до кримінальної відповідальності (стаття 382 ККУ).

Не зупиняйтеся на півдорозі до перемоги! Захищаючи своє право ви сприяєте становленню права на справедливий суд у країні.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Источник: https://helsinki.org.ua/advices/7564/

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*