Звільнення під час відпустки. чи практикується в наш час та що говорить про це закон?

Звільнення під час відпустки. Чи практикується в наш час та що говорить про це закон?

Трудове законодавство гарантує працівникам право на відпустку. На практиці непоодинокими є випадки, коли з різних причин працівник виявляє бажання звільнитися з роботи відразу після закінчення або навіть під час відпустки. Як урегульовано законодавством такі випадки та як здійснюється їх оформлення та відповідні розрахунки?

Правові підстави

Порядок звільнення працівників з роботи та виплати їм компенсації за невикористану відпустку врегульовано КЗпП та Законом від 05.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504).

Відповідно до Закону № 504 працівник, який має намір звільнитися, але не використав належну йому відпустку, може реалізувати своє право на неї так:

  • не йти у відпустку, отримавши за всі невикористані дні грошову компенсацію під час звільнення (ч. 1 ст. 24 Закону № 504);
  • піти у відпустку, отримати «відпусткові» та звільнитися після її закінчення (ст. 3 Закону № 504).

Проте працівники, яких звільняють за порушення трудової дисципліни (ст. 147 КЗпП), не можуть отримати дні невикористаної щорічної відпустки. Зокрема, якщо працівника звільняють за п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП, за дні невикористаної відпустки йому виплачується грошова компенсація.

Звертаємо увагу, що роботодавець не має права не надати працівнику невикористану відпустку з подальшим звільненням, мотивуючи це тим, що графіком відпусток передбачено надання відпочинку в інший період.

Водночас відпустка з подальшим звільненням надається лише за бажанням працівника, а тому роботодавець не має права наполягати на її оформленні працівником.

Також слід ураховувати: якщо працівник вирішить використати перед звільненням відпустку іншого виду, наприклад без збереження зарплати, відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, творчу відпустку, відповідно до Закону № 504 такі відпустки не можуть бути оформлені з подальшим звільненням. У такому разі працівник повинен писати дві заяви – про надання відпустки та про звільнення. Ці заяви можна подавати як одночасно, так і в різні дні.

Крім того, грошову компенсацію можна отримати лише за невикористані дні щорічної відпустки (основної та додаткових), а також додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А групи I (ст. 24 Закону № 504).

Отже, якщо працівник за законом має право на іншу, крім зазначених, відпустку (наприклад, на додаткову відпустку в зв’язку з навчанням тощо), але з якихось причин не використав її до звільнення, компенсація за таку відпустку не виплачується.

У такому разі працівникові варто спочатку використати таку відпустку, а після цього – звільнятися.

Отже, як випливає з аналізу норм трудового законодавства, право на відпустку з подальшим звільненням залежить від підстави звільнення.

Так, якщо працівник бажає скористатися своїм правом на звільнення, передбаченим ст.

38 КЗпП (за власним бажанням), він має подати заяву про надання відпустки з подальшим звільненням, зазначивши підставу звільнення.

Також слід ураховувати, що в такому разі, звільняючись за власним бажанням, він повинен дотриматися вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП, зокрема письмово попередити роботодавця про звільнення за два тижні.

У разі припинення трудових відносин на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) або в разі переведення працівника до іншої організації, для чого потрібна згода роботодавця, надання відпустки з подальшим звільненням потрібно також погодити з роботодавцем.

Якщо працівник звільняється у зв’язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП), то невикористана відпустка за його бажанням може надаватися, навіть якщо час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У такому разі чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (ч. 2 ст. 3 Закону № 504).

Зауважимо: якщо звільнення не пов’язане з нагальними потребами (наприклад, перехід на нову роботу, переїзд в інший регіон тощо), варіант використання відпустки перед отриманням грошової компенсації має певні переваги для працівника.

Це дає можливість повністю використати права, передбачені трудовим законодавством.

Зокрема, час відпустки включається до страхового стажу для отримання пенсії, стажу, що дає право на отримання щорічної основної та додаткової відпусток, можливість отримати матеріальну допомогу на оздоровлення тощо.

Документальне оформлення

Документування процедури надання працівникові відпустки з подальшим звільненням має відбуватися згідно з положеннями чинного трудового законодавства. Так, працівник може оформити відпустку та звільнитися в день її закінчення в один із двох способів:

  • завчасно (перед відпусткою) попередивши роботодавця про намір розірвати трудові відносини відразу після її закінчення;
  • попередити роботодавця про своє звільнення безпосередньо під час відпустки.

Підставою для надання працівникові відпустки з подальшим звільненням має бути його заява.

Оскільки відбуватимуться дві події – відпустка та звільнення, працівник може подати одну заяву про надання відпустки з подальшим звільненням або дві заяви – про надання відпустки та про звільнення.

Перший варіант здається кращим для роботодавця, адже якщо час відпустки не збігається зі строками, зазначеними у графіку відпусток (а саме так зазвичай і буває), то йому треба мати певну підставу для видання наказу про надання відпустки.

Як уже зазначалося, якщо працівник звільняється за власним бажанням, він має дотриматися вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП щодо письмового попередження роботодавця про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за два тижні.

Слід ураховувати, що трудове законодавство дає йому право відкликати свою заяву протягом цього строку, і в такому разі звільнення не відбудеться, за винятком, якщо на місце працівника за цей час буде запрошено особу в порядку переведення з іншого підприємства чи організації.

Тому роботодавець повинен видати два накази: про надання відпустки та про звільнення.

Слід ураховувати також, що чинними правилами ведення діловодства на підприємствах (в установах, організаціях), зокрема Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5, передбачено, що управлінські дії, щодо документування яких установлено різні строки зберігання, фіксуються окремими документами.

Нагадаємо, що накази про надання відпуски та про звільнення мають зберігатися, відповідно, 5 та 75 років. Крім того, такі накази зазвичай зберігаються в різних справах – «Накази про надання відпусток» та «Накази з особового складу» відповідно.

Отже, рекомендується спочатку видати наказ про надання відпустки з таким розрахунком, щоб дотриматися вимог ч. 1 ст. 21 Закону № 504 та виплатити працівникові зарплату й відпусткові не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Водночас із наказом про звільнення можна зачекати, адже працівник може і передумати звільнятися чи захворіє.

Тому видати його можна за один–два дні до останнього дня відпустки, щоб встигнути оформити трудову книжку й розрахувати та виплатити працівникові всі належні суми відповідно до ст. 47 та 116 КЗпП.

Якщо працівник хворів під час відпустки і надав листок непрацездатності та заяву про продовження відпустки, то це є підставою для видання наказу про продовження строку відпустки на кількість календарних днів непрацездатності та перенесення дати звільнення (п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону № 504).

Запис про звільнення працівника вносять до його трудової книжки у день звільнення (п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58). Робити це раніше не рекомендується з причин, зазначених вище.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 504 у разі надання працівникові відпустки з подальшим звільненням датою звільнення є останній день відпустки.

Кадровій службі слід правильно визначити цю дату, оскільки період щорічної відпустки включається до стажу роботи, який дає право на відпустку. Розрахувати останній день відпустки та визначити дату звільнення можна так:

  • обчислити кількість невикористаних днів відпустки, що належить працівникові на дату початку відпустки, зазначену в заяві працівника;
  • додати розраховану кількість невикористаних днів відпустки до дати, з якої працівник бажає піти у відпустку;
  • обчислити кількість невикористаних днів відпустки, що належить працівникові, але тепер з урахуванням часу самої відпустки, тобто з дати початку робочого року до останнього дня відпустки.

Крім того, слід пам’ятати, що ст. 116 КЗпП зобов’язує роботодавця в день звільнення провести із працівником остаточний розрахунок, а якщо він у цей день не працював – не пізніше робочого дня, що настає за днем пред’явлення працівником вимоги про розрахунок.

Якщо працівник звільняється в останній день відпустки, як зазвичай, усі належні суми (зарплату за відпрацьовані в місяці перед відпусткою дні та відпусткові) він уже отримав перед відпусткою. У такому разі йому мають видати лише трудову книжку.

Проте якщо під час відпустки йому будуть нараховані виплати, наприклад премія чи матеріальна допомога, то власник або уповноважений ним орган має письмово повідомити про це працівника, який звільняється (ст. 116 КЗпП), та виплатити їх у день звільнення. На практиці зазвичай у день звільнення працівникові видається розрахунковий лист, де зазначаються всі нарахування.

See also:  Замминистра юстиции чернышов: очень компетентная рада приняла закон савченко и быстро отменила. может потому, что все, кто надо, вышел

Джерело: “Баланс-Бюджет” № 8, який виходить з друку 24.02.20 р.

Источник: https://balance.ua/news/post/otpusk-s-posleduyushhim-uvolneniem-osnovaniya-i-oformlenie/

Звільнення під час відпустки. Чи практикується в наш час та що говорит

Досить цікава тема для кожного громадянина в наш час, адже нестабільність робочого місця працівника починає все більше і більше вселяти недовіру до свого роботодавця. 

Скільки існує випадків, коли людина працює добросовісно та відповідально, а її все одно може бути звільнено в незаконний спосіб. Одним із цих способів є звільнення працівника під час виходу його в довгоочікувану та заслужену відпустку.

Роботодавці, досить часто недотримуються норм трудового законодавства і це призводить до негативних наслідків як для працівників так і самих порушників закону. Тому, хочу звернути увагу на оформлення відпустки, а саме: складання графіку, подання заяви на відпустку, видачу наказу про відпустку та оплату самої відпустки.

По-перше, на кожному підприємстві, організації, установі ведеться графік відпусток, згідно ч. 10 ст. 10 Закону України “Про відпустки” та ч. 4 ст. 79 КЗпП, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженою на це особою та доводиться до відома усіх працівників.

Коли складаються графіки то потрібно враховувати потреби виробництва, особисті інтереси працівників та слід мати на увазі окремі категорії працівників за переліком ч. 13 ст 10 Закону України “Про відпустки”.

Графік відпусток складається за кожен календарний рік не пізніше 5 січня поточного року та доводиться до відома всіх працівників.

По-друге, власник чи уповноважений ним зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні. Вважається також, що працівник повідомлений про початок відпустки, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку. 

По-третє, подача заяви про відпустку працівником може мати місце, коли працівник хоче перенести терміни відпустки на інший період, або продовжена у разі непрацездатності працівника, чи збіг відпустки з відпусткою у зв`язку з навчанням, тощо ч. 2 ст. 11 Закону України “Про відпустки”. В даній заяві вказується дата початку щорічної відпустки та її тривалість. Коли працівник іде у щорічну відпустку за графіком то заява може і не подаватися, видається лише наказ.

По-четверте, щорічна відпустка надається працівнику зі збереженням місця роботи і зарплати ст. 74 КЗпП. Обчислення заробітної плати працівникам і компенсації за невикористані відпустки встановлено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995р. №100.

Працівнику, який працював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи ( з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця у якому надається відпустка чи виплачується компенсація за невикористану відпустку).

Розрахунок відпускних провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством. Одержаний результат перемножується на кількість календарних днів відпустки. Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку, згідно ст. 115 КЗпП. 

Ніби, нічого складного з оформленням відпусток і немає: ведеться графік відпусток, контролюється відповідальною особою вихід працівника у відпустку про що повідомляється він особисто у письмовій формі, видається наказ на конкретну особу про вихід її у відпустку та проводиться оплата за три робочі дні до відпустки працівнику і вся процедура, але ж ні і цей простий порядок недобросовісні роботодавці не можуть дотриматися згідно закону. 

В моїй практиці існував випадок яскравого прикладу такого звільнення, коли працівник пішов у відпустку, а повернутися уже не було куди, бо як виявилося особу звільнили коли та була у заслуженій відпустці. Даний факт звільнення є недопустимим як зі сторони закону так і зі сторони людських взаємовідносин.

Згідно п. 2 ст.40 КзПП України, чітко вказано, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Законодавча база про працю досить добре відстоює права працівника у даному випадку. 

Це було перше порушення, яке роботодавець допустив щодо цього працівника, але ж було ще одне, адже звільненому працівнику, якось потрібно було видати трудову книжку, а згідно п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 08.06.

2001, чітко зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. 

Згідно з вимогами ч.1 ст. 47 та ч.1 ст. 116КЗпП, виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства чи установи, проводиться в день звільнення з видачею працівникові належно оформленої трудової книжки та видачею копії наказу про його звільнення.

Дотриматися цих вимог закону роботодавець уже не міг, так як працівника на роботі не було, і він допустився ще одного порушення, а саме: трудову книжку та копію наказу про звільнення вирішено було направити працівнику через пошту, що взагалі недопустимо. Згідно п 4 .2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 08.06.

2001, в день звільнення працівник, якщо він відсутній на роботі, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, а не саму книжку.

Пересилання трудової книжки поштою допускається лише за письмовою згодою працівника, а особа такої згоди не надавала, тому пересилання поштою документів заборонено законом та є пряме порушення прав. 

Тому, коли працівник звернувся за захистом своїх порушених прав до суду, було винесено рішення про негайне поновлення працівника на займаній ним посаді та виплату компенсації за вимушений прогул плюс моральну шкоду. Тому, як показує практика працівник відстояв свої права, а роботодавець завдав клопоту лише собі, як матеріального так і своїй репутації. Адже, одне порушення закону тягне за собою інше.

Источник: https://buhgalter911.com/news/news-1026181.html

Право на звільнення під час відпустки

Використання працівниками відпусток у літній період – справа звична. Проте трапляються ситуації, за яких виникає бажання або необхідність звільнитися саме в цей період.

Згідно із законодавчими нормами звільнити працівника під час відпустки за ініціативою роботодавця неможливо, однак працівник може сам ініціювати своє звільнення. Це можна зробити як без жодних пояснень, так і з зазначенням поважної причини. Окрім цього, звільнення під час відпустки може відбуватися за домовленістю сторін.

Тож у статті з’ясуємо, як звільнити працівника під час відпустки, а також розглянемо випадки, за яких звільнення відбувається в останній день її використання.

Згідно з чинним законодавством особа, яка працює, має право як на розірвання (припинення) трудового договору, так і на щорічну відпустку. Під розірванням (припиненням) трудового договору фахівці розуміють звільнення працівника.

Утім, поняття «розірвання трудового договору» та «припинення трудового договору» відрізняються одне від одного за змістом.

Розірвання трудових відносин відбувається за ініціативою однієї зі сторін (у цій статті розглянемо питання розірвання відносин саме за бажанням працівника), а їх припинення відбувається через настання об’єктивних причин, що не залежать від волі сторін, або в разі досягнення сторонами обопільної згоди.

Порядок та умови надання щорічних відпусток, а також їх тривалість визначають КЗпП та Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).

Згідно зі статтею 74 КЗпП кожна особа, яка перебуває в трудових відносинах з підприємством будь-якої форми власності або працює за трудовим договором, має право на щорічну відпустку.

При цьому надання відпустки мінімальної тривалості не залежить від строку трудового договору, режимів та графіків роботи.

І перш ніж надати роз’яснення стосовно згаданих питань звернемо увагу на найголовніше – розірвання (припинення) трудового договору в період будь-якої відпустки та в останній день її використання допускається.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Конституцією України заборонено застосування примусової праці й надано право кожному заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно, працівник має право як на укладення трудового договору, так і на розірвання трудових відносин з власної ініціативи.

Ініціювати звільнення за власним бажанням може кожен працівник, адже він має право в будь-який час розірвати трудовий договір, укладений на будь-який строк.

Розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, з ініціативи працівника (за винятком розірвання як безстрокового, так і строкового трудового договору у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору) можна за таких умов:

See also:  Сколько стоят 8 лет вашей жизни? судебная практика о компенсациях при незаконном содержании под стражей

–  з попередженням роботодавця письмово за два тижні, тобто працівник має право звільнитися за власним бажанням без поважних причин (частина перша ст. 38 КЗпП);

– у зв’язку з наявністю поважних причин, тобто працівник може звільнитися за власним бажанням з поважної причини (частина перша ст. 38 КЗпП).

Розірвати строковий трудовий договір працівник має право за власним бажанням у разі своєї хвороби чи інвалідності тощо (частина перша ст. 39 КЗпП).

Звільнення за власним бажанням без поважних причин

Для звільнення працівника без поважних причин обов’язковою умовою є письмове попередження роботодавця за два тижні до звільнення. У такому разі роботодавець зобов’язаний звільнити працівника в установленому порядку.

Слід наголосити, що двотижневий строк обчислюється саме з дати фактичного попередження роботодавця.

Дата, вказана в заяві, може не збігатися з датою, коли заява потрапила до роботодавця, а підтвердженням того, що працівник попередив роботодавця про своє бажання, є накладення на заяві резолюції керівника підприємства. Тому саме з дати накладення резолюції обчислюватиметься двотижневий строк попередження.

У заяві про звільнення за власним бажанням без зазначення поважної причини працівник може висловити прохання звільнити його до закінчення двотижневого терміну попередження. Наголосимо, що в такому разі звільнити його раніше неможливо.

Звільнення за власним бажанням з поважної причини

Законодавством визначені поважні причини, в разі виникнення яких роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір саме в той термін, на якому наполягає працівник (частина перша ст. 38 КЗпП).

До них належать: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річчя або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом; а також інші причини, поважність яких роботодавець може визначати на свій розсуд у кожному окремому випадку. Але бажано, щоб будь-яка з перелічених причин була підтверджена документально.

Працівник і роботодавець, за наявності поважних причин, мають право домовитися про будь-який строк звільнення. Таким чином, строк звільнення з поважних причин, вказаний працівником у заяві, може бути як меншим, так і більшим ніж два тижні.

Оформлення звільнення під час відпустки

Зауважимо, що працівника, який, наприклад, не повернув товарно-матеріальні цінності, роботодавець може затримати лише на двотижневий строк, передбачений законодавством, але не більше.

Якщо закінчення строку попередження припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то за правилами ст. 2411 КЗпП днем закінчення строку вважатиметься перший після нього робочий день.

Слід також пам’ятати, що в разі дотримання двотижневого строку попередження останній день роботи припадатиме на той самий день тижня, у який працівник письмово попередив роботодавця про своє звільнення.

Тобто якщо заява надійде в п’ятницю 13 липня, то й звільнення відбуватиметься у п’ятницю, але через два тижні – 27 липня, а не через 14 календарних днів, коли дата може бути помилково визначена як 26 липня.

У разі звільнення працівника під час відпустки може постати питання щодо повернення коштів, отриманих ним за час відпустки. Згідно зі статтею 21 Закону про відпустки такі кошти працівник мав отримати не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

І якщо на день звільнення він використав дні оплачуваної відпустки наперед, до закінчення робочого року, за який вона надається, то підприємство має провести відрахування із його заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, на підставі статті 22 Закону про відпустки.

Оформлення звільнення в останній день відпустки

Як зазначалося вище, будь-який трудовий договір за бажанням працівника може бути розірваний як під час відпустки, так і в її останній день, оскільки законодавство не містить обмежень щодо розірвання трудових відносин у цей період.

Відповідно до статті 3 Закону про відпустки за бажанням працівника йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Зазвичай про це вказують в одній заяві, хоча доцільніше подавати дві окремі.

Тривалість відпустки може перевищувати двотижневий термін попередження, тому датою звільнення працівника буде останній день відпустки.

Варто зауважити, що оформлюючи заяву про звільнення, працівнику бажано зазначати конкретну дату звільнення, яка й буде останнім днем трудових відносин.

Підтвердженням того, що заяви мають бути окремими, є, зокрема, видання на їх підставі двох окремих наказів: про надання відпустки та про звільнення.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» від 12 квітня 2012 р.

№ 578/5 вказані накази мають різний термін зберігання. Окрім того, ці накази реєструються в різних журналах та формуються в окремі папки, а підставою для оформлення наказу, як правило, служить оригінал документа.

Відкликання заяви про звільнення

У разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника варто не забувати про його право на відкликання заяви про майбутнє звільнення, а також на зміну свого рішення і продовження роботи на підприємстві після спливу двотижневого строку попередження.

Відкликати свою заяву про звільнення працівник може й під час відпустки, але якщо вона триватиме більше, то право на відкликання він має лише в межах двотижневого строку попередження.

Відкликання проводиться за письмовим зверненням працівника, яке має бути зареєстроване (на випадок трудового спору).

Право на продовження роботи після закінчення двотижневого строку попередження надається працівнику за умови виходу його на роботу хоча б на один день. У такому випадку роботодавець вже не може звільнити працівника за раніше поданою заявою.

Хоча й в цьому разі законодавець дає можливість роботодавцеві провести цю процедуру, якщо на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Таким випадком є, наприклад, запрошення працівника на роботу в порядку переведення з іншого підприємства (частина п’ята ст. 24 КЗпП).

Розірвання строкового трудового договору

Строкові трудові договори, укладені відповідно до пунктів 2, 3 статті 23 КЗпП, за ініціативи працівника припиняються за нормами статті 39 КЗпП.

Порівняно із розірванням трудового договору, укладеного на невизначений строк, строковий трудовий договір може бути розірваний на вимогу працівника лише за наявності поважних причин, визначених у частині першій статті 38 КЗпП та частині першій статті 39 КЗпП.

Отже, розірвати достроково трудовий договір за відсутності поважних причин, визначених статтею 38 КЗпП, працівник не може.

Оформлення звільнення під час відпустки

Перебуваючи у відпустці, працівник, з яким укладено строковий трудовий договір, може розірвати його лише за наявності поважних причин.

Оформлення звільнення в останній день відпустки

Як і в попередньому прикладі, у разі виникнення поважних причин або в разі використання відпустки працівник може звільнитися в останній день відпустки. Таке звільнення не суперечить чинному законодавству.

Звільнення оформлюється наказом роботодавця, копія якого має бути надана працівнику на його вимогу. У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5, затвердженої наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 р. № 489, день звільнення працівника позначається як день перебування його у щорічній відпустці (наприклад: «ЩВ»).

Припинення трудового договору за угодою сторін

Підставою припинення трудового договору за угодою сторін є пункт 1 статті 36 КЗпП. Законодавством не встановлено порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, тому вони визначаються працівником і роботодавцем у кожному конкретному випадку.

Ініціатором припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП може бути як працівник, так і роботодавець. Зважаючи на зміст питань, які розкриваються, розглянемо варіант, коли ініціатором виступає саме працівник. Зауважимо, що порівняно із розірванням трудового договору за ініціативою працівника законодавством не передбачено, що працівник може відкликати заяву про таке звільнення.

Зазначимо, що за угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення договору в такий спосіб не передбачає необхідності попередження про звільнення ані від працівника, ані від роботодавця, адже день закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Оформлення звільнення під час відпустки

Слід наголосити, що законодавством не передбачено заборони звільнення працівника за угодою сторін під час перебування його у відпустці, незважаючи на той факт, що про звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП сторони могли домовитися ще до її настання.

Оформлення звільнення в останній день відпустки

Окрім звільнення під час відпустки трудовий договір за угодою сторін може бути припинено і в останній день відпустки.

Видача трудової книжки та проведення остаточного розрахунку

Відповідно до статті 47 КЗпП роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку та провести з ним остаточний розрахунок.

See also:  Чи законна евакуація вашого транспорту? - ао адвокати та медіатори україни

Зокрема, йому виплачується заробітна плата та грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Оскільки час відпустки працівника зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, період його перебування у відпустці необхідно врахувати до дня звільнення включно.

За нормами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р.

№ 58, записи в трудовій книжці про звільнення вносяться роботодавцем у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу.

Наприклад: «Звільнено за власним бажанням, стаття 38 КЗпП», «Звільнено за власним бажанням у зв’язку із встановленням інвалідності, стаття 39 КЗпП» або «Звільнено за угодою сторін, пункт 1 статті 36 КЗпП».

Під час звільнення працівника всі записи, внесені в трудову книжку за час роботи на підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або відділу кадрів.

Зважаючи на той факт, що працівник, який перебуває у відпустці, відсутній на роботі й трудову книжку в день звільнення отримати не зможе, роботодавець має надіслати йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність її отримання. Нагадаємо, що пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається лише за письмовою згодою працівника.

Галина Фольварочна, заступник головного редактора журналу «Кадровик України»

Більше інформації читайте в журналі «Кадровик України» №7, 2018 р.

Источник: https://prohr.rabota.ua/pravo-na-zvilnennya-pid-chas-vidpustki/

Все про звільнення з роботи під час відпустки

Я хочу звільнитись з підприємства, проте, зараз я знаходжусь у щорічній відпустці чи можу я зараз подати заяву про звільнення? З якого числа мене повинні звільнити та чи повинна я фактично відробляти 2 тижні?

На питання відповідає юрисконсульт ПП «Адвокатське бюро Олега Бовкуна» Циб Сергій Вікторович.  Відповідно до вимог ст.

38 Кодексу Законів про Працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Законом не передбачено відпрацювання двотижневого або іншого строку перед звільненням за власним бажанням.

Стаття 38 КЗпП говорить про попередження про звільнення за 2 тижні (якщо немає поважних причин, що зобов’язують роботодавця розірвати трудовий договір у строк, в який просить працівник).

Це означає, що працівник може попередити про своє наступне звільнення і під час відпустки або хвороби, подавши відповідну заяву.Відповідно до ст.

3 Закону «Про відпустки» на прохання працівника у разі його звільнення йому може бути надана невикористана відпустка із звільненням в останній день відпустки.  В цьому випадку днем звільнення варто вважати останній день відпустки, навіть у разі, якщо цей день буде за межами встановленого ст. 38 КЗпП двотижневого строку попередження про майбутнє звільнення.Законодавство не встановлює правил щодо обов’язкового звільнення у робочий день.

Працівника може бути звільнено й у вихідний для нього день (з дотриманням у день звільнення правила про видачу трудової книжки та копії наказу про звільнення) — це прямо передбачено ст. 116 КЗпП. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення.

Якщо працівник у день звільнення не працював, то належні йому при звільненні суми  мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до п. 4.

2 Інструкції №58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення то  власник або  уповноважений  ним  орган  в  цей  день надсилає йому поштове повідомлення  із  вказівкою  про  необхідність   отримання  трудової книжки.

Якщо у Вас виникли запитання: пишіть dnepropetrovsklawyer@gmail.com і ми дамо вам відповідь.

Источник: https://vesti.dp.ua/vse-pro-zvilnennya-z-roboti-pid-chas-vidpustki/

Лікарняний під час відпустки: визначаємо гарантії для працівників

Перш ніж розглянути, які дії повинен вчинити бухгалтер в разі, якщо працівник захворів у відпустці, квапимося заспокоїти самого працівника: чинним законодавством передбачені випадки продовження або перенесення відпустки. Так, відповідно до ч. 2 ст. 80 КЗпП та ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена, зокрема, у разі:

  • 1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
  • 2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
  • 3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням. Це правило поширюється також на додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, що надаються на підставі ст. 19 Закону про відпустки.

Читайте статтю: Окремі аспекти судової практики в частині грубого порушення трудової дисципліни на прикладі прогулу

Крім того, ст. 78 КЗпП передбачає, що дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку, не включають до щорічних відпусток. І це цілком логічно, адже відпустку надають працівнику для відпочинку, а віднести хворобу до одного з видів відпочинку не можна.

Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період (ч. 4 ст. 80 КЗпП та ч. 4 ст. 11 Закону про відпустки).

Але чи завжди працівнику належить продовження або перенесення відпустки та як таке продовження/перенесення оформити? Читайте далі. Продовження (перенесення) відпустки: коли «так», а коли «ні» Відпустку переносять або продовжують не в усіх випадках. Тут усе залежить від виду відпустки і причини непрацездатності.

Розглянемо різні ситуації.

Щорічна відпустка → хвороба працівника.

Це стандартна ситуація, і проблем вона не викликає. При хворобі самого працівника щорічну відпустку продовжують або переносять на інший строк на підставі ст. 80 КЗпП і ст. 11 Закону про відпустки.

Щорічна відпустка → лікарняний по догляду.

Продовжувати/переносити відпустку на дні лікарняного по догляду за дитиною (іншим членом сім’ї) не можна. Тому якщо працівник у період щорічної відпустки доглядає за хворою дитиною, то відпустка на дні хвороби дитини не продовжується.

Пояснюється це тим, що у трудовому законодавстві йдеться про хворобу в період відпустки саме працівника. Та й ЛН по догляду в період відпустки працівнику не видадуть (пп. 3.11 і 3.15 Інструкції № 455). Отже, документально підтвердити цей факт не вийде.

І навіть якщо ЛН по догляду був помилково виданий, дні тимчасової непрацездатності, що припадають на період відпустки, оплаті не підлягають (ч. 6 ст. 22 Закону № 1105).

Тому можна зробити невтішний висновок: лікарняний по догляду за дні хвороби, що припадають на період відпустки, оплаті не підлягає, а відпустку не продовжують і не переносять. Додаткова відпустка на дітей → тимчасова непрацездатність.

У разі хвороби працівника в період додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей, невикористану частину відпустки продовжують або переносять на інший період (ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки).

Якщо на період такої відпустки припала тимчасова непрацездатність «по догляду», то відпустку не продовжують і не переносять.

Тобто правила перенесення і продовження щорічної відпустки через хворобу поширюються й на додаткову відпустку на дітей.

Навчальна, творча відпустка, відпустка без збереження зарплати → тимчасова непрацездатність.

Правила перенесення або продовження відпустки в разі «накладення» днів хвороби на дні відпустки діють тільки щодо щорічних відпусток і додаткових соціальних відпусток працівникам, які мають дітей.

Якщо хвороба працівника припала на навчальну, творчу відпустку, відпустку без збереження зарплати, чорнобильську відпустку тощо, то такі відпустки не продовжують і не переносять на інший період (див. лист Мінпраці від 17.11.

2006 р. № 415/13/116-06).

Важливо! Щорічну відпустку продовжують або переносять на інший строк не тільки через хворобу працівника.

Як вже зазначалося на початку цієї статті, таку можливість передбачено також у разі, якщо щорічна відпустка збіглася з виконанням працівником у цей період державних або громадських обов’язків, під час якого він звільняється від роботи зі збереженням заробітку; з відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами; з навчальною відпусткою.

Крім цього, на вимогу працівника відпустка може бути перенесена на інший строк, якщо роботодавець у двотижневий строк не попередив про дату початку відпустки, а також виплатив відпускні пізніше встановленого строку їх виплати (ч. 1 ст. 80 КЗпП та ч. 1 ст. 11 Закону про відпустки).

Оформлюємо документально продовження/перенесення відпустки Нараховувати виплати необхідно тільки на підставі первинних документів. Для відпустки (щорічної, навчальної тощо) — це наказ про надання відпустки. Те саме стосується і випадків її перенесення або продовження, якщо на їх період припала тимчасова непрацездатність.

При цьому строки, на які переноситься або продовжується відпустка, установлюються за угодою між працівником та роботодавцем.

Пользуйтесь консультацией: Отпуск и отпускные в Украине: как отстоять свое право на отдых

Зверніть увагу! Що робити з частиною щорічної відпустки, яка залишилася невикористаною внаслідок хвороби працівника: переносити її чи продовжувати — роботодавець і працівник узгоджують між собою.

Источник: https://www.cnaprv.gov.ua/news/2018/likarnyanij_pid_chas_vidpustki-_viznachaemo_garantii_dlya_pracivnikiv

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*