Наручники на камеру: яке має бути законне затримання особи та роль слідчого судді

Наручники на камеру: яке має бути законне затримання особи та роль слідчого судді

Тенденция к проведению задержания без определения следственного судьи представляет угрозу правам человека

Наручники на камеру: яке має бути законне затримання особи та роль слідчого судді

ОЛЕГ ТАТАРОВ, адвокат, старший партнер ЮК «Татаров Фаринник Головко», доктор юридических наук, профессор, заслуженный юрист Украины

В научных кругах бытует пословица: «Каков бы ни был хороший уголовный процессуальный закон, в руках невежды он становится инструментом политической расправы».

Последние события в стране показывают, что исключительное право государства на принуждение не во всех случаях применяется в соответствии с требованиями Уголовного процессуального кодекса.

Как следствие, имеем примеры задержаний непосредственно во время заседания Правительства или в стенах Верховной Рады, причем – без соответствующего определения следственного судьи. Проанализируем, как такие показательные задержания согласуются с обеспечением прав лиц, предусмотренных ч.1 ст.208 УПК.

Нова концепція

Як відомо, під час розроблення КПК 2012 року враховувався світовий досвід забезпечення прав та свобод людини.

Зокрема, це стосувалося й проведення затримань у чітко визначених випадках: безпосередньо після скоєння злочину та за наявності обставин, які свідчать про те, що особа щойно скоїла злочин.

Адже КПК 1960 року дозволяв правоохоронним органам затримати особу незалежно від того, скільки часу після скоєння нею злочину минуло.

Численні звернення до Європейського суду з прав людини зумовили необхідність перегляду усталеної практики. Крім того, однією з рекомендацій Венеціанської комісії, яка міститься у висновку щодо проекту КПК, було визначення виключних підстав та умов затримання особи без ухвали слідчого судді, суду з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, в разі затримання особи безпосередньо після скоєння нею злочину та якщо є підстави вважати, що саме ця особа щойно скоїла злочин.

У висновку ВК наголосила, що «нова концепція затримання вимагає адекватної інтерпретації та імплементації, посилення захисту прав і законних інтересів підозрюваних та обвинувачених осіб, забезпечення рівності та змагальності сторін обвинувачення і захисту, збільшення ролі суду на стадії досудового розслідування».

З огляду на ці рекомендації в КПК було визначено підстави та умови затримання особи без ухвали слідчого судді, суду. В окремій нормі встановлені обов’язки слідчого судді щодо захисту прав людини, в тому числі затриманих осіб.

Водночас практика застосування КПК засвідчує, що положення ст.206 не стали дієвим механізмом для унеможливлення свавілля органів влади та дотримання прав людини і мають більшою мірою декларативний характер.

Підстави для затримання

Стаття 208 КПК визначає лише 3 випадки, коли уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у скоєнні злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому стороні захисту не надається право оскаржити такі дії. Адвокат може лише вимагати від прокурора перевірити його обгрунтованість (п.6 ч.3 ст.42 КПК).

У випадку встановлення обставин, що дають підстави вважати затримання незаконним, захисник, керуючись вимогами стcт.

42, 206, 208 КПК, управі звертатися з відповідною скаргою до слідчого судді, оскільки будь-яке позбавлення волі повинне здійснюватися не тільки згідно з основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати цілям ст.

5 Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод, тобто захищати людину від свавілля властей. Так, з аналізу ст.

208 КПК випливає, що поняття «безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення» як підстава для затримання хоча законодавчо не врегульоване, проте об’єктивно передбачає невеликий проміжок часу, який минув після скоєного злочину.

Звісно, поява у КПК такої норми не мала на меті встановлення будь-яких обмежень у часі уповноваженій на затримання особі, оскільки кожна подія злочину та кожний випадок є різними та унікальними за обставинами. Однак у будь-якому випадку мова йде лише про кілька годин після вчинення кримінального правопорушення, а не про місяці та роки. Водночас застосування поняття «щойно вчинила злочин» має місце тоді, коли часова й просторова ознаки перебування особи щодо події та місця вчинення кримінального правопорушення дають підстави запідозрити її в цьому, а тим більше якщо затримання проводиться потерпілим чи очевидцем події.

Міжнародний досвід

Вимога щодо «безпосередності» у світовій практиці затримань не нова. Її можна тлумачити за аналогією з правилом «присутності» (in the presence requirement) в американській моделі затримання без дозволу суду.

Так, відповідно до сталої судової практики США вважається, що підставою затримання без дозволу суду є випадки, коли кримінальне правопорушення вчинене у присутності особи, яка проводить затримання. При цьому Верховний суд федерального округу Мінесота (Minnesota v.

Dickerson (91—2019), 508 U.S. 366, 1993) роз’яснив: вимога про те, що злочин має бути скоєно в присутності особи (правило «присутності»), яка здійснює арешт, сконструйована ліберально: достатньо, щоб про злочин громадянину стало відомо через його сенсорне сприйняття.

Однак Верховний суд Айови (Rife v. D.T. Corner, Inc., 641 n.W.2d 761, Iowa 2002) наголосив, що таке тлумачення є надто ліберальним.

Адже в такому випадку особа матиме право затримувати будь-кого, якщо вона зі слів третьої особи зробить висновок про факт скоєння злочину.

Тому ВС Айови категорично вказав, що особа, котра проводить затримання без дозволу суду, повинна особисто спостерігати за поведінкою затримуваного, яка свідчить про те, що ця особа скоює злочин.

Ці правові позиції лише підтверджують правильність думки про неправомірність деяких затримань у нашій державі.

Реалії правозастосовної практики

Аналіз практики застосування положень ст.208 КПК, а також анонсовані гучні затримання високопосадовців свідчать про те, що КПК використовується, по-перше, як інструмент залякування, а по-друге, як засіб створення ілюзії протидії злочинності.

Так, за статистичними даними Генеральної прокуратури, рівень злочинності за останній час підвищився на 45%. І це навряд чи можна пояснити тим, що звернення до правоохоронних органів почастішали через зростання довіри до них. Причина інша й банальна — зростання рівня злочинності.

Натомість стало нормою проводити затримання в порядку ст.208 КПК усупереч вимогам щодо «безпосередності» та за відсутності підстав, які свідчать про те, що особа щойно скоїла злочин. Наприклад, затримання службової особи державного підприємства «Одеська залізниця» за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.

2 ст.364 КК, який стався 4 роки тому. Аналогічним порушенням є затримання одного з народних обранців у парламенті, за результатами розгляду скарги якого Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ визнав незаконними такі дії з підстав порушення норм кримінально-процесуального законодавства.

Попри такі випадки порушення прав людини, зокрема при затриманні згідно зі ст.208 КПК, установлення судовими органами їх незаконності, керівництво правоохоронних органів продовжує ігнорувати вимоги національного та міжнародного законодавства.

Приміром, затримання в стінах Верховної Ради з одягненням спеціальних засобів (кайданок) судді, якого Національне антикорупційне бюро викрило в одержанні неправомірної вигоди. Чи може воно бути законним через півмісяця після скоєння злочину? Навряд чи.

Прогнозую, що й це затримання буде визнане таким, яке проведене з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.

Втім, на моє переконання, у зв’язку з політичною доцільністю на такі істотні зловживання правоохоронні органи не реагують. Адже осіб, винних у незаконному затриманні, мають притягати до кримінальної відповідальності. І такі приклади є, але показові затримання високопосадовців залишаються без належної уваги з боку прокуратури.

Враховуючи нехтування встановленим у п.2 ч.1 ст.208 КПК правилом «безпосередності» та «щойності», пп.1 та 2 ч.1 ст.

208 КПК не слід уважати достатнім правовим регулюванням порядку затримання без ухвали слідчого судді в умовах, коли законодавчі норми застосовуються правоохоронними органами «у зручний спосіб».

Останні не завжди хочуть діяти відповідно до закону, наприклад отримати дозвіл на затримання з метою приводу для обрання запобіжного заходу. Адже за таких умов втрачається ефект показовості для формування громадської думки щодо системної протидії корупції.

  • Права й обов’язки слідчого судді
  • Механізм судового контролю за забезпеченням прав затриманого повинен гарантувати реалізацію цих прав у кримінальному провадженні й передбачати дієві процесуальні засоби.
  • Відповідно до ст.206 КПК слідчий суддя має певні права та обов’язки щодо захисту прав людини, серед яких:
  • • право постановити ухвалу, зобов’язавши будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав затриманого;
  • • обов’язок постановити ухвалу, зобов’язавши будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити її до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення волі;
  • • обов’язок звільнити особу з-під варти за відсутності правових підстав для позбавлення її волі;
  • •вжити необхідних заходів для забезпечення права на захист особи, яка позбавлена волі.

Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому ч.6 цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі обставини дають підстави для обгрунтованої підозри щодо порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

Гарантії, що ігноруються бездіяльністю

Незважаючи на те, що положення ст.206 КПК викладені досить чітко, на практиці слідчі судді рідко застосовують їх, фактично залишаючи недієвими. Ці норми передбачають активну ініціативну правозастосовну діяльність слідчих суддів, спрямовану на захист прав особи, безпідставно позбавленої волі або такої, що зазнала насильства під час затримання чи тримання під вартою.

See also:  Зміни у земельному законодавстві внаслідок дерегуляції

Водночас трапляються випадки, коли слідчий суддя реагує на незаконне затримання в порядку, встановленому ст.206 КПК, через 10—14 днів після одержання таких відомостей.

Також нівелюється практичне значення передбачених КПК процесуальних гарантій, про що свідчать факти порушення строків вручення затриманій особі повідомлення про підозру та повідомлення центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Статистичні дані моніторингу дії КПК також демонструють бездіяльність слідчих суддів щодо обов’язку захисту прав людини, зокрема під час кримінального процесуального затримання.

Досить рідко застосовується ст.206 КПК, в якій передбачено загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини. За інформацією судової адміністрації, кількість скарг на незаконні дії органів досудового розслідування, що розглянуті у 2015 році, зросла на 13,3%. Водночас показник щодо визнання незаконними затримань на підставі ст.206 КПК не змінився.

Так, відповідно до щорічної доповіді уповноваженого ВР з прав людини за 2015 рік у 27,3% випадків слідчі судді не досліджують питання стосовно строку доставлення до суду з моменту фактичного затримання особи.

У 18,2% випадків затриманий доставляється до слідчого судді з перевищенням 60-годинного строку.

В деяких випадках слідчі судді не вивчають обставини та підстави затримання, що спонукає правоохоронні органи зловживати своїми повноваженнями та порушувати процесуальні права громадян.

Досить поширеною є практика, коли доставлення затриманого до слідчого судді взагалі не забезпечується впродовж тривалого часу.

Однією з причин неефективного застосування положень ст.206 КПК та, відповідно, відсутності належної реакції на порушення прав затриманих є те, що судді відчувають тиск. Адже правоохоронні органи практикують у випадку неприйняття суддею так званого потрібного рішення внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про завідомо неправосудне рішення.

Як один із засобів судового контролю за забезпеченням прав затриманого повинен виступати інститут автоматичної судової перевірки підстав та законності затримання особи.

Автоматичний характер такого контролю необхідний для досягнення мети цього положення, оскільки особа, яка, наприклад, зазнала жорстокого поводження, може бути нездатна подати заяву до суду про перегляд правомірності її ув’язнення.

Європейські засади судового контролю

На необхідності автоматичного судового контролю за забезпеченням прав особи в кримінальному провадженні наголошує і Європейський суд з прав людини. Так, у справі T. W. v. Malta (рішення від 25.04.

99, заява №25644/94) він наголосив, що «здійснювати судову перевірку підстав для тримання під вартою треба не тільки негайно, а й автоматично… Не можна її ставити у залежність від попереднього подання заяви утримуваної особи.

Така вимога не тільки змінила б характер захисту, передбаченого у п.3 ст.5 конвенції, який не є тотожним тому, що встановлює п.4 ст.

5, і гарантує право ініціювати провадження з метою перевірки правомірності тримання під вартою в судовому порядку… Вона могла б навіть позбавити сенсу гарантію, передбачену п.3 ст.5: оборонити особу від довільного позбавлення волі, забезпечивши обов’язковість незалежного судового нагляду за актами позбавлення волі».

Источник: https://zib.com.ua/ru/print/123397-tendenciya_k_provedeniyu_zaderzhaniya_bez_opredeleniya_sleds.html

Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

Наручники на камеру: яке має бути законне затримання особи та роль слідчого судді

Затримання особи – тимчасовий, короткочасний запобіжний захід, що застосовується з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, припинення кримінального протиправного діяння, попередження уникнення особою слідства або суду, запобігання фальсифікації особою доказів та з метою запобігання іншими способами завадити здійснення кримінального провадження[1].

Правове регулювання:

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI.

У яких випадках уповноважена службова особа має право затримати особу без ухвали слідчого судді, суду?

Без ухвали слідчого судді, суду можна затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

  • якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
  • якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
  • якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Без ухвали слідчого судді, суду можна затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку:

  • якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу;
  • підозрюваний не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.
  • Хто має право провести затримання особи без ухвали слідчого судді, судду?
  • Право на затримання особи без ухвали слідчого судді, суду має уповноважена службова особа.
  • Уповноважена службова особа – це працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який має право здійснити затримання особи.
  • Однак з цього правила є виключення, а саме кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім судді та народного депутата України у наступних випадках:
  • при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;
  • безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Який порядок затримання особи без ували слідчого судді, суду?

Порядок затримання особи без ухвали слідчого судді, суду складається з наступних етапів:

  • проведення обшуку затриманої особи з дотриманням правил передбачених КПК України (у разі необхідності);
  • повідомлення затриманому про підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснення його процесуальних прав;
  • доставлення затриманого до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.
  • складення протоколу про затримання особи, що під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Який строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду?

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати 72 годин з моменту затримання. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше 60 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Ірина Марчук, адвокат

Ця стаття несе виключно інформаційний характер та не може розглядатись як надання консультації у конкретній справі. За отриманням допомоги потрібно звертатись до адвокатів/юристів.

Залишити коментар:

коментар

Источник: https://persha.kr.ua/blogs/178706-zatrymannya-osoby-bez-uhvaly-slidchogo-suddi-sudu/

Затримання без ухвали слідчого судді, його строки та контроль

Однією з загальних засад кримінального провадження є забезпечення права на свободу та особисту недоторканість.

Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом.

Кожен, хто понад строк, передбачений законом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений. Та на практиці сторона обвинувачення, слідчі судді воліють не звертати увагу на дотримання строків затримання. Тому спробуємо розібратись як в самих строках, так і в варіантах реакції захисника на їх порушення.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стаття 29 Конституції України гарантують кожному право на свободу та особисту недоторканність. Але при цьому встановлюються і виключення, коли відповідно до процедури, встановленої законом особа може бути позбавлена свободи.

Зокрема, підпункт “ c ” пункту 1 статті 5 Конвенції допускає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 2 статті 29 Конституції України також визначено, що у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Як бачимо, Конституція України встановлює сімдесяти двогодинний проміжок для перевірки судом обґрунтованості затримання.

Натомість, пунктом 3 статті 5 Конвенції чітко визначено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Ось ми й наблизились власне до строків тримання під вартою без ухвали слідчого судді.

See also:  После принятия закона «об оружии» украинцы могут купить до 3 млн пистолетов

Слідчі та прокурори чомусь люблять впевнено говорити, а часто і відверто залякувати тим, що мають право затримати особу «за підозрою» на три доби. Але це лише їхня видумка, бо такого права у них немає.

Статтею 211 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання.

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

З наведеного вище випливає, що затримання, якщо воно дійсно є законним і в ньому дійсно була потреба (ох, а як же часто це зовсім не так!), має закінчитись допровадженням до слідчого судді для обрання запобіжного заходу. При цьому приписи Конвенції однозначно вимагають, щоб таке допровадження було негайним.

Але Кримінальний процесуальний кодекс України ставить лише вимогу про доставлення не пізніше шістдесяти годин. Та й з об’єктивних причин не завжди можливо доставити затриманого до слідчого судді в самий короткий строк.

Тому для роз’яснення цього аспекту вважаю за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини.

«Броуган i інші проти Сполученого Королівства» (Brogan and Others v United Kingdom), 11209/84, 11234/84, 11266/84 і 11386/84, 29 листопада 1988 року.

59. Обов’язок «негайного» припровадження особи до судовоїінстанції, виражений англійським словом «promptly» і французьким словом «aussitot», явно відрізняється від менш суворої вимоги другої частини пункту 3 … («reasonable time»/«delaireisonnable») і навіть від вимоги встановлення законності без зволікання («speedily»/«a bref delai»), яка міститься в пункті 4 статті 5 …

62. Як зазначено вище …, межі гнучкості в тлумаченні й застосуванні поняття «негайність» дуже невиразні. На погляд Суду, навіть найкоротший із цих чотирьох строків тримання під вартою, а саме – чотири дні й шість годин, проведені в поліційному ув’язненні п.

Мак-Фадденом …, виходить за рамки суворих обмежень стосовно часу, що його дозволяє перша частина пункту 3 статті 5 … Надання конкретним особливостям цієї справи значення, що виправдовує такий тривалий строк тримання під вартою без припровадження до судді чи іншої особи, яка здійснює судову владу, було б неприйнятно широким тлумаченням чіткого значення слова «promptly», яке треба розуміти однозначно. Таке тлумачення процедурної гарантії, яка міститься в пункті 3, … означало б її серйозне послаблення на шкоду цій особі, і його наслідки завдали б шкоди самій суті права, передбаченого цим положенням. Отже, Суд доходить висновку, що ніхто із заявників не був припроваджений «негайно» до судової інстанції чи звільнений «негайно» після арешту. Той безсумнівний факт, що арешт і тримання заявників під вартою були здійснені із законною метою захисту всього суспільства від тероризму, не є сам по собі достатнім для твердження про те, що конкретних вимог пункту 3 статті 5 дотрималися …

«Канджов проти Болгарії» (Kandzhov v Bulgaria), 68294/01, 6 листопада 2004 року.

65. … пункт 3 статті 5 вимагає, щоб заарештована особа негайно постала перед суддею або судовою посадовою особою з тим, щоб дістати можливість виявити будь-які ознаки жорстокого поводження, а також звести до мінімуму будь-яке необґрунтоване втручання в особисту свободу.

Хоча негайність належить оцінювати в кожній конкретній справі з урахуванням її не дає змоги тлумачити його надто гнучко, бо інакше процесуальні гарантії були б серйозно послаблені на шкоду особі і виникала б небезпека ослаблення самої суті того права, яке це положення захищає…

66. … заявник постав перед суддею через три дні і двадцять три години після свого арешту… За таких обставин, це не видається негайним. Він був заарештований за обвинуваченням у скоєнні дрібного, ненасильницького правопорушення.

Він вже провів був двадцять чотири години під вартою, коли поліція порушила перед прокурором, у віданні якого перебувала ця заявника.

Користуючись своїми повноваженнями …,прокурор постановив затримати заявника ще на сімдесят дві години, не наводячи жодних мотивів, чому він вважає це за потрібне, за винятком стереотипного формулювання про наявність ризику переховування від слідства чи скоєння нових правопорушень.

При цьому не видається, що, продовжуючи в такий спосіб термін тримання заявника під вартою, прокурор вжив належних заходів на забезпечення негайного припровадження останнього до судді, як це передбачає згадана вище норма… Замість цього, питання запропонували на розгляд Плевенського окружного суду в найостанніший момент, коли сімдесят дві години вже майже закінчувалися… Суд не бачить жодних особливих труднощів чи виняткових обставин, які завадили б представникам влади припровадити заявника до судді набагато раніше… Це було особливо важливо, з огляду на сумнівні правові підстави для позбавлення його волі.

67. Отже, було порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

Як бачимо з наведених рішень Європейського суду з прав людини, сторона обвинувачення має звернутись до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу як тільки буде існувати така можливість і без будь-яких затримок.

На практиці ж дуже часто сторона обвинувачення навмисно максимально відтягує таке звернення та використовує затримання щоб зламати волю затриманого та провести з ним максимальну кількість слідчих дій, не давши стороні захисту виважено визначитись з правовою позицією та тактикою захисту.

В Кримінальному процесуальному кодексі України є ще одна норма, покликана пришвидшити судову перевірку законності затримання без рішення слідчого судді – частина 3 статті 278.

Відповідно до неї у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

Саме ця норма часто порушується органами досудового слідства і адвокатам слід приділяти цьому належну увагу.

Тепер щодо контролю за дотриманням строків затримання.

Найперше, з чого потрібно починати – це встановити час затримання. Адже фактичний час затримання і час затримання, що вказаний в протоколі затримання (не плутати з часом складання протоколу), можуть сильно різнитись.

Підтвердити час фактичного затримання можливо поясненнями свідків, відеозаписами з камер спостереження, протоколами слідчих дій з участю затриманого та тому подібним.

Звичайно, далеко не завжди це можливо, але якщо можливість все ж є, то нею варто скористатись.

Встановивши факт порушення строків затримання необхідно без зволікань відреагувати.

Найперше, що я пропоную робити – це звертатись з письмовими заявами або клопотаннями до слідчого, процесуального прокурора з вимогою звільнити затриману особу з-під варти.

Далі необхідно звертатись зі скаргою до слідчого судді відповідно до вимог статті 206 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Досить часто трапляється так, що затримує особу слідчий в одному адміністративному районі та утримується вона в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), який знаходиться за межами цього району. Але знаходиться вона там лише вночі, а вдень з нею активно «працює» слідчий за місцем свого знаходження.

Тому ідеальним варіантом буде подача скарг до суду за місцем знаходження органу досудового слідства та до суду за місцем знаходження ІТТ.

Але якщо такої можливості немає (значна відстань, обмеженість в часі), то, з огляду на вимоги частини 4 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України, таку скаргу слід подавати до того суду, де буде розглядатись клопотання про обрання запобіжного заходу.

В тому випадку, якщо сторона обвинувачення не доведе не перевищення граничного строку тримання під вартою, слідчий суддя зобов’язаний звільнити затриману особу. 

Источник: https://blog.liga.net/user/gnikshov/article/22889

Затримання

Будь-який громадянин України, як і багатьох інших країн світу, навіть найбільш законослухняний, не застрахований від затримання правоохоронними органами.

Досить часто це стосується успішних людей, які ведуть свій власний бізнес, а також осіб, відомих у певній сфері діяльності та не обділених увагою мас-медіа.

Відомі та успішні люди можуть стати предметом заздрощів недоброзичливих осіб, які здатні безпідставно звинуватити людину у скоєнні злочину.

Інколи так можуть поступити і непорядні конкуренти – щоб позбутися того, хто перешкоджає розвитку власного бізнесу.

Однак, буває і таке, що успішний бізнесмен сам, свідомо чи несвідомо, припускається помилки – чи у веденні справ, чи у виплаті податків. Тоді він може бути затриманим у зв’язку зі звинуваченням у порушенні закону.

Незалежно від того, чи у правоохоронних органів є законні підстави для затримання, чи звинувачення безпідставні – особі, яка може бути затриманою, варто знати певні правила і свої права під час затримання. Знання таких правил може вберегти вас від зайвих неприємностей і дасть змогу відстояти себе у спірній ситуації.

Що варто знати про затримання

Найважливіший момент при затриманні – це те, що Ви можете вважати себе затриманим з тієї миті, коли не можете за своєю волею покинути певне приміщення або ж відійти від уповноваженої службової особи.

See also:  Притягнути законника до дисциплінарної відповідальності стане простіше, також скоротяться строки розгляду

Згідно статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, без ухвали слідчого судді або суду, затримання може відбутися лише у наступних випадках:

  1. якщо особу, яку затримують, застали безпосередньо під час скоєння нею злочину. Якщо особу застали при вчиненні замаху на злочин, це теж є підставою для її затримання буз ухвали суду.
  2. якщо свідки скоєного злочину, або потерпілий, або ж ознаки на місці злочину, а також на одязі та тілі підозрюваного вказують на те, що саме він скоїв цей злочин.
  3. якщо є обґрунтовані підстави вважати, підозрюваний у вчиненні тяжкого або ж особливо тяжкого корупційного злочину має намір втекти з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В інших випадках для затримання правоохоронні органи мають представити ухвалу слідчого судді щодо затримання підозрюваного.

Важливо знати:

  • при затриманні уповноважена службова особа зобов’язана чітко пояснити причини затримання;
  • протягом 2-х годин про арешт мають бути повідомлені родичі або представник затриманої особи;
  • після затримання і до початку першого допиту затриманий має право поговорити зі своїм захисником наодинці;
  • протягом 60 годин від моменту затримання має бути подано клопотання про обрання запобіжного заходу. Це клопотання суд повинен розглянути протягом 12 годин. Якщо цього не відбулося – затриманого повинні звільнити з-під варти через 72 години після затримання.

Пам’ятайте про презумпцію невинуватості!

Згідно ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України «Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини», затримана особа не повинна доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Навпаки, правоохоронні органи мають довести факт винуватості затриманого.

Якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість затриманої особи у скоєнні злочину, така особа має бути виправдана.

Ця ж стаття говорить про те, що поки вина обвинуваченого не доведена і не винесено обвинувальний вирок суду, поводження із затриманим має бути відповідним до поводження з невинуватою особою. Інше поводження порушує права затриманого!

Правила поводження при затриманні

Однак, незважаючи на те, що КПК України захищає права затриманої особи, на жаль, усе ще зустрічаються випадки порушення цих прав під час затримання. Тому, якщо Вас затримали, незважаючи на те, винуваті Ви у вчиненні кримінального правопорушення, чи ні, дотримуйтеся наступних правил:

  • не опирайтеся правоохоронним органам, адже Ви можете бути затримані за вчинення опору;
  • поводьтеся спокійно і намагайтеся менше розповідати;
  • вимагайте надання Вам захисника і до його прибуття не давайте ніяких показань. Найкраще вимагати надання захисника у письмовому вигляді;
  • вимагайте також, щоб про Ваше затриманні були повідомлені Ваші родичі. До повідомлення рідних також не слід давати показань і підписувати будь-які документи;
  • коли Вам буде надано можливість поговорити з рідними або захисником по телефону, будьте обережні у висловлюваннях і не перераховуйте деталей події, оскільки телефон, по якому Ви будете говорити, може прослуховуватись;
  • якщо Вам пропонують підписати будь-які кримінально процесуальні документи (наприклад, протокол допиту підозрюваного тощо), уважно прочитайте документ. Якщо Ви не розумієте певних пунктів – попросіть роз’яснити Вам їх. Не підписуйте того, чого Ви не розумієте або з чим Ви не згідні!
  • якщо Ви були травмовані під час затримання представниками правоохоронних органів, вимагайте надати вам медичну допомогу і зафіксувати травми у медичному закладі.

Подальші дії після затримання і висунення звинувачення

Згідно ст. 40 КПК України, відповідальність за законність та своєчасність подальших процесуальних дій, які здійснюються після затримання, несе слідчий органу досудового розслідування.

Він же відповідає за своєчасне виконання усіх таких дій. Слідчий відповідає за проведення розслідування по справі, надання доручень щодо проведення певних слідчих дій оперативним підрозділам.

Слідчий також виконує письмові вказівки прокурора по даній справі.

Результатом розслідування, яке здійснюється під керівництвом слідчого, є обвинувальний акт або рішення про закриття кримінального провадження за наявності відповідних підстав.

Затримання з метою приводу

Згідно ст.ст. 189 та 190 КПК України, затримання підозрюваного з метою приводу його в суд здійснюється також за умови наявності ухвали слідчого судді. Суддя надає таку ухвалу, коли наявні підстави для утримування обвинуваченого під вартою, і за наступних умов:

  • якщо підозрюваний не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, суду і суддя не був попереджений про поважні причини, через які він не прибув;
  • якщо є підстави, які вказують на те, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування;
  • якщо попередня ухвала про привід не була виконана.

На відміну від ухвали про затримання, ухвала про затримання з метою приводу зберігає чинність лише протягом 36 годин. Не пізніше 36 годин від моменту затримання підозрюваного, він має бути доставлений до слідчого судді або ж звільнений з-під варти.

Оскарження незаконного затримання

Оскарження незаконного затримання особи є засобом забезпечення прав людини. Якщо затримання відбулося безпідставно або з порушенням інтересів підозрюваного, затриманий має право подати скаргу.

Оскарження характеризується наступними особливостями:

  • подається у вільній формі – не існує встановленої чи затвердженої форми скарги;
  • підозрюваний не може бути переслідуваний за подання скарги;
  • рішення по оскарженню не може залежати від факту подання скарги.

Скаргу щодо незаконності затримання розглядає слідчий суддя районного суду, у територіальній підсудності котрого знаходиться орган, в якому утримується затриманий або ж слідчий суддя одночасно з розглядом клопотання про обрання запобіжного заходу. Якщо скаргу задоволено і затримання визнано незаконним, обвинуваченого мають негайно звільнити з-під варти.

Затримання підозрюваного свідками злочину

Будь-яка людина може попасти в ситуацію, коли вона стає свідком злочину, або ж сама виявляється потерпілою особою при скоєнні злочину. В таких випадках громадяни мають право самостійно затримати злочинця до прибуття поліції, або затримати і відвести у найближче відділення поліції. Однак, варто знати, які дії в такому випадку є правомірними.

Отже, в якому випадку Ви можете затримати підозрюваного у скоєнні злочину і як це зробити юридично грамотно і без ризику для себе?

Потрібно врахувати наступні нюанси:

  • затримати людину Ви можете тільки в тому випадку, якщо нею дійсно був скоєний злочин або замах на злочин, наприклад, якщо затриманий посягав на життя чи здоров’я іншої людини, або її майно – тобто була здійснена крадіжка або пограбування тощо;
  • якщо свідки затримали підозрювану особу без підстави, тобто якщо злочин не був скоєний і не було замаху на нього – затримання вважається незаконним. За такі незаконні дії особи, які вчинили їх, можуть будуть притягнені до відповідальності згідно ст. 146 КК України (позбавлення свободи або викрадення особи);
  • метою затримання підозрюваного може бути лише подальше передання його правоохоронним органам. Якщо затримання здійснено з метою самосуду – такі дії вважаються неправомірними, і особи, які вчинили їх, будуть притягнені до кримінальної відповідальності;
  • при затриманні підозрюваного він може чинити опір і намагатися втекти з місця злочину. В таких випадках особи, які затримують злочинця, можуть вдатися до заподіяння йому фізичної шкоди. В багатьох випадках це є цілком логічним, особливо, якщо скоєний злочин був важким і стосувався посягань на життя іншої людини (наприклад, вбивство або замах на вбивство), або якщо злочинець чинить опір і це загрожує життю чи здоров’ю свідків. Однак, слід пам’ятати, що фізична шкода, заподіяна затриманому, має бути співрозмірною із скоєним ним злочином. Тобто нанесення тяжких тілесних ушкоджень буде недопустимим при затриманні дрібного правопорушника, але цілком правомірним при затриманні вбивці або учасника бандитського нападу. Однак, якщо свідки перебувають у програшному становищі у порівнянні із злочинцем (наприклад, він озброєний), і розуміють, що затримати його зможуть лише у випадку завдання йому тяжкої шкоди, такі дії будуть визнані правомірними.

Після знешкодження і затримання злочинця, його слід якнайшвидше передати представникам правоохоронних органів. Утримування підозрюваного довше, ніж це необхідно, щоб передати його органам влади, вважається неправомірним.

Адвокатське об’єднання Бачинський, Коломієць та партнери – на сторожі ваших інтересів

Спеціалісти, які працюють в Адвокатському об’єднанні Бачинський, Коломієць та партнери, готові представляти та захищати інтереси своїх клієнтів у найважчих ситуаціях.

Якщо Вас затримали безпідставно, якщо Ви стали жертвою помилки у слідстві, якщо Ваші права порушено – наші адвокати зроблять все можливе, щоб відстояти Ваші інтереси і добитися звільнення незаконно затриманої людини.

Також ми маємо досвід у поданні заяв до Європейського суду з прав людини у кримінальній справі, тому, у разі порушення Ваших прав ми допоможемо із поданням такої заяви.

Після укладання договору про надання правової допомоги у кримінальній справі  адвокати нашого об’єднання беруть на себе зобов’язання задіяти передбачені КПК України методи кримінально-правового захисту та засоби, які дозволять спростувати обвинувачення, або пом’якшити чи повністю виключити кримінальну відповідальність.

Крім цього, адвокати нашого об’єднання мають великий досвід у роботі в рамках кримінального провадження. У випадку затримання – подзвоніть нам і ми подбаємо про те, щоб повернути Вам свободу.

Источник: https://juresprudency.com.ua/zatrymannya/

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*