Новий закон про концесію: чого очікувати інвесторам

До кінця 2019 року в Україні планують ухвалити новий закон про концесію — форму державно-приватного партнерства, яка дозволяє інвестору вкладати кошти й управляти компаніями та активами, а країні — лишати всі ці об'єкти у своїй власності. Навіщо українським підприємствам концесія — Громадське дізнавалося в Миколаєві.

«Ольвія»: не тільки , а й успішна

Миколаїв, обласний центр на півдні України, традиційно називають «містом корабелів». І, відповідно, й містом портів. Тут їх п’ять, але тільки один — «Стивідорна компанія Ольвія» — в державній власності. І це підприємство може одним із перших потрапити під проект концесії в Україні за новими правилами.

Порт розташувався на північній частині Дніпро-Бузького лиману й займає площу в 179 гектарів. Для порівняння, на території «Ольвії» могло б без проблем поміститися 220 футбольних полів.

Через «Ольвію» здебільшого перевантажують зерно, глину, метал, деревину й щепу. Також звідси йдуть спецвантажі. Наприклад, саме з «Ольвії» ракети-носії «Південмаша» відправили на запуск у США.

Останні 5 років підприємство працює майже на межі потужностей — переправляє близько 2,5 мільйонів тонн вантажів протягом року.

А торік компанія встановила рекорд, переваливши понад 2 мільйони 510 тисяч тонн товарів. Позаторік вони отримали 15,4 мільйона доларів доходу й мали рентабельність у 45%.

Зароблені кошти пускають на розвиток порту, наприклад, уже кілька років тут повністю електронний документообіг.

Отже, навіщо цьому підприємству, яке нині розвивається, отримує прибутки й працює на повну потужність, концесія?

Морський порт «Ольвія», Миколаїв, 19 жовтня 2018 року Анастасія Іванцова/Громадське

У ногу з часом

Про концесію на цьому підприємстві говорять іще від 2013 року. Та лише тепер, коли закон уже проголосували у Верховній Раді в першому читанні, перспективи концесії для «Ольвії» стали зрозумілими. В.

о. директора Руслан Олейник пояснює: своїми силами компанія далі розвиватися не зможе, а без цього розвитку їх швидко посунуть на лави запасних менші, але оперативніші в управлінні приватні компанії.

«Ми чітко розуміємо, що серед усіх портів Миколаєва — ми єдиний державний стивідор. З тим, що нас оточують лише приватні компанії, нам, звісно, треба змінюватися й ставати гнучкішими. А державне управління такої маневреності не дає», — каже Олейник.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи існує морська блокада Азову?

Тож, поки підприємство на піку свого розвитку, його можна вигідно презентувати інвестору. Для порту в проектному офісі Міністерства інфраструктури разом з міжнародними партнерами написали концесійний проект.

Майбутньому інвесторові пропонують усе підприємство на 7 причалів з можливістю збудувати новий перевалочний зерновий пункт на 2 мільйони тонн — таким чином потужність усього порту збільшиться майже вдвічі, до 4,5 мільйонів тонн.

І все це зі стабільною виручкою від 15 до 21 мільйона доларів та середньою рентабельністю у 45%.

За користування портом інвестор повинен платити державі мінімум 87 мільйонів гривень пені на рік. Це стартовий обсяг концесійної плати, вона може збільшуватися під час торгів за підприємство. Тож керівник компанії вірить, що від концесії їхнього порту держбюджет отримуватиме від 100 мільйонів гривень пені.

Нині «Ольвією» уже цікавляться кілька підприємств — серед них один із найбільших українських сільськогосподарських експортерів «Нібулон» і китайський портовий оператор China Harbour.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Катарські інвестори мають намір взяти участь у концесії двох українських портів

В.о. директора стивідорної компанії «Ольвія» Руслан Олейник, Миколаїв, 19 жовтня 2018 року Дмитро Русанов/Громадське

Концесія для людей

Отже, інвестор отримає порт з усіма його активами й прибутками. Натомість платитиме державі пеню, податки, вкладатиме гроші в інфраструктуру. Але що з того отримають працівники порту?

Сьогодні в порту працюють 670 людей. Для них у концесійному проекті прописані окремі умови. Майбутній інвестор зобов'язується не звільняти їх протягом 5 років, не зменшувати заробітну плату, а індексувати її відповідно до інфляції протягом 3 років. До слова, в «Ольвії» кажуть, що впродовж 2018 року середня зарплата одного штатного працівника склала майже 15,5 тисяч гривень.

А оскільки концесіонер будуватиме в порту ще й нові об’єкти, адміністрація передбачає, що підприємству знадобляться нові працівники. Це піде на користь Миколаєву, вважає представник Офісу із залучення та підтримки інвестицій при Кабміні Дмитро Місюров.

«Це новий підхід до співробітників. Адже іноземні компанії, коли приходять сюди, приносять не лише капітал, а й корпоративну культуру. Тож це буде поштовхом для інших галузей — як економіки, так і культури, адже треба ж десь відпочивати тим же співробітникам», — каже представник UkraineInvest у південному регіоні Дмитро Місюров.

Морський порт «Ольвія», Миколаїв, 19 жовтня 2018 року Анастасія Іванцова/Громадське

Як працюватиме концесія

Ключові галузі, в яких можливі пілотні концесії, — це інфраструктура, енергетика, медицина, житлово-комунальний сектор. Порти «Ольвія», «Херсон» та «Чорноморськ» мають стати першими пілотами в Україні за новим законом.

В Офісі Національної інвестиційної ради пояснюють, що їх обрали через середній масштаб. Це дозволяє відкарбувати процедуру, щоб далі легше перейти до більших підприємств. Поза тим, ці об’єкти технічно готові до приходу концесіонера (відсутність поточних стосунків з інвесторами, договорів оренди, спільної діяльності), що дає можливість доволі швидко підготуватися.

«Для нас важливо дати старт концесіям, провести перші пілоти й зробити це бездоганно. Тому, на нашу думку, оптимальніше буде починати з невеликих об’єктів. Досвід пілотів дасть необхідну базу для того, щоб продовжувати на великих інфраструктурних та інших об’єктах», — розповідає представниця офісу Надія Казначеєва.

Водночас у Мінінфраструктури кажуть, що порти обрали як приклад бізнесу, де завдяки концесії можна буде зробити процеси прозорішими.

«Те, що всі порти, які є сьогодні в державній власності, справді є державними, — міф. Де-юре вони державні, де-факто — контролюються місцевими ділками, чиновниками, політиками. Концесія дасть змогу вивести в прозору й чесну площину взаємини між державою та бізнесом», — розповів Громадському міністр Володимир Омелян.

Новий закон про концесію вже проголосувати в першому читанні в парламенті, тепер він на доопрацюванні в комітетах. Документ замінить 4 чинні закони про концесію.

Заступник міністра економічного розвитку й торгівлі Михайло Тітарчук пояснив Громадському, що новий закон не вплине на вже підконцесійні підприємства.

«Договори концесії, укладені до набування чинності цим законом, є чинними до часу закінчення строку їхньої дії відповідно до умов зазначених договорів», — відзначив він. Тобто умови концесії, наприклад, шахт, які вже перебувають у концесії в холдингу ДТЕК, не зміняться щонайменше ще 30 років.

Та щоб новий закон запрацював на повну потужність, уряду доведеться запропонувати зміни до 35 законів. Значна частина пов’язана із земельними питаннями. Наприклад, щоб можна було будувати дорогу в кількох областях, де земля належить різним громадам.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Державно-приватне партнерство: 5 цифр про концесію

Морський порт «Ольвія», Миколаїв, 19 жовтня 2018 року Дмитро Русанов/Громадське

У Національній інвестиційній раді при президенті України визнають: нинішні закони виявилися недієвими. Адже за всі роки незалежності в управління у формі концесії перейшли півтори сотні українських підприємств, водночас у Фонді держмайна кажуть, що частина цих договорів уже не діє. Майже всі — комунальні.

В Україні близько 3 тисяч державних підприємств, більшість із яких неприбуткові та неефективні з позиції менеджменту, й бодай частину із них можна якщо не приватизувати, то віддати в концесію.

В Офісі Національної інвестиційної ради розповідають, що підготовка до передачі цих підприємств у концесію технічно схожа на підготовку до приватизації. Здійснюватимуться фінансовий аудит, інвентаризація, оцінка майна, приведення кількості персоналу до ринкового рівня, впорядкування земельних відносин, наведення ладу в юридичних питаннях.

Коли розпочинається підготовка до передачі в концесію, готують техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). Наразі підготовка проектів відбувається за підтримки Міжнародної фінансової корпорації та Європейського банку реконструкції та розвитку.

Морський порт «Ольвія», Миколаїв, 19 жовтня 2018 року Дмитро Русанов/Громадське

Чи цікаві українські проекти іноземцям?

Українськими підконцесійними об’єктами, попри те, що закон іще не ухвалили, вже зацікавилися іноземні інвестори зі США, Китаю, країн ЄС, ОАЕ, Канади. Наприклад, один із перспективних концесійних проектів — порт «Чорноморськ» — може залучити світового оператора Hutchison Ports до оренди контейнерного термінала з подальшою концесією.

«В Україні 13 портів. Вони різні за призначенням, специфікою роботи та потенціалом. Але всі разом вони обслуговують у рази менше вантажу, ніж один контейнерний термінал Hutchison Ports у Роттердамі, до речі, найбільший в Європі. Hutchison Ports — світовий портовий оператор, який успішно працює на всіх континентах.

Він має 52 порти у 26 країнах, включно з Великою Британією, Австралією, Гонконгом, Китаєм, Аргентиною, ОАЕ тощо. Сумарний обіг складає понад 83 мільйони на рік. Компанії понад 50 років. Захід Hutchison Ports в Україну — це можливість створити надсучасний контейнерний термінал у порту «Чорноморськ», — розповідає Омелян.

See also:  Як посадити водія, розписано дуже добре. а коли водій не винен - законопроект

Наразі ж контейнерні потужності «Чорноморська» складають трохи понад 1,1 мільйона TEU, які сьогодні не використовуються вповні. Це пояснюється падінням транзитного вантажообігу контейнерів і зниженням покупної спроможності населення. У Мінінфраструктури вважають, що прихід іноземного інвестора відновить обіг у порту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Азовська криза: як Росія бере в лещата українське Приазов'я

Морський порт «Ольвія», Миколаїв, 19 жовтня 2018 року Дмитро Русанов/Громадське

Голова Офісу Національної інвестиційної ради Юлія Ковалів сподівається, що частка від приватизації та концесії українських підприємств найближчими роками буде не меншою, ніж 20-30% від загальних інвестицій в Україну.

Прибутки концесійних підприємств наразі прогнозувати не беруться. Але точно знають суми інвестицій, необхідних на порти «Ольвія» та «Херсон» — до 300 мільйонів доларів. І саме їх чекають від нового інвестора.

«Якщо закон ухвалять цього року, то перші конкурси можливі вже у 2019 році. Вартість угод залежить від якості підготовки об’єктів, але точно йдеться про сотні мільйонів доларів», — каже Ковалів.

Як це працює у світі?

Концесія використовується в усьому світі. Тільки в портовій галузі майже 83% державно-приватних партнерств — це концесія. А в Чилі концесійні дороги дозволили отримати державі 5 мільярдів доларів за 9 років.

За даними Світового банку, в країнах, що розвиваються, на частку концесій нині припадає до 70% контрактів, які держава укладає у сфері транспортної інфраструктури (залізничні й автомобільні дороги, морські та аеропорти, вокзали). На сьогодні концесійні договори укладаються в чотирьох десятках країн.

В Офісі Національної інвестиційної ради наводять приклад, на який можна орієнтуватися — аеропорт імені Ніколи Тесли в Белграді, який цьогоріч узяла в концесію французька корпорація Vinci.

Сумарний обсяг інвестицій складе понад 1,3 мільярда євро, причому стартовий платіж у державний бюджет — це 501 мільйон, і ще 878 мільйонів — інвестиційні зобов’язання концесіонера, або кошти, які Vinci повинні вкласти в інфраструктуру аеропорту впродовж 25 років.

Радником у цій угоді виступала компанія Lazard, один зі світових лідерів у сфері фінансового консалтингу та управління активами.

Утім, не всюди концесія спрацьовує. У Болівії концесія водоканалу призвела до зростання рахунків на 20 доларів при середньому доході сімей у 100. У Мексиці концесійні дороги також не стали панацеєю та спричинили різке подорожчання вартості проїзду.

До таких результатів призвело кілька факторів: надто короткий термін концесії — 8 років, непрозорість умов та управління процесами.

Однак у Світовому банку кажуть — щоб держава успішно завершила концесійний проект, потрібне хороше законодавство, стратегія, розподіл ризиків і реалістичні розрахунки грошових надходжень та витрат.

Якщо новий закон усе ж ухвалять, це щонайменше стане першою умовою для успіху.

Більше про:Вакцина від коронавірусу ймовірно готова: у Європі вже замовили 400 млн доз9 загиблих та понад 100 постраждалих — у Китаї на дорозі вибухнув бензовозПід Києвом з’явиться лавандове поле В ЄС зафіксували рекордний спад промвиробництва за останні 25 роківВ Україні посилили контроль за дотриманням карантину, аби стримати поширення COVID-19У ЗСУ за добу виявили майже 20 нових випадків COVID-19, сімох госпіталізувалиКоли проводити ЗНО цього року вирішуватимуть через тиждень — ЛяшкоSpaceX відправила у космос ще 58 інтернет-супутників Starlink. На орбіті Землі вже 538 супутниківСкромно, без сім’ї, але з музикою: у Лондоні відбувся парад до дня народження королеви Єлизавети IIЗа порушення карантину загалом оштрафували на 4,5 млн грн — Нацполіція

Источник: https://hromadske.ua/posts/persha-v-ukrayini-koncesiya

Новий закон про концесію: які зміни чекають на дпп – bachynskyy

Державно-приватне партнерство – один з найбільш перспективних способів залучення інвестицій у розвиток економіки України. Доволі часто співпраця у рамках ДПП здійснюється у формі концесії, за якою приватний інвестор отримує можливість вкладати кошти у розвиток об’єктів інфраструктури, переданих йому в управління, та отримувати частину прибутку від їх діяльності.

Досить довгий час законодавство України у сфері концесії залишалося застарілим, недосконалим та неузгодженим, зважаючи на що концесія не користувалася попитом ні серед потенційних інвесторів, ні серед органів державної влади та місцевого самоврядування.

Однак, 3 жовтня 2019 року Верховна рада нарешті зробила великий крок вперед у розвитку ДПП в Україні та прийняла новий Закон № 155-ІХ «Про концесію». 18 жовтня Закон було підписано Президентом, а вже 20 жовтня його положення вступили в силу.

Закон визначає концесію як форму державно-приватного партнерства, за якої держава, в порядку та на умовах, передбачених концесійним договором, передає інвестору право на:

  • створення, будівництво або управління об’єктом концесії;
  • надання суспільно значимих послуг.

При цьому, переважна частина операційного ризику, який охоплює ризик попиту і ризик пропозиції, покладається на концесіонера.

Які ж новації передбачає прийнятий Закон України «Про концесію»?

Зміна порядку проведення конкурсу з визначення концесіонера

Перш за все, закон змінює порядок визначення приватного партнера, тобто концесіонера. Так, відтепер для визначення концесіонера існує 3 основних способи:

  • Концесійний конкурс;
  • Конкурентний діалог;
  • Прямі переговори з орендарем держмайна.

При цьому, проведення концесійного конкурсу або конкурентного діалогу може відбуватися в електронній торговій системі по типу Prozorro на конкурентних засадах, що збільшує рівень відкритості конкурсу. Для кожного із способів визначення концесіонера встановлена окрема деталізована процедура, передбачені жорсткі строки щодо етапів її реалізації.

Зміна строків укладення концесійного договору

За новим законом концесійний договір укладається на строк, який не може бути меншим 5 років та більшим 50 років. Водночас, строк концесійного договору щодо будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг має становити не менше 10 років.

Обмеження щодо концесіонерів

Новий закон передбачає, що концесіонером за договором концесії є лише юридична особа-резидент, тоді як згідно зі старим законом концесіонером міг бути будь-який суб’єкт господарювання, резидент або нерезидент.

Можливість передавати в заставу майнові права, що випливають з договору концесії

Майнові права концесіонера, які виникають в результаті укладення концесійного договору, за погодженням з концесієдавцем, можуть бути предметом застави, за умови, що інше не встановлено концесійним договором.

Передача майнових прав у заставу можлива виключно у випадку передачі в заставу всього комплексу прав концесіонера, що випливають із концесійного договору.

Звернення стягнення на предмет застави в такому разі здійснюється виключно шляхом заміни концесіонера.

Закріплення права на заміну концесіонера

Новий закон передбачає можливість заміни концесіонера на іншого концесіонера або за ініціативою концесієдавця (у разі істотного порушення концесіонером умов договору), або ж за ініціативою кредитора концесіонера (в порядку звернення стягнення на майнові права концесіонера, що випливають із концесійного договору, які передавалися в заставу).

Порядок та умови заміни концесіонера визначаються прямим договором, який укладається між концесієдавцем, концесіонером та кредитором(кредиторами) не пізніше 180 робочих днів з дня укладення концесійного договору.

Новий концесіонер повинен відповідати критеріям відбору, які встановлені конкурсною документацією. У разі заміни концесіонера відбувається заміна сторони в договорі концесії.

Державна підтримка концесіонера

Закон «Про концесію» передбачає державну підтримку концесіонера, яка може надаватися в один з таких способів:

  • виплати плати за експлуатаційну готовність;
  • придбання концесієдавцем певного обсягу товарів, робіт чи послуг, що виробляються або надаються концесіонером відповідно до концесійного договору;
  • постачання концесіонеру товарів (робіт, послуг), необхідних для виконання концесійного договору;
  • будівництва об’єктів суміжної інфраструктури, які не є об’єктами концесії, але необхідні для виконання концесійного договору.

Водночас, закон встановлює гарантії прав суб’єктів концесійної діяльності, особливості концесії на ринках, що перебувають у стані природної монополії, а також щодо будівництва та експлуатації автомобільних доріг.

Крім цього новий закон:

  • встановлює чітку процедуру ініціювання та прийняття рішення щодо здійснення ДПП, яка узгоджується із Законом України «Про державно-приватне партнерство»;
  • розширює перелік істотних умов договору концесії;
  • передбачає можливість передачі вирішення спорів, які виникають у зв’язку з виконанням концесійного договору, до міжнародного комерційного або арбітражу;
  • встановлює відповідальність концесіонера за дії залучених субпідрядників;
  • передбачає можливість концесіонера відмовитися від договору концесії у випадку, якщо він протягом одного року з дня укладення концесійного договору з вини концесієдавця не набуде права оренди земельної ділянки, необхідної для реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії;
  • спрощує процедуру виділення земельних ділянок для проектів ДПП у формі концесії;
  • розширює перелік видів концесійних платежів.

Закон «Про концесію» розроблявся із врахуванням норм та стандартів європейського законодавства, тому, безумовно, його прийняття має велике значення для розвитку сфери ДПП в Україні.

Очікується, що Закон дозволить залучити як вітчизняних, так і іноземних інвесторів до розбудови інфраструктури України на взаємовигідних умовах для усіх сторін концесійного договору.

Источник: https://legalaid.ua/ua/article/novyj-zakon-pro-konczesiyu-yaki-zminy-chekayut-na-dpp/

Концесія по-новому в Україні. Порти, вокзали, дороги. З чого почнемо?

Прем'єр-міністр Олексій Гончарук оцінив прийняття нового Закону про концесію як перемогу для економіки України. Прем'єр очікує залучення стратегічного інвестора в об'єкти інфраструктури, на модернізацію яких не вистачає бюджетних коштів, а саме: дороги, мости, порти, а також лікарні, школи, дитячі садочки тощо.

See also:  Еспл: якщо всу виходить за межі повноважень, що передбачені процесуальним законом, це є порушення конвенції!

Давайте розбиратись, що концесія по-новому зможе дати для економіки України.

Дійсно, залучення приватного капіталу інвестора для модернізації об'єктів інфраструктури — це ефективна світова практика взаємовигідного співробітництва між бізнесом та державою. Оскільки найчастіше виключно за державні кошти модернізувати інфраструктуру під сучасні запити суспільства просто неможливо.

Механізм в загальному виглядає наступним чином. Інвестор бере на себе зобов’язання побудувати новий або модернізувати (реконструювати) існуючий об'єкт інфраструктури (морський порт, дорогу, вокзал, тощо).

Одночасно інвестор отримує від держави ексклюзивне право певний обмежений проміжок часу вести бізнес-діяльність на такому об'єкті інфраструктури та отримувати прибуток від його діяльності. Це і є майбутній заробіток інвестора.

Крім того, держава отримує концесійні платежі, які зобов’язаний сплачувати інвестор. Такі платежі можуть бути фіксованими або ж відсотком від прибутку.

Тобто, інвестор спочатку вкладає грошові кошти в побудову чи модернізацію об'єкту інфраструктури, а потім отримує прибуток від тимчасової експлуатації. При цьому модернізований об'єкт інфраструктури залишається у власності держави і після закінчення строку концесії повертається державі.

Ідея концесії для України не є новаторською, вона як інструмент для залучення інвестицій існує в національному законодавстві вже достатньо давно. Існує, але не працює. Не працює в основному через складність та незрозумілість механізмів для інвестора.

Новий закон декларує запровадження найкращого світового досвіду, ліквідацію застарілих та неузгоджених норм. А тому очікується, що масштабним концесійним проектам бути в України.

Урядом анонсовано, що першими двома з багатьох об'єктів для концесії будуть морські порти в Херсоні та Миколаєві.

При цьому урядом анонсовано, що першими двома з багатьох об'єктів для концесії будуть морські порти в Херсоні та Миколаєві. По вказаним портам вже оголошено конкурс. Планується залучення інвестицій в розмірі майже 20 млрд грн та збільшення надходжень до бюджету близько 70 млрд грн.

Також активно обговорюється передача у концесію залізничних вокзалів в Україні. Так, експерти Світового банку мають розглянути можливість реалізації концесійних проектів по залізничним вокзалам Харкова, Дніпра, Вінниці, Запоріжжя, Івано-Франківська, Хмельницького та Миколаєва.

Крім того, розповсюдженою є світова практика про передачу у концесію автомобільних доріг та, як наслідок, будівництво платних доріг. Однак поки що ці проекти предметно активно не обговорюються.

Сама по собі ідея концесії надзвичайно прогресивна. Всі підводні камені криються безпосередньо під час проведення конкурсної процедури та в самих концесійних договорах. А тому для того, щоб концесія не перетворилась в розкрадання державного майна, громадський контроль при передачі в концесію вже конкретних об'єктів інфраструктури має відігравати надзвичайно важливу роль.

Источник: https://nv.ua/ukr/biz/experts/noviy-zakon-porti-vokzali-dorogi-chi-dozvolit-koncesiya-zaluchiti-investoriv-v-infrastrukturu-50051935.html

Приватизація, оренда, концесія. Що нового?

Майже 2 місяці роботи нового Кабінету міністрів та Верховної Ради. За цей час ми стали свідками безпрецедентної активності уряду і парламенту, яку, з легкої руки журналістів, названо «турборежимом».

В першу чергу нас цікавлять законодавчі ініціативи, які мають відношення до транспорту та інфраструктури.

Умовно, такі ініціативи можна розділити на реформи відповідних галузей, метою яких є зміна правил гри на існуючих монопольних та конкурентних ринках, та удосконалення інвестиційних інструментів, направлених на залучення приватного капіталу.

І якщо реформування портового сектору, залізниці і внутрішніх водних шляхів ще знаходяться на різних стадіях нормотворчого процесу, то інвестиційний напрямок було швидко реалізовано шляхом прийняття законів у сфері оренди, концесії та приватизації.

Приватизація

Зміна приватизаційних правил та процедур відбулася за часів попередньої влади, яка пов'язувала зрив планів приватизації з недосконалим приватизаційним законодавством. Однак, прийняття на початку 2018 року нової редакції базового закону, не принесло очікуваних результатів.

Розуміючи, що “ключі від скриньки” закопані набагато глибше, нова влада вдалася до безпрецедентних кроків, які мали б відкрити державні засіки для приватних інвесторів.

Віддамо належне, прийняття Закону України “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” (Закон про скасування переліку) є однією з найголовніших подій у сфері приватизації за весь час її існування.

Переліки об'єктів, що не підлягають приватизації скасовано. Отже, всі державні стивідорні компанії, а також інші пов'язані з портами, підприємства, такі як Азовський судноремонтний завод, є потенційними об'єктами приватизації. Прихильників тотальної приватизації у новій владі достатньо.

Однак, останні публічні заяви міністра інфраструктури стосовно вибору інвестиційних інструментів в портах, засвідчують надання переваги концесії. Очевидно, що питання залишатиметься відкритим, доки з цього приводу не буде прийнято рішення на вищому рівні.

Залишається сподіватися, що таке рішення буде прийнято з урахуванням очікуваної портової реформи, що передбачає імплементацію моделі Landlord Port.

Поряд із підприємствами портового сектору, до об'єктів приватизації теоретично можуть потрапити підприємства «Укрзалізниці», що не пов'язані з утриманням стратегічної інфраструктури. Цей процес може затягнутися, оскільки потребуватиме прийняття додаткових рішень на рівні законів.

На жаль, попередній аналіз Закону про скасування переліку та усіх пов'язаних з ним супровідних документів лише частково формують уявлення подальших кроків влади. Зокрема, Закон про скасування переліку, утворює певну плутанину в частині застосування законодавства про приватизацію.

З однієї сторони, перелік об'єктів, що не підлягають приватизації скасовано, з іншої, відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України “Про приватизацію державного та комунального майна” такий перелік має бути затверджений Верховною Радою за поданням уряду.

Тож виникає питання доцільності скасування переліку, а не його традиційного корегування.

Натомість, Закон про скасування переліку зобов'язує уряд протягом трьох місяців “розробити та подати на затвердження Верховній Раді України перелік акціонерних товариств, частка корпоративних прав, що належать державі, у статутних капіталах яких не може бути меншою ніж 50 відсотків + 1 акція, та акціонерних товариств, створених шляхом перетворення державних підприємств, частка корпоративних прав, що належать державі, у статутних капіталах яких не може бути меншою ніж 50 відсотків + 1 акція”. По-перше, з назв цих переліків не можливо встановити, чим вони відрізняються, по-друге, виникає питання – які підприємства-монополісти туди потраплять, Укрзалізниця, з огляду на останні заяви Євгена Кравцова стосовно IPO?

Також доцільно зауважити про інший, так би мовити, кумулятивний ефект від скасування переліку.

Відповідна норма Закону України “Про управління об'єктами державної власності” встановлює правило, за яким “нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження”. Отже, скасування переліку, надає можливість позбавитись від непрофільних активів, зокрема, в державних стивідорних компаніях, в процесі їх підготовки до концесійних проектів.

Оренда

Новий Закон “Про оренду державного і комунального майна” набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і вводиться в дію з 1 лютого 2020 року, крім норм, які стосуються функціонування електронної торгової системи (вводяться в дію з 1 жовтня 2020 року). Дія Закону обумовлюється необхідністю розробки низки підзаконних актів, а також програмного забезпечення для електронної системи торгів. Які ж головні новації Закону?

Електронна торгова система. Замість проведення конкурсу з оренди, Закон встановлює новий порядок передачі майна в оренду – продаж права оренди на електронному аукціоні. Цікаво, що об'єктом продажу також може бути право на продовження договору оренди, що викликає правову колізію зі ст.

777 Цивільного кодексу України, яка безальтернативно відносить можливість продовження найму (оренди) до переважних прав наймача (орендаря). Отже такий підхід порушує законні права існуючих орендарів, що в решті може викликати численні судові справи.

Без проведення аукціону допускається продовження договорів, що укладаються та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше.

Передача права на експлуатацію майна. В преамбулі Закону зазначено, що, окрім орендних відносин, Закон регулює відносини, пов'язані із передачею права на експлуатацію державного і комунального майна.

Слід зауважити, що термін “експлуатація майна” не визначений законами України.

Отже, незважаючи, на те, що Закон прямо передбачає, що не розповсюджується на концесійні відносини, виникає ризик неправильного тлумачення та застосування норм Закону до відносин, пов'язаних з проектами державно-приватного партнерства або надання послуги АМПУ з доступу до причалів.

Квота на передачу в оренду нерухомого майна. На відміну від попереднього закону, квота, за якою балансоутримувачі майна мають право виступати орендодавцями збільшується з 200 до 400 м2.

Також розширено перелік випадків, в яких балансоутримувач може виступати орендодавцем у випадку короткострокової оренди приміщень для цілей організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Участь Кабінету міністрів. Вперше, на рівні закону уряд визначається у якості суб'єкту орендних відносин. Окрім затвердження підзаконних актів, Кабінет Міністрів наділяється повноваженнями, що відносяться до повсякденної рутини, пов'язаної з орендою конкретних об'єктів.

See also:  Ухвали нового гпк та їх законна сила

Зокрема, уряд вирішуватиме питання про включення об'єктів до відповідних переліків, а також визначатиме додаткові умови оренди єдиних майнових комплексів тощо.

Такий підхід юридично закріплює політику, направлену на централізацію, тобто концентрацію владних повноважень на верхніх рівнях ієрархії органів виконавчої влади, та створює надмірну бюрократизацію орендної процедури.

Поліпшення орендованого майна. Базові правила не змінилися: від'ємні (відокремлювані) поліпшення залишаються власністю орендаря, а невід'ємні поліпшення, за умов наявності на них згоди орендодавця, підлягають відшкодуванню.

Вперше передбачається можливістьзарахування витрат на проведені поліпшення в рахунок орендної плати один раз протягом строку оренди.

Однак таке зарахування дозволяється лише щодо поліпшення майна, яке неможливо використовувати за призначенням через його незадовільний стан.

Законом також вводяться нові правила здійснення невід’ємних поліпшень: такі поліпшення можливі за згодою орендодавця, балансоутримувача та уповноваженого органу управління, якщо за розрахунками орендаря, підтвердженими висновком будівельної експертизи, його прогнозовані витрати на ремонт об'єкта оренди (за виключенням витрат щодо майна з незадовільним станом) становитимуть не менш як 25 відсотків ринкової вартості об'єкта оренди. Як вбачається такий підхід значним чином звужує можливості оренди в частині інвестицій у реконструкцію або модернізацію орендованого майна.

Поширення дії. Договори оренди, укладені до набрання чинності Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Однак, продовження таких договорів на старих умовах (тобто без проведення аукціону) буде діяти до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням про затвердження переліку підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню, або 1 липня 2020 року.

Концесія

Незважаючи на те, що новий концесійний закон прийнято в один день з законом про оренду, його не можна віднести до ініціатив нової влади. Вимучений і вистражданий, Закон “Про концесію” передусім є заслугою команди розробників, які працювали над законопроектом на протязі двох років.

До другого читання була включена вже традиційна для нової влади новація – електронна торгова система, яка може застосовуватися для визначення концесіонера. Надати оцінку переваг цієї процедури для цілей концесії неможливо.

Закон не містить необхідної деталізації, а лише передбачає, що порядок функціонування, випадки застосування електронної торгової системи та порядок проведення конкурсу в електронній торговій системі тощо, встановлюються Кабінетом міністрів.

Наразі можна лише констатувати, що в практиці розвинених країн визначення концесіонера за допомогою програмного забезпечення не зустрічається. Це український винахід, який потужно просувається IT-лобі. У будь-якому випадку, новий закон видався набагато гнучкішим за попередника та в цілому відповідає міжнародному досвіду у сфері державно-приватного партнерства.

Земельні відносини. Новий закон узгоджує процедури оформлення землі із концесійним законодавством і тим самим прискорює початок будівельних робіт.

Нова процедура передбачає можливість концесієдавця здійснити формування та оформлення земельних ділянок до моменту оголошення конкурсу, а також встановлює спрощену процедуру подальшого переоформлення права оренди на концесіонера.

Законом встановлений прямий причинно-наслідковий зв’язок між передачею майна в концесію та передачею земельної ділянки в оренду в трьохмісячний термін.

Закон також дає можливість концесіонеру здійснювати проектування без правовстановлюючих документів на землю. В цьому випадку достатньою підставою буде документ, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданий підприємству, яке є балансоутримувачем майна, що передається в концесію.

Децентралізація процедур. Закон направлений на спрощення процедур визначення концесієдавця та прийняття і погодження рішень про концесію.

Так, новацією закону є надання права не лише органам державної влади, але і державним підприємствам та акціонерним товариствам 100 відсотків акцій яких належить державі, виступати концесієдавцями державного майна.

При цьому, закон не передбачає необхідності затвердження Кабінетом Міністрів України переліку об’єктів державної власності, які можуть передаватись в концесію та визначати концесієдавця в кожному конкретному випадку.

Трансформація оренди в концесію. Закон надає можливість орендарям державного майна продовжити користування таким майном, але вже на умовах концесії. Доцільність такої норми пов'язана з наявністю істотних капітальних інвестицій в об’єкт оренди за деякими договорами, результатом якого є суттєва зміна об’єкта оренди, створення на його базі нового майна тощо.

Орендні відносини не дають достатніх правових інструментів для врегулювання вказаних питань, вирішення яких можливе лише в судовому порядку.

Закон передбачає, що за умови наявності діючого договору оренди, який було укладено до набуття чинності законом, орендар, який належним чином виконував свої обов’язки за договором оренди та має намір реалізувати інвестиційний проект на базі орендованого майна, може звернутись з пропозицією про здійснення державно-приватного партнерства на умовах концесії.

Строк дії договору концесії у такому випадку не може перевищувати строку, який залишився до терміну закінчення договору оренди і становить не менше 5 і не більше 50 років. Рішення про доцільність здійснення концесії та проведення прямих переговорів приймає безпосередньо Кабінет Міністрів України.

Важливим в застосуванні такого інструменту є те, що ініціювати вказаний процес може виключно орендар (приватний партнер). Держава не наділена повноваженнями ініціювати концесію щодо майна, яке вже обтяжена правами інших осіб, в даному випадку правами орендаря.

Заміна концесіонера та застава майнових прав. Однією із новел закону є можливість заміни концесіонера на будь-якій стадії концесійних відносин. Підставою для заміни концесіонера може бути істотне порушення умов договору концесії або звернення кредитора (в порядку звернення стягнення на передані в заставу майнові права, що випливають із концесійного договору).

Процедура заміни концесіонера може бути застосована виключно щодо тих договорів, за якими концесіонер залучав фінансування проекту та якщо це передбачено умовами концесійного договору.

Заміна концесіонера здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, новий концесіонер повинен відповідати тим критеріям попереднього відбору, на підставі яких було визначено попереднього концесіонера.

З цією новелою тісно пов’язана надана концесіонеру можливість застави майнових прав, що випливають із концесійного договору. В даному контексті варто звернути увагу на те, що застава майнових прав можлива виключно за умови передачі в заставу всього комплексу майнових прав. При цьому, звернення стягнення на предмет застави можливе лише шляхом заміни концесіонера.

Розпорядження майном об'єкту концесії. На відміну від діючого законодавства, концесіонер наділяється правом передавати частину майна, що входить до складу об’єкту концесії, в оренду. Дана опція є важливою для тих ситуацій, коли в складі об’єкту концесії наявне майно, яке на певному етапі концесійних відносин не задіяне у виробничій діяльності.

Проте, варто звернути увагу, що перспективність практичної реалізації наведеної  норми нівелюється іншим абзацом, який передбачає, що в такому випадку концесійний договір має містити вичерпний перелік майна, яке може передаватись в оренду та умови такої передачі.

Проблема полягає у тому, що не завжди на етапі укладення концесійного договору можливо встановити, яке майно, буде доцільним передати в оренду (враховуючи, максимальний строк концесії 50 років).

А якщо це можливо виявити на етапі укладення концесійного договору, то в чому сенс передачі такого майна в концесію? Більш того, таке майно може з’явитись (бути придбаним, збудованим тощо) на будь-якому етапі концесійних відносин.

Варто також звернути увагу і на деякі проблемні положення, закладені в Законі, зокрема, положення, які передбачаютьможливість зміни умов конкурсу після його оголошення – Закон закріплює право концесієдавця внести зміни до конкурсної документації.

При цьому він має право зробити це з власної ініціативи та/або ініціативи конкурсної комісії або за результатами звернень. Строк для внесення таких змін – не пізніше ніж за 45 днів до дати закінчення строку для подачі заявок чи конкурсних пропозицій.

В той же час частина 3 статті 8 закону містить дещо іншу норму, яка передбачає, що концесієдавець може внести до конкурсної документації лише надані конкурсною комісією зміни. І ці зміни стосуються лише конкурсних пропозицій. Тобто, існує колізія двох норм в частині ініціатора та об’єкту внесення змін до конкурсної документації.

  • В цілому, наявність такої норми породжує істотні ризики як для претендентів, так і для учасників конкурсу, оскільки:
  • – незважаючи на складну процедуру підготовки конкурсу та багаторівневі етапи погодження конкурсної документації, в даному випадку концесієдавець може змінити все одноосібно на етапі, коли конкурс вже оголошено, тобто зроблено публічну оферту до невизначеного кола осіб;
  • – суттєво зменшується строк підготовки документів, особливо конкурсних пропозицій (з 90 днів до 45 днів);

– не визначено, що саме може бути змінено, в результаті чого будь-які умови конкурсу, в тому числі фінансові та технічні характеристики проекту, можуть бути змінені в такому «простому» порядку. Єдине обмеження – зміни, що вносяться до конкурсної документації не можуть суперечити висновку за результатами аналізу ефективності.

Источник: https://cfts.org.ua/blogs/privatizatsiya_orenda_kontsesiya_scho_novogo__487

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*