Останні законодавчі нововведення щодо захисту прав інвесторів

ВЫПУСК №6 (ИЮНЬ, 2017)

Останні законодавчі нововведення щодо захисту прав інвесторівОдним із головних маркерів інвестиційної привабливості економіки будь-якої країни є питання захищеності прав іноземних інвесторів. Чим надійніший такий захист, тим простіше залучати до розбудови економіки зовнішні інвестиції, тим впевненіше почувається бізнес, у тому числі й локальний. Адже останній також часто у своїй роботі використовує запозичений капітал. Тож, чи насправді захищений інвестор в України? Які новації законодавства маємо щодо способів захисту прав інвестора? Ці й інші питання розглянемо в нашому матеріалі

Дмитро Троєкуров,

Poberezhnyuk & Partners Law group, партнер

Нині в Україні практично створено основи законодавчої бази, яка регулює діяльність іноземних інвесторів та механізм залучення іноземних інвестицій.

Станом натепер у нашій країні інвестиційна діяльність регулюється такими Законами України: «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про інститути спільного інвестування».

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект . Керуючись Законом України «Про режим іноземного інвестування», іноземними інвестиціями є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності згідно із законодавством України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Оскільки інвестиційна діяльність пов’язана з певним ризиком для іноземного інвестора, обсяг іноземних інвестицій значною мірою залежить від ефективності правових гарантій, передбачених у національному законодавстві.

З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Закон України «Про інвестиційну діяльність» у ст.

19 визначає державні гарантії захисту інвестицій як систему правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності й сплати ними податків, зборів (обов’язкових платежів).

Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій. Правові гарантії захисту іноземних інвестицій, відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування», поділяються на:

  • 1) гарантії від зміни законодавства;
  • 2) гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб;
  • 3) компенсації та відшкодування збитків іноземним інвесторам;
  • 4) гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності;
  • 5) гарантії переказу доходів, прибутків й інших сум у зв’язку з іноземними інвестиціями.

Іноземний інвестор хоче мати гарантію, що умови інвестування не змінюватимуться . Він повинен бути впевненим у тому, що будь-які зміни в законодавстві не погіршать комерційних результатів його діяльності, на досягнення яких він розраховував, приймаючи рішення про свої капіталовкладення у визначений ним проект.

На жаль, нестабільність українського законодавства та його непередбачуваність нерідко породжують в іноземних інвесторів сумніви щодо цього.

Під гарантією стабільності законодавства мають на увазі, що у випадку погіршення умов інвестування до іноземних інвесторів застосовуватиметься законодавство, яке діяло на момент вкладення інвестицій.

Отже, нестабільність українського законодавства є однією з проблем залучення іноземних інвестицій в економіку України. Істотною проблемою є також компенсація та відшкодування збитків іноземним інвесторам. Відповідно до ст.

10 Закону України «Про режим іноземного інвестування», іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду й моральну шкоду, завданих їм унаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання держаними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора чи підприємства з іноземними інвестиціями. На мій погляд, у законодавстві про іноземні інвестиції доцільно передбачити конкретні строки виплати компенсації. Це посилило б дію коментованої державно-правової гарантії. Дуже важливе значення в правовому захисті іноземних інвестицій має гарантія переказу за кордон прибутків, отриманих іноземним інвестором під час провадження інвестиційної діяльності на території іншої держави. Повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, здійснюється іноземним інвестором з інвестиційного рахунка в гривнях та в іноземній валюті за прямою чи портфельною інвестицією на інвестиційний рахунок іншого іноземного інвестора. Проблема вільного переказу капіталів і переміщення отриманих доходів із території однієї держави на територію іншої насамперед стосується безперешкодного вивезення поточних доходів інвестора (дивідендів, відсотків, роялті), сум, виплачуваних у погашення позик, вивезення первісних капіталовкладень; коштів, що виникають під час ліквідації чи припинення інвестиційної діяльності, часткового або повного продажу капіталовкладень; компенсації, одержуваної інвестором у випадку вилучення його власності; будь-яких інших платежів у зв’язку з капіталовкладеннями.

На сучасному етапі вирішенню питань ефективного залучення та використання інвестицій в економіку України поряд із корупцією також перешкоджає незахищеність інвесторів, особливо в корпоративному секторі.

Згадаймо ситуацією, що склалася в ПАТ «Укрнафта» і ПАТ «Укртранснафта».

У цих акціонерних товариствах (далі — АТ) держава, володіючи (безпосередньо чи опосередковано) як інвестор контрольними пакетами акцій, роками була позбавлена можливості реально впливати на оперативне управління господарською діяльністю цих підприємств, брати участь у розподілі прибутків, реалізації інших корпоративних прав. У результаті майно державного сектора економіки використовувалося в інтересах потужної фінансово-промислової групи, а державний бюджет щороку втрачав мільярди гривень. І це при тому, що на сторожі інтересів держави як інвестора стоїть потужний державний апарат із законодавчими, виконавчими, правоохоронними та судовими органами. Що в такому разі говорити про захищеність прав й інтересів звичайних інвесторів.

У таких умовах пріоритетною метою правового регулювання діяльності АТ стає запровадження ефективних правових механізмів захисту прав інвесторів. Певні кроки у цьому напрямі вже робляться.

ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ…

Источник: http://fdk.net.ua/article/zahyst-prav-investora-v-ukrayini-novaciyi-nacionalnogo-zakonodavstva

Президент підписав Закон про захист прав інвесторів

  •  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 7 квітня 2015 року № 289-VIII підписаний Президентом та набере чинності з 1 травня 2016 року (крім двох пунктів, які наберуть чинності з наступного за опублікуванням дня).
  • Цим Законом внесено ряд новацій до корпоративного законодавства.
  • 1) Запроваджено новий спосіб захисту прав інвестора – похідний позов

Встановлено відповідальність посадових осіб за збитки, завдані ним господарському товариству своїми діями або бездіяльністю.

Акціонер (учасник) товариства, який сукупно володіє 10 і більше відсотків статутного капіталу має право звернутись до суду від імені товариства з позовом про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою. Такі справи підвідомчі Господарським судам.

У зазначених справах ухвали про порушення провадження у справі, інформація про оголошення перерви в засіданні та заяви учасників (акціонерів) про призначення представників позивача підлягають офіційному оприлюдненню веб-сайті Вищого господарського суду України на єдиній веб-сторінці, де зазначаються номер справи, найменування та адреса господарського суду, найменування позивача, його місцезнаходження та ідентифікаційний код, ціна позову, дата оприлюднення кожного документа, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за наявності – для фізичних осіб) представника (представників) позивача. Інформація про порушення провадження у справі про відшкодування емітенту збитків, завданих його посадовою особою, відноситься до особливої інформації та підлягає розкриттю емітентом.

2) Розширено перелік інформації про емітента, що підлягає розкриттю

Відомості про прийняття рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, прийняття рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів або прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість (для емітентів – акціонерних товариств) віднесені до особливої інформації емітента. Також річну та квартальну інформацію емітента доповнено відомостями про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, надання згоди на вчинення значних правочинів або надання згоди на вчинення правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість (для емітентів – акціонерних товариств). 

Крім того, до особливої інформації емітента віднесено прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 10 % статутного капіталу (раніше – 25%).

3) Запроваджено інститут незалежних директорів

Законом тепер встановлено, що членом наглядової ради акціонерного товариства може бути лише фізична особа – акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі – представники акціонерів), та/або незалежні директори. Для публічних АТ та товариств з державною часткою більше 50 % встановлено мінімальну кількість незалежних директорів у наглядовій раді.  

  1. Незалежний член наглядової ради (незалежний директор) (далі – незалежний директор) – фізична особа, обрана членом наглядової ради товариства, яка:
  2. 1) не є і не була протягом попередніх п'яти років афілійованою особою акціонерів та/або товариства або його дочірнього підприємства та/або посадовою особою цього товариства або його дочірнього підприємства;
  3. 2) не одержує і не одержувала в минулому істотну додаткову винагороду від товариства або його дочірнього підприємства, крім плати, отриманої як незалежний директор;
  4. 3) не має і не мала протягом минулого року істотних ділових відносин з товариством або його дочірнім підприємством;
  5. 4) не є і не була протягом попередніх трьох років працівником існуючого або колишнього незалежного аудитора товариства або дочірнього підприємства товариства;
  6. 5) не є і не була головою або членом виконавчого органу іншого товариства, яке є афілійованим до цього товариства;
  7. 6) не є близьким членом родини виконавчого чи управляючого директора або осіб у ситуаціях, зазначених у цьому пункті.
  8. 4) Скасовано обов’язковість виплати дивідендів через депозитарну систему

Законом встановлено альтернативні способи виплати дивідендів – через депозитарну систему України або безпосередньо акціонерам. Виплата здійснюватиметься в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Конкретний спосіб виплати дивідендів визначається відповідним рішенням загальних зборів акціонерів.

5) Вдосконалено порядок визначення ринкової вартості цінних паперів

Ринкова вартість цінних паперів АТ, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, а також емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондовій біржі, проте за останні три місяці їх обігу не було розраховано біржовий курс, визначатиметься відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

 Для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондовій біржі, ринкова вартість визначатиметься як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів.

У разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначатиметься наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства – виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Серед інших змін, на які слід звернути увагу можна виділити наступні:

  • Законом визначено спосіб направлення повідомлень акціонерам – поштою, через депозитарну систему України або вручається акціонеру (його уповноваженим представникам) особисто.
  • Скасовано обмеження кількості акціонерів приватного акціонерного товариства (було – 100 осіб).
  • Акції публічного акціонерного товариства не можуть входити до біржового списку більше ніж однієї фондової біржі в Україні.
  • Публічне акціонерне товариство зобов’язане мати власний веб-сайт та розміщувати на ньому встановлену Законом інформацію. Приватне АТ може як і раніше розміщувати інформацію на власній веб-сторінці на сторонньому ресурсі.
  • Виключно депозитарна установа на підставі договору може надавати додаткові послуги емітенту – здійснювати повноваження реєстраційної та лічильної комісії на загальних зборах.
  • Приведено у відповідність до чинного законодавства порядок посвідчення довіреності на право участі та голосування на загальних зборах.
See also:  Как узаконить самострой!? советы юриста с учётом последних изменений

З цими та іншими змінами, запровадженими Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» можна ознайомитись у порівняльній таблиці за посиланням.

Источник: https://www.pard.ua/uk/news/3405-prezydent-pidpysav-zakon-pro-zakhyst-prav/

Відкритий лист Асоціації правників України щодо проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» (реєстр. № 1056-1 від 06.09.2019)

Асоціація правників України (далі — АПУ) є всеукраїнською громадською організацією, яка об’єднує близько 6000 правників з метою сприяння втіленню в життя принципу верховенства права в державному, суспільному та громадському житті, сприяння розбудови правової держави та розвитку юридичної професії.

Зокрема, на базі АПУ активно функціонує Комітет (далі — Комітет) з корпоративного права та фондового ринку, серед пріоритетів і завдань якого є участь у вдосконаленні профільного законодавства.

Асоціація та зокрема Комітет висловлюють своє занепокоєння окремими положеннями проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» (реєстр. № 1056-1 від 06.

09.2019) (далі -—законопроект), що прийнятий за основу 12 вересня 2019 року зі скороченим терміном підготовки до другого читання, а саме — стосовно обігу часток в товаристві з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ).

Зокрема, законопроектом пропонується запровадити обов’язкове нотаріальне посвідчення правочинів із частками ТОВ та одночасне проведення державної реєстрації зміни складу учасників ТОВ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄГР).

Також передбачається, що така реєстраційна дія буде вчинятися лише тим нотаріусом, який посвідчив правочин.

Пояснювальна записка до законопроекту вказує на необхідність цих змін, оскільки нинішня система державної реєстрації прав, зокрема прав на корпоративні права, містить багато прогалин і недоліків, що дозволяє недобросовісним особам у протиправний спосіб набувати контроль над відповідними активами.

Асоціація звертає увагу, що запропоновані зміни є шкідливими для бізнес-клімату та не вирішують проблеми рейдерства, яку нібито мають здолати вказані нововведення, через таке:

  1. Нотаріально посвідчений договір не є запобіжником від рейдерства з частками ТОВ

З метою вирішення проблеми рейдерства в 2018 році Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» було внесено зміни, які передбачають проведення державної реєстрації зміни складу учасників ТОВ на підставі акту приймання-передачі частки, справжність підписів сторін на якому нотаріально засвідчується. Таким чином, нотаріус, засвідчуючи підписи на акті, і так встановлює осіб, між якими фактично вчиняється приймання-передачі частки. Це нівелює ризик передачі частки поза волею осіб, які такий акт підписують, та який своєю чергою є підставою для реєстрації в ЄДР відповідних змін. Загальновідомо, що першим та найлегшим інструментом рейдерів є підробка підписів на документах. Отже, введення вимоги про нотаріальне посвідчення самого правочину замість засвідчення підписів на акті жодним чином не вирішує цю проблему: для рейдерів однаково, підпис на якому документі підробляти: акті, договорі чи довіреності.

Водночас запропоновані законопроектом зміни значно ускладнюють процедуру укладення правочинів щодо відчуження частки, про що більш детально описано у пунктах 3-5 цього звернення. Отже, на думку Асоціації, достатньо лише підсилити захист інтересів сторін, запровадивши використання нотаріальних бланків для засвідчення підписів на актах приймання-передачі частки ТОВ.

  1. Статистика не підтверджує необхідності таких змін

Використання акту приймання-передачі частки, справжність підписів сторін на якому нотаріально засвідчується, позитивно зарекомендувало себе у правозастосовній практиці, про що свідчить остання статистика розгляду скарг Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України (далі — Комісія).

Так, станом на 1 вересня 2019 року в Україні існує приблизно 633 тис. ТОВ. У 2019 році було здійснено близько 966 738 реєстраційних дій, з них оскаржено у Комісії тільки 2 086. З цих скарг тільки 327 скарг було задоволено, з яких тільки 60 стосувалися вчинення реєстраційних дій, і тільки 25 з них — зміни складу учасників ТОВ.

Кількість відкритих кримінальних справ щодо підробки документів для державної реєстрації (ст. 205-1 КК України), за даними Генеральної прокуратури України, також не підтверджує відчутне погіршення ситуації за останні чотири роки: у 2015 році за цією статтею відкрито 160 справ, у 2016-му — 247, 2017-му — 310, 2018-му — 303 та у 2019-му (станом на червень) — 138.

За статтями 206 КК України (протидія законній господарській діяльності) та 206-2 КК України (протиправне заволодіння майном підприємства) динаміка аналогічна: у 2015 році — 217 і 28 справ відповідно, 2016-му — 223 і 92, 2017-му — 315 і 99, 2018-му — 256 і 96 та у 2019-му (станом на червень) — 83 і 39 відповідно.

Отже, з урахуванням невеликого коливання ситуація є незмінною.

Таким чином, висновки авторів законопроекту про значне збільшення кількості рейдерських атак щодо незаконного заволодіння корпоративними правами (частками) учасників ТОВ, як передумова запровадження відповідних змін, з урахуванням наведеної статистики є необґрунтованими.

  1. Монополія нотаріусів та заборона використання іноземного права

Законопроект запроваджує монополію нотаріусів, які будуть посвідчувати всі правочини з частками ТОВ. Такого жорсткого регулювання в Україні не було ніколи, починаючи з 1991 року. Отже, якщо законопроект буде прийнято, таким регулюванням встановлюється втручання нотаріуса (а отже, і держави певною мірою) в кожну приватну угоду з частками ТОВ в Україні.

На практиці це означатиме, що всі угоди з частками ТОВ повинні бути врегульовані тільки правом України, оскільки нотаріус не зможе посвідчити угоду за правом, якого він не знає.

Окрім того, таке регулювання вимагатиме, щоб усі правочини складалися українською мовою, яка матиме переважну силу в випадку двомовного договору.

На практиці такі умови є неприйнятними для переважної більшості іноземних інвесторів.

  1. Публічність приватних угод та втручання нотаріусів у приватну угоду

Особливо небезпечним для бізнес-клімату України є те що, запропоновані зміни фактично призводять до того, що якщо перехід права власності на частку ТОВ відбувається за умови настанням певних обставин (відкладальна умова), то нотаріус повинен перевірити їх настання задля внесення запису в ЄДР.

Такими обставинами можуть бути будь-які приватні комерційні умови: отримання згоди Антимонопольного комітету України, оплата ціни за частку, здійснення фінансової чи корпоративної реструктуризації, усунення історичних проблем в діяльності підприємства в будь-якій сфері, досягнення певних фінансових результатів, тощо.

Вочевидь, у більшості випадків нотаріус не має належної експертизи оцінити настання таких обставин і не повинен цього робити. Отже, запропоноване правило фактично призведе до необхідності доведення нотаріусу факту настання обставин, що не відповідає цивілізованим практикам жодних розвинутих країн.

Окрім того, нотаріус зобов’язаний внести до ЄГР усі документи, що підтверджуватимуть настання обставин, які є підставою для переходу права власності на частку ТОВ. Таким чином, якщо правочин укладатимуть під відкладальною умовою, усі такі умови та дотичні обставини будуть публічно доступними в ЄГР для будь-яких третіх осіб.

Звертаємо увагу, що існують випадки, коли особа, за якою зареєстрована частка, повинна повернути її попередньому володільцю без укладення жодного договору.

Таке трапляється, зокрема, якщо особа набула частку на підставі нікчемного договору або договору, підписаного неуповноваженою на це попереднім володільцем особою (тобто за відсутності правової підстави).

У цих випадках особа, за якою зареєстрована частка, повинна негайно її повернути на вимогу попереднього володільця, не чекаючи, доки він звернеться до суду. За таких умов вимога подавати для реєстрації саме договір, а не акт приймання-передачі частки означає вимогу укладення фіктивного договору. Таке регулювання є неприпустимим.

  1. Суттєве збільшення вартості оформлення правочину

Наразі максимальний розмір вартості нотаріальної послуги приватного нотаріуса за посвідчення правочину не обмежується. Отже, завдяки встановленню такої монополії нотаріуси зможуть встановлювати надмірні ціни на таку послугу.

На практиці одним із найбільш негативних наслідків запровадження обов’язкового нотаріального посвідчення правочинів з частками ТОВ буде суттєве збільшення витрат сторін на посвідчення таких правочинів. Це стосуватиметься всіх ТОВ незалежно від їх розміру та вартості правочину, що є абсолютно невиправданим.

Отже, запропоновані законопроектом зміни в частині обігу часток ТОВ є вкрай шкідливими для бізнес-клімату України і, якщо будуть прийняті, суттєво обмежуватимуть укладення правочинів із частками ТОВ.

На практиці це призведе до того, що переважна більшість угод з придбання бізнесу в Україні будуть структуруватися через іноземні холдингові компанії, що будуть 100%-ми учасниками відповідних українських ТОВ.

Договір про придбання українського бізнесу буде оформлюватися стосовно іноземного холдингу за межами України за іноземним правом без жодної прив’язки до українського регулювання.

Це означатиме, що більшість бізнес-структур будуть виведені за межі України у більш привабливі юрисдикції (у тому числі офшорні) з відповідними податковими наслідками.

Враховуючи викладене, Асоціація правників України звертається до народних депутатів України із закликом не підтримувати законопроект в запропонованій редакції в частині обігу часток ТОВ та розглянути зміни до законопроекту до другого читання, що виправлять вказані недоліки.

Источник: https://pravo.ua/vidkritij-list-asociacii-pravnikiv-ukraini-shhodo-proektu-zakonu-ukraini-pro-vnesennja-zmin-do-dejakih-zakonodavchih-aktiv-ukraini-shhodo-zahistu-prava-vlasnosti-reiestr-1056-1-vid-06-09-2019-r/

Депутати переможуть рейдерів законопроектом про захист права власності

16:10, 5 сентября 2019

Акредитовані реєстратори зникнуть, а цивільну дієздатність будуть перевіряти.

Народні депутати внесли на розгляд Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності». Проект закону зареєстрований за №1056 від 29.08.2019. Народні обранці обґрунтовують проект необхідністю рішучої боротьби з рейдерством.

See also:  Злочинні дії одного з батьків, які призвели до смерті другого з них, є такими, що посягають на охоронювані законом права та інтереси їхніх дітей – ккс вс

Основні положення законопроекту передбачають:

  • припинення діяльності акредитованих суб'єктів;
  • запровадження обов'язковості нотаріального посвідчення договорів про відчуження корпоративних прав;
  • впровадження принципу одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав;
  • підвищення відповідальності за порушення відповідних реєстраційних процедур.
  • Дійсно, законопроектом пропонується скасувати  вимоги до акредитації суб’єктів  державної реєстрації, а також виключити із законодавства всі положення про таку акредитацію.
  • Замість цього Міністерство юстиції буде направляти реєстраторів на обов’язкове підвищення кваліфікації, виправляти помилки, допущені реєстраторами, та скасовувати рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав.
  • Крім того, міністерство буде негайно звертатися до правоохоронців, якщо буде виявлено ухвалення державними реєстраторами рішень з порушенням законодавства.

Перевірка довіреностей

Посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, будуть зобов’язані встановлювати особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Поки що законом такий обов’язок встановлений лише для нотаріусів.

За свідоцтвом про народження буде встановлюватися особа віком до 14 років (за умови підтвердження батьками того, що ця особа є їхньою дитиною), а не до 16 років, як зараз.

Крім того, нотаріус буде перевіряти зміст довіреності, а не тільки її дійсність. Внесення нотаріусом інформації до Єдиного реєстру довіреностей, Спадкового реєстру та інших єдиних та державних реєстрів не буде вважатися порушенням нотаріальної таємниці.

Що зміниться у державній реєстрації підприємств

  1. Змінюється порядок укладення деяких корпоративних договорів.

     

  2. Укладаються у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню наступні договори (крім випадку, якщо такий договір укладено в письмовій формі та підписано з використанням кваліфікованого електронного підпису):
  3. – договір про внесення додаткового вкладу;
  4. – договір про набуття товариством частки у власному статутному капіталі;
  5. – договір про припинення товариства (випадок з електронним підписом на нього не розповсюджується).
  6. Аналогічно засвідчується справжність підписів на заяві про вихід з товариства, рішенні щодо надання згоди на вихід з товариства чи про виключення учасника.   
  7. Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників.
  8. Чинний закон визначає вартість чистих активів станом на кінець попереднього кварталу.
  9. Повідомлення про припинення товариства та строк для заявлення кредиторами своїх вимог оприлюднюються на порталі електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань автоматично у режимі реального часу за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Раніше  повідомлення друкувалися невідомо де і невідомо коли. Таким чином, затягувалися строки ліквідації підприємств та порушувалися права кредиторів.

Які нововведення пропонує законопроект

Територіальність реєстрації

Державна реєстрація права власності буде проводитися виключно за місцезнаходженням нерухомого майна. Для юридичних осіб — за місцем знаходження юридичної особи (якщо документи подаються в паперовому вигляді). Зареєструвати юридичну особу без територіальних обмежень можливо, якщо державна реєстрація проводиться в електронній формі.

Подання документів до неналежного суб’єкта державної реєстрації або наявність обтяжень корпоративних прав може стати підставою для відмови у державній реєстрації.

Також підставою для відмови називаються наявність записів у реєстрі про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, та про визнання недійсними рішень засновників або змін до установчих документів.

  • Але Міністерство юстиції України залишає за собою право надавати дозвіл на проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць або незалежно від місця знаходження юридичної особи в межах України.  
  • Повноваження реєстратора
  • Державний реєстратор матиме змогу:
  • встановлювати черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації;
  • використовувати державні інформаційні системи;
  • встановлювати наявність чи відсутність обтяжень корпоративних прав;
  • перевіряти довіреності й обсяг повноважень особи;
  • перевіряти правоздатність та дієздатність осіб.
  1. Новелою є визначення реєстратором обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб і здійснення перевірки цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, повноваження представника фізичної або юридичної особи, а також встановлення наявності чи відсутності обтяжень корпоративних прав (під час проведення державної реєстрації змін, пов’язаних зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи приватного права, і якщо такі зміни відбулися не в результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі судового рішення).
  2. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи здійснюється шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
  3. Учаснику юридичної особи надається право на безоплатній основі в режимі реального часу засобами телекомунікаційного зв’язку отримувати інформацію про факт подання або прийому документів для проведення реєстраційних дій щодо такої юридичної особи.

Дещо змінюється перелік документів, які подаються для державної реєстрації юридичної особи. Замість акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства реєстратору надається договір, предметом якого є відчуження такої частки.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Президентом подано до Верховної Ради та визначено як невідкладний проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».

Источник: https://sud.ua/ru/news/publication/149478-u-radi-zyavivsya-zakonoproekt-pro-zakhist-prava-vlasnosti

Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» (щодо захисту прав платників податків та заходів з дотримання принципу справедливості оподаткування)

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Рейтинг Світового банку Doing Business 2020 фіксує, що світ активно реформується і спрощує національні умови ведення бізнесу — за минулий рік проведено 314 реформ у 128 країнах з 190 країн учасників глобального рейтингу.

України, на жаль, немає серед лідерів змін (Китай, Індія, Туреччина, Афганістан, Джибуті, Азербайджан, Того, Кенія, Кот-д’Івуар і Руанда).

Водночас, не дивлячись на те, що наша країна перемістилася з 76 на 71 місце в загальному рейтингу, за трьома напрямками вона погіршила свої позиції другий рік поспіль:

Напрямок
DB 2018
DB 2019
DB 2020
Динаміка 2020 до 2019
Кредитування 29 32 37 – 5
Реєстрація підприємств 52 56 61 – 5
Оподаткування 43 54 65 – 11

Поки світ активно реформується Україна за індексом економічної свободи (Index of Economic Freedom 2019) залишається найбільш економічно «невільною» країною Європи, а кожен четвертий економічно активний українець вже проголосував ногами бо не в змозі реалізувати себе в нашій країні — у трудову міграцію залучено близько 4 млн наших співгромадян, дві третини з яких (близько 2,6-2,7 млн) працюють за кордоном постійно.

Існує ще одна величезна проблема — українське податкове законодавство є нестабільним, складним та обтяжливим, воно змінюється з надзвичайною швидкістю. Яскравий приклад, «нормативний турборежим» парламенту у вересні-листопаді 2019 року.

При цьому, складне та обтяжливе податкове законодавство:

  • не може на належному рівні обслуговувати українську слабку економіку та сприяти економічному зростанню;
  • не може бути виконаним з боку платників податків, бо його неможливо об’єктивно трактувати внаслідок того, що держава змінює старі й пише нові закони та регуляції з нерозумною швидкістю.
  • Більш того, останні законодавчі ініціативи (Закони 128 та 129 щодо фіскалізації розрахунків, законопроекти № 1210 та його сурогати щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві або № 2367 щодо збільшення на 400% ставок екологічного податку):
  • збільшують ступінь втручання держави в економіку;
  • ініціюють зростання податкового навантаження;
  • посилюють дискреційні права контролюючих органів;
  • запроваджують нові та ускладнюють існуючі процедури адміністрування податків та зборів.
  • Таким чином, в Україні на сьогодні триває справжній наступ на економічний розвиток, економічну свободу та права платників податків.
  • 2. Мета та завдання прийняття законопроекту
  • Впровадження компенсаційних кроків із захисту прав платників податків та заходів з дотримання принципів справедливості оподаткування та збільшення рівня стабільності національного податкового законодавства.
  • 3. Загальна характеристика і основні положення акту
  • Проектом передбачається :
Зміст заходу
Норма проекту
Адміністрування податків та зборів
1. захист платників податків — якщо суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань не були вчасно повернуті платникові податків, такі суми вважаються заборгованістю бюджету щодо якої нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки НБУ новий пункт 43.7
Податок на додану вартість
2. захист платників податків — обмеження механізму позасудового блокування податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних — не більш 30 робочих днів, за прикладом законодавства з питань боротьби з відмиванням «брудних» коштів нова редакція пункту 201.16
3. удосконалення механізму застосування «касового методу» при сплаті ПДВ за операціями з виконання підрядних будівельних робіт — усунення дискримінації за ознакою підрядник/субпідрядник, поширення «касового методу» на субпідрядників

Источник: https://www.apteka.ua/article/527118

Закон № 2002-VIII від 06.04.2017. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Частину першу статті 76 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) доповнити абзацом сьомим такого змісту:

“здійснюється медичне обслуговування населення”.

2. В Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами):

  • 1) у частині першій статті 3:
  • абзаци третій, п’ятий і восьмий викласти в такій редакції:
  • “заклад охорони здоров’я – юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників”;
  • “медичне обслуговування – діяльність закладів охорони здоров’я та фізичних осіб – підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов’язана з її наданням”;
  • “охорона здоров’я – система заходів, що здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, фізичними особами – підприємцями, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, медичними та фармацевтичними працівниками, громадськими об’єднаннями і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя”;
  • після абзацу дев’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

“послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) – послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою – підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт”.

  1. У зв’язку з цим абзаци десятий та одинадцятий вважати відповідно абзацами одинадцятим та дванадцятим;
  2. 2) у статті 16:
  3. частину дев’яту викласти в такій редакції:
  4. “Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров’я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров’я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п’яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України”;
  5. доповнити частинами одинадцятою – п’ятнадцятою такого змісту:

“Залежно від форми власності заклади охорони здоров’я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров’я не підлягають приватизації.

  • За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як казенні підприємства або державні установи.
  • За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.
  • Заклади охорони здоров’я приватної власності не обмежені у виборі організаційно-правової форми.
  • Заклади охорони здоров’я, утворені в результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров’я – державних та комунальних установ, можуть мати відокремлене майно (в тому числі кошти), закріплене за ними на праві оперативного управління, самостійний баланс, самостійно затверджувати штатний розпис, мати рахунки в установах банків, печатки”;
  • 3) статті 18 і 24 викласти в такій редакції:
  • “Стаття 18. Фінансове забезпечення охорони здоров’я
  • Фінансове забезпечення охорони здоров’я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
  • Рівень фінансового забезпечення охорони здоров’я розраховується на підставі науково обґрунтованих нормативів.
  • Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров’я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров’я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.
  • Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров’я – бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.
  • Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров’я та фізичними особами – підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров’я на відповідний бюджетний період, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування.

Вартість послуги з медичного обслуговування розраховується з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, перелік платних послуг з медичного обслуговування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

  1. Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України.
  2. Заклади охорони здоров’я можуть використовувати для підвищення рівня якості медичного обслуговування населення кошти, отримані від юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено законом. Заклади охорони здоров’я встановлюють плату за послуги з медичного обслуговування, що надаються поза договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з головними розпорядниками бюджетних коштів, у порядку, встановленому законом”;
  3. “Стаття 24. Участь громадськості в охороні здоров’я
  4. Державні органи, заклади охорони здоров’я зобов’язані сприяти реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров’я.

При державних та комунальних закладах охорони здоров’я, що надають медичну допомогу вторинного і третинного рівнів, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення, за рішенням власника закладу охорони здоров’я (уповноваженого ним органу) утворюються спостережні ради з обов’язковим залученням представників громадськості (за їхньою згодою). Спостережні ради також можуть утворюватися за рішенням власника при інших закладах охорони здоров’я.

  • Спостережні ради розглядають питання, зокрема, щодо дотримання прав та забезпечення безпеки пацієнтів, додержання вимог законодавства при здійсненні медичного обслуговування населення закладом охорони здоров’я, фінансово-господарської діяльності закладу охорони здоров’я.
  • До складу спостережної ради закладу охорони здоров’я, крім представників власника закладу охорони здоров’я (уповноваженого ним органу) та відповідних органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування, входять (за їхньою згодою) депутати місцевих рад, представники громадськості та громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на захист прав у сфері охорони здоров’я, організацій, що здійснюють професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я.
  • Порядок утворення, права, обов’язки спостережної ради закладу охорони здоров’я і типове положення про неї затверджуються Кабінетом Міністрів України.

При закладах охорони здоров’я з метою сприяння їх діяльності можуть також утворюватися опікунські ради, до складу яких (за їхньою згодою) можуть включатися благодійники, представники громадськості та громадських об’єднань, благодійних, релігійних організацій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, волонтери та інші. Рішення про створення опікунської ради при закладі охорони здоров’я та положення про неї затверджуються наказом керівника закладу охорони здоров’я або уповноваженого органу.

У визначенні змісту та шляхів виконання державних цільових та місцевих програм у сфері охорони здоров’я, здійсненні відповідних заходів, вирішенні кадрових, наукових та інших питань державної політики можуть брати участь організації, що здійснюють професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я, та інші громадські об’єднання, діяльність яких спрямована на захист прав у сфері охорони здоров’я, іноземні неурядові організації”;

4) частину першу статті 75 після слова “інтернатуру” доповнити словами “лікарську резидентуру”.

3. Частину третю статті 2 Закону України “Про публічні закупівлі” (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 9, ст. 89, № 48, ст. 808) доповнити абзацом вісімнадцятим такого змісту:

“послуги за договорами про медичне обслуговування населення, що надаються відповідно до закону”.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом, крім підпункту 3 (щодо нової редакції статті 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я) пункту 2 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2018 року.

2. Державні та комунальні заклади охорони здоров’я – бюджетні установи можуть реорганізовуватися в казенні підприємства або комунальні некомерційні підприємства. Зміна основного виду діяльності державного та комунального закладу охорони здоров’я з медичного обслуговування населення (медична практика) у зв’язку із зміною його організаційно-правової форми забороняється.

  1. Не підлягають реорганізації в казенні підприємства та/або комунальні некомерційні підприємства заклади охорони здоров’я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, а також інші заклади охорони здоров’я відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
  2. 3. Встановити, що до 31 грудня 2018 року:
  3. 1) кредитори державних та комунальних закладів охорони здоров’я, що реорганізуються відповідно до пункту 2 цього розділу, не вправі вимагати від них виконання незабезпечених зобов’язань, припинення або дострокового виконання зобов’язання або забезпечення виконання зобов’язання. Згода кредитора на заміну боржника у зобов’язанні у такому разі не вимагається;
  4. 2) обов’язкова оцінка майна, передбачена Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, для закладів охорони здоров’я, що реорганізуються відповідно до пункту 2 цього розділу, не застосовується;
  5. 3) звільнення працівників закладів, що реорганізуються відповідно до пункту 2 цього розділу, допускається лише у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу;

4) казенні підприємства та комунальні некомерційні підприємства, що утворюються у результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров’я – бюджетних установ відповідно до пункту 2 цього розділу, є правонаступниками всіх прав та обов’язків відповідних бюджетних установ.

Органи, що здійснюють управління майном відповідних державних та комунальних закладів охорони здоров’я – бюджетних установ, передають відповідним казенним підприємствам та комунальним некомерційним підприємствам, що утворюються у результаті реорганізації таких установ відповідно до пункту 2 цього розділу, майно, що входить до цілісного майнового комплексу державного чи комунального закладу охорони здоров’я – бюджетної установи, яким користувалися на законних підставах ці заклади. Майно, що передається від державних та комунальних закладів охорони здоров’я – бюджетних установ відповідно до казенних підприємств та комунальних некомерційних підприємств, утворених у результаті реорганізації, закріплюється за ними на праві оперативного управління;

5) передача нерухомого майна від державних та комунальних закладів охорони здоров’я – бюджетних установ до казенних підприємств та комунальних некомерційних підприємств, що утворюються у результаті реорганізації таких закладів відповідно до пункту 2 цього розділу, здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку відповідних бюджетних установ щодо такого майна та результатів обов’язкової його інвентаризації;

6) кошти, не використані державним чи комунальним закладом охорони здоров’я (крім державних та комунальних установ) протягом бюджетного періоду, не вилучаються та можуть бути використані у подальшому виключно з метою фінансування діяльності державного чи комунального закладу охорони здоров’я, у тому числі для оновлення матеріально-технічної бази, з урахуванням вимог законодавства та установчих документів. Невикористання державним чи комунальним закладом охорони здоров’я (крім державних та комунальних установ) бюджетних коштів та/або коштів, отриманих за договорами про медичне обслуговування населення, не може бути підставою для зменшення обсягу бюджетних коштів, що будуть перераховані такому закладу охорони здоров’я у наступному бюджетному періоді, за умови належного виконання договорів про медичне обслуговування населення.

  • 4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
  • прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації положень цього Закону, та забезпечити набрання ними чинності одночасно з введенням у дію відповідних положень цього Закону;
  • привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
  • забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
  • Президент України
  • П.ПОРОШЕНКО
  • м. Київ 
    6 квітня 2017 року 
  • № 2002-VIII

Источник: https://yurist-online.org/publ/zakony_ukrainy_zakoni_ukrajini/zakon_2002_viii_vid_06_04_2017_pro_vnesennja_zmin_do_dejakikh_zakonodavchikh_aktiv_ukrajini_shhodo_udoskonalennja_zakonodavstva_z_pitan_dijalnosti/4-1-0-5564

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*