При незаконному відстороненню від посади розмір шкоди заподіяної особі органами, які здійснюють орд, органами досудового розслідування, органами прокуратури визначається виключно цими органами, а не судом

Питання відшкодування майнової шкоди потерпілому від кримінального правопорушення є завжди актуальним, однак відповідь на нього не завжди для потерпілої сторони є очевидною. Встановлення винної особи правоохоронними органами жодним чином не гарантує повернення або компенсацію спричинених збитків.

При незаконному відстороненню від посади розмір шкоди заподіяної особі органами, які здійснюють ОРД, органами досудового розслідування, органами прокуратури визначається виключно цими органами, а не судом

Так, відповідно до Кримінального процесуального кодексу підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Разом з тим, як правило, винна особа не поспішає реалізовувати зазначене для неї право, а навпаки, намагається всіма своїми діями убезпечити неправомірно набуте майно від можливої конфіскації за рішенням суду.

  • За таких обставин найчастіше саме потерпілим необхідно проявити ініціативу у питанні забезпечення реального відшкодування шкоди, завданої незаконними діями винних осіб, оскільки у протилежному випадку виконавчий документ, що буде направлений судом до Державної виконавчої служби для забезпечення виконання рішення у частині стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, може залишитися без виконання.
  • При цьому для розуміння процесу примусового відшкодування шкоди потерпілому потрібно звернути увагу на правовий механізм такого відшкодування.
  • Згідно вимог пункту 2 частини 1 статті 47 Закону «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
  • Повернення виконавчого документа стягувачу (тобто потерпілому) без виконання є найвірогіднішим наслідком для більшості виконавчих документів, оскільки встановлений шестимісячний строк здійснення виконавчого провадження, з урахуванням загального об'єму виконавчих проваджень, які перебувають у Державній виконавчій службі, фактично не дозволяє знайти майно боржника, яке він намагається добре сховати.
  • Встановлений у Законі «Про виконавче провадження» шестимісячний строк, тобто загальний строк здійснення виконавчих дій, починає рахуватися із дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та якщо не має правових підстав його зупинити, обмежує період часу, в який державний виконавець зобов'язаний здійснити заходи для встановлення майна боржника.

Тобто будь-які реальні дії щодо пошуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, будуть проведені у строк, що не перевищує цих шести місяців.

Тому якщо у засудженої особи не має зареєстрованого на неї майна, то така особа не має офіційного місця працевлаштування, і потерпілому не варто чекати  матеріального відшкодування, якщо звісно винуватець не забажає добровільно здійснити відповідну компенсацію, що на практиці є малоймовірним.

Таким чином, процес забезпечення відшкодування завданої вам шкоди не варто ігнорувати, оскільки в результаті можна залишитись виключно із сумнівним моральним задоволенням від усвідомлення невідворотності покарання винного за неправомірні дії.

З метою забезпечення захисту своїх майнових інтересів необхідно у стислий строк підготувати та подати слідчому для приєднання до матеріалів кримінального провадження цивільний позов, що за формою та змістом відповідає вимогам ст.

119 Цивільно-процесуального кодексу (форма та зміст позовної заяви), із додаванням копій відповідно до кількості таких осіб.

Стаття 119 ЦПК передбачає зазначення ім'я (найменування) відповідача, а тому реалізація права звернутися під час досудового розслідування, однак не пізніше початку судового розгляду кримінального провадження по суті, цивільного позову обмежена фактом встановлення винної особи, а у нашому випадку – часом повідомленням особі про підозру.

Інформацію про встановлення причетності певної особи до кримінального правопорушення та про повідомлення про підозру певній особі можливо вчасно отримати лише від слідчого або прокурора, тому варто не залишати поза своєю увагою хід досудового розслідування, мати необхідну інформацію для контакту зі слідчим або прокурором, періодично направляти письмові запити про хід такого слідства, заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, а за необхідності оскаржувати дії посадових осіб, що неналежним чином виконують свої обов'язки.

У будь-якому випадку після реєстрації кримінального провадження необхідно отримати копію процесуального рішення про визнання потерпілим.

Не дивлячись на те, що особа набуває відповідного статусу і без винесення відповідного процесуального рішення, такий процесуальний документ дозволить потерпілому скористатися правом звернутися до суду із клопотанням про арешт майна, оскільки ця постанова безпосередньо підтверджує суду статус потерпілого як цивільного позивача.

Основними вимогами, передбаченими частиною 3 статті 171 КПК, до клопотання є завчасне встановлення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та доказів факту завдання шкоди винною особою.

З урахуванням таких вимог, перед прийняттям рішення про звернення до суду із відповідним клопотанням необхідно зібрати дані щодо розміру шкоди на час її завдання.

Такими даними для потерпілого можуть слугувати висновки відповідних експертиз (рухоме, нерухоме майно), довідки від спеціалізованих місць продажу відповідних товарів щодо їх вартості, квитанції щодо вартості майна на час його придбання, інші можливі відомості, які підтверджують розмір збитків. Сам факт заволодіння коштами винною особою може бути підтверджений копією заяви про вчинення кримінального правопорушення, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копією повідомлення про підозру певній особі та іншими процесуальним документами, що можливо отримати під час реалізації прав потерпілого, передбачених п. 11 ч. 1 ст. 56 КПК (права потерпілого протягом кримінального провадження).

Крім того, стаття 171 КПК зобов'язує надати суду документи щодо об'єктів права власності підозрюваного, однак такий обов'язок прямо не стосується потерпілого, оскільки покладається виключно на слідчого і прокурора у випадку їх звернення з відповідним клопотанням до суду.

Разом з тим не варто нехтувати ним і потерпілому, так як при вирішенні питання про обґрунтованість відповідного клопотання суд буде, окрім іншого, виходити із доцільності його задоволення та має право накласти арешт на майно, що по вартості співмірно із розміром спричинених потерпілому збитків.

Допомогти вам отримати інформацію про майно підозрюваного зможе слідчий, прокурор або ваш представник (адвокат). Для реалізації цього у першому випадку необхідно заявити клопотання слідчому (прокурору) про збір відповідних даних, а у випадку із адвокатом – оплатити вартість послуг щодо направлення адвокатських запитів.

Незважаючи на те, що адвокатам надано відповідне право на збір інформації, не рідкими є випадки, коли установи, організації, незалежно від форми власності, намагаються їх ігнорувати, чого фактично не трапляється із запитами правоохоронних органів.

Правильно складене клопотання, та зібрані документи і докази, дозволять суду вчасно розглянути питання про арешт майна підозрюваного (обвинувачуваного) і винести позитивне для потерпілого рішення, а це достатньою мірою дозволить запобігти приховуванню, переоформленню майна винною особою на третіх осіб з метою уникнення обов'язку відшкодування шкоди.

Варто пам'ятати, що арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних чи юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. В той самий час заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається.

  1. ВИСНОВОК:
  2. Таким чином, потерпілим бажано пам'ятати, що у питанні відшкодування шкоди багато що залежить від оперативності збирання, опрацювання та подання інформації правоохоронним органам, тобто самостійного захисту своїх інтересів, оскільки у багатьох випадках слідчими такий момент, як забезпечення кримінального провадження шляхом тимчасового вилучення майна та його арешту, на теперішній час упускається із виду.
  3. За необхідності, кваліфікована правова допомога здатна допомогти вам компенсувати, якщо не всі збитки, то хоча б переважну їх більшість, а також забезпечить дотримання правоохоронними органами розумних строків досудового розслідування.

Источник: https://juristoff.com/sovety-yuristov/kriminalnoe-pravo/15174-vidshkoduvannya-shkodi-u-kriminalnomu-provadzhenni

Відшкодування шкоди за неправомірні дії правоохоронних органів

При незаконному відстороненню від посади розмір шкоди заподіяної особі органами, які здійснюють ОРД, органами досудового розслідування, органами прокуратури визначається виключно цими органами, а не судом

22.06.2017 р. в рамках справи № 6-501цс17  Верховний суд України досліджував питання щодо стягнення моральної шкоди за неправомірні рішення, дії та бездіяльність прокуратури, а саме: прийняття працівниками прокуратури незаконних рішень, тривала бездіяльність посадових осіб, пов’язана з невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тривале слідство та неодноразове закриття кримінального провадження, що у подальшому скасовувалось.

  • Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходила з наступного.
  • Згідно зі  статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
  • Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей  1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, орган и досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.

Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

ВАЖЛИВО:  Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою  статті 1176 ЦК України, а саме: 1) у випадку незаконного засудження, 2) незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, 3) незаконного застосування запобіжного заходу, 4) незаконного затримання, 5) незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

(!!!)  Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

  1. Відповідно до пункту 2 частини першої  статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
  2. Згідно з пунктами 1, 5 статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
  3. Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (частина перша  статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
See also:  Світлана глущенко: з 29 вступає в силу норма закону щодо накладення додаткових штрафів на суму боргу по аліментах

Частинами першою та другою  статті 12 цього Закону передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду – до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

  • Пунктами 11, 12 Положення про застосування  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.
  • Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.
  • ВАЖЛИВО:  За відсутності підстав для застосування частини першої  статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
  • Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі  статті 1174 ЦК України.
  • Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
  • Згідно зі  статтею 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
  • У даній справі позивач звернувся до суду з позовом до прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої прийняттям незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю відповідача, пославшись на положення статті 1172 ЦК України.
  • За положеннями частини першої цієї статті юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
  • У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою.

Це один з випадків, коли суб’єктом деліктної відповідальності виступає юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто особливістю цих зобов’язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати.

У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи – підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов’язків.

(!!!)  Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за вказаною нормою пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов’язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

  1. Правовий зв'язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру – постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).
  2. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов’язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.
  3. Деліктні зобов’язання, передбачені вказаною нормою, включають: потерпілу особу, що зазнала шкоди; відповідача – юридичну або фізичну особу, яка безпосередньо шкоди потерпілій стороні не завдавала; фактичного заподіювача шкоди – працівника, який пов'язаний з відповідачем виконанням своїх трудових (службових) обов’язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв'язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов’язково слід ураховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов’язаннях і не набуває якихось особливостей. До таких обставин частина перша вказаної норми відносить виконання трудових (службових) обов’язків працівником. У разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов’язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену вказаним працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (стаття 1166 ЦК України).

  • Юридична або фізична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотної вимоги (регресу) до цього працівника в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом (частина перша статті 1191 ЦК України), тобто розмір відшкодування визначається законодавством, яке регулює відносини працівника, зокрема трудовим законодавством.
  • Причинно-наслідковий зв’язок у цьому виді деліктних зобов’язань може мати складний характер, тобто треба доводити не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов’язків.
  • ВИСНОВОК:  для такого виду відповідальності (відшкодування шкоди за неправомірні дії правоохоронних органів)  необхідно чітко визначити норми матеріального права, які регулюють дані відносини; умови, порядок відповідальності за завдану моральну шкоду та коло суб’єктів, на яких покладається така відповідальність.
  • Суди, вирішуючи спір, не врахували зазначених вище норм матеріального права, дійшовши висновку про те, що неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю прокуратури позивачу завдано моральної шкоди, припустились взаємовиключних висновків про одночасне застосування до спірних правовідносин положень  статей 1172 та 1176 ЦК України, та залишили поза увагою, що зазначені норми матеріального права регулюють різні підстави, умови, порядок відповідальності за завдану моральну шкоду та коло суб’єктів, на яких покладається така відповідальність.  
  • Матеріал по темі:  «Порядок компенсації майнової шкоди спричиненої слідчими СБУ» 

Источник: https://blog.liga.net/user/emorozov/article/27631

Всу зробив висновок про відшкодування шкоди при незаконному усуненні з посади | юрліга

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24 лютого 2016 року розглянув справу № 6-2089цс15 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

При розгляді Суд дійшов наступного висновку. Відповідно до статті 55 Конституції права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частини першої статті 3 ГПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів.

Кожна людина має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спростування (частина перша статті 15 ГК).

Частиною другої статті 16 ГК встановлено способи захисту громадянських прав і інтересів судом, до яких відносяться і інші способи відшкодування шкоди.

Згідно з частинами першої, другої, сьомої статті 1176 ГК шкода, заподіяна фізичній особі в результаті його незаконного засудження, незаконного притягнення до карної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення админвзыскания у вигляді арешту або виправних робіт, відшкодовується державою в повному об'ємі незалежно від провини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або судна. Право на відшкодування шкоди виникає у випадках, передбачених законом. Порядок його відшкодування встановлюється законом.

  • Шкода, заподіяна громадянинові в результаті незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру в скоєнні карного злочину, незаконного укладення і утримання під вартою, незаконного проведення в ході карного виробництва обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного усунення від роботи (посади) і інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на основі Закону “Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”.
  • Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закони право на відшкодування шкоди у розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття карного виробництва за відсутністю події карного злочину, відсутністю в діянні складу карного злочину або невстановленням достатніх доказів для доказу винності особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
  • Згідно з пунктами 1, 5 частин першої статті 3 справжні Закони у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру в скоєнні карного злочину, незаконного укладення і утримання під вартою, незаконного проведення в ході карного виробництва обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного усунення від роботи (посади) і інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток і інші трудові прибуткиякі він втратив в результаті незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок засобів державного бюджету. Розмір сум, передбачених пунктом 1 частини першої статті 3 справжні Закони визначається з урахуванням заробітку, не отриманого за час усунення від роботи (посади).

Розмір відшкодовуваної шкоди визначається залежно від того, який орган проводив слідчі (розшукові) дії, розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (визначення).

Якщо карне виробництво закрите судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, вказані дії здійснює суд, що розглядав справу в першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (визначенням) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а рішення суду – до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

  1. Згідно Положенню про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” у разі припинення кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок відновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.
  2. Отже, чинним законодавством чітко визначений порядок відшкодування шкодизаподіяного громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових прибутківвтрачених громадянами внаслідок незаконних дій вказаних органів, віднесені до компетенції цих органів, а не судна.
  3. Згідно із статтею 4 ГПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи і інтереси фізичних осіб, права і інтереси юридичних осіб, державні і громадські інтереси способом, визначеним законами України.
See also:  Решение кс о декриминализации незаконного обогащения закрывает 70 дел против чиновников, - холодницкий

У справі, що переглядається, позивач просив відшкодувати шкоду (частина заробітку), заподіяну незаконним усуненням від роботи (посади).

Суд апеляційної інстанції, з виведенням якого погодився і суд касаційної інстанції, встановивши, що встановлення розміру грошових прибутків, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів, а не суду, дійшов обгрунтованого висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ГПК закрив виробництво.

Источник: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/142409_vsu-zrobiv-visnovok-pro-vdshkoduvannya-shkodi-pri-nezakonnomu-usunenn-z-posadi

3. Відшкодування майнової (моральної) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду

Однією
з важливих гарантій конституційних
прав громадян на життя і здоров'я та їх
права власності є положення ст. 56
Конституції, згідно з яким кожен має
право на відшкодування за рахунок
держави матеріальної та моральної
шкоди, завданої незаконними рішеннями,
діями чи бездіяльністю органів державної
влади, їх посадових і служ­бових осіб
при здійсненні ними своїх повноважень.

У
розвиток цих конституційних положень
статтею 125 КПК встановлено, що у
кримінальному провадженні підлягає
відшкодуванню, окрім, вже розглянутої
нами майнової (моральної) шкоди, завданої
кримінальним правопорушенням ще один
вид майнової (моральної) шкоди, яка
завдана незаконними рішеннями, діями
чи бездіяльністю органу, що здійснює
оперативно-розшукову діяльність,
досудове розслідування, прокуратури
або суду.

За
чинним законодавством, шкода, що
спричинена незаконними діями органів
дізнання, досудового слідства, прокуратури
і суду відшкодовується за нормами:
Цивільного кодексу України; Положення
про застосування Закону України «Про
порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів
дізнання, досудового слідства, прокуратури
і суду», затвердженого наказом Міністерства
юстиції, Генеральної прокуратури та
Міністерства фінансів України; Порядку
виконання Державним казначейством
України рішень суду щодо відшкодування
шкоди, завданої громадянинові незаконними
діями органів дізнання, попереднього
(досудового) слідства, прокуратури, а
також судів, затвердженого Державним
казначейством України; Постанови Пленуму
Верховного Суду України «Про практику
розгляду судами цивільних справ про
відшкодування шкоди», «Про судову
практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди» та ін.

Відповідно
до ст. 1176 ЦК України, ст.1 Закону України
«Про порядок відшкодування шкоди,
завданої громадянинові незаконними
діями правоохоронних органів, суду»
від 1 грудня 1994 року (з подальшими змінами)
підлягає відшкодуванню шкода, завдана
громадянинові внаслідок :

  • 1)
    незаконного засудження, незаконного
    повідомлення про підозру у вчиненні
    кримінального правопорушення, незаконного
    взяття і тримання під вартою, незаконного
    проведення в ході кримінального
    провадження обшуку, виїмки, незаконного
    накладення арешту на майно, незаконного
    відсторонення від роботи (посади) та
    інших процесуальних дій, що обмежують
    права громадян;
  • 2)
    незаконного застосування адміністративного
    арешту чи виправних робіт, незаконної
    конфіскації майна, незаконного накладення
    штрафу;
  • 3)
    незаконного проведення оперативно-розшукових
    заходів, передбачених законами України
    «Про оперативно-розшукову діяльність»,
    «Про організаційно-правові основи
    боротьби з організованою злочинністю»
    та іншими актами законодавства.
  • У
    зазначених випадках, завдана шкода
    відшкодовується в повному обсязі
    незалежно від вини посадових осіб
    органів дізнання, досудового слідства,
    прокуратури і суду.
  • Якщо
    громадянинові завдано шкоду внаслідок
    вище перерахованих випадків йому
    відшкодовується:
  • 1)
    заробіток  та інші грошові доходи,
    які він втратив внаслідок незаконних
    дій;
  • 2)
    майно (в тому числі гроші, грошові вклади
    і відсотки  по них, цінні папери та
    відсотки по них, частка у статутному
    фонді господарського товариства,
    учасником якого був громадянин, та
    прибуток, який він не отримав 
    відповідно  до  цієї  частки,
     інші цінності),  майно конфісковане
    або звернене  в  доход  держави 
    судом, вилучене  органами  досудового
    розслідування, органами, які здійснюють
    оперативно-розшукову діяльність, а
    також майно, на  яке накладено арешт;
  • 3)
    штрафи, стягнуті на виконання вироку
    суду, судові  витрати та інші витрати,
    сплачені громадянином;
  • 4)
    суми, сплачені громадянином  у 
    зв'язку  з  наданням  йому
    юридичної допомоги;
  • 5)
    моральна шкода.
  • Право
    на відшкодування шкоди виникає у таких
    випадках:
  • 1)
    постановлення виправдувального вироку
    суду;
  • 1-1)
    встановлення в обвинувальному вироку
    суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали
    суду про повернення справи на новий 
    судовий  розгляд) факту незаконного
    повідомлення про підозру у вчиненні
    кримінального правопорушення, незаконного
    взяття і тримання під вартою, незаконного
    проведення в ході кримінального
    провадження обшуку, виїмки, незаконного
    накладення арешту на майно, незаконного
    відсторонення від роботи (посади) та
    інших процесуальних дій, що обмежують
    чи порушують права та свободи громадян,
    незаконного проведення оперативно-розшукових
    заходів;
  • 2)
    закриття кримінального провадження за
    відсутністю події кримінального
    правопорушення, відсутністю у діянні
    складу кримінального правопорушення
    або не встановлення достатніх доказів
    для доведення винуватості особи у суді
    і вичерпання можливостей їх отримання.

Заяву
про оскарження постанови  про 
відшкодування шкоди, завданої незаконними 
діями  органів, що здійснюють
оперативно-розшукову діяльність,
досудове розслідування чи прокуратури,
на вибір громадянина може бути подано
до суду  за місцем його проживання
або за місцезнаходженням відповідного
органу, що здійснюють оперативно-розшукову
діяльність, досудове розслідування чи
прокуратури. Сторони в цих справах
звільняються від сплати судових витрат.

Згідно
ст. 130 КПК шкода, завдана незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю
органу, що здійснює оперативно-розшукову
діяльність, досудове розслідування,
прокуратури або суду, відшкодовується
державою за рахунок Державного бюджету
України у випадках та в порядку,
передбачених законом.

  1. Висновки
  2. Отже,
    інститут відшкодування (компенсації)
    шкоди у кримінальному провадженні,
    передбачає можливість забезпечення
    шляхом цивільного позову вимогу заявлену
    органам, які здійснюють кримінальне
    провадження, фізичної чи юридичної
    особи, якій завдано шкоду кримінальним
    правопорушенням або іншим суспільно
    небезпечним діянням, її представника,
    законного представника (на захист
    інтересів неповнолітніх осіб та осіб,
    визнаних у встановленому законом порядку
    недієздатними чи обмежено дієздатними),
    прокурора (у випадку необхідності
    пред'явлення цивільного позову в
    інтересах держави, а також громадян,
    які за станом здоров’я та інших поважних
    причин не можуть захистити свої права)
    до підозрюваного, обвинуваченого або
    до фізичної чи юридичної особи, яка за
    законом несе цивільну відповідальність
    за шкоду, завдану діяннями підозрюваного,
    обвинуваченого або неосудної особи,
    яка вчинила суспільно небезпечне діяння
    про відшкодування цієї шкоди, що
    вирішується судом разом у рамках
    кримінального провадження.
  3. Відшкодуванню
    також підлягають майнова (моральна)
    шкода, завдана незаконними рішеннями
    чи діями (бездіяльністю) органу, що
    здійснює оперативно-розшукову діяльність,
    досудове розслідування, прокуратури
    або суду.

Визначений
КПК порядок відшкодування (компенсація)
шкоди у кримінальному провадженні
передбачає забезпечення гарантій
Конституції України (ст. 56) право громадян
на життя, здоров’я, власність, їх
надійного захисту від протиправних
посягань та відшкодування (компенсацію)
заподіяних ними збитків.

Розробник
лекції:

Викладач
кафедри права О.В. Ільченко

Источник: https://studfile.net/preview/3270651/page:4/

Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” та іншими актами законодавства.[15, с.

4] Наявність однієї із передбачених незаконних дій у сукупності з іншими підставами відповідальності (шкода, причинний зв'язок) породжують зобов'язальні відносини між потерпілим і зобов'язаною особою.

Новий Цивільний кодекс України значно розширив перелік незаконних дій службових осіб правоохоронних органів, які є елементом спеціального делікту. До них належать незаконне затримання і незаконне застосування підписки про невиїзд.

Ця нормативна новела створює нові гарантії захисту прав фізичних осіб від незаконної діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду.

  • А тепер спробуємо з’ясувати в яких випадках діяльність правоохоронних та судових органів є незаконною і, відповідно, буде підставою для відшкодування заподіяної шкоди. До підстав для відшкодування шкоди відносяться:
  • 1) постановлення виправдувального вироку суду;
  • 2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
  • 3) відмова в порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Крім того, право на відшкодування заподіяної шкоди виникає у випадках заподіяння шкоди оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи.[16, с. 364]

Тобто таке право виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно тощо, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.

Крім того, відповідно до норм цивільного законодавства держава повинна відшкодувати шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі.

Для настання відповідальності за даною нормою необхідно встановити наявність в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду.

Необхідно зважати на те, що право на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями судових та правоохоронних органів, виникає лише при наявності перелічених вище обставин. В інших випадках заподіяна шкода відшкодовується на підставах, прямо визначених законодавством.

Наприклад, відшкодування шкоди жертвам політичних репресій здійснюється на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій в Україні”.[17, с. 9,10]

Умови виникнення права на відшкодування шкоди – це обставини, за наявності яких починають діяти підстави, процесуальні акти, що містять у собі рішення відповідного органу чи посадової особи про невинуватість притягненого до відповідальності.

Такими умовами є постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Тобто право на відшкодування виникає лише в разі повної реабілітації особи, про що зазначено в п.

3 Положення про застосування Закону про відшкодування шкоди від 4 березня 1996 року.[18, с. 13]

See also:  Про хитрощі місцевої влади при завуальованому та незаконному збільшенні місцевих податків.

Тлумачення терміна “реабілітація” у правових нормах відсутнє, однак у юридичній літературі він означає винесення процесуального рішення про невинуватість громадянина й одночасно вжиття заходів щодо поновлення майнових та інших прав реабілітованого громадянина.[19, с. 21]

Отож, ми з’ясували, що загальними умовами настання відповідальності по деліктним зобов’язанням, а саме відповідальності за шкоду, заподіяну незаконними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду є протиправна поведінка, наявність шкоди у потерпілого, наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди і шкідливих наслідків, які настали, а також наявність вини заподіювача шкоди, яка може проявлятися як у протиправних діях, так і у протиправній бездіяльності. Також ми встановили за вчинення яких протиправних діянь правоохоронних і судових органів передбачається відшкодування шкоди та якими нормативно-правовими актами регулюється це питання.

2. Види, обсяги та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства та прокуратури

2.1 Форми відшкодування матеріальної шкоди

Згідно з частиною п’ятою статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “кожний, хто був жертвою незаконного затримання, арешту або засудження, має захищене позовом право на компенсацію шкоди”.[20, с. 7].

Відчувши майновий тягар та під впливом понесених втрат державою у свідомості заподіювача шкоди мають вироблятися позитивні соціально-психологічні настанови, спрямовані на додержання у майбутньому покладених на нього цивільних обов'язків. У цьому полягає виховний і попереджувальний вплив заходів цивільно-правової відповідальності. Таким уявляється механізм здійснення охоронної і попереджувально-виховної функцій цивільно-правової відповідальності.

Б.Т. Безлепкін виділяє три види шкоди, яка має відшкодовуватись, це:

1) майнова або матеріальна шкода чи збитки;

2) моральна шкода, яка полягає у так званій “ганьбі”, “безчесті”;

3) інша шкода, тобто позбавлення по вироку певних трудових, пенсійних, житлових прав, військових, спеціальних і почесних звань, орденів.[22, с. 23]

Спробуємо спочатку розглянути особливості відшкодування матеріальної шкоди. Майновою або матеріальною вважається шкода, яка має певну економічну цінність і виражається в грошах.

Види шкоди, що підлягають відшкодуванню, передбачені у Законі України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” та у Положенні про застосування цього Закону, затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України. Зокрема, відшкодуванню громадянинові підлягає:

  1. 1) заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій;
  2. 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки до них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
  3. 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
  4. 4) суми, сплачені громадянином у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги;
  5. 5) моральна шкода.

Розмір сум, які підлягають відшкодуванню, визначаються з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.[23, с.

21] Відшкодування шкоди шляхом надання речі того ж роду і якості застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна.[24, с.

17] Вартість втраченого житла відшкодовується з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди, якщо зазначене майно не збереглося в натурі.

Право на відшкодування заподіяної шкоди, виникає з моменту вступу у законну силу виправдувального вироку, з дня винесення постанови про закриття кримінальної справи, в основу якої покладено реабілітуючі обставини (відсутність події злочину, відсутність у діях особи складу злочину або недоказовість участі громадянина у вчиненні злочину), чи припинення справи про адміністративне правопорушення. Закриття кримінальної справи на підставі акта про амністію або акта про помилування не є підставою для виникнення права на відшкодування. Заподіяна шкода не підлягає відшкодуванню, якщо громадянин у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства і судового розгляду самообмовою перешкоджав встановленню істини і тим самим сприяв вчиненню незаконних дій.[25, с. 878] Виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється Державним казначейством України за приписами Державної виконавчої служби за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.[26, с. 40] Завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і суду. Крім того, якщо громадянин помер, право на відшкодування шкоди мають його спадкоємці.

Не випадково, розглядаючи це питання ми згадали про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки саме вона була основою для написання статті 1176 Цивільного кодексу України.

Можемо зробити висновок, що держава будь-якими способами захищає майнові права громадянина.

Крім того, держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили.

Ми вважаємо, що було би краще, якби держава мала право звертатися з такою регресною вимогою також і по самому факту вчинення незаконної дії чи бездіяльності. Це було б дієвим превентивним заходом, оскільки, відчувши майновий тягар на своїх плечах, службовці та посадовці більше б звертали увагу на додержання у майбутньому покладених на них державою обов’язків.

2.2 Особливості відшкодування моральної шкоди

Проблема відшкодування моральної шкоди на сьогоднішній день є дуже актуальною, оскільки не існує конкретного закону, який би врегулював порушення норм моралі, пов’язаних із заподіянням, наприклад, непоправної чи будь-якої іншої фізичної шкоди, незаконного засудження, незаконного притягнення до відповідальності людини.

Тому справи, які розглядаються в судах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди викликають певні труднощі.

Ці труднощі пов’язані з тим, що даний правовий інститут знаходиться в Україні лише на етапі становлення, а тому потребує: по-перше, значного законодавчого доопрацювання, а по-друге, певного часу для практики його застосування.

Новий Цивільний кодекс України дещо збагатив цей інститут новими нормами. Проте деякі аспекти залишились неврегульованими, тому при вирішенні справ цієї категорії суди нерідко відмовляють в задоволенні позовних вимог через неподання доказів заподіяння особі моральної шкоди.

Нормативного визначення поняття моральної шкоди цивільне законодавство України не містить.[27, с. 11] Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови №4 від 31.03.95 р.

“Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зазначив, що “під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, у зв’язку незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків із оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.[28, с.53,54] Передбачене частиною 5 ст. 4 Закону від 01.12.1994 р. відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Якщо для з’ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі.[29, с. 33] Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, у якому виражається характер відповідальності. За час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом розмір моральної шкоди має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Моральна шкода в такому випадку відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб правоохоронних та судових органів. [30, с. 871, 872]

Але в процесі складання позовних заяв виникає сама важлива проблема – проблема розміру компенсації завданої моральної шкоди.

Звичайно, що спосіб, яким визначається розмір моральної шкоди не є однозначним. Тим більше, коли ми говоримо про те, що при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пов’язано це з тим, що ключові поняття – фізичні та душевні страждання – не є константою. А тому однакові неправомірні дії у відношеннях різних людей будуть мати абсолютно різні результати.

Хтось на це навіть не зверне уваги, а комусь така подія в його свідомості поламає життя. З вищевказаними труднощами пов’язані і проблеми визначення розміру моральної шкоди у суді.

Як правило такий розмір визначається, виходячи не із суб’єктивного сприйняття потерпілим незаконних дій (бездіяльності), які направлені проти нього, а із об’єктивних факторів, таких як тривалості і роду незаконних дій.[31, с. 33]

Залишається також ще одне невирішене запитання – яким чином визначається розмір відшкодування моральної шкоди. Як свідчить практика, визначаючи розмір відшкодування, суддя має кілька варіантів:

1) взяти за основу суму, яку заявляє позивач, але користуватися принципами розумності і справедливості. Суд може змінити суму або залишити такою, про яку просить позивач.

Причому суд може не тільки зменшити розмір відшкодування, а й збільшити порівняно з тим, про який просить позивач. Суддя також має звернути увагу на мотивацію розрахунку розміру відшкодування.

Якщо визначена сума відрізняється від суми, заявленої позивачем, судді слід абстрагуватися від мотивації позивача та дати власну мотивацію, оскільки в п.9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.

95 вказано: “Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви”. В іншому разі, як свідчить практика, рішення може бути скасовано в частині відшкодування моральної шкоди з причини невмотивованості визначення її розміру.

Источник: https://studizba.com/files/show/doc/52304-3-35525.html

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*