Притягнути законника до дисциплінарної відповідальності стане простіше, також скоротяться строки розгляду

Притягнути законника до дисциплінарної відповідальності стане простіше, також скоротяться строки розгляду

   Одна з ключових відмінностей Вищої ради правосуддя від Вищої ради юстиції — це розширення повноважень щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Законодавець зробив цей процес простішим, а також зменшив можливості для оскарження вердиктів ВРП. Хоча в Раді переконані, що це дозволить ефективніше здійснювати повноваження, судді висловлюють занепокоєння.

Один замість двох

   Раніше Рада розглядала тільки скарги на представників Верховного та вищих спеціалізованих судів. Решту «виховувала» Вища кваліфікаційна комісія суддів.

При цьому ВРЮ виконувала своєрідну роль другої інстанції в процесі застосування санкцій. Якщо у ВККС вважали, що законник порушив присягу і його варто звільнити — матеріали передавали до ВРЮ, яка й ухвалювала рішення.

    Переділ повноважень відбувався без заперечень з боку комісії, яка, схоже, вважає, що їй цілком вистачить проведення кваліфікаційних іспитів. Натомість у Раді запевняли, що нові правила принесуть позитивні результати.

    Зокрема, як зазначав голова ВРЮ Ігор Бенедисюк, завдяки новаціям будуть сформовані єдині підходи до цієї проблематики. «Потрібно спрацювати на випередження, створити механізм спрощеного розгляду матеріалів, оскільки, за різними оцінками, у ВККС перебуває 10—15 тис. скарг на дії суддів.

Їх треба розглянути, щоб забезпечити невідворотність покарання. Коли судді зрозуміють, що вони не тільки незалежні, а й відповідальні перед суспільством, в тому числі через механізми притягнення їх до відповідальності, ситуація в суспільстві зміниться», — наголошував очільник колегіального органу.

І, схоже, законодавець дослухався до його позиції, спростивши покарання служителів Феміди.

Розійшлися по палатах

   До ухвалення змін розгляд скарг проходив у два етапи. Спершу своє рекомендаційне рішення приймала дисциплінарна секція ВРЮ, а згодом його затверджував або відхиляв безпосередньо колегіальний орган.

У новому законі про цю секцію не згадується. Натомість з’являться дисциплінарні палати. І якщо відповідна секція була лише одна, то «кількість дисциплінарних палат та кількісний склад кожної палати визначаються рішенням ВРП».

Щоправда, відповідно до встановлених правил.

   Закон передбачає, що до складу кожної дисциплінарної палати входить щонайменше 4 члени ВРП. До того ж «при формуванні палат Рада має забезпечити, аби щонайменше половина, а якщо це неможливо — принаймні значна частина членів кожної палати були суддями або суддями у відставці».

   Законодавець залишив досить розпливчасту вимогу щодо кількості суддів у дисциплінарних підрозділах.

З одного боку, слово «щонайменше» досить чітко й однозначно вказує на те, що з 4-х членів двоє мають бути законниками, але відразу ж застерігається, що це правило не є обов’язковим для виконання.

А сказати конкретно, що таке «значна частина», не видається можливим. Наприклад, якщо із 4-х представників палати суддею буде один, то чи можна це вважати значною частиною?

   Водночас поки що ВРП не повинна стикнутися з проблемою цих розрахунків, залишаючи їх у теоретичній площині. Адже до складу Ради входять 15 членів, і з них 8 — судді або судді у відставці. Таким чином, колегіальний орган зможе сформувати 3 дисциплінарні палати, а труднощів із «квотою» служителів Феміди не буде.

Притягнути законника до дисциплінарної відповідальності стане простіше, також скоротяться строки розгляду

Самостійне рішення

   Здавалося б, існування 3-х палат замість однієї секції має забезпечити втричі швидший розгляд матеріалів. Але насправді процес стане ще більш стрімким.

Адже більшість матеріалів після вивчення палатами не потраплятиме на розгляд Ради.

Зокрема, палати аналізуватимуть висновок доповідача щодо скарги й самостійно ухвалюватимуть рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи. Раніше ж відкрити справу могла тільки ВРЮ.

  Так само палата прийматиме рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності або про відмову в цьому. Наприклад, члени палати матимуть змогу тимчасово відсторонити законника від виконання обов’язків або ж перевести до установи нижчого рівня.

Проте ухвалити рішення про звільнення судді палата самостійно не зможе. Якщо її члени вважатимуть, що проступок законника заслуговує саме на такий вид стягнення, вони передаватимуть справу на розгляд ВРП, і тільки колегіальний орган матиме повноваження ухвалити суворе рішення.

   Таким чином, найшвидше вивчатимуться скарги на тих суддів, у діях яких члени Ради не вбачатимуть порушень або до яких застосовуватимуть м’якші санкції. При цьому, як показує досвід, абсолютна більшість скарг не тягне за собою звільнення законника. Тому на засідання колегіального органу матеріали потраплятимуть не надто часто.

Знайшли більшість

   Вирішив законодавець спростити й пошук голосів для застосування санкцій до володарів мантій. Нинішній склад колегіального органу неодноразово стикався із ситуацією, коли для звільнення судді не вистачало одного-двох голосів. Причина крилася у ст.24 закону про ВРЮ, відповідно до якої рішення приймаються більшістю від конституційного складу Ради.

Таким чином, якщо на засіданні були присутні 12 членів колегіального органу, а доповідач не мав права брати участі в голосуванні, то всі інші мали висловитися «за». Якщо ж хоча б один був проти — рішення не ухвалювалось.

   Відповідно до новацій рішення палати прийматимуться простою більшістю голосів, це ж стосується і ВРП. Єдине обмеження: засідання є повноважним, якщо участь у ньому бере більшість від складу Ради чи палати.

   Отже, якщо на зібрання ВРП прийде 11 її членів, то, щоб ухвалити рішення про позбавлення судді посади за дисциплінарне порушення, вистачить 6 голосів. Думка інших фактично жодного значення не матиме.

   Законодавець передбачив і нову процедуру запрошення суддів на засідання Ради: особа вважається належним чином повідомленою про засідання ВРП, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду, де вона працює. А якщо це неможливо зробити — воно розміщуватиметься на веб-сайті колегіального органу. Хоча навряд чи хтось буде регулярно заходити на інтернет-сторінку Ради, аби дізнатись, чи не чекають його на засіданні.

   Також закон дозволяє судді тільки один раз пропустити зібрання Ради з поважних причин. Якщо той не з’явиться ще раз — скаргу розглядатимуть без нього. Фактично так само Рада діяла і в минулому році, але тепер цю практику закріплено.

Межі скарги

   Ще більше спрощено процедуру оскарження рішень Ради. Закон про ВРЮ передбачав, що рішення колегіального органу можуть бути оскаржені «в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства».

Це давало досить широкі можливості для законників, які намагалися відстояти свою правоту. Адже вони могли оскаржувати як процедуру ухвалення рішення про звільнення, так і позицію колегіального органу «по суті».

У минулому році Вищий адміністративний суд неодноразово підтримував у таких справах саме суддів, хоча Верховний — частіше ставав на бік ВРЮ.

   Можливість оскарження самої суті рішень колегіального органу піддавалась критиці членами Ради. Зокрема, І.Бенедисюк наголошував, що оскаржуватися має процедура притягнення до відповідальності, тому автори закону вирішили задовольнити цю вимогу.

  • Відповідно до нового акта рішення ВРП про звільнення судді через вчинення дисциплінарного проступку може бути оскаржене тільки з таких підстав:
  • – склад Ради не мав повноважень ухвалювати таке рішення;
  • – рішення не підписане кимось із членів ВРП, які його ухвалювали;
  • – рішення не містить посилань на встановлені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

   Таким чином, колегіальному органу доведеться стежити лише за дотриманням формальних аспектів ухваленого рішення. З точки зору законодавця, логіка у цій нормі є.

Адже, обираючи членів ВРП, з’їзд суддів, представники науки, адвокатури чи прокуратури довіряють їм повноваження щодо контролю за діями законників.

Коли ж вердикт Ради оскаржуватиметься, його перевірятимуть представники ВС, яких такими повноваженнями не наділяли.

Разом з тим, як показує проведене опитування, абсолютна більшість респондентів переконані, що такі зміни призведуть до посилення тиску на судову систему. А на думку судді ВСУ Галини Канигіної, наслідком таких новацій стане зростання кількості скарг, поданих до Європейського суду з прав людини. Адже, на її погляд, процедура оскарження рішень ВРП фактично буде відсутня.

   Разом з тим, хоча законодавець і намагався обмежити можливості для оскарження рішень Ради, створив для цього передумови. Зокрема, судді, які будуть незадоволені діяльністю колегіального органу, напевно, намагатимуться довести, що нинішній склад Ради не має повноважень.

Адже, як відзначало наше видання, у Конституції вказано, що «ВРП набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше 15 її членів, серед яких більшість становлять судді». Здавалося б, у Раді за суддями зараз закріплено 8 крісел. Проте серед них — двоє суддів у відставці, про яких у згаданому положенні не йдеться.

До того ж, передбачає Основний Закон, до Ради за посадою має входити Голова ВС, а не ВСУ, як зараз. За таких обставин нас очікує формування нової судової практики щодо повноважності ВРП.

Автор статті: Олексій Писарев

Источник: http://mgoncharuk.blogspot.com/2017/02/blog-post.html

Як притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора чи працівника НАБУ?

  • Притягнути законника до дисциплінарної відповідальності стане простіше, також скоротяться строки розгляду
  • «Я б не сказав, що дана тема провокаційна, вона більше реальна», – розпочав один із заходів Асоціації правників України на означену тему Євгеній Солодко, керуючий партнер АО «Солодко і партнери».
  • Адвокат відзначив, що чимало практикуючих юристів у кримінальному процесі досить часто намагаються притягнути прокурора чи  представника органів правопорядку до відповідальності за порушення норм законодавства або ж  вимог етики, вчинені під час здійснення кримінального провадження.
See also:  Світлана глущенко: з 29 вступає в силу норма закону щодо накладення додаткових штрафів на суму боргу по аліментах

Однак мало епізодів оскарження увінчуються успіхом. На думку адвоката, причина досить проста: «Парадокс полягає в тому, що нам доводиться звертатись зі скаргами на прокурорів до самих прокурорів», – пояснив доповідач.

  1. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРІВ: НАСКІЛЬКИ ЕФЕКТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОМІСІЇ?
  2. Про порядок, особливості та власний досвід в ініціюванні процедур притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності розповів Володимир Петраковський, експерт State Watch, який раніше також працював на посаді прокурора.
  3. Перш за все, доповідач окреслив коло порушень, за вчинення яких прокурора потенційно можна притягнути до дисциплінарної відповідальності.
  4. Зокрема, це вчинення однієї чи сукупності дій, а саме:
  5. – порушення порядку і строків розгляду звернень, клопотань осіб, адвокатських запитів (слід враховувати, що мається на увазі суттєве порушення строків: місяць чи більше, а не декілька днів);
  6. – надання письмових вказівок, ухвалення процесуальних рішень у кримінальному провадженні, де прокурор не був процесуальним керівником;
  7. – порушення розумних строків у кримінальних провадженнях;
  8. – неналежний розгляд клопотання особи, а також невиконання ухвали слідчого судді про задоволення відповідного клопотання;
  9. – втрата речових доказів;
  10. – втрата матеріалів кримінального провадження;
  11. – несвоєчасне виконання ухвали слідчого судді про повернення тимчасово вилученого майна;
  12. – неповернення вилученого майна після скасування рішення суду про арешт майна;
  13. – порушення порядку проведення обшуку в адвоката;
  14. – затягування та створення інших перешкод стороні захисту, потерпілим  в ознайомленні з матеріалами провадження;
  15. – залишення зали судового засідання без дозволу суду до завершення оголошення судового рішення;
  16. – нез‘явлення у судове засідання та/або незабезпечення з‘явлення інших прокурорів, що призвело до неодноразових відкладень судових засідань (в такому випадку стягнення може бути накладено не лише особисто на прокурора, а й на керівника групи прокурорів). 

Водночас спікер наголосив, що практика створила певні правила та приклади випадків, у яких прокурора складно притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, не притягують прокурорів до відповідальності за участь в політичних акціях, у разі закриття ними кримінального провадження або порушення презумпції невинуватості (зокрема, що суперечить рішенню ЄСПЛ 2010 року у справі «Ухов проти РФ»), а також, якщо порушником є Генеральний прокурор.

Останній пункт Володимир Петраковський доповнив у зв‘язку зі своїм особистим досвідом оскарження дій прокурорів у дисциплінарній комісії.

Цікавим є те, що навіть визнавши протиправність дій цієї посадової особи, за словами суб‘єктів накладення дисциплінарного стягнення, не визначений порядок та процедура притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а саме, що, у разі накладення на Генерального прокурора дисциплінарного стягнення, його не буде кому застосувати. Водночас, в останніх рішеннях позиція КДКП з цього приводу змінилась і скарги на Генерального прокурора почали розглядатись по суті.

Щодо процедури притягнення до дисциплінарної дисциплінарності прокурорів, то теж є певні особливості, а саме:

– дисциплінарним органом є не лише КДКП, але й ВРП, яка є апеляційною інстанцією у цих справах. Однак доступ до неї є не у всіх випадках, а лише коли на це дає згоду КДКП. На відміну від суду, який може задовільнити або скасувати рішення КДКП, ВРП має також повноваження щодо його зміни;

  • – у середньому дисциплінарне провадження триває близько 100 днів (найменше – 37 днів, найбільше – 240 днів);
  • – дисциплінарну владу щодо військових прокурорів має також керівник (відповідно до загальновійськових статутів ЗСУ), що, до речі, варто розглядати як досить спірне положення;
  • – заявником може бути будь-яка особа, а не лише сторона конкретного кримінального провадження;
  • – матеріали НСРД не можуть передаватись КДКП (згідно з КПК України), але у разі їх наявності комісія успішно їх досліджує та оцінює. Окрім цього, комісія уважно досліджує будь-які інші відомості, дані, предмети, інформацію, яку можна віднести до доказів у справі про притягнеення до дисциплінарної відповідальності прокурора;
  • – обов‘язок доказування провини прокурора покладається саме на заявника (діє принцип змагальності).

Також доповідач поділився із присутніми практикою відмов у відкритті дисциплінарної справи проти прокурора, іншими словами, розповів про випадки, коли скаргу комісія не приймає. Цікаво, що відмова у відкритті провадження ухвалюється членом КДКП одноособово та не підлягає оскарженню.

  1.  Зокрема, можна виділити наступні помилки адвокатів при зверненні до КДКП у разі, якщо:
  2. – у дисциплінарній справі немає конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора;
  3. – рішення, дія чи бездіяльність прокурора не оскаржені в порядку, передбаченому КПК України (це є законодавча вимога Закону України «Про прокуратуру»);
  4. – скарга мотивована порушенням правил слідчим прокуратури (але не військової);
  5. – неконкретно описано порушення вимог етики (наразі скарги на цій підстави задовільняються вкрай рідко). 
  6. В свою чергу, незважаючи на певні недоліки у функціонуванні, існування КДКП є значним досягненням останніх років, вважає Оксана Дитинко, адвокат.
  7.  ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ НАБУ: ПІДСТАВИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
  8. Дану тему висвітлила Злата Симоненко, адвокат, партнер АО “Солодко і партнери”, яка входить до складу РГК при НАБУ,  а тому доповідачці досить близько знайома ця тема у професійному плані.
  9. Процедура притягнення працівників НАБУ до дисциплінарної відповідальності дещо відрізняється від предбаченої вище процедури для прокурорів.

Що стосується складу дисциплінарної комісії, то до неї входять п‘ять осіб, двоє з яких визначаються РГК при НАБУ. Доповідачка акцентувала увагу на необхідності більш активного контакту з цього приводу саме з РГК, оскільки до його складу входять різнопрофільні фахівці правової спільноти, здатні найбільш оперативно відреагувати на конкретне звернення.

Підстави для притягнення працівників НАБУ до дисциплінарної відповідальності прописані у ст. 28 Закону України «Про НАБУ». Окрім цього, можна виділити наступні найпоширеніші підстави, якими є  порушення положень кримінального-процесуального закону під час проведення обшуків, вилучення майна, технічних засобів, тимчасового доступу.

Існує також така підстава притягнення детектива НАБУ до дисциплінарної відповідальності, як розголошення інформації, отриманої в результаті НСРД. Однак, незважаючи на те, що в дійсності така інформація неодноразово розголошувалась НАБУ (наприклад, публікувались відео, що стосуються відомих корупційних справ), дисциплінарних проваджень з  цих підстав ще не було.

  • Щодо процедури оскарження дій працівника НАБУ, то вона виглядає наступним чином:
  • 1) надходження скарги на дії працівника НАБУ;
  • 2) ініціювання службового розслідування;
  • 3) здійснення об’єктивної перевірки підрозділом внутрішнього контролюза спеціальною методикою(перевірка може здійснюватись і без скарги);
  • 4) підготовка та надання висновку службового розслідування;
  • 5) скликання засідання дисциплінарної комісії та розгляд зібраних матеріалів;
  • 6) складання висновку із зазначенням рекомендованого стягнення;
  • 7) прийняття рішення Директором НАБУ (інколи відрізняється від висновку Дисциплінарної комісії);
  • 8) у разі необхідності – оскарження рішення Директора НАБУ в судовому порядку (на даний момент такі випадки невідомі). 

Також Злата Симоненко відзначила, що очікувала побачити сотні скарг адвокатів на працівників НАБУ, однак станом на сьогодні є лише 39 проваджень. Більшість з них – від прокурорів САП. Це свідчить про небажання невдоволених роботою цього органу реально оскаржувати їх дії, рішення чи бездіяльність, а не просто публічно висловлюватись.

Таким чином, пані Симоненко сподівається на майбутнє більш активне надхлдження скарг на працівників НАБУ, оскільки виключно ретельне дослідження кожного епізоду та прийняття рішень за результатами дисциплінарного провадження, формуватиме практику в цій сфері.

Загалом, наявність подібних законодавчо визначених процедур, які дають можливість оскаржити порушення, вчинені прокурором чи працівником НАБУ, є однозначно позитивним відображенням реформувань даної сфери. Як відмітили спікери, подібна можливість декілька років тому здавалась нереальною, а наразі вона існує і досить пфективно впроваджується.

 Водночас, як і будь-яка інша сфера, ці процедури є також не ідеально виписані в законодавстві, а деякі колізії виникають уже на практиці. Недостатнє законодавче регулювання, що призводить до порушення принципу правової визначеності, на практиці зумовлює відмови у задоволенні низки обгрунтованих скарг, звернених до дисциплінарних комісії.

Що стосується такого органу як НАБУ, то, виявляється, тут інша проблема – 39 дисциплінарних проваджень на 210 осіб (всього у НАБУ 650 працівників, з них 210 детективів) не відображають реального стану дотримання законодавства детективами.

 І, на жаль, ця цифра свідчить не про фактично ідеальну роботу НАБУ, а про небажання учасників проваджень та інших осіб реально оскаржувати дії, бездіяльність чи рішення цих працівників, що на практиці зумовлює відсутність стримуючих факторів та громадського контролю у їх роботі.

Таким чином, в даному випадку очікується активність саме з боку учасників процесу, осіб, чиї права та законні інтереси порушені.

 Зозуля Наталія, «Українське право»

Источник: https://www.ukrainepravo.com/news/ukraine/yak-prytyagnuty-do-dystsyplinarnoyi-vidpovidalnosti-prokurora-chy-pratsivnyka-nabu/

Вища рада юстиції знайшла спосіб «покарати» суддів, строк притягнення яких до дисциплінарної відповідальності вже сплив

ВРЮ знайшла спосіб «покарати» суддів, строк притягнення яких до дисциплінарної відповідальності сплив

ОЛЕКСІЙ ПИСАРЕВ

Вища рада юстиції продовжила розгляд дисциплінарних скарг на суддів апеляційних, вищих і Верховного судів.

Зважаючи на те, що ці звернення надсилалися до колегіального органу ще в минулі роки, розраховувати на позитивний результат скаржники не могли навіть теоретично.

Водночас, як пояснюють у Раді, навіть якщо строки притягнення до дисциплінарної відповідальності спливли — повністю уникнути відповідальності законникам не вдасться.

Час як союзник

See also:  Ухвалення закону про українську державну мову: що треба знати про зміну статусу російської в україні

Дисциплінарна секція ВРЮ провела вже друге засідання, основним питанням якого став розгляд скарг на суддів. Як повідомляв «ЗіБ», минулого разу члени колегіального органу опрацьовували матеріали, що надійшли у 2014-му, 2013-му, а то й 2012-му роках. Такі ж питання значились у порядку денному й цього разу.

Таким чином, ще до початку засідання можна було здогадатися, що жодного із законників до відповідальності притягнуто не буде. Тому не дивно, що самі судді, на яких було подано скарги, до ВРЮ не з’явились: у виправданнях не було жодної потреби.

Водночас увагу привертали прізвища суддів, згадані в порядку денному. Зокрема, серед них значилась і суддя Верховного Суду, голова Ради суддів Валентина Сімоненко.

Щоправда, у скарзі вказувалось на дії законниці, вчинені нею ще у 2013 р.

У той час вона працювала у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ та не обіймала керівної посади в органі суддівського самоврядування.

На думку скаржника, В.Сімоненко подовжила строк касаційного оскарження справи, не врахувавши положення ч.3 ст.238 Цивільного процесуального кодексу. Погодилися з таким твердженням і в Раді. «У діях судді вбачається порушення процесуального права», — наголосила секретар дисциплінарної секції Алла Лесько.

Водночас строк притягнення законниці до дисциплінарної відповідальності закінчився ще до того, як новий склад колегіального органу розпочав роботу.

Таким чином, притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності не було можливості. Не допомогла навіть «хитрість» скаржників, які про всяк випадок продублювали свої звернення кілька місяців тому.

Однак це не мало жодного значення, адже річний термін обчислюється з моменту вчинення дій, а не надходження скарги.

Також одному з комерційних банків не вдалось домогтися притягнення до дисциплінарної відповідальності й судді ВСС Лідії Мазур.

Не допомогло фінустанові навіть те, що свого часу її представники надіслали скарги в Адміністрацію Президента, Верховну Раду, МВС і Міжвідомчу комісію з питань захисту прав інвесторів.

У свою чергу ці установи перенаправили матеріали до ВРЮ, чим надали позиції банку більшої ваги.

У фінустанові зазначали, що суд під час розгляду справи створив для сторін нерівні умови, адже банк отримав лише один день для підготовки до розгляду. Однак, зважаючи на строки, ні аргументів, ні підтримки державних інституцій до уваги не взяли.

Допоміг час уникнути відповідальності й Віктору Осєтрову та Сергію Фомічову з Апеляційного суду Кіровоградської області.

Як відзначив член Ради Андрій Бойко, ці законники неодноразово виїжджали за кордон без належного документального оформлення, а в період від’їзду нібито розглядали судові справи.

«В діях суддів вбачаються ознаки порушення присяги», — підкреслив представник колегіального органу, але визнав, що у відкритті дисциплінарного провадження щодо них необхідно відмовити з тих самих формальних причин.

Завести досьє і справу

Хоча судді й уникли дисциплінарної відповідальності, певні неприємні наслідки їх все ж таки очікуватимуть. Як повідомив голова ВРЮ Ігор Бенедисюк, інформація про підстави для дисциплінарної відповідальності і причини, з яких її не застосували, буде внесена до суддівського досьє.

«Така наша спільна практика з Вищою кваліфікаційною комісією суддів, якщо бачимо ознаки дисциплінарного проступку, але відмовляємо через пропуск строку», — наголосив він. Відомості, які міститимуться в досьє, враховуватимуться при розгляді питань суддівської кар’єри.

Звісно, якщо представники вищих судів намагатимуться перейти на вищі щаблі.

Несподіваними наслідками для судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Вадима Шкуро обернулася скарга, подана ще у 2010 р. Зважаючи на давність, вона не мала була б спричинити жодних негативних наслідків, водночас, як повідомив А.Бойко, під час опрацювання матеріалів з’ясувався факт можливого отримання законником громадянства іншої держави.

Так, стало відомо, що В.Шкуро міг звертатися до Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації про призначення на посаду судді «арбітражного суду Республіки Крим». Тому секція вирішила рекомендувати ВРЮ відмовити у відкритті дисциплінарної справи, але водночас звернутись до вітчизняної ВККС із заявою «про надання правової оцінки поведінці судді».

Проте для самого В.Шкуро звернення до кваліфкомісії, напевно, стане лише маленькою неприємністю, принаймні порівняно з іншими подіями.

Якщо він дійсно почав виконувати обов’язки російського судді, то його, швидше за все, очікуватиме притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, народні депутати з кількох фракцій висунули вимогу до Ген­прокуратури — подати матеріали для зняття недоторканності з 274 кримських суддів та притягнути їх до відповідальності. За таких умов інтерес «кваліфікаційників» видається лише доповненням до загальної тенденції.

Источник: https://zib.com.ua/ua/117854-vischa_rada_yusticii_znayshla_sposib_pokarati_suddiv_strok_p.html

Вп вс скасувала дисциплінарне стягнення щодо судді гольник – "антидот"

18.01.2019

Велика Палата ВС скасувала рішення ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду Полтави.

17 січня Велика Палата Верховного Суду розглянула скаргу судді Октябрського районного суду Полтави Лариси Гольник на рішення Вищої ради правосуддя про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Рік тому, у січні 2018 року, зі скаргами на неї до ВРП звернувся голова Октябрського райсуду Олександр Струков. Таким чином, за словами самої Л.

Гольник, він намагався помститися їй за принципову позицію: у січні 2015 року суддя відповіла відмовою на прохання міського голови Полтави Олександра Мамаєва закрити справу про адміністративне правопорушення, що знаходилась у її провадженні, та надала цій ситуації широкого розголосу.

Так, у дисциплінарних скаргах О.Струков вказав, що 28 вересня 2016 року Л.Гольник разом зі своїм чоловіком Ігорем Гавриленко та журналістами зірвала проведення зборів суддів Октябрського райсуду, систематично порушувала правила трудової дисципліни та розголошувала інформацію, що стала їй відома під час розгляду нею справи в закритому засіданні.

Крім того, голова суду звернув увагу ВРП на неетичну поведінку Л.Гольник, яка полягала у розміщенні суддею та її чоловіком некоректних публікацій в соціальних мережах, що стосувались її колег-суддів та безпосередньо самого О.Струкова.

Висновки ВРП щодо порушення Л.Гольник трудової дисципліни

Дослідивши обставини, наведені у скаргах О.Струкова, Третя Дисциплінарна палата ВРП вказала на те, що на той час, коли Л.Гольник, за словами О.Струкова, порушувала трудову дисципліну, п’ятирічний строк її повноважень сплив, а указу про її безстрокове призначення досі не було.

«Наявність тривалих періодів, протягом яких судді не мають повноважень щодо здійснення правосуддя, є ситуацією, на яку законодавство про статус суддів розраховане не було. Статус та обов’язки судді, який не має повноважень щодо здійснення правосуддя, законодавчо чітко не визначено.

Незважаючи на це, на думку Третьої Дисциплінарної палати, суддівська етика вимагає від судді, повноваження якого закінчилися, вживати всіх залежних від нього заходів щодо надання допомоги своєму суду. Суддя, строк повноважень якого закінчився, зберігає свій статус судді і продовжує отримувати суддівську винагороду в розмірі посадового окладу», — йдеться у рішенні Дисциплінарної палати.

І хоча з’ясувалося, що поодинокі випадки відсутності Л.Гольник на роботі все ж мали місце, однак суддя надала документи, що підтверджували поважність причин її відсутності. За таких умов Третя Дисциплінарна палата констатувала відсутність дисциплінарного проступку в зазначених діях судді Л.Гольник.

Щодо неетичних дописів у соцмережах

Источник: https://antydot.info/news/vp-vs-skasuvala-dystsyplinarne-styahnennya-schodo-suddi-holnyk/

Глава 15 дисциплінарна відповідальність

Дисциплінарна відповідальність згідно з чинним законодав­ством України настає за порушення трудової дисципліни й служ* бових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і в бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з нео­бережності.

Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень відповідають у дисциплінар­ному порядку і за проступки, які порочать їх як державних службовців або дискредитують органи, в яких вони працюють (керівники, державні службовці — співробітники правоохорон­них органів, військовослужбовці тощо).

Законодавством закріплено такі види дисциплінарної відпо­відальності: 1) у порядку, встановленому законами України; 2) у порядку, встановленому Кодексом законів про працю Ук­раїни (далі — КЗпП); 3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців1; 4) на підставі дисциплінарних статутів та положень2, чинних у різних галузях чи сферах державного управління.

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає в невиконанні або в неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових чи службових обов'язків.

Нормами адміністративного права встановлюються дисцип­лінарна відповідальність і порядок її реалізації, коло суб'єктів і повноваження органів управління (посадових осіб), що наді­лено «дисциплінарною владою», категорії службовців, відпові­дальність яких регулює адміністративне право.

Стосовно більшості працівників дисциплінарну відповідальність перед­бачено нормами трудового й адміністративного права, а щодо деяких категорій осіб (військовослужбовців строкової служ­би, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України тощо) — повністю нормами адміністративного права, що пояснюється необхідністю поряд із загальними правилами дисциплінарної відповідальності враховувати особливі вимо­ги дисципліни до них, встановлення специфіки їх дисциплі­нарної відповідальності.

  • Разом з тим, незалежно від того, на підставі якого норма­тивно-правового акта настає дисциплінарна відповідальність, їй притаманні певні загальні ознаки:
  • 1)     її підставою є дисциплінарний проступок;
  • 2)  за такий проступок передбачено накладення дисциплі­нарного стягнення;
  • 3)  стягнення застосовує уповноважений на те орган (поса­дова особа) в порядку підлеглості;
  • 4)  межі «дисциплінарної влади» цього органу (посадової особи) чітко встановлено правовими нормами;
  • 5)  службовець, на якого накладено дисциплінарне стягнен­ня, може його оскаржити у вищий орган (вищій посадовій особі) або в суд;
  • 6)  за один дисциплінарний проступок може бути накладе­но лише одне дисциплінарне стягнення.
  • Більшість службовців за порушення правил дисципліни несуть відповідальність згідно з приписами трудового законо­давства, а дисциплінарна відповідальність службовців, що ре­алізують свої повноваження поза межами трудового договору чи правил внутрішнього трудового розпорядку, регулюється законами, статутами та положеннями, затвердженими повно­важними органами.
  • Значна кількість державних службовців несе дисциплінар­ну відповідальність не тільки за дисциплінарні проступки, по­в'язані з невиконанням чи неналежним виконанням покладе­них на них обов'язків, а й за перевищення своїх повноважень, недотримання обмежень щодо державної служби, вчинення діянь, що порочать орган, де службовець працює, або його зван­ня (норм моралі), присяги, обов'язків, передбачених у контрак­ті, військової честі тощо.
  • В основу розмежування дисциплінарної відповідальності на види покладено характер діяльності різних категорій служ­бовців, умови їх роботи, систему дисциплінарних стягнень, порядок їх накладення та оскарження.
See also:  Незаконний вигул собак: боротьба та наслідки

Законом України «Про державну службу» встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних служ­бовців, органів виконавчої влади та їх апарату.

Сутність її по­лягає в тому, що дисциплінарні стягнення застосовують до дер­жавного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, пору­шення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служ­би, а також за проступок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.

До службовців цих органів, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовувати такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідальність, затрим­ка до одного року в присвоєнні чергового рангу або призна­ченні на вищу посаду.

Згідно з Типовими правилами внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано догану або звільнення.

Звільнення як дисциплінарне стягнення застосовують відповідно до пунктів 3, 4, 7, 8 ст. 40, ст. 41 КЗпП.

Службовці державних підприємств, установ, організацій, а також державних органів, на яких не поширюються положен­ня Закону України «Про державну службу», відповідних дис­циплінарних статутів чи положень про дисципліну, несуть дис­циплінарну відповідальність згідно з КЗпП чи Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Дисциплінарне стягнення застосовує орган (посадова осо­ба), якому надано право прийняття на роботу (обрання, за­твердження, призначення на посаду) даного працівника. До за­стосування дисциплінарного стягнення власник або уповно­важений ним орган повинен вимагати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень.

У разі відмови працівника дати письмові пояснення складають відповідний акт. Дисциплінарні стягнення застосовує власник або уповноважений ним орган безпосередньо після виявлення проступку, але без ура­хування часу хвороби працівника або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення дисциплінарного про­ступку. За кожне порушення трудової дисципліни накладають тільки одне дисциплінарне стягнення, яке оголошують у на­казі (розпорядженні) й повідомляють працівнику під розпис­ку.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарно­му стягненню, то його вважають таким, що не мав дисциплі­нарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни, проявив себе як сумлінний робітник, то стягнен­ня може бути зняте до закінчення одного року. Протягом стро­ку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до праців­ника не застосовують.

Власник або уповноважений ним орган має право замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колек­тиву або його органу. Працівник може оскаржити накладене стягнення в комісію з трудових спорів (де її створено), вищій посадовій особі чи у вищий орган, або в суд.

Значні особливості є в порядку застосування та видах дисциплінарних стягнень, передбачених дисциплінарними ста­тутами або положеннями про дисципліну в сфері державного управління. Їх пов'язано з характером тих функцій і завдань, що виконують відповідні органи, їх службовці.

В деяких ви­падках дисциплінарну відповідальність регулюють відповідні кодекси (Повітряний кодекс, Митний кодекс тощо).

Так, згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України дисциплі­нарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ про­куратури застосовують за невиконання чи неналежне виконан­ня службових обов'язків або за проступок, який порочить їх як працівників прокуратури.

Дисциплінарними стягненнями є: догана, пониження в клас­ному чині, позбавлення нагрудного знака «Почесний праців­ник прокуратури України», звільнення з позбавленням клас­ного чину.

Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені в названому статуті, в пов­ному обсязі, за винятком позбавлення або пониження в клас­ному чині державного радника юстиції 1, 2, 3 класів, яке здійснює Президент України за поданням Генерального про­курора.

Прокурори АРК, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори також мають право застосовувати такі дисциплі­нарні стягнення, як догана та звільнення. В разі необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що переви­щує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять по­дання Генеральному прокурору України.

Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про на­кладення стягнення, має особисто з'ясувати обставини про­ступку й одержати письмове пояснення від особи, яка його вчи­нила. За потреби може бути призначено службову перевірку.

Дисциплінарне стягнення застосовують протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебу­вання його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчи­нення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

  1. За один і той же проступок може бути накладено тільки одне стягнення.
  2. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з пере­буванням на роботі в органах прокуратури, його звільняють незалежно від часу вчинення проступку.
  3. Про накладення дисциплінарного стягнення прокурор видає наказ, який оголошують працівникові під розписку.
  4. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом.

Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі в деся­тиденний строк, а в разі проведення перевірки — не пізніше одного місяця з дня надходження скарги. Про прийняте рішен­ня повідомляють працівника, який звернувся зі скаргою.

  • Оскарження наказу не зупиняє виконання дисциплінарно­го стягнення.
  • Рішення Президента України та Генерального прокурора України про застосування деяких із дисциплінарних стягнень або відмова в поновленні на роботі прокурорсько-слідчих пра­цівників, звільнених прокурорами АРК, областей, міста Києва та прирівняними до них прокурорами, можуть бути оскаржені до Верховного Суду України в місячний строк.
  • Працівника вважають таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом року з дня його накладення він не піддавався новому дисциплінарному стягненню.

Дисциплінарне стягнення може бути знято прокурором, який видав наказ, або вищим прокурором раніше року, якщо працівник виявив дисциплінованість і сумлінність у виконанні службових обов'язків. У таких випадках стягнення знімається наказом з оголошенням його всім, кому було оголошено наказ про накладення стягнення.

  1. Згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України на осіб рядового й начальницького складу можуть накладати такі стягнення: зауваження, догана, сувора догана, затримка в присвоєнні чергового спеціального звання або по­данні до його присвоєння на строк до одного року, поперед­ження про неповну службову відповідальність, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.
  2. У навчальних закладах і навчальних підрозділах Міністер­ства внутрішніх справ України, крім цих стягнень, можуть за­стосовувати: позбавлення звільнення з розташування навчаль­ного закладу, підрозділу на строк до одного місяця, позачерго­ве призначення в наряд по службі (за винятком призначення в караул або черговим підрозділу) чи на роботу до п'яти нарядів.
  3. На осіб рядового й начальницького складу, нагороджених нагрудним знаком органів внутрішніх справ, може бути накла­дено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення цього знака.

Дисциплінарні стягнення застосовують начальники в межах наданих їм прав. Перелік посад начальників та їх прав щодо накладення дисциплінарних стягнень визначається додатком до статуту. Дисциплінарні права інших начальників встанов­лює Міністр внутрішніх справ України стосовно дисциплінар­них прав начальників, передбачених переліком.

  • Старший начальник має право скасувати, пом'якшити чи посилити дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо службовою перевіркою встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку й ступеню провини.
  • Накладати дисциплінарні стягнення на працівників слідчо­го апарату органів внутрішніх справ (з урахуванням додержан­ня вимог кримінально-процесуального законодавства) можуть лише начальники органів внутрішніх справ, яким надано пра­во призначати цих працівників на посаду, їх заступники по слідству, а також начальники вищих органів внутрішніх справ та їх заступники.
  • Дострокове зняття дисциплінарного стягнення в порядку заохочення проводить начальник, який наклав його, рівний йому чи старший прямий начальник.

Незалежно від того, дисциплінарним статутом чи положен­ням встановлюється відповідальність, ними передбачаються дисциплінарні стягнення, які застосовують до відповідних ка­тегорій службовців за вчинені дисциплінарні проступки.

В цих актах встановлюють також дисциплінарні повноваження відповідних органів (посадових осіб), які в порядку підлеглості накладають стягнення, а також регламентують процедуру їх застосування.

Всю цю діяльність регулюють норми адмініст­ративного права.

Источник: http://uristinfo.net/adminpravo/50-jup-bitjak-administrativne-pravo-ukrayini/943-glava-15-distsiplinarna-vidpovidalnist.html

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*