Справа насірова: чи платитимуть компенсацію та чи законно звільнили чиновника

В сьогоднішніх реаліях, із запровадженням Кабінетом Міністрів України заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 постає питання захисту трудових прав працівників, адже вказані заходи вплинули на всі сфери життя, у тому числі щодо способу виконання посадових обов’язків.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.

2020 установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.

Однак, не завжди роботодавець йде на зустріч та вважає, що найкраще такого працівника звільнити, оскільки він не може прибувати до місця своєї роботи і під тиском звільняють таких працівників.

При цьому, ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) визначено виключний перелік підстав розірвання трудового договору.

  • Таким чином, підставами припинення трудового договору є:
  • 1) угода сторін;
  • 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;
  • 3) призов або вступ працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;
  • 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);
  • 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
  • 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;
  • 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
  • 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;
  • 7-2) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»;
  • 7-3) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;
  • 8) підстави, передбачені контрактом;
  • 9) підстави, передбачені іншими законами.

Справа Насірова: чи платитимуть компенсацію та чи законно звільнили чиновника

Сергій Хребет

  1. Разом з цим, Стаття 40 КЗпП України визначає розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
  2. Отже, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
  3. 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
  4. 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;
  5. 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
  6. 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
  7. 5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
  8. 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
  9. 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
  10. 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
  11. 10) призову або мобілізації власника — фізичної особи під час особливого періоду;
  12. 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
  13. Таким чином, вбачається, що працівник може бути звільнений тільки з підстав передбачених КЗпП України і така підстава, як звільнення під час карантину у Кодексі відсутня.

У свою чергу, що ж робити з п. п. 4, 5 ст.

40 КЗпП України, якими передбачено, що працівника може бути звільнено через систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

  • То тут потрібно вказати, що законодавцем 30 березня 2020 року було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» № 540-IX.
  • Зазначеним Законом внесено зміни у низку нормативно-правових актів, в тому числі і у КЗпП України.
  • Таким чином, вказаним законом було запроваджено поняття гнучкого режиму робочого часу, а також дистанційної (надомної) роботи, які не тягнуть за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливають на обсяг трудових прав працівників.

Отже, відповідно до ст. 60 КЗпП України за погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі.

При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.

Тому, буде доцільно написати заяву роботодавцю із проханням перевести вас на надомну роботу та ознайомитись із відповідним наказом (розпорядженням) про встановлення дистанційної роботи працівникам.

Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» надано право піти у відпустку без збереження заробітної плати певним категоріям громадян, як приклад, для осіб, які мають дітей віком до 14 років.

Термін перебування у такій відпустці не включається до загального терміну, встановленого законодавством, і може бути продовжений на такий період, на який буде запроваджено режим карантину.

У разі наявності у працівника невикористаних днів щорічної відпустки, за його бажанням та за згодою роботодавця, можуть бути надані щорічна основна або додаткова відпустки, а також інші оплачувані відпустки, передбачені законодавством.

Тому, в будь-якому разі слід домовитись із роботодавцем щодо можливості дистанційної (надомної) роботи, що не позбавить вас можливості заробляти собі на життя і залишатися при роботі.

Зверніть увагу, що п. 4, 5 ст. 40 КЗпП України передбачено звільнення через систематичне невиконання працівником обов’язків, а також прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Хоч КЗпП України і не визначає поважні причини невиконання обов’язків працівником та його прогулу, однак якщо це не залежить від волі працівника, зокрема введення карантинних заходів щодо пересування громадян тощо, то у разі неможливості належного виконання посадових обов’язків, а також прибуття до місця своєї роботи працівником, то вказані причини можуть бути визнано поважними.

Що стосується зменшення заробітної плати під час карантину, то тут слід зазначити, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

See also:  Особенности предъявления гражданского иска в уголовном процессуальном законодательстве украины

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Ст. 22 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Як вже зазначалось вище, ст. 60 КЗпП України передбачено, що дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше.

Таким чином, в односторонньому порядку роботодавець не має права зменшувати заробітну плату працівнику.

Отже, як звільнення працівника так і зменшення заробітної плати не може відбуватись в порушення КЗпП України та Закону України «Про оплату праці», тому в будь-якому разі краще звернутись до роботодавця письмово щодо можливості виконання роботи дистанційно, для того щоб у разі відмови ви мали право офіційно захистити свої порушені трудові права та законні інтереси, адже якщо цього не зробити доведення порушених прав буде фактично не можливе без доказів.

Якщо ж так сталося, що ваші трудові права було порушене, радимо не затягувати і звернутися до кваліфікованого юриста, оскільки відповідно до ст.

233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору можна звернутися в тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Хоча цей строк і подовжено на час дії карантину, однак зволікати з захистом своїх прав не варто.

  1. Тому, бережіть себе і будьте обачливі адже звернення до органів судової влади завжди забирає багато сил, коштів і здоров’я.
  2. Автор консультації: Сергій Хребет
  3. Юрист, АО Кравець і партнери для Протокола

Хотите быть в курсе важнейших событий? Подписывайтесь на АНТИРЕЙД в соцсетях.Выбирайте, что вам удобнее:

– Телеграм t.me/antiraid

Звільнення через карантин: чи законно це і що робити українцям

Звільнити співробітників просто через те, що ввели карантин, роботодавці не можуть

Справа Насірова: чи платитимуть компенсацію та чи законно звільнили чиновника

Через карантин, який діє по всій Україні, безліч підприємств, магазинів, кафе, ресторанів і кінотеатрів закрилося, залишивши тисячі людей без роботи.

Але якщо одні начальники просто відправляють своїх співробітників у відпустку або переводять на дистанційну роботу, інші просто всіх звільняють, не зважаючи на уклінні рекомендації влади цього не робити.

Сайт “Сьогодні” розповідає, чи мають роботодавці право звільняти людей під час карантину і що робити в такій ситуації.

Що означає форс-мажор

Нещодавно в Раді ухвалили законопроект, згідно з яким введений карантин віднесли до форс-мажорних обставин. Так, форс-мажор – це надзвичайні і невідворотні обставини, які роблять об'єктивно неможливим виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо.), обов'язків щодо законодавчих та інших нормативних актів.

Ми вирішили розпитати юристів про те, як така форс-мажорна ситуація впливає на звичайних працівників. Сергій Тарасюк, керуючий партнер АО “Тарасюк і партнери”, пояснює, що відповідно до закону, де карантин визначили як форс-мажорну ситуацію, співробітники можуть виконувати свою роботу вдома.

“Роботодавець може доручити працівникові, в тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати впродовж певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівникові – в тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування – з його згоди відпустку”, – говорить Тарасюк.

Він додав, що на період карантину власники різних підприємств і установ можуть змінювати режим роботи. Так, на думку юриста, змінився тільки режим роботи співробітників з можливістю працювати вдома з використанням телекомунікаційних засобів.

Крім цього, на офіційному сайті Київської торгово-промислової палати зазначено, що в зв'язку з введенням карантину, жодним нормативно-правовим актом на території України не передбачена можливість відмови у виході на роботу без оформлення відпустки, лікарняного, отримання згоди керівництва працювати за дистанційним графіком без шкоди для роботи.

“Як бачимо, у співробітника немає ніякого права у зв'язку з введенням карантину не виходити на роботу (крім прямої заборони на роботу певних закладів: громадське харчування, фітнес, салони краси тощо.). Співробітникам форс-мажор не дає абсолютно нічого, крім як сподіватися на усвідомленість керівництва компанії. І це незважаючи на обмеження в роботі громадського транспорту тощо”, – пояснює Тарасюк.

Олександр Щукін, адвокат, молодший партнер ЮК “Де-юре”, додає, що, на його думку, визнання карантину фор-мажором, ніяк не впливає на трудові відносини. Проте адвокат вважає, що куди більш цікавим виглядає питання про те, що ж дає форс-мажор роботодавцю.

“Очевидно, що роботодавець буде оптимізувати свої витрати заробітної плати в період карантину шляхом надання працівникам позачергових щорічних та інших видів відпусток, надання відпусток без збереження заробітної плати, встановлення неповного робочого часу. Наголошую, що всі ці дії можливі тільки за згодою працівника і на підставі його попередньої письмової заяви”, – пояснює Щукін.

Він також говорить, що роботодавець може визнати період карантину простоєм, але не з вини працівника. У цьому випадку роботодавець повинен буде виплачувати співробітникам тільки 2/3 заробітної плати.

“Але простій у роботодавців підприємств і закладів, діяльність яких заборонена в період карантину, пов'язаний з виникненням виробничої ситуації, небезпечної для життя і здоров'я працівників та оточуючих їх людей, і має оплачуватися в розмірі середньої місячної заробітної плати працівників”, – каже Щукін.

Читайте також:Карантин за власний рахунок: мільйони українців припинили ходити на роботу

Як захищені працівники

Як ми бачимо, те, що карантин визнали форс-мажором, ніяк не захищає працівників від раптових звільнень. Щоправда юристи відзначають, що співробітники все також захищені нормами КЗпП, а додаткових підстав для звільнень не з'явилося.

Сергій Тарасюк додає, що на даний момент діють положення КЗпП, які свідчать, що про скорочення необхідно повідомити за два місяці, і ніяких змін до даної статті не було внесено.

“Поки зарано говорити про тотальний форс-мажор, і співробітникам більшості сфер не варто боятися скорочень, відповідно до закону, це неможливо. Не варто забувати про зобов'язання роботодавця виплачувати 2/3 зарплати на період вимушеного простою.

Зворотний бік цієї медалі – гряде фактичний дефолт більшості підприємств, відсутність будь-якої фінансової підтримки з боку держави призведе до неможливості здійснити всі належні виплати найманим працівникам з чисто об'єктивних причин”, – зазначив Тарасюк.

І якщо скорочувати працівників зараз незаконно, то “м'яко” попросити їх написати заяви роботодавці все ще можуть і часто це практикують. Олександр Щукін каже, що недобросовісний роботодавець може штучно створювати і підшукувати підстави, що дозволяють звільнити працівників у період карантину.

“Найбільш очевидні випадки – це систематичне невиконання працівником трудових обов'язків без поважних причин і прогули – відсутність на роботі більше 3-х годин впродовж робочого дня без поважних причин”, – зазначив Щукін.

Адже, незважаючи на карантин, трудовий договір ніхто не відміняв, і співробітники повинні виконувати те, що прописано у них в договорі, чим і можуть скористатися роботодавці, які хочуть заощадити і звільнити працівників. Також адвокат додав, що працівники повинні письмово повідомити роботодавця про початок періоду простою. В іншому випадку простій вважатиметься подією з вини працівника і, як наслідок, не підлягає оплаті.

“Тому якщо роботодавець не приймає будь-яких рішень щодо режиму роботи в період карантину, то рекомендую працівникам самостійно і письмово ініціювати постановку перед роботодавцем питання про видання наказу, в якому врегулювати обов'язковість відвідування працівниками приміщень місця роботи; проведення за рахунок роботодавця додаткових санітарних заходів в приміщеннях місця роботи; можливість дистанційної роботи; доставку працівників до місця роботи; оприлюднення періоду простою для всього трудового колективу або його частини тощо”, – пояснює Щукін.

Що робити, якщо звільнили в період карантину

Звільнити працівників просто тому, що ввели карантин, роботодавці не можуть. Але як ми зазначали вище, роботодавці знаходять лазівки і просять своїх співробітників написати заяви. Тарасюк радить: якщо вас все ж хочуть звільнити, не забувайте, що у вас є право на відпустку, в реалізації якого вам не можуть відмовити.

“У разі відсутності повідомлення про роботу на дому, повідомте роботодавця про неможливість бути на робочому місці з такого-то числа і запросіть обсяг завдань, який ви можете виконувати вдома. І зробити це необхідно якомога раніше”, – зазначив Тарасюк.

Юрист додав, що все спілкування з роботодавцем про такі важливі питання краще вести письмово, щоб, в разі чого, мати доказову базу в суді. Мається на увазі, що якщо вас все ж незаконно звільнять, ви зможете показати всі листи тощо.

“Далі, вам намагаються повідомити про скорочення, це повинно бути зроблено під підпис або знову ж – поштою. Тут ми пам'ятаємо про заборону скорочення під час відпустки або лікарняного.

Зрештою до кінця карантину звільнити точно не зможуть, а після цього вже можна звертатися до суду.

Як мінімум – з позовними вимогами 2/3 зарплати за період простою або про незаконне звільнення та компенсації недоотриманої зарплати за період незаконного звільнення”, – підсумував Тарасюк.

У свою чергу Олександр Щукін каже, що в цій ситуації виникає безліч питань, яких ще не було в судовій практиці. Наприклад, чи буде вважатися прогулом самоізоляція людини, якщо у неї є підозра на коронавірус, яка може і не підтвердитися.

“Моя думка: якщо працівник перебуває в зоні очевидного ризику захворювання коронавірусом COVID-19, визнаного органами охорони здоров'я (прибув з-за кордону, контактував з особами, хворими коронавірусом COVID-19 тощо), то в даному випадку причини відсутності на роботі є поважними і порушення трудової дисципліни не сталося. Обов'язково повідомляємо про самоізоляцію роботодавця і бажано повідомляти сімейного лікаря”, – зазначив Щукін.

See also:  Увольнение за больничные и в отпуске и отмена выплат: нюансы нового закона

А ось якщо людина не виходить на роботу через те, що побоюється захворіти – це вже може бути порушенням трудової дисципліни. Також є питання і з транспортом. Наприклад, чи буде вважатися порушенням трудової дисципліни те, що співробітник не зміг дістатися на роботу через відсутність громадського транспорту.

“Якщо пересування в громадському транспорті відбувається не за спеціальними перепустками, то запізнення на роботу слід визнати порушенням трудової дисципліни – в даній ситуації працівник повинен раніше виходити з дому з урахуванням ситуації, яка фактично складається на дорогах”, – вважає Щукін.

Якщо ж співробітника все ж таки звільнили, він може звернутися до суду із заявою і вимагати відновити на роботі і оплатити період вимушеного прогулу.

“Також у разі незаконного звільнення працівник може подати скаргу в територіальне управління Держпраці України, яке може прийти до роботодавця з інспекційним відвідуванням, за підсумками якого застосувати до роботодавця штрафні санкції”, – підсумував Щукін.

Нагадаємо, що порушникам карантину загрожують серйозні штрафи. Детальніше в сюжеті:

Справа Насірова: чи платитимуть компенсацію та чи законно звільнили чиновника

24 лютого 2020, понеділок, 19:56 | Джерело: https://24tv.ua/

Переглядів: 126

Звільнення Романа Насірова з посади голови Державної фіскальної служби визнали протиправним. Про наслідки журналістка сайту 24 каналу поговорила з юристом, кандидатом юридичних наук Василем Мірошниченком.

Рішення суду

Шостий апеляційний адміністративний суд без змін залишив рішення Окружного адміністративного суду щодо визнання протиправним та скасування розпорядження КМУ про звільнення Романа Насірова з посади голови Державної фіскальної служби.

Варто зауважити, що подаючи апеляцію до цього суду Роман Насіров відмовився від таких позовних вимог як: поновлення його на посаді та виплати компенсації за вимушені прогули. Таким чином, він хотів лише аби його звільнення було визнано незаконним. Ймовірно він це робив задля покращення власної репутації.

Проте навіть якби Роман Насіров і хотів би поновитись на посаді, проте це неможливо: Державна фіскальна служба перебуває в стадії реформування.

Це підтвердили журналістці 24 каналу в пресслужбі Державної податкової служби.

Після завершення реформи замість однієї Державної фіскальної служби з'явиться дві – Державна податкова та Державна митна служби.

Щодо поновлення чиновника на посаді, то можна поновитись лише на те робоче місце, яке існує.

Якщо його не існує, бо ліквідована відповідна юридична особа, тоді немає куди й відновлювати, – наголошує Василь Мірошниченко.

Вимога компенсації

Як розповідає юрист, трапляється, що паралельно існує дві юридичні особи. Приміром, у нас Верховний суд України і Верховний суд паралельно були й досі, як не дивно, існують.

  • Буває, що РІ такій установі навіть С” вакансії, тоді людину можуть поновити С– одразу скоротити цю посаду, якщо РІРѕРЅР° С–СЃРЅСѓС”.
  • Хто такий Роман Насіров, дивіться тут:

Якщо в позові зазначають вимогу про виплату компенсації за вимушений прогул, тоді її можуть виплатити.

У випадку, коли установа вже реформована, компенсацію стягують з правонаступника (якщо нова служба є правонаступником попередньої) або з Державної казначейської служби, – додає Василь Мірошниченко.

Щоправда, у позові Романа Насірова про таку компенсацію не йшлось.

Так само як не оскаржувалась в позові й сама реформа Державної фіскальної служби. Щоправда, для того щоб її оскаржувати потрібно аби були підстави, адже уряд має право проводити реорганізацію.

Якби скасували це рішення уряду і відновилась попередня структура, тоді було б куди поновлюватись.

Щоправда, в такому випадку поновленого чиновника все-одно б скоротили, бо не може бути одночасно два керівника.

Перейти на першоджерело

Поділись новиною:

88

84

80

78

78

73

70

69

65

Как грамотно привлечь чиновника и служащего к ответственности | А судьи кто?

Мы имеем прекрасную правовую базу для привлечения к ответственности неисправных чиновников. Если у вас есть некоторое – пусть слабое знакомство – с исковым производством, то знакомство с процедурой оспаривания решений и действий чиновников вызовет у вас поток приятных чувств. Судите сами: 

1. ЧТО ЯВЛЯЕТСЯ ОСНОВАНИЕМ для обращения в суд с Заявлением(Жалобой) на нарушение прав и свобод гражданина? – Для этого достаточно, чтобы в голове Заявителя возникло МНЕНИЕ о нарушении его прав. 

Казалось бы парадоксально! Но именно так записано в ч. 1 ст.

254 ГПК РФ: “гражданин, организация вправе оспорить в суде решение, действие (бездействие) органа государственной власти, органа местного самоуправления, должностного лица, государственного или муниципального служащего, если считают, что нарушены их права и свободы”.

 Наряду с гражданином, который СЧИТАЕТ свои права нарушенными, в суд вправе обратиться любое общественное объединение, любой союз граждан, – не обязательно прошедший государственную регистрацию.  На этот счет есть Определение Конституционного Суда РФ от 22 апреля 2004 г. №213-О. Мне 

доставляет большое удовольствие упоминать об этом Определении. Почему? – Потому что оно принято по Жалобе моего давнишнего приятеля из Орла Дмитрия Краюхина. 

2. МОЖНО ли ПОДАТЬ Заявление(Жалобу) по месту своего жительства? – ДА. МОЖНО! 

И это очень удобно. Согласно ч. 2 ст.

254 ГПК РФ “заявление может быть подано гражданином в суд по месту его жительства или по месту нахождения органа государственной власти, органа местного самоуправления, должностного лица, государственного или муниципального служащего, решение, действие (бездействие) которых оспариваются”.

Это значит: если вы обратились, например, в ГосДуму, но не получили во время ответ, то уклонение от своевременного ответа (“недачу” ответа в установленный срок) можно оспорить по своему месту жительства – и пусть ГосДума присылает представителя в вашу Тьмутаракань. 

3. В КАКОЙ СРОК должно быть проведено судебное разбирательство? – В течение 10 дней! 

Фактически по Заявлению (Жалобе) предусмотрено УСКОРЕННОЕ разбирательство: согласно ч.1 ст.

257 ГПК РФ  Заявления (Жалобы), поданных в порядке главы 25 ГПК РФ, рассматриваются в течение ДЕСЯТИ ДНЕЙ!!!  Мало того, закон предусмотрел необходимость рассмотрение дела без участия стороны, не явившейся в заседание, если соблюдено требование закона об обязательном извещении этой стороны о времени и месте судебного заседания. Тут стоит пояснить, что ответчик – если это недобросовестный ответчик – предпринимает, как правило, разные уловки для того, чтобы оттянуть разбирательство: первый раз не явился – заседание откладывается; а потом справку принес – адвокат заболел… И можно тянуть – затягивать. А в рассматриваемом случае этот номер не должен пройти – судья проводит разбирательство вне зависимости от того, явился ли чиновник или представитель органа, решение, действие или бездействие которого оспорено.

4. КОГО МОЖЕМ ПРИВЛЕЧЬ к ответу? –  Должностных лиц, просто государственных и/или муниципальных служащих, а также государственные и/или муниципальные органы (короче: можно бить по ЛИЦУ, а можно – по ОРГАНУ). 

К числу лиц – согласно ст. 255 ГПК РФ – отнесены любые должностные лица и просто чиновники: государственные или муниципальные служащие. К числу органов – любые государственные или муниципальные органы. Это вполне согласуется с конституционной нормой – ст.

33 Конституции РФ: “граждане Российской Федерации имеют право обращаться лично, а также направлять индивидуальные и коллективные обращения в государственные органы и органы местного самоуправления”.

Конституция РФ не предусматривает никакой иерархии – можно обращаться к кому угодно и в какой угодно орган.

5. ОГРАНИЧЕНО ли ПРАВО на ПОДАЧУ Заявления (Жалобы)? – ДА. На подачу Заявления (Жалобы) установлен ТРЕХМЕСЯЧНЫЙ срок со дня, когда Заявителю  стало известно о нарушении его прав и свобод.

Так определено ч.1 ст. 256 ГПК РФ. Но не исключена возможность подачи Заявления (Жалобы) и после пропуска 3-месячного срока – в ч.12 ст.

256 ГПК РФ отмечено: “Пропуск трехмесячного срока обращения в суд с заявлением не является для суда основанием для отказа в принятии заявления.

Причины пропуска срока выясняются в предварительном судебном заседании или судебном заседании и могут являться основанием для отказа в удовлетворении заявления”. По нашему опыту, надеяться на “сочувствие суда” не приходится, поэтому лучше срок не пропускать. 

Если в день Х мы направляем, например, запрос информации, предложение по совершенствованию работы муниципального органа, резолюцию  с требованиями устранить нарушение политических или гражданских прав, заявление о предполагаемом коррупционном проявлении или жалобу на действия сотрудников милиции, то рекомендуется в рабочем календаре делать пометки: (Х + 40) дней – срок поступления ответа (с учетом 3 дней на регистрацию обращения в органе власти и 30 дней для ответа по закону 59-ФЗ плюс 7 дней на пробег почты) и (Х+ 120) дней – крайний срок обращения в суд (3 дня на регистрацию обращения + 30 дней на ответ + 7 дней на пробег почты + 90 дней, отведенных ст. 256 ГПК РФ).

6. НАДО ли ССЫЛАТЬСЯ на ДОКАЗАТЕЛЬСТВА? – Совершенно не обязательно!

Закон возлагает бремя доказывания на сторону, чьи решения, действия (бездействие) оспариваются. Согласно ч.1 ст. 249 ГПК РФ  “обязанности по доказыванию обстоятельств, послуживших основанием для ….

законности оспариваемых решений, действий (бездействия) органов государственной власти, органов местного самоуправления, должностных лиц, государственных и муниципальных служащих возлагаются на …

See also:  Новий закон про кредитування: контрольний постріл по проблемних позичальниках?

органы и лиц, которые приняли оспариваемые решения или совершили оспариваемые действия (бездействие)”. 

7. ЧТО ИМЕННО МОЖНО ОСПАРИВАТЬ в Заявлении (Жалобе)? – Только нарушения прав и свобод. 

  • Согласно ст. 255 ГПК РФ в круг возможного оспаривания включены а) решения, б)действия, в)уклонения от требуемых по закону действий (бездействие), которыми 
  • (1) или нарушены права и свободы Заявителя,
  • (2) или созданы препятствия к реализации Заявителем своих прав и свобод, 
  • (3)или возложены на Заявителя какие-то незаконные (по его мнению) обязанности.
  • Самые типовые нарушения:
  • – нарушения законных прав гражданина на получение ответа на его обращение в установленный законом срок,
  • – нарушения законных прав гражданина на объективное и всестороннее рассмотрение его обращение,
  • – нарушения законных прав гражданина на получение полного ответа по существу поставленных в его обращении вопросов,
  • – нарушения законных прав гражданина на получение ответа на его обращение за подписью руководителя или уполномоченного лица,
  • – бездействие в виде непринятия мер по восстановлению нарушенных прав гражданина, указанных в обращении,
  • – бездействие в виде ненаправления необходимых для разрешения обращения гражданина запросов в другие государственные (муниципальные) органы,  
  • – бездействие в виде ненаправления обращения гражданина в установленный законом срок другому государственному (муниципальному) органу (по компетентности), 
  • – бездействие в виде непринятия мер по восстановлению нарушенных прав граждан, указанных в резолюции митинга,
  •  создание препятствий для реализации гражданином свободы передвижения,
  • – создание препятствий для реализации гражданином свободы собраний,
  • – создание препятствий для реализации гражданином права на распространение убеждений и свободу слова,
  • – создание препятствий для реализации гражданином свободного волеизъявления на выборах органов власти,
  • – возложение на гражданина незаконных обязанностей отчитываться перед госучреждением о явке на избирательный участок.

8. О ЧЕМ ПРОСИТЬ СУД? – Признать решение, действие или бездействие незаконным и обязать лицо или орган устранить в полном объеме допущенное нарушение прав и свобод!

В законе определено: “Суд, признав заявление обоснованным, принимает решение об обязанности соответствующего органа государственной власти, органа местного самоуправления, должностного лица, государственного или муниципального служащего устранить в полном объеме допущенное нарушение прав и свобод гражданина или препятствие к осуществлению гражданином его прав и свобод”(ч.1 ст. 258). “В суд и гражданину должно быть сообщено об исполнении решения суда не позднее чем в течение месяца со дня получения решения” (ч.3 ст. 258 ГПК РФ). 

9. КАК ОФОРМИТЬ “ШАПКУ” Заявления (Жалобы)?

Заявитель: …………….. , адрес ………………..

Государственный орган, решение, действие (или бездействие) оспаривается: …………….

или 

Муниципальный) орган, решение, действие (или бездействие) оспаривается: …………….

или

Должностное лицо, решение, действие (или бездействие) оспаривается: …………….

или

Государственный служащий, решение, действие (или бездействие) оспаривается: …………….

или 

Муниципальный служащий, решение, действие (или бездействие) оспаривается: …………….

ЗАЯВЛЕНИЕ (ЖАЛОБА)

в порядке, предусмотренном гл. 25 ГПК РФ

10. ЧТО ПРИЛОЖИТЬ в обязательном порядке?

Квитанцию об оплате ГОСПОШЛИНЫ в размере 200 руб

Затримання Насірова або п’єса «хворий чиновник»: чим завершиться справа головного податківця

Справа проти підозрюваного у завданні шкоди у розмірі 2 млрд грн голови ДФС – іспит для антикорупційних органів. Госпіталізований чиновник має серйозну протекцію в АП

Розслідування кримінального провадження проти голови ДФС Романа Насірова планують завершити до 3 травня 2017 року. Антикорупційні прокурори планують домогтися обвинувального вироку у цій справі – принаймні, декларують такий намір.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомила, що Національне антикорупційне бюро клопотатиме у суді про обрання Насірову запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вимагатиме його відсторонення від посади. Сьогодні Кабінет міністрів відсторонив його поки що тимчасово, на час проведення розслідування НАБУ і САП.

Нагадаємо, увечері 2 березня детективи НАБУ прийшли вручити підозру і затримати голову ДФС.

Насірова підозрюють у тому, що він приймав безпідставні рішення про відтермінування рентної плати за видобування корисних копалин в інтересах депутата-втікача Олександра Онищенка.

Як вважають слідчі, це допомогло нардепу втілити в життя корупційні схеми, які завдали шкоду держбюджету у розмірі 2 млрд грн.

З підозрою до Насірова детективам довелося йти в лікарню Феофанія, куди той був госпіталізований напередодні з гіпертонічним кризом. Детективів у приміщення лікарні не пускали, мотивуючи це тим, що вже приймальний час скінчився. Вони все ж таки пройшли всередину і вручили підозру чиновнику.

Хоча адвокати Насірова вважають підозру неврученою – оскільки їхній підзахисний був начебто без свідомості. Окрім того вони стверджують, що очільника ДФС прооперували і у нього інфаркт.

Вранці 3 березня заступник генпрокурора і голова САП Назар Холодницький повідомив, що інформація про оголошення підозри Насірову в той час, коли він перебував у несвідомому стані, перевіряється.

«Прокурора САП так і не пустили до Романа Насірова. Повідомлення про підозру зачитував старший детектив групи [НАБУ]. Бачив інформацію в інтернеті, що той був без свідомості, – сказав очільник САП. – Всі подробиці будемо з’ясовувати».

Директор НАБУ Артем Ситник провів спеціальний брифінг щодо «справи Насірова-Онищенка». За його словами, був складений протокол про затримання Насірова, якому оголошена підозра.

На момент проведення обшуку в офісі Державної фіскальної служби, у НАБУ була інформація, що він повинен з’явитися на роботі, і даних про те, що Насіров перебуває на лікарняному чи деінде у детективів не було, пояснили в НАБУ. Потім з’ясувалося, що Насіров у Феофанії.

Зараз, пояснив Ситник, детективи отримують медичну документацію, і коли матимуть об’єктивний висновок щодо пацієнта, прийматимуть рішення про доставку його «до суду чи в інше приміщення – ізолятор тимчасового утримання».

Про те, чи має перспективи справа Насірова, НВ розпитало у політиків та експертів.

Андрій Журжій, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики:

Буде протидія щодо справи Насірова. Те, що відбувалося вчора, 2 березня, у лікарні – підтвердження тому. Було чітко видно, що лікарі його захищають. Я прибув туди буквально за 5-10 хвилин після того, як зайшла реанімація його рятувати.

Піднявшись на другий поверх, де палата, пересвідчився, що ніякої позаштатної ситуації немає, лікарі і медсестри – спокійні. Коли я став це знімати на відео, почався скандал. Почалися дзвінки керівнику ДУС [Державне управління справами]. Плюс, головний лікар реанімації пішов у палату, повідомив про все Роману. Було чути, як вони розмовляють.

Я повідомив співробітникам НАБУ, які були на першому поверсі, що бачив – Насіров притомний. І інформація, що медики рятують його життя – повна брехня. Після цього вони піднялися і почали вчиняти слідчі дії.

Будуть Насірова рятувати і в судах, і в лікарні. Але зараз це гарний виклик для НАБУ і САП. Хороша можливість довести, що вони вміють не тільки розслідувати, а й доводити справи до кінця.

Так, від них не залежить, що буде в судах. Тому ми маємо все ж створити Антикорупційний суд. Але в будь-якому разі, все списувати на суди не можна. Має бути позиція настільки аргументована, щоб жоден суд не мав змоги звільнити від покарання. Плюс є підтримка суспільства.

Віталій Касько, колишній заступник генерального прокурора:

Справа Насірова – це справа рівня НАБУ, і для мене добрий знак, що НАБУ прагне показати результат, якого від цієї інституції чекають.

Факти з підозри – серйозні і потребують ретельного подальшого розслідування. Справа може у подальшому зачепити і вищих топ-посадовців, тому НАБУ буде не просто. Передбачаю, що будуть політичні спроби перешкодити повному розслідуванню всіх цих фактів.

Чи не порятують Насірова в судах? Я особисто вважаю, що за наявності переконливої доказової бази і за такої прискіпливої уваги громадськості та ЗМІ, такий сценарій не вдасться реалізувати.

  • Важливо, щоби детективи НАБУ не повелися на провокації і не допустили серйозних порушень прав – усе має бути юридично максимально чисто.
  • Бажаю новим антикорупційним інституціям не зупинятись і далі демонструвати кейси такого рівня, а головне, доводити їх до логічного результату – направлення до суду і одержання остаточного судового вироку.
  • Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції:

Справа Насірова – іспит більше для САП, аніж для НАБУ. З точки зору юриспруденції було б дуже дивно, якби підозра Насірову не з’явилася. Там був очевидний склад злочину від самого початку.

Це третя складова схеми Онищенка, коли незаконно платежі по ренті йому розстрочувалися. І це не могло робитися випадково. Очевидно було, що тут є відповідальність Насірова.

І НАБУ підтверджувало це, збираючи докази.

Юридична перспектива – залізобетонна. Істеричні дії Насірова, розіграш класичної п’єси «хворий чиновник» – хороше тому підтвердження.

Але! Якщо ми говоримо про український суд та про Насірова, якого не могли звільнити два прем’єри через протекцію президента – передбачити українську Феміду неможливо.

Важливо, щоб САП довела справу до моменту внесення обвинувального акту в суд. А в публічному судовому процесі все ж буде видно. Якщо суд спробує відмазати Насірова – це побачить кожен. Найслабше зараз місце, якщо САП прогнеться і не доведе справу до подання обвинувального акту у суд.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*