Вс пояснив, у якому випадку суд повинен закрити кримінальне провадження за незаконну порубку лісу (ст. 246 кк україни)

ВС пояснив, у якому випадку суд повинен закрити кримінальне провадження за незаконну порубку лісу (ст. 246 КК України)


  • Обратная связь
  • ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
  • Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение
  • Как определить диапазон голоса – ваш вокал
  • Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими
  • Целительная привычка
  • Как самому избавиться от обидчивости
  • Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам
  • Тренинг уверенности в себе
  • Вкуснейший “Салат из свеклы с чесноком”
  • Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

  1. Как научиться брать на себя ответственность
  2. Зачем нужны границы в отношениях с детьми?
  3. Световозвращающие элементы на детской одежде
  4. Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия
  5. Как слышать голос Бога
  6. Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)
  7. Глава 3. Завет мужчины с женщиной
  8. ВС пояснив, у якому випадку суд повинен закрити кримінальне провадження за незаконну порубку лісу (ст. 246 КК України)

Оси и плоскости тела человека – Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

  • ВС пояснив, у якому випадку суд повинен закрити кримінальне провадження за незаконну порубку лісу (ст. 246 КК України)
    Отёска стен и прирубка косяков – Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.
  • ВС пояснив, у якому випадку суд повинен закрити кримінальне провадження за незаконну порубку лісу (ст. 246 КК України)
    Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) – В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.
  • За наявності одного з юридичних фактів, встановлених законом, провадження не передається до суду, а закінчується на стадії досудового розслідування шляхом його закриття. Закриття кримінального провадження є процесуальним рішенням, яке:

– по-перше, завершує провадження не лише у стадії досудового розслідування, а й в цілому (окрім закриття провадження за підставою, передбаченою п. З ч. 1 ст. 284 КПК);

– по-друге, визначає долю підозрюваного: на нього не можуть бути покладені передбачені кримінальним та іншими законами правові наслідки кримінального правопорушення і відносно нього мають бути скасовані всі заходи процесуального примусу, застосовані у зв'язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Підстави закриття кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься у ч. 1 ст. 284 КПК. При цьому за критерієм юридичних наслідківзакриття провадження, що настають для підозрюваного, всі ці підстави можуть бути згруповані у два блоки:

  1. 1)реабілітуючі;
  2. 2)нереабілітуючі.
  3. Реабілітуючі підставидля закриття кримінального провадження – це обставини, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тягнуть за собою зняття з неї всіх підозр, а також відшкодування шкоди, завданої незаконними повідомленням про підозру, триманням під вартою, накладенням арешту на майно, відстороненням від посади та іншими процесуальними діями, що обмежують права особи.

До реабілітуючих підстав належать:

1) встановлення відсутності подіїкримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК);

2) встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК);

3) невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати(п. З ч. 1 ст. 284 КПК).

  • Відсутність події кримінального правопорушення означає, що:
  • а) кримінально караного діяння, щодо якого було розпочате провадження, не існувало в дійсності (наприклад, мало місце помилкове або завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення);
  • б) подія існувала, але її причиною були не дії людини, а явища природи (землетрус, блискавка, повінь, буревій тощо);
  • в) негативні наслідки сталися в результаті хімічних (отруєння), фізичних (переохолодження), фізіологічних (захворювання) процесів, які не залежали від інших осіб, зокрема, стали результатом дій самого потерпілого (самогубство).
  • Якщо за вказаною підставою прийнято рішення про закриття кримінального провадження, щодо особи за цим же фактом не може ставитися питання про інші форми відповідальності (адміністративну, цивільну, дисциплінарну).
  • Відсутність складу кримінального правопорушеннямає місце у випадку, коли за результатами досудового розслідування доведено, що діяння мало місце, вчинене воно конкретною особою, але в силу ряду причин вказане діяння не підпадає під дію закону України про кримінальну відповідальність. Ця ситуація може мати місце в таких випадках:
  • а) відсутній один або кілька з чотирьох необхідних елементів складу кримінального правопорушення;

б) діяння не становить небезпеки в силу малозначності (ч. 2 ст. 11 КК);

  1. в) відсутні деякі кваліфікуючі ознаки (наприклад, повторність);
  2. г) особа добровільно відмовилась від доведення діяння до кінця, а вчинені дії не становлять складу кримінального правопорушення;
  3. г) наявні підстави, що виключають кримінальну відповідальність (наприклад, необхідна оборона, крайня необхідність тощо).
  4. Невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати передбачає, що діяння мало місце, воно відповідає ознакам, передбаченим законом України про кримінальну відповідальність, але під час розслідування не встановлено достатніх доказів вини особи, якій це діяння інкримінувалось, або виявлено докази її невинуватості. Відповідно закриття провадження за такою обставиною може мати місце, якщо:

а) достовірно встановлено невинуватість підозрюваного (наприклад, при підтвердженні його алібі);

б) вичерпані можливості для збирання додаткових доказів, при недостатності зібраної доказової бази для передання провадження до суду (при цьому слід пам'ятати, що відповідно до принципу презумпції невинуватості будь-які сумніви в доведеності вини мають тлумачитися на користь підозрюваного (ч. 4 ст. 17 КПК)).

Нереабілітуючі підставидля закриття кримінального провадження означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення нею діяння, що містить ознаки будь-якого кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин подальше провадження виключається. При цьому така особа не має права на відшкодування шкоди, яка була їй завдана у процесі розслідування.

  • Закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав можливе лише за умови відсутності реабілітуючих підстав для прийняття такого рішення, тобто лише при підтвердженні зібраними доказами події кримінального правопорушення та наявності у діях особи складу кримінального правопорушення.
  • До нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належать:
  • 1) набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
  • 2) смерть підозрюваного, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
  • 3) існування вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановленої ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню.
  • 4) відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
  • 4) неотримання згоди держави, яка видала особу.

Процесуальний порядок закриття кримінального провадження.У стадії досудового розслідування правом закриття кримінального провадження наділені лише два суб'єкти: слідчий і прокурор.

Повноваження прокурора щодо закриття кримінального провадження є значно ширшими порівняно з повноваженнями слідчого. Прокурор має право закрити кримінальне провадження за будь-якою з встановлених законом підстав і незалежно від того, чи мало місце повідомлення про підозру.

Компетенція слідчого у цьому питанні є обмеженою. По-перше, слідчий наділений правом закрити провадження, лише якщо жодній особі не повідомлялось про підозру, а по-друге, виключно за такими підставами:

1) відсутність події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК);

2) відсутність у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК);

3) набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (п. 4 ч. 1. ст. 284 КПК).

  1. Якщо наявна одна з названих підстав для закриття кримінального провадження, проте під час провадження мало місце повідомлення про підозру, закрити провадження уповноважений лише прокурор.
  2. Процесуальний порядок закриття кримінального провадження включає сукупність таких дій:
  3. 1) встановлення наявності підстави для закриття кримінального провадження.
  4. 2) винесення постанови про закриття кримінального провадження.
  5. Відомості про закриття кримінального провадження вносяться до ЄРДР протягом двадцяти чотирьох годин з моменту прийняття процесуального рішення;

3) інформування учасників провадження про прийняте рішення. Здійснюється шляхом направлення копії відповідної постанови. Коло осіб, яким така постанова направляється, чітко визначене в законі і залежить від суб'єкта прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Оскарження рішення про закриття кримінального провадження.Рішення слідчого і прокурора про закриття кримінального провадження може бути оскаржене.

· Скарга на постанову слідчого може бути подана як до прокурора, так і до слідчого судді. Суб'єктами оскарження можуть виступити заявник, потерпілий, його представник чи законний представник.

· Скарга на постанову прокурора може бути подана до слідчого судді. Суб'єктами оскарження є заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник.

Строк, передбачений законом для подання скарги (незалежно від того, подається скарга до прокурора чи до слідчого судді), становить десять днів з моменту отримання суб'єктом оскарження копії постанови

Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. При цьому скарга подається безпосередньо до апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення ухвали слідчого судді.

Источник: https://megapredmet.ru/2-1722.html

Кримінальне провадження по обвинуваченню особи за ч.1 ст.213 КК України

  • Опис:
  • ВС пояснив, у якому випадку суд повинен закрити кримінальне провадження за незаконну порубку лісу (ст. 246 КК України)
  • √ Корисно отримати другу думку юристів у Вашій судовій справі
  • √ SEO: прогнозуємо результати Вашої судової справи за 24 години

⇒ Швидкий та повний аналіз усіх матеріалів судової справи! ⇒ Оцінка правових позицій та процесуальних документів сторін [позов, відзив, заяви, докази]! ⇒ Перевірка правильності Вашої правової позиції! ⇒ Висновок щодо перспективи задоволення позову! ⇒ Рекомендація щодо необхідності посилення або зміни позиції! 

  1. ⇒ ВАРТО ЗНАТИ
  2. Відповідно до ст. 213 КК України (“Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом”):
  3. Здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами, здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів посадовими особами суб’єктів господарської діяльності, відомості про яких не включено до переліку суб’єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом, надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту – караються штрафом від тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до одного року.
  4. Відповідно до ст. 75 КПК України (“Звільнення від відбування покарання з випробуванням”):
  5. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
  6. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

See also:  Налоговики обошли закон и массово штрафуют бизнес во время карантина. что делать

Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

⇒ ПРОЕКТ ВІДКРИТИЙ СУД

Ціль Проекту «Відкритий Суд»: http://open-court.org/about/. Проект «Відкритий Суд» функціонує на основі громадської організації «Відкрита Україна» [http://open-ua.org/] та юридичної компанії Lions Litigate [http://lionsltg.com/]. Проект об`єднує відомих юристів та експертів з судової реформи, які здійснюють відео фіксацію та правовий аналіз судових засідань у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах, оприлюднюють відео судових засідань на каналі YouTube «Відкритий Суд» [http://www.youtube.com/c/ВідкритийСудКанал] і веб – сайті Проекту, надають фахову юридичну допомогу, утверджують високі стандарти правосуддя. На реалізацію Проекту засновано Комітет Етики Правосуддя [http://www.lecommittee.com/]. Всі права належать ГО «Відкрита Україна». Відео та інші матеріали не можуть бути використані без згоди ГО «Відкрита Україна».  

⇒ БЛАГОДІЙНА ДОПОМОГА [DONATE]

Проект «Відкритий Суд» функціонує 5 рік поспіль та має набуту репутацію, витримав незалежність від політиків, влади, великого бізнесу. За вказаний проміжок часу ми здійснили відеофіксацію понад 7 000 судових справ та провели понад 100 заходів. Системна робота вимагає зусиль та підтримки.

Ми вдячні за будь – яку форму підтримки, що не пов'язана з відносинами залежності. Якщо Ви маєте намір висловити свідому позицію та допомогти Проекту, Ви можете спрямувати благодійну допомогу на рахунок громадської організації «Відкрита Україна» в ПАТ «Приватбанк».

Ми використаємо грошові кошти на поточну діяльність Проекту «Відкритий Суд»: придбання техніки та обладнання, операції з завантаження, накопичення, збереження та архівування тисяч відео, функціонування серверів, сайтів, ресурсів Проекту «Відкритий Суд».

 Будь – яка форма підтримки підтверджується нами офіційно.

  • ⇒ ПІДПИСАТИСЯ НА YOUTUBE ТА НАШІ РЕСУРСИ [БЕЗКОШТОВНО]
  • КАНАЛИ/СОЦМЕРЕЖІ:
  • ВЕБ-САЙТИ:
  •  ⇒ ABOUT OPEN COURT PROJECT [OCP]

NGO Open Ukraine has been set up in 2015 with the objective of ensuring openness, publicity, accountability of government authorities. Particularly, NGO focuses its activities on promotion of accountability and transparency of the judiciary, strengthening the rule of law, involvement of the community and legal professionals in the process of reforming the judiciary in Ukraine.

Starting from 2015 NGO has launched unique and unprecedented for the world countries initiative called Open Court Project (OCP), whose hallmark is video recording of court trials, uploading videos to webpage open-court.org and YouTube to be watched by millions of people.

Project focuses on promotion of high standards of justice and fostering respect for the judiciary using instruments of transparency and implementing the concept of crucial role of outstanding business reputation of a judge, prosecutor, and advocate.

The short – term goal of OCP is creation of an effective system of safeguards against corruption and injustice in courts, which strengthens legislative guaranties on fair and impartial trial. Online video archive of court trials and video dossier of legal professional’s activities (judge, prosecutor, advocate) shall be at the core of this system.

  1. The long – term goal of OCP is establishment of credible judiciary system in Ukraine.
  2. In achieving this ultimate goal, OCP focuses on the following objectives:
  • OBJECTIVE 1. Accountability and transparency of the judiciary to citizens are increased.
  • OBJECTIVE 2. Corruption risks in courts are minimised.
  • OBJECTIVE 3. High standards of justice are well-established and observed by judges, prosecutors, advocates and parties to a case.
  • OBJECTIVE 4. Maintaining the integrity and outstanding business reputation has become the primordial and essential issue for legal professionals and community.
  • OBJECTIVE 5. Leadership capacity of members of legal profession is strengthened.
  • OBJECTIVE 6. The application of the principle of supremacy of the law by courts has become systematic and systemic.
  • OBJECTIVE 7. The use of precedent and legal doctrine in judgements are enhanced.
  • OBJECTIVE 8. The independence of the judiciary is strengthened and supported by society.

Источник: http://open-court.org/video/criminal/10889/

Вс пояснив, у якому випадку суд повинен закрити кримінальне провадження за незаконну порубку лісу (ст. 246 кк україни)

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу прокурора, який просив скасувати судові рішення щодо засудженого за незаконну порубку 30 дерев породи сосна, що спричинило істотну шкоду державі на загальну суму 16 840,41 грн (ч. 1 ст. 246 КК України), а кримінальне провадження закрити у звʼязку з декриміналізацією злочину, йдеться на сайті court.gov.ua

Як зазначено в постанові ККС ВС, диспозиція ч. 1 ст.

246 КК України в редакції, чинній на час вчинення інкримінованого особі діяння, передбачала кримінальну відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.

На час вчинення інкримінованого особі діяння, вирішуючи питання, чи є істотною (оціночне поняття) шкода, заподіяна незаконною порубкою, потрібно було в кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність, кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю та обчисленої за відповідними таксами.

Законом України від 6 вересня 2018 року № 2531-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ст. 246 КК України.

Згадайте новину: ВС розглянув справу щодо застосування процесуальних засобів судового контролю

Зокрема, зазнала змін диспозиція ч. 1 цієї статті, в якій було зазначено, що кримінальна відповідальність передбачається за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

Згідно з приміткою до ст. 246 КК України в редакції Закону № 2531-VIII істотною шкодою вважається така шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Тобто з 1 січня 2019 року діяння, в якому обвинувачується особа, перестало бути кримінально караним, оскільки заподіяна нею шкода не могла вважатися істотною.

Водночас суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги засудженого про призначення йому менш суворої міри покарання залишив її без змін, не зваживши на зміни, внесені до ст. 246 КК України.

Отже, за наявності підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження у звʼязку зі скасуванням кримінальної відповідальності за вчинене особою кримінальне правопорушення апеляційний суд не закрив провадження, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згадайте новину:Велика Палата ВС вирішила виключну правову проблему щодо можливості віднесення до судових витрат «гонорару успіху» адвоката

Відповідно до ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Тож колегія суддів ККС ВС дійшла висновку, що вирок місцевого та ухвала апеляційного судів підлягають скасуванню, а кримінальне провадження щодо особи за ч. 1 ст. 246 КК України – закриттю.

Згадайте новину:Особа, яка не брала участі в розгляді справи, але її права порушені, не може оскаржити рішення суду за нововиявленими обставинами – КЦС ВС

Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі № 601/1141/18 (провадження № 51-1850км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86505686.

Источник: https://protocol.ua/ru/vs_poyasniv_u_yakomu_vipadku_sud_povinen_zakriti_kriminalne_provadgennya_za_nezakonnu_porubku_lisu_(st_246_kk_ukraini)/

Незаконне збагачення: про наслідки визнання неконституційною ст. 368-2 Кримінального кодексу | ЮРЛІГА

Статтею 368-2 Кримінального кодексу України було передбачено, що набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі тягне за собою кримінальну відповідальність. Якщо таке кримінальне правопорушення вчинено службовою особою, яка займає відповідальне становище або особливо відповідальне становище, то посилюється і відповідальність за ст. 368-2 КК України.

І. Трохи історії…

Якщо звернутись до історії запровадження кримінальної відповідальності за діяння, передбачене ст.

368-2 КК України, то при включенні такого діяння як кримінально караного до законодавства України, законотворець зазначав, що метою є запровадження нового порядку здійснення фінансового контролю, встановлення обов'язку декларування як доходів, так і витрат, контроль за доходами і витратами посадовців та подолання корупції в Україні. Фактично, Закон № 3207-VI від 07.04.2011, яким і було доповнено Кримінальний кодекс України статтею 368-2, мав на меті повну перевірку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, в тому числі достовірність інформації про майновий стан, доходи і витрати та наявність в особи корпоративних прав. У пояснювальній записці визначалось, що зазначена норма покликана забезпечити контроль за тим, чи мають посадовці реальні джерела доходів та можливість на законних підставах купувати майно і утримувати його. Перевищення витратами доходів дає підстави для прискіпливої уваги до такого посадовця з боку правоохоронних органів. У такий спосіб законотворень мав на меті започаткувати реальний моніторинг доходів та витрат чиновників з метою подолання корупційних проявів.

ІІ. Чому ж стаття 368-2 КК України «не має право на життя»?

  • Незручну для чиновників норму за поданням 59 народних депутатів Конституційний Суд України рішенням від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 визнав неконституційною.
  • На думку суб'єкта звернення, ст. 368-2 КК України не узгоджувалась з приписами Конституції України щодо:
  • – верховенства права;
  • – відсутності зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, які не пом'якшують або не скасовують відповідальності особи;
  • – заборони притягувати до відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення;
  • – заборони двічі притягувати особу до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
  • – презумпції невинуватості особи;
  • – звільнення особи від обов'язку доводити свою невинуватість у вчиненні злочину;
  • – неприпустимості обґрунтування обвинувачення на припущеннях;
  • – можливості особи не давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів;
  • – рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
  • – змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ухвалюючи рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що хоча корупція є однією з основних загроз національній безпеці України, протидія корупції має здійснюватися виключно правовими засобами з дотриманням конституційних принципів та приписів законодавства, ухваленого відповідно до Конституції України. Тобто, принцип «на війні всі засоби добрі», в даному випадку застосовуватись не може.

Фактично, при доведенні вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-2 КК України, тягар доказування лежить не на стороні обвинувачення, а на стороні захисту, яка має довести, що набуте майно підозрюваним чи обвинуваченим не є незаконним збагаченням.

See also:  Законопроект №8296 принят: ответственность за неуплату алиментов стала ещё жестче

Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barberа, Messeguй and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі “Яношевич проти Швеції” (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).

Більш того, Конституційний Суд України дійшов висновку, що фактично для того, щоб довести свою невинуватість у незаконному збагаченні особа повинна надати відповідні пояснення, що знову ж таки суперечить припису частини першої статті 63 Конституції України щодо неприпустимості притягнення особи до відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, що означає право особи не давати таких показань або пояснень.

Основною ознакою незаконного збагачення як злочину закон визначає відсутність доказів законності підстав набуття у власність вказаних активів, що фактично зазначено в диспозиції ст. 368-2 КК України.

Відсутність доказів за такого формулювання диспозиції норми уможливлює визнання наявності у діях особи об'єктивної сторони складу такого злочину, як незаконне збагачення, тобто стороні обвинувачення не потрібно нічого доказувати.

Виникає питання, чи буде сторона обвинувачення, яка в кримінальних провадженнях щодо інших складів кримінальних правопорушень зобов'язана знайти докази вини, в таких кримінальних провадження збирати докази невинуватості. Відсутність доказів законного збагачення в такому випадку підтверджує вину і зводить нанівець змагальність кримінального процесу.

  1. Саме такого висновку дійшов і Конституційний Суд України, зазначивши «сторона обвинувачення не виконує свого обов'язку збирати докази законності підстав набуття особою у власність активів у значному розмірі, уможливлює перекладення цього обов'язку зі сторони обвинувачення (держави) на сторону захисту (підозрюваного або обвинуваченого), що є неприпустимим з огляду на конституційний принцип презумпції невинуватості, оскільки в такому разі порушується припис частини другої статті 62 Конституції України щодо неприпустимості покладання на особу обов'язку доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, тобто право обвинуваченої особи не доводити свою невинуватість у вчиненні злочину».
  2. Тобто, встановлюючи відповідальнісь за незаконне збагачення законодавець сформулював норму, допустивши порушення загальних принципів кримінального процесу та основоположних прав людини, щодо якої висунуте обвинувачення.
  3. ІІІ. Наслідки скасування статті КК про незаконне збагачення
  4. У резолютивні частині рішення КСУ зазначено:
  5. – визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 368-2 Кримінального кодексу України.
  6. – Стаття 368-2 Кримінального кодексу України, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
  7. – рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Источник: https://jurliga.ligazakon.net/ua/analitycs/184528_nezakonne-zbagachennya-pro-nasldki-viznannya-nekonstitutsynoyu-st-368-2-krimnalnogo-kodeksu

Закриття кримінального провадження

В судовій системі інколи трапляються помилки. Уникнути їх дуже важливо для того, щоб відстояти справедливість і власні права. Кримінальне провадження може бути відкритим без достатніх причин, або навпаки, його можуть закрити, коли підстав для цього немає. Однак, такі речі можна оскаржити. Допомогти Вам у цьому може Адвокатське об’єднання Бачинський та партнери.

Кримінальне провадження –  це процес, що включає в себе слідчі дії здійснювані правоохоронними органами щодо діяння, за яке законами України передбачена кримінальна відповідальність.

Досить часто буває так, що результатом досудового розслідування стає його закриття. Цей процес детально описаний у ст. 284 КПК України. Закриття кримінального провадження може відбуватись з різних причин.

Їх список чітко визначений законодавством. Кримінальну справу можуть закрити:

  • якщо буде виявлено, що діяння, щодо якого відкрите провадження, не відбувалось;
  • якщо не буде виявлено складу кримінального правопорушення у цьому діянні;
  • якщо належних, достатніх та допустимих доказів для встановлення провини особи недостатньо, а можливостей отримати їх більше немає;
  • якщо з’явився закон, що скасовує відповідальність за це діяння (діяння декриміналізоване);
  • якщо підозрюваний, обвинувачений помер (але провадження може бути продовжене, якщо це необхідно для його реабілітації);
  • якщо вже існує рішення суду за цим звинуваченням (або ж рішення про його закриття);
  • за бажанням потерпілого у кримінальному провадженні (справи приватного обвинувачення);
  • якщо особу звільнять від кримінальної відповідальності;
  • за відсутності згоди держави, що видала особу;
  • якщо прокурор відмовиться підтримувати державне обвинувачення (за деякими виключеннями);
  • при досягненні податкового компромісу у справах про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 112 КК України.

Рішення про закриття кримінальної справи приймають прокурор або слідчий. Прокурор уповноважений закривати кримінальне провадження щодо особи, якій оголошено про підозру у випадках, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК України.

Таке рішення прокурора не перешкоджає пошуку винних та встановленню істини у конкретному кримінальному провадженні у подальшому. Слідчий закриває справу у деяких випадках і то лише тоді, якщо підозрюваних в провадженні немає.

Ними приймається постанова про закриття кримінального провадження. За законом, її можна оскаржити.

Оскарження закриття кримінальної справи

Якщо Ви вважаєте, що кримінальна справа була закрита без достатньої причини, Ви можете оскаржити таке процесуальне рішення. Право на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження мають потерпілий, заявник та його законний представник.

Оскаржити постанову прокурора про закриття кримінального провадження можуть також підозрюваний, його захисник та законний представник. Подати таку скаргу Ви можете протягом десяти днів з моменту, коли отримаєте копію постанови про закриття справи.

Підставою для подання скарги може бути те, що Сторона обвинувачення не дотримались усіх вимог перед закриттям провадження. Наприклад, якщо не допитали усіх свідків, не знайшли місце злочину або не розглянули усі позиції, вказані у заяві потерпілого, не були виконані усі вказівки процесуального керівника тощо.

Якщо у Вас є підстави вважати, що прокурор або слідчий не дотримались усіх вимог діючого кримінального процесуального Закону, Вам необхідно написати скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, зразок якої Ви можете знайти за цим посиланням.

До заяви потрібно буде додати документи, що підтверджують підстави для оскарження. Якщо Ви не маєте якихось з них, Ви в праві вимагати копії у слідчого або прокурора. Документи і заяву, Вам потрібно буде подати до місцевого суду, що знаходиться на території здійснення досудового розслідування.

Такі скарги розглядає слідчий суддя. Розгляд повинен відбутись не пізніше, ніж через сімдесят дві години, після того, як Ви подасте заяву до суду.

На розгляді маєте бути присутні Ви, Ваш захисник або представник/законний представник, а також слідчий або прокурор, чиє рішення Ви оскаржуєте. Однак якщо останні не будуть присутні, Вашу скаргу все одно повинні розглянути.

В результаті судового засідання, слідчий суддя може винести рішення про скасування постанови щодо закриття кримінального провадження, або ж відмовитись задовольняти Вашу скаргу.

Якщо, в результаті розгляду, постанову не скасували, Ви можете подати апеляційну скаргу на ухвалу суду. Якщо суд апеляційної інстанції виявить, що Ваші аргументи достатні для відміни постанови про закриття кримінального провадження, він повинен ухвалити відповідне рішення і скасувати постанову про закриття кримінального провадження.

Апеляційну скаргу потрібно подавати напряму до суду апеляційної інстанції. На це у Вас буде десять днів з моменту проголошення судового рішення або ж з моменту отримання копії такої ухвали. Крім апеляційної скарги та документів (до яких тепер потрібно додати копію оскаржуваного рішення слідчого судді) Вам потрібно буде додати їх копії представнику Сторони обвинувачення.

Розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді відбувається у декілька етапів. На першому, суддя-доповідач вирішує, чи є підстави для відкриття провадження щодо її розгляду. Так, він може залишити її без руху, повернути, або прийняти рішення відкривати, чи не відкривати апеляційне провадження.

Залишення без руху відбувається тоді, коли у Вашій заяві є якісь недоліки, не вистачає певних документів, тощо. В такому випадку, суддя-доповідач має скласти перелік недоліків та зазначити його відповідній ухвалі. Крім цього, цією ж ухвалою Вам надають строк (не більший за п’ятнадцять днів) на те, щоб їх усунути.

В такому випадку, Ви можете виправити усі недоліки та подати апеляційну скаргу повторно. Якщо немає ніяких перешкод, за три дні, суд прийме рішення про те, щоб відкрити апеляційне провадження.

Також, Ви можете подати ще одну заяву, замість залишеної без руху, але це має бути в межах строку передбаченого законом (в даному випадку – десять днів з моменту, коли Ви отримали оскаржуване рішення). Повернути апеляційну скаргу можуть, якщо Ви не виправите недоліків, вказаних у відповідній ухвалі судді апеляційної інстанції.

 Відмовитись відкривати апеляційне провадження можуть, якщо апеляційна скарга подана на рішення, яке на даній стадії в апеляційній інстанції не оскаржуються.

Після цього, суддя-доповідач призначає дата проведення апеляційного слухання. В даному випадку, його проводить колегія з трьох суддів.

Перед розглядом, судді мають роз’яснити учасникам їхні права та обов’язки, повідомити про те, що засідання фіксують технічними пристроями, оголосити склад суду та з’ясувати, чи довіряють учасники даному складу суду. Після цього, суддя-доповідач доповідає суть апеляційної скарги і з’ясовує, чи заявник підтримує і надалі свою скаргу.

Після цього починається слухання сторін. Вам нададуть слово в першу чергу, оскільки Ви подали апеляційну скаргу. Результатом даного судового розгляду, може бути рішення про відмову або про задоволення Вашої апеляційної скарги.

Як подати клопотання про закриття кримінальної справи

Окрім закриття кримінального провадження без достатніх причин, може статись і зворотна ситуація – проти Вас безпідставно проводять досудове розслідування. Якщо таке сталось, потрібно подати клопотання про її закриття.

Досить часто органи правопорядку безпідставно або ж з метою тиску відкривають кримінальні провадження проти фізичних чи юридичних осіб, які не здійснили нічого протизаконного. Це може бути через звичайне непорозуміння або з мотивів власної вигоди когось з працівників.

Якщо через помилку, або з якихось інших причин, проти Вас було розпочато кримінальний процес, за відсутності складу злочину, справу потрібно негайно закрити, щоб захистити інтереси усіх зацікавлених сторін. Для цього потрібно подати відповідне клопотання.

Фізична особа може подати клопотання напряму прокурору або слідчому. З юридичними особами усе набагато складніше. Якщо справу порушили проти організації, то її керівники та робітники проходять у справі як свідки, до тих пір, поки хтось з них не стане підозрюваним.

При цьому, в законодавстві не означений максимальний термін для розслідування без підозрюваних. Тобто, слідчі зможуть протягом будь-якого часу обшукувати належні/орендовані Вами приміщення, перевіряти документацію та допитувати працівників.

See also:  Перспективи законодавчого врегулювання обігу криптовалюти в україні

Таке положення є неприйнятним і змінити його треба якомога скоріше.

Для того, щоб більш ґрунтовно підготувати клопотання про закриття кримінального провадження, Ви повинні написати заяву про ознайомлення з матеріалами справи та отримати доступ до зібраних доказів, перед написанням клопотання.

Також, Сторона захисту має самостійно шукати докази невинності, що може становити велику складність, особливо для людини без потрібних навичок і знань. Цей процес займає багато часу, тому почати його необхідно за першої можливості. Після того, як Ви зберете достатні докази своєї невинності, Вам потрібно буде подати їх разом з клопотанням до прокурора або слідчого.

Докази мають бути максимально достовірні, оскільки, якщо Вам відмовлять у закритті кримінального провадження, це рішення неможливо буде оскаржити.

Якщо справу все-таки не вдалось закрити, з перебігом строків досудового розслідування вона все ж опиниться у суді.

Судовий розгляд починається з підготовчого судового засідання, на якому провадження можуть закрити тільки з таких підстав, як відмова від обвинувачення, декриміналізація діяння, тощо.

Якщо відсутність складу чи події злочину виявлять на стадії вже судового розгляду, суд зобов’язаний винести виправдувальний вирок. Також у передбачених Законом випадках, провадження може бути закрито судом як першої інстанції, так і при перегляді справи.

Допомога з закриттям кримінального провадження або з його оскарженням

Для того, щоби процес закриття кримінальної справи, або його оскарження завершився на Вашу користь, треба грамотно аргументувати свої скарги, зібрати необхідні документи та докази, а інколи ще й вдало виступити під час судового засідання.

Знання і навички для цього має далеко не кожен, тому для того, щоб якнайкраще захистити свої інтереси, потрібно скористатись послугами хорошого юриста. Адвокатське об’єднання Бачинський, Коломієць та партнери пропонує Вам свою підтримку у будь-яких справах такого роду.

Наші працівники допоможуть Вам знайти докази, підібрати необхідні документи, правильно написати заяви, скарги та клопотання, а також відстоять Ваші інтереси в суді. З нами Ви можете не боятись бути несправедливо засудженим або ж навпаки, залишитися без справедливої сатисфакції та покарання у разі, якщо Ви стали жертвою кримінального правопорушення.

Наші працівники є кращими професіоналами у своїй сфері. Вони готові надати Вам будь-яку юридичну допомогу під час судових засідань та здійснення слідчих/процесуальних дій у кримінальних провадженнях. Якщо Ви хочете, щоб судова система стала на Вашу сторону, звертайтесь до нас – ми Вам допоможемо.

Источник: https://juresprudency.com.ua/zakryttya-kryminalnogo-provadzhennya/

Закриття кримінального провадження за правопорушення інкрим. за ч. 1 ст.212 КК У

      Платити чи не платити – вирішувати Вам, виходячі з ситуації: чи обгрунтована підозра у вчиненні саме умисного ухилення від сплати податків та порушення ПКУ, чи є докази, чи були порушення під час проведення податкової перевірки та під час збирання доказів по кримінальному провадженню та інше.

 Треба знати конкретну ситуацію, суму донарахуванння, чи достатньо її для складу злочину, по яким податкам, за який період, в чому вбачаються порушення, хто відповідальний за нарахування та сплату податків, хто вчинив порушення, чи є бухгалтерські первинні документи, які підтверджують порушення та проведення господарських операцій.

      Не всі порушення податкового законодавства містять склад злочину, тобто є умисними ухиленнями. Не всі дії, або бездіяльність є ухиленням від сплати податків. Дуже багато нюансів. 

      Відповідно до п. 56.18 ПКУ “При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили”.

       Крім цього, погодившись на застосування ч.4 ст.212 КК України, службовій особі, винній у вчиненні злочину, буде пред”явлена підозра, тобто буде вважатись, що вона вчинила злочин, що тягне за собою ряд негативних правових наслідків в майбутньому. 

       Так, відповідно до ч.4 ст.

212 ККУ “Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня)”.

  •        В усякому разі, раджу звернутись до адвоката, який спеціалізується саме в галузі податків та кримінальних правовопорушень, та надасть Вам кваліфіковану правову допомогу, як під час оскарження податкового повідомлення-рішення, так і під час досудового розслідування по кримінальному провадженню.
  •         Для початку адвокат проаналізує зібрані матеріали та зробить висновок щодо обгрунтованісті підозри, стратегії захисту, чи треба погоджуватись на сплату донарахуваних податків, а сплатити донарахування, якщо є підстава, встигнете завжди, в усякому разі до пред”явлення підозри, якщо така буде. 
  •        Сплатити може юридична особа, тобто платник податків, якому донараховано податкове зобов”язання, це їй ніхто не може заборонити.
  •        Якщо треба – звертайтесь.
  •        Успіхів. 

Источник: https://www.FreeLawyer.ua/consult/ugolovnoe-pravo-protsess/115193

Порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності, коли кримінальні справи перебувають у провадженні суду, розглянуті судами, але вироки яких не набрали законної сили

Звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, розглянуті судами, але вироки яких не набрали законної сили, передбачено ч. 1 ст.

1 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, а також статтею 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р.

, Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.

Важко не погодитися з А.А. Музикою та С.М.

Школою у тому, що законодавець в актах амністії не визначає повноважень судів апеляційної інстанції, а тому це питання потребує правового врегулювання, аби уникнути можливих порушень прав людини[120], а тому не випадково ці питання вирішуються на підставі рекомендаційних листів з Верховного Суду України. Так, згідно рекомендаційного листа першого заступника голови Верховного Суду України головам апеляційних суддів України “Щодо порядку застосування Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., питання про застосування амністії здійснюється:

– місцевими та апеляційними судами, які постановили вироки як суди першої інстанції – щодо осіб, вироки відносно яких не набрали законної сили і не були оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку;

– апеляційними судами при розгляді справ у апеляційному порядку[121].

В цих випадках день набрання чинності законом про амністію може бути як до постановляння вироку судом, так і після постановляння вироку, але до набрання законної сили останнім. Аналіз цих даних свідчить про те, що з урахуванням згоди (або не згоди) особи на застосування щодо нього амністії, можливі десять різних варіантів розгляду питання про застосування або не застосування амністії.

  • 1) місцевими та апеляційними судами, які постановили вироки як суди першої інстанції – щодо осіб, вироки відносно яких не набрали законної сили і не були оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку, при цьому день набрання чинності законом про амністію наступив раніше чим був постановлений вирок:
  • а) особа згоду на застосування щодо нього амністії не давала і не дає;
  • б) особа згоду на застосування амністії давала, але суд безпідставно відмовив в цьому;
  • в) особа згоду на застосування щодо нього амністії не давала, але після постановляння вироку дала таку згоду.
  • 2) місцевими та апеляційними судами, які постановили вироки як суди першої інстанції – щодо осіб, вироки відносно яких не набрали законної сили і не були оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку, при цьому день набрання чинності законом про амністію наступив пізніше чим був постановлений вирок:
  • а) особа згоду на застосування щодо нього амністії не дає;
  • б) особа згоду на застосування щодо нього амністії дає.
  • 3) апеляційними судами при розгляді справ в апеляційному порядку, при цьому день набрання чинності законом про амністію наступив раніше чим був постановлений вирок:
  • а) особа згоду місцевому суду на застосування щодо нього амністії не давала і не дає в апеляційному суді;
  • б) особа згоду місцевому суду на застосування щодо нього амністії не давала але дає згоду в апеляційному суді;
  • в) особа згоду на застосування амністії давала, але місцевий суд безпідставно відмовив в цьому.
  • 4) апеляційними судами при розгляді справ у апеляційному порядку, при цьому день набрання чинності законом про амністію наступив пізніше чим був постановлений вирок:
  • а) особа згоду на застосування щодо нього амністії не дає;
  • б) особа згоду на застосування щодо нього амністії дає.

Розглянемо детально кожен з вищевказаних варіантів застосування або не застосування амністії до цих осіб. Почнемо аналіз від більш простих варіантів до більш складних.

Варіанти 1а, 2а, 3а, 4а. Це самі прості варіанти.

Якщо підсудний або засуджений не дає згоду на застосування щодо нього амністії, місцевий або апеляційний суд питання застосування амністії до останніх просто не розглядають, оскільки відсутня така обов’язкова умова звільнення від кримінальної відповідальності, як наявність на це згоди особи. Розгляд судами в цих випадках питання застосування амністії щодо цих осіб, на нашу думку є помилковим.

Приклад перший: Вироком районного суду від 21.05.2007 р. З. був засуджений за ч. 1 ст. 190 КК до штрафу у розмірі 850 грн. Вироком апеляційного суду вирок районного суду у частині кваліфікації дій З. та призначеного покарання скасований. З.

визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі п. «б» ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. З. звільнено від відбування покарання.

Верховний Суд України, скасовуючи вирок апеляційного суду, відзначив, що відповідно до положень ст. 9 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього.

Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає згоду суду в усній чи письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання. Усупереч цим вимогам закону, апеляційний суд, без з’ясування у засудженого З.

питання про застосування до нього амністії та без отримання на це згоди, на підставі п. «б» ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. звільнив його від відбування покарання[122].

Приклад другий:

Источник: http://uristinfo.net/ugolovnoe-protsesualnoe-pravo/296-zastosuvannya-amnistii-v-ukraine/9077-rozglyanuti-sudami-ale-viroki-yakih-ne-nabrali-zakonnoj-sily.html

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*