Які важливі законопроекти може в перші дні прийняти рада. юридичний аналіз

Маючи 25‑річний досвід адвокатської діяльності, я доволі часто замислювалася над тим, що є найважливішим для успішного адвоката? Знання матеріального і процесуального права? Так. Вміння налагодити ефективну комунікацію з клієнтом? Так. Навички ораторського мистецтва? Так. А також ще багато-багато іншого.

Чи можна це «багато-багато» сформулювати коротко? Вважаю, що так. Існує два надважливих вміння адвоката: бути зрозумілим та бути переконливим. Як цього досягти? Це вже наступне питання.

За період з вересня 2018 р. до лютого 2019 р.

у межах програми «Адвокат майбутнього», за підтримки посольства США в Україні, відбулися 6 триденних тренінгів на тему «Юридичний аналіз та написання юридичних текстів», в яких взяли участь близько 150 правників (більше ніж 120 адвокатів — випускників програми «Адвокат майбутнього», а також представники НАБУ та САП).

Тренінг проводила унікальний спеціаліст — Оксана Колумбет. Разом з колегами-юристами Сергієм Гончаренком та Андрієм Орлеаном мені пощастило взяти участь у цих тренінгах у ролі експерта.

Окрему вдячність за безцінні знання висловлюю експерту Пітеру Ярошу, американському федеральному прокурору, який наразі є радником з правових питань Департаменту Юстиції США в Посольстві США в Україні. Оскільки предмет з аналізу та написання юридичних текстів є невідомим для більшості юридичних шкіл в Україні, Оксана Колумбет разом з Пітером Ярошем будували цей тренінг саме на досвіді шкіл США та Західної Європи.

Про що цей тренінг?

По‑перше, він про закони. Не про законодавчі акти, а про закони природи, які існують незалежно від нашої волі та бажання їх дотримуватися. Наприклад, закон гравітації. Він однаковий всюди на Землі, незалежно від того, чи знаємо ми про нього, чи віримо в нього. Де б не відбувалося падіння, цей закон спрацює однаково.

За такими законами природи працює мозок людини. Він обробляє інформацію згідно зі своїми унікальними можливостями, відповідним чином її сприймає та опрацьовує. Тому лінгвістика юридичного тексту має враховувати ці особливості нашого сприйняття.

Наприклад, найбільша концентрація уваги під час читання тексту — в перші 15 секунд. Отже, найбільш важлива інформація має подаватися на початку кожного абзацу тексту. Враховуючи такі властивості мозку, речення мають бути не занадто довгими, а юридичний текст повинен будуватися логічно та послідовно.

Таким чином, принципи роботи мозку мають визначати принципи організації юридичного тексту.

По‑друге, про вміння аналізувати норму закону. Якщо хочеш бути зрозумілим і переконливим, потрібно проаналізувати норму, з якою працюєш. Адвокати на тренінгах вчилися розуміти, як логічна структура тексту залежить від структури норми.

Під час тренінгу ми визначали кількість окремих елементів, відрізняли кумулятивні елементи норми від альтернативних, працювали з винятками, зазначеними в нормі. Це було цікаво і важко одночасно. Попередній досвід заважав і не давав почуватися впевнено. Роками напрацьовані мовні звороти заважали рухатися вперед.

Однак колеги були наполегливими та протягом 3‑х днів ламали власні стереотипи.

Також неодмінною складовою роботи з написання юридичних текстів є вміння синтезувати елементи з різних норм. На мою думку, розбивати норму на елементи, синтезувати їх та під кожен елемент наводити факти — це найважливіше вміння для адвоката/юриста. Кожен елемент норми потребує наявності доказів (фактів).

Відсутність доказів хоча б щодо одного з елементів робить неможливим отримання бажаного результату у справі. Це варто використовувати не лише у процесі написання власного тексту, але й під час аналізу документів опонента. Що стосується організації юридичного тексту, то кількість абзаців в ньому залежить від кількості елементів норми.

Кожному елементу в тексті присвячується окремий абзац.

По‑третє, учасники тренінгів отримали знання щодо форматів організації юридичного аналітичного тексту. Ви чули колись про IREC, CREC, CREAC, CRUPAC? Ні? Раніше я також не знала, що означає ця абревіатура. Це чотири формати організації юридичного аналітичного тексту.

За такими форматами пишуть і позовну заяву, і клопотання, і юридичний висновок, і виступ на дебатах. Як обрати потрібний формат? Це залежить від складності завдання, що стоїть перед юристом, а також від бажання юриста.

Після такого вибору адвокат/юрист під час написання юридичного тексту має дотримуватися обраного формату в кожному абзаці.

Які важливі законопроекти може в перші дні прийняти Рада. Юридичний аналізЯкі важливі законопроекти може в перші дні прийняти Рада. Юридичний аналіз

Як не замовчувати в юридичному тексті сумнівні факти

Як правило, адвокатська практика складається таким чином, що про сумнівні докази заведено не згадувати.

Тренінг показав, що маючи «слабкі» факти, все ж таки краще їх згадати, розуміючи, що протилежна сторона може ними скористуватися на свою користь. До того ж не просто згадати, а при цьому спростувати можливі аргументи щодо їх «слабкості».

Спростування як логічна операція, за допомогою якої встановлюють хибність або необґрунтованість тези, може відбуватися різними способами:

  • шляхом спростування тези (фактами, доведенням істинності нової тези, виведення з тези наслідків, що суперечать дійсності);
  • шляхом спростування аргументів (встановлення хибності, недостатності аргументів, виявлення сумніву в істинності аргументів, виявлення сумніву в надійності джерела аргументів);
  • шляхом спростування демонстрації (знаходження помилок у формі, виявлення порушень правил у побудові умовиводу).

Другий день заходу був присвячений роботі з фактами.

Адвокати згадали про різницю між доказуванням у цивільному (баланс імовірностей) та кримінальному (поза будь-яким розумним сумнівом) процесах, вчилися поділяти факти на релевантні (належні) та нерелевантні, визначальні й пояснювальні, відрізняти факти від тверджень і припущень, визначати порядок (послідовність) представлення фактів у юридичному тексті, а також обговорювали, як відобразити в тексті відсутність факту як факту. Учасники з великим зацікавленням виконували практичні завдання тренінгу. Під час виконання та обговорення завдань ми сперечалися, сумнівалися, спростовували та погоджувалися.

Юридичний текст cкладається з двох частин: опис фактів і текст доказування. На тренінгу учасникам складніше було впоратися саме з описом фактів. Тому в практичних вправах ми відрізняли факт від суб'єктивної характеристики, умовиводу з обставин, юридичного висновку, думки про факт, доказів, що пропонуються для доведення заявленого факту.

Наприклад, потерпілий народився 31.10.2007 р. — це факт. Потерпілий є малолітньою дитиною — це умовивід, виходячи з визначення малолітньої дитини, яке міститься у відповідній нормі закону, та факту народження. Начебто все просто.

Проте під час виконання завдання з написання частини юридичного тексту (опису фактів) абсолютна більшість учасників зазнавала труднощів.

Наступний блок роботи під час тренінгу — після перегляду відеоматеріалу визначити можливу кваліфікацію дій особи, яка не надала допомогу дитині, що перебувала у небезпечному для життя становищі. Адвокати мали проаналізувати норму, описати її елементи та факти, отримані під час перегляду відео, виявити «слабкі місця», описати їх та надати на них контраргументи.

(натисніть на зображення для перегляду)

Які важливі законопроекти може в перші дні прийняти Рада. Юридичний аналіз

Третій день тренінгу був присвячений мовній майстерності: актуальне членування речення, перехідні слова і фрази, простота висловлювання. Адвокати дізналися, що таке речення-парасолька та яку роль воно відіграє під час написання тексту заперечення.

Отже, що робить юридичний текст зрозумілим? Сукупність таких чинників:

  • інформація організована у смислові блоки, структура тексту доведення відповідає логічній структурі доведення і залежить від структури норми;
  • логічна послідовність викладення;
  • чергування теми (відомої інформації) та реми (нової інформації);
  • вживання перехідних слів та фраз, що показують логічний зв'язок між реченнями;
  • обґрунтовано короткі речення (не більше ніж 3‑4 прості речення у складі складного);
  • тільки релевантна (належна) інформація (необхідно виключити інформацію, яка не вписується у структуру доведення);
  • простота словесних конструкцій (у разі можливості заміна складних конструкцій простими);
  • короткі смислові групи на початку речення (з дотриманням правил логіки);
  • довгі смислові групи в кінці речення (за умови дотримання правил логіки);
  • дотримання правил синтаксису (складання, впорядкування речень);
  • правильна пунктуація (правила вживання на письмі розділових знаків);
  • правильне вживання лексики (словникового складу мови);
  • відповідні граматичні конструкції.

На завершення хочу процитувати слова однієї з учасниць після тренінгу: «Я завжди тікала від математики, тому що боялася її та не розуміла. Навіть через це пішла в юристи. Після цих 3‑х днів я зрозуміла, що юридичний текст — це саме математика.

Він має свою формулу написання, вивчивши яку я стану зрозумілою і переконливою. Не знаю, як я могла працювати, не розуміючи цієї формули. Жалкую, що ці знання отримала лише через 10 років адвокатської практики.

Цю формулу мають знати та застосовувати всі учасники правосуддя». 

Які важливі законопроекти може в перші дні прийняти Рада. Юридичний аналіз

Матеріал, викладений у цій статті — це особисті думки автора. Вони не є офіційною позицією ГО «Адвокат Майбутнього», ВГО «Асоціація правників України», ВГО «Всеукраїнське об'єднання адвокатів, які надають БПД» та Посольства США в Україні.

Програма «Адвокат Майбутнього» – дієва мережа адвокатів, що об’єднує лідерів думок адвокатури, які надають правничу допомогу відповідно до найвищих етичних стандартів, є агентами змін у суспільстві та лідерами у професійній спільноті.

  Програма «Адвокат майбутнього» була започаткована у 2016 році і вперше реалізована у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», що виконувався Канадським бюро міжнародної освіти за підтримки Уряду Канади у співпраці з Координаційним центром з надання правової допомоги.

Наразі вона впроваджується і розвивається за підтримки Відділу з правоохоронних питань Посольства США в Україні Громадською організацією «Адвокат майбутнього» у партнерстві з Асоціацією правників України та Всеукраїнським об’єднанням адвокатів БПД.

  • Які важливі законопроекти може в перші дні прийняти Рада. Юридичний аналіз
  • Які важливі законопроекти може в перші дні прийняти Рада. Юридичний аналіз
  • Які важливі законопроекти може в перші дні прийняти Рада. Юридичний аналіз
  • Які важливі законопроекти може в перші дні прийняти Рада. Юридичний аналіз
  • Які важливі законопроекти може в перші дні прийняти Рада. Юридичний аналіз

Рішення про припинення повноважень Верховної Ради України може бути прийнято до 16 червня поточного року: конституційно-правовий аналіз

Які важливі законопроекти може в перші дні прийняти Рада. Юридичний аналіз

Буде новобраний Президент України Володимир Зеленський розпускати Верховну Раду чи ні, це питання політичне.Ми ж зупинимось виключно на юридичному аспекті і спробуємо визначити момент часу, до якого Президент матиме можливість реалізувати своє конституційне право.

Відповідно до ст. 90 Конституції України повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України.

Звідси питання, – від якої дати починає спливати вказаний шестимісячний строк? Інакше кажучи, до якої дати Президент може видати Указ про дострокове припинення повноважень ВР?

Відповіді може бути дві.

Варіант 1. До 26 травня 2019 року, оскільки депутати ВР восьмого скликання склали присягу 27 листопада 2014 року. Тобто, п’ятирічний термін їх повноважень спливає 27 листопада 2019 року.

Варіант 2. До 16 червня 2019. Тут логіка у тому, що новобрана ВР має провести своє засідання не пізніше 16 грудня 2019 року. Відповідно, у день, коли новообрана ВР зібралась, припиняються повноваження старого її складу.

Чому 16 грудня? Тому що, згідно із законом, є до 15 днів на встановлення офіційних результатів виборів, потім ще до 5 днів на офіційну публікацію.

Після чого ВР України збирається на першу сесію, але не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.

Спробуємо розібратись.

See also:  Наручники на камеру: яке має бути законне затримання особи та роль слідчого судді

Відзначимо, що повноваження народних депутатів та Верховної Ради не є тотожними. Однак, відповідні норми Конституції сконструйовано таким чином, що повноваження Верховної Ради України та народних депутатів виникають і припиняються одночасно. Тому, коли ми говоримо про момент припинення повноважень ВР, ми розуміємо, що він дорівнює моменту припинення повноважень народних депутатів.

Відповідно до ст. 79 Конституції України, повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги. У ст. 76 Конституції вказано, що строк повноважень Верховної Ради України становить п'ять років. Тобто, строк повноважень народних депутатів починається з дня складання присяги та спливає через п’ять років.

Оскільки депутати ВР восьмого скликання склали присягу 27 листопада 2014 року, їх повноваження, виходячи з буквального трактування змісту ст. 79, 76 Конституції, закінчуються 27 листопада 2019 року.

Між тим, все було би просто і не цікаво, якби не одна деталь.

Відповідно до ст. 90 Конституції України повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Уважний читач задасть питання, – виходить, що народні депутати можуть виконувати свої повноваження більше ніж п’ять років? Нове скликання ВР може зібратись не 26 листопада 2019, а, скажімо, 30 листопада. Чи не буде це порушенням Конституції?

На думку автора, у ст. 90 Конституції реалізовано принцип нерозривності реалізації владних повноважень. Тобто, Конституція встановлює правило, відповідно до якого повноваження ВР не припиняються автоматично зі спліном п’ятирічного строку.

Цей строк не є правоприпиняючим. Вичерпання п’ятирічного строку є лише умовою припинення повноважень.

Визначення ж конкретного моменту (терміну) припинення повноважень ВР, Конституція пов’язує з настанням юридично значимої події, – відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Звідси виникає питання, – «достроково» це як? До закінчення п’ятирічного строку, визначеного ст. 76, чи до дня відкриття першого засідання ВР нового скликання (ст.

90)? Відповідно до класифікації строків за ступенем визначеності, з одного боку, маємо конкретно визначений строк у ст. 76, з іншого, у ст.

90 маємо невизначений строк, оскільки він пов’язаний з певною подією, яка, за задумом законодавця, має обов’язково настати.

Яким же у підсумку є строк повноважень Верховної Ради України, – визначеним, чи не визначеним?

Звернемося до ст. 81 Конституції, яка вказує на те, що повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України. Далі, статтею 81 сформульовано випадки, коли повноваження народних депутатів припиняються достроково. Наприклад, народний депутат може скласти свої повноваження за особистою заявою.

Отже, якщо народний депутат подає заяву про складання повноважень за тиждень до дня відкриття першого засідання ВР нового скликання, то такий народний депутат, виходячи зі змісту ст. 81, складає повноваження достроково, до припинення повноважень ВР. Зауважимо, що п’ятирічний термін, на який було обрано вказаного депутата сплинув, однак при цьому свої повноваження він припиняє достроково.

Таким чином, цілком очевидно, що будь-яке припинення повноважень депутатів ВР чи ВР у цілому слід визнавати достроковим, якщо воно відбулось до моменту прийняття присяги депутатами ВР нового скликання незалежно від сплину п’ятирічного терміну визначеного у ст. 76 Конституції.

Враховуючи зазначене, на думку автора, строк повноважень Верховної Ради України, відповідно до класифікації строків за ступенем визначеності, є не визначеним, оскільки термін його завершення залежить від конкретної події – відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Важливими при вирішенні цього питання є також положеннями теорії права щодо строків та термінів.

Так, з курсу теорії права відомо, що строки є часовою (темпоральною) формою руху правовідносин, формою існування і розвитку суб'єктивних прав і обов'язків, що складають їх зміст. Суб'єктивне право і обов'язок, відповідно, являють собою можливість або необхідність здійснення їх носіями будь-яких дій або утримання від їх здійснення.

Зміст строку складають або дія, або подія. Поза цими фактами встановлення та існування строків не мають сенсу. Тому настання або закінчення строку набуває значення не само по собі, а в сукупності з подіями або діями, для вчинення або утримання від вчинення яких, цей строк встановлено.

Отже, строки та терміни не займають самостійного місця у загальній системі юридичних фактів.

Звідси висновок: завершення п’ятирічного строку, вказаного у ст. 76 Конституції, не має самостійного значення. Вказана норма набуває значення виключно у сукупності з подіями, вказаними у: ст.

90, тобто відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання; ст. 77 – чергові вибори до Верховної Ради України; ч. 5 ст.

90 – дострокове припинення повноважень ВР; іншими нормами Конституції, які передбачають конкретну дію, або подію пов’язану зі строком встановленим у ст. 76 Конституції.

Далі виникає два простих питання:

1.                 Якщо строк повноважень Верховної Ради України, за змістом, є не визначеним, то чи можна вважати визначним шестимісячний строк, вказаний у ч. 5 ст. 90?

2.                 Якщо строк повноважень Верховної Ради України вказаний у ст. 76 не має самостійного значення без відкриття першого засідання ВР нового скликання, то з якого моменту слід починати зворотній облік шестимісячного строку, вказаного у ч. 5 ст. 90?

Відповідь, на думку автора, є цілком очевидною. Однак, а як же має обраховуватись шестимісячний строк, вказаний у ст.

90 Конституції, коли норми Конституції та Закону України «Про вибори народних депутатів України» встановлюють максимальні строки, у які має відбутись встановлення офіційних результатів виборів, їх оприлюднення та перше засідання новообраної Ради? Ані президент, ані, мабуть, хтось інший, не може знати наперед, як швидко спрацює ЦВК і коли точно збереться новобрана ВР. Як бути?

Вихід лише один. Керуватись принципами розумності та добросовісності. Президент має всі підстави розраховувати на те, що і ЦВК, і новообрана Рада також керуватимуться цими ж принципами.

Тому вказані державні інституції не порушать Закон і не вийдуть за межі встановлених строків. Отже, максимально можливий термін припинення повноважень нині існуючої ВР – 16 грудня 2019 року.

Відповідно, рішення про дострокове припинення повноважень депутатів ВР восьмого скликання може бути прийняте та оприлюднене до 16 червня 2019 року.

Тепер більш простими словами. Якщо новобрана ВР збереться раніше ніж 16 грудня? «Біда»? Це абсолютно така ж «біда», як і ситуація, коли новообрана Рада збереться не 27 листопада 2019 року (коли відповідно до ст. 76 Конституції закінчуються повноваження у «папередніків»), а тижнем раніше, чи пізніше.

  • Може бувало інакше?
  • Григорій Новицький,
  • Керівник Інформаційно-аналітичного центру
  • Національної безпеки України,
  • доктор юридичних наук

Законопроект про ТОВ прийнятий Верховною Радою в першому читанні

20.12.2016 Верховна Рада приймає законопроект про ТОВ в першому читанні. Даний крок є важливим етапом на шляху до формування корпоративного законодавства в частині більш повного та гнучкого нормативно регулювання ТОВ, що станом на сьогодні є, мабуть, найпопулярнішою організаційно-правовою формою для ведення бізнесу.Вищезгаданий законопроект містить ряд нововведень як в частині вже існуючих понять, процедур та інститутів, так і представляє принципово нові, про які піде мова в даному матеріалі.

Укладення корпоративних договорівЗгідно з законопроектом корпоративні договори націлені на досягнення узгодженості дій в частині управлінням товариством або реалізацією свого переважного права учасником  на придбання частки, тощо. Обов’язковою умовою чинності таких угод є дотримання письмової форми. Корпоративний договір може мати конфіденційний характер, що у свою чергу унеможливлює випадки розголошення внутрішніх домовленостей учасників між собою.Порядок зміни та внесення часток до статутного капіталуСеред основних нововведень передбачається можливість внесення своєї частки учасником у негрошовій формі. При цьому законодавець скорочує термін для внесення частки статутного капіталу до 6 місяців з дня  держреєстрації та передбачає наслідки за її невнесення. Регламентована процедура збільшення статутного капіталу із залученням додаткових вкладів та закріплена заборона збільшення статутного капіталу до внесення часток всіма учасниками.Деталізація порядків здійснення окремих процедурТак, зокрема, передбачено порядок оцінки частки учасника при виході з товариства. Встановлено право учасника при виході ознайомлюватися з документами фінансової звітності. Важливою нормою, яка захищає учасника від незаконного виключення з товариства, є те, що така процедура буде можлива лише у судовому порядку. Детально регламентований порядок звернення стягнення на долю учасника. Невиплата дивідендів можлива лише у конкретно визначених випадках.

  • Даний орган товариств не буде обов’язковим, проте відповідатиме світовій практиці діяльності компаній. До основних його характеристик відносяться:

За аналогією з акціонерним товариством запроваджується поняття значних правочинів та правочинів, у відношенні  якого існує заінтересованість. Вчинення таких правочинів буде можливе лише за згодою органів управління.

  • контроль за діяльністю виконавчого органу ТОВ;
  • наявність незалежного членства в наглядовій раді;
  • можливість делегування наглядовій раді товариства повноважень загальних зборів, крім тих, які відносяться до виключної компетенції зборів учасників;
  • можливість укладення як трудового контракту, так і цивільно-правового договору з кожним членом наглядової ради.

Загальні збори та виконавчий органЗагальні збори та виконавчий орган загалом зберігають свої повноваження згідно з законопроектом. В той же час відсоток учасників, що можуть скликати загальні збори зменшений до 10%, що націлено на захист міноритаріїв. Також детально регламентована процедура заочного голосування та голосування шляхом опитування, що дасть змогу всім висловлювати свою думку на рівних умовах та швидко приймати та затверджувати рішення, з приводу яких немає заперечень.Конфлікт інтересів посадових осібРяд положень стосується боротьби з конфліктом інтересів посадових осіб товариства. Передбачається обов’язок щодо повідомлення особою про наявність такого конфлікту, а у разі неповідомлення, трудові відносини між нею і ТОВ можуть бути припинені.

  1. Крім вищезгаданого проекту про ТОВ у Верховній Раді також зареєстровані супутні законопроекти націлені на регулювання корпоративних договорів та процедур squeeze-out і sell-out.

§ 5. Розгляд законопроектів у першому читанні

114

Після включення законопроекту до порядку денного сесії Вер­ховної ради підготовка його до першого читання здійснюється голо­вним комітетом. Альтернативні законопроекти розглядаються, як правило, в порядку черговості їх внесення.

при розгляді альтерна­тивних законопроектів головний комітет може рекомендувати Вер­ховній раді взяти за основу один із них або підготувати інший за­конопроект, який вноситься на розгляд Верховної ради народними депутатами — членами цього комітету.

При підготовці законопроекту до першого читання головний комітет може викласти в ньому альтер­нативні варіанти спірних положень.

  • Верховна рада розглядає альтернативні законопроекти на пле­нарному засіданні одночасно з основним законопроектом.
  • За наслідками підготовки законопроекту до розгляду в першому читанні головний комітет ухвалює висновок, який має містити:
  • а) пропозицію про прийняття Верховною радою щодо відповід­ного законопроекту (кожного з альтернативних законопроек­тів у разі їх внесення) одного з рішень, передбачених законом, та обґрунтування такої пропозиції;
  • б) пропозицію щодо перенесення розгляду законопроекту (у разі необхідності).
  • У разі розгляду альтернативних законопроектів головний комі­тет може внести пропозицію про попереднє визначення Верховною Радою основних положень, принципів, критеріїв та його структурних частин, на яких має ґрунтуватися відповідний законопроект.
  • У разі якщо законопроект потребує фінансово-економічного об­ґрунтування, до висновку головного комітету обов’язково додається висновок бюджетного комітету щодо повноти та достовірності тако­го обґрунтування. головний комітет може також долучити одержані висновки Кабінету Міністрів
See also:  Як потрібно карати за крадіжки ? ініціатива внесення змін до законодавства !

України та інших комітетів Верховної ради з цього питання.

Якщо у висновках комітетів, яким Верховною радою було до­ручено попередній розгляд законопроекту, є розбіжності, головний комітет вживає заходів щодо їх врегулювання. питання, з приводу яких комітетами не досягнуто згоди, вносяться на розгляд Верхо­вної ради.

Висновок, підготовлений головним комітетом до першого читан­ня законопроекту, висновки відповідних комітетів та інші супровідні документи до нього надаються народним депутатам не пізніш як за сім днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному засідан­ні Верховної ради.

Розгляд законопроекту в першому читанні, як правило, про­водиться за процедурою повного обговорення. однак Верховна рада може прийняти процедурне рішення про обговорення проекту і за скороченою процедурою.

останнє не допускається при розгляді проектів кодексів та інших законопроектів, у яких кількість статей, пунктів понад 100.

після завершення обговорення законопроекту в першому читанні проводиться голосування щодо прийняття одного з таких рішень:

  1. прийняття законопроекту за основу з дорученням головному комітету підготувати його до другого читання;
  2. відхилення законопроекту;
  3. повернення законопроекту суб’єкту права законодавчої ініці­ативи на доопрацювання або направлення його до головного комітету для підготовки на повторне перше читання, визна­чивши при цьому основні положення, принципи, критерії, яким повинен відповідати доопрацьований законопроект чи його структурні частини;
  4. опублікування законопроекту у визначеному Верховною ра­дою друкованому засобі масової інформації для всенародного обговорення, доопрацювання його головним комітетом з урахуванням наслідків обговорення і подання на повторне перше читання.
  5. Верховна рада після прийняття законопроекту за основу може прийняти рішення про прийняття законопроекту в цілому.
  6. Законопроект вважається відхиленим, якщо жодне із зазначених вище рішень не підтримано необхідною кількістю голосів народних депутатів.
  7. Законопроект на повторне перше читання подається у визна­чений Верховною радою строк, але не пізніше 30 днів після дня його попереднього розгляду, у новій редакції, підготовленій головним комітетом та/або суб’єктом права законодавчої ініціативи, з висно­вками головного та інших комітетів і розглядається в такому самому порядку, що передбачений законом для розгляду законопроектів у першому читанні.

До повторного першого читання законопроекту пропозиції до за­конопроекту вносяться в десятиденний строк після дня попереднього першого читання цього законопроекту. до повторного першого чи­тання законопроекту вносяться пропозиції лише щодо його основних положень, принципів, критеріїв.

Строки подання на повторне перше читання законопроекту, щодо якого прийнято рішення про всенародне обговорення, визна­чаються окремою постановою Верховної ради.

Головний комітет та/або суб’єкт права законодавчої ініціативи, які відповідно до рішення Верховної ради підготували законопроект на повторне перше читання, мають право на доповідь.

< Попередня   Наступна >

Законодательная процедура в Украине

Законодавча процедура складається з кількох стадій. Це вияв законодавчої ініціативи, обговорення законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення.

Кожна з таких основних стадій поділяється, у свою чергу, на окремі етапи, стадії, серед яких розрізняють, зокрема щодо першої стадії: розробку проектів законів; внесення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок (документи законодавчої ініціативи);  розгляд законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок у комітетах Верховної Ради, тимчасових спеціальних комісіях; щодо другої і третьої стадій законодавчого процесу (розгляд законопроектів та прийняття законів) розрізняють розгляд законопроектів у трьох читаннях тощо. Заключна стадія законодавчого процесу включає процедуру підписання законів, опублікування, введення їх у дію тощо.

Суб'єкти законодавчої ініціативи

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України (ст. 93 Конституції України).

Органи законодавчої влади

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України), і прийняття законів віднесено до її повноважень (ст. 85 Конституції України).

  • Виключно законами України визначаються: 
  • 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
  • 2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;
  • 3) права корінних народів і національних меншин;
  • 4) порядок застосування мов;
  • 5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;
  • 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
  • 7) правовий режим власності;
  • 8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;
  • 9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
  • 10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;
  • 11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;
  • 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;
  • 13) територіальний устрій України;
  • 14) судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури; 
  • 15) засади місцевого самоврядування;
  • 16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;
  • 17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;
  • 18) правовий режим державного кордону;
  • 19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;
  • 20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;
  • 21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;
  • 22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
  • Виключно законами України встановлюються:
  • 1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;
  • 2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;
  • 3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;
  • 4) порядок використання і захисту державних символів;
  • 5) державні нагороди;
  • 6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;
  • 7) державні свята;
  • 8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Законом України оголошується амністія (ст. 92 Конституції України).

Розділ 15 ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ – Страница 6

Страница 6 из 9

Кожна функція Верховної Ради (законодавча, контрольна, установча та інші) має свій порядок здійснення або свої особливості.

Реалізація цих функцій або окремих дій Верховної Ради та її органів, як правило, називається процедурами, або процесом.

Відповідно розрізняють законодавчу процедуру, формування органів державної влади (установчу процедуру), процедуру парламентського контролю, бюджетну та інші спеціальні процедури.

Законодавчий процес — це врегульована Конституцією України, Регламентом Верховної Ради та іншими законами України діяльність парламенту по підготовці, розгляду і прийняттю законів та їх оприлюдненню.

Головним видом парламентських процедур є законодавча процедура (законодавчий процес). Вона являє собою передбачений Конституцією та законами України порядок здійснення законодавчої функції і реалізації законодавчих повноважень. Законодавча процедура є складною і багатогранною. Вона поділяється на види і стадії.

Основними видами законодавчого процесу (законодавчої процедури) є конституційний процес і звичайний законодавчий процес. Конституційний процес (конституційна процедура) являє собою порядок внесення змін до Конституції (відповідно до статей 154—159).

Звичайний законодавчий процес (законодавча процедура) — порядок прийняття, зміни, скасування законів або призупинення їх дії .

Законодавча процедура складається з ряду процедур (стадій). Це вияв законодавчої ініціативи, обговорення законопроекту, прийняття закону, його підписання й оприлюднення (опублікування).

Кожна з таких основних стадій у свою чергу поділяється на окремі етапи, стадії, серед яких розрізняють, зокрема щодо першої стадії: розробку проектів законів; внесення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок; розгляд законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях; щодо другої і третьої стадій законодавчого процесу (розгляд законопроектів і прийняття законів) розрізняють розгляд законопроектів у трьох читаннях тощо. Заключна стадія законодавчого процесу включає процедуру підписання законів, опублікування і введення їх у дію тощо.

Підготовка законопроекту та внесення його до Верховної Ради. Згідно з Регламентом Верховної Ради розробка проектів законів здійснюється за правом, визначеним законом, за дорученням Верховної Ради, на замовлення на договірній основі, а також в ініціативному порядку.

Верховна Рада може доручити розробку проекту закону комітету або тимчасовій спеціальній комісії Верховної Ради, а також Кабінету Міністрів. Розробка законопроекту про Державний бюджет є обов'язком Кабінету Міністрів України, передбаченим Конституцією України (п. 6 ст. 116), і здійснюється ним за правом.

В ініціативному порядку законопроекти мають право розробляти громадяни і юридичні особи.

Законодавча ініціатива — це офіційне внесення до Верхов-. ної Ради уповноваженим суб'єктом законопроекту або законодавчої пропозиції.

Законопроект та законодавча пропозиція — дві основні форми реалізації права законодавчої ініціативи. При цьому під законопроектом розуміється текст майбутнього закону з усіма його атрибутами (преамбулою, статтями, параграфами тощо), а під законодавчою пропозицією — ідея або концепція майбутнього закону.

Регламент Верховної Ради передбачає можливість застосування ще й такої форми, як поправка. Поправкою вважається пропозиція до іншої пропозиції, що доповнює, змінює чи скасовує частину основної пропозиції. Законопроекти та законодавчі пропозиції, які вносяться на ім'я Верховної Ради, реєструються в Апараті Верховної Ради.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України згідно зі ст. 93 Конституції України мають: Президент України; народні депутати України; Кабінет Міністрів України; Національний банк України. Цей перелік суб'єктів права законодавчої ініціативи є вичерпним.

Це означає, що будь-яка інша особа або орган можуть в ініціативному порядку розробляти законопроекти або законодавчі пропозиції, але вносяться вони до Верховної Ради лише визначеними Конституцією України суб'єктами права законодавчої ініціативи.

Наявність у суб'єкта права законодавчої ініціативи означає, що Верховна Рада зобов'язана розглянути внесений ним законопроект або законодавчу пропозицію.

Конституція України суттєво обмежує коло суб'єктів права законодавчої ініціативи при перегляді Конституції та внесенні до неї змін і доповнень. Так, законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України тільки Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради.

Особа, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, що має право законодавчої ініціативи, вносить на ім'я Верховної Ради законодавчі пропозиції, законопроекти, поправки (документи законодавчої ініціативи) у письмовій формі за своїм підписом.

Законодавчі пропозиції і проекти за-, конів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності їх розробки або прийняття, а також характеристику цілей, завдань і основних положень майбутніх законів, вказівку на їх місце в системі чинного законодавства, очікувані соціально-економічні та інші наслідки їх застосування. У разі внесення законодавчої пропозиції, законопроекту або поправки, реалізація яких потребує матеріальних чи інших витрат за рахунок державного або місцевих бюджетів, додаються їх фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції щодо покриття цих витрат.

See also:  Письменный опрос сторон как новелла гражданского процессуального законодательства

Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних засіданнях. Розгляд і прийняття законопроекту (закону) включає і схвалення основних положень в основному, обговорення і схвалення постатейно та в цілому (розгляд у трьох читаннях). Кількість повторних читань законопроекту не обмежується.

При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслуховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надходження, співдоповідь головного парламентського комітету, заслуховує відповіді на запитання, обговорює основні положення законопроекту і його структуру (частини, розділи, глави, повноту і послідовність їх викладення), заслуховує пропозиції та зауваження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для народного обговорення, розглядає проект закону про внесення змін чи доповнень до чинних законів, інші проекти рішень Верховної Ради, внесені ініціатором.

Основним у розгляді законопроекту є його друге читання. Законопроект до другого читання подається у вигляді порівняльної таблиці, яка містить: законопроект, прийнятий у першому читанні за основу; усі внесені і не відкликані в установленому порядку пропозиції, поправки із зазначенням ініціаторів їх внесення; текст запропонований головним комітетом в остаточній редакції.

Під час другого читання народні депутати на пленарному засіданні Верховної Ради проводять постатейне обговорення законопроекту та здійснюють постатейне голосування.

За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада після скороченого обговорення може прийняти рішення про: прийняття законопроекту у другому читанні, підготовку його до третього читання; відхилення законопроекту; повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне друге читання; опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції, прийнятій у першому або другому читанні, доопрацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання; повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на третє читання.

Законопроект, підготовлений до третього читання, висновки відповідних комітетів та інші матеріали поширюються серед депутатів не пізніш як за два, а пов'язані з Конституцією — за чотири дні до його розгляду на засіданні Верховної Ради.

Під час третього читання Верховна Рада обговорює законопроект разом з іншими документами у такій послідовності: закінчення постатейного голосування щодо всіх статей законопроекту, якщо воно не було до кінця здійснено під час другого читання; прийняття постанови про схвалення внесеного Кабінетом Міністрів плану організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для впровадження закону в життя; прийняття законопроектів про внесення змін, доповнень до чинних законів; голосування щодо частин законопроекту; прийняття законопроекту в цілому; прийняття в цілому проекту закону або постанови про порядок введення прийнятого закону в дію. За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про: прийняття закону в цілому; відхилення законопроекту; повернення законопроекту на доопрацювання з наступним його поданням на повторне третє читання; відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень; схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його тексту на всеукраїнський референдум, якщо законопроект стосується питання, зазначеного в ст. 73 Конституції (про зміну території України).

Тексти закону та інших законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою, оформляються Апаратом Верховної Ради і в п'ятиденний термін підписуються Головою Верховної Ради, після чого закон невідкладно надсилається на підпис Президентові, який підписує закон, беручи його до виконання.

Закон, переданий Президентові, має бути підписаний ним протягом 15 днів з дня отримання та офіційно оприлюднений. Він набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (ст. 94 Конституції України).

До основних парламентських процедур належить також процедура (процедури) формування органів державної влади, тобто установча процедура.

Вона охоплює собою процедури надання згоди та призначення Президентом Прем'єр-міністра, прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів; призначення суддів Конституційного Суду; обрання суддів безстрокове; надання згоди на призначення Президентом на посаду Генерального прокурора, висловлення недовіри Генеральному прокуророві; призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; призначення на посади та звільнення з посад голови та членів Рахункової палати, Голови Національного банку і членів Ради Національного банку; призначення членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії; надання згоди щодо призначення на посади та звільнення з посад Президентом України голови Антимо-нопольного комітету, голови Фонду державного майна, голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Пріоритетною установчою процедурою є надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра. Вона передбачає письмове звернення Президента до Верховної Ради про надання згоди на призначення ним Прем'єр-міністра.

Одночасно з письмовим поданням подається ряд інформаційних матеріалів: відомості про освіту, фах, належність до політичної партії, автобіографія, декларація про доходи, виписка з трудової книжки про трудову діяльність тощо.

Перед внесенням на розгляд кандидатури Прем'єр-міністра вона обговорюється у відповідних комітетах парламенту і в депутатських фракціях, групах. Під час розгляду кандидатури Прем'єр-міністра України у засіданні Верховної Ради бере участь Президент України.

Кандидат на посаду Прем'єр-міністра виступає з доповіддю про основні напрями майбутньої діяльності Кабінету Міністрів, відповідає на запитання народних депутатів. В обговоренні кандидатури можуть брати участь тільки народні депутати.

Надання згоди на призначення Президентом запропонова-, ного ним кандидата на посаду Прем'єр-міністра здійснюється на пленарному засіданні Верховної Ради таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Результати голосування щодо згоди на його призначення оформляються постановою Верховної Ради України.

Важливою парламентською процедурою є процедура здійснення парламентського контролю.

Верховна Рада відповідно до своїх повноважень безпосередньо або через свої органи здійснює парламентський контроль за забезпеченням конституційних прав, свобод та обов'язків громадян України, додержанням законів та інших актів, за виконанням загальнодержавних програм і бюджету, діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує. Вона розглядає питання про додержання Конституції та законів України з власної ініціативи чи за поданням комітетів та тимчасових комісій Верховної Ради, народних депутатів України. Парламент розглядає програму діяльності Кабінету Міністрів на період його та своїх повноважень, яка подається на розгляд Верховній Раді у місячний термін після його утворення. За результатами розгляду програми діяльності Кабінету Міністрів приймається відповідна постанова.

Верховна Рада здійснює контроль також за виконанням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища як безпосередньо, заслуховуючи доповіді Кабінету Міністрів з цих питань, так і через комітети Верховної Ради відповідно до їх компетенції. Кабінет Міністрів одночасно із звітом про виконання Державного бюджету України має подавати на розгляд Верховної Ради доповіді про хід і результати виконання затверджених нею програм.

Однією з найважливіших контрольних процедур є заслуховування звіту Кабінету Міністрів. Верховна Рада один раз на рік розглядає звіт Кабінету Міністрів про хід і результати виконання схваленої ним програми діяльності.

Щорічний звіт Кабінету Міністрів про його діяльність подається у 45-денний термін після закінчення календарного року не пізніш як за 15 днів до розгляду на засіданні Верховної Ради. Він передається комітетам Верховної Ради, а також поширюється серед депутатів.

Звіт про роботу Кабінету Міністрів на засіданні робить Прем'єр-міністр або у разі його відсутності — перший віце-прем'єр-міністр. Після заслуховування звіту Кабінету Міністрів та співдоповідей комітетів Верховної Ради відбувається його обговорення.

За підсумками обговорення звіту Верховна Рада приймає відповідну постанову. У випадках, коли діяльність Кабінету Міністрів буде визнана незадовільною, Верховна Рада може прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів у цілому, що зумовлює його відставку.

Контрольна діяльність Верховної Ради поширюється і на ряд інших державних органів і посадових осіб.

Парламент розглядає звіти Генерального прокурора, голови Національного банку, голови Фонду державного майна та інших органів і посадових осіб, які обираються, призначаються чи затверджуються Верховною Радою, крім органів судової влади та суддів.

Щорічні письмові звіти цих органів і посадових осіб подаються до Верховної Ради протягом місяця після закінчення календарного року і поширюються серед депутатів.

У разі необхідності їх розгляду на засіданні Верховної Ради відповідні питання включаються до порядку денного сесії.

Важливими формами парламентського контролю є депутатські запити як офіційні звернення на сесії Верховної Ради до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів, керівництва інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Поряд з основними процедурами діяльності Верховної Ради — законодавчою, установчою і контрольною — у парламенті України мають діяти і спеціальні процедури, тобто спеціальний порядок розгляду окремих питань.

Зокрема, за спеціальними процедурами відбувається заслуховування Верховною Радою щорічних та позачергових послань Президента; затвердження Державного бюджету України і контроль за його виконанням; розгляд зовнішньополітичних питань.

За спеціальними процедурами мають розглядатися такі питання: про внесення змін до Конституції; здійснення повноважень щодо Автономної Республіки Крим; звернення громадян про порядок дострокового припинення повноважень народного депутата; про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, про оголошення стану війни, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; усунення Президента з поста в порядку особливої процедури (імпічменту); про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, затримання чи арешт судді, судді Конституційного Суду тощо.

Істотне вдосконалення загального порядку роботи Верховної Ради та порядку здійснення окремих функцій (процедур) і розгляду та вирішення окремих питань має здійснюватись у процесі прийняття найближчим часом ряду нових парламентських законів, зокрема закону про регламент Верховної Ради, оновлення законів про комітети Верховної Ради, про статус народного депутата України та ряду інших законодавчих актів, а також у процесі здійснення комплексу організаційних заходів1.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*