Комітет економічної політики схвалив проект закону “про приватизацію”

Верховна Рада України схвалила урядовий проект закону про приватизацію державного майна, розроблений з урахуванням кращого міжнародного досвіду та норм англійського права. «За» відповідне рішення проголосували 266 народних депутатів.

Документ увійшов у пакет найбільш важливих законодавчих ініціатив, направлених на розвиток економіки та зміну структури промисловості в Україні.

Як підкреслив Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, унормована і чесна приватизація – це міцний антикорупційний крок, ефективний спосіб залучення інвестицій, а головне – «нові робочі місця і економічна безпека нашої країни».

«Найбільший сектор корупції – державні підприємства, які десятиліттями використовувалися для корупційних та хабарницьких схем… Сьогодні у нас є два шляхи: або зупинити корупцію, і ми запускаємо підприємства, люди отримують роботу, а Україна отримує продукт; або залишаємо все так, як є. Так як є – це неефективно, – сказав Володимир Гройсман. – Уряд, Парламент працювали над тим, аби закон став якісним. У ньому є механізми захисту інвестицій. Він дає можливості створити десятки тисяч робочих місць в Україні, створити умови серйозного економічного зростання».

Глава Уряду подякував парламентарям за підтримку урядової ініціативи.

Довідково

Наразі в Україні нараховується майже 3,5 тис. державних підприємств, більшість з яких не мають стратегічного значення для держави і генерують збиток. Більшість з таких підприємств були введені в експлуатацію 50-150 років тому.

При цьому держава не має достатніх ресурсів, аби провести належну модернізацію підприємств та зупинити їх руйнацію і зношеність. Неефективне управління доводить компанії до банкрутства і нерідко служить джерелом корупції.

Саме тому проведення прозорої приватизації для більшості таких активів є шляхом відродження виробництва, залучення технологій і інвестицій.

Проект закону про приватизацію є законодавчою заміною існуючих нормативних актів у цій сфері і несе нові норми і правила процесу продажу нестратегічних державних активів. На початку листопада 2017 року проект закону був ухвалений Парламентом у першому читанні.

Документ визначає критерії, строки та механізми проведення великої та малої приватизації, окреслює питання банкрутства компаній та захисту інвесторів, визначає засади функціонування інституту радників, проведення оцінки майна та визначення його стартової ціни.

Законопроект формулює процедуру встановлення права власності і контролю за виконанням інвестиційних зобов’язань.

Важливою новацією є також визначення процедури спорів, яка допускає можливість звернення до міжнародного комерційного арбітражного суду і ведення справи за принципами англійського права.

Комітет економічної політики схвалив проект закону “Про приватизацію” Комітет економічної політики схвалив проект закону “Про приватизацію”

Велика приватизація в Україні: в Кабміні розповіли про грандіозні плани

Комітет економічної політики схвалив проект закону “Про приватизацію”фото: focus.ua

  • Як очікується, 9 листопада Верховна Рада має розглянути нову редакцію урядового законопроекту «Про приватизацію державного майна».
  • Як пояснив «Слову і Ділу» заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов, після ухвалення цього закону в Кабміні розраховують щорічно приватизувати 10-15 великих і хоча б 100-150 дрібних об'єктів.
  • За його словами, реалізувати завдання з приватизації можна, лише значно прискоривши й спростивши процес, зробивши його більш зрозумілим і прозорим.

«В останні 6 років план із приватизації не виконується навіть на 10%. Цей рік стане, напевно, першим, коли план буде виконаний на 20%. Але успіхом це назвати складно. Зараз продаються лише 30-40 малих об'єктів на рік і жодного великого. Наша мета – вийти на те, щоб продавати по 10-15 великих і хоча б 100-150 дрібних об'єктів на рік», – зазначив Нефьодов.

Заступник міністра додав, що нові правила, виписані в законопроекті, дозволять, зокрема, «значно швидше проводити оцінку підприємства».

Відзначимо, що урядовий законопроект передбачає скасування чинних на сьогодні законів, що регулюють сферу приватизації, а також вносить поправки до низки законів. Так, державне майно, що виставляється на продаж, ділиться на два види: великі й малі.

Зокрема, до об'єктів великої приватизації належать об'єкти держвласності, в статутному капіталі яких більш ніж 50 відсотків акцій (часток) належать державі, вартість активів яких, за даними фінансової звітності за останній звітний рік, перевищує 250 млн грн.

Продаватися держмайно буде на аукціоні або за допомогою викупу об'єктів приватизації. Продаж об'єктів малої приватизації здійснюється на електронних аукціонах.

Законопроект забороняє протягом року після приватизації порушувати справи про банкрутство підприємств, на підставах, що виникли до завершення приватизації.

З метою спрощення процедур і підвищення інвестиційної привабливості об'єкти приватизації будуть продаватися без земельних ділянок.

Нагадаємо, ухвалення закону про приватизацію є однією з чотирьох вимог МВФ до України для отримання четвертого траншу, який очікується в першому кварталі 2018 року.

На думку голови Фонду Держмайна Віталія Трубарова, закон про приватизацію, доопрацьований за участю міжнародних експертів, враховує інтереси інвесторів та держави, а також виключає корупційні ризики.

Комітет економічної політики схвалив проект закону “Про приватизацію”

4 жовтня, Перший віце-прем’єр-міністр Степан Кубів та Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов презентували проект закону “Про приватизацію державного майна” (№7066 від 4 вересня 2017 року) в Комітеті з питань економічної політики. Уряд доопрацював проект закону після засідання Національної ради реформ та передав до Верховної Ради нову редакцію.

Проект закону передбачає поділ об’єктів приватизації на дві групи: велика приватизація і мала приватизація.

Однак, відтепер проект закону визначає чіткий критерій поділу – великим держпідприємством вважатиметься компанія, вартість активів якої перевищує 250 млн грн.

Об’єкти великої приватизації будуть продаватися із залученням інвестиційного радника – одного з інвестиційних банків зі світовою репутацією. Радник вивчатиме попит на об’єкт, шукатиме потенційних покупців, спілкуватиметься з ними та пропонуватиме стартову ціну.

Згадайте новину: ProZorro.Продажі і Фонд держмайна запускають “пілот” щодо продажу об’єктів малої приватизації

Об’єкти малої приватизації будуть реалізовуватися виключно на електронних аукціонах.

“Після засідання Національної ради реформи ми внесли зміни до процедури. Ми будемо виставляти активи доти, доки не знайдеться покупець, який запропонує найкращу ціну. При цьому ми протестуємо всі цінові рівні й максимізуємо прибуток держави від кожного об’єкту“, – пояснив Максим Нефьодов.

Стартовою ціною об’єктів малої приватизації стане чиста вартість активів, або балансова вартість, якщо чиста вартість від’ємна. Якщо балансова вартість відсутня, то Фонд держмайна зобов’язаний вивчити попит на ринку та запропонувати стартову ціну.

Якщо після вивчення попиту не вийде встановити стартову ціну, то буде використовуватись методика оцінки, визначена Кабінетом Міністрів. Перший етап аукціону – це класичний аукціон з підвищенням ціни.

Якщо аукціон не відбувся, то об’єкт перевиставляється на такий самий класичний аукціон, але з дисконтом 25% від початкової ціни. Якщо об’єкт не продався і на цьому етапі, відбувається третій аукціон з дисконтом 50% від початкової ціни.

За третім неуспішним етапом відбувається четвертий аукціон – з пониженням ціни, де відправною точкою є стартова ціна третього етапу.

  • Головне завдання Законопроекту – забезпечити довіру інвестора до процесу приватизації.
  • “Рівний доступ до аукціонів малої приватизації, маркетингова кампанія великих об’єктів, можливість використовувати банківську гарантію замість внеску за участь в аукціоні – усе це розширює коло потенційних інвесторів”, – додав Максим Нефьодов.
  • Згадайте новину: Суд повернув авіакомпанію Коломойського у власність держави
  • Закон також передбачає можливість застосування до договору купівлі-продажу, за згодою сторін, права іноземної держави та проведення міжнародного арбітражу.
  • Комітет економічної політики схвалив проект закону “Про приватизацію державного майна” в редакції Уряду та рекомендував його до першого читання.
  • Джерело: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України

Приватизація державного та комунального майна, (порядок та способи). – iGroup Team Site

    Приватизація державного майна – це відчуження майна, що перебуває у
державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на
користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до
закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та
вилучення коштів на структурну перебудову економіки України. Таке визначення
містить стаття 1 Закону України «Про приватизацію державного майна».

  • Об'єктами приватизації можуть бути:
    а) майно єдиного цілісного майнового комплексу державного (комунального)
    підприємства або його окремих підрозділів, що є єдиними (цілісними) майновими
    комплексами і виділяються в самостійні підприємства; б) об'єкти незавершеного
    будівництва; в) акції (частки, паї), що належать державі у майні інших
    суб'єктів господарювання.
  • Відповідно до частини 3 статті 146
    ГК приватизація державних (комунальних)
    підприємств
    чи їх майна здійснюється такими способами:
  • а) купівля-продаж об'єктів
    приватизації на аукціоні, за конкурсом, іншими способами, що передбачають
    конкуренцію покупців. Цей спосіб приватизації здійснюється у порядку,
    встановленому Законом «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
    приватизацію)», згідно з яким продаж об'єктів на аукціоні – це спосіб
    приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонував у ході
    аукціону максимальну ціну, а продаж об'єктів за конкурсом — спосіб
    приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонував
    найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта (некомерційний конкурс), або за
    рівних фіксованих умов — найвищу ціну (комерційний конкурс);
See also:  Новый закон об обществах с ограниченной и дополнительной ответственностью. основные изменения

б) викуп цілісного майнового
комплексу державного (комунального) підприємства, зданого в оренду, у випадках
та порядку, передбачених законом.

Приватизація зданих в оренду цілісних
майнових комплексів державних підприємств, організацій та їх структурних
підрозділів, крім невеликих державних підприємств, здійснюється шляхом продажу
належних державі акцій відкритих акціонерних товариств (далі – товариства),
заснованих державними органами приватизації та орендарями.

При перетворенні
орендних підприємств у відкриті акціонерні товариства його засновниками
виступають з боку держави відповідний державний орган приватизації, а з боку
орендаря – господарське товариство, створене орендарями.

До статутного фонду
товариства вноситься державне майно, здане в оренду (за винятком майна, що не
підлягає приватизації або щодо якого встановлено особливий порядок
приватизації), та майно, що є власністю орендаря. На вартість свого внеску
орендар отримує акції створеного товариства. Продаж акцій, що належать державі,
здійснюється державними органами приватизації згідно з законодавством про
приватизацію;

  1.  в) викуп майна державного (комунального)
    підприємства в інших випадках, передбачених законом.
  2. Порядок приватизації державного майна
    передбачає наявність таких стадій:
  3. – опублікування списку об'єктів, які
    підлягають приватизації, У виданнях державних органів приватизації, місцевій
    пресі;
  4. – прийняття рішення про приватизацію
    об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми
    приватизації та створення комісії з приватизації;
  5. – опублікування інформації про
    прийняття рішення про приватизацію об'єкта;
  6. – проведення аудиторської перевірки
    фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів
    малої приватизації);
  7. – затвердження плану приватизації
    або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі
    приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.
  8. Державний орган приватизації
    протягом місяця з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта затверджує
    склад комісії з приватизації об'єкта і встановлює строк подання проекту плану
    приватизації.
  9. Під способом приватизації розуміють встановлені законом для кожної
    кваліфікаційної групи об'єктів приватизації юридичну підставу і договірну угоду
    щодо відчуження майна державного підприємства суб'єктом приватизації –
    продавцем (державним органом приватизації) суб'єктові приватизації – покупцеві
    (недержавній юридичній або фізичній особі).
  10. Відповідно до ст. 15 Закону України
    “Про приватизацію державного майна”, яка називається “Способи
    приватизації”, приватизація майна державних підприємств може здійснюватися
    шляхом:
  11. – продажу об'єктів приватизації на
    аукціоні, за конкурсом. Цей спосіб приватизації здійснюється у порядку,
    встановленому Законом України “Про приватизацію невеликих державних
    підприємств (малу приватизацію)”, згідно з яким продаж об'єктів на
    аукціоні – це спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець,
    який запропонував у ході аукціону максимальну ціну, а продаж об'єктів за конкурсом
    – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який
    запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта (некомерційний
    конкурс), або за рівних фіксованих умов – найвищу ціну (комерційний конкурс);
  12. – продажу акцій (часток, паїв), що належать
    державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових
    біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію
    покупців;

– продажу на конкурсній основі
цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або
контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні
покупцем документів, передбачених ч. 1 ст. 12 Закону України “Про
приватизацію державного майна”;

– викупу майна державного
підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.

Парламент підтримав урядовий проект закону про приватизацію державного майна

Верховна Рада України підтримала у першому читанні проект Закону України «Про приватизацію державного майна», розробленого Кабінетом Міністрів України спільно з міжнародними експертами і схваленого Національною радою реформ при Президенті України в рамках реформи управління державною власністю. За відповідне рішення проголосували 258 народних депутатів.

Документ є базовим для формування системи прозорого продажу держактивів, більшість яких введено в експлуатацію у минулому столітті, і визначає основні положення цього процесу.

Зокрема, встановлені критерії, строки та механізми проведення великої та малої приватизації, окреслені питання банкрутства компаній та захисту інвесторів, визначено засади функціонування інституту радників, проведення оцінки майна та визначення його стартової ціни.

Законопроект формулює процедуру встановлення права власності і контролю за виконанням інвестиційних зобов’язань. Важливою новацією документа є визначення процедури спорів, яка допускає можливість звернення до міжнародного комерційного арбітражного суду і ведення справи за принципами англійського права.

Присутній у сесійній залі Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман відзначав, що в Україні наразі налічується 3,5 тисячі державних підприємств.

Для країни це є нонсенс, оскільки ці підприємства формують збитки для держави і прибутки для тих, «хто годується навколо цих підприємств роками».

Зміна законодавства дозволить вирівняти ситуацію, залучити нових власників, технології, створити нові робочі місця.

«Це (ухвалення закону) важливо для економічного зростання, і це буде самий міцний наш крок щодо антикорупційної політики в державі, – запевнив Глава Уряду. – Державний сектор є найбільшим джерелом корупції в Україні.

Ми маємо це визнати і ліквідувати. Сьогодні ми говоримо про впровадження конкурентних і прозорих процедур. Разом з тим ніхто і ніколи не збирається продавати стратегічні підприємства.

Там ми забезпечимо ефективне управління».

За підсумками обговорення, парламентарі спільно з Урядом домовилися доопрацювати законопроект до другого читання, в тому числі в частині визначення підприємств, які не підлягають приватизації, в частині визначення критеріїв для покупців і інвесторів та унеможливлення будь-яких зловживань, в частині приватизації комунального майна, та в частині можливостей повернення підприємств в державну власність.

Довідково: На поточний момент майже 90% державних активів введено в експлуатацію 50–150 років тому. При цьому держава не має достатніх ресурсів аби провести належну модернізацію підприємств та зупинити їх руйнацію і зношеність.

Неефективне управління доводить компанії до банкрутства і нерідко служить джерелом корупції. Саме тому проведення прозорої приватизації для більшості таких активів є шляхом відродження виробництва, залучення технологій і інвестицій.

І саме тому масштабна приватизація визначена Урядом як одна з ключових реформ задля зміни моделі економіки та досягнення показників економічного зростання на рівні 5-7%.

Як підкреслив в.о. голови Фонду держмайна Віталій Трубаров, механізми та процедури законопроекту сприятимуть підвищенню інвестиційного клімату і дозволять знайти ефективних власників активів.

Джерело

Відчуження майна комунальної власності: базові моменти

Відповідно до ст. 1 Закону № 280 право комунальної власності визначається як право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через ОМС.

See also:  Планирование строительства: разметка по закону

Це визначення кореспондує з ч. 5 ст. 16 Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР № 280 «Про місцеве самоврядування в Україні»1, де встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, а ч. 5 ст.

60 цього ж Закону визначено, що ОМС від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст.

60 Закону № 280 територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності належать ОМС.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та ОМС, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з п. 30 ч. 1 ст.

26 Закону № 280 виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об’єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об’єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Також законодавчо визначено, що доцільність, порядок та умови відчуження об’єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об’єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку (ч. 6 ст. 60 Закону № 280).

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що основними принципами володіння та користування майном територіальними громадами законодавчо було визначено саме доцільність, економність, ефективність, а також непослаблення в результаті майнових операцій економічних основ місцевого самоврядування.

На жаль, на сьогоднішній день положення абз. 5 п. 10 розд.

V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 280, де зазначено, що КМУ разом із Фондом державного майна України у двомісячний строк з дня набрання чинності Законом № 280 подають на розгляд Верховної Ради України проект закону про комунальну власність, залишилося лише декларативною нормою, а окремого законодавчого акта, який би визначав правові основи управління об’єктами комунальної власності, так і не було прийнято.

Разом з тим, аналізуючи норми чинного законодавства можна дійти висновку, що законодавець застосовує єдині підходи до вирішення питань володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності та об’єктами права державної власності.

Як приклад можна навести Закон України від 03.03.98 р.

№ 147/98-ВР «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»2, який визначає основні засади передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об’єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

Етапи та особливості приватизації в Україні

  • Міністерство освіти і 
    науки України
  • Волинський національний університет ім. Лесі Українки
  • Індивідуальна науково-дослідна робота
  • з економічної 
    теорії
  • на тему:
  • Етапи та особливості 
    приватизації в Україні
  • Луцьк-2012
  • Зміст
  1. Вступ……………………………………………………………………….2
  2. Суть процесу приватизації і його етапи………………………………….

    3

  3. Аналіз процесу приватизації в Україні………………………………….6
    1. Шляхи приватизації………………………………………………..8
    2. Особливості приватизації в Україні………………………………9
  4. Висновки …………………………………………………………………11
  5. Список використаної літератури………………………………………..

    12

      Під час 
переходу до  ринкової  економіки  
в  Україні,  як  і  в  
інших постсоціалістичних   країнах,   здійснення   реформ   зіткнулося   з   рядом об’єктивних труднощів, першочерговою серед яких,  безумовно,  можна  назвати проблему власності.

    Проблема ця не нова і займає розуми людей уже не одне сторіччя.  Перші згадки про власність, як одну з основних  характеристик  держави,  з’явилися ще в глибокій давнині — у Вавилоні, Китаї й інших країнах.

      Процес  реформування  відносин  власності  
в  Україні  супроводжується здійсненням  політики  роздержавлення   та   приватизації,   пов’язаної   зі структурною перебудовою економіки, змінами у формах господарювання і,  отже, перетвореннями в продуктивних силах та виробничих відносинах.

       Коло  питань,  пов’язаних  зі  здійсненням  
процесу   роздержавлення, торкається  всіх  сфер  соціально-економічного  життя.

   З’ясування   їхньої сутності  має  кардинальне  значення  як  при  аналізі  пережитого   країною періоду,  так  і  гаданих  можливостей   її   майбутнього.

   Тому   проблеми роздержавлення і приватизації власності відносяться до числа  найбільш  актуальних  проблем сучасного  становища  України,  у  них  зосереджені   найбільш   складні   в теоретичному відношенні і важкі для практичного вирішення  питання  розвитку країни.

      В даний 
час на  Заході  починаються  
спроби  математичного  розрахунку оптимального  сполучення  двох  форм  власності,  оптимальної  структури,  у котрій будь-які відхилення — відставання або забігання вперед  —  загрожують зниженням економічної  ефективності

  1. Суть процесу приватизації і його етапи

    Процес приватизації державного майна в Україні розпочався у 1992 р. після затвердження Верховною Радою першої Державної програми приватизації.

    При створенні української моделі приватизації державних підприємств не можна було використати західну модель. Це зумовлено тим, що, по-перше, приватизація в цих країнах відбувалася в умовах розвиненої ринкової економіки.

По-друге, співвідношення між державним і недержавним секторами у цих країнах є більш-менш стабільним упродовж багатьох років. По-третє, темпи приватизації навіть у Великій Британії, чия програма є взірцем для інших країн, становили трохи більше 10 % за десятиріччя.

В Україні у власності держави перед початком реформ перебувало 85,4 % підприємства.

    Способи приватизації в Україні постійно змінювалися. Перелік об'єктів, заборонених для приватизації, поступово розширювався.

    З 1992 по 1994 р. приватизація здійснювалася шляхом відкриття приватизаційних рахунків в Ощадному банку. Вони були іменними, існували у вигляді депозитних рахунків, а отже, не мали вільного обігу, що заважало процесу приватизації.

     У 1995 р. було випущено українські ваучери (ПМС — приватизаційні майнові сертифікати) у паперовій формі. У 1998 р. 45,7 млн. українських громадян отримали ПМС, що становило 87,98 % загальної кількості населення.

Термін чинності ПМС неодноразово подовжувався, щоб усі громадяни використали право на свій пай у державній власності. Проте здійснити останнє було непросто, оскільки українська ваучерна модель була спрямована на соціальні, а не економічні очікування, і суперечила конкурентним, ринковим методам приватизації.

Саме це стало причиною створення нелегальної форми обігу ПМС і сприяло формуванню тіньової економіки.

    Зазначені суперечності були враховані у грошовій приватизації, яка розпочалася у 1998 р. згідно з прийнятим Законом України «Про державну програму приватизації на 1998 рік».

Залежно від форм і методів 
можна умовно виділити чотири основні етапи приватизації в Україні:

    Перший етап припав ще на часи існування СРСР, коли було дозволено приватне підприємництво у формі кооперативів. У 1991 р. в Україні було прийнято низку законів, що створило правове поле для приватного підприємництва.

За слабкого державного контролю приватний капітал почав активно зростати, оскільки практично кожний суб'єкт підприємництва водночас розвивав легальну і тіньову частини свого бізнесу. Підприємці прагнули освоїти нерозвинений ринок споживчих товарів і послуг.

Це стало чинником первинного нагромадження великого приватного капіталу в Україні.

    На другому етапі, який розпочався у 1992 p., було приватизовано декілька тис. об'єктів, однак передбачені першою програмою приватизації темпи не були реалізовані. Структура приватизаційного процесу, зокрема співвідношення малої та великої приватизації, виявилася деформованою.

    На третьому етапі масової приватизації середньорічні темпи зросли більш ніж у 2,5 рази. За чотири роки було приватизовано майже 50 тис. об'єктів. У результаті понад 90 % підприємств торгівлі, сервісу і громадського харчування стали приватними.

     У 1999 р. з прийняттям четвертої державної програми приватизації розпочався її четвертий етап: переважно індивідуальна грошова приватизація. До переліку об'єктів, які підлягають приватизації, ввійшли підприємства таких галузей, як машинобудування, транспорт, зв'язок, нафто- і газопереробна промисловості. Він триває і досі, на даний 2012 рік.

  1.      Програмою передбачено індивідуальний підхід до приватизації, що означає підвищення інвестиційної привабливості об'єктів та ліквідності емітованих цінних паперів завдяки застосуванню процедури реструктуризації організаційної структури підприємств та їх боргів.
  2.      Основними результатами процесу роздержавлення і приватизації в Україні стали ліквідація державного монополізму і радикальні зміни структури власності, що с важливими передумовами формування ринкового середовища.
  3. Отже, весь процес приватизації можна умовно поділити на такі етапи:
  4. – передприватизаційний етап (1988-1991рр.);
  5. – етап індивідуальних технологій (1992-1994 рр.);

– етап масової приватизації (1995 p. – травень 1999 p.);

– етап індивідуальної 
грошової приватизації (від середини 1999 p. до теперішнього,  2012 року)

    Перші програми приватизації мали ряд серйозних недоліків, оскільки включали ряд помилкових положень, запозичених із програм приватизації держав — колишніх республік СРСР:  про приватизаційні депозитні рахунки, якими було складно користуватися і роз'яснювати їхню суть населенню; ускладнену процедуру передплати на акції, оскільки для її завершення підприємству було потрібно до 6 міс.; тривалий процес приватизації, що потребував до 6 міс. для підготовки кожного підприємства до приватизації.

      Одержавлення 
власності, що  здійснювалося  
в  нашій  країні,  не  мало наукового підгрунтя і суперечило потребам суспільного розвитку.  Об’єктивною необхідністю є існування різноманітних форм господарювання, а отже,  і  форм привласнення.

    Розглянемо деякі 
законодавчі акти, що регулюють процеси приватизації в Україні.

      Основними 
законодавчими актами, що регулюють  
процеси  приватизації  в Україні є Закони України “Про  приватизацію  майна  державних  підприємств”, “Про приватизацію  невеликих  державних  підприємств”  (малу приватизацію), “Про   приватизацію   державного   житлового   фонду”,   “Про    особливості приватизації майна в  агропромисловому  комплексі”  та  “Про  приватизаційні папери”. У цих  законах  визначені  основні  принципи,  засоби,  суб’єкти  й об’єкти процесу приватизації. Положення цих законів розвивають і доповнюють Укази Президента України й інші законодавчі акти.

       Щорічно  
Верховна   Рада   України   затверджує   Державну   програму приватизації,  яку  подає  на  розгляд  Кабінет  Міністрів  України.

  У  цій програмі  визначаються  основні   цілі,   пріоритети,   засоби   і   порядок приватизації державного і відчуження  комунального  майна,  групи  об’єктів, які підлягають приватизації, завдання  по  обсягах  приватизації  майна,  що знаходиться  в  державній  власності,  і  державного  майна,   що   належить Автономній Республіці Крим,  умови,  що  необхідно  створити  для  виконання Програми,  і  необхідні  для  цього  організаційні   заходи.

    Приватизація здійснюється на основі наступних принципів: законності; надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів приватизованих підприємств; забезпечення соціальної захищеності і рівності прав громадян України в процесі приватизації; пріоритетного надання громадянам України прав на придбання державного майна; безоплатної передачі частки державного майна кожному громадянину України; приватизації державного майна на платній основі з застосуванням приватизаційних паперів; дотримання антимонопольного законодавства; повного, своєчасного і достовірного інформування громадян про всі дії по приватизації; пріоритетного права трудових колективів на вибір форми власності і придбання майна своїх підприємств.

Особи, що придбали державні підприємства в якості цілісних майнових комплексів, є правонаступниками їхніх майнових прав і зобов'язань відповідно до умов договору між продавцем і покупцем і законодавством України. Суперечки, що виникають у процесі приватизації, дозволяються чи судом арбітражним судом у встановленому порядку відповідно до їхньої компетенції.

  1. Аналіз процесу приватизації в Україні

    Слід зазначити, що українська модель приватизації, зокрема за гроші, має багато недоліків, що не дало змоги досягти основних цілей: підвищити ефективність недержавного сектору економіки, сформувати власника-інвестора та здійснити структурну перебудову, залучити закордонні інвестиції, впровадити нові технології та ноу-хау у реальний сектор економіки, внаслідок чого національний товаровиробник не задовольняє потреби внутрішнього ринку і неконкурентоспроможний на світовому. Основною метою нових власників-приватизаторів є одержання високих прибутків від тіньового бізнесу, перетворення їх на іноземну валюту і вивезення за межі країни.

    Неефективність приватизації в нашій країні зумовлена обраною моделлю. Як показав досвід, масова сертифіката приватизація, орієнтована на систему пільг і аукціонів, не здатна створити фондовий рийок, механізм вторинного перерозподілу власності, що стало на заваді реструктуруванню та розвитку більшості підприємств.

     Помилковою виявилася приватизація великих та середніх підприємств шляхом оренди державного майна трудовим колективом із правом викупу: в умовах відсутності державного контролю і недосконалої системи корпоративного управління багато підприємств опинилось «у користуванні» трудового колективу чи, частіше, керівництва підприємства.

У першому випадку мало місце тотальне «проїдання» прибутків фірми, які спрямовувалися переважно на виплату заробітної плати та різні витрати соціального характеру.

У другому — особисте збагачення менеджерів підприємства досягалося за рахунок укладання збиткових для підприємства контрактів, продажу та суборенди виробничих фондів та площ, запровадження додаткових грошових винагород без урахування результатів діяльності підприємства.

В обох випадках на підприємствах не відбувалося потрібних реструктуризаційних змін: кількість працівників замість зменшення зростала, зберігалася висока енерго- та матеріаломісткість продукції, скорочувались обсяги капітальних вкладень, було ліквідовано контроль якості продукту, бракувало кваліфікованого менеджменту та маркетингу.

    Відсутність дієвого регулювання процесу роздержавлення з боку держави призводить до таких негативних явищ, як зниження рівня відкритості, доступності і, як наслідок, конкурентності приватизації — приватний власник визначається не стільки з погляду його ефективності для підприємства, скільки завдяки хабарям та наближеності до певних політичних кіл. Виникає загроза криміналізації промислового сектору економіки, монополізації окремих галузей і видів виробництв; зниження рівня корпоративного контролю за діяльністю об'єкта до та під час його приватизації, що призводить до безвідповідальності і погіршення фінансово-майнового стану об'єкта приватизації Відсутність сприятливого інституціонального середовища в Україні не тільки призвела до зазначених вище спотворень у приватизації державного майна, а й не дала змоги поповнити дохідну частину бюджету країни.

    Досвід української моделі приватизації переконує в помилковості політики, спрямованої на зменшення державного регулювання цим процесом. Навіть у післяприватизаційний період державна підтримка підприємств є необхідною. У цьому переконує досвід країн Центральної та Східної Європи.

    В суспільній свідомості намітилися три основні підходи (шляхи) до вирішення проблеми роздержавлення й приватизації власності. Перший передбачає звичайну передачу державних підприємств у власність трудових колекти­вів.

Другий – розподіл державної власності або певної її частини між усіма членами суспільства. Причому, і перший, і другий підходи передбачають, в основному, безоплатну передачу власності в руки громадян або трудових колективів.

В основі третього підходу лежить продаж державної власності громадянам і недержавним юридичним особам

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*