Особа стягувача у виконавчому листі може бути замінена спадкоємцем за законом, – рішення 7аас

Деталі Створено: Четвер, 21 серпня 2014, 21:27 Категорія: Консультації

Особливості здійснення правосуддя та виконання судових рішень в Україні завжди вимагатимуть від зацікавлених сторін підвищеної уваги до захисту їх законних прав та інтересів.

Так, не рідко, в супереч базовим правовим засадам, особи дізнаються про відкриття щодо них виконавчого провадження уже з моменту фактичного здійснення відносно них виконавчих дій (наприклад, стягнення коштів з пенсії чи заробітної плати, опису майна і т. д.).

Перш за все, візьміть до уваги, що виконавчий лист не може бути виданий судом у разі відсутності даних про вручення відповідачу копії судового рішення. Цей момент особливо важливий, якщо у вашому випадку було прийнято заочне рішення, або ж узагалі, розгляд справи проходив в порядку третейського судочинства.

Звернення до виконання рішень третейських судів  – питання  надзвичайно змістовне і  заслуговує його аналізу в окремій статті, зазначимо лише, що відокремлено від ЦПК України нормативно – правову базу його здійснення ви можете прослідкувати в ЗУ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо оскарження рішення третейського суду та видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду», окрім цього, не зайвим для вас буде ознайомлення з ЗУ «Про третейські суди».

Якщо державний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ і відкрив виконавче провадження, то згідно з ч.5 ст.

25 ЗУ «Про виконавче провадження» він зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з цього моменту відправити копії постанови про відкриття виконавчого провадження стягувачу та боржнику.

Така вимога випливає з того, що постанова  про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк з моменту її винесення [ч. 6 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження].

Зверніть увагу на те, що для будь – якого виконавчого документу встановлені строки для його пред’явлення Державній виконавчій службі, якщо такий строк пропущено – державний виконавець взагалі зобов’язаний відмовити у прийнятті такого документа до виконання. [ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження»]

Базовий перелік прав, гарантованих сторонам виконавчого провадження перелічений у ст.

12 ЗУ «Про виконавчого провадження», у якій встановлено право сторін у будь – який момент ознайомлюватися з  матеріалами виконавчого провадження,  робити з них  виписки,  знімати  копії,  заявляти   відводи   у   випадках, передбачених   цим   Законом,  оскаржувати   рішення,   дії   або бездіяльність   державного   виконавця   з   питань  виконавчого провадження   у   порядку,  встановленому  ЗУ «Про виконавче провадження»,  подавати додаткові  матеріали,  заявляти   клопотання,   брати   участь   у провадженні  виконавчих  дій,  давати  усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у  ході  виконавчого провадження,  у тому числі під час проведення експертизи,  заперечувати проти клопотань,  доводів  та  міркувань інших  учасників  виконавчого  провадження».

Окремо розглянемо декілька основних механізмів захисту прав боржника у виконавчому провадженні:

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

У разі, якщо відносно вас уже відкрито виконавче провадження, і з певних причин ви не використали своє право на оскарження постанови про його відкриття, або ж у задоволенні відповідної скарги вам було відмовлено, зверніть увагу на положення ст.

369 ЦПК, згідно з яким, зокрема, «суд,  який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача  або боржника виправити помилку,  допущену при його оформленні  або видачі, чи   визнати   виконавчий   лист  таким,  що  не  підлягає виконанню,  та стягнути на користь боржника безпідставно  одержане стягувачем за виконавчим листом».

Існує перелік вимог, яким повинен відповідати виконавчий документ,  встановлений ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження». Якщо ви помітили, що виконавчий лист по вашій справі не відповідає встановленим вимогам, то ви можете звернутися до суду з заявою про визнання його (виконавчого листа) таким, що не підлягає виконанню.

   Якщо відносно вас уже були проведені виконавчі дії, за якими було стягнуто майно чи грошові кошти і ви бажаєте їх повернути як такі, що «безпідставно одержані стягувачем за виконавчим листом», до заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню вам слід додати документи, що підтверджують проведення відповідних стягнення. Їх ви можете отримати у відділенні Виконавчої служби України, яке проводило виконавче провадження по вашій справі. 

Оскарження рішення, дій та бездіяльності державного виконавця в судовому порядку.

На будь якій стадії виконавчого провадження у боржника є право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного службовця (у строк, що визначений, зокрема, ст. 385 ЦПК).

На відміну від стягувача, у якого є право подавати скарги до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня, боржник може звернутися з відповідною скаргою виключно у судовому порядку (до суду який видав виконавчий лист). Коло питань, що регулюють процедуру судового оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця, окрім уже вищезгаданого ЗУ «Про виконавче провадження», регулюється Розділом 7 ЦПК України. Слід зазначити, що розгляд такої скарги судом проходить у десятиденний термін, і за його результатами судможе визнати оскаржувані   рішення,   дії  чи  бездіяльність  неправомірними  та зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу  державної виконавчої   служби   задовольнити   вимогу  заявника  та  усунути порушення  чи  іншим  шляхом  поновити  його  порушені  права  чи свободи. Окрім цього, обов’язок сплати судового збору у такому разі буде покладено на відповідний відділ державної виконавчої служби.

Мирова угода, відстрочка або розстрочка виконання.

а) слід звернути увагу на те, що ст. 372 ЦПК встановлено можливість досягнення між стягувачем та боржником морової уваги навіть після відкриття виконавчого провадження.

Більше того, за цим же положенням стягувач у будь – який момент може відмовитись від примусового виконання.

У такому разі, відповідна мирова угоди або відмова від примусового виконання у письмовому вигляді подається державному виконавцю, який у десятиденний строк передає її до суду за місцем виконання рішення, який у свою чергу ухвалою визнає такий факт.

Боржник може скористатися такою можливістю, наприклад, дійшовши згоди з стягувачем про зменшення обсягу стягнення, або ж узагалі про його скасування.

б) також візьміть до уваги, що за  наявності  обставин,  що  утрудняють виконання рішення (наприклад у разі хвороби боржника або членів його сім'ї,  відсутності присудженого майна   в  натурі,  стихійного  лиха  тощо),  за  вашою заявою, суд,  який  видав  виконавчий документ,  у  десятиденний  строк може розглянути і у виняткових випадках  відстрочити  або  розстрочити  виконання, змінити чи встановити інший спосіб і порядок виконання рішення. Такий розгляд проходить  в  судовому  засіданні  з  викликом сторін.

Поворот виконання.

У випадку, коли рішення суду першої інстанції, на яке було видано виконавчий лист і проведено виконавчі дії, було скасоване або змінене судом апеляційної чи касаційної інстанції, виникає необхідність у поверненні стягненого на користь боржника майна чи грошових коштів. Дана процедура регулюється ст. 380 – 382 ЦПК України.

Питання про поворот виконання рішення розглядається судом , в який справу передано на новий розгляд або судом апеляційної чи касаційної інстанції. Якщо ж цей обов’язок не був виконаний, то відповідач вправі в межах строку позовної давності звернутися до суду, у якого перебуває справа, із заявоюпро поворот виконання рішення.

За подання такої заяви судовий збір не сплачується. За судовим рішенням (у формі ухвали) про поворот виконання видається виконавчий лист, який підлягає пред’явлення до відділення державної виконавчої служби, яка й безпосередньо здійснює дії, спрямовані на повернення.

У разі повороту виконання позивач зобов’язаний повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У випадку неможливості повернення майна в натурі в рішенні або ухвалі суду повинно бути передбачити відшкодування вартості цього майна.

За загальним правилом (окрім випадків, коли рішення суду ґрунтується на підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях позивача) поворот виконання не допускається у справах про стягення аліментів, заробітної плати чи інших витрат, що випливають з трудових правовідносин.

  • Відсутність майна та коштів у боржника.
  • У випадку, якщо в боржника відсутнє майно, на яке можне бути звернуте стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультативними, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження,  повертається стягувачу, на основі постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
  • __________________________________________________________________________________
  • По факту, це означатиме фактичне припинення відносно боржника виконавчих дій.

Пам’ятайте, що державний виконавець може звернути стягнення  на заробітну плату,  пенсію, стипендію та інші доходи боржника (у встановлених ЗУ «Про виконавче провадження» відсотках), кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах, іншого рухомого та нерухомого майна.

Лише за відсутності будь – яких доходів, коштів та майна у боржника, може бути винесена Постанова про повернення виконавчого документа.

Окрім цього, врахуйте, що протягом року з моменту її винесення, у разі наявності відомостей, про наявність у боржника заробітку, майна та інших коштів, стягувач може повторно пред’явити виконавчий документ до виконання.

Відвід у виконавчому провадженні.

Згідно зі ст.

16 ЗУ «Про виконавче провадження» – «державний виконавець, експерт,   спеціаліст,   оцінювач, перекладач  не  можуть  брати  участі  у виконавчому провадженні і підлягають відводу,  якщо вони є  близькими  родичами  сторін,  їх представників  або  інших  осіб,  які  беруть участь у виконавчому провадженні,  або заінтересовані в результаті  виконання  рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості».

«З тих самих підстав відвід  таким особам   може   бути   заявлений   стягувачем, боржником  або  їх представниками.  Відвід  має  бути  вмотивованим,   викладеним   у письмовій   формі  і  може  бути  заявлений  у  будь-який  час  до закінчення виконавчого провадження».

Дані положення означають, що у вас є право вимагати відводу перелічених осіб у виконавчому провадженні за наведених вище обставин. Адресувати відповідну заяву про відвід державного виконавця необхідно начальнику відділу, якому він підпорядкований.

Сплив строку здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.

25 ЗУ «Про виконавче провадження» – «Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника».

See also:  Останні зміни в трудове законодавство, які вступили в дію - protocol

Таким чином, по спливу 6 місяців незалежно від ступеня виконання виконавчого документу, державний виконавець повинен винести постанову про закриття виконавчого провадження з видачею відповідного виконавчого документу стягувачу, який, водночас, не позбавляється права пред’явити даний документ повторно.

Врахуйте, що додатком до ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. З даним переліком ви можете ознайомитись на офіційному сайті Верховної Ради України.

  1. Окрім цього, стягнення не може бути звернено на такі кошти:
  2.   1) вихідну  допомогу,  що  виплачується  в  разі   звільнення працівника;   2) компенсацію  працівнику  за невикористану відпустку,  крім випадків,  коли особа під час звільнення  одержує  компенсацію  за відпустку, не використану протягом кількох років;   3) компенсацію  працівнику  витрат  у зв'язку з переведенням, направленням  на  роботу  до   іншої   місцевості   чи   службовим відрядженням;   4) польове забезпечення,  надбавки до заробітної плати,  інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;   5) матеріальну  допомогу  особам,  які  втратили   право   на допомогу по безробіттю;   6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;   7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;   8) допомогу по догляду за дитиною; 
  3.   9) допомогу  особам,  зайнятим  доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років,  по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності  у зв'язку з доглядом за хворою дитиною,  а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;   10) допомогу на лікування;   11) допомогу на поховання;   12) щомісячну  грошову  допомогу  у  зв'язку   з   обмеженням споживання   продуктів   харчування   місцевого   виробництва   та особистого підсобного господарства  громадян,  які  проживають  на території, що зазнала радіоактивного забруднення;   13) дотації  на  обіди,  придбання  путівок  до  санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. 
  4. 2. Стягнення не здійснюється також із сум:   1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;   2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;   3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби,  служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої   служби   України,   а   також   грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, 
  5. передбачених законом.
  6. В цілях правового захисту боржника у виконавчому провадженні не зайвим також буде знати про те, що:

    –  виконавчі  дії  провадяться  державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше  двадцять  другої  години. Сторони виконавчого  провадження  мають  право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій.      З цього правила існує два винятки:

  •     –  виконавчі дії в  неробочі  та  святкові  дні,  встановлені законом, проводяться у разі якщо зволікання неможливе або  якщо  такі  дії  не можуть  бути  проведені  в  інші дні з вини боржника,  на підставі постанови державного виконавця,  затвердженої начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.      –  провадження  виконавчих  дій  у  нічний час допускається у разі,  якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи  здоров'ю громадян  або  якщо  виконавчі  дії, розпочаті до двадцять другої години,  необхідно  продовжити,  але  з  наступним   повідомленням начальника відділу,  якому безпосередньо підпорядкований державний 
  • виконавець,  не пізніше наступного робочого дня  після  проведення таких дій.

Дана стаття охоплює лише незначне коло питань, на які варто звернути увагу боржнику, при здійсненні відносно нього виконавчих дій. У разі, якщо вам необхідно детально ознайомитися з процедурою та порядком здійснення виконавчого провадження, – читайте «Інструкцію про проведення виконавчих дій».

шаблоны joomla недвижимость

Виконання рішення суду в цивільній справі – Українська Гельсінська спілка з прав людини

Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції).

Виконання рішення суду чи судового наказу в цивільній справі здійснюється відповідно до статей 367-389 Цивільного процесуального кодексу, Закону «Про виконавче провадження», Інструкції Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року N 74/5 та інших правових актів.

Пам’ятайте!

Для виконання рішення суду чи судового наказу вам (стягувану) потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Зробіть це звернення особисто або рекомендованим листом з повідомленням.

Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.

Якщо рішення стосується стягнення грошових коштів, рекомендуємо в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, що відповідає розміру боргу, – це може убезпечити вас від продажу боржником свого майна. Також, якщо ви знаєте про наявне майно боржника, то вкажіть про нього в заяві.

Знайте!

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист.

Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Права стягувача

Права стягувача визначені ст.

11, 12, 36 Закону «Про виконавче провадження»: право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з нього виписки і копії; подавати додаткові матеріали й заявляти клопотання; брати участь у проведенні виконавчих дій; подавати усні й письмові доводи та пояснення з будь-яких питань, що виникають у процесі виконавчого провадження; залучати в рамках виконавчого провадження експерта, фахівця, перекладача та представника; клопотати про відстрочення, розстрочку або зміну способу й порядку виконання рішення, роз’яснення рішення суду; заявляти відвід державному виконавцю, експерту, фахівцю та перекладачеві; оскаржувати дії (процесуальні рішення тощо) і бездіяльність державного виконавця; висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження.

Знайте!

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

  • Пам’ятайте!
  • Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
  • У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, що не може перевищувати 7 днів, а рішення про примусове виселення – 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору й витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.
  • Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
  • Знайте!

Якщо у вас є можливість, то самостійно рекомендованим листом із повідомленням, відправте боржнику постанову про відкриття провадження. Якщо боржник не буде повідомлений, це створить потенційну можливість оскарження дій виконавця й затягування виконання рішення.

Знайте!

Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру – у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

За можливості беріть участь у виконавчих діях, пов’язаних із перевіркою майнового стану боржника, проведенні опису його майна та арешту. Не відмовляйтеся приймати арештоване майно на відповідальне зберігання – це допоможе уникнути спокуси виконавця «щось не помітити» та дозволити зберегти цілісність цього майна.

  1. Щомісячно направляйте державному виконавцю письмові запити про хід виконання рішення й проведення виконавчих дій.
  2. Знайте!
  3. У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім – на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім – на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу – на житло.
  4. Пам’ятайте!
  5. Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.
  6. З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру рекомендуємо вимагати від виконавця проведення наступних дій:
  7. 1) направлення запитів: до податкової інспекції – для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації – визначення, чи є боржник суб’єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, інспекцію державного технічного нагляду і державну реєстраційну службу – для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування – про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян – визначення шлюбних зв’язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС – щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості – про перебування боржника на обліку;
  8. 2) направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;
  9. 3) направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця – накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;
  10. 4) перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.
  11. Оскарження дій державного виконавця
  12. Ви маєте право на оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця до вищестоящого органу (начальнику виконавчої служби, місцеве управління юстиції чи Мін’юст) чи безпосередньо до суду.
  13. Пам’ятайте!
See also:  Ксу визнав неконституційним положення закону, за яким звернення недієздатних осіб до органів державної влади та місцевого самоврядування не розглядаються

До суду ви можете звернутися протягом 10 днів з дня, коли ви дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав (відмова у відкритті виконавчого провадження, його закриття, не вчинення дій по виконанню рішення тощо), та у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом за вашою заявою.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вам діями виконавця.

Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця.

За наслідками розгляду суд виносить ухвалу, у котрій може визнати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними й зобов’язати виконавця вчинити певні дії, а також визначити відшкодування завданої вам такими діями шкоди.

Ця ухвала повинна бути виконана в місячний термін з дня надходження ухвали у виконавчу службу (ст. 389 ЦПК).

Якщо рішення суду й надалі не виконується

Якщо рішення суду стосується захисту ваших цивільних прав і обов’язків, то при невиконанні рішення суду ви можете подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини).

Перед цим вам потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.

Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, то у вас немає ефективних засобів захисту вашого права. У такому випадку ви можете звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою вашого права на справедливий суд.

Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. З процедурою подання такої заяви можна ознайомитися на нашому сайті: http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1156768908

Відповідальність за невиконання рішення суду

За невиконання законних вимог державного виконавця винні особи несуть адміністративну відповідальність (стаття 188-13 КпАП). За умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їхньому виконанню винні особи можуть притягатися до кримінальної відповідальності (стаття 382 ККУ).

Не зупиняйтеся на півдорозі до перемоги! Захищаючи своє право ви сприяєте становленню права на справедливий суд у країні.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Чи можна стягнути кошти не з ради, а з її виконкому за виконавчим листо

Статтею 19 Конституції України1 закріплено, що органи державної влади та ОМС, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак не секрет для кожного, що інколи трапляються ситуації, коли посадові особи вищезазначених органів своїми незаконними рішеннями чи діями можуть спричинити матеріальну шкоду іншим особам.

Статтею 55 Конституції визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, ОМС, посадових і службових осіб.

Водночас ч. 5 ст. 129 Конституції визначає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання.

Дуже цікавим для автора цієї статті як юриста ОМС стало питання примусового виконання рішення судів про стягнення коштів з міської ради, яке неодноразово було предметом розгляду судів усіх інстанцій.

Актуальність цієї проблеми, беззаперечно, зачіпає інтереси сторін по обидва боки барикади – як представників ОМС, основним завданням яких є збереження власності та коштів відповідної територіальної громади, так і їх опонентів, які бажають домогтися відповідальності винних посадових осіб, бажано, в грошовому еквіваленті.

Статтею 1 Закону України від 02.06.16 р.

№ 1404-VIII «Про виконавче провадження»2 закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1404 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України3 визначено, що бюджетні установи — органи державної влади, ОМС, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи місцевого бюджету.

Отже, примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з ОМС покладається на відповідний орган Державної казначейської служби.

Однак як бути у випадку, якщо міська рада не обслуговується в органах Державної казначейської служби та відповідно не має відкритих рахунків, з яких можуть бути списані кошти в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом? Чи може створений радою виконавчий комітет нести відповідальність за її зобов’язаннями?

Законом України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»4 визначена система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 10 Закону № 280 передбачено, що сільські, селищні, міські ради є ОМС, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Крім того, ч. 1 ст. 22 БК закріплено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 22 БК головними розпорядниками коштів місцевого бюджету можуть бути виключно:

1 місцеві державні адміністрації
2 виконавчі органи
3 апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради)
4 структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій
5 структурні підрозділи виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників

Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Підсумовуючи положення цих статей, зауважимо, що на виконавчі комітети відповідних рад чинним бюджетним законодавством покладено функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету, у тому числі й за зобов’язаннями ради.

Механізм стягнення з виконавчого комітету

Здавалося б, питання примусового стягнення коштів вирішено: є виконавчий комітет, який є розпорядником коштів міської ради, йому й відповідати за її грошовими зобов’язаннями.

Однак, повертаючись до ст. 19 Конституції, поміркуємо: як органу Державної казначейської служби в законному порядку стягнути кошти не з міської ради, яка визначена боржником за виконавчим листом, а з її виконавчого комітету?

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають права приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або бюджетних установ5, який затверджений постановою КМУ від 03.08.11 р. № 845 (ср. 025069200).

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Частиною 2 ст. 5 Порядку закріплено, що при примусовому виконанні судових рішень органи Казначейства мають право звертатися до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання такого рішення.

  • Самі по собі зміна чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення — це заміна одного виду виконання іншим або визначення чіткого логічного порядку вчинення дій, спрямованих на виконання припису рішення суду.
  • При цьому, розглядаючи заяву про зміну способу виконання рішення, суд не має права змінювати зміст рішення або його суть.
  • Однак чи є процедура стягнення коштів з юридичної особи, яка не є боржником згідно з виконавчим листом, проте «зберігає» та розпоряджається коштами боржника, саме зміною способу та порядку виконання рішення суду, а не є по факту зміною сторони виконавчого провадження?

Суди першої інстанції, які розглядали подібні заяви, в один голос сказали: «Ні». Враховуючи вищенаведені положення ч. 1 ст.

22 БК, міська рада та її виконавчий комітет є взаємопов’язаними органами, незважаючи навіть на те, що зареєстровані як різні юридичні особи та мають самостійні права та обов’язки, компетенцію та повноваження, передбачені Законом № 280, а тому відповідають за зобов’язаннями один одного.

Враховуючи те, що іншого порядку відновлення порушеного права стягувача немає, суди першої інстанції задовольнили усі заяви казначейського органу, у розгляді яких брав участь автор статті.

Проте іншої думки дійшов апеляційний суд, переглядаючи рішення за скаргою виконавчого комітету.

Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

See also:  Штраф дпс за красный поворотник незаконный

Спосіб виконання судового рішення – це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Судом апеляційної інстанції було зазначено, що змінивши спосіб та порядок виконання рішенням суду шляхом стягнення присуджених грошових коштів з відкритих у Державній казначейській службі рахунків виконавчого комітету міської ради, суд першої інстанції фактично змінив боржника по справі, безпідставно перенісши майнову відповідальність на іншу юридичну особу, та змінив рішення суду по суті. Судом першої інстанції не було враховано те, що виходячи з системного аналізу Закону № 280 міська рада та її виконавчий комітет є різними юридичними особами та наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України погодився з висновками апеляційного суду, однак на завершення взагалі дійшов цікавого висновку – виконавчий комітет, знову ж таки у розрізі ст. 22 БК, зобов’язаний відповідати за борги ради, однак орган Державної казначейської служби не обмежений у своєму праві стягнути кошти без будь-яких змін способу та порядку виконання рішення.

Як же бути?

Що робити з огляду на всю цю різноманітну практику казначейській службі при примусовому виконанні рішення суду, у якому боржником виступає міська рада, яка не перебуває у них на обслуговуванні та не має відкритих рахунків? Діяти на власний розсуд, як це зазначив Вищий господарський суд та стягувати кошти з виконавчого комітету або ж сподіватися, що наступного разу колегія апеляційного суду змінить свій погляд на такий стан речей та задовольнить їх заяву?

  1. А поки це питання залишається невирішеним, орган Державної казначейської служби вдався до найпростішої дії – писати листа керівництву міської ради з проханням добровільно виконати рішення, бо «скаржитися будуть на бездіяльність Казначейства».
  2. Який же спосіб вирішення цього питання є правильним, на думку автора статті?
  3. Єдиним можливим способом врегулювання проблеми є внесення змін до існуючого законодавства, надавши можливість стягувачу обирати, який саме орган буде здійснювати примусове виконання рішення.

Дійсно, орган Державної казначейської служби ч. 3 ст. 79 КАСУ дуже обмежений у своїх можливостях стягнути кошти за виконавчим документом, оскільки в їх розпорядженні є лише відкриті у них же розрахункові рахунки бюджетних організацій.

Натомість органи державної виконавчої служби мають більш широкий перелік заходів примусового виконання рішень.

Це й звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника не лише у Державній казначейській службі, а й в інших банківських або фінансових установах, адже будь-якого нормативно-правового акта, який би забороняв ОМС відкривати рахунки в таких установах, немає.

Крім того, органи державної виконавчої служби можуть забезпечити виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на майно, що перебуває у власності боржника. Це взагалі «неоране поле» для виконавців, оскільки відповідно до ч. 1 ст.

60 Закону № 280 територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Тут уже буде де «розгулятися» та точно забезпечити своєчасне та в повному обсязі виконання судового рішення, як того вимагає Конституція.

Профессиональная Юридическая Группа

Відповідно до частини 1 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), заява стягувача про відмову від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення. Суд розглядає заяву стягувача про відмову від примусового виконання в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судового розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 262 КАС, за результатами розгляду заяви стягувача про відмову від примусового виконання суд може постановити ухвалу про прийняття відмови стягувача від примусового виконання і про закінчення виконавчого провадження. Суд не приймає відмову стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси (частина 4 статті 262 КАС).

  • Ухвалу суду за результатами розгляду заяви стягувача про відмову від примусового виконання може бути оскаржено в загальному порядку.
  • Відповідпо до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон),  виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових  осіб)  –  це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в  межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативноправовими актами,  виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).
  • Частина 1 статті 37 Закону передбачає підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, за пунктами:
  • 1) визнання  відмови  стягувача від примусового виконання рішення суду;
  • 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить  постанову,  яка  затверджується начальником відповідного органу  державної  виконавчої  служби,  якому  він  безпосередньо підпорядкований.  Копія  постанови  у  3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий  документ (частина 2 статті 37 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону, у разі закінчення виконавчого   провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого  документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші   здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також  провадяться  інші дії, необхідні  у  зв'язку  з  завершенням   виконавчого   провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону, виконавчий документ, прийнятий   державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або  було  проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема за письмовою заявою стягувача (пункт 1).

Відповідно до частини 5 статті 40 Закону, повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків,  встановлених статтею 21 цього Закону.

Однак вищенаведений пункт 1 частини 1 статті 40 Закону (повернення виконавчого документа за письмовою заявою стягувача) до підстав, що дають право повторно пред’явити виконавчий документ до виконання, статтею 40 Закону не віднесений.

Таким чином, у випадку повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Закону, – положення Закону не дають можливості стягувачеві повторно звернутись з заявою про виконання цього самого виконавчого листа.

Однак виконавчий документ, виданий на виконання постанови суду, може бути також виконаний боржником добровільно в будь-який час, незважаючи на прийняття судом відмови стягувача від примусового виконання такої постанови суду.

Питанню поновлення на роботі присвячена окрема стаття 77 Закону. Згідно з даною статтею, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.

Виконання рішення вважається  завершеним  з моменту фактичного допущення зазначеного працівника  до  виконання  попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу,  що  прийняв  незаконне  рішення  про звільнення або переведення працівника.

У разі невиконання власником або  уповноваженим  ним  органом (посадовою  особою)  рішення  про  поновлення  на роботі незаконно звільненого  або  переведеного  працівника  державний   виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи,  передбачені цим Законом.

Вищевказана стаття 77 Закону є імперативною та не допускає можливості зміни даного порядку за домовленістю сторін.

Відмова стягувача від примусового виконання постанови суду не означає відмову його від позовних вимог або резолютивної частини постанови суду.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України та пункту 7 статті 7 КАС, одним з принципів адміністративного судочинства є обов’язковість судових рішень.

Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 14 КАС: «Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на території України. Невиконання судових рішень тягне відповідальність, встановлену законом.».

Відповідно до частини 5 статті 254 КАС, постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Згідно з частиною 1 статті 255 КАС, постанова суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

  1. Авторські права на дану статтю належать
  2. Юридичній компанії  “Професійна Юридична Група”
  3. Просимо звертати увагу на дати публікації: статті актуальні лише на дату розміщення і не коригуються із зміною законодавства.
  4. Тел.: +38 (044) 592-20-95

E-mail: office@pl-group.com.ua

Web-сайт: www.pl-group.com.ua

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*