Щодо роз’яснень норм податкового законодавства при укладенні договору довічного утримання та/або спадкового договору між членами сім’ї першого та другого ступеня споріднення

Щодо роз’яснень норм податкового законодавства при укладенні договору довічного утримання та/або спадкового договору між членами сім’ї першого та другого ступеня споріднення

Договір довічного утримання (догляду) – це досить хороший варіант взаємовигідної домовленості між людьми. З однієї сторони між тими, які бажають набути право власності на квартирубудинок, але в яких немає необхідної грошової суми для цього і тими, хто бажає, але не може забезпечувати себе в певних повсякденних, життєвих потребах.

В той же час, цей спосіб придбання житла і надання послуг містить в собі також істотні ризики, про які далі піде мова в цій статті.

З однієї сторони особа, яку утримують, може постраждати через недобросовісність утримувача, його безвідповідальність, коли у своєму похилому віці стара людина нічого не може протиставити.

З іншої сторони, утримувач ризикує бути використаним особою, яку він утримує протягом значного періоду, а така особа потім нібито з «об’єктивних» причин односторонньо відмовляється і розриває даний договір довічного утримання.

  • За законодавством України договір довічного утримання (догляду) – такий договір, при якому одна особа (відчужувач) надає у власність зовсім іншій особі (набувачеві) житлову квартиру, будинок, або їх частину, іншу нерухомість або рухоме майно, але взамін на це набувач зобов’язаний надати відчужувачу відповідне утримання та (або) догляд довічно (стаття 744 Цивільного кодексу України).
  • Читайте також: «Головна заповідь юриста, яка збереже вас від в’язниці і заощадить гроші!»
  • Юридично договір довічного утримання можна укласти з будь-яким власником нерухомості, незалежно від його віку, але практично завжди “утримуються” літні люди, що потребують нагляду і матеріальної підтримки і які можуть запропонувати за це житло, що їм належить.

Щодо роз’яснень норм податкового законодавства при укладенні договору довічного утримання та/або спадкового договору між членами сім’ї першого та другого ступеня споріднення

Відразу обмовимося, що останній параметр можна визначити тільки приблизно, оскільки мало хто з людей похилого віку погодиться пройти попередній медогляд. Інші важливі моменти, які необхідно з’ясувати, – це ринкова вартість цього житла і розмір передбачуваного утримання.

  1. За поширеною думкою договір є доцільним і вигідним, якщо житло обійдеться приблизно в 40% його ринкової вартості і обумовлено це невизначеністю часового проміжку, коли перейде право власності на житло та іншими нюансами.
  2. Що стосується документального оформлення довічного утримання, то все відбувається шляхом укладення договору, який завіряється нотаріально.
  3. Зміст договору визначається за погодженням сторін, але є деякі умови, додержання яких є обов’язковим:
  1. має бути передбачене право власника житла мешкати в ньому до самої смерті;
  2. має бути вказана вартість житла;
  3. має бути вказаний розмір утримання і порядок його виплати;
  4. обов’язковий пункт для набувача про те, що випадкова загибель або пошкодження житла не звільняє його від обов’язку виплачувати довічне утримання до самої смерті його власника.

Крім того, зазвичай, в договорі довічного утримання вказуються обов’язки утримувача здійснювати прибирання, ремонт житла, оплачувати лікування і санаторно-курортний відпочинок власника житла, що повинно підтверджуватися документально.

Читайте також: «Як здійснити оформлення документів на право власності на будинок?»

Виходячи з цього, ремонт, прибирання житла слід доручати спеціальним організаціям, а не робити їх самому, оскільки інакше нереально буде довести навіть сам факт їх проведення, не кажучи вже про вартість.

А це все надзвичайно важливо, оскільки претензії у літніх людей можуть виникнути спонтанно і непередбачено, при чому які можуть перерости в судовий розгляд, де найвагомішим доказом традиційно буде письмовий документ.

Особлива небезпека для набувача житла за договором довічного утримання криється в заздалегідь спланованих недобросовісних діях власника житла, які неможливо ні виявити, ні спрогнозувати.

Дуже часто зустрічаються наступні хитрощі недобросовісних осіб, яких утримують за договором:

  • скориставшись довірливістю і безтурботністю утримувача, який не фіксував документально виплату грошей на утримання, інші понесені витрати, власник житла звинувачує його в невиконанні умов договору, супроводжуючи це позовом про розірвання договору. Тому у договорі важливо чітко вказувати роботу, яку ви повинні робити, кількість разів (наприклад прибирання на день, відвідувань тощо), зберігати чеки та інші документи, що підтверджують ваші витрати.
  • забезпечивши себе медичною довідкою, старий «аферист» може стверджувати про те, що не розумів значення своїх дій на момент укладення договору. Ситуація ще більше посилиться, якщо пенсіонер дійсно знаходився на обліку в психіатричній установі. Крім того, як свідчить практика, така ситуація може виникнути і тоді, коли із смертю утримуваної особи її родичі-спадкоємці звертаються до суду з позовом про визнання договору утримання незаконним через неможливість усвідомлювати особою власних дій під час підписання такого договору. Тому, щоб виключити дану ситуацію треба заздалегідь перевірити, чи стоїть особа, яка буде утримуватися на обліку в психіатричних установах. Більше того, варто перевірити інформацію також щодо того, чи не стоїть дана особа на обліку у нарколога.
  • не рідко “працюють” слізні скарги людей похилого віку в різні інстанції, включаючи правоохоронні органи про те, що вони стали жертвою шахрайства, з подальшим зверненням до суду з вимогою про розірвання договору довічного утримання. Судові ж та інші державні органи, в переважній більшості випадків приймають сторону пенсіонерів і набувач житла, який нарвався на недобросовісного пенсіонера практично із стовідсотковою вірогідністю залишиться і без житла, і без відшкодування понесених витрат.
  • Важлива порада: підтримуйте розмовами контакт з сусідами, розказуйте їм про те, як ви допомагаєте особі, що утримується, адже вони в подальшому можуть позитивно свідчити і бути на вашому боці у разі, коли справа торкнеться недобросовісності відчужувача.
  • І на завершення пам’ятайте, що каже народна мудрість: на чужому нещасті власне щастя не побудуєш!
  • Договір зрозок:
  • Скачать (DOC, 56KB)

Юрій Усманов2019-03-02T13:32:16+02:00

Источник: https://www.pravoconsult.com.ua/dogovir-dovichnogo-utrimannya/

Спадковий договір і договір довічного утримання

Щодо роз’яснень норм податкового законодавства при укладенні договору довічного утримання та/або спадкового договору між членами сім’ї першого та другого ступеня спорідненняспадщина

СПАДКОВИЙ ДОГОВІР І ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ
Хоча вказані договори дещо схожі, вони ма­ють важливі відмінності. Такі договори не на­лежать до інституту спадкування, а виступа­ють, швидше, його альтернативою.

Укладення згаданих договорів, замість за­повіту, має низку переваг. Наприклад, відчу-жувач (як правило, це самотня особа похило­го віку — власник нерухомості чи вартісного рухомого майна) взамін свого майна може от­римати необхідне матзабезпечення, утриман­ня, догляд і деякі інші послуги.

З іншої сторо­ни, набувач, який доглядає немічну особу чи особу похилого віку, отримує гарантію вина­городи своєї турботи й часу за рахунок майна відчужувача. Крім того, за договором довіч­ного утримання й спадковим договором до набувача переходять тільки майнові права.

А тому набувач за спадковим договором, як і за договором довічного утримання, не від­повідатиме перед креди­торами за зобов’язаннями відчужувача.

Предмет договорів

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) пере­дає другій стороні (набувачеві) у власність жит­ловий будинок, квартиру або їхню частину, інше нерухоме або рухоме майно, котре має значну цінність, натомість набувач зобов’язується ут­римувати та(або) доглядати відчужувача довіч­но. До того ж законодавство не вказує, що таке значна цінність. На практиці речами значної цінності вважають автомобілі, твори мисте­цтва, коштовності, різноманітне обладнання, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності тощо.

А предметом спадкового договору буде те, що одна сторона (набувач)зобов’язується викону­вати розпорядження другої сторони (відчужу­вача) і в разі його смерті набуває право влас­ності на майно відчужувача. Тобто тут відчужу­вач може передавати набувачу будь-яке майно незалежно від його цінності. Однак найчастіше йдеться про нерухомість.

Момент переходу права власності. Визначаючи момент переходу права власності на майно за договором довічного утримання, потрібно керуватися загальними нормами, які визначають момент набуття права власності за договором.

Тож, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню (саме до них належить договір довічного утримання), ви­никає в набувача з момен­ту такого посвідчення або набрання законної сили рі­шенням суду про визнан­ня договору, не посвідче­ного нотаріально, дійсним (ст. 334 ЦКУ).

А право на нерухоме майно, яке підля­гає держреєстрації, вини­кає від дня такої реєстрації. Нотаріус, який посвідчує договір, також одразу здійснює держреєстрацію переходу права власності на нерухоме майно.

Щодо спадкового договору, то набувач от­римає право власності на майно вже після смерті відчужувача. Проте факт смерті від­чужувача може бути й не єдиною передумо­вою переходу права власності.

Адже іноді в спадкових договорах прописують обов’язок набувача вчинити певні дії майнового або немайнового характеру після смерті відчу­жувача.

Відповідно, право власності на май­но перейде до нього після вчинення цих дій (наприклад, поховання, встановлення над­гробка тощо).

Заборона відчуження майна.

Як за спадко­вим, так і за договором довічного утримання  таке майно не можна відчужувати протягом порада строку дії цих договорів.

Згідно зі ст. 1307 ЦКУ на майно, визначене в спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження та вносить відомості про нього до Єдиного дер­жавного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

І про це він робить напис на всіх примірниках договору (пп. 8.7 гл. 2 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса­ми України, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.12 р. № 296/5, далі — Порядок вчинен­ня нотаріальних дій).

Нотаріус зніме цю забо­рону в разі смерті відчужувача (на підставі сві­доцтва про смерть).

Окрім того, заповіт, який відчужувач склав щодо майна, указаного в спадковому договорі, буде нікчемним.

Аналогічно за договором довічного ут­римання — набувач не має права до смер­ті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за цим до­говором, передавати його в заставу чи у власність іншій особі. Водночас на­бувач вільний включити майно до заповіту.

І тут нотаріус також накладає заборону відчуження цьо­го майна (про що вчиняє посвідчувальний напис на всіх примірниках до­говору). Звісно, накладені заборони щодо відчуження нерухомості та майнових прав на нерухомість обов’язково реєструють у Державному реєстрі речових прав на неру­хоме майно (пп. 4.2 гл.

15 р. II Порядку вчи­нення нотаріальних дій).

Інша цікава особливість договору довічного утримання: на майно не можна звертати стяг­нення протягом життя відчужувача.

Оскільки набувач за договором довічного утримання відразу набуває права власності на майно, то на ньому лежить ризик випадкової загибелі цього майна. Так, втрату (знищення), пошкодження майна, яке було передане набу­вачеві за договором довічного утримання, не( вважають підставою для припинення чи змен-Й шення обсягу його обов’язків перед відчужува-чем (ст. 754 ЦКУ).

See also:  Податкове законодавство порушують 60% роботодавців, які перевірялися дфс

Форма договорів

Як спадковий договір, так і договір довічно-г го утримання потрібно нотаріально посвідчи-п ти. До того ж доведеться сплатити держмито. Його розмір становить 1% суми договорів, що підлягають оцінці, але не менше 17 грн (пп. «д» п. З ст. З Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.93 р. № 7-93, далі — Декрет про держ­мито).

Окрім того, спадкові договори, зміни до них та їхнє розірвання додатково реєструють у Спадковому реєстрі. Це роблять держноткон-тори чи приватні нотаріуси, які мають доступ до Спадкового реєстру, у день нотаріального посвідчення спадкового договору.

Сторони договорів: правовий статус

Згідно зі ст. 1303 ЦКУ відчужувачем у спад­ковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа

(мається на увазі фізособа), а набува­чем — фіз- або юрособа. Відчужувач та набувач за спадковим договором — це як повністю дієздатна осо­ба, так і неповнолітня чи обмежено дієздатна (п. 28 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.08 р. № 7, далі -постанова № 7).

Подібно й у договорі довічного утримання відчужувачем може бути фізособа незалеж­но від її віку та стану здоров’я.

Проте прак­тика свідчить, що стан здоров’я, який не доз­воляє особі розуміти свої дії й керувати ними, усе-таки перепона для укладення договору довічного утримання.

Так, психічні захворю­вання відчужувача (у момент укладення до­говору) та облік його в психоневрологічно­му диспансері — підстава для визнання дого­вору недійсним.

А якщо відчужувачем за договором довічного утримання виступає один із співвласників май­на, що належить їм на праві спільної сумісної власності, такий договір може бути посвідче­ний нотаріусом після визначення частки цьо­го співвласника в спільному майні або визна­чення порядку користування цим майном між ними (пп. 7.3 п. 7 гл. 2 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Набувач за договором довічного утриман­ня — фіз- або юрособа. Між іншим, така фіз-особа повинна бути повнолітньою, тобто мати повну цивільну дієздатність (ст. 746 ЦКУ).

Окрім того, набувачами за договором довіч­ного утримання можуть стати кілька фізосіб. Тоді вони стають співвласниками, переданого їм майна, на праві спільної сумісної власності. І, відповідно, їхній обов’язок перед відчужува­чем — солідарний.

Аналогічної норми щодо спадкового догово­ру немає. Однак законом не заборонено, аби в ньому набувачами виступили кілька фіз- чи юросіб, або навіть фіз- та юрособи разом.

Цивільне законодавство передбачає мож­ливість заміни набувача за договором довічного утримання. Так, згідно зі ст.

752 ЦКУ в разі не­можливості подальшого виконання фізособою обов’язків набувача через підстави, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть передати за зго­дою відчужувача члену сім’ї набу вача або іншій особі за їхньою згодою. А незгоду відчужувача можна оскаржити в суді.

Хоча для спадкового догово­ру закон прямо такої можли­вості не передбачає, вважаємо, аналогічно за згодою відчужу­вача може відбутися заміна набувача.

Поза іншим, обов’язки набувача за договором довічного утримання у випадку смерті фізособи-набувача чи припинення юр особи-набувача переходять до їхніх спадкоємців або правонаступників. Якщо ж у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийнят­тя майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває права власності на це майно. Тоді до­говір довічного утримання припиняється.

Цивільне законодавство передбачає мож­ливість заміни набувача за договором довічного утримання. Так, згідно зі ст.

752 ЦКУ в разі не­можливості подальшого виконання фізособою обов’язків набувача через підстави, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть передати за зго­дою відчужувача члену сім’ї набу вача або іншій особі за їхньою згодою. А незгоду відчужувача можна оскаржити в суді.

Хоча для спадкового догово­ру закон прямо такої можли­вості не передбачає, вважаємо, аналогічно за згодою відчужу­вача може відбутися заміна набувача.

Поза іншим, обов’язки набувача за договором довічного утримання у випадку смерті фізособи-набувача чи припинення юр особи-набувача переходять до їхніх спадкоємців або правонаступників. Якщо ж у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийнят­тя майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває права власності на це майно. Тоді до­говір довічного утримання припиняється.

У разі ліквідації юрособи-набувача за дого­вором довічного утримання право власності на до відчужувача. Якщо внаслідок ліквідації пра­во власності на таке майно перейшло до заснов­ника (учасника), то він отримає також права та обов’язки набувача за договором довічного утримання (ч. 2 ст. 758 ЦКУ).

Смерть фізособи-набувача чи ліквідація юр­особи-набувача за договором спадкування зу­мовить припинення такого договору.

У разі смерті набувача за спадковим догово­ром його спадкоємці вправі вимагати від відчу­жувача відшкодування витрат, яких вони зазна­ли в тій частині зобов’язань, які вже виконав набувач (п. 28 постанови № 7). Якщо ж набувач був зобов’язаний учинити певні дії після смер­ті відчужувача, то в разі смерті набувача цей обов’язок переходить до його спадкоємців.

Також відчужувач може укладати договір довічного утримання на користь третьої осо­би (утриманця) — ч. 4 ст. 746 ЦКУ Тоді набувач утримує та доглядає не відчужувача, а третю особу (утриманця), зазначену в договорі.

Така особа не виступає стороною договору. Однак, укладаючи такий договір, відчужувач і набу­вач іноді беруть згоду цієї особи, засвідчену нотаріально. Зауважимо: ці договори на користь третьої особи зустрічаються рід­ко.

За ст. 747 ЦКУ по­дружжя вправі відчужува­ти майно, що йому належить на підставі договору довічного утримання.

Смерть одного зі співвласників майна (одного з подружжя), котре вони від­чужили на підставі договору довічного утримання, спри­чинить зменшення обсягу зобов’язань набувача.

_   Для укладення догово­ру довічного утримання, предмет якого — май­но подружжя (тобто нале-Їюрлда жить йому на праві спільної суміс­ної власності), потрібна згода обох із подружжя.

Якщо ж відчужувач — один зі співвласників май­на, належного їм на праві спільної сумісної влас­ності, договір довічного утримання дозволено ук­ладати після визначення частки цього співвласни­ка в спільному майні або визначення між співвлас­никами порядку користування цим майном. Подібна ситуація зі спадковим договором. Майно, передане за цим договором, переходить   Так, предметом спадкового бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке належить одному з подружжя (ст. 1306 ЦКУ). Окрім цього, у спадковому договорі можуть передбачити порядок переходу права влас­ності на майно — предмет договору. Зокрема, у разі смерті одного з подружжя спадщина пе­реходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно відійде набувачу за до­говором.

Обов’язки набувача

У договорі довічного утримання можна ви­значити всі види матзабезпечення, а також усі види догляду, якими набувач має забезпечувати відчужувана (ст. 749 ЦКУ). Також визначають грошову оцінку матзабезпечення відчужувача. Вона підлягає індексації.

Якщо обов’язки набувача конкретно не ви­значили або виникла потреба забезпечити від­чужувача іншими видами матзабезпечення та догляду, спір вирішать у суді.

У разі смерті відчужувача набувач зобов’язаний поховати його, навіть якщо це не було перед­бачено договором довічного утримання. Проте якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на поховання роз­поділяють між ними та набувачем.

А ще набувача можуть зобов’язати забезпечи­ти відчужувача або третю особу житлом у будин­ку (квартирі), переданому за договором довічно­го утримання. Тоді в договорі вказують конкрет­но визначену частину помешкання, у якій відчу-жувач управі проживати (ст. 750 ЦКУ).

Що стосується спадкового договору, то, згідно зі ст. 1305 ЦКУ набувач зобов’язується вчини­ти дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Контролюватиме виконання спадкового дого­вору після смерті відчужувача особа, ним при­значена. Якщо такої особи немає — це робить нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Як правило, у спадковому договорі перед­бачають такі дії: надання певних побутових послуг відчужувачу — прибирання, прання, приготування їжі, забезпечення необхідними ліками, поховання тощо.

Набувач за спадковим договором виконує свої обов’язки самостійно, але в договорі мож­на також передбачити право набувача передо­ручити виконання всіх обов’язків або їхню час­тину іншій особі. Тим паче їх залишається від­повідальним за належне виконання.

Розірвання договору

За ст. 1308 ЦКУ суд може розірвати спад­ковий договір як на вимогу відчужувача (у разі невиконання набувачем його розпо­ряджень), так і на вимогу набувача (якщо не­можливо виконати розпорядження відчужу­вача).

Звернемо увагу: на вимогу набувача суд управі розірвати спадковий договір як до, так і після смерті відчужувача.

Але для цьо­го обов’язково потрібно встановити немож­ливість виконання набувачем розпоряджень відчужувача.

Аналогічно і з договором довічного утриман­ня. При цьому, незалежно від провини набува­ча (ст. 755 ЦКУ).

Оскільки за договором довічного утримання майно переходить одразу до набувача, то закон передбачає особливі правові наслідки розірван­ня договору. Так, згідно зі ст.

756 ЦКУ якщо до­говір розірвано у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за ним, відчужувач набуває право власності на майно, яке він передав, і вправі вимагати його повернення.

Тоді витрати набувача на утриман­ня та/або догляд відчужувача не підлягають поверненню.

Якщо ж договір довічного утримання розірва­ли через неможливість його подальшого ви­конання набувачем через підстави, що мають істотне значення, суд може залишити за набу­вачем право власності на частину майна, з ура­хуванням часу, протягом якого він належно ви­конував свої обов’язки.

Зауважимо: договір про зміну або розірван­ня нотаріально посвідченого договору оформ­люють за допомогою складання окремого договору (пп. 7.1 п. 7 гл. 1 р. II Порядку вчи­нення нотаріальних дій).

При цьому держми­то за посвідчення угод про розірвання рані­ше укладених договорів справляють за став­кою, установленою за посвідчення договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці (п. 14 гл. 1 р.

V Інструкції про порядок обчислення та справ­ляння державного мита, затвердженої нака­зом Мінфіну України від 07.07.12 р. № 811). Така ставка становить 17 грн (пп. «е» п. З ст. З Декрету про держмито).

See also:  За незаконну рибалку – штраф та відшкодування збитків рибному господарству у сумі 3 468 грн

Источник: https://audit-helper.com.ua/articles/spadkoviy-dogovir-i-dogovir-dovichnogo-utrimannya.html

Спадковий договір в Україні: поняття, сторони, форма, правила оформлення та розірвання в 2020 році

Цивільний кодекс у статті 1302 визначає спадковий договір як договір за яким одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Варто відразу зазначити, що спадковий договір має більше спільного з договірним правом, ніж з спадковим.З успадкуванням цей вид договорів пов'язує по суті тільки ключова підстава виникнення права власності на майно у набувача – смерть того, кому це майно належало раніше.

На відміну від спадкування за законом чи за заповітом, право власності на майно за спадковим договором переходить до набувача безпосередньо після смерті відчужувача, для цього від набувача не потрібно вчинення будь-яких додаткових дій, пов'язаних з прийняттям спадщини.

Крім того, якщо до спадкоємців переходять всі права та обов'язки спадкодавця, крім тих, які нерозривно пов'язані з його особистістю, то до набувача за спадковим договором переходить тільки право власності на майно, визначене договором.

Ці два схожі види зобов'язань часто плутають.Адже обидва договори, як спадковий, так і договір довічного утримання, спрямовані на передачу однією стороною іншій стороні майна у власність, за що інша сторона зобов'язується виконати якісь розпорядження відчужувача, передбачені договором.

  • Однак різниця між двома видами договорів є і вельми істотна.
  • По-перше, за спадковим договором на набувача може бути покладено виконання обов'язків як майнового, так і немайнового характеру, в той час як за договором довічного утримання набувач зобов'язується довічно забезпечувати відчужувача доглядом і утриманням, інші обов'язки на набувача не покладаються.
  • По-друге, право власності на майно за договором довічного утримання переходить до набувача з моменту укладення договору, в той час як, набувач за спадковим договором стане власником майна лише після смерті відчужувача.

Нагадаємо, що згідно з умовним заповітом, заповідач може поставити придбання права на спадкування в залежність від виконання спадкоємцем якої-небудь дії.Наприклад, такою умовою може бути вступ до шлюбу, народження дитини, отримання освіти, проживання в певному місці і т. п.

На відміну від заповіту з умовою, який носить односторонній характер, спадковий договір є двосторонньою угодою, тому і коло обов'язків набувача за спадковим договором визначається не одним тільки бажанням спадкодавця, а за взаємною згодою сторін.

Оскільки невиконання умов спадкового договору тягне за собою цивільно-правову відповідальність сторін, наявність таких обов'язків набувача як народження дитини або вступ в шлюб, які можуть мати місце в заповіті з умовою, в спадковому договорі неможлива.

Обов'язки набувача за спадковим договором можуть полягати в організації похорону відчужувача, охороні його майна, надання утримання третім особам і т. п.

Такі зобов'язання набувача не повинні обмежувати його цивільну правоздатність і не повинні суперечити моральним засадам.

Відчужувачем за спадковим договором може бути будь-яка фізична особа.Набувачем – будь-яка фізична або юридична особа.

Зрозуміло, для укладення спадкового договору, як і будь-якого іншого, сторони повинні мати цивільну дієздатність.У той же час, наприклад, відчужувачем може бути і неповнолітня особа, і особа з обмеженою дієздатністю.У такому випадку для укладення угоди необхідна згода батьків неповнолітнього або піклувальника особи з обмеженою дієздатністю.

Набувачем за спадковим договором може бути лише особа з повною цивільною дієздатністю (НЕ неповнолітній, і не особа з обмеженою дієздатністю), оскільки договором на набувача покладаються певні обов'язки.

Малолітні і недієздатні особи не можуть бути сторонами спадкового договору.

Окремо варто звернути увагу на спадковий договір, сторонами якого є подружжя.Таким спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя, спадщина переходить до іншого, а в разі смерті другого з подружжя – до третьої особи, набувача.При цьому важливо розуміти, що на другого з подружжя не можуть покладатися обов'язки, які покладаються на набувача.

Слід звернути увагу на ту обставину, що в разі смерті обох з подружжя протягом 24 годин, спадщина відкривається одночасно і окремо після смерті кожного з подружжя.В такому випадку, майно, зазначене в спадковому договорі, відразу перейде до набувача за договором.

Спадковий договір за участю подружжя може стосуватися як майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, так і особистого майна одного з них.При цьому, якщо предметом договору є майно, яке перебуває у спільній сумісній власності, необхідно пам'ятати про те, що для цього необхідна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

Спадковий договір укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р № 296/5, а також реєстрації у Спадковому реєстрі.

Якщо предметом договору є нерухоме майно, нотаріус вимагатиме пред'явити правовстановлюючий документ і документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на майно.

У разі посвідчення угод з відчуження нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.

Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну діляну, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання ( догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором;свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів);свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);свідоцтвом про право власності;державним актом на право власності на земельну ділянку;свідоцтвом про право на спадщину;свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;договором про поділ спадкового майна;договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;договором про виділення частки в натурі (поділ);іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;рішенням суду;договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства тощо.

Документ, що засвідчує право власності на майно, після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті договору зазначаються назва цього документа, номер і дата його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала.У разі якщо права спадкового договору здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно, в тексті угоди зазначаються посилання на цей реєстр, номер і дата отримання інформації з нього.

Якщо предметом спадкового договору є майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність реєстрації права власності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно після смерті відчужувача.

Після смерті відчужувача нотаріусу повертається документ, що засвідчує право власності на нерухоме майно, що було предметом договору, який приєднується до примірника спадкового договору, що зберігається у справах нотаріуса.

Закон встановлює певні гарантії дотримання прав учасників спадкового договору.

Так, для того, щоб не допустити можливість відчуження майна, яке є предметом спадкового договору, нотаріус одночасно з посвідченням договору, накладає на таке майно заборону його відчуження і вносить відомості про нього до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.Зняття заборони відбувається після смерті відчужувача на підставі свідоцтва про смерть.

Слід звернути особливу увагу на те, що заповіт складений щодо майна, що є предметом спадкового договору, є нікчемним, незалежно від того коли він був складений – до або після укладення договору.

Оскільки при складанні заповіту від заповідача не вимагається надання документів, що підтверджують право власності на майно, це положення є дуже важливим.Адже заповідач може скласти заповіт щодо будь-якого свого майна, а також охопити заповітом все своє майно.В такому випадку, питання про дійсність заповіту або окремих його пунктів буде вирішуватися вже після смерті заповідача.

Права відчужувача за спадковим договором також повинні бути захищені.Так, відчужувач має право призначити особу (юридичну або фізичну), яка здійснюватиме контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

Це дуже розумно, адже здійснення обов'язків, покладених на набувача спадковим договором, може відбуватися і після смерті відчужувача.

У разі, якщо відчужувач не призначив таку особу, контроль за виконанням спадкового договору покладається на нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Розірвання спадкового договору можливе з ініціативи однієї зі сторін в судовому порядку.

Так, спадковий договір може бути розірваний відчужувачем, якщо набувач не виконує належним чином покладених на нього обов'язків. Набувач же може вимагати розірвання договору в тому випадку, якщо належне виконання обов'язків за договором з його боку неможливо (наприклад, з причин погіршення стану здоров'я).

Крім розірвання, в договорі можуть бути передбачені й інші наслідки порушення сторонами зобов'язань.Наприклад, відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди і т. п.

Катерина Гутгарц, юрист

Джерело: Prostopavo.com.ua

Оновлено: 14.06.2020

Источник: https://ua.prostopravo.com.ua/spadschina/statti/spadkoviy_dogovir_v_ukrayini

Особливості спадкового договору | Львівський Юридичний Центр

Як сказав колись Бенджамін Франклін: «Немає нічого невідворотного в цьому світі, окрім смерті і податків».

Тобто смерть фізичної особи є невідворотною, яка припиняє її правосуб’єктоздатність, тобто, тим самим позбавляє її можливості володіти, користуватися, розпоряджатися вже набутим нею за життя майном, а також вчиняти дії, необхідні для  набуття такого майна в майбутньому. Відповідно, виникає необхідність у переході прав та обов’язків померлої особи до інших осіб (чи то до членів сім’ї, чи то до родичів, чи взагалі до зовсім чужих людей).

Враховуючи таку життєву закономірність, Конституція України передбачає право спадкування власності громадян і забезпечує можливість розпоряджатися своїм майном на випадок смерті. Тому на виконання даного положення Конституції України, в Цивільному кодексі України було передбачено дві групи нормативних конструкцій щодо переходу прав та обов’язків від померлої особи до інших осіб:

  • перша – норми щодо спадкування;
  • друга – «спадковий договір» (глава 90 Цивільного кодексу України).
See also:  Вже діють! нові розміри штрафів за порушення трудового законодавства

Спадковий договір – це договір, за яким набувач зобов’язується виконувати розпорядження (чи то майнового характеру, чи то не майнового) відчужувача, і у випадку смерті останнього – набуває право власності на його майно.

Даний договір укладають люди похилого віку, яким в силу свого віку вже важко, а то й неможливо вчиняти певні майнові чи не майнові дії, які переважно є життєво необхідними. Для цього, вони укладають спадковий договір, в якому зазначають, які саме конкретні дії має вчиняти особа (набувач за договором), взамін цього, набувач набуде право власності на майно після смерті відчужувача.

Спадковий договір є договором консенсуальним, двостороннім, оплатним .

Договір є консенсуальним, тому що вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін в передбаченій законом формі. Недоліком Цивільного кодексу України є те, що не визначено переліку істотних умов договору.

Цей недолік створює на практиці проблеми щодо укладеності чи не укладеності конкретного договору.

На мою думку, істотними умовами спадкового договору є визначення майна, яке переходить до набувача після смерті відчужувача та вимоги до дій набувача, які він  зобов’язаний вчинити на користь відчужувача.

Відчужувач має право вимагати від набувача вчинення дій майнового, або немайнового характеру, покладених на нього за спадковим договором, а набувач від відчужувача – не складати заповіт щодо майна, яке є предметом договору та не відчужувати його.

У випадку ж складення відчужувачем заповіту, застосовується частина 2 статті 1307 Цивільного кодексу України, згідно якої заповіт,  який відчужувач склав щодо  майна,  вказаного  у  спадковому договорі, є нікчемним.

Проблемою даного договору є та, що ним може бути й не передбачено конкретних дій, які мали б вимагатися від набувача за договором (конкретно не визначені  ні в об’ємі, ні в часі).  Така проблема може створити підставу для ініціювання однією із сторін вимоги щодо розірвання договору в судовому порядку.

Спадковий договір є двостороннім, оскільки права та обов’язки за цим договором виникають у кожного з його сторін, причому правам однієї сторони кореспондують обов’язки другої сторони і навпаки.

Про оплатність спадкового договору свідчить норма статті 1305 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї статті, набувач  у  спадковому  договорі  може  бути  зобов’язаний  вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини, або після її відкриття.

Проте, спадковий договір має певні особливості щодо оплатності. По-перше, майнове задоволення вимог відчужувача  відбувається до відкриття спадщини, або після її відкриття. По-друге, на набувача договором може бути покладений обов’язок щодо здійснення дій немайнового характеру.

  • Отже, матеріальний еквівалент зустрічного задоволення все ж таки присутній в зобов′язанні, яке виникає на підставі укладення спадкового договору.
  • Сторони та форма  спадкового договору.
  • Відповідно до статті 1303 Цивільного кодексу України, сторонами у спадковому договорі є відчужувач та набувач.

Набувачем  у  спадковому  договорі  може  бути фізична або юридична особа, а відчужувачем – подружжя, один із подружжя, або інша особа. Під «іншою особою» слід розуміти фізичну особу.

Тому цілком необґрунтовано законодавець під відчужувачем розуміє подружжя,  один із подружжя, або інша особа.

Для спрощення застосування відповідних положень статті 1303 Цивільного кодексу України, потрібно внести зміни в дану статтю і сформулювати правову норму так:  «Набувачем  у  спадковому  договорі  може  бути фізична, або юридична особа, а відчужувачем –  лише фізична особа».

Враховуючи пункт 28 роз’яснень наданих в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особливістю сторін спадкового договору є те, що відчужувачем та набувачем за спадковим договором може бути, як повністю дієздатна особа, так і особи з неповною і обмеженою цивільною дієздатністю.

Нормою статті 1304 Цивільного кодексу  України встановлені вимоги щодо форми даного договору. Тому, спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також  державній  реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Що потрібно знати при укладанні спадкового договору?

По-перше, для того щоб уникнути судового спору при укладанні спадкового договору потрібно чітко визначити весь обсяг обов’язків майнового і немайнового характеру, які має виконувати набувач.

По-друге, розірвання спадкового договору можливе лише у судовому порядку. Саме суд встановлює факт порушення спадкового договору, або неможливість його виконання.

У випадку розірвання спадкового договору, це вже у свою чергу, знімає заборону відчуження вказаного в договорі майна.

Водночас, сторони можуть розірвати спадковий договір на загальних підставах передбачених Цивільним кодексом України та за двосторонньою домовленістю, що оформляється укладанням окремого письмового договору.

По-третє, виникають питання при визначенні кола осіб, що можуть звернутися із позовом про розірвання спадкового договору.

Статтею 1307 Цивільного кодексу України передбачено, що відчужувач має право назначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті, а у разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Але, що цікаво, законодавець не передбачив можливість наглядача звернутися до суду з позовом про розірвання спадкового договору в тому випадку, якщо після смерті відчужувача набувач не виконав, або не виконує умови договору.

По-четверте, якщо договір укладає один із подружжя і предметом буде спільне майно, то для посвідчення договору буде необхідна згода іншого з подружжя.

По-п’яте, у випадку, коли набувач помирає до відкриття спадщини спадковий договір вважається припиненим.

По-шосте, проблемним є позбавлення права на спадщину у разі укладання спадкового договору. Не слід плутати спадщину та майно, яке є предметом спадкового договору.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України №7, перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються правила спадкування щодо права осіб на обов’язкову частку.

  1. Порядок державної реєстрації спадкових договорів у Спадковому реєстрі.
  2. 11 травня 2011 року Кабінетом Міністрів України був затверджений Порядок державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, який визначає процедуру державної реєстрації у Спадковому реєстрі заповітів і спадкових договорів, посвідчених в Україні, а також посвідчених  і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів.
  3. Державну реєстрацію здійснюють:
  •  щодо посвідчених  нотаріусами спадкових договорів, змін до них, або розірвання спадкових договорів є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Державним підприємством “Інформаційний центр” Міністерства юстиції (Держінформ’юст) і мають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережу Мін’юсту;
  •  спадкових договорів, посвідчених консульськими установами України; розірвання спадкових договорів, посвідчених  і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів,  є Держінформ’юст та його філії.

Внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо спадкових договорів, змін до них, розірвання спадкових договорів здійснюється на підставі заяв про реєстрацію, які подаються реєстратору:

  • в день вчинення відповідної нотаріальної дії;
  •  протягом двох робочих днів після зміни місця зберігання  спадкового договору (відомості подаються державною нотаріальною конторою або державним нотаріальним архівом, до яких такі документи надійшли на зберігання).

До Спадкового реєстру вносяться відомості щодо відчужувача (відчужувачів); посвідчення спадкового договору, як документа; видачі дубліката спадкового договору; документа, який змінює, або на підставі якого розірвано спадковий договір; визнання спадкового договору недійсним; відомості щодо особи,яка здійснює державну реєстрацію.

Як взнати, чи був конкретною особою укладений спадковий договір та проведена його державна реєстрація?

Дану ситуацію врегулювала норма пункту 16 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, згідно якої, у разі пред’явлення свідоцтва про смерть, або іншого документа, що підтверджує факт смерті відчужувача, будь-яка особа може отримати інформацію із Спадкового реєстру про зареєстровані спадкові договори такого відчужувача. Порядок отримання інформації із Спадкового реєстру визначається Міністерством юстиції України.

Отже, інформацію із Спадкового реєстру може отримати:

  • будь-яка зацікавлена особа;
  •  у разі пред’явлення свідоцтва про смерть, або іншого документа, що підтверджує факт смерті відчужувача.

Що робити, якщо спадковий договір був укладений одним із подружжя щодо спільно набутого за час шлюбу майна без згоди іншого з подружжя?

В такому випадку, згідно частини 2 статті 65 Сімейного кодексу України  дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її(його) згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Природа спадкового договору свідчить про те, що він не має характеру дрібного побутового правочину.

Крім цього слід зазначити, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, а згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Тому, для укладення спадкового договору одним із подружжя щодо майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя (майно набуте за час шлюбу), обов‘язковим є отримання згоди другого з подружжя.

Отже, можна зробити висновок, що спадковий договір і його регулювання в Цивільному кодексі України є проблемним і недосконалим, що створює підстави для його розірвання, або визнання недійсним на практиці. Спадковий договір також є невдалою юридичною конструкцією і для сторін, тому що не може повною мірою забезпечити реалізацію їх прав і виконання ними своїх обов’язків.

Тому, на нашу думку, досконалішою юридичною формою врегулювання таких відносин на відміну від спадкового договору є договір довічного утримання, юридична конструкція якого містить більше гарантій для захисту правового статусу сторін.

19.07.2012 року

Корисна інформація: Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя

Источник: http://lurc.com.ua/osoblyvosti-spadkovoho-dohovoru/

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*