Сплата судових збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа № 363/181/16-ц, 16.08.17)

Сплата судових збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа № 363/181/16-ц, 16.08.17)


  • Обратная связь
  • ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
  • Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение
  • Как определить диапазон голоса – ваш вокал
  • Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими
  • Целительная привычка
  • Как самому избавиться от обидчивости
  • Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам
  • Тренинг уверенности в себе
  • Вкуснейший “Салат из свеклы с чесноком”
  • Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

  1. Как научиться брать на себя ответственность
  2. Зачем нужны границы в отношениях с детьми?
  3. Световозвращающие элементы на детской одежде
  4. Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия
  5. Как слышать голос Бога
  6. Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)
  7. Глава 3. Завет мужчины с женщиной
  8. Сплата судових збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа № 363/181/16-ц, 16.08.17)

Оси и плоскости тела человека – Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

  • Сплата судових збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа № 363/181/16-ц, 16.08.17)
    Отёска стен и прирубка косяков – Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.
  • Сплата судових збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа № 363/181/16-ц, 16.08.17)
    Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) – В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.
  • Довідка
  • Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами
  • Закону України «Про судовий збір»
  • На виконання плану роботи Вищого адміністративного суду України на друге півріччя 2014 року у Вищому адміністративному суді України здійснено вивчення практики застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі також – Закон про судовий збір, Закон № 3674-VI).

Статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначено, що судовий збір разом з витратами, пов’язаними з розглядом справи, належить до судових витрат. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До набрання чинності таким законом порядок сплати і розміри судового збору визначалися за правилами, встановленими пунктом 3 розділу VIII КАС України.

У зв’язку з таким врегулюванням окреслених відносин Верховна Рада України прийняла Закон про судовий збір, який набрав чинності 1 листопада 2011 року. Цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

  1. Водночас сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету[1].
  2. З огляду на це адміністративні суди зобов’язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону про судовий збір, у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
  3. Законом про судовий збір істотно змінено порядок обчислення судового збору.

Так, цей платіж визначається з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому заявник звертається до суду (ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI), а не з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Законом про судовий збір розширено список документів, за звернення до суду з якими справляється судовий збір. Зокрема, його дію поширено на заяви про забезпечення позову, про забезпечення доказів, про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги, за видачу судами документів тощо.

Також цим Законом змінено систему пільг зі сплати судового збору, а зарахування його здійснюється до спеціального фонду Державного бюджету України.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі або/чи прийняття до розгляду документа, що є об’єктом справляння судового збору, суддя-доповідач, серед іншого, повинен перевірити відповідність сплаченої суми судового збору розміру ставок, встановлених Законом про судовий збір, порядку сплати судового збору, а у разі відсутності документа про сплату судового збору перевірити наявність пільг зі сплати цього платежу.

Також на стадії відкриття провадження у справі суддя-доповідач вирішує питання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру цього платежу, що підлягає сплаті, або звільнення від його сплати. Стосовно прийняття до розгляду документа, який є об’єктом справляння судового збору і не є підставою для відкриття провадження у справі, окреслені питання вирішуються на будь-якій стадії провадження у справі.

Як показав аналіз рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Вищого адміністративного суду України, ухвалених із застосуванням Закону про судовий збір, інформації, наданої апеляційними адміністративними судами за результатами вивчення судової практики з цього питання, у правозастосовній діяльності судів виникає чимало проблемних питань.

Вивчення наданої інформації дозволило визначити межі узагальнення та сформулювати його мету, якою є виявлення відмінностей у застосуванні положень Закону про судовий збір, з’ясування причин їх виникнення, вироблення пропозицій для забезпечення однакового застосування вимог цього Закону.

Об’єкти справляння судового збору

Статтею 3 Закону про судовий збір визначено об’єкти справляння судового збору з розподілом на ті, за які судовий збір справляється (ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI), і ті, за які цей збір не справляється (ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI).

У ході проведення узагальнення встановлено, що певні труднощі в судів виникають стосовно застосування пункту 13 частини другої статті 3 Закону про судовий збір.

Згідно з цим пунктом судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Вивчення судової практики показало, що мають місце випадки, коли позивачі, звертаючись до суду з вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, звертають увагу суду на те, що вони звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону про судовий збір. Такі випадки є свідченням неправильного розуміння предмета регулювання цього положення.

  • Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
  • Таке право також закріплено у статтях 1167, 1173–1175 Цивільного кодексу України.
  • Цими статтями встановлено обов’язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:
  • незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (статті 1167, 1173);
  • незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 1174);
  • у результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (стаття 1175).

Ці норми Конституції України та Цивільного кодексу України є нормами прямої дії, оскільки будь-яка юридична чи фізична особа має право на їх підставі звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди (матеріальної чи моральної).

Так, пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Застосовуючи положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону про судовий збір адміністративні суди звертають увагу на те, що це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об’єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Як приклад такого правозастосування можна навести ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2014 року (38184501), в якій суд зазначив, що положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону про судовий збір не поширюється на позов з вимогами про визнання дій протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та поновлення виконавчого провадження.

Указаний у пункті 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI перелік суб’єктів владних повноважень не є вичерпним, важливим при цьому є те, щоб шкода, про відшкодування якої зазначається в позовній заяві, була заподіяна під час виконання ними своїх владних (управлінських) функцій.

Визначений частиною другою статті 3 Закону № 3674-VI список об’єктів, за які судовий збір не справляється, не є вичерпним. За загальним правилом судовий збір справляється лише у випадках, визначених законодавством.

Источник: https://megapredmet.ru/1-87235.html

Розмір ставок судового збору при первісному та зустрічному позовах

Сплата судових збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа № 363/181/16-ц, 16.08.17)

31.05.2017 р. в рамках справи № 3-164гс17   Верховним судом України досліджувалось питання щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень Закону України «Про судовий збір».

See also:  Мінфін розробив законопроект про внесення змін до податкового кодексу україни щодо реєстрації податкових накладних, щоб спростити процедуру для бізнесу

Зокрема те, що Законом України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, незалежно від того, чи оскаржується рішення (постанова) суду в цілому, чи його частина, і оскільки предметом розгляду у суді першої інстанції було два позови (первісний позов майнового характеру та зустрічний позов немайнового характеру), то сплачувати необхідно сукупність ставок.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 44 ГПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

  • Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
  • Згідно зі статтею 1 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат.
  • Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
  • За змістом статті 3 Закону України «Про судовий збір» об’єктами справляння судового збору є, зокрема, позовна заява та інша заява, передбачена процесуальним законодавством; апеляційна і касаційна скарги на судові рішення, заява про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, заява про скасування рішення третейського суду, заява про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

ВАЖЛИВО:   Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (тут і далі – у редакції, чинній на час подання зустрічної позовної заяви ТОВ у справі, яка розглядалась) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору.

Так, за змістом підпункту 4 пункту 2 частини другої цієї статті за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку у відсотковому співвідношенні (110 %) до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до цієї ж статті за подання до господарського суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано зокрема за характером спору (майновий/немайновий).

При цьому за змістом підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною третьою статті 6  Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

  1. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах (частина п’ята статті 6  Закону України «Про судовий збір»).
  2. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у контексті визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги «ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви», має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України «Про судовий збір» на момент пред’явлення відповідного позову.
  3. Об’єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги, є саме позовна заява (зустрічна позовна заява), а базою для такого розрахунку – ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви (у разі об’єднання в одній заяві вимог майнового та/або немайнового характеру, декількох вимог немайнового характеру – загальна сума усіх вимог у відсотковому співвідношенні до ціни позову та/або у фіксованому розмірі).
  4. ВИСНОВОК:   Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об’єктом справляння судового збору, то за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви, незалежно від оспорюваної суми, зменшення розміру судового збору судом на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» і розподілу судом при ухваленні рішення судових витрат пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
  5. Зокрема, у разі оскарження в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів, а у разі оскарження  судового рішення лише в частині вирішення одного із позовів судовий збір має сплачуватися, виходячи із розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні відповідного позову.
  6. Оскільки ТОВ  в апеляційному порядку оскаржувало рішення місцевого господарського суду лише в частині вирішення зустрічного позову, а вимога закону про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду за ставкою у відсотковому співвідношенні до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, стосується кожного окремого позову, в цьому випадку – зустрічного, то заявник правомірно сплатив судовий збір, виходячи із розміру позовних вимог за зустрічним позовом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі  «Креуз проти Польщі»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Источник: https://blog.liga.net/user/emorozov/article/27464

Відсутність доходу за минулий рік – підстава для звільнення від сплати судового збору

За правилами статті 16 Цивільного кодексу України кожному гарантовано право на звернення до суду за захистом своїх порушених цивільних прав та інтересів.

Водночас, є ситуації, коли особа не має змоги звернутись за захистом своїх прав до суду, оскільки не може сплатити судовий збір за подання позовної заяви або іншого процесуального документу – за подання якого Закон України «Про судовий збір» встановлює обов’язковість сплати судового збору.

З метою реалізації права особи на захист своїх інтересів суд за законом може відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати (ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України). Підстава для цього – незадовільний майновий стан сторони.

У справі 761/12145/17, щодо якої Верховний суд виніс рішення 02.08.2019, особа звернулась із  касаційною скаргою, яку ухвалою КЦС було залишено без руху у зв’язку із несплатою судового збору.

Усуваючи недоліки, особа подала клопотання про звільнення від сплати судового збору із доданням довідки ДФС про відсутність у сторони доходу за минулий рік та перший квартал поточного року.

І таке клопотання Верховний суд задовольнив.

Суд нагадав про те, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Зазначимо, відповідно до п. 1 ч. 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд може своєю ухвалою за клопотанням сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік.

Водночас, частиною другої цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

See also:  Законопроект о дезинформации: за фейки и ботофермы предлагают штрафовать и сажать в тюрьму

Ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»,  сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. А тому у суду були усі підстави для задоволення вказаного вище клопотання.

Источник: http://tuipravo.info/publikatsii/novyny/item/2487-vidsutnist-dokhodu-za-mynulyi-rik-pidstava-dlia-zvilnennia-vid-splaty-sudovoho-zboru.html

ЦЕДЕМ: Як розраховується судовий збір у справах з доступу

Новелою у 2017-му році є те, що розрахунок судового збору у всіх справах обчислюється відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Такі зміни було внесено до статті 4 Закону «Про судовий збір». Зазначимо, що раніше такий розрахунок здійснювався відповідно до розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

А тому, у 2017 р. сума судового збору для справ з оскарження дій розпорядників (у більшості випадків в таких справах заявляються вимоги немайнового характеру) становитиме:

  • Як обчислюють судовий збір?
  • Якщо у позові немає вимоги відшкодувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану діями розпорядника, то позов є позовом немайнового характеру. Тому, сума судового збору буде розраховуватись за такими критеріями:
  • 1. Залежно від того позивач є фізичною чи юридичною особою

2. Скільки немайнових вимог вказано у позові.

Відповідно до того позивачем є фізична чи юридична особа встановлюється розмір ставки судового збору. Від ставки залежно від розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановленого законом про державний бюджет на 1 січня календарного року (станом на 1 січня 2017 р. –  1 600,00 грн.), вираховується сума судового збору за одну немайнову вимогу.

Законодавством передбачені випадки, коли позивачі звільняються від сплати судового збору. Тому, перед тим як сплачувати кошти варто перевірити чи не підпадаєте Ви під дію статті 5 Закону України «Про судовий збір» (до таких осіб відносяться інваліди I та II груп та ін.).

Варто пам’ятати, що суд може звільнити від сплати судового збору тільки тоді, коли позивач сам про це попросить, тобто подасть відповідне клопотання. Таке клопотання варто включити до тексту позовної заяви.

Загальна сума судового збору розраховується залежно від кількості вимог у позові. Вимогою у позові є те, що Ви просите суд зробити. Наприклад, зобов’язати відповідача надати запитувану інформацію чи зобов’язати відповідача опублікувати інформацію на офіційному веб-сайті.

На замітку позивача! Вимога визнати дії розпорядника інформації (відмова у наданні інформації, надання неповної інформації тощо) незаконними і вимога зобов’язати розпорядника вчинити певні дії (надати запитувану інформацію, опублікувати інформацію на сайті, скасувати акт, який суперечить Закону «Про доступ до публічної інформації» тощо) є по суті однією немайнової вимогою. Тобто, якщо поряд з вимогою про визнання протиправною відмовою заявляється вимога надати інформацію, то судовий збір сплачується лише як за одну немайнову вимогу.

2.    Якщо запитувач заявляє у позові вимоги відшкодувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану діями розпорядника, то такий позов буде вважатись позовом майнового характеру.

Скільки вимог у позові?

Часто, подавши позов, позивач отримує ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Цією ухвалою йому надається строк для усунення недоліків: суд вимагає доплатити судовий збір, оскільки, на його думку, у позові заявлено кілька вимог.

Перш ніж доплачувати варто все таки з’ясувати скільки вимог заявлено у позові.

З цього приводу Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй Постанові «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 2 від 05 лютого 2016 року (далі – Постанова) роз’яснив, що прохання у позові визнати протиправним акт розпорядника інформації та зобов’язати його надати інформацію на запит є однією немайновою вимогою, а тому за подання таких позовних вимог не потрібно сплачувати судовий збір у подвійному розмірі. 

Отже, можемо зазначити, що вимога визнати дії розпорядника інформації (відмова у наданні інформації, надання неповної інформації тощо) незаконними і вимога зобов’язати розпорядника вчинити певні дії (надати запитувану інформацію, опублікувати інформацію на сайті, скасувати акт, який суперечить Закону «Про доступ до публічної інформації» тощо) є по суті однією немайнової вимогою. Тобто, якщо поряд з вимогою про визнання протиправною відмовою заявляється вимога надати інформацію, то судовий збір сплачується лише як за одну немайнову вимогу.

У такому випадку, радимо надати суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій послатись на відповідне роз’яснення Пленуму ВАСУ. Наводимо нижче аргументацію ЦЕДЕМ, за якою суд погодився відкрити провадження.

  1. «Закон України «Про судовий збір» у частині третій статті 6 дійсно встановлює, що у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
  2. Проте при з’ясуванні кількості вимог у позові слід врахувати особливість обрахунку таких вимог.
  3. Так, у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 2 від 05 лютого 2016 року (далі – Постанова) роз’яснено, що прохання у позові визнати протиправним акт розпорядника інформації та зобов’язати його надати інформацію на запит є однією немайновою вимогою, а тому за подання таких позовних вимог не потрібно сплачувати судовий збір у подвійному розмірі.
  4. У Постанові зазначено що «перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою».
  5. Звертаю увагу суду, у своїй позовній заяві Позивач просив:
  6. ·  Визнати протиправним ненадання _________інформації на запит №___ від _________
  7. ·  Зобов’язати _________ надати повну інформацію на зазначений запит, а саме: _________
  8. Таким чином, можна зробити висновок, що прохання визнати дії розпорядника інформації (Відповідача) протиправними та зобов’язати розпорядника надати інформацію відповідно до Постанови є однією немайновою вимогою.

Отже, згідно з законодавством Позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому за подання до суду позовної заяви, у якій заявлено одну немайнову вимогу (принагідно зазначу, що мною було надано суду першої інстанції оригінал квитанції ________, що є доказом сплати Позивачем судового збору у розмірі _________ грн. та знаходиться у матеріалах справи).

  • На підставі викладеного вище, керуючись статтями 107-108 Кодексу адміністративного судочинства України,
  • ПРОШУ СУД:
  • 1)  Прийняти до розгляду позовну заяву про визнання дій розпорядника протиправними та зобов’язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі № _____»
  • Проте, якщо у позові все таки заявлено кілька вимог (наприклад, вимоги надати інформацію на кілька різних запитів, або вимоги надати інформацію на запит та відкрити доступ до засідання місцевої ради тощо) радимо доплатити судовий збір, адже в протилежному випадку, суд поверне Вам позов і не буде розглядати справу.
  • Оригінал: Судовий збір у справах з доступу до публічної інформації: новели 2017-го

Источник: https://dostup.pravda.com.ua/digest/publications/tsedem-yak-rozrakhovuietsia-sudovyi-zbir-u-spravakh-z-dostupu

Як підтвердити сплату судового збору, якщо квитанція загублена?

ПИТАННЯ

Подавали позов до господарського суду. Заплатили судовий збір. Суд позов не прийняв і направив матеріали справи на нашу адресу. Матеріали не приходять дуже довго. Позов ми маємо намір подавати повторно. У разі чого всі матеріали можна відновити. Але що буде служити підтвердженням того, що судовий збір уже оплачений, якщо квитанція не повернеться. Як слід вчинити?

ВІДПОВІДЬ

Питання, пов'язані із сплатою і поверненням судового збору, врегульовані Законом «Про судовий збір». Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону «Про судовий збір» судовий збір перераховується у готівковій або безготівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку (підтверджується квитанцією про сплату або іншим платіжним документом).

При подачі позовної заяви до суду, згідно процесуальних кодексів, подача оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору, не потрібно. Досить прикласти копію документа, що свідчить про сплату судового збору, а вже в судовому засіданні, якщо суддя зажадає, надати оригінал платіжного документа.

See also:  Щодо роз’яснень норм податкового законодавства при укладенні договору довічного утримання та/або спадкового договору між членами сім’ї першого та другого ступеня споріднення

Що стосується вищевказаної ситуації (коли немає ні оригіналу, ні копії), то є кілька виходів із ситуації:

1) З'ясувати на пошті, де зараз знаходиться відправлене судом лист. Зробити це можна в будь-якому відділенні пошти. Відповідно до п.

127 Правил надання послуг поштового зв'язку відправник і адресат мають право на отримання інформації про порядок і строки надання послуг поштового зв'язку. Оскільки згідно з п.

130 Правил будь-яка інформація про поштовому відправленні відправника надається адресату тільки за його письмовою заявою, то відповідно адресат повинен написати заяву на ім'я начальника поштового відділення з проханням надати інформацію про поштовому відправленні.

2) Якщо лист з якої-небудь причини було втрачено, тоді необхідно взяти копію платіжного документа установи банку або відділення зв'язку, в якому було сплачено судовий збір. Процедура отримання копії платіжного документа регулюється внутрішніми правилами тієї установи, яка видала платіжний документ.

Швидше за все, потрібно буде написати заяву на ім'я керівника установи, що брав платіж, з проханням видати копію платіжки. У заяві необхідно вказати дату, суму, вид платежу та банківські реквізити одержувача платежу. Копія платіжки буде мати таку ж силу, як і оригінал. Її можна прикласти до позовної заяви і подати позов знову.

Хоча все залежить від «настрою» працівників такої установи, можливо касир видасть вам копію такого документа і без вищевказаного заяви.

3) Якщо час повторної подачі позову «підтискає», то можна заплатити судовий збір заново, а сплачений раніше збір повернути на підставі ч. 3 ст. 7 Закону «Про судовий збір».

У цьому випадку позивач, який вимагає повернення судового збору, має звернутися до суду з відповідною заявою. З алгоритмом повернення судового збору можна ознайомитися в матеріалі «ЮРИСТ & ЗАКОН» «Судовий збір підлягає поверненню».

Судовий збір повертається за правилами, визначеними Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Окремо хотілося б звернути увагу на те, що позивач повинен взяти до уваги причину відмови у відкритті провадження у справі. У разі якщо позовну заяву було повернуто позивачу на підставі ч. 1 ст.

62 ГПК, то позивачеві необхідно буде платити судовий збір заново в кожному разі (так як справа буде розглядатися або за правилами КАСУ, або ЦПК України).

Однак це не позбавляє позивача можливості повернути раніше сплачений судовий збір.

Источник: https://juristoff.com/resyrsi/vopros-otvet/10498-yak-pidtverditi-splatu-sudovogo-zboru-yakshho-kvitanciya-zagublena

Порядок передачі справи до іншого суду — Студопедия

Ст. 116 ЦПК України чітко визначено чотири підстави передачі справи з одного суду до іншого.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням; 2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності; 3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

Передача справи до іншого суду з першої підстави не може здійснюватись з ініціативи суду, а лише за клопотанням відповідача. Таке клопотання відповідач має право заявити лише до початку розгляду справи по суті (ст. 173 ЦПК).

Вирішуючи клопотання, суд повинен перевіряти справжність даних про зареєстроване місце проживання чи місце перебування відповідача, а також враховувати його поведінку. Передача справи на розгляд іншому суду на підставі п.1 ч.1 ст. 116 ЦПК України залежить від обґрунтованості клопотання відповідача.

Суд має право відхилити клопотання та продовжити розгляд справи по суті. Ухвала про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи до іншого суду апеляційному оскарженню не підлягає.

У двох останніх випадках справа передається до суду найбільш територіально наближеного до цього суду.

Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – після залишення її без задоволення.

Забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цивільно-процесуальним законодавством.

У разі виявлення під час проведення попереднього судового засідання чи під час судового розгляду справи по суті порушення правил виключної підсудності суд ухвалою передає справу на розгляд Іншому суду (ч.4ст. 116 ЦПК).

Справа, передана від одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 116 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – після залишення її без задоволення (ст. 116 ЦПК).

Важливою гарантією доступності правосуддя та судового захисту є норма про те, що суперечки між судами про підсудність не допускаються (ст. 117 ЦПК). Це означає, що справа, надіслана з одного суду до іншого, повинна бути прийнята до розгляду судом, якому вона надіслана.

35.Наслідки недотримання правил про підсудність цивільної справи.

Процесуальні наслідки порушення правил підсудності залежать від низки чинників. Ними, зокрема, є (1) суб'єкт, який допустив таке порушення, (2) стадія процесу, на якій виявлено порушення, а також (3) дії відповідача у разі виявлення порушення правил підсудності. В залежності від цих чинників процесуальні наслідки порушення правил підсудності будуть різними.

Так, у разі подання особою заяви, яка не підсудна суду, вона відповідно до ст. 115, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК ухвалою суду разом із усіма додатками повертається особі для подання до належного суду.

Якщо ж суд помилково прийняв непідсудну йому справу, відкривши провадження у справі, то у такому випадку можливо декілька варіантів розвитку подій. Перший, порушення правил підсудності помітив відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі. У цьому випадку він відповідно до п. 5 ч. 1 ст.

293 ЦПК протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали може подати на неї апеляційну скаргу. Наслідком такого оскарження може бути скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції з направленням справи ДО суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Другий, порушення правил підсудності виявлено судом, який розглядає справу (самостійно або із заперечень відповідача), до початку розгляду справи по суті, тобто до початку доповіді головуючого про зміст заявлених вимог (ч. 1 ст. 173 ЦПК). У такому випадку суд повинен застосувати п. 2 ч. 1 ст.

116 ЦПК, відповідно до якої суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

При чому передача справи на розгляд іншому суду здійснюється не раніше ніж після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 116 ЦПК).

Третій, порушення правил підсудності виявлено судом, який розглядає справу (самостійно або із заперечень відповідача зроблених, як правило, у судовому засіданні), після початку розгляду справи по суті.

У такому випадку суд незалежно від клопотань осіб, які беруть участь у справі, і виду підсудності, порушення якого виявлено, має продовжувати розгляд справи навіть із порушенням правил підсудності, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

Цими винятками є випадки, коли (1) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи і (2) ліквідовано суд, який розглядав справу (п. З, 4 ч. 1 ст. 116 ЦПК). Інших випадків, коли виявилось, що справа, яку суд почав розглядати по суті, прийнята із порушенням правил підсудності, в тому числі правил виключної підсудності (ст. 114 ЦПК), чинний Кодекс не передбачає. Крім того, розгляд судом справи із порушенням правил підсудності, в тому числі виключної, саме по собі за чинним ЦПК не може бути підставою для скасування судового рішення, що можна проілюструвати наступним прикладом.

36.Поняття та види судових витрат у цивільному процесі.

Судові витрати — це витрати, які несуть сторони, треті особи із самостійними вимогами у справах позовного провадження, заявники і заінтересовані особи в справах окремого провадження, стягувач і боржник у справах наказного провадження, за вчинення цивільних процесуальних дій, пов'язаних із розглядом справи в порядку цивільного судочинства.

Стаття 79 ЦПК поділяє судові витрати на 2 групи: 1) судовий збір; 2) витрати, що пов'язані із розглядом справи. Судові витрати, що пов'язані з розглядом справи, несуть сторони конкретної справи та в окремих випадках — інші учасники процесу.

  • Судовий збір — це грошовий збір, що справляється (сплачується) за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до місцевого бюджету.
  • 37.Судовий збір
  • Стаття 1. Поняття судового збору

1. Судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

{Текст статті 1 в редакції Закону

Источник: https://studopedia.ru/19_232171_poryadok-peredachi-spravi-do-inshogo-sudu.html

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*