Суд надав особі додатковий строк для подачі нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини, застосувавши аналогію закону

Суд надав особі додатковий строк для подачі нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини, застосувавши аналогію законуФабула судового акту: Під час перегляду цієї справи ВСУ висловився щодо визначення поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини зокрема щодо необізнаності спадкоємця про наявність заповіту.

Відповідно до обставин справи особа ,яка є родичем померлого звернулась до суду із позовом щодо визнання заповіту недійсним. Згідно вказаного заповіту померлий все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів іншій особі, яка не є родичем померлого.

В свою чергу, спадкоємець за заповітом подав зустрічну позвону заяву щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що він є спадкоємцем за заповітом, складеним померлим ще за життя.

 Ні на момент складання заповіту, ні на час смерті заповідача йому не було відомо про існування вказаного заповіту. Про існування заповіту йому стало відомо лише після звернення позивача до суду.

  • Судом першої інстанції зустрічну прозовну заяву задоволено та надано додатковий строк на прийняття спадщини.
  • В свою чергу суди апеляційної та касаційної інстанцій з такими висновками місцеого суду не погодились та у своїх рішеннях зазначили, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як незнання та необізнаність про існування заповіту.
  • Водночас ВССУ переглядаючи справу у касаційному порядку вказав, що доводи позивача за зустрічним позовом про наявність поважних причин пропущення строку для прийняття спадщини, оскільки він не є родичем померлого, йому не було відомо про смерть спадкодавця, а також нотаріусом не зроблено жодної спроби розшукати спадкоємця, є безпідставними та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Проте, ВСУ не погоджуючись із рішенням апеляційного та касаційного судів зауважив, що право на спадщину виникає в день відкриття спадщини та для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). У випадку якщо спадкоємець не проживав разом із померлим відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. 

Частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В даному випадку суди апеляційної та касаційної інсстанції не врахували тих фактів, що спадкоємець не є родичем спадкодавця за заповітом, повідомлення про смерть останнього не публікувались у регіональній пресі, що підтверджується відповідною довідкою, нотаріусом у порушення вимог ст. 63 Закону України “Про нотаріат” не було зроблено жодної спроби розшукати спадкоємця за заповітом, про існування заповіту та відкриття спадщини йому стало відомо лише після того, як позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.

Таким чином необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: Правочин, що вчинила дієздатна особа може бути визнаний недійсним, якщо буде доведено, що у момент його вчинення ця особа не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (Справа № 2609/21051/13, 12.07.17)

Источник: https://www.uarp.org/news/1506154908

Пропущення строку для прийняття спадщини: поважні причини

Суд надав особі додатковий строк для подачі нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини, застосувавши аналогію закону

14 вересня 2016 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 755/7357/15-ц, провадження № 6-1215цс16 дійшов до досить суперечливого висновку, суть якого полягає в наступному: «…якщо спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».

  • Розглядаючи вказану справу суд вказав на те, що за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, а спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою і для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
  • ВАЖЛИВО: Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
  • Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
  • Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
  • За змістом  цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Аналогічна норма міститься в п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. за  N 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Правова позиція, висловлена Верховним судом України при розгляді справи № 6-1486цс15 передбачає, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

  1. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;  2) ці обставини визнані судом поважними.
  2. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
  3. Більше того, Верховний суд України в цій же постанові від 4 листопада 2015 року по справі № 6-1486цс15 вказав, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в ст.ст. 1222, 1220, 1269,1270, 1272 ЦК, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12).

Разом з тим необхідно вказати, що  відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

ВАЖЛИВО:   Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб – відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном із дозволу органу опіки та піклування (встановлених частинами 2 – 4 ст. 1273 ЦК).

Источник: https://blog.liga.net/user/emorozov/article/24053

Зразок позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини « адвокат коцан м.в

Якщо спадкоємець з поважих причин пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини (6 місяців), то суд за його позовом може встановити додатковий строк, достатній для прийняття спадщини.

Якщо існують інші спадкоємці, які вже прийняли спадщину, то вони і будуть відповідачами по справі. В іншому випадку – відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів  місцевого  самоврядування  за місцем відкриття спадщини.

Зразок складений на основі позовної заяви по реальній справі. Позов по цій справі задоволено.

[!! Замінити текст у квадратних дужках !!!]

                                                                                             До [назва суду]

                                                                          Позивач: [ім'я позивача]
                                                                                            [повна адреса позивача, індекс]
                                                                                            тел.: [номер телефону]
                                                                                            факс.: [номер факсу]
                                                                   Відповідач: [ім'я або назва відповідача]
                                                                                            [повна адреса відповідача, індекс]
                                                                                            тел.: [номер телефону]
                                                                                            факс.: [номер факсу]

  •  [якщо номери засобів зв’язку невідомі, доцільно зазначити: “(номери засобів зв’язку невідомі)”]
  • ПОЗОВНА ЗАЯВА
    про визначення додаткового строку

  • для подання заяви про прийняття спадщини
See also:  Неконституційність змін у законі щодо єдиного соціального внеску

[Дата] померла [П.І.Б. спадкодавця]. Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі на квартиру [адреса].

[Дата] [П.І.Б. спадкодавця] було складено заповіт, посвідчений  завідувачем [назва] державної нотаріальної контори за реєстровим номером 236 (копія додається), за яким все належне спадкодавцю майно вона заповіла мені.

Маючи намір прийняти спадщину, [дата] я звернулась до [назва] державної нотаріальної контори (нотаріус [П.І.Б. нотаріуса]). Проте, у прийнятті заяви мені було відмовлено в зв’язку з пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини (шість місяців). При цьому мені було роз’яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання заяви може бути вирішено судом.

Однак, вказаний строк для прийняття спадщини був пропущений мною з поважних причин.

Зокрема:

Від народження я проживаю у місті [місто]. Це підтверджується свідоцтвом про народження (копія додається) та відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті (копія додається).

  1. З 10 травня 2006 року стан мого здоров’я різко погіршився, що вимагало періодичного обстеження і лікування. Це підтверджується наступними документами:
  2. – довідка про виклик бригади швидкої допомоги від 10 травня 2006 року (копія додається);
  3. – медичною карткою амбулаторного хворого (копія додається);
  4. – протоколом УЗД від 15 травня 2006 року (копія додається);
  5. – протоколом ЕГДС № 50 від 01 березня 2007 року (копія додається);
  6. – протоколом обстеження від 22 травня 2007 року (копія додається);
  7. – виписка з медичної картки амбулаторного хворого від 22 травня 2007 року (копія додається);
  8. Внаслідок цього мені протипоказані тривалі поїздки.
  9. Враховуючи наведене, я не мала змоги часто провідувати спадкодавця, а телефону у неї не було.

Про смерть останньої я довідалась наприкінці червня 2009-го року від [П.І.Б.] – мого троюрідного брата. Від нього ж я і довідалась про наявність заповіту, за яким все майно померлої вона заповідала мені. При цьому [П.І.Б.] надав мені копію заповіту, а оригінал заповіту надати відмовився. Так само відмовився надати свідоцтво про смерть [П.І.Б. спадкодавця] або його копію.

З наведеного випливає, що встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України строк на прийняття спадщини пропущений з поважних причин, а саме: необізнаність про смерть [П.І.Б. спадкодавця] та  необізнаність про існування заповіту.

Відповідно до ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Додатково пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України ” Про судову практику у справах про спадкування” передбачено, що у випадку коли особа, яка прийняла спадщину в установлений законом строк, вона може звернутися до суду з позовною заявою  про  визначення додаткового  строку  для  прийняття спадщини відповідно до частини третьої  статті  1272  ЦК (абз.1 п. 24 Постанови). При цьому, при відсутності інших спадкоємців  за  заповітом  і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також  відмови  від  її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів  місцевого  самоврядування  за місцем відкриття спадщини (абз.2 п. 24 Постанови).

Як слідує із заповіту жодним іншим спадкоємцям, крім мене, [П.І.Б. спадкодавця] нічого не заповідала. Крім того, відповідно до усних пояснень завідувачки [назва] державної нотаріальної контори  [П.І.Б. нотаріуса], станом на [дата] жодних заяв про прийняття спадщини за вказаним спадкодавцем подано не було.

Враховуючи наведене, відповідачем по даній справі є виконавчий комітет [місто] міської ради.

В зв’язку з наведеним, керуючись ст.ст. 3, 109 ЦПК, ст. 1272 Цивільного кодексу України,

прошу суд:

1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду.

2. В порядку підготовки справи до розгляду:

а). витребувати в [назва] державної нотаріальної контори ([адреса]) оригінал примірника заповіту від [дата];

б). витребувати в Відділ реєстрації актів цивільного стану міста [місто] міськрайонного управління юстиції ([адреса]) відомості про смерть [П.І.Б. спадкодавця] 1919 року народження.

3. Позовні вимоги задоволити.

4. Визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті [П.І.Б. спадкодавця], на два місяці, після набрання рішенням суду законної сили.

  • Додатки:
  • [список додатків]
  • [дата] __________________                               [позивач]

35 коментарів

Ключові слова: додатковий строк для прийняття спадщини, зразок позовної заяви, позовна заява, спадщина, строк для прийняття спадщини

Источник: http://kotsan.com.ua/2010/09/zrazok-pozovnoji-zayavy-pro-vyznachennya-dodatkovoho-stroku-dlya-podannya-zayavy-pro-pryjnyattya-spadschynyv/

Спадщина через суд (зразок позовної заяви)

Якщо нотаріус відмовив у відкритті спадкової справи, правонаступнику слід звертатися до суду. Найчастіше така відмова правомірна та обґрунтована, а факти, що стали підставою для відмови – підтверджуються документально. Але якщо спадкоємець вважає дії нотаріуса незаконними, він може оскаржити їх у судовому порядку.

Звернулися до нотаріуса і отримали відмову у вчиненні нотаріальної дії? Вимагайте письмову довідку або постанову. Усна відмова – неприпустима.

В якому випадку спадщина оформляється через суд?

Нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про права на спадщину в наступних ситуаціях:

  • є кілька претендентів на спадкове майно, і між ними існує спір з питань поділу спадкової маси;
  • виникають труднощі з визначенням часток спадкоємців;
  • порушений 6-ти місячний термін на оформлення спадщини;
  • у разі визнання заповіту або свідоцтва недйстними;
  • у разі визнання спадкоємця недостойним;
  • відсутні документи, що підтверджують родинний зв’язок спадкодавця та спадкоємця;
  • відсутні документи на право власності на майно;
  • якщо інші спадкоємці вже отримали свідоцтво про прийняття спадщини.

Крім цього, з позовом звертаються правонаступники, які фактично прийняли спадщину і бажають оформити таке прийняття юридично. Все про фактичне отримання спадку – в нашій статті “Встановлення факту прийняття спадщини“. До речі, в статті “Заява про встановлення факту прийняття спадщини” ми розповіли, як скласти позов та представили типовий його зразок.

Причини звернення до суду – різноманітні.

Суперечка між правонаступниками

Левова частка спорів виникає з причин невдоволення розподілом часток, в основному при спадкуванні за законом. Кожен правонаступник може визначити належну йому частку в судовому порядку.

Нотаріус у такому разі призупиняє оформлення свідоцтва до прийняття рішення судом. У разі прийняття рішення про збільшення частки спадкоємця, відбувається натуральний виділ, якщо це неможливо – виплачується вартість частки.

При цьому згода правонаступника на виплату компенсації не потрібна.

Порушення строків приняття спадщини

З моменту відкриття процедури у правонаступників є 6 місяців для подання документів про видачу свідоцтва. У випадку недотримання терміну, його відновлення можливе тільки в суді. Підстави для порушення повинні бути вагомими, інакше суд відмовить у задоволенні позову.

Якщо у особи виникає право на спадщину в результаті відмови іншого спадкоємця або визнання його недостойним, строк прийняття спадкового майна новим правонаступником – 6 місяців з дня виникнення такого права.

Оспорювання заповіту

Читайте також:  Угода про перерозподіл спадщини між спадкоємцями

Волевиявлення спадкодавця можна оскаржити повністю або в певній частині, з дотриманням строків позовної давності. Якщо суд визнає недійсною будь-яку частину заповіту, решта тексту не втрачає юридичної сили. Підстави для визнання документа недійсним можуть бути як загальні (прямо вказані у ЦК), так і спеціальні (наприклад, некоректне оформлення заповіту).

Якщо вас цікавить питання, як скласти заповіт, прочитайте нашу статтю “Спадщина за заповітом: порядок оформлення, форма і зміст“.

Визнання спадкоємця недостойним

Закон встановлює коло осіб, які здійснили навмисні протиправні дії та позбавляються права на прийняття спадщини. Протиправність діяння має бути підтверджено судовим рішенням. Суд визнає спадкоємця недостойним, якщо його дії були спрямовані на отримання вигоди щодо спадкової маси. Наприклад, правонаступник намагався прискорити відкриття спадщини або збільшити власну частку.

See also:  Мон: венецианская комиссия не поддержала претензии венгрии к языковой статье украинского закона об образовании

Відсутність документів, що підтверджують родинні зв’язки із спадкодавцем

Бувають випадки, коли правонаступник загубив свідоцтво про народження або про шлюб, а органи РАГСу не мають копій. Дана категорія справ досить поширена і непроста. Суддя не повірить на слово, обов’язок доказування лежить на позивачеві. Заявнику потрібно надати докази спорідненості – показання свідків, фотографії, відеозаписи, листування та інше.

Відсутність документів про власність

До складу спадкової маси включаються речі, що належали спадкодавцеві. Часто буває, що останній не встиг за життя приватизувати квартиру і вона не увійде в спадкову масу.

Разом з тим, правонаступники приймають у спадок не тільки майно, а також права.

І якщо при житті спадкодавець виразив волю на приватизацію об’єкта нерухомості, спадкоємці мають право через суд визнати право власності на такий об’єкт.

Визнання свідоцтва недійсним

Деякі спадкоємці вважають, що прийняття майна або його частини іншими правонаступниками порушують їх власні права. Якщо суд визнає раніше видане свідоцтво недійсним, право на власність і всі договори, пов’язані з переходом майна на підставі такого свідоцтва, також визнаються недійсними. Запис про перереєстрацію спадкового об’єкта нерухомості також анулюється.

Який суд розглядає спадкові справи?

Правонаступник, отримавши відмову нотаріуса в оформленні свідоцтва, перш за все повинен визначити, який суд буде розглядати його заяву. При розгляді справ даної категорії діють наступні правила підсудності:

  • Розглядом позовів про задоволення вимог, які випливають із спадкових правових відносин, займається суд за місцем проживання відповідача – фізичної особи, або за місцем знаходження юридичної особи.
  • Заяви про встановлення юридичного факту розглядаються суди за місцем проживання позивача.
  • В суд за місцем розташування об’єкта нерухомості слід звернутися позивачу, що бажає підтвердити факт володіння і користування майном.
  • Якщо виник спір, предметом якого є декілька об’єктів нерухомості, позов направляють за місцем розташування одного з об’єктів.
  • Якщо місце відкриття спадщини і місця розташування об’єкта нерухомості не збігаються, позов розглядається судом за місцем розташування об’єкта. Такий же принцип вирішення спору і в разі розділу нерухомості.

Читайте також:  Заява про фактичне прийняття спадщини

Як правильно скласти позовну заяву?

Від того, наскільки грамотно складений позов, залежить успіх справи. Форма позову повинна відповідати вимогам ЦПК, в ньому повинна відображатися наступна інформація:

  • найменування та адреса суду;
  • П.І.Б. позивача, дата народження, адреса;
  • П.І.Б. відповідача, дата народження, адреса;
  • П.І.Б. спадкодавця, дата народження і смерті, адреса останнього місця проживання та реєстрації;
  • вартість усього спадкового майна або його частини;
  • данні, що підтверджують право особи бути претендентом на майно (наводяться документи про ступень спорідненості, інформація про черговість спадкування, про наявність або відсутність заповіту і таке інше);
  • данні про інших правонаступників;
  • інформація про спадкову масу;
  • причини звернення;
  • позовні вимоги;
  • посилання на нормативно-правові акти;
  • список документів, що додаються;
  • підпис, дата.

Заява подається в оригіналі (для суду) з додатком копій – для кожного з відповідачів і третіх осіб.

Зразок позову про визначення додаткового строку для надання заяви про прийняття спадщини
Зразок позовної заяви про визначення права власності на спадкове майно
Зразок позовної заяви про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом

Які документи подаються в суд?

Судове рішення ґрунтується тільки на документально підтверджених фактах. Потрібно заздалегідь підготувати, і з позовною заявою направити в суд документи, передбачені ЦПК. Це значно прискорить процес слухання.

Отже, заявник з позовом надає в суд наступні документи:

  • копію свідоцтва про смерть спадкодавця;
  • копії документів правонаступників (паспорта, свідоцтва про народження, шлюб, зміну прізвищ та інші);
  • довіреності (якщо у справі беруть участь представники);
  • правовстановлюючі документи на спадщину (договори, свідоцтва, заповіт);
  • документи, що підтверджують факти (квитанції, договора, медичні висновки, закордонні паспорти і так далі);
  • про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій – копію довідки-відмови, постанови;
  • у справах про поновлення строку оформлення спадщини – документи, що підтверджують поважність причини пропуску строків (довідка з медустанов, про звільнення особи з місць позбавлення волі, про перебування у тривалому відрядженні, експедиції і таке інше);
  • рішення судів, що мають значення при розгляді позову;
  • довідки, фотографії, аудіо – та відеозаписи, пояснення свідків та інше.

Читайте також:  Як оформити спадщину на будинок (строк позовної давності)

Цивільний кодекс не встановлює чіткий перелік причин, значимість яких є підставою для відновлення терміну оформлення спадщини. Однак якщо цей строк пропущено, до збору доказів потрібно підійти з усією відповідальністю.

Суд без проблем відновлює терміни пропуску неповнолітнім, недієздатним або особам з обмеженою дієздатністю.

Судовий збір

Розмір оплати за розгляд позову(в тому числі зустрічного), залежить від характеру вимог і визначений в ЗУ «Про судовий збір».

Немайнові спори не підлягають оцінці та оподатковуються фіксованим розміром державного мита. У справах про:

  • поновлення строків;
  • факту прийняття;
  • оскарження заповіту – держмито для фізичних працездатних осіб становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму.

Закон дозволяє спадкодавцеві заповідати майно юридичним особам, хоча на практиці таке зустрічається нечасто.

При розгляді заяв майнового характеру (наприклад, про визнання права власності, розрахунок державного мита), судовий збір залежить від ціни позовних вимог та становить 1% від уіни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімум та не більше 5 розмірів.

Держмито, сплачене в суді по спадкових справах, так само як і інші судові витрати, при позитивному рішенні може бути стягнуто з відповідача. Це прохання потрібно викласти в позовній заяві.

Більше про те, як оформити заяву про прийняття спадщини, ми розповіли в цій статті.

Зверніть увагу!

  • У зв’язку з частими змінами в законодавстві інформація може стати неактуальною швидше, ніж ми встигаємо її оновлювати на сайті.
  • Всі випадки індивідуальні і залежать від багатьох факторів.
  • Тому для вас працюють безкоштовно експерти-консультанти! Розкажіть про вашу проблему – ми допоможемо її вирішити! Запитайте прямо зараз!

Цю статтю шукають за тегами: спадщина оформлення,  оформлення спадщини,  оформлення прав на спадщину,  документи для оформлення спадщини,  оформлення спадщини 2018,  позов про визнання права власності на спадкове майно

Источник: https://advokat4you.in.ua/spadshhina-cherez-sud-zrazok-pozovnoyi-zayavi/

Стаття 1268. Прийняття спадщини

Стаття 1268. Прийняття спадщини

1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою – четвертою статті 1273 цього Кодексу.

5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Коментар:

1. Для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

  • Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками:
  • 1) односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця. Факт прийняття спадщини одним із спадкоємців породжує правові наслідки лише безпосередньо для даної особи і жодним чином не впливає на юридичне положення інших спадкоємців;
  • 2) безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови (наприклад, прийняття спадщини одним із спадкоємців за умови, що інші спадкоємці від спадщини відмовляються), рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася;

3) прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться. Згідно абзацу першого п.

208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прийняття спадщини може мати місце лише щодо всієї спадщини. Наведене правило є відображенням концепції універсальності у спадковому праві.

Риса універсальності прийняття спадщини стосується не лише прийняття спадщини за однією підставою – за заповітом або за законом, але також поширюється і на випадки закликання спадкоємця до спадкування одночасно і за заповітом, і за законом (в тому числі в порядку спадкової трансмісії). Якщо спадкоємець здійснює волевиявлення щодо прийняття спадкового майна, залишеного на його користь за заповітом, це означає, що до нього автоматично переходить також спадщина за законом. Для придбання права на таку спадщину він не повинен її приймати яким-небудь особливим актом.

Водночас при реалізації права на прийняття спадщини шляхом подання заяви про її прийняття до нотаріальної контори спадкоємцем, який має право на прийняття спадщини одночасно і за заповітом, і за законом, йому доцільніше у заяві вказувати про те, що він приймає спадщину і за заповітом, і за законом.

Слід підкреслити, що норма про те, що прийняття частини спадщини є прийняттям усієї спадщини, за аналогією не застосовується до правовідносин, пов'язаних з відмовою від прийняття спадщини. Такий висновок підтверджується нормою ч. 5 ст.

1275 ЦК, де закріплено, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Таким чином, при відмові від прийняття спадщини заповіт і закон розглядаються як дві окремі і незалежні одна від одної підстави спадкування;

4) наявність зворотної юридичної сили акту прийняття спадщини. Прийнята спадщина завжди вважається належною спадкоємцеві з часу її відкриття незалежно від того, коли вона була фактично прийнята.

Дане положення частини п'ятої коментованої статті має винятково важливе значення для охорони законних прав спадкоємця, адже у разі прийняття ним спадщини він набуває право не лише на майно, що виявилося в наявності на час прийняття спадщини, але й на майно, що було в наявності на час її відкриття.

See also:  Очікуємо перевірки на дотримання трудового законодавства

Відповідно, у випадках, коли спадкове майно перейшло до неуповноважених на те осіб в проміжку між моментом відкриття та моментом прийняття спадщини, спадкоємець в силу цієї норми набуває право витребування цього майна з чужого незаконного володіння, а також право на пред'явлення позову про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконного володіння, користування або розпорядження зазначеним майном.

Виходячи з того, що спадкове майно належить спадкоємцеві з дня смерті спадкодавця, на цей день визначається і його вартість, що має важливе значення при розрахунках з кредиторами спадкодавця.

Будь-які прибутки, одержані спадкоємцем внаслідок використання спадкового майна, не тягнуть за собою збільшення його вартості.

В свою чергу видатки, понесені ним у зв'язку з утриманням цього майна, є витратами самого спадкоємця, який не вправі віднести їх на рахунок спадщини.

Правило про зворотню силу акту прийняття спадщини не застосовується, якщо до складу спадщини входить нерухомість. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця не з часу відкриття спадщини, а з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК).

2. На відміну від ЦК УРСР, який встановлював єдиний порядок прийняття спадщини незалежно від того, чи присутній спадкоємець в місці прийняття спадщини, новим ЦК у врегулювання цього питання внесені значні корективи.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем (“присутніх спадкоємців”), встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (“відсутніх спадкоємців”), єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК).

Поділ спадкоємців на присутніх та відсутніх вперше було впроваджено ще у ЦК УРСР 1922 р. Щоправда, в новому ЦК дещо змінюється підхід до визначення присутніх спадкоємців: якщо в ЦК УРСР 1922 р.

присутніми вважалися ті спадкоємці, які проживали в одному населеному пункті із спадкодавцем, то за новим ЦК критерієм визнання спадкоємця присутнім є проживання останнього в одному будинку або квартирі з померлим.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Перелік документів та інших доказів, які дозволяють визначити постійність проживання, містяться у п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з цією нормою доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Поняття “постійне проживання” не слід розуміти обмежено.

Спадкоємець вважатиметься таким, що постійно проживав разом із спадкодавцем, і в тому випадку, коли за певний, навіть значний, час до настання смерті спадкодавця він відбув з місця проживання спадкодавця у довготривале відрядження, з якого повернувся після закінчення строку для прийняття спадщини. Незважаючи на те, що такий спадкоємець жодних дій для прийняття спадщини не здійснював або навіть не знав про сам факт її відкриття, він вважатиметься таким, що прийняв її в силу норми ч. 3 ст. 1268 ЦК.

Даний висновок підтверджується і наведеним вище нормативним переліком доказів постійного проживання. Жоден з доказів, навіть довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, органу місцевого самоврядування не може бути абсолютним свідченням того, що спадкоємець проживав разом із спадкодавцем безпосередньо перед його смертю.

3. Новим ЦК не збережений такий спосіб прийняття спадщини, як фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном (ст. 549 ЦК УРСР). Впровадження цієї новели пов'язується покликане, насамперед, зменшити кількість спорів, пов'язаних з неоднозначним застосуванням судами інституту прийняття спадщини шляхом вступу в управління або володіння нею.

Прийняття спадщини шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може прирівнюватись до фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

Для першого способу прийняття спадщини необхідними є два юридичних факти: позитивний (постійне проживання в одному житловому приміщенні із спадкодавцем на час відкриття спадщини) і заперечний (відсутність відмови від прийняття спадщини протягом встановленого законом строку). Навпаки, підставами застосування другого способу була значно ширша кількість юридичних фактів.

При цьому сам по собі факт проживання спадкоємця зі спадкодавцем в одному житловому приміщенні був недостатнім для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину шляхом фактичного вступу.

Нотаріальна та судова практика під вступом спадкоємця в управління або володіння спадковим майном розуміла будь-які активні дії, що свідчили про наявність фактичного волевиявлення спадкоємця, спрямованого на володіння, користування та розпорядження спадщиною.

Зазначені дії могли виражатися у підтриманні майна, що входить до складу спадщини, у належному стані, пред'явленні претензій до боржників спадкодавця, погашенні його боргів, сплаті податків та зборів, здійсненні за рахунок спадщини інших виплат, дозволених законом.

Для безспірного визнання особи спадкоємцем необхідно було, щоб перелічені вище дії здійснювались систематично і продовжувались до закінчення строку для прийняття спадщини.

4. Частина четверта цієї статті встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю.

Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб – відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини 2 – 4 статті 1273).

Проте з міркувань практичного характеру зазначеним особам (їхнім представникам) доцільно подавати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в тих випадках, коли до складу спадщини входить майно, права на яке вимагають свого включення у свідоцтво про право на спадщину (права власності на нерухоме майно, права на вклад, права інтелектуальної власності тощо).

5. Слід закцентувати увагу на тому, що норма ч. 5 ст. 1268 ЦК регламентує виникнення прав спадкоємців на спадкову масу в тому вигляді, в якому вона існувала на час відкриття спадщини (виділено мною – Є. Р.), тобто на день смерті спадкодавця або на день, з якого останній оголошується померлим (ч. 2 ст. 1220 ЦК). Дане правило не узгоджується з нормою ст. 1218 ЦК. Новелою ст.

1218 ЦК є вказівка на те, що склад спадщини визначається не на день, а на момент смерті спадкодавця. За цивільним законодавством УРСР коло прав та обов'язків спадкодавця визначалося на час відкриття спадщини, яким згідно зі ст. 525 ЦК УРСР визнавався день смерті спадкодавця (ця норма збереглася у ст. 1220 ЦК).

Таким чином, права та обов'язки спадкодавця включалися до складу спадщини лише якщо вони належали спадкодавцеві на день його смерті, тобто до кінця тієї календарної доби, коли відкривалася спадщина. Причому зазначені права та обов'язки переходили до спадкоємців такої особи незалежно від того, чи вони були набуті (припинені) спадкодавцем до або після настання смерті.

Головне, щоб вони існували до кінця тієї доби, коли сталася смерть спадкодавця.

Новий ЦК України передбачає, що задля точного і об'єктивного вирішення питання про склад спадщини повинен бути врахований саме момент (година та хвилина) набуття чи припинення прав та обов'язків.

Так, якщо після настання смерті спадкодавця, але в один день (добу) з її настанням спадкодавцеві була нарахована грошова винагорода або судом було прийнято рішення про конфіскацію його майна, такі акти не породжують юридичних наслідків спадкування.

В першому випадку спадкодавець не встиг набути право на винагороду і тому останнє не може переходити до членів його сім'ї або входити до складу спадщини за правилами ст.

1227 ЦК; в другому – оскільки рішення про конфіскацію прийняте вже після смерті суб'єкта права власності, майно спадкодавця не переходить у доход держави, а включається до спадкової маси.

Водночас не можна не визначити, що аналізована новела не узгоджується з імперативним правилом, викладеним у ч. 2 ст. 1220 ЦК, про те, що часом відкриття спадщини виступає саме день, а не момент смерті спадкодавця.

Нормою ст. 1218 ЦК законодавчо утверджується відхід від традиційного принципу про те, що з часом відкриття спадщини пов'язуються усі важливі правові наслідки, пов'язані зі спадкуванням (див. коментар до ст.

1220 ЦК).

Источник: http://uristinfo.net/kodeksy/257-npk-do-tsivilnogo-kodeksu-ukrayini/8213-prijnjattja-spadschini.html

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*