Всу: навіть із відміткою про перехід права власності державний акт на землю є недійсним, якщо рішення про виділення землі незаконне

ВСУ: Навіть із відміткою про перехід права власності державний акт на землю є недійсним, якщо рішення про виділення землі незаконне

Багато кому доводилось стикатися із ситуацією, коли при купівлі земельної ділянки чи отримання її у власність по спадщині треба було ще обов'язково переробляти державний акт на право власності на землю по-новому на своє ім'я. І це цілком справедливо викликало чимало нарікань з боку людей, адже покладало на них додаткові фінансові витрати. Тому нещодавно народними депутатами були внесені деякі зміни до земельного законодавства, які значно спростили цю процедуру. Детальніше про ці зміни розповідає юрист Рівненської обласної громадської організації „Комітет виборців України Надія Томчук.

  • Насамперед варто зазначити, що нова процедура про перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності, поширюється на ті ділянки, де немає зміни її меж та цільового призначення.
  • Отже, з 1 травня 2009 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок”. Ним встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, коли право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
  • а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою (частіше за все це договори купівлі-продажу чи дарування земельної ділянки, можливо й договір довічного утримання);
  • б) свідоцтвом про право на спадщину.
  • Тому, при набутті права власності на підставі цих документів державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.
  • Відповідно до нових змін нотаріус, який посвідчує правочин чи спадщину та орган, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, повинні на державному акті зробити відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого воно відбулося.
  • Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа.
  • Це означає, що тепер громадянам, які купили земельну ділянку або отримали її в подарунок чи в спадщину, не потрібно виготовляти новий державний акт, а просто звернутись до нотаріуса та органу реєстрації прав на нерухоме майно, які зобов'язані внести відмітки в державний акт про нового власника тієї ділянки.

Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку також є чітким і затверджений постановою Кабміну від 6 травня 2009 р. за № 439.

У ній вказано, що відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акта, де знаходиться план зовнішніх меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки, починаючи з верхнього лівого кута верху вниз, зліва направо.

Нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ проставляє на державному акті відповідну відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.

Потім особа звертається до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки, який протягом 14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності проставляє на державному акті відповідну відмітку про реєстрацію цього права власності.

Документи, які необхідно подавати власнику земельної ділянки для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку:

1. Державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку.

2. Цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за таким договором (купівлі-продажу, дарування) або свідоцтво про право на спадщину.

Насамкінець варто пам'ятати, що інші документи для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку забороняється вимагати.

Юридичний відділ РОГО КВУ Для Володимира з Бережан Тернопільської області. Стаття 34 Земельного кодексу України визначає землі для сінокосіння і випасання худоби, зокрема: 1. Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. 2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. Отже, для оформлення цих правовідносин між жителями сільради та сільрадою має бути поперше рішення сільради про надання в користування/оренду земельних ділянок для сінокосіння тощо, по друге на підставі рішення має бути з кожним громадянином укладений договір оренди/користування земельною ділянкою для сінокосіння та передний по акту приймання-передачі. Тобто мають бути не лише фактичні відносини по користуванню земельною ділянкою джля сінокосіння а й юридично оформлені. Те ж саме стосується і товариства яке в останнє користувалося сінокосом – має бути договір оренди між сільрадою та товариством та зареєстраваним в дерземкадастрі. Якщо жодних договорів неукладено тоді постає питання правомірності використання сінокосу товариством. Щодо оцінки дій сільського голови щодо правомірності то це є виключна компетенція суду який розглядає земельні спори за позовом землекористувачів права яких порушені. Суть полягає в тому що мої батьки проживають в селі і користуються земельними ділянками і сінокосом вже багато років, ще за союзу.Але в 2014 році голова сільради без всяких повідомлень надав дозвіл директору “ПОП”, своєму свату і той зкосив сінокос моїх батьків і ще більше людям.Коли я звернувся ДО ГОЛОВИ ДО СІЛЬРАДИ на основі чого було зкошено сінокос , то голова послав мене до свого свата ,щоб я сам вияснював, хоча сінокос знаходиться в межах сільради.Але це все не все коли я таки ще раз звернувся до голови сільради, щоб надав пояснення його діям, то він сказав що сінокос неналежить нікому так як попереднім головою був наданий сінокос у тимчасове користування з 1992р.по 2000р.,а зараз він нічий Тоді я звернувся в держкомзем за роясненням , замість розяснення вони направили моє звернення в держінспекцію, а з держінспекції відповіли мені що нічим не допоможуть бо є мараторій на перевірки до нового року,Крім того ВСІ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ВНЕСЕНІ В ПОЗЕМЕЛЬНУ КНИГУ ЯКА Є В СІЛЬРАДІ. Але голова сільради теж почав шукати захисту і вніс в поземельну книгу ,яка зберігається в сільраді в верхню графу ручкою на проти сінокосу слово тимчасове користування, і коли я звернувся за довідкою для оформлення субсидії батькові за 2014 рік, то в довідці на субсидію ,графі де вказується кількість сінокосу стоїть прочерк, хоча при оформлення субсидії за минулі роки кількість сінокосу проставлялось,крім всі працездатні люди села оплачують податок за сінокос. Крім того я спитав голови чи заключений був договір між сільрадою і директором “ПОП”і чи були перераховані кошти за сінокоси ,які були зкошено Поясність законність дій голови сільради для Оксани (Миколаїв): Оскільки Ви отримали свідоцтво про право на спадщину, то це є документом, який свідчить про оформлення свого права. Однак це право власності слід зареєструвати відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. При цьому, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Наказом Міністерства юстиції від 17.04.2012 № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов’язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстрованим в Міністерстві юстиції 20.04. 2012 за № 590/20903, затверджено форму заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), додатка до заяв та вимоги до заповнення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Законодавство у сфері державної реєстрації прав та програмне забезпечення Державного реєстру прав дозволяє отримувати заяви як від усіх співвласників одночасно, так і від кожного із співвласників окремо, крім випадків проведення державної реєстрації права спільної часткової власності з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності. Тобто, якщо частка співвласника у спільній власності визначена, то такий співвласник має право подати як самостійно заяву про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності, так і спільно з іншими співвласниками заяву про державну реєстрацію прав щодо спільної власності. В іншому випадку, коли заява про державну реєстрації прав подається щодо спільної власності в цілому, така державна реєстрація прав може бути проведена як за заявою, поданою усіма співвласниками, тобто з заповненням додатку встановленої форми, так і за заявою, поданою уповноваженою особою таких співвласників (у тому числі такою уповноваженою особою може бути один із співвласників). У випадку подання кожним із співвласників окремої заяви про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності справляння державного мита, а також плати за надання витягу з Державного реєстру прав здійснюватиметься кожним із таких співвласників об’єкта нерухомого майна, що подає заяву. Доброго Вам дня. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті батька мені належить 2/3 паю (5 га), ще 1/3 племінниці. На Держакті на право власності на земельну ділянку нотаріусом здійснено запис про те, що 2/3 частки земельної ділянки переходить мені. Чи потрібно виготовляти нову техдокументацію? І друге: спеціаліст (до якого звернулись за виготовленням нової документації) вимагає від мене забезпечити явку племінниці (з якою я не спілкуюсь) щоб обдночасно виготовляти Два нові проекти, пояснючи це тим, що Держреєстратор не зможе розділити 5 га при реєстрації. Чому я не можу оформити своъ 2/3 паю самостійно? Для Григорія (Оржица). Для розірвання договору оренди землі, вірніше для державної реєстрації переходу права оренди на землю Вам слід звернутися до Державної реєстраційної служби місцевого управління юстиції . При зверненні слід мати з собою такі документи та їх копії – паспорт, довідку реєстраційного номера платника податків, держакт на землю, договір оренди, квитанцію банку про оплату за надання Витягу з держреєстру, квитанцію банку про оплату держмита. Для того, щоб дізнатися банківські рахунки та суми радимо безпосередньо звернутися до реєстраційної служби за місцем знаходження земельної ділянки. какие необходимо документы для расторжения договора аренды земельного пая по согласию с СООО Для Альони (Волочиськ). Відповідно до ч. 4 ст. 32 З.У. Про оренду землі – Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Отже, Вам слід ретельно прочитати договір оренди землі. І якщо там є положення про порядок та умови укладання додаткової угоди, то слід її укласти. Також, згідно з ст. 6 Закону України Про оренду землі – Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.Тому, навіть додаткову угоду до договору оренди землі потрібно реєструвати, адже цією додатковою угодою внесені зміни до основного договору. чи обовязково укладати додаткову угоду спадкоємцю,земельна ділянка(пай)яка перебуває у оренді і чи потрібно її реєструвати у державних органах? для Світлани (Каховка): важко зрозуміти, чому орендар ставить такі вимоги. Можливо, у державному акті, який є у Вашої мами, відсутній кадастровий номер земемльної ділянки?Така ситуація може бути, якщо державний акт отриманий був до 2002 року. Навіть якщо в державному акті відсутній кадастровий номер земельної ділянки, це не означає недійсність державного акту. В такій ситуації просто потрібно присвоїти кадастровий номер земельній ділянці, оскільки такий номер обов”язково зазначається в договорі оренди. Про порядок такого присвоєння Ви можете дізнатися в органі Держкомзему. Тому, оскільки така вимога про виготовлення нового державного акту орендарем не пояснюється, я раджу Вам звернутися з письмовою заявою до орендаря з проханням укласти договір оренди. Якщо буде письмова відмова в укладенні договору оренди земельної ділянки і видно підстави такої відмови, Ви будете знати, як діяти і тій чи іншій ситуації. Дякую,Мирослава.Мама отримала свiдоцтво про право на спадщину i в державному актi є позначка нотарiуса,але секретар орендаря вимагає переоформити державний акт i ще раз замовляти технiчну документацiю на землю.Як вчинити в цьому випадку?Допоможiть,будь ласка.Велике ДЯКУЮ! для Світлани (Каховка): для того, щоб здати земельний пай в оренду, потрібно, перш за все, бути його власником. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Однак, такий сертифікат є дійсним до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на земельну ділянку. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: – свідоцтво про право на спадщину; – посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); – рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Крім того, до договору обов’язково додаються: 1. план або схема земельної ділянки; 2. кадастровий план земельної ділянки; 3. акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4. акт приймання-передачі об’єкту оренди; 5. проект відведення земельної ділянки. Какие документы необходимы для сдачи земельного участка в аренду? ВСУ: Навіть із відміткою про перехід права власності державний акт на землю є недійсним, якщо рішення про виділення землі незаконне

See also:  Всу: якщо хабародавець зацікавлений у незаконній поведінці службової особи, прагне обійти закон, то вимагання хабара виключається

Розробка сайту

Источник: http://cvu.com.ua/law/pri-kupivli-chi-spadkuvanni-zemelno-dilyanki-derzhavniy-akt-pereroblyati-ne-potribno

Навіть з відміткою про перехід права власності державний акт на землю є недійним, якщо рішення про виділення землі незаконне

Державний акт на право власності на з/д виданий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування залишається недійсним і при вчиненні на ньому відмітки про перехід права власності на підставі правочину (ВСУ від 16 березня 2016р.).

Правовий висновок у справі № 6-1428цс15: Статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті – це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

  • Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
  • Оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв’язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов’язковим одержанням її власником державного акта на право власності, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності, який був виданий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування.
  • Вчинення в такому разі на державному акті (визнаному судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не змінює суті такого державного акта як недійсного.
  • Источник:

Источник: https://uteka.ua/ua/publication/news-14-novosti-zakonodatelstva-1-dazhe-s-otmetkoj-o-perexode-prava-sobstvennosti-gosudarstvennyj-akt-na-zemlyu-yavlyaetsya-nedejstvitelnym-esli-reshenie-o-vydelenii-zemli-nezakonnoe

Скасування державного акту

Доброго дня!

Якщо у судовому порядку скаосвано рішення органу місцевого самоврядування на підставіякого видано державний акт на право приватної власності на земелю, то це буде підставою для визнання недійсним у судовому порядку даного акта. Однак на сьогоднішній день існує рішення Верховоно Суду Укоаїни від 12.09.2012 р.

який   зробив правовий висновок, відповідно до якого в разі, якщо на підставі розпорядження органу державної влади в особи виникло право власності на земельну ділянку, позбавити її цього права цей орган може лише з підстав і за умов, передбачених ст.ст.

140-149 Земельного Кодексу України, а не шляхом подальшого скасування розпорядження про передачу земельної ділянки у власність особи, нехай навіть і вищестоящим органом державної влади.

  • Нижче наводиться постанова ВСУ.
  • П О С Т А Н О В А
  • ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
  • 12 вересня 2012 року  м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г.,

суддів:Григор’євої Л.І.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., –

Жайворонок Т.Є.,Патрюка М.В.

розглянувши на засіданні справу за позовом Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області до ОСОБА_1 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним за заявою Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 30 травня 2007 року НОМЕР 1 ОСОБА_1. передано безоплатно у власність земельну ділянку площею S_1 для ведення особистого селянського господарства на території АДРЕСА_1. 1 червня       2007 року відповідачці видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 11 липня 2008 року НОМЕР 2 на підставі протесту прокурора Херсонської області зазначене розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області скасовано.

Вважаючи, що у зв’язку зі скасуванням розпорядження про передачу у власність земельної ділянки у відповідачки відсутні правові підстави набуття права власності на вказану земельну ділянку, та посилаючись на ст.ст.

116, 125, 155 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор просив визнати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 1 червня 2007 року на ім’я ОСОБА_1, недійсним.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від                    28 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 8 лютого 2011 року, у задоволенні позову Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року касаційну скаргу прокуратури Херсонської області відхилено, указані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

У заяві Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року порушується питання про скасування цього судового рішення й ухвалення нового рішення про задоволення позову з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень Конституції України, Водного кодексу України (далі – ВК України), ст.ст. 80, 88, 116, 140 ЗК України, ст. 33 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Так, Генеральна прокуратура України зазначає, що на відміну від судових рішень в інших справах, у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні вказаного позову, оскільки скасування рішення органу виконавчої влади, відповідно до якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, не є визначеною ЗК України підставою для припинення права власності на земельну ділянку та для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

  1. Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення Генеральна прокуратура України надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:
  2. від 30 листопада 2011 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки;
  3. від 14 грудня 2011 року у справі за позовом прокурора Каланчацького району Херсонської області в інтересах Херсонської обласної державної адміністрації про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Так, указаною ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2011 року оскаржувані судові рішення про відмову в  задоволенні позову про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановлюючи зазначену ухвалу, суд касаційної інстанції: встановив, що рішенням селищної ради від 19 травня 2009 року за протестом прокурора скасовано рішення цієї ж ради, на підставі яких відповідачам було видано державні акти на право власності на земельні ділянки; застосував до спірних правовідносин положення Конституції України, ст. 1, п. б ст. 18 і ст. 118 ЗК України та виходив із того, що відповідачам не було відомо про виділення їм земельних ділянок, а суди не з’ясували обставин, за яких земельні ділянки виділені й передані в приватну власність відповідачам, що має значення для правильного вирішення справи.

See also:  Заступник міністра юстиції павло мороз: зараз нотаріусу пропонують здійснити незаконну реєстрацію. кажуть, заплатиш штраф у 340 гривень і можеш працювати далі

В ухвалі від 14 грудня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасувала рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову прокурора Каланчацького району Херсонської області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку у зв’язку зі скасуванням розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 20 січня 2010 року розпорядження голови районної державної адміністрації, на підставі якого було видано зазначений державний акт, і залишила в силі рішення суду першої інстанції про задоволення вказаного позову. При цьому суд касаційної інстанції, не погодившись із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для визнання державного акта на право власності на земельну ділянку через заперечення відповідача проти припинення його права власності на земельну ділянку та непроведення вилучення ділянки в передбаченому земельним законодавством порядку, виходив із того, що акт, відповідно до якого відповідачу безоплатно надано у власність земельну ділянку, скасовано, правові підстави набуття такого права власності відсутні, тому державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий відповідачу, є недійсним.

Постановляючи ухвалу у справі, яка переглядається, і залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, суд касаційної інстанції виходив із того, що ст.

140 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку й така підстава припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, відповідно до якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, у ЗК України відсутня. На підставах, передбачених ч. 5 ст. 88 ВК України, ст.

118 ЗК України, позов Херсонським міжрайонним природоохоронним прокурором не заявлявся.          З таких підстав прокурор не позбавлений права пред’явити новий позов.

  • Отже, аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що, постановляючи ухвалу від 14  грудня 2011 року у справі, яка переглядається, за позовом Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора та ухвалу від 14  грудня 2011 року, указану в заяві для прикладу, – у справі за позовом прокурора Каланчацького району Херсонської області, суд касаційної інстанції за подібних предмета спору та змісту позовних вимог дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
  • Заслухавши доповідь судді–доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява Генеральної прокуратури України задоволенню не підлягає.
  • Судами встановлено, що на підставі розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від               30 травня 2007 року ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею S_1 для ведення особистого селянського господарства на території АДРЕСА_1, а 1 червня 2007 року відповідачці видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
  • За протестом прокурора Херсонської області розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації Херсонської області від 11 липня 2008 року вищезазначене розпорядження голови районної державної адміністрації було скасовано.

Порядок припинення прав на землю регулюється гл. 22 ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 ЗК України.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України.

Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.

Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено.

Такого самого по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову у справі, яка переглядається.

Подібну позицію висловив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п.

8 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року  № 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Таким чином, ухвала суду касаційної інстанції в цій справі постановлена згідно із законом. Обставини, на які посилається заявник у своїй заяві та які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ст. 360-5 Цивільного процесуального кодексу України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

  1. п о с т а н о в и л а :
  2. У задоволенні заяви Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від          14 грудня 2011 року відмовити.
  3. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої              статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України: А.Г. Ярема, Л.І.  Григор’єва, В.І. Гуменюк, Т.Є. Жайворонок, Н.П. Лященко, Л.І. Охрімчук, М.В. Патрюк, Я.М. Романюк, Ю.Л. Сенін

  • Правова позиція
  • (постанова Верховного Суду України
  • від 12 вересня 2012 року № 6-71цс12)

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 Земельного кодексу України і є вичерпним. Такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, зазначеним Кодексом не передбачено.

Подібну по суті позицію висловив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п.

8 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня             2009 року № 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Источник: https://www.FreeLawyer.ua/consult/zemelnoe-pravo/1988

Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку

Правова можливість визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-цзроблено висновок, що «визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15.

Так, у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 зроблено висновок, що «оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку».

  • Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
  • Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
  • Згідно положень статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
  • Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 2 пункту 2 Постанови   Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210,  212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
  • Окремо необхідно вказати, що вчинення на державному акті (визнаному судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не змінює суті такого державного акта, як недійсного (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-22цс15).
See also:  Чи дозволяє чинне законодавство україни набувати громадянство (підданство) іншої держави (держав) та позбавляти громадянства україни

Більше того, підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 12 вересня 2012 року у справі № 6-71цс12.

ВИСНОВОК: Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Адвокат Морозов Е.А.

Источник: https://porady.org.ua/viznannya-nediysnim-derzhavnogo-aktu-na-pravo-vlasnosti-na-zemelnu-dilyanku

Профі Вінс –

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

ЛИСТ-РОЗ'ЯСНЕННЯ

Щодо необхідності присвоєння кадастрового номера земельній ділянці для здійснення продажу нерухомого майна

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий-будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористування). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Земельним кодексом України частиною шостою статті 120 також передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Таким чином, згідно із діючим законодавством, для вчинення правочину щодо об'єкта нерухомості необхідно присвоїти кадастровий номер земельній ділянці, на якій він розташований, у встановленому законодавством порядку.

Чи є смерть орендодавця підставою для припинення договору оренди земельної ділянки

Відносини щодо оренди земельної ділянки врегульовані Цивільним кодексом України (надалі – ЦКУ), Земельним кодексом України (надалі – ЗКУ) та Законом України “Про оренду землі”. Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року N 220.

  • Серед підстав припинення договору оренди землі, визначених статтею 31 Закону України “Про оренду землі”, є:
  • закінчення строку, на який його було укладено;
  • викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
  • поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
  • смерть фізичної особи – орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмова осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
  • ліквідація юридичної особи – орендаря;
  • відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
  • набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
  • Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено Загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 770 ЦКУ у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено статтею 32 Закону України “Про оренду землі”. Відповідно до частини четвертої зазначеної статті перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи – орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, смерть фізичної особи – наймодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Щодо поділу спільної земельної ділянки при відчуженні права власності на половину житлового будинку

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

У випадку, коли житловий будинок офіційно не розділений, за загальним правилом частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників (частина перша статті 357 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 361 Цивільного кодексу України передбачено право співвласника самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Для розпорядження своєю часткою кожен співвласник може вимагати виділення своєї частки. У випадку, коли співвласників є двоє, настає поділ майна, що знаходиться у спільній частковій власності.

Тому, згідно з вимогами чинного законодавства, для передачі права власності на половину будинку іншій особі необхідно здійснити виділення частки (фактично поділ будинку з наступною реєстрацією цієї частки в бюро технічної інвентаризації) та отримати відповідну довідку відповідно до інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Після отримання відповідної довідки необхідно укласти договір про поділ нерухомого майна. Відповідно до частини третьої статті 367 Цивільного кодексу України договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до частини третьої статті 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки складу земельної ділянки.

Згідно з положеннями частини шостої статті 120 Земельного кодексу України та частини другої статті 377 Цивільного кодексу України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти. Так, відповідна частина земельної ділянки, що переходить до набувача частини будівлі або споруди, формується в окрему земельну ділянку в порядку, визначеному статтями 55, 56 Закону України “Про землеустрій” з відповідним встановленням меж нової земельної ділянки та присвоєнням кадастрового номера.

Щодо використання невитребуваних земельних часток (паїв)

  1. Згідно зі статтею 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської (селищної), міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання її власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відомо їх місцезнаходження.
  2. Відповідно до частин першої та третьої статті 1277 Цивільного кодексу України, лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина визнається від умерлою в судовому порядку за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
  3. У тих же випадках, коли земельна ділянка є невитребуваною, відповідно до пункту 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року N 122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
  4. Окремо слід зазначити, що згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади, тобто відповідні районні державні адміністрації.

Щодо розмірів плати за виготовлення технічної документації

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України “Про землеустрій” розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону України “Про землеустрій” замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України.

Окремо слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України “Про землеустрій” взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України та договором. Ціна є істотною умовою договору і встановлюється за взаємною згодою сторін.

Водночас Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг затверджені спільним наказом Держкомзему, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року N 97/298/124 (надалі – Розміри).

Відповідно до пункту першого Загальних положень Розмірів відповідні розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг застосовуються державними органами земельних ресурсів та рекомендовані для застосування підприємствами й організаціями, проектними інститутами, вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України. Виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами.

Источник: https://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/goskomzem/578-2904.html

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*