Всу: якщо хабародавець зацікавлений у незаконній поведінці службової особи, прагне обійти закон, то вимагання хабара виключається

ВСУ: Якщо хабародавець зацікавлений у незаконній поведінці службової особи, прагне обійти закон, то вимагання хабара виключається

Службову особу було засуджено за ч. 1 ст. 368 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн) без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

За обставинами справи до відповідної службової особи, що перебувала на посаді  начальника абонентського відділу районного відділення енергозбуту, звернулись з проханням щодо розробки та затвердження документації, необхідної для переведення житлового будинку на електроопалення та застосування тарифу електричної енергії. Службовій особі було надано перелік документів, необхідний для підключення електроопалення. Під час однієї з консультацій щодо надання решти документації, службова особа була затривамана правоохоронцем після отримання неправомірної вигоди в сумі 7000 гривень.

Орган досудового розслідування кваліфікував дії особи за ч. 3 ст. 368 КК як прийняття службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів про наявність у діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 3 ст.

368 КК, а саме, вимагання неправомірної вигоди, та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 368 КК.З таким висновком погодився і Верховний суд. За позицією ВС апеляційний суд обґрунтовано підтвердив правильність кваліфікації дії засудженого за ч. 1 ст.

368 КК, зазначивши, що хабародавець, унаслідок відсутності у нього повного переліку правовстановлюючих документів на житловий будинок, прагнув уникнути встановленої, тобто законної процедури вирішення питання щодо одержання пільгового тарифу на електроопалення, що виключає факт вимагання неправомірної вигоди (постанова від 20.11.2018 у справі № 621/2190/16-к).

Источник: http://tuipravo.info/publikatsii/novyny/item/1834-koly-dii-osoby-ne-mozhna-kvalifikuvaty-iak-vymahannia-khabara.html

Вимагання неправомірної вигоди виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи

Фабула судового акту: Диспозиція частини 3 статті 368 Кримінального Українивизначає як одну із кваліфікуючих ознак ознаку «вимагання неправомірної вигоди».

При цьому, вимагання неправомірної вигоди матиме місце у випадку наявності трьох обов’язкових в своїй сукупності ознак: ініціатива давання неправомірної вигоди повинна походити саме від службової особи- одержувача такої вигоди; схиляння на давання неправомірної вигоди повинна містити чітку і беззаперечну вимогу із обов’язковою наявністю відкритих погроз або створення реальних умов, що не залишають особі вибору як лише дати таку неправомірну вигоду; вказані вище погрози або створення умов повинні бути прямо пов’язані зі службовим становищем службової особи, мати протизаконний характер та бути спрямованими на завдання шкоди правам та законним інтересам особи, що дає неправомірну вигоду.

У даній справі особі органами досудового слідства оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за наступних обставин.

На початку липня 2016 року до нього як до службової особи-начальника абонентського відділу енергозбуту звернувся споживач з проханням щодо розробки та затвердження документації, необхідної для переведення житлового будинку на електроопалення та застосування тарифу побутовим споживачам електричної енергії, які використовують електротермічні засоби опалення приміщень житлових будинків. Підозрюваним було надано перелік документів, необхідних для підключення електроопалення.

У подальшому в період з липня по серпень 2016 року споживач звертався до підозрюваної особи за додатковими консультаціями з приводу обсягу необхідних документів, частину яких передав йому з подальшим наміром надати решту документації відповідно до встановленого переліку для вирішення питання про встановлення пільгового тарифу на електроопалення та у подальшому передав службовій особі неправомірну вигоду в сумі 7000 гривень. Вказані кошти підозрюваний з корисливих мотивів, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, отримав безпосередньо, після чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів.

Судом першої інстанції дії обвинуваченого було перекваліфіковано на ч. 1  ст. 368 КК України у зв’язку із відсутністю в його діях кваліфікуючої ознаки «вимагання неправомірної вигоди».

  • З таким рішенням погодився і апеляційний суд.
  • Проте такі рішення було оскаржено прокурором у касаційному порядку зокрема з підстав необґрунтованої перекваліфікації дій винної особи.
  • Переглядаючи справу Касаційний кримінальний суд вказав, що відповідно до матеріалів справи хабародавець унаслідок відсутності у нього відповідно до «переліку» документів, зокрема, правовстановлюючих документів на житловий будинок, прагнув уникнути встановленої, тобто законної процедури вирішення питання щодо одержання пільгового тарифу на електроопалення, що виключає факт вимагання неправомірної вигоди.
  • Оскільки вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо, то прийняті нижчестоящими судами рішення є обґрунтованими.

Аналізуйте судовий акт: Вирок: Всі докази отримані за допомогою провокації повинні бути виключені з доказової бази (Бахмацький районний суд Чернігівської області № 728/1357/17 від 22.02.2018)

Якщо хабародавець зацікавлений у незаконній поведінці службової особи, прагне обійти закон, то вимагання хабара виключається (ВСУ від 21 січня 2016р. у справі №5-124 кс15)

Безжалісний вирок: Всього за хабар у 2 тис. грн. державного службовця засуджено до 5 років позбавлення волі за ч. 3 ст. 368 КК з конфіскацією майна (Кіровський районний суд м. Дніпропетровська від 5 вересня 2016р., суддя Овчаренко Н.Г.)

  1. Постанова
  2. Іменем України
  3. 20 листопада 2018 року                          
  4. м. Київ                                                          
  5. справа № 621/2190/16-к
  6. провадження № 51-3253 км18
  7. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              Короля В.В.,

суддів                                                                       Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання              Дрозда Р.І.,    

прокурора                                                   Парусова А.М.,

засудженого                                               ОСОБА_1,                                          

захисника                                                   Марківа Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 липня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016221440000060, щодо

ОСОБА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,засудженого за ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 368 КК до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

  • Крім того, цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
  • Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 липня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
  • Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за одержання ним, службовою особою, неправомірної вигоди, вчинене за таких обставин, встановлених та наведених у вироку.

На початку липня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до службової особи -начальника абонентського відділу Зміївського районного відділення енергозбуту «Харківенергозбут» ОСОБА_1 з проханням щодо розробки та затвердження документації, необхідної для переведення житлового будинку АДРЕСА_2 на електроопалення та застосування тарифу побутовим споживачам електричної енергії, які використовують електротермічні засоби опалення приміщень житлових будинків. ОСОБА_3 було надано перелік документів, необхідних для підключення електроопалення.

У подальшому в період з липня по серпень 2016 року ОСОБА_3 звертався до ОСОБА_1 за додатковими консультаціями з приводу обсягу необхідних документів, частину яких передав ОСОБА_1 з подальшим наміром надати решту документації відповідно до встановленого переліку для вирішення питання про встановлення пільгового тарифу на електроопалення.

26 серпня 2016 року о 11-ій годині 50 хвилин ОСОБА_3 у кабінеті приміщення Зміївського районного відділення енергозбуту «Харківенергозбут», розташованого за адресою: Харківська область, м. Зміїв, вул.

Таранівське шосе, 7а, передав службовій особі – ОСОБА_1 неправомірну вигоду в сумі 7000 гривень.

Вказані кошти ОСОБА_1 з корисливих мотивів, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, отримав безпосередньо, після чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК як прийняття службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Розглядаючи кримінальне провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 3 ст. 368 КК, а саме, вимагання неправомірної вигоди, та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 368 КК.

Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала  

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, (далі – прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що всупереч вимогам ст.

419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) апеляційний суд належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтовану зміну кваліфікації дій обвинуваченого з ч. 3 на ч. 1 ст.

368 КК та про безпідставне незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а також не навів в ухвалі мотивів і підстав, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 і захисник Марків Н.В. подали заперечення та просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 – без зміни.

See also:  Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Парусов А.М. просив касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_1 та захисник Марків Н.В. заперечували щодо задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., засудженого ОСОБА_1 та захисника Марківа Н.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно зі ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, зміст цього судового рішення повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов’язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.

При розгляді даного кримінального провадження наведені вище вимоги закону апеляційним судом не дотримані.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вважав, що суд необґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст.

368 КК, пославшись на відсутність у його діях такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання неправомірної вигоди.

А також прокурор зазначав, що суд без наведення достатніх підстав не призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відповідно до ст. 55 КК.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що доводи апеляційної скарги прокурора про наявність у діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання неправомірної вигоди, апеляційний суд належно перевірив та зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано підтвердив правильність кваліфікації дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст.

368 КК, зазначивши, що ОСОБА_3 унаслідок відсутності у нього відповідно до «переліку» документів, зокрема, правовстановлюючих документів на житловий будинок, прагнув уникнути встановленої, тобто законної процедури вирішення питання щодо одержання пільгового тарифу на електроопалення, що виключає факт вимагання неправомірної вигоди.

  1. Наведене узгоджується з правим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 21 січня 2016 року (справа № 5-124кс15), відповідно до якого вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо.
  2. Проте інші доводи апеляційної скарги прокурора залишилися поза увагою апеляційного суду.
  3. Так, суд апеляційної інстанції, викладаючи у мотивувальній частині ухвали короткий зміст вимог апеляційної скарги, взагалі не зазначив доводи прокурора щодо безпідставного незастосування місцевим судом додаткового виду покарання, не перевірив їх та не надав на них жодної відповіді.

Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 370 і 419 КПК, а наведені вище порушення є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Тому ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

  • При новому апеляційному розгляді суд має перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора з урахуванням доводів його касаційної скарги щодо незастосування додаткового покарання, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
  • На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 441-442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, Суд
  • у х в а л и в:
  • касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, задовольнити частково.
  • Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 липня 2017 року щодо ОСОБА_1скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
  • Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
  • Джерело

Источник: https://policecontrol.com.ua/novini/vymagannya-nepravomirnoyi-vygody-vyklyuchayetsya-yakshho-habarodavets-zatsikavlenyj-u-nezakonnij-nepravomirnij-povedintsi-sluzhbovoyi-osoby/

Неправомірна вигода виключається: якщо хабародавець зацікавлений у н

Положення ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України1 визначають як одну із кваліфікуючих ознак злочину «вимагання неправомірної вигоди».

При цьому вимагання неправомірної вигоди матиме місце у випадку наявності трьох обов’язкових у своїй сукупності ознак:

1 ініціатива давання неправомірної вигоди повинна походити саме від службової особи — одержувача такої вигоди
2 схиляння на давання неправомірної вигоди повинна містити чітку і беззаперечну вимогу із обов’язковою наявністю відкритих погроз або створення реальних умов, що не залишають особі вибору як лише дати таку неправомірну вигоду
3 вказані вище погрози або створення умов повинні бути прямо пов’язані зі службовим становищем службової особи, мати протизаконний характер та бути спрямованими на завдання шкоди правам та законним інтересам особи, що дає неправомірну вигоду

У справі, яку ми будемо розглядати у цій статті, особі органами досудового слідства оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, диспозиція якої полягає у наступному:

  • Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, предметом якого є:
  • неправомірна вигода у великому розмірі або діяння, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
  • Санкція ж відповідної статті КК передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
  • Пропонуємо далі розглянути суть цієї справи та ознайомитись із її деталями.

Суть справи

  1. На початку липня 2016 року до підозрюваного2 як до службової особи — начальника абонентського відділу енергозбуту звернувся споживач із проханням щодо розробки та затвердження документації, необхідної для переведення житлового будинку на електроопалення та застосування тарифу побутовим споживачам електричної енергії, які використовують електротермічні засоби опалення приміщень житлових будинків.
  2. Так, Особою 1 було надано перелік документів, необхідних для підключення електроопалення.
  3. У подальшому в період із липня по серпень 2016 року споживач звертався до підозрюваної особи за додатковими консультаціями з приводу обсягу необхідних документів, частину яких передав йому з подальшим наміром надати решту документації відповідно до встановленого переліку для вирішення питання про встановлення пільгового тарифу на електроопалення.

Таким чином, 06.08.2016 споживач у кабінеті приміщення районного відділення енергозбуту передав службовій особі — Особі 1 неправомірну вигоду в сумі 7000 грн.

Ці кошти підозрюваний отримав безпосередньо з корисливих мотивів, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди. Після чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів.

Увага! Органом досудового розслідування дії Особи 1 було кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК як прийняття службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Розглядаючи кримінальне провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів про наявність у діях обвинуваченого Особи 1 кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 3 ст. 368 КК, а саме: вимагання неправомірної вигоди, та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 368 КК.

Рішення районного суду — Вироком районного суду Особу 1 засуджено за ч. 1 ст. 368 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Рішення апеляційного суду — Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо Особи 1 залишено без змін

Зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Він вказує, що всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України3 (зміст ухвали суду апеляційної інстанції) апеляційний суд:

1 належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про: 1) необґрунтовану зміну кваліфікації дій обвинуваченого з ч. 3 на ч. 1 ст. 368 КК; та 2) безпідставне незастосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
2 не навів в ухвалі мотивів і підстав, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою

На касаційну скаргу прокурора засуджений і захисник подали заперечення та просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення — без зміни.

Рішення суду касаційної інстанції

Суд касаційної інстанції заслухав доповідь судді, доводи прокурора, засудженого і захисника, перевірив матеріали кримінального провадження та доходить до такого: колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

See also:  Вс роз’яснив порядок застосування статті 23 закону україни «про іпотеку» та права іпотекодержателя

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно зі ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, зміст цього судового рішення повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Виходячи з положень указаних статей закону суд апеляційної інстанції зобов’язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення — підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.

Так, при розгляді цього кримінального провадження наведені вище вимоги закону апеляційним судом не дотримані.

Н1агадаємо, що прокурор не погодився із вироком місцевого суду та подав апеляційну скаргу, в якій вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Він вважав, що суд необґрунтовано кваліфікував дії Особи 1 за ч. 1 ст. 368 КК, пославшись на відсутність у його діях такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання неправомірної вигоди.

А також прокурор зазначав, що суд без наведення достатніх підстав не призначив засудженому додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відповідно до ст. 55 КК (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років).

Суд касаційної інстанції вказує, що зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що доводи апеляційної скарги прокурора про наявність у діях засудженого такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання неправомірної вигоди, апеляційний суд належно перевірив та зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано підтвердив правильність кваліфікації дії засудженого за ч. 1 ст.

368 КК, зазначивши, що споживач унаслідок відсутності у нього відповідно до «переліку» документів, зокрема, правовстановлюючих документів на житловий будинок, прагнув уникнути встановленої, тобто законної процедури вирішення питання щодо одержання пільгового тарифу на електроопалення, що виключає факт вимагання неправомірної вигоди.

Як зазначає касаційний суд, такий висновок узгоджується з правим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 21.01.

2016 (справа № 5-124кс15), відповідно до якого вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо.

Проте інші доводи апеляційної скарги прокурора залишилися поза увагою апеляційного суду.

Так, суд апеляційної інстанції, викладаючи у мотивувальній частині ухвали короткий зміст вимог апеляційної скарги, взагалі не зазначив доводи прокурора щодо безпідставного незастосування місцевим судом додаткового виду покарання, не перевірив їх та не надав на них жодної відповіді.

Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 370 і 419 КПК, а наведені порушення є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Тому ухвала суду апеляційної інстанції щодо Особи 1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Наостанок..

Таким чином, ми вкотре вже донесли до вас інформацію, що є неправомірною вигодою та випадок, коли вона виключається. Хочемо наголосити, що відповідальність за вчинення злочину ніхто не відміняв.

Тому, застерігаємо вас бути максимально обережними та відповідальними особами, при здійсненні своїх повноважень. Адже неправомірна вигода — це лише кваліфікуюча ознака, яка певним чином збільшує відповідальність за вчинення злочину.

Тому, завжди обмірковуйте свої дії, щоб із вами не трапилась така ситуація, як із засудженим.

Источник: https://i.Factor.ua/ukr/journals/ms/2019/march/issue-3/article-43217.html

Всу щодо ознак вимагання хабара

ПОСТАНОВА від 24 листопада 2016 року №5-149кс 16

Судова палата у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі: головуючого судді-доповідача Пошви Б.М., суддів: Вус С.М., Гошовської Т.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Кузьменко О.Т., Школярова В.Ф., при  секретарях: Коваленко О.В. і Тімчинській І.О., за участю прокурора Генеральної прокуратури України Курапова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою захисника Оприска М.В. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1,

у с т а н о в и л а:

Вироком Личаківського районного суду м.

Львова від 23 лютого 2015 року засуджено ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК) (у редакції Закону України від 7 квітня 2011 року № 3207-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення») до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі статті 54 КК ОСОБА_1 позбавлено 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад.
Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів.
Також засуджено ОСОБА_2, від якого заяви не надійшло.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2015 року апеляційні скарги захисника Лавринів М.Я. в інтересах засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду – без зміни.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2016 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, його захисника Оприска М.В. та захисника Ільківа А.М., який діяв в інтересах засудженого ОСОБА_2, залишено без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2015 року залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вказаних нижче обставин.
ОСОБА_1, працюючи на посаді секретаря Винниківської міської ради Львівської області, будучи службовою особою місцевого самоврядування, до повноважень якої відповідно до посадових обов’язків віднесено організацію підготовки до сесії ради питань, що вносяться на її розгляд, а також будучи депутатом Винниківської міської ради Львівської області, за попередньою змовою з ОСОБА_2 як службовою особою, спеціалістом по управлінню земельними ресурсами виконавчого комітету Винниківської міської ради, до повноважень якого відповідно до посадових обов’язків віднесено підготовку матеріалів та внесення пропозицій щодо встановлення порядку надання й вилучення земельних ділянок, контроль за додержанням вимог земельного законодавства щодо використання земельних ділянок власниками і землекористувачами відповідно до їх цільового призначення та умов надання, внесення пропозицій щодо погодження передачі земельних ділянок у власність, погодження проектів землеустрою, вимагали хабар у розмірі 8800 доларів США у ОСОБА_5 за внесення на розгляд сесії міської ради питання про надання дозволу його дружині, ОСОБА_9, на розробку проекту землеустрою, сприяння у прийнятті сесією рішення про надання дозволу на розробку вказаного проекту землеустрою з виділення земельної ділянки площею 0,1167 га для ведення особистого селянського господарства та передачею її у власність. При цьому частину хабара в розмірі не менше 40 % від цієї суми, ОСОБА_5 повинен був передати до включення в порядок денний зазначеного питання про надання дозволу, а решту коштів – у день прийняття рішень.
22 лютого 2012 року, перебуваючи в приміщенні кабінету ПП “Квартал”, що у АДРЕСА_1, ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_5, у присутності свідка ОСОБА_10 2000 доларів США (за курсом Національного банку України – 15974,8 грн). Після позитивного розгляду заяви ОСОБА_9 на засіданні постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин та включення зазначеного питання до порядку денного сесії міської ради на 23 лютого 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 продовжили вимагати передачі решти суми хабара – до прийняття рішення за заявою ОСОБА_9 не пізніше початку засідання 23 лютого 2012 року. Узгодивши із ОСОБА_5 місце передачі хабара в приміщенні ПП “Квартал” через його директора ОСОБА_10 23 лютого 2012 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_5, перебуваючи в кабінеті бухгалтерії ПП “Квартал”, відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_1 і ОСОБА_2, передав ОСОБА_10 решту хабара в сумі 6800 доларів США (за курсом Національного банку України – 54312,28 грн), які останній повинен був передати ОСОБА_1 Після передачі коштів ОСОБА_10 був затриманий, а гроші вилучені.
У заяві про перегляд справи Верховним Судом України захисник Оприско М.В. просить судові рішення скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 2 і 3 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Захисник указує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, а саме статті 368 КК, зазначаючи, що засуджений ОСОБА_1 не може бути суб’єктом злочину, оскільки рішення про надання у власність земельної ділянки приймалось колегіально депутатським корпусом, а він лише відповідно до посадових обов’язків організовував підготовку до сесії питань.
На обґрунтування неоднакового застосування норми кримінального закону захисник Оприско М.В. надав копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2011 року та 8 травня 2012 року, в яких касаційний суд дійшов висновку про відсутність у діях службових осіб, які займали відповідальне становище в органах місцевого самоврядування, складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК, оскільки дії, за які передавалася неправомірна вигода, не входили в коло їх службових повноважень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України як суд касаційної інстанції у своєму рішенні від 21 квітня 2011 року.
Також захисник стверджує про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої КПК, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, зокрема частини третьої статті 35 КПК, пункту 5 частини першої 75 КПК, пункту 2 частини другої статті 412 КПК, оскільки ухвалу апеляційного суду постановлено незаконним складом суду – розгляд справи в суді апеляційної інстанції було визначено шляхом автоматизованого розподілу справи колегією суддів у складі судді-доповідача Галина В.П., Пайонкевича Т.Т. та Марітчака Т.М.
У зв’язку з тим, що Галин В.П. надавав дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів у даному кримінальному провадженні, він був замінений на суддю Галапаца І.І. Водночас, справу було розглянуто у складі суддів Галапаца І.І., Пайонкевича Т.Т. та Пешкова М.І., однак участь останнього у розгляді справи замість судді Марітчака Т.М. була визначена без зазначення дотримання процедури, передбаченої КПК.
Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих процесуальних норм захисник надав копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року, якою ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції із зазначених вище підстав.

На обґрунтування своєї заяви з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України, заявник послався на постанову Верховного Суду України від 21 січня 2016 року (справа № 5-124кс15), указуючи, що це судове рішення містить висновок про відсутність кваліфікуючої ознаки вимагання хабара, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо.

Источник: https://www.shatarska.in.ua/vsu-shhodo-oznak-vimagannya-xabara/

Боротьба з хабарництвом по-українськи

Скільки себе пам’ятаю, українська влада завжди боролася з корупцією. В Україні сьогодні важко знайти людину, яка б займала більш-менш вагому посаду і при цьому не боролася з корупцією.

See also:  Министр внутренних дел арсен аваков: факт незаконного пересечения границы саакашвили установит суд

Особливо, якщо у такого посадовця є маєтки не лише в заповідних зонах українських степів та лісів, але й поблизу Лазурного узбережжя або в «поганенькому» Відні.

Не боротися з корупцією сьогодні в Україні – ознака дурного тону, особливо якщо в тебе на руці годинник фірми Tissot, а з автівок ти надаєш перевагу Porsche Cayenne. Сьогодні боротьба з цим відверто гидким явищем набула загальнонаціонального характеру.

Створено навіть спеціальну посаду Урядового уповноваженого по боротьбі з корупцією, який щомісяця звітується щодо процентного зменшення рівня корупції у порівнянні з минулим періодом перед посадовцями з годинниками Tissot, які приїздять до будинку уряду на Грушевського на Porsche Cayenne та Bentley Continental FS. 

З корупцією в України ми боремося з потрійним завзяттям. Особливо на цьому тлі виділяється Верховна Рада України, яка ледь не кожної сесії розглядає нові антикорупційні законопроекти. Особисто  мені дуже «подобаються» зміни до Кримінального кодексу, які розмежували поняття «хабар» та «незаконна винагорода».

Відтепер хабарників та корупціонерів не саджають, а що називаються, карають гривнею, присуджуючи їм штрафи, тобто нібито виходить хабар за хабар. Блискуча ідея, римське право відпочиває. Дуже прогресивно, а головне – тепер брати хабарі не так і ризиковано.

Навіть я би сказав престижно, бо на сплачені до державного бюджету хабарниками штрафи будуються нові школи, дитсадки, соціальне житло. Тобто в Україні хабарі беруться  від народу і для народу.

Щоправда суми штрафів, сплачених хабарниками за отримання хабарів, даруйте за тавтологію, не такі вже й великі, адже який хабарник хоче сплатити штраф у розмірі на порядок вищому від того хабара, за який його засуджено. Тому корупціонерам та хабарникам доводиться укладати угоду з правосуддям в прямому сенсі цього слова.

Адже в Україні суди виносять вироки за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Тому українські хабарники дають хабарів українським суддям, внутрішнє переконання  яких у винуватості чи не у винуватості підсудного прямо пропорційне щедрості останнього.  Ось така іронія долі…

Але які вироки та рішення виносять українські судді, коли вони натрапляють на дуже щедрого хабарника! Це не вироки, це шедеври епістолярного жанру! Такому класу жонглювання нормами законів позаздрить бувалий цирковий жонглер – еквілібрист! Хоча би взяти приклад, коли  при присудженні штрафу на користь держави в сумі 8,5 тис.

грн з керівника однієї з обласних філій «Укрдержбудекспертизи», який за швидкість погодження проекту вимагав з клієнта 10 тис.

грн, за що і був затриманий на гарячому працівниками ВДСБЕЗ,  суд роз’яснив, що вимагання хабара — це той випадок, якщо законність прав і інтересів, які хабародавець захищає своїм хабарем, має бути однією із основних і обов’язкових ознак вимагання.

На противагу цьому, у разі, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів, тощо, то вимагання хабара виключається. У цьому випадку  директор філії «Укрдержбудекспертизи» не порушив права хабародавця, а тому і не міг вимагати.

Гегель та Кант просто перевернулися в домовинах від такої потужної філософської конструкції, яку видав український суддя, керуючись внутрішнім переконанням, підкріпленим щедрістю підсудного. До речі, цей директор не зважаючи на обвинувальний вирок та пенсійний вік досі працює директором обласної філії «Укрдержбудекспертизи». Головне, що штраф сплатив…

Або взяти вирок суду  у відношенні директора фірми «ІСП», який при виконанні робіт за бюджетні кошти умудрився «нагріти» державу на 108 тис. грн, включивши до акту виконаних робіт роботи краном, якого і близького не було на об’єкті.

 Суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, кваліфікував дії підсудного як закінчений замах на зловживання повноваженнями, тобто умисне з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень із заподіянням істотної шкоди інтересам держави. Однак, при призначенні обвинуваченому покарання, суд врахував характер та ступінь тяжкості злочинів, які відносяться до невеликої тяжкості, один з яких є незакінченим та матеріальна шкода на цей час відсутня (бо кошти з казначейства не були виділені). Крім того, суд взяв до уваги  особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, на обліках в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, постійно працює на вказаній посаді, за якою заробітна плата є єдиним джерелом доходів його сім'ї, тому призначив йому покарання у вигляді штрафу на користь держави в сумі 8,5 тис. грн. Сплативши штраф, директор фірми вже через тиждень уклав декілька нових договорів на виконання робіт за державні кошти, але то таке… головне, що державна скарбниця поповнилася штрафом…

«Апофеозом» успішної боротьби з корупцією та хабарництвом можна вважати поновлення Апеляційним судом однієї з областей на посаді техніка водопровідно-каналізаційного господарства особи, яка була звільнена керівником підприємства з посади  в зв’язку із набранням чинності вироку стосовно неї, яким вона була засуджена до штрафу на користь держави в сумі 1,1 тис. грн за одержання незаконної винагороди від одного з приватних підприємців за те, що не буде документально фіксувати відсутність лічильника води. Таким чином, керуючись внутрішнім переконанням, колегія суддів фактично легалізувала хабарництво в сфері ЖКГ. Відтепер техніки, контролери, інженери, інспектори комунальних служб можуть брати хабарі та незаконні винагороди в необмежених кількостях, платити штрафи за вироком суду на користь держави та спокійно продовжувати працювати на своїх посадах. Такий жорстокий метод викорінення корупції по-українські.

За давньогрецькою міфологією вважається, що в кожній людині сидить свій Мінотавр, який, якщо дати йому безмежну волю, починає їсти його зсередини. Цей Мінотавр – уособлення людських гріхів, спокус та вад: пожадливості, гордині, віри у безкарність, аморальність.

Наділивши суддів безмежною недоторканністю, запровадивши їхнє пожиттєве призначення на посади рішенням Верховної Ради України, дозволивши їм приймати рішенням та вироки на основі внутрішнього переконання, українська влада відкрила ящик Пандори та пробудила внутрішнього Мінотавра в кожному судді, який з’їв його душу зсередини.

Судова система України – мертва, ніякої справедливості не існує, є лише внутрішнє переконання судді. 

Иван Слюсаренко-Засувкин

Источник: http://jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/pro-korupcju-sudi-spravedlivst-ta-mnotavra-38744

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*