Види відповідальності за порушення в сфері законодавства про працю

Види відповідальності за порушення в сфері законодавства про працю

З 1 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені, зокрема, Законом № 1774 до деяких законодавчих актів України, які посилили відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за порушення законодавства про працю.

Зокрема, розширено абзац шостий ч. 2 ст. 265 КЗпП, якою передбачається відповідальність за порушення трудового законодавства.

Змінами встановлено відповідальність юридичних і фізичних осіб — підприємців у випадку недопущення «контролерів» до проведення перевірки — штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, крім випадків, коли темою перевірки є неоформлення трудових договорів із працівниками або їх оформлення з порушеннями та виплата зарплат «у конверті» (без нарахування та сплати ЄСВ та податків).

У разі недопущення до проведення перевірки, коли перевірка здійснюватиметься з метою виявлення працівників з неоформленими трудовими договорами та виплати зарплати «в конверті» — на роботодавця очікуватиме штраф у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, і це є найвищою фінансовою санкцією за порушення трудового законодавства, визначеною ст. 265КЗпП.

Увага! Для визначення розміру штрафу мінімальна заробітна плата застосовується у розмірі, встановленому на момент виявлення порушення. З 1 січня 2017 року згідно із Законом № 1801 МЗП становить 3200 грн.

Таким чином, нові штрафи, встановлені, зокрема, за неоформлення найманих працівників, оформлення на неповний робочий час при фактичному виконанні роботи повний робочий час, виплату зарплат «у конвертах», становитимуть 96000 гривень (30 МЗП), а за недопущення до проведення перевірки з цих питань роботодавця оштрафують аж на 320000 гривень! (100 МЗП).

Згідно із Законом № 1774 і самих «контролюючих» з питань додержання законодавства про працю збільшилося з нового року. Відповідно до змін, внесених до ст.

17 Закону № 280 органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади. А з питань здійснення делегованих їм повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення — перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (зміни до ст. 18 Закону № 280). А відповідно до змін, внесених до ст. 34 зазначеного Закону, виконавчі органи міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад, крім здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, тепер вправі навіть накладати фінансові санкції (штрафи) за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Зазначимо, що до внесення цих змін рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення приймалося посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином, санкції за порушення трудового законодавства — не жартівливі, «охочих» контролювати додержання трудового законодавства, зокрема виплату заробітної плати не менше встановленого рівня мінімальної заробітної плати, збільшилося, адже 60 % податку з доходів фізичних осіб, які будуть сплачені за працюючого, потраплять до місцевого бюджету. Тому місцевий бюджет сьогодні зацікавлений, щоб заробітна плата працівникам була не менше рівня мінімальної заробітної плати в розмірі 3200 грн. А роботодавець, звичайно, зацікавлений не «попасти» на штрафи за порушення трудового законодавства.

Враховуючи, що тільки КЗпП містить більше сотні трудових гарантій та пільг працівникам, і за їх порушення законодавець передбачив немалі штрафи, що так і хочеться сказати роботодавцю: «Хто не проштрафиться — кричіть: «Ура!».

Отже, щоб роботодавець не відчував себе як на пороховій бочці, прокладемо «дорожню карту» по «мінному полю» трудових гарантій та пільг, дотримання яких законодавець вимагає від роботодавця.

Основні види порушень трудового законодавства, за які контролюючі органи можуть накласти санкції на юридичних осіб відповідно до ст. 265 КЗпП та на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності згідно з КУпАП наведемо у таблицях:

Порушення щодо оформлення трудових відносин ( абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП)

Вид порушення трудового законодавства Норма права Санкція
1) фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) Ч. 3 ст. 24 КЗпП 96000 грн.
(30 МЗП)
2) неоформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про прийом на роботу Ч. 3 ст. 24 КЗпП 96000 грн.
(30 МЗП)
Див. лист Держінспекції з праці від 03.08.2015 р. № 1364/2421/01/2298-15 про недопущення працівника до роботи без укладання трудового договору та подання повідомлення ДФС.
3) неповідомлення органів Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу Ч. 3 ст. 24КЗпП 96000 грн.
(30 МЗП)
Повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та зазначеного повідомлення.
4) неоформлення трудового договору у письмовій формі за умови, коли додержання письмової форми договору є обов’язковим Ч. 1 ст. 24 КЗпП 96000 грн.
(30 МЗП)
5) оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві Ст. 56 КЗпП 96000 грн.(30 МЗП)
Адміністративні правопорушення щодо оформлення трудових відносин
Вид правопорушення Норма права Санкція
Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства Ч. 3 ст. 41 КУпАП Штраф на посадових осіб від 500 до 1000 нмдг*
(від 8500 до 17000 грн.)
Повторне протягом року вчинення зазначеного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню Ч. 4 ст. 41 КУпАП Штраф на посадових осіб від 1000 до 2000 нмдг
(від 17000 до 34000 грн.)
* Відповідно до п. 5 підрозд. 1 розд. XX ПКУ якщо норми інших законів містять посилання на нмдг, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації деяких видів правопорушень, для яких сума нмдг встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Порушення у сфері оплати праці

Вид порушення трудового законодавства Норма права, яка порушується Санкція Примітка
1) виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ та податків (виплата зарплати «в конвертах») ( абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП) П. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 960000 грн.
(30 МЗП)
Штраф застосовується за кожного працівника, щодо якого скоєно правопорушення
2) порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі( абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП) Ст. 24 Закону № 108,
ст. 115116 КЗпП
9600 грн.
(3 МЗП)
Не плутати з виплатою ЗП рідше двох разів на місяць, за що передбачено штраф в розмірі 3200 грн. (1 МЗП) відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП
3) недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці ( абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП):
— виплата ЗП в розмірі меншому, ніж МЗП
Ст. 95 КЗпП 32000 грн.
(10 МЗП)
Штраф застосовується за кожного працівника, щодо якого скоєно правопорушення
— непроведення або проведення індексації ЗП з порушенням встановленого законодавством порядку її проведення Ст. 95 КЗпП,ст. 33 Закону № 108 32000 грн.
(10 МЗП)

Источник: https://ibuh.info/novi-vydy-ta-rozmiry-shtrafiv-za-porushennya-trudovogo-zakonodavstva

Види відповідальності за порушення в сфері законодавства про працю

Урядовці з екрану телевізора так залякали підприємців своєю мінімалкою та перевірками офіційного працевлаштування найманих працівників, що вже декілька разів доводилось чути про раптові перевірки і мільйонні штрафи.

При спробах же з’ясувати, за що конкретно накладений штраф, у відповідь чую лише досить розмиті пояснення про триста двадцять тисяч. Тому сам собою напрошується висновок: підприємці не дуже розуміються на тому, яка ж відповідальність настає за порушення трудового законодавства.

А проводити роз’яснювальну роботу державні органи не дуже й поспішають. І не дивно: рибку простіше ловити в каламутній воді. Тому будемо виправляти цей недолік.

Юридична відповідальність за порушення в сфері законодавства про працю, в залежності від їх характеру, є таких видів: кримінальна, адміністративна, фінансова та дисциплінарна. Нас в даному випадку цікавлять лише перших три види, так як вони можуть бути застосовані до суб’єктів господарювання та їх службових осіб збоку органів державної влади.

Кримінальна відповідальність законодавством України передбачена за вчинення злочинів проти трудових прав громадян. До такого виду юридичної відповідальності притягуються службові особи юридичних осіб, фізичніособи-підприємці та фізичні особи, що використовують найману працю інших осіб. Вона передбачена Кримінальним кодексом України за:

  • – незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю (стаття 172 Кримінального кодексу України); – грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою(стаття 173 Кримінального кодексу України);
  • – безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб'єктом підприємницької діяльності(стаття 175 Кримінального кодексу України).
  • Покарання за вчинення вказаних діянь передбачене від штрафу до позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
  • Щодо адміністративної відповідальності, то відповідно до піднятої теми нас цікавить стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за:
  • – порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами – підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи – підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України “Про звернення громадян”, або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю;
  • – фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства; – порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; – порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві;
  • – порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
See also:  Является ли законной деятельность национальных дружин в украине? кому они подчиняются и какие у них права?

До відповідальності за вчинення вказаних вище адміністративних правопорушень можуть бути притягнуті посадові особи підприємств, установ і організацій та фізичні особи-підприємці, що використовують найману працю. Покарання передбачене у вигляді штрафу.

Фінансові санкції (фінансова відповідальність) за порушення законодавства про працю передбачені Кодексом законів про працю України. Власне, це і є те, чим найбільше налякані підприємці.

  1. Відповідно до вимог частини 2 статті 265 вказаного Кодексу юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу (в даному випадку штраф є фінансовою санкцією) в разі:
  2. – фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; – порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; – недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
  3. – недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; – недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
  4. Наведені вище фінансові санкції не можуть бути застосовані до фізичних осіб не підприємців, що використовують найману працю інших осіб.

– вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, – у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; – порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – сьомим цієї частини, – у розмірі мінімальної заробітної плати.

Розуміння та чітке розмежування кримінальної, адміністративної і фінансової відповідальності та випадків їх настання необхідне підприємцям в першу чергу для обрання адекватного способу захисту своїх прав у випадку претензій збоку державних органів. І не забувайте, що вчасно надана правова допомога адвоката може зберегти не лише фінанси, а й свободу.

 Геннадій Нікшов

Адвокат

Источник: http://chp.com.ua/all-news/item/47134-vidi-vidpovidalnosti-za-porushennya-v-sferi-zakonodavstva-pro-pratsyu

Відповідальність за порушення законодавства про працю (діє з 01.01.2017 року)

Порушення щодо оформлення трудових відносин ( абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП)

Вид порушення трудового законодавства Норма права Санкція
1) фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) Ч. 3 ст. 24 КЗпП 96000 грн. (30 МЗП)
2) неоформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про прийом на роботу Ч. 3 ст. 24 КЗпП 96000 грн. (30 МЗП)
Див. лист Держінспекції з праці від 03.08.2015 р. № 1364/2421/01/2298-15 про недопущення працівника до роботи без укладання трудового договору та подання повідомлення ДФС.
3) неповідомлення органів Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу Ч. 3 ст. 24КЗпП 96000 грн. (30 МЗП)
Повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та зазначеного повідомлення.
4) неоформлення трудового договору у письмовій формі за умови, коли додержання письмової форми договору є обов’язковим Ч. 1 ст. 24 КЗпП 96000 грн. (30 МЗП)
5) оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві Ст. 56 КЗпП 96000 грн. (30 МЗП)
Адміністративні правопорушення щодо оформлення трудових відносин
Вид правопорушення Норма права Санкція
Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства Ч. 3 ст. 41 КУпАП Штраф на посадових осіб від 500 до 1000 нмдг* (від 8500 до 17000 грн.)
Повторне протягом року вчинення зазначеного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню Ч. 4 ст. 41 КУпАП Штраф на посадових осіб від 1000 до 2000 нмдг (від 17000 до 34000 грн.)
Відповідно до п. 5 підрозд. 1 розд. XX ПКУ якщо норми інших законів містять посилання на нмдг, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації деяких видів правопорушень, для яких сума нмдг встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

 

Порушення у сфері оплати праці

Вид порушення трудового законодавства Норма права, яка порушується Санкція Примітка
1) виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ та податків (виплата зарплати «в конвертах») ( абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП) П. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 96000 грн. (30 МЗП) Штраф застосовується за кожного працівника, щодо якого скоєно правопорушення
2) порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі( абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП) Ст. 24 Закону № 108, ст. 115, 116 КЗпП 9600 грн. (3 МЗП) Не плутати з виплатою ЗП рідше двох разів на місяць, за що передбачено штраф в розмірі 3200 грн. (1 МЗП) відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП
3) недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці ( абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП): — виплата ЗП в розмірі меншому, ніж МЗП Ст. 95 КЗпП 32000 грн. (10 МЗП) Штраф застосовується за кожного працівника, щодо якого скоєно правопорушення
— непроведення або проведення індексації ЗП з порушенням встановленого законодавством порядку її проведення Ст. 95 КЗпП,ст. 33 Закону № 108 32000 грн. (10 МЗП) Див. лист Держпраці від 19.05.2016 р. № 5548/4/4.3-ДП-16 щодо застосування санкцій за непроведення індексації ЗП. Відповідний Порядок
See also:  Земля по бартеру і безхазяйні земельні ділянки – аналіз законодавчих змін

Источник: https://buhgalter911.com/spravochniki/otvetstvennost-shtrafnye-sankcii/vidpovidalynisty-pri-porushenni-1027738.html

Поняття та види юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства. – iGroup Team Site

Відповідальність за порушення земельного
законодавства
— важлива складова
правового забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Вона
здійснюється у межах правовідносин між суб'єктом, який порушив приписи
земельно-правової норми, з одного боку, і державою в особі її органів — з
другого.

Юридична відповідальність
спрямована на стимулювання додержання земельно-правових норм, відновлення
порушених земельних прав, а також запобігання вчиненню земельних правопорушень.

Земельні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідальність винних
суб'єктів. Згідно зч. 1 ст.

211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть
цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до
законодавства за вчинені земельні правопорушення.

Можливість застосування до
осіб, винних у вчиненні земельних правопорушень, дисциплінарної
відповідальності зазначеною статтею прямо не передбачена. Але з цього не
випливає, що притягнення порушників земельного законодавства до такої
відповідальності взагалі виключається.

 В основу класифікації юридичної
відповідальності за порушення земельного законодавства покладено характер
санкцій, які застосовуються за вчинення конкретного правопорушення. Відповідно
до цього критерію відповідальність у зазначеній сфері поділяється на:
кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну.

Санкції за
земельні правопорушення і порядок їх застосування стосовно кожного з названих
вище видів юридичної відповідальності характеризується своєю специфікою.

    Серед порушень
земельного законодавства
, які зумовлюють настання цивільно-правової
відповідальності, самостійну групу становлять угоди щодо земельних ділянок, які
укладені із порушенням встановленого законом порядку, тобто не відповідають
вимогам закону.

Стаття 210 ЗК України передбачає, що такі угоди
(купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок) визнаються
недійсними за рішенням суду. Ця норма наводить вичерпний перелік таких
цивільно-правових угод. Разом з тим, до угод щодо земельних ділянок, які можуть
бути визнані недійсними, належать і деякі інші угоди.

Так, згідно з Законом
України “Про оренді землі” (ст. 14) за відсутності в договорі оренди однієї з
істотних умов, передбачених цим Законом, а також при порушені інших його вимог
договір оренди земельної ділянки визнається недійсним відповідно до законів
України.

Слід зазначити, що серед
угод щодо земельних ділянок слід виділяти ті, які укладаються стосовно
земельних ділянок, що не включені до ринкового обігу і взагалі не можуть
виступати предметом угод. Йдеться, зокрема, про земельні ділянки, які
перебувають у державній власності і не можуть передаватися у комунальну чи
приватну власність.

   Застосування цивільно-правової відповідальності за
земельні правопорушення характеризується тим, що, крім збитків, які виражаються
у грошовій формі, в результаті неправомірних дій можливе завдання екологічної
шкоди. Сутність останньої зводиться
головним чином до певного погіршення якісного стану довкілля.

Така шкода може
бути спричинена забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення
природоохоронного законодавства. У цьому разі для визначення розмірів такої
шкоди застосовується спеціальна Методика, затверджена наказом Міністерства
охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27
жовтня 1997 р..

Вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування
збитків, заподіяних державі юридичними і фізичними особами в процесі їх
діяльності у зв'язку із забрудненням земель хімічними та іншими речовинами, їх
засміченням промисловими, побутовими та іншими відходами. Згідно із зазначеною
Методикою (п. 3.1.

) землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлено
кількісні чи якісні зміни, що відбулися у результаті господарської діяльності
чи інших антропогенних навантажень.

При цьому зміни можуть бути зумовлені не
тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й
збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого грунту або
порівняно з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського
призначення.

   Правовою основою цивільно-правової відповідальності у галузі земельних відносин є вимоги ЗК України (статті 156, 157 і
211), статті інших законів, а також норми спеціальних нормативних актів.

Але Кодекс і зазначені закони безпосередньо не
визначають засобів цивільно-правової відповідальності за порушення земельного
законодавства. Вони містять лише посилання на спеціальні нормативно-правові
акти.

Земельні правопорушення, за вчинення яких передбачена адміністративна
відповідальність, з урахуванням суб'єктного складу поділяють на три групи —
вчинені посадовими особами, посадовими особами і громадянами, тільки
громадянами.

Так, відповідно до ст. 532 КпАП тільки посадові особи притягуються
до адміністративної відповідальності за перекручення даних державного
земельного кадастру і приховування інформації про наявність земель запасу або
резервного фонду.

За порушення земельного
законодавства можлива і кримінальна
відповідальність.
Вона передбачена ст. 239 КК України за забруднення або
псування земель та ст.

254 цього кодексу за безгосподарське використання
земель. Ця відповідальність застосовується тільки судами за вчинення суспільно
небезпечних земельних правопорушень, тобто злочинів.

Міри покарання за їх
вчинення визначаються КК України.

У тих випадках, коли за порушення земельного законодавства не настає ні
кримінальна, ні адміністративна відповідальність, можливе настання
дисциплінарної відповідальності, яка являє собою застосування до осіб, які
перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією,
винних у вчиненні дисциплінарних проступків земельно-правового характеру,
заходів особистого впливу у вигляді накладення дисциплінарних стягнень.

Якщо внаслідок порушення
норм земельного законодавства особами, винними в невиконанні трудових
обов'язків, буде заподіяно матеріальну шкоду земельним ресурсам, настає їх
матеріальна відповідальність.

Вона полягає в покладені на працівників і
посадових осіб підприємств, які перебувають у трудових відносинах з цими
підприємствами і вчинили порушення земельного законодавства, внаслідок якого
підприємству заподіяно матеріальну шкоду або порушені його матеріальні
інтереси, обов'язку відшкодувати цю шкоду чи компенсувати заподіяні збитки у
встановленому порядку.

Источник: https://www.sites.google.com/site/igroupteamsite/zep/ponatta-ta-vidi-uridicnoie-vidpovidalnosti-za-porusenna-zemelnogo-zakonodavstva

Тема 8 відповідальність за порушення аграрного законодавства

  1. Поняття і види відповідальності за порушення аграрного за­конодавства.
  2. Дисциплінарна відповідальність працівників аг­рарних підприємств.
  3. Матеріальна відповідальність працівників аграрних підприємств.

  4. Майнова відповідальність за порушення аграрного законодавства.
  5. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства.

Поняття і види відповідальності за порушення аграрного за­конодавства.

У правовій науці юридична відповідальність визна­чається як вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників (фізичних і юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у при­мусовому порядку державою1.

В аграрному праві інститут відповідальності включає сукупність юридичних норм, що закріплюють підстави, види, засоби й порядок застосування санкцій за порушення аграрного законодавства.

Підставою відповідальності є порушення правил поведінки, що регулюють здійснення виробничо-господарської та іншої діяль­ності суб'єктів аграрного підприємництва. Під час визначення ви­дів і заходів відповідальності враховується специфіка сільськогос­подарського виробництва, нормальне функціонування якого значною мірою залежить від природно-кліматичних, біологічних та інших факторів.

До неправомірних діянь, що суперечать нормам аграрного за­конодавства, належать: екологічні правопорушення (порушення приписів про поліпшення сільськогосподарських земель, охорону ґрунтів та інших природних ресурсів, що використовуються в сіль­ському господарстві); порушення організаційних основ і правил ве­дення сільськогосподарського виробництва (недодержання правил внутрішнього розпорядку, ветеринарних правил обслуговування тварин, правил і норм техніки безпеки та виробничої санітарії, охорони здоров'я працівників сільськогосподарських підприємств); заподіяння збитків майну сільськогосподарських підприємств1.

Законодавством України передбачено такі види юридичної відповідальності за вчинені правопорушення: дисциплінарна, ма­теріальна, майнова, адміністративна, кримінальна.

Аграрні пра­вопорушення здебільшого пов'язані з порушенням норм трудового, цивільного і адміністративного права.

Тому є доречним зосереди­ти увагу на дисциплінарній, матеріальній, майновій та адмініс­тративній відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність працівників аграрних підпри­ємств. Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільському виробництві, регулюється загальними нормами трудового законо­давства, які поширюються на всіх найманих працівників, а також спеціальними нормами аграрного права, які стосуються працівни­ків окремих видів аграрних підприємств.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на пра­цівників аграрних підприємств, які порушили правила внутріш­нього розпорядку та інші норми організації праці, дисциплінар­них стягнень, передбачених Кодексом законів України про працю (далі — КЗпП) та аграрним законодавством. Згідно зі ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бу­ти застосовано тільки один із таких заходів стягнення: догану, звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовують безпосередньо за ви­явленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлен­ня, не враховуючи часу хвороби працівника або перебування його у відпустці. Стягнення не може бути накладено пізніше 6 місяців із дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП).

До застосування дис­циплінарного стягнення треба витребувати пояснення від поруш­ника трудової дисципліни. За кожне порушення трудової дис­ципліни може бути накладено одне дисциплінарне стягнення. Воно може бути оскаржено в установленому порядку.

Під час об­рання виду стягнення потрібно враховувати ступінь тяжкості вчи­неного проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчи­нено проступок, і попередню роботу працівника (ст. 149 КЗпП).

Аграрним законодавством передбачені певні особливості дис­циплінарної відповідальності працівників сільськогосподарських підприємств.

Наприклад, у сільськогосподарських кооперативах дисциплі­нарні відносини регламентуються насамперед статутними норма­ми.

Член кооперативу зобов'язаний дотримуватися статуту, вико­нувати свої обов'язки перед господарством, сумлінно працювати, додержуватися трудової, виробничої, технологічної, санітарної дис­ципліни і правил техніки безпеки. Відповідно до ч. 2 ст.

166 ЦК України у разі невиконання чи неналежного виконання обов'яз­ків, покладених на нього, а також в інших випадках, встановле­них статутом кооперативу й законом, член виробничого коопера­тиву  може  бути  відрахований  із  кооперативу  за рішенням загальних зборів.

Відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» члени цього господарства самостійно визначають і регламентують свої трудові відносини, розробляючи правила внутрішнього трудо­вого розпорядку свого господарства, в яких можуть визначати та­кож заходи дисциплінарної відповідальності для порушників. При цьому за основу, як правило, беруться положення про дисциплінар­ну відповідальність, що діють у сільськогосподарських кооперати­вах або державних сільськогосподарських підприємствах.

Матеріальна відповідальність працівників аграрних під­приємств. На працівників аграрних підприємств поширюються норми КЗпП України про матеріальну відповідальність працівни­ків за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації під час виконання ними трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 130 КЗпП матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну працівником підприємству, установі, організа­ції під час виконання трудових обов'язків, покладається на пра­цівника тільки за умови заподіяння прямої дійсної шкоди, якщо шкода заподіяна з його вини. Матеріальна відповідальність, як правило, обмежена певною частиною заробітку працівника.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шко­ду, яку можна віднести до категорії нормального виробничо-госпо­дарського ризику, а також за неодержані підприємством доходи. При цьому адміністрація підприємства зобов'язується створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечен­ня повного збереження довіреного їм майна (ст. 131 КЗпП).

Працівник, який заподіяв шкоду підприємству, установі, ор­ганізації, може добровільно відшкодувати її цілком або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу він має право передати для відшкодування збитків рівноцінне майно або попра­вити пошкоджене.

У випадках, передбачених законом, застосовується також пов­на матеріальна відповідальність. Відповідно до ст. 134 КЗпП пра­цівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини підприємству, у випадках, коли:

  • між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відпові­дальності за незабезпечення цілості майна та інших ціннос­тей, переданих йому на зберігання або для інших цілей;
  • майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
  • шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
  • шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані;
  • шкоду завдано недостачею, умисним знищенням або умис­ним зіпсуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (про­дукції), в тому числі під час їх виготовлення, а також інстру­ментів, вимірювальних приладів,  спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові  підприємством, ус­тановою, організацією в користування;
  • відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду,  заподіяну під­приємству, установі, організації під час виконання трудових обов'язків;
  • шкоди завдано не під час виконання трудових обов'язків;
  • службова особа винна у незаконному звільненні або переве­денні працівника на іншу роботу;
  • керівник підприємства, установи,  організації всіх форм власності винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи дер­жавної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Питання повної матеріальної відповідальності працівників сіль­ського господарства регулюються також Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116, якою затверджено Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Майнова відповідальність за порушення аграрного зако­нодавства. Майнова відповідальність за аграрні правопорушен­ня регулюється нормами цивільного, земельного й аграрного законодавства.

Майнова відповідальність полягає в обов”язку суб'єкта, винно­го в заподіянні шкоди особі аграрного товаровиробника або його Майну, відшкодувати в повному обсязі заподіяні збитки.

Загальні положення про відшкодування збитків передбачено ст. 1166 ЦК, якою, зокрема, встановлено, що майнова шкода, зав-Дана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У цивільному праві відповідальність поділяється на договірну і позадоговірну.

Позадоговірна відповідальність настає за вчинення протиправ­них дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними догово­ру або незалежно від наявності між ними договірних відносин. Вона настає за порушення обов'язку, встановленого законом або підза-конним актом, і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків1.

Договірна відповідальність настає за невиконання або нена­лежне виконання договірних зобов'язань. Відповідно до ст. 610 ЦК, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Специфічною для сільського господарства є майнова відповіда­льність за порушення земельного законодавства. Частиною 2 ст.

152 ЗК передбачено, що власник земельної ділянки або землекористу­вач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з п. «ґ» ч. З ст.

152 ЗК захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, відшкодуванням заподіяних збитків.

Статтею 156 ЗК передбачено право на відшкодування збитків, заподіяних правомірними діями, зокрема внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподар­ських угідь, лісових земель і чагарників для потреб, не пов'яза­них із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для інших видів використання; встановлення обме­жень щодо використання земельних ділянок.

Особливим видом відшкодування збитків у сфері аграрного господарювання є відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництв.

Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства. Адміністративна відповідальність настає за пору­шення норм адміністративного права, що охороняються адміні­стративними санкціями.

Глава 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення України (далі — КпАП) передбачає адміністративну відповідаль­ність за правопорушення у сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних правил.

До таких видів порушень у цій сфері діяльності належать: потрава посівів, псування або знищен­ня зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкоджен­ня насаджень сільськогосподарських підприємств, порушення правил боротьби з карантинними шкідниками, хворобами рослин і бур'янами, незаконні посіви і вирощування снотворного маку та коноплі, порушення правил щодо карантину тварин та інших санітарно-ветеринарних вимог, грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації тракторів, комбайнів, інших са­мохідних сільськогосподарських машин, правил техніки безпеки під час їх експлуатації.

Глава 7 КпАП передбачає адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері охорони природи, використання природ­них ресурсів, охорони пам'ятників історії і культури.

До таких видів порушень у цій сфері діяльності, зокрема, належать: псу­вання сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними та радіоактивними матеріалами, неочищеними стічни­ми водами, виробничими та іншими відходами, а також відсут­ність заходів щодо боротьби з бур'янами, використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного ре­жиму використання земель, розміщення, проектування, будів­ництво, введення в експлуатацію об'єктів, що негативно вплива­ють на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень, несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих зе­мель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, при­датний для використання за призначенням, або невиконання умов зняття, збереження й нанесення родючого шару ґрунту.

Державний контроль за використанням і охороною земель здійснюють головні державні інспектори і державні інспектори з використання та охорони земель України, областей, районів, які діють на підставі Тимчасового положення про порядок здійснен­ня органами Держкомзему державного контролю за використан­ням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 25 липня 1993 р. № 65. Головні державні інспектори і державні інспектори у ме­жах своєї компетенції мають право складати протоколи та роз­глядати справи про адміністративні правопорушення земельно­го законодавства, пов'язані з порушенням правил використання земель, приховуванням або перекрученням даних земельного ка­дастру, самовільним відхиленням від проектів внутрішньогоспо­дарського землеустрою, знищенням межових знаків, а також складати протоколи про адміністративні правопорушення земель­ного законодавства, що пов'язані зі псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, самовільним зайняттям земельної ділянки, несвоєчасним поверненням тимчасово займа­них земель або неприведенням їх у стан, придатний для викорис­тання за призначенням, та подавати ці протоколи адміністра­тивним комісіям органів виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Запитання для самоконтролю

  1. Які види відповідальності передбачено аграрним законо­давством?
  2. За яких умов настає відповідальність?
  3. Що таке правопорушення?
  4. У чому специфіка дисциплінарної відповідальності пра­цівників аграрних підприємств?
  5. Які види дисциплінарних стягнень передбачено законо­давством?
  6. За яких підстав настає матеріальна відповідальність пра­цівників аграрних підприємств?
  7. Які види дисциплінарних стягнень передбачено законо­давством?
  8. Які функції виконує господарсько-правова відповідальність?
  9. Які види адміністративно-господарських санкцій можуть бути застосовані до суб'єкта, який порушив правила здійс­нення господарської діяльності?
  10. Яка відповідальність настає за збитки, що сталися внаслі­док загибелі або крадіжки худоби і птиці?

Источник: http://uristinfo.net/agropravo/40-jumkrupka-agrarne-pravo-ukrayini/691-tema-8-vidpovidalnist-za-porushennja-agrarnogo-zakonodavstva.html

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*