Законодавством не встановлена залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку в ланцюгах постачання, (справа № к/800/42834/15, 14.11.17)

Олександр Боков, Юридичний інтернет-ресурс “Протокол” (справа № К/800/42834/15, 14.11.17)

Фабула судового акта: чинним законодавством не встановлена залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку в ланцюгах постачання, тому у контролюючого органу відсутне право не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірок контрагентів платника, які були постачальниками (продавцями) товарів (робіт, послуг), на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

До такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  про визнання протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу Державної казначейської служби (ДКС) висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1 412 951,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача; стягнення з Державного бюджету України через ДКС заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у зазначеному розмірі 1412951,00 грн. та суми пені в розмірі 72 583,10 грн., нараховану на суму такої заборгованості.

Задовольняючи частково цей позов, ВАСУ скасував рішення попередніх судових інстанцій, які відмовили Товариству в задоволенні позовних вимог, оскільки «обґрунтованість заявленої суми податку на додану вартість не     підтверджено в установленому законом порядку, в органу державної фіскальної служби  відсутні підстави для подання висновку про відшкодування податку на додану вартість до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів».

За висновком ВАСУ контролюючий орган у межах правил п. 200.11 ст.

 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення допущено саме платником податку при поданні податкової звітності та заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості дослідження товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному, зокрема в постанові від 14.10.

2014 року у справі за позовом ТОВ «Рамбурс-Трайгон» до ДПІ у Шевченківському районі м.

Києва про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування та зобов'язання вчинити дії.

Водночас суд зазначив, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється (на час розгляду справи в судових інстанціях) органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 (втратила чинність на підставі постанови КМУ  від 25 січня 2017 р. № 26Ю якою затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість). Згідно з цим Порядком відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державної казначейської служби, а тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Саме тому позов і був задоволений частково, – визнана протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу ДКС висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1 412 951,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ, а ДПІ зобов'язано надати відповідний висновок до ДКС.

Источник: https://buhgalter911.com/news/news-1034337.html

Податкове право

Основою обчислення податку на додану вартість є вартість обороту, що оподатковується, який включає вартість реалізованих товарів (робіт, послуг) без включення до неї самої сумиподатку.

Такий спосіб обчислення широко поширений і має назву «залікового», оскільки вартість обороту заліковує вартість усіх товарів (робіт, послуг). Цей спосіб використовують у багатьох країнах світу, які справляють податок на додану вартість, в тому числі й в Україні.

При використанні цього способу додана вартість включає суми, які додаються на стадії власного виробництва або споживання до « старої вартості», яка закріплюється в діючих засобах виробництва (спорудження, будови, механізми тощо) та використаній сировині.

Фактично складові, які входять до вартості оподаткованого обороту, складаються із сум амортизаційних відрахувань, які відносяться саме до цієї стадії виробництва; заробітної платні; відрахувань на соціальне страхування; прибутку.

Такий спосіб розрахунку податку має певні недоліки. Наприклад, не беруть до уваги період між сплатою податку на додану вартість за придбані матеріали і повернення цієї суми від споживача у вартості реалізованої продукції.

Необхідно звернути увагу, що перехід майна не завжди розглядають як підставу для нарахування податку на додану вартість (він може бути пов´язаний з безвідплатною передачею його з балансу на баланс між установами та організаціями, без зміни права власності на вказані об´єкти, і ця операція не повинна обкладатися цим податком).

Обчислення та сплату податку на додану вартість за товари, які ввезені на територію України, здійснюють до і після митного оформлення на основі вантажної митної декларації, в якій нарахована сума податку виділяється окремим рядком.

При надходженні імпортних товарів, ввезених за цільовим призначенням і використовуваних не за призначенням або з комерційною метою, податок на додану вартість обчислюють виходячи з ціни їх реалізації з урахуванням податку на додану вартість, але не нижче їх митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів, мита, акцизного збору за відповідні товари і податку на додану вартість.

  • Датою виникнення податкових зобов´язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважають дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
  • 1) дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
  • 2) дата відвантаження товару, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Порядок обчислення податку обов´язково передбачає закріплення дати, на яку здійснюється розрахунок податку. Незважаючи на те, що цей елемент належить до додаткових при правовому регулюванні податку, але в цій системі він, напевно, є одним з найважливіших.

Це відбувається тому, що без таких конкретних дат неможливо визначити розмір податкового обов´язку.

При цьому, звісно, необхідно розмежовувати дату, на яку здійснюється обчислення суми податку, що підлягає сплаті, і дату, яка є заключною «крапкою» в попередньому додатковому елементі (обчисленні податку) і датою сплати.

У чинному Законі України «Про податок на додану вартість» (п. 7.3 ст. 7) закріплено положення, яке встановлює, що датою виникнення податкових зобов´язань є дата, коли відбувається будь-яка з таких подій: дата зарахування коштів від покупця (замовника) або дата відвантаження товарів (валютних цінностей).

Можна по-різному підходити до регулювання цього елемента, але важливо при цьому базуватися на класичному підході до змісту податку. Він завжди має бути часткою доходу, який вже отримав платник.

Платник повинен віддати частку зароблених або отриманих доходів на задоволення загальних потреб, утримання держави.

Але тільки шкоду може заподіяти закріплення випадків, коли він повинен сплачувати податки ще до того моменту, як отримав прибуток.

По-перше, платник може не отримати його взагалі і тоді в нього не буде податкового обов´язку. По-друге, як можна визначити суму податку до сплати, коли в нього фактично ще немає об´єкта оподаткування (при визначенні очікуваного обороту на підставі попередніх періодів).

По-третє, врешті-решт, такий механізм невигідний і для держави.

Пояснюється це тим, що платник у цьому разі, сплачуючи податок не з отриманих доходів, а з власних коштів, фактично буде змушений скорочувати розмір коштів, які він виділяє у виробництво та які збільшують оборот, що в кінцевому підсумку зменшує об´єкт оподаткування.

Змушуючи його сплачувати податок із зменшених власних коштів, держава фактично зменшує об´єкт оподаткування, з якого обчислюватиметься сума податку, що підлягає сплаті, і таким чином, своїми діями зменшує податкові надходження до бюджетів.

Сплата податку провадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. Сплата податку не виключає щомісячного звіту платників перед податковими органами, у формі декларацій, які вони подають у встановленій формі. При цьому щомісячні розрахунки по цьому податку, надані платниками до відповідних державних податкових інспекцій, є основними документами.

Суми податку на додану вартість зараховуються до державного бюджету і використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість і формування бюджетних сум, що спрямовуються як субвенції місцевим бюджетам.

Податкову звітність здійснює платник податку, який надає податковому органу документи, що містять інформацію про обчислення і сплату податку. Податкові органи не вправі вимагати від платника податку інформації, яка не передбачена податковим законодавством або надання податкової документації до настання строку.

See also:  Всу: навіть із відміткою про перехід права власності державний акт на землю є недійсним, якщо рішення про виділення землі незаконне

Податкову звітність платник податку може подавати безпосередньо до податкового органу або надсилати йому поштою. Цей документ повинен ґрунтуватися на даних податкового обліку доходів і витрат платника податку. Ненадання платником податкової звітності в строк не звільняє його від обов´язку здачі цієї звітності.

Сплата податку не виключає щомісячного звітування платників перед податковими органами у формі декларації, де визначаються відомості про отримані за звітний період доходи та здійснені витрати. Податкову декларацію подає платник по кожному податку окремо за місцем свого обліку.

Необхідно згадати ще один специфічний момент характеристики дати визначення податкового обов´язку з податку на додану вартість. Річ у тім, що законодавець повинен більш чітко висвітлити в законодавчому акті таке положення. Дата виникнення податкового обов´язку пов´язана з висвітленням дати сплати податку.

Але остання автоматично приводить до необхідності чіткої кореспонденції з датою виникнення права на бюджетне відшкодування.

Тобто момент сплати податку на додану вартість поєднує як фактичне виконання податкового обов´язку платника щодо сплати податку на додану вартість, так і факт виконання права платника на бюджетне відшкодування і, відповідно, обов´язку держави щодо податкового кредиту.

  1. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов´язань, що виникли у зв´язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту за звітний період.
  2. Бюджетне відшкодування — це сума, що підлягає поверненню платнику податку на додану вартість з бюджету у зв´язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» і Указом Президента «Про деякі зміни в оподатковуванні».
  3. Якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов´язань, що виникли у зв´язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від´ємне значення, то така сума підлягає відшкодуванню платникові податку з Державного бюджету України.
  4. Операції з відшкодування сум податку здійснюються на підставі даних декларації з податку на додану вартість, що надають платники до органів державної податкової служби за місцем реєстрації, і стосується це тільки тих платників, у яких настали терміни відшкодування податку на додану вартість відповідно до законодавства.

Підставою для одержання відшкодування є дані винятково податкової декларації за звітний період. За наявності у платника податкового боргу минулих податкових періодів по сплаті податку на додану вартість (у тому числі відстроченого і розстроченого) сума, задекларована платником до відшкодування, зараховується в погашення такої заборгованості.

Підлягає відшкодуванню сума податку на додану вартість у розмірі, що не перевищує суму заборгованості платника податку або його кредитора (кредиторів) перед державним бюджетом по кредитах і бюджетних позичках.

Слід зазначити, що за бажанням платника податків сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або шляхом перерахування грошових сум з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в установі обслуговуючого його банку, а також шляхом зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов´язкових платежів), що надходять до Державного бюджету України. (Це суперечить ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».)

Податковий орган за місцем реєстрації платника податку, якому належить відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок, за його бажанням видає платнику податку довідку про стан відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість.

Після згоди у встановленому порядку протокольного рішення про проведення розрахунку орган державної податкової служби формує висновок про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість.

Висновок формується на суму, зазначену в протокольному рішенні, на розрахунковий рахунок платника податку, відкритий органом Державного казначейства за зверненням платника та передається відповідному органу Державного казначейства України.

Отже, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Висновки надаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, встановленого чинним законодавством.

На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п´яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку або в рішенні суду.

Державне казначейство України і Державна податкова адміністрація України приймають рішення про надання дозволу на проведення розрахунків у частині відшкодування сум податку на додану вартість у сумі понад 300 тис. грн., а на суму до 300 тис. грн. рішення про надання дозволу приймають їх відповідні територіальні органи.

Термін, протягом якого належна платнику сума податку на додану вартість підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлюється залежно від виду операцій, які здійснює платник у звітному періоді.

У разі відшкодування сум податку на додану вартість у рахунок погашення наданих платнику податку або його кредитору (кредиторам) кредитів, отриманих під гарантії держави, і бюджетних позичок, розрахунки здійснюються між органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника, якому відшкодовується сума податку на додану вартість, і кредитором (кредиторами) платника, в якого (яких) є зазначена заборгованість.

Необхідно звернути увагу на те, що діючий порядок відшкодування податку на додану вартість спричинює великі проблеми для бюджету, певні деформації механізму відшкодування цього податку негативно позначаються на загальній економічній ситуації, їх слід усунути.

При значному збільшенні експорту до повернення може належати більше податку на додану вартість, ніж одержує бюджет. Результат діяльності ДПА в 2000 — 2001 роках підтверджує, що суми виплат відшкодування збільшуються. Наприклад, за вісім місяців 2000 р. було виплачено відшкодування на 5,8 млрд грн., а зааналогічний період 2001 року — 8,6 млрд грн.

, а надходження податку на додану вартість до бюджету становили відповідно 4 та 4,3 млрд грн.

Бюджетна заборгованість по податку на додану вартість — це суми, не відшкодовані платникові протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

На суму бюджетної заборгованості податкові органи на особовий рахунок платника після повного перерахування коштів з бюджету нараховують відсотки на рівні 120 відсотків річних від дисконтної ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом терміну її дії, включаючи день погашення. Податкові органи повідомляють платника податку про належні йому суми відсотків по бюджетній заборгованості. Платник у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості має право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету і притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні зайво сплачених податків. Для визначення суми бюджетного відшкодування необхідні такі дані:

— податковий кредит розрахункового періоду;

— відсоток експортних обсягів продажу товарів (робіт, послуг), що обкладаються за нульовою ставкою, від загального обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) у розрахунковому періоді.

Источник: http://megalib.com.ua/content/2946__5_Poryadok_obchislennya_i_splati_podatky_na_dodany_vartist_Budjetne_vidshkodyvannya.html

Бюджетне відшкодування ПДВ: коротко про головне

Бюджетне відшкодування — відшкодування від’ємного значення ПДВ, правомірність якого підтверджена перевіркою, у тому числі автоматичне бюджетне відповідно до встановлених правил.

Коли виникає від’ємний ПДВ? Коли ваш податковий кредит більше ваших податкових зобов’язань (далі — ПЗ) і відповідно у декларації з ПДВ «вилазить» від’ємне значення.

Під відшкодуванням ПДВ розуміють перерахування цього від’ємного значення на поточний рахунок. Точніше визначення дано в п.200.

1 ПКУ, яке звучить так: сума, що є різницею між податковим зобов’язанням звітного періоду й податковим кредитом такого періоду.

Ситуацій коли у вас по декларації може виникнути від’ємне значення досить багато.

Наприклад, коли у вас вартість закупівель товарів за звітний період більша ніж сума продажу таких товарів.

Хоча зрозуміло, що хоча в одному місяці у вас буде від’ємне значення, але в наступному ситуація вирівняється і у вас ваші податкові зобов’язання стануть більшими за податковий кредит.

Тож такий мінус не обов’язково відшкодовувати. а можна перенести в рахунок зменшення ПЗ майбутніх періодів.

Доволі поширеною ситуацією є створення дорого об’єкта основних засобів (будівництво). На начальних етапах такого будівництва можливе велике накопичення податкового кредиту, відшкодування якого можу вивільнити кошти на будівництво. І підприємство теоретично може вимагати відшкодування ПДВ.

Основними претендентами на відшкодування ПДВ є ті підприємства, які застосовують нульову ставку ПДВ. Це в першу чергу ті хто займаються експортом та міжнародними перевезеннями.

Отримати відшкодування із бюджета ой яка нелегка справа. І деякі підприємства навіть при наявності від’ємних сум ПДВ не можуть претендувати на відшкодування із-за обмежень які встановлює законодавство. Адже платити до бюджета повинні всі і багато, а відшкодовувати мають право лише обрані.

See also:  Оподаткування іт-сектору: нові законодавчі пропозиції

Не мають права на бюджетне відшкодування в жодному разі (п.200.5  ПКУ):

  1. Платники податків, які перебувають в статусі платника ПДВ менше 12 календарних місяців;
  2. Платники податків у яких обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менший аніж сума бюджетного відшкодування. Тобто, якщо у платника податків сума показників колонки «А» ряд 6.1 Декларації з ПДВ менша ніж сума заявленого ПДВ до відшкодування. то заявити до відшкодування платник податків може лише суму в межах цієї суми оподатковуваних операцій, а перевищення включиться до складу податкового кредита наступних періодів.

Виняток: незалежно від того виконуються дві вищезазначені умови, платник податків може заявити до відшкодування ПК сформований в результаті придбання або спорудження основних фондів (активи вартість яких перевищує 6000,00 грн). Ці суми він спокійно може відобразити у рядку 23.2 декларації з ПДВ.

Наша податкова неодноразова робила спроби заборонити відшкодування такого ПДВ наводячі різні доводи, які були досить сумнівними. В даному випадку крапку поставив Верховний суд України, який став на бік платників податків.

3. Сільскогосподарські виробники, які працюють на підставі ст. 209 ПКУ (ті які подають спецдекларації 012, 0122, 0123 і 0130). Це не стосується експорту сільскогосподарської продукції;

4.Суми ПДВ, які можуть виникнути при поверненні товарів або отриманих авансів (ну це напевно і так зрозуміло).

Нагадаємо: з бюджету відшкодовують ПДВ, фактично сплачений одержувачем постачальникам або до бюджету.

Теоретично будь який платник податків, який не підпадає під вищеназвані виключення може подати заяву на бюджетне відшкодування. Але як нам відомо на практиці це зробити значно складніше, адже бюджет у нас бідний і якщо всім дати відшкодування, то там нічого не залишиться. Тож податкова вигадує усілякі обмеження трактуючі невірно норми законодавства.

З 01 січня 2015 р. відшкодування ПДВ — це не обов’язок. а право платників податків.

Що робити тим платникам податків у яких є від’ємний ПДВ і у них анулюється свідоцтво платника ПДВ?

Вони можуть отримати відшкодування і для цього потрібно подати заяву. Головне, щоб такий податковий кредит був оплачений, тобто здійснені розрахунки з постачальниками (фактично сплачений ПДВ).

Вхідний ПДВ, який був сформований при бартері, розрахунків з векселями, заліках — не відшкодовується. Хоча про це в ПКУ немає жодного слова.

І остання іновація — заявлена до відшкодування сума ПДВ. не повинна перевищувати реєстраційний ліміт, розрахований за формулою.

Новації в 2017 р

Повернулося ведення одного реєстру заяв, поданих платниками ПДВ щодо бюджетного відшкодування. Відповідні зміни внесені до ст. 200 ПКУ. Також з ПКУ виключено норми п. 200.19 ПКУ, в яких зберігалися застарілі критерії відбору платників ПДВ, які мають право на бюджетне відшкодування в автоматичному режимі. Тепер усі мають рівні права для його отримання.

Отже, для тих, хто в 2017 році претендуватиме на бюджетне відшкодування, остаточно залишаться лише ті обмеження, які встановлені пп. «б» п. 200.4 ПКУ, а саме:

— суми ПДВ, які платник бажає повернути з бюджету, мають бути фактично сплачені постачальникам або в бюджет, в попередніх або у звітному періоді;

— сума заявленого бюджетного відшкодування не може бути більшою за залишок суми податкового боргу та ліміту реєстрації ПН/РК на момент подання декларації з ПДВ, у якій міститься ця заява. Тобто, якщо є від’ємне значення з ПДВ, спочатку за його рахунок погашаємо борг з ПДВ перед державою, а вже що залишиться, можна і повернути. Але в межах ліміту реєстрації, визначеного за п.  200-1.3 ПКУ.

Крім цього, слід враховувати і наявність (або відсутність) коштів у держави (п. 55 підр. 2 р. ХХ ПКУ).

Щодо єдиного Реєстру, за яким відбуватиметься бюджетне відшкодування, тенденції зберігатимуться минулорічні: 

  • порядок його ведення затверджуватиме КМУ;
  • дані з реєстру мають бути прозорими і оприлюднюватися на веб-сайті ДФСУ.

Крім змін до постійно діючого порядку бюджетного відшкодування, додано і кілька тимчасових. І це зрозуміло, адже коли ще КМУ затвердить порядок дії нового єдиного Реєстру для відшкодування ПДВ, а що робити із вже поданими, але не погашеними заявами?

Для вирішення цього питання, у підрозділ 2 розділу ХХ ПКУ включено новий п. 52. Ним встановлюється, що до 10 січня 2017 року відбудеться  формування нового Реєстру з колишніх двох —  в хронологічному порядку надходження заяв до них.

  • А ще до 1 лютого 2017 року ДФСУ сформує у хронологічному порядку надходження заяв Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року,  за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.
  • Розподіл сум бюджетного відшкодування між таким Тимчасовим реєстром та звичайним Реєстром має здійснювати КМУ.
  • Останнє, на що слід звернути увагу, це документальні перевірки для отримання бюджетного відшкодування — будуть вони в 2017 році чи ні?  

У 2016 році згідно з п. 37 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з ПДВ, як правило, не проводилися.

Винятки в 2016 році були встановлені лише, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від’ємного значення, сформованого за операціями:

• за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

• з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спецрежим оподаткування за ст. 209 ПКУ, за період до 1 січня 2016 року (а у 2017 році — до 1 січня 2017 року).

  1. З 2017 року таким документальним перевіркам встановлено строки проведення: 
  2. —  вони будуть проводитися протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку — за днем її фактичного подання;
  3. — рішення щодо проведення такої документальної перевірки має бути прийнято протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку — за днем її фактичного подання.

Постановою КМУ від 25.01.2017 р. №26 затверджено новий Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

  • Постановою, зокрема, передбачено:
  • — формування та ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі баз даних ДФС та Казначейства;
  • — визначення даних, які відносяться до такого реєстру;
  • — автоматичне внесення до Реєстру заяв протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження;
  • — повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру;
  • — щоденне оприлюднення Реєстру на своєму офіційному веб-сайті, крім інформації про реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування.

Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ набирає чинності з 01.04.2017 р.

Источник: https://www.buh24.com.ua/byudzhetne-vidshkoduvannya-pdv/

Особливості бюджетного відшкодування ПДВ

  • Основним нововведенням у процедурі бюджетного відшкодування ПДВ відповідно до Податкового кодексу є запровадження механізму автоматичного відшкодування ПДВ сумлінним платникам.
  • Норми Податкового кодексу в частині опрацювання податкових декларацій із заявленими сумами бюджетного відшкодування ПДВ почнуть застосовуватися вже до звітності за перший податковий період 2011 р.
  • Розглянемо детальніше, що чекає на платників та податківців в оновленому порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Критерії автоматичного відшкодування ПДВ

На виконання п. 200.20 ст. 200 Податкового кодексу платники податку, які подали декларації із заявленими сумами бюджетного відшкодування ПДВ, підлягатимуть опрацюванню в автоматичному режимі на відповідність критеріям, визначеним у п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу, а саме:

  • такі платники податку не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону про банкрутство;
  • юридичні особи та фізичні особи — підприємці, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, і до цього реєстру щодо них не внесено записи про відсутність підтвердження відомостей, відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання), прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи, припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця та щодо таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця;
  • платники податку здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцять послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше ніж 50% від загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом — протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів);
  • загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, у частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, не перевищує 10% від заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування;
  • якщо середня заробітна плата не менше ніж у 2,5 раза перевищує мінімальний установлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом IV Податкового кодексу;
  • мають один із таких критеріїв: або кількість працівників, які перебувають у трудових відносинах з такими платниками податку, перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом IV Податкового кодексу; або має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців; або рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом III Податкового кодексу;
  • не мають податкового боргу.
See also:  Соціальні відпуски: законодавство та практика

Зазначена процедура проводитиметься впродовж 15 календарних днів після граничного терміну подання звітності.

У разі невідповідності платника податку критеріям та відсутності у нього права на автоматичне бюджетне відшкодування податку орган ДПС зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подання звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. До того ж платнику надано право оскаржити таке рішення у встановленому порядку.

Водночас, виходячи із зазначеного переліку критеріїв, платники, фінансові результати діяльності яких свідчать про наявність належного рівня податкової культури, відсутність ознак мінімізації податкових зобов'язань, застосування прозорого механізму формування сум бюджетного відшкодування ПДВ, підлягають першочерговому опрацюванню виключно в автоматичному режимі та можуть претендувати на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.

♦ Платники, фінансові результати діяльності яких свідчать про наявність належного рівня податкової культури, відсутність ознак мінімізації податкових зобов'язань, застосування прозорого механізму формування сум бюджетного відшкодування ПДВ, підлягають першочерговому опрацюванню виключно в автоматичному режимі та можуть претендувати на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.

Камеральна перевірка

Остаточно наявність права у платника на автоматичне відшкодування ПДВ з'ясовуватиметься з урахуванням результатів камеральної перевірки, оскільки відповідно до п. 200.10, абзацу другого п. 200.18 ст.

 200 Податкового кодексу зареєстровані у податковій інспекції декларації із заявленими сумами бюджетного відшкодування ПДВ підлягають обов'язковій камеральній перевірці, яка як і в Законі про ПДВ, так і в Податковому кодексі залишається обов'язковим етапом. Адже тепер це буде справді камеральна перевірка, яка відповідно до ст.

 75 глави 8 Податкового кодексу проводитиметься у приміщенні органу ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

  1. Тобто про проведення такої перевірки платнику не повідомляється, відповідно, посадові особи не відволікаються від основної роботи для підготовки та надання документів для перевірки, а також ознайомлення з матеріалами такої перевірки.
  2. Вивчення діяльності платника на предмет визначення статусу його податкової історії передбачається здійснювати на підставі інформації митних органів щодо здійснених експортно-імпортних операцій, даних Єдиного реєстру податкових накладних, формування якого буде забезпечено найближчим часом, даних Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, на базі яких функціонує Система зіставлень даних податкової звітності платника та його контрагентів, інших інформаційних баз податкових органів.
  3. Додатково запроваджуються розмежування строків проведення камеральної перевірки.
  4. Так, упродовж 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, проводитиметься камеральна перевірка суб'єктів господарювання, які відповідають критеріям сумлінності, в той час як податкові декларації інших платників можуть перевірятися протягом 30 календарних днів, наступних за днем надходження до податкового органу.
  5. До трьох календарних днів скорочено також строки надання органу Держказначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету, для решти платників збережено п'ятиденний термін.

У подальшому, а саме починаючи з 1 січня 2014 р., для платників, які мають позитивну податкову історію (тобто впродовж попередніх 36 послідовних місяців відповідають критеріям, затвердженим Кабінетом Міністрів України), передбачено можливість проведення камеральних перевірок протягом п'яти календарних днів з дня подання податкової декларації.

Документальна позапланова виїзна перевірка

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, може бути проведено документальну позапланову виїзну перевірку протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Про актуальність документальних позапланових виїзних перевірок для органів ДПС свідчать показники контрольно-перевірочної роботи з попередження безпідставно заявлених сум ПДВ.

Нововведенням буде те, що Податковий кодекс передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України переліку таких підстав. Зокрема, серед підстав будуть такі, що є противагою критеріям, за якими визначаються претенденти на автоматичне відшкодування.

♦ Податковим кодексом визначено перелік підстав, які надають право податковим органам на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ.

Достатніми підставами, які надають право податковим органам на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, можуть бути:

  • стан платника та/або його постачальників, який може свідчити про зупинення фінансово-господарської діяльності;
  • сума розбіжностей між податковим кредитом платника та податковими зобов'язаннями його контрагентів, не усунута за результатами камеральної перевірки;
  • випадки, коли платник упродовж визначеного терміну не здійснював операції, до яких застосовується нульова ставка або їх обсяги у складі загальної суми поставок становлять менше ніж 50%;
  • невідповідність жодному з критеріїв: або кількість працівників, які перебувають у трудових відносинах з такими платниками податку, перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом IV Податкового кодексу; або має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців; або рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом III Податкового кодексу;
  • випадки, коли платник податку протягом визначеного терміну не підлягав документальній плановій перевірці;
  • наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства.

Отже, якщо діяльність суб'єкта господарювання не забезпечує достатніх фінансових результатів, критерієм яких у більшості випадків визначається середній по галузі, щодо такого платника будуть визначені підстави, які стануть достатніми для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Положеннями Податкового кодексу в частині порядку бюджетного відшкодування ПДВ збережено норму щодо визначення суми бюджетного відшкодування за умови наявності фактичної сплати отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг (п. 200.4 ст. 200), проте істотно обмежені можливості органів ДПС щодо з'ясування цього питання.

Таким чином, щодо платників, які здійснюватимуть придбання товарів (послуг) у значних обсягах, за наявності сумнівів у їх платоспроможності, особливо, якщо такі сумніви підтверджуватимуться документально, то цілком очевидно, що їх діяльність підлягатиме документальній позаплановій виїзній перевірці.

Додатково слід враховувати положення пп. 78.1.8 п. 78.1 ст.

 78 глави 8 Податкового кодексу, згідно з яким документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ.

При цьому звичне обмеження в сумі податку понад 100 тис. грн. тепер може застосовуватися лише до податкових декларацій з від'ємним значенням з ПДВ.

Отже, за наявності достатніх підстав, передбачених п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка може бути проведена також у разі, якщо заявлена сума бюджетного відшкодування становить менше ніж 100 тис. грн.

Таким чином, найближчим часом зберігатиметься механізм визначення достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ шляхом проведення документальних позапланових виїзних перевірок, який в подальшому із удосконаленням автоматизованих систем, а також підвищенням податкової свідомості платників трансформуватиметься у бік зростання кількості платників, які отримуватимуть належні суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі.

Єдиний реєстр податкових накладних

Іншим нововведенням є запровадження Єдиного реєстру податкових накладних, з яким передбачається значно обмежити кількість перевірок з правових відносин (зустрічних звірок), оскільки специфіка його ведення виключатиме можливість формування податкового кредиту за податковою накладною, не включеною до цього реєстру.

Слід зазначити, що на початковому етапі Єдиний реєстр податкових накладних міститиме лише податкові накладні із сумами ПДВ понад 1 млн. грн., проте вже впродовж 2011 — 2012 рр. планується забезпечити можливість його наповнення також податковими накладними із сумами від 10 тис. грн. по одній податковій накладній.

Нарахування пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ

Окремо слід звернути увагу на відновлення у п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу пені, яка нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ на рівні 120% від облікової ставки Нацбанку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З одного боку, органи ДПС при організації контрольно-перевірочних заходів змушені дотримуватись установлених термінів, з іншого, — у разі виявлення порушень податкового законодавства, що призвели до завищення суми бюджетного відшкодування податку, після отримання платником такого відшкодування (наприклад, за наслідками досить тривалої процедури визнання договорів нікчемними), застосовуватимуться штрафні (фінансові) санкції.

Отже, переваги автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ — очевидні.

Сподіваємося, що продовження інформативної та роз'яснювальної роботи з платниками, спрямованої на поступову відмову суб'єктів господарювання від використання непрозорого механізму формування сум бюджетного відшкодування ПДВ, застосування схем ухилення від оподаткування, сприятиме переходу до розширення переліку платників, що підлягають автоматичному відшкодуванню податку.

Источник: http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/3356

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*